Постанова

від 30.05.2024 по справі 910/5316/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5316/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І.Б. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача - комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» - Алмаз В.В., в порядку самопредставництва, Шилін О.С., в порядку самопредставництва,

відповідача-1 - державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» - не з`явився,

відповідача-2 - громадської організації «Смарт сіті хаб» - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» - Купайгородський Е.О., адвокат (ордер від 04.04.2024),

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс»

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 (головуючий суддя: Поляков Б.М., судді: Хрипун О.О., Шаптала Є.Ю.)

у справі № 910/5316/21

за позовом комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» (далі - КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр»)

до державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій») та громадської організації «Смарт сіті хаб» (далі - ГО «Смарт сіті хаб»),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 - товариство з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» (далі - ТОВ «Діджитал Солюшнс»),

про визнання недійсним свідоцтва на торговельну марку.

ВСТУП

На розгляд Верховного Суду поставлено питання у контексті застосування норм права щодо відшкодування витрат третьої особи на професійну правничу допомогу.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог і ухвалених судових рішень

КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» звернулося до суду з позовом до відповідачів про визнання недійсним повністю свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD»; зобов`язання відповідача-1 внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки в частині визнання недійсним повністю свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD», про що здійснити публікацію в офіційному бюлетені «Промислова власність».

Згідно з клопотанням позивача про забезпечення позову, останній просив суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити відповідачу-2 передавати повністю або частково права на торговельну марку «KYIV SMART CARD» за свідоцтвом України № 288203, відмовлятися повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD» до набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили;

- заборонити відповідачу-1 здійснювати реєстрацію договорів про передачу прав на торговельну марку «KYIV SMART CARD» за свідоцтвом України № 288203, вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки у вигляді відомостей щодо відмови повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD» та опубліковувати ці відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність» до набрання рішенням господарського суду міста Києва законної сили.

Згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21 заяву КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» про забезпечення позову задоволено; до набрання рішенням у справі № 910/5316/21 законної сили вжито заходи забезпечення позову, а саме, заборонено відповідачу-2 передавати повністю або частково права на торговельну марку «KYIV SMART CARD» за свідоцтвом України № 288203, відмовлятися повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD»; заборонено відповідачу-1 здійснювати реєстрацію договорів про передачу прав на торговельну марку «KYIV SMART CARD» за свідоцтвом України № 288203, вносити зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки у вигляді відомостей щодо відмови повністю або частково від свідоцтва України № 288203 на торговельну марку «KYIV SMART CARD» та опубліковувати ці відомості в офіційному бюлетені «Промислова власність». Стягувачем згідно з ухвалою є позивач; боржником 1 - відповідач-2; боржником 2 - відповідач-1.

Рішенням господарського суду міста Києва від 31.08.2021 зі справи № 910/5316/21 у задоволенні позову відмовлено повністю, з посиланням на його необґрунтованість.

Рішення місцевого господарського суду оскаржено в апеляційному порядку.

Згідно з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.03.2023 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача-2 залучено ТОВ «Діджитал Солюшнс».

Відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 рішення господарського суду міста Києва від 31.08.2021 зі справи № 910/5316/21 залишено без змін.

Згідно з постановою Верховного Суду від 15.06.2023 зі справи судові рішення попередніх інстанцій, ухвалені по суті спору, залишено без змін.

ГО «Смарт сіті хаб» 25.04.2023 звернулося до суду першої інстанції з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, вжитих згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, з посиланням на те, що рішенням суду першої інстанції, яке залишено без змін згідно з постановою суду апеляційної інстанції зі справи, у задоволенні позову відмовлено.

Відповідно до ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 зі справи клопотання ГО «Смарт сіті хаб» задоволено; заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2021 зі справи № 910/5316/21, скасовані.

КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» оскаржило ухвалу суду першої інстанції від 04.05.2023 в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог заяви третьої особи у справі та ухвалених судових рішень за результатами її розгляду

Представник третьої особи ТОВ «Діджитал Солюшнс» (адвокат Купайгородський Е.О.) 18.08.2023 подав заяву у зв`язку з відкриттям апеляційного провадження у справі № 910/5316/21, в якій повідомив апеляційний господарський суд про те, що представником відповідача-2 та третьої особи у Північному апеляційного господарському суді є адвокат Купайгородський Е.О., вимоги апеляційної скарги вважає безпідставними та заперечує їх повністю. Просив покласти на позивача витрати третьої особи на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції, попередній розрахунок якої складає 40 000 грн. Також просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник третьої особи Купайгородський Е.О. 22.08.2023 подав клопотання про приєднання рахунку на оплату послуг адвоката в Північному апеляційному господарському суді на суму 40 000 грн.

Адвокат Купайгородський Е.О., який є одночасно представником відповідача-2 та третьої особи у справі, 22.08.2023 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи ордеру на представництво інтересів відповідача-2 в Північному апеляційному господарському суді та рахунку на оплату послуг таксі в сумі 250 грн.

Представник третьої особи Купайгородський Е.О. 29.08.2023 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури від 29.08.2023 на суму 20 000 грн. наданої правничої допомоги та рахунки на оплату послуг таксі в сумі 280 грн. та в сумі 197 грн.

Представник третьої особи Купайгородський Е.О. 04.09.2023 подав клопотання про приєднання до матеріалів справи рахунку-фактури від 04.09.2023 на суму 20 000 грн. наданої правничої допомоги.

Згідно з постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 ухвалу господарського суду міста Києва від 04.05.2023 зі справи залишено без змін; заяву третьої особи у справі - ТОВ «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат задоволено частково, стягнуто з позивача на користь третьої особи 10 000,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду від 23.11.2023 зі справи постанову Північного апеляційного господарського суду в частині розгляду заяви третьої особи у справі про розподіл судових витрат скасовано; справу в частині розгляду заяви третьої особи у справі про розподіл судових витрат передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно з додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у задоволенні заяви третьої особи відмовлено.

Додаткову постанову суду апеляційної інстанції мотивовано, зокрема, тим, що третя особа не зверталася до суду апеляційної інстанції із заявою про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, а також не надала доказів понесення таких витрат; заходи забезпечення позову були скасовані саме за заявою відповідача - 1, а тому понесення витрат на правову допомогу у заявленому розмірі не були неминучими та необхідними для третьої особи. При тому, що жодних доказів на підтвердження таких витрат третьою особою до суду апеляційної інстанції подано не було, що є доказом того, що фактичних витрат на правову допомогу третьою особою понесено не було; третя особа з урахуванням приписів статей 74, 86 ГПК України зобов`язана довести у справі (саме у судовому процесі) факт (обставини) виконання передбаченого договором грошового зобов`язання з оплати правничих послуг адвоката, тобто, реального понесення судових витрат, а не тільки наявності відповідного зобов`язання; в матеріалах справи відсутні (не подавались до суду) докази двостороннього погодження між клієнтом та адвокатом обсягів правової допомоги та оплати за надані послуги з правової допомоги.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ «Діджитал Солюшнс» у касаційній скарзі просить Суд скасувати додаткову постанову суду апеляційної інстанції зі справи, ухвалити нове рішення про задоволення заяви третьої особи, а саме про стягнення з позивача на користь третьої особи 80 000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції.

Також у касаційній скарзі скаржник просить Суд стягнути з позивача на користь третьої особи 72 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у Верховному Суді, які пов`язані з розглядом цієї касаційної скарги.

У додаткових письмових поясненнях від 24.05.2024 скаржник просив покласти на позивача 144 000,00 грн витрат третьої особи на правничу допомогу адвоката в суді касаційної інстанції.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права - пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України, приписи статей 126, 129 ГПК України без урахування висновку щодо застосування зазначених норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/1137/19, від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19, від 21.11.2023 зі справи № 910/3658/23, від 25.05.2021 зі справи № 910/7586/19, від 20.07.2021 зі справи № 922/2604/20, від 18.05.2022 зі справи № 910/4268/21, від 26.10.2022 зі справи № 910/4277/21, від 18.04.2023 зі справи № 903/378/22, від 23.03.2023 зі справи № 921/434/21, від 25.04.2023 зі справи № 910/21424/21, від 19.02.2020 зі справи № 755/9215/15-ц, від 07.07.2021 зі справи № 910/12876/19.

Доводи інших учасників справи, розгляд клопотань учасників справи

КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» у відзиві на касаційну скаргу просило Суд залишити додаткову постанову суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу - без задоволення; зменшити розмір судових витрат ТОВ «Діджитал Солюшнс» на професійну правничу допомогу до 0 грн.

На електронну пошту Верховного Суду 08.04.2024 надійшло клопотання від Е. Купайгородського (представника ТОВ «Діджитал Солюшнс») про долучення до матеріалів справи рахунку-фактури (інвойсу) адвоката від 05.04.2024 № 24/04-2024, ордеру, виданого адвокатом Купайгородським Е.О. на представництво інтересів третьої особи у цій справі, додаткової угоди від 23.03.2023, укладеної між адвокатом і клієнтом до договору від 21.12.2020 № 01/2020, на підтвердження витрат третьої особи на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції.

У судовому засіданні 23.05.2024 Суд протокольною ухвалою залишив даний документ без розгляду на підставі частини четвертої статті 170 ГПК України, оскільки клопотання подане в непередбачений ГПК України спосіб.

Так, відповідно до частин п`ятої, шостої статті 42 ГПК України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Враховуючи положення статті 6 ГПК України реєстрація в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, не позбавляє особу права на подання документів до суду в паперовій формі, проте подання процесуальних та інших документів, вчинення інших процесуальних дій в електронній формі здійснюється виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, з використанням власного електронного підпису, якщо інше не передбачено положеннями ГПК України.

Від КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» 15.05.2024 надійшло клопотання про закриття касаційного провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 296 ГПК України, а саме, у зв`язку з тим, що адвокат Купайгородський Е.О. діє у справі без права на здійснення представництва інтересів ТОВ «Діджитал Солюшнс», не як адвокат.

У судовому засіданні 23.05.2024 Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр», з огляду на те, що: касаційна скарга ТОВ «Діджитал Солюшнс» з доданими до неї документами надійшла через «Електронний суд» від представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» Е. Купайгородського; до касаційної скарги додано, зокрема, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 04.04.2024 № 1483852 з підписом адвоката; повноваження адвоката як представника підтверджуються, зокрема, ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 60 ГПК України); копію ордеру скріплено кваліфікованим електронним підписом користувача разом зі створеним в Електронному суді документом (касаційною скаргою), до якого такий ордер додано (в порядку, передбаченому пунктом 27 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21).

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 13.05.2024 № 32.2-01/833 проведено повторний автоматизований розподіл справи № 910/5316/21 у зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 для розгляду справи № 910/5316/21 визначено колегію суддів у складі: Колос І.Б. (головуючий), Жайворонок Т.Є., Малашенкова Т.М.

Розгляд касаційної скарги у справі 16.05.2024 відкладався до 23.05.2024.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2024 зі справи визнано необґрунтованим відвід, заявлений представником ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвокатом Купайгородським Е.О. судді Малашенковій Т.М. у справі № 910/5316/21; передано матеріали справи № 910/5316/21 на автоматичний розподіл для визначення судді з розгляду заяви представника ТОВ «Діджитал Солюшнс» - адвоката Купайгородського Е.О. про відвід судді Малашенкової Т.М. у порядку, встановленому частиною першою статті 32 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2024 зі справи у задоволенні заяви ТОВ «Діджитал Солюшнс» про відвід судді Малашенкової Т.М. у справі № 910/5316/21 відмовлено.

Від КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» 22.05.2024 надійшли додаткові письмові пояснення по справі з клопотанням про зменшення заявленої ТОВ «Діджитал Солюшнс» суми судових витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн.

Розгляд касаційної скарги у справі 23.05.2024 відкладався до 30.05.2024.

Через підсистему «Електронний суд» 24.05.2024 від ТОВ «Діджитал Солюшнс» надійшли додаткові пояснення по справі.

Через підсистему «Електронний суд» 29.05.2024 від КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» надійшли пояснення по справі щодо поданих ТОВ «Діджитал Солюшнс» доказів та заяви про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги у справі № 910/5316/21.

3. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом касаційного перегляду є додаткова постанова апеляційного господарського суду, згідно з якою у задоволенні заяви третьої особи про розподіл судових витрат відмовлено.

Перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених нею обставин, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 № 2147-VIII набрав чинності 15.12.2017.

Суттєвою новелою господарського процесу, серед інших вагомих новел, було запровадження законодавцем такого принципу господарського судочинства як відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

Очевидним є те, що запроваджений в Україні принцип відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення має універсальний характер.

ГПК України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (статті 1 ГПК України).

Тобто, ГПК України містить норми процесуального права, які, зокрема регулюють повноваження та процесуальну діяльність всіх учасників судового процесу та суду, у тому числі, і в контексті порядку розподілу судових витрат. Іншими словами, ГПК України встановлює умови, етапи та механізм реалізації прав та обов`язків учасниками судового процесу на відшкодування судових витрат сторони, а також передбачає процедуру, строк та порядок розгляду цього питання.

Метою впровадження принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (стаття 126 ГПК України).

Відповідно до приписів статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Отже, положення статті 126 ГПК України розрізняють витрати сторони на професійну правничу допомогу адвоката та витрати сторони, понесені у зв`язку з компенсацією витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Практична реалізація принципу відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) подання доказів, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; (4) зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу чи розподіл витрат судом (стаття 129 ГПК України).

Положеннями частини першої статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина друга статті 124 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з вимогами частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При цьому, відповідно до частини тринадцятої статті 129 ГПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

В ухвалі Верховного Суду від 14.09.2023 зі справи № 902/1144/22 Суд виснував, що для вирішення питання про відшкодування стороні витрат на професійну правничу допомогу з`ясуванню підлягають у їх сукупності (1) наявність безпосередньої правової вимоги/заяви/клопотання про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи; (2) наявність відповідної заяви про надання доказів понесених судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Відсутність першої з цих обставин унеможливлює взагалі вирішення судом питання про розподіл судових витрат як у судовому рішенні за результатом розгляду справи, так і в порядку, визначеному статтею 244 ГПК України. Відсутність же другої обставини (за наявності першої) унеможливлює відкладення відповідно до вимог частини першої статті 221 ГПК України вирішення питання про судові витрати, пов`язані із розглядом справи, у зв`язку з чим є підставою для вирішення судом цього питання саме у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи, на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Ненадання доказів понесених судових витрат до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву така заява залишається без розгляду відповідно до частини восьмої статті 129 ГПК України.

Зазначена позиція є сталою та послідовною, та викладалася, зокрема у додатковій постанові Верховного Суду від 25.04.2023 зі справи № 910/21424/21, на яку посилається скаржник.

Колегія суддів відзначає, що до аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 23.03.2023 у справі № 990/99/22. Так, Велика Палата у пункті 23 вказала: «Також Велика Палата Верховного Суду встановила, що сторона позивача під час розгляду цієї справи по суті (зокрема, до закінчення судових дебатів) не подавала заяву про розподіл та відшкодування понесених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу, а тому представником ОСОБА_1 - адвокатом Степаненко Ю. М. заява про ухвалення додаткового судового рішення в цій частині подана поза межами строку, встановленого частиною сьомою статті 139 КАС України, а отже підлягає в цій частині залишенню без розгляду».

В оскаржуваній додатковій постанові суд апеляційної інстанції зазначив, зокрема, про те, що третя особа не зверталася до суду апеляційної інстанції із заявою про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд касаційної інстанції зазначає, що згідно зі стало та послідовною позицією Верховного Суду певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).

Водночас з протоколу судового засідання від 12.09.2023 № 1888979 та відтворенням звукозапису судового засідання вбачається, що під час судових дебатів представник ТОВ «Діджитал Солюшнс» заявив про покладення судових витрат на апелянта.

Також з протоколу судового засідання від 22.08.2023 № 1825983 та відтворенням звукозапису судового засідання вбачається, що вперше представник ТОВ «Діджитал Солюшнс» зробив відповідну заяву про покладення витрат на правову допомогу на апелянта у судовому засіданні 22.08.2023.

Отже, посилання суду апеляційної інстанції на те, що третя особа не зверталася до суду апеляційної інстанції із заявою про здійснення розподілу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи не відповідає змісту протоколів судових засідань за 22.08.2023 та 12.09.2023 й відтвореним звукозаписам вказаних судових засідань.

При цьому щодо заяви про розподіл судових витрат Суд зазначає, що звернення з такою заявою по своїй суті не є тотожним попередньому визначенню учасником справи суми судових витрат на професійну правничу допомогу, а також заяві про надання доказів понесених судових витрат в порядку приписів частини восьмої статті 129 ГПК України.

Зазначаючи про те, що третя особа не понесла фактичних витрат на правничу допомогу (за відсутності доказів реального понесення таких витрат третьою особою), суд апеляційної інстанції не врахував сталу та послідовну позицію Верховного Суду, згідно з якою витрати на надану професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачена стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачена. Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 зі справи № 925/113719, на які посилається скаржник.

В силу приписів частини восьмої статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Водночас відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у пункті 140 постанови від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15 для розподілу витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), необхідною умовою згідно з положеннями пункту 2 частини другої статті 126 ГПК України, якою регламентовано порядок компенсації, є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Вказуючи про те, що надана представником третьої особи фотокопія додаткової угоди до договору від 21.12.2020 № 01/2020 унеможливлює встановлення та перевірку того, чи дійсно між сторонами мало місце укладення відповідної додаткової угоди, суд апеляційної інстанції не врахував, що в силу приписів частини шостої статті 91 ГПК України якщо подано копію (електронну копію) письмового доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал письмового доказу. Якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Матеріали справи не містять доказів витребування у представника третьої особи оригіналу додаткової угоди до договору від 21.12.2020 № 01/2020, а також матеріали справи не містять інформації про те, що за результатом такого витребування оригінал додаткової угоди третьою особою не поданий.

Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому Суд зазначає, що оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують і загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Посилаючись на відсутність доказів того, що третя особа прийняла послуги адвоката згідно з рахунком, судом не зазначено чи передбачено таке прийняття послуг згідно з умовами Договору та в якій саме формі.

Так, вирішуючи заяву учасника справи про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено в документи інформації щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та, навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 ГПК України суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 ГПК України.

Крім того, направляючи справу № 910/5316/21 на новий розгляд суд касаційної інстанції також зазначив про те, що з огляду на те, що питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції ставиться третьою особою, суду також належало з`ясувати «необхідність» та «неминучість» таких витрат саме для третьої особи при перегляді в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва від 04.05.2023 про скасування заходів забезпечення позову, які стосувалися відповідачів у справі.

Водночас, зазначаючи у додатковій постанові від 18.03.2024 зі справи про те, що заходи забезпечення позову були скасовані саме за заявою відповідача-1, а тому понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн не були неминучими та необхідними для третьої особи, суд апеляційної інстанції не врахував того, що третя особа є учасником справи і в силу приписів статті 42 ГПК України має право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи та міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому в силу приписів статті 56 ГПК України третя особа може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Згідно ж зі статтею 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже, судом апеляційної інстанції не розглянуто питання щодо «необхідності» та «неминучості» витрат на професійну правничу допомогу для третьої особи з урахуванням прав та обов`язків такої особи, які визначені нормами ГПК України.

З огляду на викладене вище Верховний Суд за результатами касаційного перегляду додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/5316/21 дійшов висновку про те, що доводи третьої особи, наведені в касаційній скарзі, частково знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, суд апеляційної інстанції не надав відповідь на всі істотні питання, неповно та неналежним чином дослідив наявні у справі письмові докази, що свідчить про порушення судом норм процесуального права, зокрема статей 126, 129, 236 ГПК України.

Зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно надати оцінку відповідним доказам та усунути порушення, що були допущені судом апеляційної інстанції.

Враховуючи те, що додаткова постанова Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/5316/21 ухвалена з неправильним застосуванням та порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права, то зазначена додаткова постанова підлягає скасуванню, а справа в частині розгляду заяви третьої особи у справі про розподіл судових витрат передачі на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Верховний Суд звертає увагу на те, що хоча поняття «обґрунтованого» рішення не можна тлумачити як таке, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент учасників справи, а міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення, проте суд у будь-якому випадку, навіть без відображення окремих аргументів у своєму рішенні (якщо він вважає їх такими, що не впливають на правильне рішення спору або не відносяться до суті справи), в силу імперативних приписів статті 236 ГПК України повинен під час розгляду справи надати оцінку особливо тим аргументам учасників справи, оцінка яких є необхідною для правильного вирішення спору.

Суд зауважує, що чітке обґрунтування та аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є компетенцією виключно національних судів першої та апеляційної інстанцій. Проте зважаючи на прецедентну практику Європейського суду з прав людини, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Суд касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, вагомі та доречні доводи, які викладені скаржником у касаційній скарзі та стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи скаржника за результатами касаційного розгляду знайшли своє часткове підтвердження з мотивів, викладених у цій постанові.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу ТОВ «Діджитал Солюшнс» задовольнити частково, додаткову постанову суду апеляційної інстанції у справі скасувати, а справу в частині розгляду заяви третьої особи у справі - ТОВ «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Судові витрати

Зважаючи на те, що судовий збір за подання касаційної скарги на додаткову постанову апеляційного господарського суду про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не сплачується, відповідно розподілу не підлягає.

Що ж стосується заяви скаржника про розподіл судових витрат, а саме витрат третьої особи на правничу допомогу, у зв`язку з розглядом цієї касаційної скарги у суді касаційної інстанції, Суд зазначає таке.

На підтвердження понесення відповідних витрат скаржником надано Суду копії договору від 21.12.2020 № 01/2020 про надання правової допомоги, додаткової угоди від 23.03.2023 № 2/2023 до договору про надання правової допомоги від 21.12.2020 № 01/2020, ордеру від 04.04.2024, рахунок-фактуру (інвойс) від 05.04.2024 № 24/04-2024 на суму 72 000,00 грн, рахунок-фактуру (інвойс) від 25.05.2024 № 25/05-2024 на суму 72 000,00 грн.

КП «Головний інформаційно-обчислювальний центр» просило Суд зменшити заявлену ТОВ «Діджитал Солюшнс» суму судових витрат на професійну правничу допомогу до 0 грн.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до пунктів «б», «в» частини четвертої статті 315 ГПК України постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Згідно з приписами статей 129, 315 ГПК України Суд не здійснює розподіл судових витрат, а саме витрат ТОВ «Діджитал Солюшнс» на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції, оскільки Суд скасовує оскаржувану додаткову постанову та передає справу в частині розгляду заяви третьої особи у справі - ТОВ «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» задовольнити частково.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2024 у справі № 910/5316/21 скасувати.

3. Справу № 910/5316/21 в частині розгляду заяви третьої особи у справі - товариства з обмеженою відповідальністю «Діджитал Солюшнс» про розподіл судових витрат передати на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя Т. Жайворонок

Суддя Т. Малашенкова