Вирок

від 20.05.2024 по справі 308/14784/18

ЛИЧАКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №308/14784/18

Провадження №1-кп/463/199/24

В И Р О К

іменем України

20 травня 2024 року Личаківський районний суд м.Львова

в складі: головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

представника потерпілого адвоката ОСОБА_4

обвинуваченого ОСОБА_5

захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7

в м. Львові

у відкритому судовому засіданні, у режимі відеоконференції,

розглянувши кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 вересня 2014 року за № 12014070030002097 про обвинувачення:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Верхнє Водяне Рахівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, на час інкримінованих дій працював на посаді директора Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр», на даний час непрацюючого, встановленому інвалідність третьої групи (загальне захворювання), отримує пенсію по інвалідності, не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 4 ст. 191 КК України, -

встановив :

органами досудового розслідування обвинувачується ОСОБА_5 у тому, що будучи затвердженим на підставі протоколу № 21 загальних зборів акціонерів від 19 березня 2010 року на посаді директора Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» (надалі ПрАТ «СК «Поліс-Центр»), в обов`язки якого у відповідності до контракту від 22 березня 2010 року та статуту товариства, крім іншого, входило укладення угод від імені ПрАТ «СК «Поліс-Центр» на суму до 50 000 гривень, будучи службовою особою вказаного суб`єкта господарювання, шляхом зловживання службової особою своїм службовим становищем, допустив розтрату майна товариства у великих розмірах на загальну суму 458 900 гривень, при наступних обставинах. Так, 10 січня 2012 року в м. Львові, ОСОБА_5 , являючись директором ПрАТ «СК «Поліс-Центр» та службовою особою, усвідомлюючи обмеження в укладенні договорів на суму до 50000 гривень, без погодження з наглядовою радою товариства, в повноваження якої входить погодження договорів на суму понад 50000 гривень, з метою безпідставної та незаконної передачі коштів товариства стороннім особам уклав з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_8 договір № 500/12 про надання консультаційних послуг без зазначення в договорі суми винагороди останньому за надані послуги. На підставі, вказаного договору ОСОБА_5 , в порушення своїх повноважень, передбачених статутом товариства та укладеним з ним контрактом, підписав та надав для оплати в бухгалтерію товариства акти виконаних робіт з ОСОБА_8 № 02/12 від 29 лютого 2012 року на суму 16750 гривень, № 03/12 від 30 березня 2012 року на суму 7800 гривень, № 04/12 від 31 травня 2012 року на суму 14800 гривень, № 05/12 від 19 липня 2012 року на суму 9600 гривень, № 06/12 від 27 вересня 2012 року на суму 14300 гривень, № 07/12 від 12 листопада 2012 року на суму 10800 гривень, № 08/12 від 24 грудня 2012 року на суму 17300 гривень, № 01/14 від 3 березня 2014 року на суму 11000 гривень, № 01/13 від 31 січня 2013 року на суму 10500 гривень, № 02/13 від 28 вересня 2013 року на суму 14150 гривень, № 03/13 від 30 квітня 2013 року на суму 13000 гривень, № 04/13 від 27 червня 2013 року на суму 19500 гривень, № 05/13 від 31 липня 2013 року на суму 9500 гривень, № 06/13 від 30 серпня 2013 року на суму 8500 гривень, № 07/13 від 10 вересня 2013 року на суму 6800 гривень, № 08/13 від 10 жовтня 2013 року на суму 5500 гривень, № 09/13 від 22 жовтня 2013 року на суму 20600 гривень, № 10/13 від 28 листопада 2013 року на суму 15600 гривень, № 11/13 від 26 грудня 2013 року на суму 24500 гривень, № 01/14 від 31 січня 2014 року на суму 12400 гривень, № 02/14 від 20 лютого 2014 року на суму 9600 гривень, всього на загальну суму 272500 гривень.

На підставі вищевказаної угоди та фіктивних актів виконаних робіт, наданих ОСОБА_5 на проведення виплати в бухгалтерією ПрАТ «СК «Поліс-Центр», було незаконно сплачено СПД ОСОБА_8 винагороду в сумі 272500 гривень, що на 222500 гривень перевищує повноваження надані ОСОБА_5 по укладанню угод без погодження з наглядовою радою товариства, чим товариству спричинено майнової шкоди на вказану суму.

Крім того, 25 лютого 2013 року в м. Львові, ОСОБА_5 , являючись директором ПрАТ «СК «Поліс-Центр» та службовою особою, усвідомлюючи обмеження в укладенні договорів на суму до 50 000 гривень, без погодження з наглядовою радою товариства, в повноваження якої входить погодження договорів на суму понад 50000 гривень, з метою безпідставної та незаконної передачі коштів товариства стороннім особам, уклав з суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 договір № 25/02/2013 про надання юридичних послуг без зазначення в договорі суми винагороди останньому за надані послуги. На підставі вказаного договору ОСОБА_5 , в порушення своїх повноважень, передбачених статутом товариства та укладеним з ним контрактом, підписав та надав для оплати в бухгалтерію товариства акти виконаних робіт з ОСОБА_9 № 01/06/13 від 1 липня 2013 року на суму 48000 гривень, № 02/07/13 від 15 липня 2013 року на суму 48000 гривень, № 04/07/13 від 19 липня 2013 року на суму 33600 гривень, № 05/07/13 від 23 липня 2013 року на суму 23200 гривень, № 03/07/13 від 26 липня 2013 року на суму 33600 гривень, всього на загальну суму 186 400 гривень.

На підставі вищевказаної угоди та фіктивних актів виконаних робіт, наданих ОСОБА_5 на проведення виплати в бухгалтерією ПрАТ «СК «Поліс-Центр», було незаконно сплачено СПД ОСОБА_9 винагороду в сумі 186 400 гривень, що на 136 400 гривень перевищує повноваження надані ОСОБА_5 по укладанню угод, чим товариству спричинено майнової шкоди на вказану суму.

Всього незаконними діями ОСОБА_5 допущено розтрату грошових коштів ПрАТ «СК «Поліс-Центр» на загальну суму 458 900 гривень чим інтересам товариства заподіяно майнової шкоди у великих розмірах, що у 250 разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину, а тому скоїв кримінальне правопорушення передбачене ч.4 ст.191 КК України - розтрату чужого майна шляхом зловживання своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах.

Обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав і пояснив, що дійсно з 2010 року працював директором ПрАТ «СК «Поліс-Центр». На час зайняття вказаної посада страхова компанія мала збитки в розмірі 474 000 гривень, а за чотири роки керування компанією він збільшив прибуток до 17 млн. грн. Визнав, що дійсно укладав договори з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 як вказано в обвинувальному акті, а також підписував акти виконаних робіт по цих договорах, однак вважає, що ним не вчинено жодного кримінального правопорушення. Окрім цього, щомісячно він подавав голові наглядової ради товариства та всім членам наглядової ради адміністративні звіти, де були відображені всі витрати на виконання укладених договорів із долученими копіями документів, а тому як голова наглядової ради, так і члени товариства знали про укладені угоди ним із вказаними підприємцями і жодних заперечень про оплаті таких ніхто не заявляв. Зазначив, що ОСОБА_8 і ОСОБА_9 всі роботи по договорах виконали, що підтверджено рішення судів у господарських справах. Вважає, причиною звернення голови наглядової ради товариства ОСОБА_10 до правоохоронних органів є конфлікт,який виник через те, що в кінці 2013 року подав заяву на звільнення за власним бажанням і за умовами контракту товариство мало б йому виплатити кошти в межах 200 000 доларів США. А тому щоб не виплачувати кошти його звільнило із займаної посади з ініціативи адміністрації, вважає, що дане кримінальне провадження є помстою за бажання звільнитись та виплатою йому компенсації згідно з умовами контракту. Також пояснив, що цивільний позов не визнає, так як будь-якої шкоди ПрАТ «СК «Поліс-Центр» не завдав, а навпаки за час керування товариством приніс значні прибутки, в тому числі за рахунок вивільнення посад страхових агентів та організованої роботи із підприємцем ОСОБА_8 , який істотно збільшив кількість клієнтів компанії.

В ході розгляду кримінального провадження також було допитано представника потерпілого, свідків, досліджено інші докази.

Так, представник потерпілого ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримала цивільний позов на суму 458900 грн та показала, що в результаті досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_5 працюючи на посаді керівника Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» 10 січня 2012 року в м. Львові, усвідомлюючи обмеження в укладенні договорів на суму до 50 000 гривень, без погодження з наглядовою радою товариства уклав з ОСОБА_8 договір № 500/12 про надання консультаційних послуг без зазначення в договорі суми винагороди останньому за надані послуги. На підставі, вказаного договору ОСОБА_5 , підписав та надав для оплати в бухгалтерію товариства акти виконаних робіт на загальну суму 272 500 гривень.

На підставі вищевказаної угоди та фіктивних актів виконаних робіт, наданих ОСОБА_5 ПрАТ «СК «Поліс-Центр», було незаконно сплачено СПД ОСОБА_8 винагороду в сумі 272 500 гривень, що на 222 500 гривень перевищує повноваження надані ОСОБА_5 по укладанню угод, чим товариству спричинено майнової шкоди на вказану суму.

Окрім цього, 25 лютого 2013 року в м. Львові, ОСОБА_5 , без погодження з наглядовою радою товариства, уклав з СПД ОСОБА_9 договір № 25/02/2013 про надання юридичних послуг без зазначення в договорі суми винагороди останньому за надані послуги. На підставі вказаного договору ОСОБА_5 , підписав та надав для оплати в бухгалтерію товариства акти виконаних робіт на загальну суму 186 400 гривень.

Таким чином, на підставі вищевказаної угоди та фіктивних актів виконаних робіт, наданих ОСОБА_5 , ПрАТ «СК «Поліс-Центр», було незаконно сплачено СПД ОСОБА_9 винагороду в сумі 186 400 гривень, що на 136 400 гривень перевищує повноваження надані ОСОБА_5 по укладанню угод, чим товариству спричинено майнової шкоди на вказану суму.

А всього товариству заподіяно майнову шкоду на суму 458900 грн, яку просить стягнути із обвиунвчаеного.

Допитний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , суду показав, що є головою спостережної ради ПрАТ «СК «Поліс-Центр», а обвинувачений 4 роки працював на посаді директора страхової компанії. Ствердив, що обвинувачений заподіяв збитки компанії, оскільки без відома його та погодження спостережної ради товариства уклав фіктивні договори із підприємцем ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на суми більше 50 000 гривень, перевищивши свої повноваження визначені в статуті, де було прописано про можливість укладення директором таких договорів лише після попереднього погодження з наглядовою радою. Пояснив, що потреби в укладенні вказаних договорів не було, оскільки в компанії працювали відповідні спеціалісти, в тому числі був юрист. Окрім того, ОП Ужгородський кон`ячний завод, як один із засновників страхової компанії, мав юридичне управління і при потребі юристи цього управління могли залучатися на допомогу страховій компанії. Однак такої потреби не було, жодним проблем із отриманням чи продовженням дії ліцензії не було і про такі проблеми його обвинувачений не ставив до відома. Після виявлення вказаних порушень обвинуваченого було звільнено з займаної посади за порушення законодавства.

Свідок ОСОБА_11 суду показав, що з березня 2013 року по червень 2014 року працював юристом в ПрАТ «СК «Поліс-Центр», а з 11 березня 2013 року начальником юридичного відділу. Пояснив, що жодних юридичних проблем із продовженням дії ліцензії товариству не було, всі робочі питання, які виникали, вирішувалися без залучення ОСОБА_9 . Ствердив, що участі в укладенні договорів з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не приймав і таких не бачив, йому не було відомо про результати наданих послуг на підставі договорів укладених з ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Укладаючи договори з вказаними особами, обвинувачений порушив встановленні в статуті обмеження для директора щодо укладення договорів на суму більше 50 000 гривень, які можна було укладати лише за погодженням з наглядовою радою.

Свідок ОСОБА_12 суду показала, що працювала головним бухгалтером в ПрАТ «СК «Поліс-Центр» в 2012-2014 роках, де обвинувачений був її керівником. Підтвердила, що на частині актів виконаних робіт з підприємцем ОСОБА_8 є і її підпис. На підставі актів виконаних робіт та резолюції керівника вона здійснювала оплату виконаних робіт через систему клієнт-банк. Якби якісь документи не відповідали вимогам законодавства, то вона б їх не оплачувала. Чи ОСОБА_8 проводив якісь навчання з персоналом, на даний час пригадати не може, але в офісі його бачила неодноразово. ОСОБА_9 бачила на фірмі частіше, він залучався до оформлення ліцензії, готував документи на розширення діяльності, він працював із директором. По його договору також були складені акти виконаних робіт і вона здійснювала оплату. Суми по актах виконаних робіт не перевищували 50 тис. грн. і сумнівів такі про плати у неї не викликали. Щомісячно директор подавав наглядовій раді товариства управлінський звіт із копіями документів, в тому числі первинних про здійснення оплат по договорах і жодних зауважень до них не було.

Свідок ОСОБА_8 суду показав, що дійсно уклав договір з ПрАТ «СК «Поліс-Центр» і оплатою послуг згідно з вказаним договором на підставі актів виконаних робіт. Пояснив, що надав інформаційно-консультаційні послуги, підшуковував клієнтів для укладення договорів страхування, надавав інформацію про можливих клієнтів безпосередньо директору. Чи в послідуючому ці люди заключали угоди страхування із ПрАТ «СК «Поліс-Центр» йому не відомо. Його завдання було відшукати потенційних клієнтів. Виходячи з того, що претензій до його роботи не було, тому вважає, що умови договору виконував належним чином. Всі акти виконаних робіт були оплачені. Про обмеження на укладення договору на суму понад 50000 гривень для директора страхової компанії не знав. Законність укладеної угоди та проведених нарахувань і виплат на підставі актів виконаних робіт підтвердження рішеннями суду.

Свідок ОСОБА_9 суду показав, що офіс ПрАТ «СК «Поліс-Центр» і його офіс у м. Львові у 2013 року знаходилися поруч і він був знайомий із обвинуваченим, як директором товариства. В той час у товариства виникли проблеми із переоформленням ліцензії і директор залучив його для надання консультативних послуг, оскільки юрист компанії перебувала у декретній відпустці. Було укладено угоду, обумовлено погодинну оплату наданих ним послуг. Виконання робіт оформлялося актами виконаних робіт і всі зазначені у них послуги ним надавалися, а товариство підставно оплатило їх. Просить врахувати, що за позовом ПрАТ «СК «Поліс-Центр» рішенням судів укладений договір та здійснену оплату йому послуг визнано законними.

Окрім цього, судом досліджені письмові докази, якими сторона обвинувачення доводить винуватість ОСОБА_5 у інкримінованому злочину.

Так, відповідно до протоколу № 21 загальних зборів акціонерів закритого акціонерного товариства «Поліс-Центр» від 19 березня 2010 року відповідно до підпункту три пункту дванадцять вбачається, що директором ПрАТ «СК «Поліс-Центр» ОСОБА_5 затверджено на посаду директора.

З контракту від 22 березня 2010 року вбачається, що директором ПрАТ «СК «Поліс-Центр» відповідно до пункту 1.3 якого керівник є повноважним представником товариства при реалізації прав, повноважень, функцій, обов`язків, що передбачені законодавчими актами України та статутом товариства та діє на підставі довіреності наглядової ради.

Відповідно до Статуту ПрАТ «СК «Поліс-Центр» підпункту 18 пункту 9.4.2 до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішень про вчинення правочину, якщо ринкова вартість майна або послуг, що є його предметом, становить понад 50 000 гривень. Підпункт 2 пункту 10.5 статуту визначає, що директор товариства вчиняє правочини від імені товариства з урахуванням обмежень встановлених підпунктом 18 пункту 9.4.2 цього статуту. Дана редакція статуту діяла після внесення змін рішенням загальних зборів від 02.11.2012 року і стосується укладеного договору від 10 січня 2012 року між ПрАТ «СК «Поліс-Центр» та ОСОБА_8 (договір № 500/12) про надання консультаційних послуг.

Відповідно до Статуту ПрАТ «СК «Поліс-Центр» ( в редакції від 19.03.2010 року) підпункту 13.8.17 до компетенції директора віднесено прийняття рішень про укладення договорів (крім пов`язаних з укладенням страхових договорів) на суму понад 50,0(п`ятдесят) тис. грн..- за погодженням Наглядовою радою товариства. Дана редакція Статуту стосується укладеного договору 25 лютого 2013 року між ПрАТ «СК «Поліс-Центр» суб`єктом підприємницької діяльності ОСОБА_9 (договір № 25/02/2013)

З договору № 500/12 від 10 січня 2012 року про надання консультаційних послуг укладеного з ПрАТ «СК «Поліс-Центр» в особі директора ОСОБА_5 і СПД ОСОБА_8 (а.с.17 том 3) вбачається, що предметом договору визначено на виконання завдання замовника виконавець приймає зобов`язання надати за плату послуги щодо проведення консультаційного обслуговування персоналу із фінансових та економічно-правових питань, пов`язаних із виробничою діяльністю замовника. Відповідно до пункту чотири вказаного договору за виконання обов`язків, передбачених цим договором, замовник виплачує виконавцю грошову винагороду згідно з актом здачі-прийманні виконаних робіт в залежності від ступеня якості і кваліфікованості виконаних робіт.

З актів виконаних робіт № 01/13 від 31 січня 2013 року на суму 10500 гривень, № 02/13 від 28 вересня 2013 року на суму 14150 гривень, № 03/13 від 30 квітня 2013 року на суму 13000 гривень, № 04/13 від 27 червня 2013 року на суму 19500 гривень, № 05/13 від 31 липня 2013 року на суму 9500 гривень, № 06/13 від 30 серпня 2013 року на суму 8500 гривень, № 07/13 від 10 вересня 2013 року на суму 6800 гривень, № 08/13 від 10 жовтня 2013 року на суму 5500 гривень, № 09/13 від 22 жовтня 2013 року на суму 20600 гривень, № 10/13 від 28 листопада 2013 року на суму 15600 гривень, № 11/13 від 26 грудня 2013 року на суму 24500 гривень, № 01/14 від 31 січня 2014 року на суму 12400 гривень, № 02/14 від 20 лютого 2014 року на суму 9600 гривень вбачається, що вони підписаними ОСОБА_8 і ПрАТ «СК «Поліс-Центр» в особі директора ОСОБА_5 , що підтвердили в судовому засіданні обвинувачений та свідок ОСОБА_8 .

Зі зведеного меморіального ордеру ПрАТ «СК «Поліс-Центр» (а.с.30 т.3) вбачається, що з 1 січня 2012 року по 28 липня 2014 року ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплатило ОСОБА_8 272 500 гривень.

З виписки ПАТ «Кредобанк» про рух коштів по рахунку ФОП ОСОБА_8 за період часу з 10 січня 2012 року по 13 вересня 2014 року (а.с. 198-202 т.3) вбачається, що ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплатила кошти: в сумі 272500 гривень на підставі договору № 500/12 від 10 січня 2012 року та актів виконаних робіт № 02/12 від 29 лютого 2012 року на суму 16750 гривень, № 03/12 від 30 березня 2012 року на суму 7800 гривень, № 04/12 від 31 травня 2012 року на суму 14800 гривень, № 05/12 від 19 липня 2012 року на суму 9600 гривень, № 06/12 від 27 вересня 2012 року на суму 14300 гривень, № 07/12 від 12 листопада 2012 року на суму 10800 гривень, № 08/12 від 24 грудня 2012 року на суму 17300 гривень, № 01/14 від 3 березня 2014 року на суму 11000 гривень, № 01/13 від 31 січня 2013 року на суму 10500 гривень, № 02/13 від 28 вересня 2013 року на суму 14150 гривень, № 03/13 від 30 квітня 2013 року на суму 13000 гривень, № 04/13 від 27 червня 2013 року на суму 19500 гривень, № 05/13 від 31 липня 2013 року на суму 9500 гривень, № 06/13 від 30 серпня 2013 року на суму 8500 гривень, № 07/13 від 10 вересня 2013 року на суму 6800 гривень, № 08/13 від 10 жовтня 2013 року на суму 5500 гривень, № 09/13 від 22 жовтня 2013 року на суму 20600 гривень, № 10/13 від 28 листопада 2013 року на суму 15600 гривень, № 11/13 від 26 грудня 2013 року на суму 24500 гривень, № 01/14 від 31 січня 2014 року на суму 12400 гривень, № 02/14 від 20 лютого 2014 року на суму 9600 гривень.

З реєстру розрахункових документів ПАТ «Комінвестбанк» (а.с.231 т.3) вбачається, що за період часу з 29 лютого 2012 року по 5 березня 2014 року ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплачено ФОП ОСОБА_8 на підставі договору № 500/12 від 10 січня 2012 року та актів виконаних робіт № 02/12 від 29 лютого 2012 року, № 03/12 від 30 березня 2012 року, № 04/12 від 31 травня 2012 року, № 05/12 від 19 липня 2012 року, № 06/12 від 27 вересня 2012 року, № 07/12 від 12 листопада 2012 року, № 08/12 від 24 грудня 2012 року, № 01/14 від 3 березня 2014 року, № 01/13 від 31 січня 2013 року, № 02/13 від 28 вересня 2013 року, № 03/13 від 30 квітня 2013 року, № 04/13 від 27 червня 2013 року, № 05/13 від 31 липня 2013 року, № 06/13 від 30 серпня 2013 року, № 07/13 від 10 вересня 2013 року, № 08/13 від 10 жовтня 2013 року, № 09/13 від 22 жовтня 2013 року, № 10/13 від 28 листопада 2013 року, № 11/13 від 26 грудня 2013 року, № 01/14 від 31 січня 2014 року, № 02/14 від 20 лютого 2014 року, коштів на загальну суму 272500 гривень.

З договору № 25/02/2013 від 25 лютого 2013 року про надання правових послуг вбачається, що між ПрАТ «СК «Поліс-Центр» (замовник) в особі директора ОСОБА_5 і ОСОБА_9 (виконавець) укладено договір. Відповідно до п. 1.2 предметом договору є зобов`язання виконавця по наданню замовнику на довгостроковій основі комплексу юридичних послуг у відповідності з умовами цього договору та наступними додатковими письмовими угодами, а замовник зобов`язується їх приймати та здійснювати оплату таких послуг. Пункт 5.1 договору визначає, що фактично надані послуги сплачуються замовником на підставі виставленого виконавцем рахунку, який обчислюється виходячи з погодинної ставки. Сторони підписуючи цей договір погоджуються, що розмір погодинної ставки встановлюється на рівні 800 гривень за кожну годину роботи виконавця. Пункт 1.3 договору визначає, що на підтвердження факту надання виконавцем послуг замовнику у відповідності до умов цього договору складається акт прийому-передачі послуг.

З актів приймання виконаних робіт № 01/06/13 від 1 липня 2013 року на суму 48000 гривень, № 02/07/13 від 15 липня 2013 року на суму 48000 гривень, № 04/07/13 від 19 липня 2013 року на суму 33600 гривень, № 05/07/13 від 23 липня 2013 року на суму 23200 гривень, № 03/07/13 від 26 липня 2013 року на суму 33600 гривень, всього на загальну суму 186400 гривень вбачається, що вони підписані ОСОБА_9 і ПрАТ «СК «Поліс-Центр» в особі директора ОСОБА_5 , що підтвердили у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_5 .

Із зведеного меморіального ордеру ПрАТ «СК «Поліс-Центр» з 1 липня 2013 року по 31 липня 2013 року вбачається, що ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплатило ОСОБА_9 186 400 гривень.

Згідно розрахунку збитків складеного ПрАТ «СК «Поліс-Центр» (а.с.225 т.3) , вбачається, що на думку потерпілого від укладення договорів ОСОБА_5 з перевищенням повноважень , зокрема: укладенням договору № 500/12 від 10 січня 2012 року про надання консультаційних послуг з СПД ОСОБА_8 ПрАТ «СК «Поліс-Центр» заподіяно збитки на загальну суму 272 500 гривень; укладенням договору № 25/02/2013 про надання правових послуг з ОСОБА_9 ПрАТ «СК «Поліс-Центр» заподіяно збитки на загальну суму 186 400 гривень.

З висновку експерта № 11/580 від 21 серпня 2018 року (а.с.234 т.3) вбачається, що експертом підтверджено виплату «СК «Поліс-Центр» за договором про надання консультаційних послуг № 500/12 від 10.01.2012 року з ОСОБА_8 в період з 2012 року по червень 2014 року коштів на загальну суму 272500 грн., та за договором № 25/02/2013 року від 25.02.2013 року про надання юридичних послуг ОСОБА_9 в період з червня по липень 2013 року коштів на загальну суму 186400 грн.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим - рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

За змістом ст. 62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 17 КПК особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ст. 9 Конституції України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Барбера, Мессегуэ і Джабардо проти Іспанії» від 6 грудня 1998 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.

У своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom) ЄСПЛ зазначив: «судове рішення може ґрунтуватися лише на тих доказах, які відповідають стандарту доказування «поза розумним сумнівом», тобто, якщо вони випливають із досить переконливих, чітких та узгоджених висновків або безперечних фактів. До того ж, наявність будь-яких сумнівів ніяким чином не може узгоджуватись з наведеним стандартом».

У справі № 750/11509/18 Верховний Суд розкрив поняття категорії стандарту доведення поза розумним сумнівом.

На думку Касаційного кримінального суду, стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Крім того, законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

Відповідно до ст. 91, 92 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Обов`язок доказування цих обставин покладається на слідчого, прокурора.

В силу ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до ч. 4 ст. 191 КК України кримінальна відповідальність за цієї статтею настає за розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені у великих розмірах.

Сутність розтрати, як форми об`єктивної сторони, полягає в незаконному і безоплатному витрачанні винним чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні. В результаті розтрати винний поліпшує майнове становище інших осіб шляхом безпосереднього споживання ними незаконно вилученого майна, позбавлення їх за рахунок витрачання такого майна певних матеріальних витрат, збільшення доходів інших осіб.

Зловживання службовим становищем як спосіб заволодіння майном означає, що особа порушує свої повноваження і використовує організаційно-розпорядчі або адміністративно-господарські функції всупереч інтересам служби для незаконного і безоплатного обертання чужого майна.

Суб`єктом розтрати чужого майна шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем може бути лише службова особа.

Службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Суб`єктивна сторона даного злочину, яка є внутрішньою стороною злочину і включає ті психічні процеси, що характеризують свідомість і волю особи в момент вчинення злочину, характеризується прямим умислом, корисливим мотивом і метою.

Прямий умисел має місце, коли особа усвідомлює, що здійснює розтрату чужого майна, яке йому ввірене чи перебувало в його віданні, передбачає настання негативних наслідків і бажає їх настання.

Корисливий мотив розтрати чужого майна полягає в спонуканні до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, а корислива мета збагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

Проаналізувавши переліченідокази,якими органдосудового розслідуваннядоводить винуватість ОСОБА_5 у скоєнніінкримінованого злочину,суд приходитьдо висновкупро те,що органомдосудового розслідуванняне доведенаоб`єктивна та суб`єктивна сторона кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4ст. 191 КК України, а саме: прямий умисел обвинуваченого на розтрату чужого майна та корисливий мотив, які є обов`язковими для наявності складу даного злочину.

До такого висновку суд приходить з урахуванням наступних обставин.

Як вбачається із обвинувального акту та підозри врученої ОСОБА_5 , орган досудового розслідування стверджує, «що на підставі укладених угод із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 та складених фіктивних актів виконаних робіт, наданих ОСОБА_5 на проведення виплати в бухгалтерію ПАТ «СК «Поліс-Центр» було незаконно сплачено СПД ОСОБА_9 винагороду в сумі 186000грн., а СПД ОСОБА_8 винагороду в сумі 222500 грн.».

З оглянутих у судовому засіданні актів виконаних робіт, які долучені до справи, але речовими доказами не визнані, вбачається, що вони складені за участі ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , а частина і за участі головного бухгалтера свідка ОСОБА_12 , та ОСОБА_5 і ОСОБА_9

Фіктивний документ це документ, у якому зафіксовано інформацію, яка не відповідає дійсності, відповідно за його складання встановлена кримінальна відповідальність передбачена ст. 358 КК України, а для службових осіб ст.366 КК України.

В той же час, посилаючись у обвинуваченні на те, що ОСОБА_8 ,здійснив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовим становищем на підставі фіктивних (підроблених) актів виконаних робіт, орган досудового розслідування обвинувачення йому за ст. 366 КК України не пред`явив. Також не пред`явлено обвинувачення іншим особам, які долучилися до складання цих документів, які дають підстави для нарахування та виплату коштів за укладеними договорами.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України суд позбавлений можливості без пред`явлення обвинувачення за ст. 366 КК України визнавати акти виконаних робіт фіктивними(підробленими), а відповідно вважати, що такі роботи не виконувалися.

Окрім цього, як вбачається із Постанови Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у справі № 914/2846/14 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» (далі ПАТ «СК «Поліс-Центр») до ФОП ОСОБА_8 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , про визнання недійсним договору про надання консультаційних послуг і застосування наслідків недійсності правочину шляхом стягнення 272 500 грн, Верховний Суд заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18 березня 2015 року у справі № 914/2846/14 задовольнив частково. Скасував Постанову Вищого господарського суду України від 18 березня 2015 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14 січня 2015 року та залишив у силі рішення господарського суду Львівської області від 30 вересня 2014 року, яким у задоволенні позову приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Поліс-Центр» відмовлено.

При цьому Верховний Суд зазначив, що Судом установлено, що статутом ПАТ «СК «Поліс-Центр», затвердженим рішенням загальних зборів акціонерів товариства від 19 березня 2010 року, визначено, що до компетенції директора належить прийняття рішень про укладення договорів (крім пов`язаних з укладенням страхових правочинів) на суму понад 50 тис. грн за погодженням наглядової ради товариства (п. 13.8.17). Відповідно до контракту від 22 березня 2010 року, підписаного ПАТ «СК «Поліс-Центр» з директором ОСОБА_5 , керівник, зокрема, має право підпису від імені товариства на підставі доручення й вести переговори та укладати договори (угоди) від імені товариства. В преамбулі оспорюваного договору зазначено, що директор товариства діє від імені товариства на підставі довіреності. Витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців за 2012-2013 роки не містять даних про наявність обмежень у директора ОСОБА_5 на представництво від імені ПАТ «СК «Поліс-Центр».

Ураховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено, що на час укладення оспорюваного правочину ФОП ОСОБА_8 був обізнаний про наявність обмежень повноважень директора ПАТ «СК «Поліс-Центр».

Беручи до уваги, що суд першої інстанції до спірних правовідносин правильно застосував вищенаведені норми матеріального права, рішення господарського суду Львівської області від 30 вересня 2014 року, яким у задоволенні позову про визнання договору недійсним відмовлено з тих підстав, що зміст договору (правочину) не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, у момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, слід залишити в силі.

З Постанови Вищого господарського суду України від 18 березня 2015 року (Справа № 914/2864/14) у справі за позовом ПАТ "СК Поліс-Центр" до ФОП ОСОБА_9 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_5 про визнання недійсним договору про надання правових послуг №25/02/2013 від 25.02.2013 та застосування наслідків недійсності правочину: стягнення 186400,00 грн. з підстав того, що спірний договір підписаний неуповноваженою на те особою вбачається, що Постанову від 14.01.2015 Львівського апеляційного господарського суду зі справи № 914/2864/14 скасувано та залишено в силі Рішення від 26.08.2014 господарського суду Львівської області зі справи №914/2864/14, яким у задоволенні позову ПАТ "СК Поліс-Центр" до ФОП ОСОБА_9 відмовлено.

При цьому Вищий господарський суд України зазначив, що предметом спору в цій справі є визнання недійсним договору про надання правових послуг №25/02/2013 від 25.02.2013 у зв`язку з підписанням від імені ПАТ "СК "Поліс-Центр" особою, яка за твердженням позивача, перевищила свої повноваження.

В той же час, як встановлено господарськими судами ПАТ "СК "Поліс-Центр" на виконання умов вказаного вище договору оплатила виконані роботи на підставі відповідних актів приймання-передачі виконаних робіт. У матеріалах справи відсутні будь-які претензії щодо якості наданих послуг ФОП ОСОБА_9 , те що ПАТ "СК "Поліс-Центр" приступило до виконання умов спірного договору та здійснило оплату відображено в бухгалтерських документах позивача та вони щоквартально надавались наглядовій раді.

Господарський суд першої інстанції дійшов висновку, що вказане свідчить про схвалення умов спірного договору та про виконання сторонами умов договору, оскільки ПАТ "СК "Поліс-Центр" подальшими діями схвалило даний договір .

Отже, судовими рішеннями у господарській справі за участі потерпілої сторони та ФОП ОСОБА_8 ,ФОП ОСОБА_9 встановлено, що зміст договорів (правочинів), які укладені ОСОБА_5 від імені ПАТ «СК Поліс-Центр» з ФОП ОСОБА_8 та з ФОП ОСОБА_9 не суперечить ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а відтак, у момент вчинення правочину сторонами дотримано вимоги ч. 1 ст. 203 ЦК України, а також, що ці договори сторонами виконані, про що свідчать акти виконаних робіт, які відповідають вимогам законодавства.

Дійсно, відповідно до положень ст. 90 КПК України визначено, що рішення національного суду або міжнародної судової установи, яке набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, має преюдиціальне значення для суду, який вирішує питання про допустимість доказів.

В той же час відповідно до положень ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Отже, у господарських справах за позовами потерпілої сторони, суди встановили, що укладені угоди ПАТ «СК «Поліс-Центр» з ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 та акти виконаних робіт, на підставі яких проведені виплати по укладених угодах, відповідають вимогам законодавства, і що жодної шкоди ПАТ "СК "Поліс-Центр" не заподіяно.

Ці рішення судів, якими встановлені юридичні факти по відношенню до укладених угод ОСОБА_5 , який залучався до участі в справі в якості третьої особи на стороні відповідачів, в тому числі належне їх виконання підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на підставі актів виконаних робіт, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

При цьому суд вважає, що органом досудового розслідування факти встановлені вказаними судовими рішеннями у цій кримінальній справі не спростовані.

Так, допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , лише підтвердив, що потреби в укладенні вказаних договорів з ФОП ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_9 не було,оскільки вкомпанії працюваливідповідні спеціалісти,в томучислі був юрист.В тойже чассвідок неможе підтвердити,що передбаченіугодами послугипідприємцями ненадавалися іщо укладаючиці угоди ОСОБА_13 мав прямий умисел на розтрату чужого майна та корисливий мотив, які є обов`язковими для наявності складу даного злочину.

Свідок ОСОБА_11 суду показав,що участі вукладенні договорівз ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не приймаві такихне бачив,йому небуло відомопро результатинаданих послугна підставідоговорів укладенихз ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .В тойже час,свідок почавпрацювати утоваристві зберезня 2013року,в тойчас,як угодаз ОСОБА_8 була укладена10.01.2012року ібільша частинаактів оплаченатовариством дойого приходуна роботу.Окрім цього,свідок такожне навівфактів проте,що укладаючи ціугоди ОСОБА_13 мав прямий умисел на розтрату чужого майна та корисливий мотив, які є обов`язковими для наявності складу даного злочину.

В тойже час,свідки ОСОБА_8 , ОСОБА_9 підтвердили виконаннязобов`язань поукладених угодахз ПрАТ «СК «Поліс-Центр».

Свідок ОСОБА_12 , як головний бухгалтер ПрАТ «СК «Поліс-Центр» підтвердила, що бачила ОСОБА_8 в офісі фірми, а ОСОБА_9 залучався до оформлення ліцензії, готував документи на розширення діяльності, він працював із директором. По всіх договорах також були складені акти виконаних робіт і вона здійснювала оплату. Суми по актах виконаних робіт не перевищували 50 тис. грн. і сумнівів у неї такі про плати не викликали. Окрім цього, вона, як і обвинувачений ствердила, що щомісячно директор подавав наглядовій раді управлінський звіт із копіями документів, в тому числі первинних по всіх укладених договорах і оплачених договорах, в тому числі з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , і жодних зауважень до них не було.

Інші письмові докази лише підтверджують факти виконання робіт, які передбачені договорами, які були укладені між ПрАТ «СК «Поліс-Центр» та підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і здійснення оплати цих послуг ПрАТ «СК «Поліс-Центр» вказаним підприємцям.

При цьому суд вважає, що клопотання сторони захисту про визнання недопустимим доказом висновку експерта № 11/580 від 21 серпня 2018 року (а.с.234 т.3) є підставним і обґрунтованим, оскільки встановлено, що постановою старшого слідчого прокуратури Закарпатської області ОСОБА_14 , від 16 квітня 2018 року було зупинено провадження у справі та таке було відновлено постановою від 5 грудня 2018 року. Експертиза була призначена постановою від 13 липня 2018 року, тобто в період коли було зупинено кримінальне провадження.

Окрім цього, при проведенні експертизи експертом досліджувалися банківські виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Конінвестбанк», у яких підтверджено списання коштів з рахунку ПрАТ «СК «Поліс-Центр`в сумі 272 500 грн. СПД «Підгірському С.В.» та коштів у сумі 186400 грн. на користь СПД ОСОБА_9 , меморіальний ордер ПрАТ «СК «Поліс-Центр» згідно якого з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплатило ОСОБА_9 186 400 гривень, меморіальний ордер ПрАТ «СК «Поліс-Центр» (а.с.30 т.3) згідно якого з 1 січня 2012 року по 28 липня 2014 року ПрАТ «СК «Поліс-Центр» сплатило ОСОБА_8 272 500 гривень, виписка про рух коштів СПД ОСОБА_8 з ПАТ «Кредобанк», які належать до банківських документів.

Разом з тим прокурором не надано ухвал слідчого судді про надання доступу до банківської таємниці, в тому числі доступу до вказаних меморіальних ордерів та руху коштів СПД ОСОБА_8 , а також відсутня інформація у Реєстрі матеріалів досудового розслідування про те, що слідчий звертався із клопотанням до слідчого судді про надання доступу до банківської таємниці і слідчим суддею постановлялася про це ухвала.

В той же час із супровідного листа ПАТ «Кредобанк» (а.с.198 т.3) вбачається, що виписка про рух коштів СПД ОСОБА_8 надавалася слідчому на письмову вимогу, а даних про те, яким чином у матеріали справи попали банківські виписки по рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в ПАТ «Конінвестбанк», а також меморіальні ордери по яких підтверджено списання коштів з рахунку ПрАТ «СК «Поліс-Центр`в сумі 272500 грн. СПД « ОСОБА_8 » та коштів у сумі 186 400 грн. на користь СПД ОСОБА_9 матеріали справи не містять.

В той же час відповідно до положень ст.159,162 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів, зокрема і до відомостей, які можуть становити банківську таємницю; здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;

Оскільки такі докази долучені до матеріалів кримінального провадження із грубим порушенням вимог ст.159 КПК України, тому їх та висновок експерта № 11/580 від 21 серпня 2018 року (а.с.234 т.3) слід визнати недопустимими доказами.

З врахуванням того, що ці докази взяті до уваги експертом при проведенні експертизи, тому і висновок експерта № 11/580 від 21 серпня 2018 року (а.с.234 т.3) за правовою доктриною «отруйного дерева» і з цих підстав слід визнати недопустимим доказом.

Отже, дослідивши всі надані прокурором докази, суд приходить до переконливого висновку про те, що органом досудового розслідування та прокурором не надано суду належних і допустимих доказів того, що укладаючи угоди між ПрАТ «СК «Поліс-Центр» та підприємцями ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , ОСОБА_13 шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, при наявності в діяннях тільки прямого умислу, мав корисливий мотивспонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна, та корисливу метузбагатитися самому або незаконно збагатити інших осіб, в долі яких зацікавлений винний.

При цьому суд звертає увагу на те, що орган досудового розслідування у висунутому обвинуваченні ОСОБА_13 навіть не обґрунтовує в чому полягав прямий умисел та корисливий мотив в діях обвинуваченого та чи він допустив розтрату майна на суму 458900 грн. на свою користь чи на користь ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Якщо така розтрата допущена на користь цих третіх осіб, то на думку суду, довести винуватість ОСОБА_13 без висунення підозри ОСОБА_8 та ОСОБА_9 у незаконному заволодінні цих коштів взагалі не можливо.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, безпосередньо дослідивши надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, приходить до висновку про те, що не знайшло свого підтвердження наявність в діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме об`єктивної та суб`єктивної сторони, що є підставою для його виправдання за цим обвинуваченням на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України.

При цьому суд роз`яснював обвинуваченому положення ст. 49 КК України та про можливість закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності, однак обвинувачений та сторона захисту проти цього заперечили, оскільки вважають, що обвинувачений жодне кримінальне правопорушення не вчиняв.

За даними матеріалів кримінального провадження речові докази у справі відсутні, заходи забезпечення провадження не застосовувалися.

Понесені процесуальні витрати стягненню з обвинуваченого не підлягають у зв`язку з його виправданням на підставі вимог ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 191 КК України та виправдати його у зв`язку з недоведеністю в його діях складу кримінального правопорушення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга в порядку та строки визначені ст.395 КПК України, протягом 30 днів з дня їх проголошення до апеляційного суду через суд, який ухвалив рішення.

Суддя: ОСОБА_1