Рішення

від 09.05.2024 по справі 914/3138/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.05.2024 Справа № 914/3138/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д.

за участю секретаря судового засідання Яремко В.Я.

розглянувши у порядку загального провадження справу

за позовом: Заступника керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Позивача 1: Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів

Позивача 2: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», м. Моршин, Львівська обл.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 2: Санаторій «Моршин-Прикордонник» ДПС України, м. Моршин, Львівська обл.,

про: усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права власності

за участю представників сторін:

прокурор: Лупійчук Б.В.;

від позивача -1: Палко Д.І.;

від позивача -2: не з`явився;

від відповідача: Шумелда Р.Р.;

від третьої особи: Котік О.С., Деленко П.В.;

Хід розгляду справи.

Заступник керівника Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах Львівської обласної державної адміністрації та Адміністрації Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та припинення права власності.

Ухвалою від 30.10.2023 року суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив розгляд справи на 05.12.2023.

15.11.2023 відповідач направив на електронний суд відзив на позовну заяву (вх. № 27846/23).

04.12.2023 прокуратурою подано відповідь на відзив (Вх. № 29600/23).

05.12.2023 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення (Вх. № 29760/23).

Ухвалою від 05.12.2023 суд залучив до участі у справі Санаторій «Моршин-Прикордонник ДПС України (військова частина НОМЕР_1 ) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача 2 та відклав розгляд справи на 18.12.2023.

14.12.2023 прокуратурою подано додаткові пояснення (Вх. № 30687/23).

18.12.2023 третьою особою подано пояснення у справі (Вх. № 30833/23).

18.12.2023 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано заяву про долучення до матеріалів справ доказів (Вх. № 30908/23) клопотання про призначення експертизи (Вх. № 5044/23).

Ухвалою від 18.12.2023 суд відклав розгляд справи на 23.01.2024.

09.01.2024 третьою особою подано заперечення (Вх. № 740/24) та долучення до матеріалів справи доказів (Вх. № 752/24), та через систему «Електронний суд» заперечення на клопотання про призначення експертизи (Вх. № 754/24), та долучення доказів до матеріалів справи (Вх. № 800/24).

18.01.2024 прокурором подано заперечення у справі (Вх. № 1757/24) та додаткові пояснення (Вх. № 1759/24).

Ухвалою від 23.01.2024 суд відмовив в задоволенні клопотання відповідача (вх.№5044/23 від 18.12.2023) про призначення судової комплексної інженерно-технічної експертизи, закрити підготовче провадження у справі та призначив розгляд справи по суті на 27.02.2024 р.

07.02.2024 прокуратурою подано клопотання про долучення доказів (Вх. № 3574/24).

Ухвалою від 27.02.2024 суд клопотання про поновлення строку задоволив, поновив процесуальний строк для подання доказів у справі та відклав розгляд справи на 29.03.2024.

Ухвалами від 29.03.2024, 23.04.2024 суд відклав розгляд справи на 23.04.2024 та 09.05.2024 відповідно.

19.03.2024 відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду (Вх. № 7694/24).

28.03.2024 прокуратурою подано клопотання про залишення без розгляду заяви ТзОВ "Санаторій "Пролісок" про залишення позову без розгляду (Вх. № 8661/24).

28.03.2024 відповідачем подано доповнення до клопотання про залишення позову без розгляду (Вх. № 8683/24).

В судове засідання 29.03.2024 з`явився прокурор, надала пояснення по суті спору, просила позовні вимоги задоволити. Представник позивача 1 позовні вимоги підтримала, просила такі задоволити, позивач 2 не з`явився, причин не явки не вказав. Відповідача надала свої заперечення щодо позовних вимог, просила у задоволенні таких відмовити.

В судовому засіданні 09.05.2024 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Правова позиція прокурора.

Позовні вимоги прокурор обґрунтовує наступним.

Підпірна стінка знаходиться на земельній ділянці (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), яка перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України, відтак, державний реєстратор за відсутності будь-якого документа, який би засвідчував право власності на підпірну стінку чи її приналежність до об`єкта нерухомого майна усупереч ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» включив її до опису об`єкта нерухомого майна на праві приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (реєстраційний номер 2195293846253).

Стінка зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем, що знаходиться на земельній ділянці, яка фактично перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та у користуванні АДПС України, тому прокуратура звернулась до суду з даною позовною заявою в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та АДПС України в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.ст. 53, 55 ГПК України.

Позивач -1 підтримав позовні вимоги.

Позивач 2 в судові засідання не з`являвся, пояснень по суті спору не надав.

Правова позиція відповідача.

Відповідач заперечив проти позову, просив у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне. До позовної заяви прокурор долучив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки на місцевості (в натурі). У представленій документації відсутні дані про наявність на земельній ділянці будь-яких будівель чи споруд, як і інформація про наявність водойми. Позивачами не надано доказів наявності гідротехнічної споруди на земельній ділянці, що надана позивачу 2 в постійне користування. З викладеного вбачається, що представлені прокурором докази не підтверджують, а спростовують обставини, викладені в позовній заяві.

Відповідач вважає, що права позивачів у спірних правовідносинах не порушено. Позивачами не представлено жодного доказу належності їм речових прав на будівлю рятувальної служби, підпірну стінку як її складову, а також на земельну ділянку, на якій розміщена спірна підпірна стінка; а позивачем 2 не надано доказів набуття речових прав на водний об`єкт, - відтак відсутні законні підстави для захисту прав позивачів в межах даного спору.

Відповідач вважає, що Прокурор Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони не наділений повноваженнями на представництво інтересів обласних державних адміністрацій щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами тощо).

Правова позиція третьої особи.

Санаторій «Моршин-Прикордонник» ДПС України подано пояснення щодо позовних вимог, просив такі задоволити. Зазначив, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на момент державної реєстрації 16.10.2020 не мав жодних правових підстав та правовстановлюючих документів, щоб реєструвати за собою підпірну стінку, як частину будівлі рятувальної служби, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253, що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область на підставі державного акту на право користування землею серії Б №040956 від 1993 року, який був виданий Санаторію для дітей з батьками «Пролісок».

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації від 27.06.2018 № 639/0/5-18 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено АДПС України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим же розпорядженням вказану земельну ділянку надано АДПС України в постійне користування.

27.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку зареєстровано на праві постійного користування АДПС України. Земельна ділянка віднесена до категорії земель оздоровчого призначення та видом використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54612964 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на будівлю рятувальної служби площею 127,8 кв.м (опис: туалет В, підпірна стінка довжина 80 метрів згідно технічного паспорта), що знаходиться по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253).

Підставою для державної реєстрації на вказаний об`єкт нерухомого майна державний реєстратор зазначив:

- технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-67/20, виданий фізичною особою-підприємцем Вітковичем М.І.;

-державний акт на право користування землею серії Б № 040956 від 1993 року, виданий Моршинською селищною радою;

- статут ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» від 28.04.2015.

Як зазначено у позовній заяві, 05.11.2021 під час розгляду Північним апеляційним господарським судом справи №914/2381/18 за позовом ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до Львівської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи - санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України про визнання незаконним та скасування розпорядження від 27.06.2018 № 639/0/5-18 (у позові відмовлено повністю), на адресу санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України надійшло клопотання ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» про долучення доказів, з якого стало відомо про вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна на території земельної ділянки площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, землекористувачем якої є АДПС України.

Прокурор зазначає, що у відповідності до ДСТУ-Н Б В.2.1-31:2014 «Настанова з проектування підпірних стін» стіни підпірні - це стіни різного конструктивного рішення, призначені для сприйняття напору від бічного тиску грунту, води з привантаженням на його поверхні від транспортних засобів або складованих матеріалів.

Відтак, враховуючи функціональне призначення підпірної стінки, вона не є окремим об`єктом нерухомого майна, а є допоміжним об`єктом, приналежністю головної речі, відповідно, не підлягає державній реєстрації згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто підпірна стінка не наділена всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

26.09.2023 комісією в складі заступника начальника Санаторію «Моршин-Прикордонник» - начальника групи юридичного забезпечення (голова комісії), помічника начальника Санаторію «Моршин- Прикордонник» - начальника групи юридичного забезпечення, техніка - начальника відділення продовольчого та речового забезпечення відділу матеріально-технічного забезпечення, провідного юрисконсульта групи юридичного забезпечення Санаторію «Моршин-Прикордонник», старости Лисовицького Старостинського округу, головного спеціаліста землевпорядника відділу архітектури та містобудування Моршинської міської ради, начальника юридичного відділу Моршинської міської ради проведено обстеження вказаної вище земельної ділянки, за результатами чого складено акт.

Пунктами 2-4 даного акту комісією установлено, що на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100 розташовані межові знаки відповідно до координат технічної документації, згідно з якими вбачаються межі земельної ділянки в натурі. Указана земельна ділянка розташована на території Моршинської міської ради. На зазначеній земельній ділянці розташована, зокрема, підпірна стінка довжиною 80 метрів (установлена для обмеження зсуву ґрунту). Відтак, земельна ділянка, на якій розміщено підпірну стіну, є власністю держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та передана АДПС України на праві постійного користування, а поза як, підпірна стіна розташована на цій земельній ділянці, то у даному випадку проведена незаконна державна реєстрація прав на нерухоме майно шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ.

Спір виник внаслідок того, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» порушив законні права та інтереси позивачів, зареєструвавши 16.10.2020 за собою будівлю рятувальної служби площею 127,8 кв.м (та включив в опис підпірну стінку довжиною 80 метрів згідно технічного паспорта), що знаходиться по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253).

На думку прокуратури належним способом захисту у цій справі є усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна підпірної стінки як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинення права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253) підпірну стінку довжиною 80 м, оскільки остання знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та на праві постійного користування АДПС України..

Оцінка суду.

Щодо представництва прокурором інтересів держави.

Відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду. Обґрунтовуючи подане клопотання відповідач зазначає, що повноваження спеціалізованих прокуратур у сфері оборони, в тому числі у сфері здійснення представництва інтересів держави в суді, а також розподіл таких повноважень між відповідним структурним підрозділом Офісу Генерального прокурора та Спеціалізованими прокуратурами у сфері оборони (на правах обласних та окружних), визначено у пп. 6.1., 6.2. п. 6 Наказу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони».

Зазначає, що у відповідності до вказаних пунктів Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону не наділена повноваженнями на представництво інтересів центральних апаратів (адміністрацій, управлінь) цих органів.

Пунктом 1 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 р. № 533, установлено що Адміністрація Державної прикордонної служби України (Адміністрація Держприкордонслужби) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні.

Дане твердження спростовується тим, що прокурор під час звернення до суду в інтересах держави в порядку господарського судочинства керується Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру», які мають вищу юридичну силу, ніж відомчий акт наказ Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони».

Таким чином, відомчий акт, яким у даному випадку є наказ Генерального прокурора від 17.05.2024 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони», не може надавати менший обсяг прав (повноважень), ніж це установлено законодавчими актами (у даному випадку ГПК України та Закон України «Про прокуратуру»).

Щодо тверджень представника Відповідача про відсутність у Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону повноважень на представництво інтересів держави в особі обласних державних адміністрацій щодо розпорядження природними ресурсами (земельними ділянками, водними об`єктами тощо), суд зазначає наступне.

Статтею 84 Земельного кодексу України визначено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

У процесі земельної реформи прийнято низку законів та підзаконних нормативно- правових актів, які змінили землеустрій у державі. Так, згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення сиcтеми управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» унесені зміни до значної кількості законодавчих актів України, зокрема ЗК України тощо. Відповідно до правових норм цього Закону, що набрали законної сили з 27.05.2021, розширено права як органів місцевого самоврядування, так і районних, обласних державних адміністрацій, та, одночасно, позбавлено значної частини повноважень Кабінету Міністрів України, обмежено повноваження органів Держгеокадастру на розпорядження землями тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Таким чином, розпорядником земельної ділянки, на якій знаходиться водний об`єкт

та спірна підпірна стінка, яка є предметом даного спору, є Львівська обласна державна (військова) адміністрація. Відповідно, як розпорядник землі з категорією «землі оздоровчого призначення», на якій знаходиться спірна підпірна стінка, що зареєстрована як складова частина об`єкта нерухомого майна за третьою особою, якій згідно зі ст. 120 Земельного кодексу України необхідне обслуговування частиною земельної ділянки, що нерозривно пов`язане з правом користування цією землею, Львівська обласна державна (військова) адміністрація має забезпечити законне використання таких земель, в інтересах держави.

А тому, Львівська обласна державна адміністрація, окрім АДПС України, є уповноваженим державою органом здійснювати функції у спірних правовідносинах.

Дійсно, пунктом 6 наказу Генерального прокурора від 17.05.2023 № 130 «Про особливості організації діяльності спеціалізованих прокуратур у сфері оборони» передбачено забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Офісу Генерального прокурора щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю, серед інших, Державної прикордонної служби України.

У межах даної справи розглядається спір, пов`язаний саме із діяльністю Державної прикордонної служби України, що сторонами не оспорюється.

У зв`язку з цим, іншим позивачем у справі визначено саме Адміністрацію Державної прикордонної служби України, оскільки порушується його право у користуванні земельною ділянкою, отриманою від розпорядника (Львівської обласної державної адміністрації) земель державної власності.

Відтак, враховуючи те, що розпорядником (власником) даної земельної ділянки, на якій знаходиться спірна підпірна стінка, є Львівська обласна державна (військова) адміністрація, тобто право та законний інтерес якої порушено суб`єктом господарювання, який включив до державної реєстрації об`єкта нерухомого майна в опис на праві приватної власності дану підпірну стінку, тому порушенням було б незалучення обласної державної адміністрації в якості позивача (співпозивача разом з АДПС України) в межах даної справи.

Відтак суд відмовляє в задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду.

Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

При цьому, прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).

Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення і має визначену законом загальну структуру.

Згідно зі статтею 28 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", забезпечення діяльності органів Державної прикордонної служби України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, через державне оборонне замовлення та закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти.

Таким центральним органом виконавчої влади є позивач 2 - Адміністрація Державної прикордонної служби України.

Отже саме Адміністрація Державної прикордонної служби України, як орган, що уповноважений державою на здійснення контролю за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечення ефективного і цільового використання бюджетних коштів у органах Держприкордонслужби, є органами державної влади, до компетенції яких віднесені відповідні повноваження у спірних правовідносинах.

Предметом позовних вимог у справі є усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» та припинення права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253), а саме на підпірну стінку довжиною 80 метрів.

До позовної заяви долучено листування прокуратури та позивачів 1, 2. Зокрема, Спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, у порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру" листами № 15-413 вих-23, № 15-414 вих-23 від 20.09.2023 звернулась до ЛОДА та Адміністрації ДПСУ в яких зазначила, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» здійснило державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна (будівлі рятувальної служби, до опису якого включено туалет літера «В» та підпірну стінку довжиною 80 метрів, загальна площа об`єкта становить 127,8 кв. м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253)), який знаходяться на території земельної ділянки державної форми власності на вул. Проліскова, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області та просила повідомити про вжиті заходи захисту та поновлення інтересів держави за указаним вище фактом.

Листом №14/813-23-Вих від 05.10.2023 Санаторій «Моршин-Прикордонник» ДПСУ повідомив прокуратуру щодо здійсненого обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, за результатами якого складено та підписано комісійно Акт обстеження земельної ділянки від 26.09.2023 та прикріплено фотографії. Зазначено, що на земельній ділянці розташовані гідротехнічна споруда, підпірна стінка довжиною 80 метрів (яка встановлена для обмеження зсуву грунту) відповідно до межових знаків.

Листом № 5/9-10079/0/2-23/1-16 від 06.10.2023 ЛОДА повідомила прокуратуру, що за захистом порушених прав не зверталось та просила обласну прокуратуру розглянути можливість вжиття заходів реагування позовного характеру.

Адміністрація ДПСУ листом № 702/49067/23-Вих від 07.10.2023 повідомила прокуратуру, що не заперечує щодо представництва прокуратурою інтересів в суді щодо захисту інтересів держави та поновлення права держави на об`єкти нерухомого майна Адміністрації Державної прикордонної служби України, що перебувають на земельній ділянці санаторію «Моршин- Прикордонник», при цьому такі об`єкти зареєстровані за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок».

Спеціалізована прокуратура у сфері оборони західного регіону листами № 15-448вих-23 та № 15-449вих-23 від 13.10.2023 повідомила позивачів 1, 2 про звернення до Господарського суду Львівської області з позовною заявою в інтересах держави в особі в інтересах держави в особі Львівської обласної військової (державної) адміністрації та Адміністрації Державної прикордонної служби України до товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок», за участю Санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України, про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно підпірної стінки, що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька та припинення права приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на підпірну стінку.

Враховуючи наведене, прокурор вживав заходів щодо забезпечення позивачам 1, 2 можливості самостійного здійснення своїх функцій та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна та припинення права приватної власності в судовому порядку, проте, такі вчинено не було. Тому у цій справі прокурор не виступає як альтернативний суб`єкт звернення до суду, а правомірно та відповідно до закону захищає інтереси держави.

Щодо позовних вимог.

Статтею 41 Конституції України визначено, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту наведених правових норм, застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до положень статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України, основу правового режиму майна суб`єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління. Господарська діяльність може здійснюватися також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо), передбачених Цивільним кодексом України.

Згідно з частинами 1, 4 ст. 147 ГК України, майнові права суб`єктів господарювання захищаються законом. Право власності та інші майнові права суб`єкта господарювання захищаються у спосіб, зазначений у ст. 20 цього Кодексу.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду від 03.04.2019 у справі №924/1220/17.

Звертаючись до суду із негаторним позовом, позивач має довести наявність у нього права власності або речового права на майно, усунення перешкод в користуванні та розпорядженні яким є предметом спору, а також неправомірність дій відповідача стосовно використання даного майна.

Тому обраний прокурором спосіб захисту прав у вигляді усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» є ефективним.

Відповідно до ст. 144 ГК України майнові права суб`єктів господарювання виникають внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

За приписами ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інще прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з ч. 1 ст. 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно положень Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка площею 5,1030 га, кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, належить до державної форми власності, власником якої є держава в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Розпорядженням Львівської обласної державної адміністрації № 639/0/5-18 від 27.06.2018 «Про надання в постійне користування земельних ділянок» затверджено АДПС України технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100, КВЦПЗ - 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів. Цим же розпорядженням вказану земельну ділянку надано АДПС України в постійне користування.

Постановою Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 914/2381/18 щодо визнання незаконним та скасування розпорядження Львівської облдержадміністрації № 639/0/5-18 від 27.06.2018 "Про надання у постійне користування земельних ділянок", касаційну скаргу ТОВ "Санаторій для дітей з батьками "Пролісок" залишено без задоволення. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2021 щодо відмови у задоволенні позовних вимог залишено без змін.

27.06.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно земельну ділянку площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області зареєстровано на праві постійного користування АДПС України. Земельна ділянка віднесена до категорії земель оздоровчого призначення та видом використання земельної ділянки: для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів.

Відповідно до ст. 47 ЗК України визначено, що до земель оздоровчого призначення належать землі, що мають природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей.

Частиною 1 статті 48 ЗК України передбачено, що на землях оздоровчого призначення забороняється діяльність, яка суперечить їх цільовому призначенню або може негативно вплинути на природні лікувальні властивості цих земель.

Перелік закладів охорони здоров`я затверджено 28.10.2002 наказом Міністерства охорони здоров`я України за № 385, який відносить санаторії до підкатегорії санаторно-курортних закладів, в числі закладів охорони здоров`я (пункт 1.4).

Правила діяльності санаторно-курортних закладів визначаються постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Загального положення про санаторно-курортний заклад» від 11.07.2001 № 805 (далі - Положення № 805).

Відповідно до пункту 1 Положення № 805 санаторно-курортний заклад - це заклад охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України.

Згідно ст. 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір» що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

В силу положень ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Крім того, в силу ч.2 ст. 328 ЦК України презюмується правомірність набуття власником права власності на майно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Санаторію «Моршин-Прикордонник» ДПС України стало відомо про вчинення державним реєстратором реєстраційних дій щодо об`єктів нерухомого майна на території земельної ділянки площею 5,1030 га (кадастровий номер - 4625384000:02:000:0100), що знаходиться на території Лисовицької сільської ради Стрийського району Львівської області, землекористувачем якої є АДПС України. Зокрема у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано на праві приватної власності за ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» - підпірну стінку довжиною 80 метрів як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

У Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення (ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Частиною 4 статті 5 Закону встановлено, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на корисні копалини, рослини, а також на малі архітектурні форми, тимчасові, некапітальні споруди, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких можливе без їх знецінення та зміни призначення, а також окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі, зокрема на магістральні та промислові трубопроводи (у тому числі газорозподільні мережі), автомобільні дороги, електричні мережі, магістральні теплові мережі, мережі зв`язку, залізничні колії.

Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що до Державного реєстру прав вносяться такі відомості про об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці: - тип об`єкта нерухомого майна (земельна ділянка; житловий будинок; будівля; споруда; квартира; житлове приміщення; нежитлове приміщення; об`єкт незавершеного будівництва; інший);

- площа об`єкта нерухомого майна (загальна та (за наявності) житлова);

- опис об`єкта нерухомого майна із зазначенням об`єктів, що є приналежністю головної речі (присвоєна літера, римська або арабська цифра відповідно до технічного паспорта, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є головною річчю);

- відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна (найменування та/або присвоєна літера, загальна та (за наявності) житлова площа) (у разі коли об`єкт нерухомого майна є складною річчю);

- адреса об`єкта нерухомого майна;

- кадастровий номер земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт нерухомого майна (у разі коли об`єктом нерухомого майна є індивідуальний (садибний) житловий будинок, садовий, дачний будинок, будівля або споруда та у документах, поданих для державної реєстрації права власності, наявні відомості про розташування такого об`єкта на земельній ділянці, зареєстрованій в Державному земельному кадастрі, або коли адресою новозбудованого індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку вважається місце розташування земельної ділянки, на якій споруджено відповідний об`єкт).

Отже, відповідно до законодавства державній реєстрації підлягають права лише на ті об`єкти, які є нерухомим майном.

Згідно із ДСТУ-Н Б В.2.1-31:2014 «Настанова з проектування підпірних стін» стіни підпірні - це стіни різного конструктивного рішення, призначені для сприйняття напору від бічного тиску грунту, води з привантаженням на його поверхні від транспортних засобів або складованих матеріалів.

Враховуючи функціональне призначення підпірної стінки, суд зазначає, що така не є окремим об`єктом нерухомого майна, а є допоміжним об`єктом, приналежністю головної речі, відповідно, не підлягає державній реєстрації згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», тобто підпірна стінка не наділена всіма тими технічними характеристиками, інформація про які підлягає обов`язковому внесенню до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що в свою чергу унеможливлює прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Разом з тим, 16.10.2020 державним реєстратором прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишиним Н.-П.А. прийнято рішення № 54612964 про державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на будівлю рятувальної служби (опис: туалет В, підпірна стінка довжиною 80 метрів), що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253).

Як встановлено судом, підставою для державної реєстрації на вказаний об`єкт державний реєстратор зазначив: технічний паспорт від 12.10.2020 № 458-67/20, виданий ФОП Вітковичем М.І.; державний акт на право користування землею серії Б № 040956 від 1993 року, виданий Моршинською селищною радою та статут ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» від 28.04.2015.

Статтею 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено перелік речових прав та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (ч.2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктом 40 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", іншими законами України та цим Порядком

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі:

1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва або майбутній об`єкт нерухомості, речові права на які підлягають державній реєстрації, чи його дубліката;

2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката;

4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів;

5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката;

6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката;

7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном;

8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року;

9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди;

11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно;

12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації;

13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність;

13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності;

13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Серед перелічених в Законі України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» документів відсутнє посилання на «технічний паспорт на нежитлову будівлю» як підставу для державної реєстрації права власності та інших речових прав. Отже, технічний паспорт на нежитлову будівлю не належить до правовстановлюючих документів. Інших належних, допустимих та достовірних доказів набуття права на будівлі та споруди по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька, Стрийського району Львівської області в розумінні Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» суду не подав.

Суд зазначає, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, він лише описує об`єкт та визначає його складові для подальших дій (п. 2 Розділу 1 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127).

У свою чергу, зі схеми розташування будівель і споруд, доданої ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» до реєстраційної справи, вбачається, що указана підпірна стінка знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 4625384000:02:000:0100, яка надана на праві постійного користування АДПС України.

Водночас, державний акт на право користування землею серії Б № 040956, виданий санаторію для дітей з батьками «Пролісок» Моршинською селищною радою у 1993 році, загальною площею 16,65га втратив свою чинність згідно з розпорядженням Львівської облдержадміністрації №639/0/5/18 від 27.06.2018 "Про надання в постійне користування земельних ділянок". Відповідач належних доказів на спростування зазначеного не надав.

Відтак, державна реєстрація права приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» на об`єкт нерухомого майна підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253), що знаходиться по вул. Пролісковій, 3 у с. Баня Лисовицька Стрийського району Львівської області, на підставі рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Жирівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Павлишина Назара-Павла Андрійовича від 16.10.2020 № 54612964 відбулась без належних правовстановлюючих документів всупереч вимогам чинного законодавства України.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони та, водночас, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує, оскільки така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (правова позиція, наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, а суд, своєю чергою, під час судового провадження оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях, натомість висновки суду мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що оцінка доказів - це визначення їх об`єктивної дійсності, правдивості та достовірності. Способи перевірки і дослідження доказів залежать від конкретного виду засобів доказування, що використовуються. Метою оцінки доказів з огляду на їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності - є усунення суперечностей між доказами, сумнівів у достовірності висновків, що випливають з отримуваної доказової інформації. Від повноти встановлення відповідних обставин справи та правильної оцінки доказів залежить обґрунтованість висновків суду при ухваленні судом рішення по суті спору. При цьому суд у кожному випадку повинен навести мотиви, з яких він приймає одні докази та відхиляє інші.

З огляду на встановлені обставини, суд констатує, що ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» порушив законні права та інтереси позивачів, зареєструвавши 16.10.2020 за собою підпірну стінку довжиною 80 метрів як складову частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) що знаходиться за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область в незаконний спосіб.

Судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що право власності на земельну ділянку (кадастровий номер 4625384000:02:000:0100), яка перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України, належним чином набуте, що підтверджується долученими до справи судовими рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 158 ЗК України, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.

Як встановлено судом, земельна ділянка площею 5,103 га перебуває у власності держави у сфері управління АДПС України, натомість на підпірну стінку, довжиною 80 м, розташовану на вказаній земельній ділянці державним реєстратором зареєстровано за юридичною особою - відповідачем на праві приватної власності.

Відтак незаконна державна реєстрація прав на об`єкт, який є приналежністю до головної речі шляхом включення її до опису об`єкта нерухомого майна як приналежну річ перешкоджає землекористувачу АДПС України та власнику користуватись належною на праві власності земельною ділянкою, яка розташована за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Баня Лисовицька, вул. Проліскова, 3.

Отже, позивачі фактично обґрунтовують позовні вимоги тим, що протиправні дії відповідача щодо позбавлення позивача користуватись земельною ділянкою, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Таким чином, в цій справі відбулося порушення прав позивачів відповідачем.

Станом на момент звернення з позовними вимогами та на момент прийняття рішення по справі порушення прав не припинилось.

ТОВ «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» не надало суду належних та допустимих доказів правомірності реєстрації спірної підпірної стінки довжиною 80 м на земельній ділянці, яка т знаходиться на земельній ділянці ,що перебуває у власності держави в особі Львівської обласної державної адміністрації та в постійному користуванні АДПС України. У свою чергу, прокурор вправі вимагати усунення перешкод, які чинить відповідач без достатніх правових підстав та як наслідок позов підлягає задоволенню.

Разом з тим, слід зазначити, що дані правовідносини, які виникли між сторонами і стосовно даного спору розглядаються в межах даного судового процесу та чинного законодавства, а згідно ст. 386 ЦК України позивач звертається за захистом та відновленням свого порушеного права.

У контексті вище наведеного, урахувавши наведені положення законодавства, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, суд дійшов висновку, що обраний прокурором спосіб захисту є належним та власник майна має право вимагати усунення перешкод права розпорядження своїм майном, тому позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, зареєстрованої на праві приватної власності за товариством з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок».

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.76 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, судовий збір покладається на відповідача у розмірі 5368,00 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236-241, 247-252, 327 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом виключення з опису об`єкта нерухомого майна - підпірної стінки довжиною 80 метрів як складової частини будівлі рятувальної служби (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2195293846253) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3. Визнати припиненим право приватної власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (ідентифікаційний код 20772638) на складову частину об`єкта нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Проліскова, 3, с. Баня Лисовицька, Стрийський район, Львівська область (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2195293846253), а саме на підпірну стінку довжиною 80 метрів.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Санаторій для дітей з батьками «Пролісок» (82482, Львівська область, м.Моршин, вул.Проліскова,8, ідентифікаційний код 20772638) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (79007, м.Львів, вул.Клепарівська, 20, ідентифікаційний код 38326057) 5368,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

СуддяЗапотічняк О.Д.