Постанова

від 19.11.2024 по справі 910/320/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 910/320/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючої), Бенедисюка І. М., Ємця А. А.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ПАТ «Укренерго», позивач, скаржник) - Прилєпов О.А. (адвокат),

відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова електрична компанія» (далі - ТОВ «Торгова електрична компанія», відповідач) - Житченко О.В. (адвокатка),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ «Укренерго»

на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (головуюча - суддя Трофименко Т.Ю.) та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 (головуюча - суддя Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.)

у справі за позовом ПАТ «Укренерго»

до ТОВ «Торгова електрична компанія»

про стягнення 141 383 999, 77 грн,

ВСТУП

Спір у справі виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення коштів.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ПАТ «Укренерго» звернулося до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Торгова електрична компанія" 141 383 999,77 грн, з яких: 120 608 733,01 грн - основна заборгованість; 11 035 808,90 грн - пеня; 962 892,48 грн - три проценти річних; 1 416 676,77 грн - інфляційні втрати; 7 359 888,61 грн - штраф.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії в частині здійснення оплати за надані послуги з передачі електричної енергії у період з червня 2023 року по листопад 2023 року.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 01.05.2024, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.09.2024 залишив без змін, в задоволенні позовних вимог відмовив.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПАТ «Укренерго» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі №910/320/24 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Із посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 525, 526, 530, 629, частини першої статті 630, частини першої статті 903 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частин другої, четвертої, шостої статті 179, частини третьої статті 184, статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частини першої статті 4, статті 6, частини першої статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон про ринок), абзацу 10 пункту 3 частини першої, пункту 6 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» (далі - Закон про НКРЕКП), пункту 1.2 глави 1 розділу XI, пунктів 5.2, 5.5, 5.8 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 309 у поєднанні з пунктом 6 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану» (далі - Наказ № 148) в контексті висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нормативно-правовим актом Міністерства енергетики України на період дії воєнного стану установлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, установленого правилами ринку та договором на передачу електричної енергії.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. ТОВ «Торгова електрична компанія» у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи їх необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (як оператором системи передачі (ОСП)) та ТОВ «Торгова електрична компанія» (користувач) 01.01.2019 укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 (далі - договір) за умовами пункту 1.1. якого ОСП зобов`язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

6.2. Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України (пункт 1.2. договору).

6.3. Пунктом 4.1. договору передбачено, що для розрахунків за цим договором передбачено плановий і фактичний обсяг послуг.

Так, плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

6.4. В пункті 4.2. договору визначено, що планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП.

6.5. Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

6.6. Відповідно до пункту 5.5. договору користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідно до розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

6.7. Згідно з пунктом 5.7. договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

6.8. Строк дії договору - з дати його підписання і до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 13.1. договору).

6.9. До вказаного договору сторони уклали низку додаткових угод, якими вносили відповідні зміни. Станом на час існування спірних правовідносин між сторонами був чинний договір у редакції додаткової угоди від 15.02.2023.

6.10. Позивач посилався у позові на те, що ним в межах договору у період з червня 2023 року по листопад 2023 року надавалися відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 121 565 450,77 грн, на підтвердження чого надав акти приймання-передачі послуг. Однак відповідач за такі послуги не розрахувався. У вказаний період відбулися коригування об`ємів та сум наданих послуг з передачі електричної енергії за більш ранні місяці, а тому основна сума заборгованості змінилася до розміру 120 608 733,01 грн.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.10.2024 для розгляду касаційної скарги у справі №910/320/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А.

7.2. Верховний Суд ухвалою від 24.10.2024 відкрив касаційне провадження у справі №910/320/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.4. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким відмовлено у задоволенні позову, та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційних скарг, які наведені скаржниками і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Верховний Суд зауважує, що положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин, та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

8.7. На думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: статей 525, 526, 530, 629, частини першої статті 630, частини першої статті 903 ЦК України, частин другої, четвертої, шостої статті 179, частини третьої статті 184, статті 193 ГК України, частини першої статті 4, статті 6, частини першої статті 75 Закону про ринок, абзацу 10 пункту 3 частини першої, пункту 6 частини першої статті 17 Закону про НКРЕКП, пункту 1.2 глави 1 розділу XI, пунктів 5.2, 5.5, 5.8 глави 5 розділу XI Кодексу системи передачі у поєднанні з пунктом 6 Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, затвердженого Наказом № 148 в контексті висновку судів першої та апеляційної інстанцій про те, що нормативно-правовим актом Міністерства енергетики України на період дії воєнного стану установлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, установленого правилами ринку та договором на передачу електричної енергії.

8.8. Верховний Суд зауважує, що на розгляді Верховного Суду перебувала справа № 910/11285/23 за касаційною скаргою ПАТ «Укренерго» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 та на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2024 у справі за позовом ПАТ «Укренерго» до ТОВ «Торгова Електрична Компанія» про стягнення 228 012 739,14 грн. Предметом доказування у даній справі був факт здійснення оплати за послуги з передачі електроенергії за період з липня 2022 року по травень 2023 року у повному обсязі. Верховний Суд постановою від 11.07.2024 залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні позову, оскільки факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості за спірний період не доведено.

8.9. В контексті доводів касаційної скарги Верховний Суд зазначає таке.

8.10. Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з передачі електричної енергії у період з червня по листопад 2023 року у розмірі 120 608 733,01 грн, оскільки сплачені фактично відповідачем кошти за вказаний період в силу положень пункту 5.7. договору були враховані позивачем за минулі періоди.

8.11. Верховний Суд зазначає, що цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

8.12. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

8.13. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

8.14. Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

8.15. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади, державні органи та органи державної влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

8.16. Суб`єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв`язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб`єкти зобов`язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов`язкові умови таких договорів.

8.17. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

8.18. Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

8.19. За змістом статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

8.20. У відповідності до положень статті 526 ЦК України, які кореспондуються із положенням статті 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

8.21. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

8.22. Згідно з пунктом 5.3 Розділу ХІ Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП № 309 від 14.03.2018, послуги з передачі електричної енергії надаються ОСП учаснику ринку електричної енергії безперервно, на підставі договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до цього Кодексу, між ним та електропостачальником. Вказаним Кодексом встановлено загальні норми щодо здійснення розрахунків за послуги з оплати електричної енергії.

8.23. Як установлено судами, за умовами пункту 5.5 договору (у редакції діючої Додаткової угоди до Договору) оплата послуг з передачі електричної енергії від постачальника до споживача здійснюється після підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі обома сторонами.

8.23.1. У період з червня 2023 року по листопад 2023 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги за договором на загальну суму 121 565 450,77 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги: від 30.06.2023 на суму 16 234 782,96 грн (з урахуванням акту коригування від 20.10.2023); від 31.07.2023 на суму 19 084 127,77 грн (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023); від 31.08.2023 на суму 19 960 369,73 грн; від 30.09.2023 на суму 18 153 625,84 грн; від 31.10.2023 на суму 22 114 195,10 грн та від 30.11.2023 на суму 26 018 349,37 грн. Також, у вказаному вище періоді відбулись коригування об`ємів та сум наданих послуг за договором за більш ранні місяці, а саме: за березень-травень 2023 року, на підтвердження чого надано акти коригування від 16.06.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023, від 17.07.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023, від 18.08.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023.

8.23.2. Також судами встановлено, що відповідно до наданих відповідачем платіжних інструкцій на підтвердження оплати послуг позивача у спірний період послуг ним сплачено, зокрема:

- № 676392/1 від 14.07.2023 на суму 16 294 054,20 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 06.2023…»);

- № 7613038/1 від 14.08.2023 на суму 18 920 901,91 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 07.2023…»);

- № 8444428/1 від 14.09.2023 на суму 19 960 369,73 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 08.2023…»);

- № 9223831/1 від 13.10.2023 на суму 18 153 625,84 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 09.2023…»);

- № 10131658/1 від 14.11.2023 на суму 22 114 195,10 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 10.2023…»);

- № 11225243/1 від 14.12.2023 на суму 26 018 349,37 грн (призначення платежу: «оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 11.2023…»).

Всього відповідачем сплачено послуг на суму 121 461 496,15 грн, тобто, у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

8.23.3. Отже, судами встановлено, що у період червень-листопад 2023 року відповідачем повністю та у визначені договором строки сплачено за послуги з передачі електричної енергії, із зазначенням у платіжних документах періоду, за який здійснюється оплата. Крім того, наданою позивачем довідкою АТ «Ощадбанк» від 20.12.2023 № 16/2-09/96355/2023 про надходження від ТОВ «Торгова електрична компанія» на рахунки позивача коштів за період з 01.01.2019 по 19.12.2023 підтверджується, що відповідачем сплачувались кошти як за спірний період, так і за минулі періоди.

8.23.4. Судами попередніх інстанцій також враховано встановлені обставини в судових рішеннях у справі № 910/11285/23 між тими самими сторонами, з тих самих підстав (договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 від 01.01.2019), проте, за інший період, а саме: липень 2022 - травень 2023 року, щодо відсутності заборгованості ТОВ «Торгова електрична компанія» перед ПАТ "Укренерго» за цей період. Таким чином, судами попередніх інстанцій не взято до уваги посилання позивача на те, що поточні платежі відповідача віднесені в рахунок оплати боргу за минулі періоди, оскільки позивачем не конкретизовано як саме розподілено сплачені відповідачем.

8.23.5. Крім того, судами враховано, що відповідно до Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про ринок електричної енергії», Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні», від 14 березня 2022 року № 133 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», з метою забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам Міністерством енергетики України видано наказ від 13.04.2022 № 148 «Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану», яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану. Вказаний наказ набув чинності з дня його опублікування 06.05.2022.

8.23.6. Пунктом 6 цього Положення передбачено, що за поданням оператора системи встановлюється статус «Переддефолтний» та «Дефолтний» для електропостачальників (крім ПУП або постачальника останньої надії) у випадку несплати послуг оператора системи, наданих у період дії воєнного стану, до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду».

8.23.7. Згідно з роз`ясненням Міністерства енергетики України (лист від 10.05.2022 № 26/1.2-4.1-6132), норми Положення про особливості постачання електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану щодо встановлення статусу «Переддефолтний» або «Дефолтний» застосовуються лише у разі несплати електропостачальниками до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, послуг оператора системи у розмірі вартості послуг наданих саме у період дії воєнного стану, тобто, з моменту його введення - з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 та до моменту припинення або скасування.

8.23.8. Тобто нормативно-правовим актом Міністерства енергетики України на період дії воєнного стану, установлено особливий порядок розрахунків, що відрізняється від порядку, установленого Правилами ринку та договором на передачу електричної енергії.

8.23.9. Міністерством енергетики України на період дії воєнного стану в Україні змінено вид відповідальності за несплату послуг оператора системи, наданих під час дії воєнного стану, визначивши, що заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у період з 24.02.2022 є підставою для набуття електропостачальником статусу «Переддефолтний» та «Дефолтний», тобто припинення права такого учасника ринку на господарську діяльність на ринку електричної енергії в цілому.

8.23.10. Судами попередніх інстанцій із наданих до матеріали справи доказів не встановлено перебування відповідача у статусі «Переддефолтний» та «Дефолтний», що додатково підтверджується довідкою позивача від 10.01.2024 № 01/1734, наявною у матеріалах справи. Вказане, за висновками судів попередніх інстанцій, свідчить про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірний період.

8.24. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач спростував більш вірогідними доказами обставини наявності у нього перед позивачем заборгованості за договором за період червень - листопад 2023 року, аніж це підтвердив позивач.

8.25. Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судами норм права.

8.26. Верховний Суд зауважує, що при вирішенні спору у цій справі суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, поклали в основу своїх рішень саме недоведеність позивачем наявності заборгованості у відповідача за постачання електричної енергії за договором у означений у позові період.

8.27. Верховний Суд зазначає, що доводи касаційної скарги про наявність передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими та переважно стосуються заперечення обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, та зводяться до їх переоцінки, що, у свою чергу, не може бути предметом розгляду в касаційному порядку в силу приписів частини другої статті 300 ГПК України.

8.28. Верховний Суд підкреслює, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційний суд не встановив, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17.09.2020 у справі №908/1795/19).

8.29. Загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими у статтях 73, 74, 76, 77, 86, 236-238 ГПК України, визначено обов`язковість всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження судом під час вирішення спору доказів, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову.

8.30. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

8.31. Колегія суддів вважає, що місцевий та апеляційний господарські суди оцінили подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку у їх сукупності. Суди попередніх інстанцій дали оцінку поданим сторонами доказам у їх сукупності, що відповідає приписам частини другої статті 86 ГПК України.

8.32. Верховний Суд виходить з того, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно).

8.33. Суд наголошує, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

8.34. За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

8.35. За встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема щодо доведеності первинними документами обставин узгодженості сторонами обсягів, вартості переданої електричної енергії за спірний період, що є підставою для її оплати, Верховний Суд не вбачає необхідності додаткового підтвердження/звірки даних по переданій електричній енергії за період з червня по листопад 2023 року, а відтак і формування висновку щодо застосування до спірних правовідносин положень Наказу № 148 у взаємозв`язку з умовами Договору.

8.36. Враховуючи викладене вище, підстава касаційного оскарження - пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, наведена скаржником у касаційній скарзі, у цьому випадку, не отримала свого підтвердження, що виключає можливість скасування судових рішень.

8.37. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги відхиляються Верховним Судом.

8.38. Доводи ТОВ «Торгова електрична компанія», викладені у відзиві, беруться до уваги Касаційним господарським судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

8.39. Враховуючи спірний характер правовідносин сторін, наведена міра обґрунтування оскаржуваних судових рішень є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

8.40. Касаційний господарський суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

8.41. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

8.42. Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

8.43. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у цій справі скаржник не зазначив й не обґрунтував.

8.44. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" тау справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при ухваленні оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку не знайшли свого підтвердження з мотивів, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

9.3. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

9.4. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін, як таких, що ухвалені із додержанням норм права.

10. Судові витрати

10.1. Судовий збір, сплачений скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, покладається на скаржника, оскільки Суд касаційну скаргу залишає без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 910/320/24 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2024 у справі № 910/320/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець