Постанова

від 18.09.2024 по справі 910/320/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" вересня 2024 р. Справа№ 910/320/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Прилєпов О. А.

від відповідача: Житченко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.05.2024 (дата складання та підписання повного тексту рішення 20.05.2024)

у справі № 910/320/24 (суддя Трофименко Т. Ю.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія"

про стягнення 141 383 999,77 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В січні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "УКРЕНЕРГО" (далі за текстом - НЕК "УКРЕНЕРГО"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова електрична компанія" (далі за текстом - ТОВ "Торгова електрична компанія"; відповідач) про стягнення 141 383 999,77 грн, з яких: 120 608 733,01 грн - основна заборгованість; 11 035 808,90 грн - пеня; 962 892,48 грн - три проценти річних; 1 416 676,77 грн - інфляційні втрати; 7 359 888,61 грн - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0264-02024 в частині здійснення оплати за надані у період з червня 2023 року по листопад 2023 року послуги з передачі електричної енергії.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі № 910/320/24 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач спростував більш вірогідними доказами обставини наявності у нього перед позивачем заборгованості за договором у період червень - листопад 2023 року, аніж це підтвердив позивач.

Короткий зміст апеляційної скарги та її доводів.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі № 910/320/24 НЕК "УКРЕНЕРГО" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати згадане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 612, 629, 901 ЦК України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії", наказу Міністерства енергетики України від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", ст. 236 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Зокрема, скаржник зазначає, що наказом № 148 не внесено змін до типового договору передачі електричної енергії, які визначають порядок розрахунків за надання послуг з передачі електричної енергії, оскільки укладений між позивачем та позивачем договір є чинним, його положення є обов`язковими до виконання сторонами.

ТОВ "Торгова електрична компанія" подало до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що ним надані платіжні доручення, які підтверджують, що послуги з постачання електричної енергії за період з червня по листопад 2023 року оплачені в повному обсязі і в цей період відповідач жодного разу не перебував у списку осіб, що отримали статус "Переддефолтний".

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.08.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною НЕК "УКРЕНЕРГО" на рішення господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі № 910/320/24 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 18.09.2024.

Присутній у судовому засіданні 18.09.2024 представник НЕК "УКРЕНЕРГО" підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні 18.09.2024 представник ТОВ "Торгова електрична компанія" заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договору про надання послуг з передачі електричної енергії від 01.01.2019 № 0264-02024, укладеного між ТОВ "Торгова електрична компанія", як користувачем, та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", як оператором системи передачі (ОСП), останнє взяло на себе зобов`язання надавати послугу з передачі електричної енергії (надалі - послуга) відповідно до умов цього договору, а користувач зобов`язується здійснювати оплату за послугу відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу, Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії України.

Пунктом 4.1. договору передбачено, що для розрахунків за цим договором передбачено плановий і фактичний обсяг послуг.

Так, плановий обсяг послуги визначається на основі наданих користувачем повідомлень щодо планового обсягу передачі електроенергії на розрахунковий місяць. У разі ненадання або несвоєчасного надання користувачем повідомлень плановим обсягом послуги визначається фактичний обсяг наданої послуги у попередньому розрахунковому періоді; фактичний обсяг послуги в розрахунковому місяці визначається відповідно до розділу ХІ Кодексу системи передачі.

В п. 4.2. договору визначено, що планові обсяги послуги користувач зобов`язаний подавати ОСП до 25 доби місяця, що передує розрахунковому місяцю. Форма подання повідомлення розміщена на офіційному веб-сайті ОСП.

Пунктами 5.1., 5.2. договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць. Користувач здійснює поетапну попередню оплату планової вартості послуги ОСП таким чином: 1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього договору. Подальша оплата може здійснюватися шляхом сплати 1/5 від планової вартості послуг, яка визначена згідно з розділом 3 цього договору, відповідно до такого алгоритму: 2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця; 3 платіж - до 15 числа розрахункового місяця; 4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця; 5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.

Відповідно до п. 5.5. договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою "Системи управління ринком" (надалі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (надалі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.

Вартість наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються адміністратором комерційного обліку (надалі - АКО). Акти приймання-передачі послуги направляються користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості наданої послуги відповідно до розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі послуги (включно).

Акти приймання-передачі послуги та акти коригування до актів приймання-передачі послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або надає користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі послуги та актів коригування до актів приймання-передачі послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.

Згідно з п. 5.7. договору у випадку порушення користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. У разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Строк дії договору - з дати його підписання і до 31.12.2023. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 13.1. договору).

До вказаного договору сторони неодноразово укладали додаткові угоди, яким вносилися відповідні зміни. Станом на час існування спірних правовідносин між сторонами був чинний договір у редакції додаткової угоди від 15.02.2023.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач посилався на те, що ним в рамках договору у період з червня 2023 року по листопад 2023 року надавались відповідачу послуги з передачі електричної енергії на загальну суму 121 565 450,77 грн, на підтвердження чого надав акти приймання-передачі послуг, однак відповідач за такі послуги не розрахувався. У вказаний період відбулися коригування об`ємів та сум наданих послуг з передачі електричної енергії за більш ранні місяці, а тому основна сума заборгованості змінилася до розміру 120 608 733,01 грн.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначаючи, що послуги за заявлений позивачем період сплачені у повному обсязі, на підтвердження чого надає відповідні платіжні інструкції, у призначенні платежу яких зазначено кожний місяць спірного періоду, що відповідає вимогам Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

За правилами статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не установлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями статті 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Матеріалами справи підтверджено, що у період з червня 2023 року по листопад 2023 позивач надав, а відповідач прийняв послуги за договором на загальну суму 121 565 450,77 грн, що підтверджується актами приймання-передачі послуги: від 30.06.2023 на суму 16 234 782,96 грн (з урахуванням акту коригування від 20.10.2023); від 31.07.2023 на суму 19 084 127,77 грн (з урахуванням акту коригування від 17.11.2023); від 31.08.2023 на суму 19 960 369,73 грн; від 30.09.2023 на суму 18 153 625,84 грн; від 31.10.2023 на суму 22 114 195,10 грн та від 30.11.2023 на суму 26 018 349,37 грн.

Також, у вказаному вище періоді відбулись коригування об`ємів та сум наданих послуг за договором за більш ранні місяці, а саме: за березень-травень 2023 року, на підтвердження чого надано акти коригування від 16.06.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.03.2023, від 17.07.2023 до акту приймання-передачі послуги від 30.04.2023, від 18.08.2023 до акту приймання-передачі послуги від 31.05.2023.

Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідно до наданих відповідачем платіжних інструкцій на підтвердження оплати послуг позивача у спірний період послуг ним сплачено, зокрема,

- № 676392/1 від 14.07.2023 на суму 16 294 054,20 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 06.2023…");

- № 7613038/1 від 14.08.2023 на суму 18 920 901,91 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 07.2023…");

- № 8444428/1 від 14.09.2023 на суму 19 960 369,73 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 08.2023…");

- № 9223831/1 від 13.10.2023 на суму 18 153 625,84 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 09.2023…");

- № 10131658/1 від 14.11.2023 на суму 22 114 195,10 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 10.2023…");

- № 11225243/1 від 14.12.2023 на суму 26 018 349,37 грн (призначення платежу: "оплата послуг передачі ел.ен.за період дії воен.стану за 11.2023…").

Всього відповідачем було сплачено послуг на суму 121 461 496,15 грн, тобто, у розмірі більшому, ніж заявлено позивачем.

Згідно з п. 5.7. договору у разі, якщо фактичний обсяг оплати користувачем послуги перевищує суму, зазначену в акті приймання-передачі послуги, ОСП (за заявою користувача) протягом 5 банківських днів з дня отримання заяви повертає користувачу надлишок коштів або враховує їх як оплату послуги наступних розрахункових періодів. За наявності заборгованості за цим договором кошти зараховуються першочергово в оплату заборгованості минулих періодів з найдавнішим терміном її виникнення. При повній сплаті заборгованості минулих періодів надлишок коштів може бути зарахований в оплату пені та штрафних санкцій за наявності письмової згоди користувача.

Таким чином, відповідно до положень договору сплачені відповідачем кошти можуть бути зараховані позивачем в оплату заборгованості минулих періодів лише у разі сплати відповідачем коштів за певний розрахунковий період у більшому, аніж необхідно, розмірі. При цьому, таке зарахування можливе лише за заявою користувача.

В той же час, як вірно враховано судом першої інстанції, у наявних в матеріалах справи рахунках-фактурах за спірний період, які виставлялись позивачем відповідачу, чітко було вказано призначення платежу, яке необхідно було вказувати при здійсненні оплати, що узгоджується із положеннями п. 41 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 163, згідно з якими платник заповнює реквізит "Призначення платежу" платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.

Отже, судом першої інстанції достеменно встановлено, що у період червень-листопад 2023 року відповідачем повністю та у визначені договором строки сплачено за послуги з передачі електричної енергії, із зазначенням у платіжних документах періоду, за який здійснюється оплата.

Водночас, наданою позивачем довідкою АТ "Ощадбанк" від 20.12.2023 № 16/2-09/96355/2023 про надходження від ТОВ "Торгова електрична компанія" на рахунки позивача коштів за період з 01.01.2019 по 19.12.2023 підтверджується, що відповідачем сплачувались кошти як за спірний період, так і за минулі періоди.

В той же час, судом з огляду на положення ст. 75 ГПК України враховано встановлені обставини в судових рішеннях у справі № 910/11285/23 між тими самими сторонами, з тих самих підстав (договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0264-02024 від 01.01.2019), проте, за інший період, а саме: липень 2022 - травень 2023 року, щодо відсутності заборгованості ТОВ "Торгова електрична компанія" перед ПрАТ "НЕК "Укренерго" за цей період.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно не взято до уваги посилання позивача на те, що поточні платежі відповідача були віднесені в рахунок оплати боргу за минулі періоди, оскільки позивачем не конкретизовано як саме розподілено сплачені відповідачем згідно з платіжними інструкціями - № 676392/1 від 14.07.2023, № 7613038/1 від 14.08.2023, № 8444428/1 від 14.09.2023, № 9223831/1 від 13.10.2023, № 10131658/1 від 14.11.2023, № 11225243/1 від 14.12.2023 кошти та в рахунок яких періодів.

В частині посилання скаржника на те, що судом неправильно застосовано наказ від 13.04.2022 № 148 "Про врегулювання питань щодо постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану", яким затверджено Положення про особливості постачання електричної енергії споживачам та розрахунків між учасниками роздрібного ринку електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Пунктом 6 вказаного Положення передбачено, що за поданням оператора системи встановлюється статус "Переддефолтний" та "Дефолтний" для електропостачальників (крім ПУП або постачальника останньої надії) у випадку несплати послуг оператора системи, наданих у період дії воєнного стану, до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 № 332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду".

Відповідно до роз`яснення Міністерства енергетики України (лист від 10.05.2022 №26/1.2-4.1-6132) норми Положення про особливості постачання електричної енергії у період дії в Україні воєнного стану щодо встановлення статусу "Переддефолтний" або "Дефолтний" застосовуються лише у разі несплати електропостачальниками до 15 числа місяця наступного за розрахунковим, послуг оператора системи у розмірі вартості послуг наданих саме у період дії воєнного стану, тобто, з моменту його введення - з 05 годин 30 хвилин 24.02.2022 та до моменту припинення або скасування.

Міністерством енергетики України на період дії воєнного стану в Україні змінено вид відповідальності за несплату послуг оператора системи, наданих під час дії воєнного стану, визначивши, що заборгованість за послуги з передачі електричної енергії у період з 24.02.2022 є підставою для набуття електропостачальником статусу "Переддефолтний" та "Дефолтний", тобто припинення права такого учасника ринку на господарську діяльність на ринку електричної енергії в цілому.

В той же час, судом першої інстанції не встановлено перебування відповідача у статусі "Переддефолтний" та "Дефолтний", що додатково підтверджується довідкою позивача від 10.01.2024 № 01/1734, наявною у матеріалах справи.

Вказане свідчить про те, що у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем за спірний період.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.05.2024 у справі №910/320/24 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови підписано - 01.10.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко