Ухвала

від 17.05.2024 по справі 910/5316/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5316/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,

розглянувши заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О.

про відвід судді Малашенкової Т.М. у справі № 910/5316/21

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі

за позовом комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр»

до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» та громадської організації «Смарт сіті хаб»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс»,

про визнання недійсним свідоцтва на знак товарів і послуг,

УХВАЛИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» (далі - ТОВ «Діджитал Солюшнс») 05.04.2024, через підсистему «Електронний суд», звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/5316/21 скасувати, ухвалити нове судове рішення у цій справі.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/5316/21 визначено склад колегії суддів: Колос І.Б. (головуючий), судді - Жайворонок Т.Є., Булгакова І.В., що підтверджується протоколом автоматичного розподілу судової справи між суддями від 08.04.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 22.04.2024, зокрема, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Діджитал Солюшнс» на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/5316/21; призначено її розгляд на 16.05.2024.

У зв`язку з перебуванням судді Булгакової І.В. у відпустці, згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду справи № 910/5316/21 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.

До Верховного Суду 16.05.2024 через підсистему «Електронний суд» надійшла письмово оформлена заява представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. про відвід судді Малашенкової Т.М. від розгляду справи № 910/5316/21 (далі - заява), який (відвід) було заявлено останнім в усній формі у судовому засіданні 16.05.2024.

Заява мотивована тим, що заявник не погоджується із законністю судових рішень Верховного Суду у справах № 910/10548/22 та № 910/8419/22 про закриття касаційних проваджень на підставі пункту 2 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за касаційними скаргами, зокрема, ТОВ «Діджитал Солюшнс», інтереси якого у суді касаційної інстанції представляв адвокат Купайгородський Е.О. У зазначених справах суддя Малашенкова Т.М. входила до складу колегій суддів для розгляду відповідних справ.

Розглянувши заяву адвоката Купайгородського Е.О. про відвід судді Малашенкової Т.М. у справі № 910/5316/21, перевіривши матеріали справи та доводи, викладені у заяві, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для її задоволення, з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Статтями 38, 42 ГПК України закріплені права та обов`язки учасників справи, серед яких, право подавати заяви, зокрема і про відвід судді.

Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді.

Зокрема згідно пункту 5 частини першої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Відповідно до частини першої, другої статті 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Частиною четвертою статті 11 ГПК України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення у справі «Білуха проти України» від 09.11.2006).

Європейський суд з прав людини зазначив, що «безсторонність» в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булут проти Австрії» від 22.02.1996, у справі «Томан проти Швейцарії» від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного. При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення Європейського суду з прав людини «Газета «Україна-центр» проти України» від 15.07.2010).

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами, а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи заявника фактично зводяться до незгоди із судовими рішеннями у інших справах, в яких суддя Малашенкова Т.М. входила до складу колегій суддів для розгляду відповідних справ, та не містять обставин, які визначені чинним процесуальним законодавством як підстави для відводу судді, чи викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

У контексті поданої заяви суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Отже, незгода адвоката Купайгородського Е.О. із судовими рішеннями у справах № 910/10548/22 та № 910/8419/22, а саме з ухвалами Верховного Суду від 18.01.2024 та від 23.01.2024 про закриття касаційних проваджень за касаційними скаргами, зокрема, ТОВ «Діджитал Солюшнс» у зазначених справах, не свідчить про упередженість або необ`єктивність судді Малашенкової Т.М. у справі, судове рішення попередньої інстанції в якій є предметом касаційного перегляду, та не є підставою для відводу останньої відповідно до наведених вище норм ГПК України.

Крім того, Суд зазначає, що в силу приписів статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до положень частин другої та третьої статті 39 ГПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

З огляду на те, що зміна складу колегії суддів для розгляду справи № 910/5316/21 відбулася 13.05.2024, а відвід судді Малашенковій Т.М. заявлений у судовому засіданні 16.05.2024 (з оформленням відповідного відводу у письмовій формі 16.05.2024), колегія суддів вважає, що заява надійшла у межах строку, визначеного частиною третьою статті 39 ГПК України.

У зв`язку викладеним Верховний Суд вважає за необхідне відповідно до частини третьої статті 39 ГПК України передати матеріали справи № 910/5316/21 на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. у порядку, встановленою частиною першою статті 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 39, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованим відвід, заявлений представником товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» - адвокатом Купайгородським Е.О. судді Малашенковій Т.М. у справі № 910/5316/21.

2. Передати матеріали справи № 910/5316/21 на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви представника товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. про відвід судді Малашенкової Т.М. у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова