Постанова

від 16.05.2024 по справі 910/7012/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7012/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Бакуліна С. В., Баранець О. М.,

за участю секретаря судового засідання - Шпорт В. В.,

за участю представників:

ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ): ОСОБА_1.,

товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»: ОСОБА_2.,

розглянувши у закритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023

у складі колегії суддів: Михальська Ю. Б. - головуючий, Іоннікова І. А., Тищенко А. І.

та на рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2023

суддя: Котков О. В.

у справі № 910/7012/23

за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2»

про стягнення 6 014 799,23 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернулася з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» (далі - ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2», відповідач), в редакції нової позовної заяви, штрафних санкцій у розмірі 6 014 799,23 грн, з яких: штрафу - 786 415,63 грн, пені - 1 525 631,97 грн (п. 9.2 договору), пені - 2 750 633,01 грн, інфляційного збільшення - 787 080,65 грн та 3% річних - 165 037,97 грн (п. 9.8 договору).

2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором на закупівлю за державні кошти № 477-22 від 13.09.2022, в частині своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати.

Короткий зміст оскаржуваних рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3. Рішенням господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/7012/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023, задоволено позовні вимоги позивача, стягнуто з ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) грошові кошти: штрафу - 786 415,63 грн, пені (п. 9.2. договору) - 1 525 631,97 грн, пені (п. 9.8. договору) - 2 750 633,01 грн, інфляційного збільшення - 787 080,65 грн, 3% річних - 165 037,97 грн та судового збору - 90 221,99 грн.

4. Судові рішення мотивовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати. Факт порушення строків поставки товару відповідачем не заперечується.

5. Щодо обставин непереборної сили, суди попередніх інстанцій вказують на те, що відповідач як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з позивачем договір на поставку товару, усвідомлював, що кінцевою датою поставки товару є дата, визначена у специфікації до договору (додаток №1), з огляду на що повинен був розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання зобов`язання у погоджені сторонами строки.

При укладанні контракту сторони усвідомлювали, що контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставини)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, куди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.

6. Суд першої інстанції, на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, залишив без розгляду клопотання позивача: про залучення до участі у справі третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог: Товариство з обмеженою відповідальністю «Флай Технолоджи» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Стоун-Трейд»; про продовження строку розгляду справи по суті; про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття; про долучення доказів; про розгляд справи у закритому судовому засіданні в частині, яка стосуватиметься дослідження і обговорення інформації, якій надано гриф секретно; про забезпечення участі в судовому засіданні представника відповідача, з огляду на те, що зазначені клопотання не містять обґрунтувань поважних причин, з яких такі клопотання не були заявлені в підготовчому провадженні та були подані після закриття підготовчого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

7. Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та на рішення Господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/7012/23, в якій просить Суд скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ).

8. У новій редакції касаційної скарги відповідач підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

9. Скаржник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 614, 617, 626, 628 Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», не врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 (дослідженню підлягає не лише повідомлення відповідачем про форс-мажорні обставини, а і дослідження наявності обставин непереборної сили), від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 (щодо дослідження судами обставин, які містяться в сертифікаті Торгово-промислової палати України), від 15.06.2018 у справі № 915/531/17 (щодо доведення, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності), від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 (обставиною непереборної сили не є обставина, ризик настання якої несе учасник правовідносин), від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20 (підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП чи уповноваженої нею регіональної ТПП), від 22.06.2022 у справі 904/5328/21 (позбавлення права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі).

10. Відповідач вказує на те, що форс-мажорною обставиною є те, що Люблінська митно-податкова служба в м. Бяла-Подляска, Митний відділ у Гребенному визнали товар, який відповідач мав поставити позивачеві, товаром подвійного призначення, заблокувавши його для митного оформлення, зазначене стало форс-мажорною обставиною, що вплинула на можливість відповідача виконати договірні зобов`язання.

11. Сертифікатом № 3100-23-3916 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) Торгово-промислової палати України від 15.09.2023 засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): дії державних органів на території Республіки Польщі, зокрема обмеження імпорту та зміна правил транзиту на території сусідньої держави - Республіки Польщі, в період з 10.11.2022 - 31.12.2022.

12. Також скаржник у касаційній скарзі посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме вимог ст. ст. 73, 86, 236, 237, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України.

13. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції необґрунтовано відхилені клопотання: про продовження строку розгляду справи по суті; про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття; про долучення доказів; про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог; про розгляд справи у закритому судовому засіданні в частині, яка стосується дослідження і обговорення інформації, якій надано гриф секретності; про забезпечення участі в судовому засіданні представника.

14. Скаржник наголошує:

- на порушенні судом першої інстанції порядку повідомлення представника відповідача про дату та час судового засідання та порядку виклику представника відповідача в судове засідання;

- нездійснення фіксування судового засідання технічними засобами;

- судом не було належним чином перевірено правильність та обґрунтованість нарахування позивачем штрафних санкцій;

- нарахування пені та штрафу з 30.12.2022, на підставі п. 9.2 договору, у зв`язку з простроченням поставки товару (31,3 комплекти) на суму 393 207,82 грн та 786 415,63 грн, відповідно, є безпідставним, оскільки додатковою угодою № 2 від 30.12.2022 сторони дійшли згоди розірвати договір і з моменту підписання цієї угоди всі зобов`язання припиняються, крім зобов`язань передбачених п. п. 4.2, 9.8 договору;

- нарахування на підставі п. 9.8 договору, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України та ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України слід здійснювати лише на суму попередньої оплати в розмірі 107 679,00 грн.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

15. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Позивач вказує на те, що судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.

16. У відповіді на відзив відповідач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог.

Відповідач вказує на те, що доведення перед ТПП України обставин настання непереборної сили потребувало надання їй конкретних та переконливих доказів, збирання яких потребувало значного часу у зв`язку з тим, що документи перебували у володінні третіх осіб.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

17. 13 вересня 2022 року між ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» (постачальник) укладено договір на закупівлю за державні кошти № 477-22 (договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити замовнику товар у номенклатурі, за цінами, у строк та у кількості зазначеній у специфікації, яка є його невід`ємною частиною (додаток №1) та у відповідності до технічних вимог (додаток №2), а замовник - прийняти та оплатити такі товари.

18. Загальна сума договору становить 68 555 630,00 грн без ПДВ (п. 3.1 договору).

19. Згідно з п. 4.2 договору розрахунок за товар здійснюється у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 30% від загальної вартості товару здійснюється на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 банківських днів з дня підписання договору на підставі належним чином оформленого рахунку-фактури на строк до 10.12.2022 року (з урахуванням внесених змін додатковою угодою №1 від 16.11.2022 року); перерахування 70% від загальної вартості товару (остаточний розрахунок) замовником здійснюється протягом 30 (тридцяти) банківських днів з моменту отримання товару на умовах розділу V договору, на підставі накладної.

20. Відповідно до п. 4.4 договору до кожної партії товару, що постачається, постачальник обов`язково надає замовнику накладну, а підпунктом 4.4.1 пункту 4.4 встановлено, що перша партія поставленого товару постачальником, повинна бути на суму, яка не менша розміру попередньої оплати, зазначеної в пункті 4.2 цього договору.

21. Підпунктом 5.1.2 пункту 5.1 договору встановлено, що термін поставки замовлених по договору товарів зазначено в специфікації (додаток №1).

22. Суди попередніх інстанцій встановили, що термін поставки товару відповідно до специфікації до 17.11.2022.

23. Згідно з п. 9.2 договору за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за порушення термінів поставки понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості товарів.

24. Пунктом 9.8 договору передбачено, що у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання. Постачальник відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та 3 % річних від простроченої суми.

25. Відповідно до п. 10.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.

26. Згідно з п. 10.2 договору сторона, що не може виконати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

27. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п. 10.3 договору).

28. Пунктом 13.4 договору передбачено, що розірвання договору допускається за згодою (домовленістю) сторін, за рішенням суду, в односторонньому порядку у разі відсутності фінансування замовника, про що замовник попереджає постачальника не менше ніж за 10 діб.

29. Позивачем було перераховано на рахунок відповідача попередню оплату у розмірі 30% від загальної вартості товару в сумі 20 056 668,90 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 1917 та № 1918 від 19.09.2022.

30. На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 16 комплектів на загальну суму 5 742 880,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 08.11.2022 № 20.

31. Додатковою угодою № 1 від 16.11.2022 внесено зміни до п. 4.2 договору та специфікації (додаток №1), зокрема в частині продовження строку постачання. Попередньо оплачений товар мав бути поставлений у строк до 10.12.2022.

32. На виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 589 300,00 грн, що підтверджується видатковою накладною від 13.12.2022 року № 27.

33. У гарантійному листі від 23.12.2022 № 94нт постачальник повідомив замовника, що затримка поставки товару сталася через відсутність товару на складі виробника, який затримав відвантаження. Постачальник гарантував поставити товар до 28 грудня 2022 року.

34. Листом від 23.12.2022 № 712/9208-22-Вих замовник повідомив постачальника про право на розірвання договору в односторонньому порядку відповідно до підпункту 7.2.1 пункту 7.2. договору та застосування відповідно до умов договору відповідальності за неналежне виконання зобов`язань.

35. Додатковою угодою № 2 від 30.12.2022 договір № 477-22(т) від 13.09.2022 розірвано за згодою сторін.

36. Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються, окрім відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.2 розділу 4 та п. 9.8 розділу 9 договору.

37. Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на 30.12.2022 сума недопоставленого товару становить 11 234 509,00 грн.

38. 03 лютого 2023 року за видатковою накладною від 03.02.2023 № 32 постачальник поставив, а замовник прийняв товар у кількості 31 комплект на загальну суму 11 126 830,00 грн.

39. Згідно з банківською випискою 03.02.2023 постачальник здійснив повернення коштів попередньої оплати в розмірі 107 679,00 грн.

40. З огляду на невиконання відповідачем договірних зобов`язань в частині своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому, на підставі п. 9.2, 9.8 договору та ст. 625 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 786 415,63 грн, пеню в розмірі 1 525 631,97 грн (п. 9.2 договору), пеню в розмірі 2 750 633,01 грн, інфляційні втрати в розмірі 787 080,65 грн та 3 % річних у розмірі 165 037,97 грн (п. 9.8 договору).

Позиція Верховного Суду

41. Предметом розгляду у цій справі є матеріально-правова вимога про стягнення штрафних санкцій за порушення строку поставки товару за договором та повернення суми попередньої оплати, з урахуванням інфляційних та 3% річних.

42. Згідно з ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

43. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

44. Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

45. Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

46. За приписами ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

47. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

48. Як зазначалося вище, 08.11.2022 на виконання умов договору відповідач поставив, а позивач прийняв товар у кількості 16 комплектів на загальну суму 5 742 880,00 грн.

49. Додатковою угодою № 1 від 16.11.2022 внесено зміни до п. 4.2 договору та специфікації (додаток №1), зокрема в частині продовження строку постачання товару, попередньо оплачений товар мав бути поставлений у строк до 10.12.2022.

50. На виконання умов договору відповідач 13.12.2022 поставив, а позивач прийняв товар у кількості 10 комплектів на загальну суму 3 589 300,00 грн.

51. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

52. Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

53. Суди попередніх інстанцій встановили факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором, щодо своєчасної поставки товару, що підтверджується матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

54. Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов`язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

55. Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

56. Згідно з ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України) у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

57. Згідно з п. 9.2 договору за порушення постачальником строків виконання зобов`язання з нього стягується пеня в розмірі 0,1 % вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за порушення термінів поставки понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % вартості товарів.

58. Загальна сума договору становить 68 555 630,00 грн без ПДВ (п. 3.1 договору).

59. Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

60. Відповідно до ч. 1 ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

61. Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

62. Як зазначалося вище, додатковою угодою № 1 від 16.11.2022 внесено зміни в частині продовження строку поставки товару, попередньо оплачений товар мав бути поставлений у строк до 10.12.2022.

63. Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

64. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК).

65. Згідно зі ст. 254 ЦК строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку (ч. 1).

До строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року (частина друга).

Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Строк, що визначений у півмісяця, дорівнює п`ятнадцяти дням.

Якщо закінчення строку, визначеного місяцем, припадає на такий місяць, у якому немає відповідного числа, строк спливає в останній день цього місяця (частина третя).

Строк, що визначений тижнями, спливає у відповідний день останнього тижня строку (частина четверта).

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (частина п`ята).

66. Верховний Суд у постанові від 11.03.2024 у справі № 922/1813/23 зазначив, що з аналізу ст. 254 ЦК України вбачається, що вказана норма, зокрема частини перша-четверта регулюють закінчення строку, який визначений роками, півроком або кварталом року, місяцями, у півмісяця та тижнями, і лише у випадку, коли останній день строку, закінчення якого визначено частинами першою-четвертою цієї статті, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку, згідно з частиною п`ятою цієї статті, є перший за ним робочий день.

Водночас правила цієї статті не поширюються на договірні правовідносини сторін, коли ними у свободі договору (стаття 627 ЦК) досягнуто домовленості про призначення кінцевої календарної дати виконання зобов`язання за договором, з огляду на норми частини першої статті 530 ЦК, яка визначає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); статті 629 ЦК, відповідно до якої договір є обов`язковим для виконання сторонами, а також принцип належного виконання зобов`язань, який полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

67. За умовами договору, з урахуванням додаткової угоди № 1, попередньо оплачений товар мав бути поставлений у визначену сторонами дату - до 10.12.2022, яка є встановленим сторонами строком виконання зобов`язання, який вони не визначили роками, місяцями, тижнями, днями або годинами відповідно до закону.

68. Та обставина, що 10.12.2022 припало на вихідний день - суботу, не звільняє постачальника від обов`язку своєчасно, тобто до 10.12.2022, виконати взяті на себе за договором зобов`язання з поставки товару, тим більше, що сторони визначили саме строк поставки (період часу), який закінчувався 10.12.2022, відповідно постачальник не був позбавлений права поставити товар раніше ніж 10.12.2022, якщо не мав можливості здійснити поставку в останній день строку, який припав на вихідний день - суботу.

69. З огляду на зазначене, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 125 625,50 грн за період з 11.12.2022 по 12.12.2022.

70. Щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 006 798,65 грн за період з 13.12.2022 по 29.12.2022, Верховний Суд зазначає таке.

71. Додатковою угодою № 2 від 30.12.2022 договір № 477-22(т) від 13.09.2022 розірвано за згодою сторін.

72. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

73. Верховний Суд зазначає, що розірвання договору не спростовує обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань за договором під час його дії. Зобов`язання відповідача на момент розірвання договору вже були порушеними.

Відповідно, позивач має право на стягнення з відповідача штрафних санкцій за непоставку та поставку товару з порушенням строків за договором у період його дії.

74. Позивач, у позовній заяві в новій редакції, просить стягнути з відповідача пеню, нараховану на суму 59 223 450,00 грн (з урахуванням поставленого товару на суму 3 589 300,00 грн) за період з 13.12.2022 по 29.12.2022 (17 календарних днів).

У довідці про нарахування штрафних санкцій до договору, додану до позовної заяви в новій редакції, позивач зазначає суму пені, нараховану за період з 13.12.2022 по 29.12.2022 (17 календарних днів), 1 006 798,65 грн.

75. З огляду на зазначене, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, правомірно задовольнив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 1 006 798,65 грн.

76. Водночас суд апеляційної інстанції у постанові, вказуючи розрахунок пені, нарахований за період з 13.12.2022 по 29.12.2022, зазначив суму 1 066 022,10 грн.

Ця описка суду апеляційної інстанції не призвела до прийняття неправильного судового рішення в цій частині, оскільки з огляду на розрахунок, зазначений у постанові розмір пені становить саме 1 006 798,65 грн.

77. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

78. Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

79. Згідно з п. 2 додаткової угоди № 2 сторони дійшли згоди, що з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються, окрім відповідного грошового зобов`язання постачальника перед замовником, передбаченого п. 4.2 розділу 4 та п. 9.8 розділу 9 договору.

80. Верховний Суд зазначає, що характер правових відносин поставки виключає одночасне існування у постачальника обов`язків поставити товар та повернути попередню оплату. У цьому випадку наявність одного зобов`язання одночасно виключає наявність іншого.

81. З огляду на зазначене, з розірванням договору сторони дійшли згоди, щодо припинення договірних зобов`язань та виникнення грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати.

82. Суди попередньої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені за порушення строків поставки товару на суму 11 234 509,00 грн за період з 30.12.2022 по 02.02.2023 в розмірі 393 207,82 грн та штрафу за порушення строків поставки товару більше ніж на 30 днів в розмірі 786 415,63 грн, не надали оцінки п. 2 додаткової угоди № 2, відповідно до якого з моменту набрання чинності цією додатковою угодою зобов`язання сторін, що виникли з договору, припиняються. Також судами попередніх інстанцій не надано оцінки листам позивача щодо закриття грошового зобов`язання на суму 11 234 509,00 грн, шляхом постачання товару на суму попередньої оплати або шляхом повернення коштів попередньої оплати.

83. З огляду на зазначене, висновки суду апеляційної інстанції про те, що підписання сторонами додаткової угоди № 2 про розірвання договору не нівелює обов`язку постачальника здійснити поставку товару на суму здійсненої попередньої оплати, тому встановлена договором відповідальність за порушення строків поставки товару не припинила свою дію, є передчасними, як і стягнення з відповідача на користь позивача пені за період з 30.12.2022 по 02.02.2023 в розмірі 393 207,82 грн та штрафу за порушення строків поставки товару більше ніж 30 днів в розмірі 786 415,63 грн.

84. Верховний Суд вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача 2 750 633,01 грн - пені, інфляційних - 787 080,65 грн, 165 037,97 грн - 3 % річних з огляду на таке.

85. Зазначена вище додаткова угода має юридичні наслідки щодо припинення прав та обов`язків сторін, що виникли за договором (зобов`язання сторін, що виникли з договору припинилися), а у постачальника виникло грошове зобов`язання з повернення замовнику суми коштів, сплачених замовником на умовах передоплати, і на яку не виконане зобов`язання. Постачальник повинен сплатити замовнику пеню за весь час користування чужими коштами (з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів), індекс інфляції за весь цей період та 3 % річних від простроченої суми.

86. Станом на 30.12.2022 сума непоставленого товару становила 11 234 509,00 грн, тобто відповідно до додаткової угоди у постачальника (відповідача) виникло грошове зобов`язання щодо повернення покупцю (позивачеві) грошових коштів, як попередньої оплати, з урахуванням нарахувань відповідно до п. 9.8 договору.

87. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 03.02.2023 за видатковою накладною від 03.02.2023 № 32 постачальник поставив, а замовник прийняв товар у кількості 31 комплект на загальну суму 11 126 830,00 грн, відповідно до листа позивача від 05.01.2023 щодо закриття грошового зобов`язання на суму 11 234 509,00 грн, шляхом постачання товару на суму попередньої оплати.

88. Згідно з банківською випискою постачальник 03.02.2023 здійснив повернення коштів у розмірі 107 679,00 грн.

89. Відповідно до п. 9.8 договору передбачено, що у випадку перерахування замовником коштів на умовах передоплати та невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання замовником, сума коштів, на яку не виконане зобов`язання, повертається замовнику протягом 5 робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору. У цьому випадку сторони погоджуються, що в постачальника виникає перед замовником відповідне грошове зобов`язання. Постачальник відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України за весь час користування чужими коштами - з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів, сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передоплати, а також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити зазначену суму з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь цей період та 3 % річних від простроченої суми.

90. Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

91. Відповідно до ч. ч. 4, 6 ст. 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

92. Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

93. Апеляційний господарський суд, погоджуючись із позицією суду першої інстанції, щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних, нарахованих на суму попередньої оплати в розмірі 20 566 689,00 грн, вказав на те, що формулювання пункту 9.8 договору вказує на те, що нарахування пені, 3% річних та інфляційних здійснюються від суми передоплати, а не від суми коштів, на яку в кінцевому результаті не було поставлено товар.

94. Водночас нарахування відповідно до п. 9.8 договору пені, інфляційних втрат та 3% річних на всю суму отриманої за цим договором попередньої оплати за період з моменту отримання попередньої оплати і до моменту отримання замовником зазначених коштів є неправомірним, оскільки з системного аналізу цього пункту договору (ч. 1 та 2) вбачається, що відповідне нарахування може бути здійснено лише на суму попередньої оплати, на яку не виконане зобов`язання, та яка не повернута замовнику протягом 5 робочих днів з дня повідомлення замовником постачальника про розірвання договору, а не на всю суму попередньої оплати, так як відповідно до ч. 1 п. 9.8 договору відповідне грошове зобов`язання (на яке можуть бути здійснені нарахування) у постачальника перед замовником виникає у випадку невиконання постачальником своїх зобов`язань за договором, що призвело до його розірвання та виникнення обов`язку повернути протягом 5 робочих днів суму коштів, на яку не виконане зобов`язання.

95. Тобто, на суму попередньої оплати, на яку постачальник виконав зобов`язання, нарахування відповідно до п. 9.8 договору пені, інфляційних та 3% річних не може здійснюватися, оскільки в цій частині постачальник не допустив порушення зобов`язання (грошового зобов`язання), за яке може настати відповідальність у вигляді відповідних нарахувань. Базою нарахування відповідальності відповідно до п. 9.8 договору сторони визначили ту суму попередньої оплати, щодо якої зобов`язання по поставці не було виконано.

96. Таким чином, судами попередніх інстанцій не взято до уваги, що саме суму 11 234 509,00 грн постачальник повинен повернути замовнику (сума передоплати, на яку не виконане зобов`язання), та яка є чужими коштами, що постачальник неправомірно використовував. І саме від цієї суми попередньої оплати слід рахувати пеню, 3% річних та інфляційні, як і зазначено в п. 9.8 договору з моменту отримання передоплати і до моменту отримання замовником зазначених грошових коштів.

97. З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 2 750 633,01 грн, 3% річних у розмірі 165 037,97 грн та 787 080,65 грн - інфляційних, відповідно до п. 9.8 договору, є передчасними.

98. Ураховуючи викладене, доводи відповідача, зазначені в касаційній скарзі щодо задоволення позовних вимог позивача без належної перевірки судами обґрунтованості здійснених позивачем нарахувань штрафних санкцій, без надання оцінки положенням договору на закупівлю за державні кошти № 477-22, додатковій угоді № 2 від 30.12.2022 та періодам нарахування пені, 3% річних та інфляційних знайшли своє підтвердження.

99. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

100. Верховний Суд позбавлений можливості з`ясувати усі істотні обставини справи, а тому під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно належним чином перевірити нарахування позивачем пені, штрафу, 3 % річних, інфляційних, з урахуванням періодів таких нарахувань та положень договору.

101. Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на неправильне застосування судами попередніх інстанцій приписів ст. ст. 614, 617, 626, 628, Цивільного кодексу України, ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», не врахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду (щодо форс-мажорних обставин, підтверджених сертифікатом Торгово-промислової палати України) з огляду на таке.

102. Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

103. Статтею 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

104. Доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України (п. 10.3 договору).

105. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилався на те, що на виконання умов договору № 477-22/Т від 13.09.2022, ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» було укладено договір поставки товарів № 09/13-001 від 13.09.2022 з ТОВ «Стоун-Трейд», відповідно до якого останнє зобов`язалося поставити замовнику у строк до 17.11.2022 товар обумовленої марки, моделі, кількості та технічних вимог. ТОВ «Стоун-Трейд» було укладено договір купівлі-продажу від 13.09.2022 з ТОВ «Флай-Технолоджи» (щодо товару, який мав бути поставлений ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2»). ТОВ «Флай-Технолоджи», у свою чергу, розмістило замовлення в польській компанії ACTION S.A. на поставку товару. Проте, у зв`язку з настанням обставин непереборної сили (блокування товарів, які доставлялися в Україну, для митного оформлення польською митницею у зв`язку з кваліфікацією товарів, як товарів подвійного використання), відповідач не зміг своєчасно виконати свої обов`язки за договором та поставити позивачеві товар.

106. Під час розгляду справи місцевим господарським судом, відповідач просив суд долучити до матеріалів справи докази, перелік, яких зазначений у клопотаннях від 26.07.2023, від 07.08.2023, від 18.09.2023. Також відповідач, під час розгляду справи судом першої інстанції, заявляв клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття від 26.07.2023, від 07.08.2023, від 18.09.2023, у тому числі, для надання можливості відповідачеві подати додаткові докази.

107. Суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, на підставі ч. 2 ст. 207 Господарського процесуального кодексу України, залишив зазначені клопотання без розгляду, як такі, що без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні.

108. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.

Підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

109. За приписами ст. 182 ГПК України підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи.

У підготовчому засіданні суд, зокрема:

- з`ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі;

- з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше;

- вирішує заяви та клопотання учасників справи;

- встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання;

- призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті;

- здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

110. За приписами ст. 183 ГПК України суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках:

1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу;

2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача;

3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Суд може оголосити перерву у підготовчому засіданні у разі необхідності, зокрема у випадках:

1) заміни відведеного експерта, перекладача, спеціаліста;

2) невиконання учасником справи вимог ухвали про відкриття провадження у справі у встановлений судом строк, якщо таке невиконання перешкоджає завершенню підготовчого провадження;

3) неподання витребуваних доказів особою, яка не є учасником судового процесу;

4) витребування нових (додаткових) доказів;

5) якщо сторони домовилися провести позасудове врегулювання спору шляхом медіації.

111. Відповідно до практики Верховного Суду, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі та подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, від 16.12.2021 у справі № 910/7103/21, від 07.03.2023 у справі № 904/1252/22, від 30.08.2023 у справі № 910/10477/22 та в ухвалі Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 923/525/20.

Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до дій, що проводяться на стадії підготовчого провадження, з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.

112. Частиною 1 ст. 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

113. Згідно з п. п. 3, 4 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

114. За приписами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

115. Правила, які встановлені у ст. 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності, передбаченим ст. 14 ГПК України.

116. Як вбачається з матеріалів справи: ухвалою від 11.05.2023 судом першої інстанції відкрито провадження у справі № 910/7012/23; ухвалами від 06.06.2023 та 15.06.2023 оголошувалася перерва в підготовчому засіданні та відкладалося підготовче засідання, відповідно; відповідач у підготовче засідання 13.07.2023 не з`явився, водночас 12.07.2023 через відділ діловодства суду від ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» надійшло клопотання № 71нт від 12.07.2023 «Про відкладення судового засідання», в якому відповідач просив відкласти підготовче засідання на іншу дату, з урахуванням строку, необхідного для остаточного оформлення представнику ТОВ «ІНФОРМАЦІЯ_2» допуску до державної таємниці; ухвалою від 13.07.2023 місцевий господарський суд закрив підготовче провадження та призначив справу № 910/7012/23 до судового розгляду по суті; 27.07.2023, 15.08.2023 відповідач звертався до суду із зустрічною позовною заявою.

Ухвалою про закриття підготовчого провадження та призначення справи для судового розгляду по суті від 13.07.2023 відповідачеві не встановлювався строк для подання додаткових доказів, а сам відповідач, до закриття підготовчого провадження, не заявляв клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження, клопотань, спрямованих на надання йому дозволу на подання додаткових доказів поза межами підготовчого провадження, не надавав доказів звернення до Торгово-промислової палати для отримання сертифікату.

117. Верховний Суд бере до уваги, що неналежне виконання договірних зобов`язань, на думку відповідача, є наслідком обставини, які виникли в період з 16.11.2022 по 31.12.2022, а з відзивом відповідач звернувся 30.05.2023, підготовче засідання закрито ухвалою суду 13.07.2023.

Подані відповідачем клопотання не містять обґрунтувань поважних причин, з яких такі не були заявлені в підготовчому провадженні, тому суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний господарський суд, правомірно, на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України, залишив без розгляду зазначені вище клопотання.

118. Оскільки судом першої інстанції залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення документів, у судів попередніх інстанцій були відсутні підстави надавати оцінку доказам, долученим до клопотань відповідача, в тому числі і сертифікату Торгово-промислової палати України.

119. Верховний Суд виходить з того, що не є неврахуванням висновку Верховного Суду, як підстава для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення, адже неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.

120. У контексті наявності/відсутності форс-мажорних обставин Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо неправильного застосування судами положень норм права та неврахування правових висновків Верховного Суду, оскільки судом першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, залишено без розгляду клопотання відповідача про долучення документів та судами не надавалася оцінка доказам, долученим до клопотань відповідача.

121. Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо проведення закритого судового засідання (порушення принципу гласності та відкритості судового процесу та його повного фіксування технічними засобами), оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій матеріали справи містять інформацію із ступенем секретності «Таємно», правовідносини сторін у даній справі виникли з договору на закупівлю за державні кошти № 477-22(г) від 13.09.2022, який містить гриф секретності «Таємно». Питання присвоєння грифу «Таємно» договору не є предметом спору в цій справі.

122. Відповідно до ч. 8 ст. 8 ГПК України розгляд справи у закритому судовому засіданні проводиться у випадках, коли відкритий судовий розгляд може мати наслідком розголошення таємної чи іншої інформації, що охороняється законом, необхідності захисту особистого та сімейного життя людини, а також в інших випадках, установлених законом.

123. Також Верховним Судом відхиляються доводи відповідача щодо порушення порядку повідомлення представника відповідача про дату та час судового засідання, з огляду на те, що матеріалами справи підтверджується направлення на адресу відповідача процесуальних документів та їх отримання відповідачем (директором).

124. Доводи відповідача щодо незабезпечення участі в судовому розгляді третіх осіб відхиляються Верховним Судом, з огляду на приписи ст. 50 ГПК України, відповідно до якої треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

125. Існування статусу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в господарському процесі покликане забезпечити саме дотримання права на справедливий суд тих осіб, які не є позивачем чи відповідачем, однак рішення суду може вплинути на їх права чи обов`язки.

126. Верховний Суд бере до уваги, що предмет спору в цій справі стосується позивача та відповідача, які є сторонами договору.

127. Верховним Судом відхиляються посилання відповідача на порушення порядку вирішення поданих відповідачем клопотань, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

128. Згідно з ч. 1, 2 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

129. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

130. Частиною 4 ст. 310 ГПК України передбачено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

131. Перевіривши застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового скасування оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

132. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене в цій постанові, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, належним чином перевірити здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних, інфляційних, з урахуванням періодів таких нарахувань та положень договору, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

Розподіл судових витрат

133. Оскільки справа направляється на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/7012/23 в частині задоволення позовних вимог ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_2» пені в розмірі 393 207,82 грн та штрафу в розмірі 786 415,63 грн (п. 9.2 договору), пені в розмірі 2 750 633,01 грн, (п. 9.8 договору), інфляційних втрат у розмірі 787 080,65 грн, 3% річних у розмірі 165 037,97 грн скасувати.

3. Справу № 910/7012/23 в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

4. В іншій частині постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.12.2023 та рішення господарського суду міста Києва від 19.09.2023 у справі № 910/7012/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді С. В. Бакуліна

О. М. Баранець