Рішення

від 20.05.2024 по справі 160/6447/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 рокуСправа №160/6447/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Горбалінського В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області, третя особа: Недержана некомерційна професійна організація «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

11.03.2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області, третя особа: Недержана некомерційна професійна організація «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ», в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Ради адвокатів Дніпропетровської області, що полягає у ненаданні відповіді на заяви адвоката ОСОБА_1 про зупинення адвокатської діяльності від 01.03.2023 року, 08.04.2023 року, 05.05.2023 року та 04.12.2023 року;

- зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області зупинити право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 з дня подання первісної заяви від 01.03.2023 року та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона є адвокатом. Позивач зауважила, що у 2023 році позивач неодноразово зверталася до відповідача із заявою про зупинення адвокатської діяльності засобами поштового зв`язку, проте, не отримала жодної відповіді на жодне зі звернень. Підставою подання такої заяви стало те, що позивач не здійснювала адвокатську діяльність вже тривалий час, оскільки із серпня 2020 року перебувала у відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, а пізніше, відповідно, - у відпустці по догляду за дитиною. З початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України позивач зі своєю малолітньою дитиною виїхала за кордон і по нинішній день тимчасово проживає у Французькій Республіці, а отже, не має фізичної можливості звернутися до відповідача із заявою особисто. Позивач зазначає, що двічі направляла на адресу відповідача заяву про зупинення адвокатської діяльності, однак відповідач не отримує вказані заяви, а АТ «Укрпошта» повертає листи позивача на її адресу. Крім цього позивач зауважує, що направляла таку заяву на електронну адресу відповідача, проте відповідач також жодним чином не відреагував на вказану заяву. Підсумовуючи позивач наголошує, що станом на сьогодні, проживаючи за кордоном та не здійснюючи адвокатську діяльність вже понад три роки, позивач не може зупинити право на заняття такою адвокатською діяльністю вже рік через протиправну бездіяльність відповідача. На підставі зазначеного позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

22.03.2024 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідачем у встановлений судом строк відзиву на позовну заяву, письмових заперечень проти позову, пояснень чи доказів щодо заявлених позовних вимог, на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові, не надано, як і заяви про визнання позову.

На адресу відповідача (49000, м. Дніпро, вул. Королеви Єлизавети ІІ (колишня назва Глинки), буд.1, пов.4), яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, судом направлялася копія ухвали про відкриття провадження у справі та копія позову з додатками, однак на адресу суду 19.04.2024 року повернувся конверт із відміткою АТ «Укрпошта» «за закінченням терміну зберігання».

Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.03.2020 року по справі №804/1318/18 та постанові від 24.09.2019 року по справі №825/1109/19, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ч.6 ст.18 Кодексу адміністративного судочинства України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Суд звертає увагу, що Радою адвокатів Дніпропетровської області в порушення норм частини 6 ст.18 КАС України не зареєстровано електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку

Також суд зазначає, що у суду відсутні будь-які дані посадових осіб Ради адвокатів Дніпропетровської області, з яких було б можливо встановити наявність у них електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та повідомити їх про відкриття провадження у даній справі.

Згідно ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на зазначене, відповідач повідомлений належним чином про хід розгляду справи, а суд, в порядку ч.6 ст.162 КАС України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Недержана некомерційна професійна організація «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі та копію позову з додатками 25.03.2024 року, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка наявна в матеріалах справи.

Третя особа у встановлений судом строк пояснень щодо позову не надала.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

01.03.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Ради адвокатів Дніпропетровської області із заявою, в якій просила зупинити її право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначена заява була надіслана на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка зазначена на офіційному веб-сайті Ради адвокатів Дніпропетровської області.

Як встановлено судом з листа Ради адвокатів Дніпропетровської області №988/0/1-24 від 20.02.2024 року, заява ОСОБА_1 від 01.03.2023 року, надіслана на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області, не була скріплена електронним цифровим підписом ОСОБА_1 . З доказів надіслання заяви на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області, наданих ОСОБА_3 , не вбачається накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 на заяву від 01.03.2023 року.

08.04.2024 року ОСОБА_2 звернулась до Ради адвокатів Дніпропетровської області із заявою, в якій просила зупинити її право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначена заява була надіслана на засобом поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд.1, пов.4), однак Радою адвокатів Дніпропетровської області не отримано вказаний лист та 25.04.2023 року зі спливем встановленого строку зберігання на адресу відправника повернувся конверт із заявою від 08.04.2023 року.

11.04.2023 року та 14.04.2023 року в автоматичному режимі на номер мобільного телефону, зазначеного відправником - НОМЕР_1 , направлено sms/viber-повідомлення про надходження відправлення.

Заява ОСОБА_1 від 08.04.2023 року також була надіслана на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області (ІНФОРМАЦІЯ_1), яка зазначена на офіційному веб-сайті Ради адвокатів Дніпропетровської області. З доказів надіслання заяви на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області, наданих ОСОБА_3 , не вбачається накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 на заяву від 08.04.2023 року.

05.05.2023 року ОСОБА_2 повторно надіслана на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області (ІНФОРМАЦІЯ_1) заяву від 08.04.2023 року. З доказів надіслання на електронну адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області, наданих ОСОБА_3 , не вбачається накладення електронного цифрового підпису ОСОБА_1 на заяву від 08.04.2023 року.

04.12.2023 року ОСОБА_2 звернулась до Ради адвокатів Дніпропетровської області із заявою, в якій просила зупинити її право на заняття адвокатською діяльністю.

Зазначена заява була надіслана на засобом поштового зв`язку АТ «Укрпошта» на адресу Ради адвокатів Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, буд.1, пов.4), однак Радою адвокатів Дніпропетровської області не отримано вказаний лист та 22.12.2023 року зі спливем встановленого строку зберігання на адресу відправника повернувся конверт із заявою від 04.12.2023 року.

11.12.2023 року в автоматичному режимі на номер мобільного телефону, зазначеного відправником - НОМЕР_2 , направлено sms/viber-повідомлення про надходження відправлення.

Як встановлено судом в довіреностях від 17.01.2023 року №10/3-23 та від 02.02.2024 року №26/3-24, виданих Радою адвокатів Дніпропетровської області, якими уповноважено Козлову Ольгу Михайлівну отримувати цінну, просту та рекомендовану кореспонденцію, призначену Раді адвокатів Дніпропетровської області, зазначено телефон Ради адвокатів Дніпропетровської області, а саме: НОМЕР_1.

З скріншоту офіційного веб-сайту Ради адвокатів Дніпропетровської області вбачається належність телефону: НОМЕР_1 та електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1 Раді адвокатів Дніпропетровської області.

У зв`язку ненаданням відповіді на заяви позивача про зупинення адвокатської діяльності, позивач звернулась з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі:

1) подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності;

2) набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно адвоката за вчинення кримінального правопорушення, крім випадку, передбаченого пунктом 6 частини першої статті 32 цього Закону;

3) накладення на адвоката дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення права на заняття адвокатською діяльністю;

4) визнання адвоката за рішенням суду недієздатним або обмежено дієздатним.

Згідно п.1 ч.3 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється:

1) з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката.

Частиною 5 статті 31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв`язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з`їздом адвокатів України.

Як встановлено судом, позивач направляла на адресу відповідача заяву про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, яка передбачена п.1 ч.1 ст.31 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

В свою чергу заяви позивача від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року не отримані відповідачем та відповідач не вжив заходів з метою отримання засобом поштового зв`язку вказаних заяв.

Як встановлено судом повідомлення про надходження листа позивача із заявою від 08.04.2023 року було надіслано на телефон Ради адвокатів Дніпропетровської області (НОМЕР_1), що підтверджується витребуваною у АТ «Укрпошта» інформацією.

Відповідно до п.74-78 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року, за адресою, зазначеною відправником чи одержувачем відправлення (якщо інше не передбачене договором про надання послуг поштового зв`язку) можуть бути доставлені рекомендовані поштові картки, листи, відправлення для сліпих, дрібні пакети, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, міжнародні посилки, відправлення "EMS" (для міжнародних поштових відправлень, крім тих, на вкладення яких нараховані митні платежі, та якщо інше не передбачено угодами, укладеними між оператором поштового зв`язку України та операторами поштового зв`язку інших держав).

З використанням абонентської поштової скриньки можуть доставлятися, якщо інше не передбачене договором про надання послуг поштового зв`язку:

прості поштові відправлення (крім мішків "М");

адресна поштова розсилка;

повідомлення про надходження поштових відправлень, переказів;

періодичні друковані видання, оформлені згідно з вимогами законодавства.

Прості та реєстровані поштові відправлення, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів можуть доставлятися з використанням абонентської поштової скриньки або в інший спосіб, який визначає оператор поштового зв`язку.

З використанням поштомату можуть доставлятися посилки або інші поштові відправлення.

Порядок користування поштоматами встановлюється операторами поштового зв`язку.

Для отримання поштових відправлень користувачі послуг поштового зв`язку повинні забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок", цих Правил.

У разі відсутності або несправності абонентської поштової скриньки, невиконання вимог щодо її встановлення, відсутності відповідного договору з оператором поштового зв`язку про доставку поштових відправлень, періодичних друкованих видань оператор поштового зв`язку зобов`язаний повідомити користувача послуг поштового зв`язку про свою відмову від доставки адресованих йому поштових відправлень, періодичних друкованих видань.

Поштові відправлення, адресовані юридичним особам, можуть видаватися їх представникам, уповноваженим в установленому законодавством порядку на одержання поштових відправлень.

У разі коли під час надсилання реєстрованого поштового відправлення юридичній особі відправником поряд з юридичною особою як адресат було зазначено фізичну особу, таке відправлення може бути видане відповідній особі.

Суд звертає увагу, що довіреностями від 17.01.2023 року №10/3-23 та від 02.02.2024 року №26/3-24, виданих Радою адвокатів Дніпропетровської області, уповноважено Козлову Ольгу Михайлівну отримувати цінну, просту та рекомендовану кореспонденцію, призначену Раді адвокатів Дніпропетровської області.

Строк дії вказаних довіреностей становить до 31.12.2023 року та 31.12.2024 року відповідно.

В свою чергу Радою адвокатів Дніпропетровської області, в тому числі уповноваженою особою Козловою Ольгою Михайлівною , не здійснено заходів з метою отримання листів позивача, які надіслані АТ «Укрпошта», та містили заяви позивача від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року про зупинення право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Суд зауважує, що Рада адвокатів Дніпропетровської області в контексті даних правовідносин виступає суб`єктом владних повноважень в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Суд зауважує, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. У той же час, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Означений висновок зроблений Верховним Судом в постанові від 19.08.2022 року по справі №160/4933/20.

Отже проаналізувавши вищевикладене, суд доходить висновку, що позивач вчинила законодавчо визначені дії з метою зупинення її права на заняття адвокатською діяльністю, а саме: двічі направляла на адресу відповідача заяви про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

В свою чергу, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не дотримувався встановленої законом процедури щодо зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, що обумовлене ігноруванням отримання листів позивача, які містили заяви позивача про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

При цьому суд звертає увагу, що позивач, надсилаючи поштою заяви від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року про зупинення право на заняття адвокатською діяльністю, мала сподівання на отримання відповідачем листів, які містили дані заяви, що мало бути наслідком дотримання відповідачем процедури зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, яка визначена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Конституційний Суд України, розвиваючи практику застосування статті 8 Основного Закону України, указав, що верховенство права слід розуміти, зокрема, як механізм забезпечення контролю над використанням влади державою та захисту людини від свавільних дій держави. Верховенство права як нормативний ідеал, до якого має прагнути кожна система права, і як універсальний та інтегральний принцип права необхідно розглядати, зокрема, у контексті таких основоположних його складових: принцип законності, принцип юридичної визначеності, принцип справедливого суду. Верховенство права означає, що органи державної влади обмежені у своїх діях заздалегідь регламентованими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити заходи, що будуть застосовані в конкретних правовідносинах, і, відповідно, суб`єкт правозастосування може передбачати й планувати свої дії та розраховувати на очікуваний результат (абзаци третій, четвертий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

Конституційний Суд України виходить з того, що принцип юридичної визначеності як складова конституційного принципу верховенства права є сукупністю вимог до організації та функціонування системи права, процесів правотворчості та правозастосування у спосіб, який забезпечував би стабільність юридичного становища індивіда. Зазначеного можна досягти лише шляхом законодавчого закріплення якісних, зрозумілих норм (абзац третій підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 6 червня 2019 року № 3-р/2019).

Юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (законні очікування). Таким чином, юридична визначеність передбачає, що законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци четвертий - шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 20 червня 2019 року № 6-р/2019).

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості у особи передбачати дії цих органів (абзац третій підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 1-2/2016).

Крім того, у Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 вказано, що юридичну визначеність слід розуміти через такі її складові елементи: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; право особи у своїх діях розраховувати на розумну та передбачувану стабільність існуючого законодавства та можливість передбачати наслідки застосування норм права (легітимні очікування).

У Рішенні Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 також зазначено, що кожна особа залежно від обставин повинна мати можливість орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних юридичних наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

У рішенні у справі «Kopeckу v. Slovakia» (заява № 44912/98, п. 52) ЄСПЛ узагальнив висновок про належне правове підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування у наступний спосіб: якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. також рішення у справах: «Vilho Eskelinen and Others v. Finland», п. 94, заява № 63235/00; «Haupt v. Austria», п. 47, заява № 9816/82; «Radomilja and Others v. Croatia», п. 142, заява № 25376/06; «Draon v. France», п. 65, заяви № 1513/03, № 11810/03 та ін.).

Зазначений підхід був застосований Верховним Судом у постановах, зокрема, від 26 травня 2021 року у справі №824/266/20-а, від 8 липня 2021 року у справі № 160/1598/20, від 28 липня 2021 року у справі № 280/160/20 та від 13 серпня 2021 року у справі № 280/62/20.

При цьому поняття «легітимні очікування», головним чином походять від англійського терміну «legitimate expectations» як розумні, небезпідставні або обґрунтовані очікування. У юридичній практиці зазначений термін також має такі альтернативні назви як правомірні, законні, розумні або виправдані сподівання.

Принцип легітимних очікувань широко застосовується у судовій практиці та ґрунтується на низці конституційних положень, які гарантують захист права власності (стаття 41 Конституції України) та передбачуваність (прогнозованість) законодавства, яким визначаються обмежувальні заходи (статті 22, 57, 58, 94 та 152 Конституції України). Реалізація принципу легітимних очікувань полягає у досягненні бажаного результату шляхом вчинення правомірних дій з огляду на заздалегідь передбачені ймовірні наслідки; втілення легітимних очікувань унеможливлюється, зокрема, у випадку, коли особа не може досягнути прогнозованого результату внаслідок зміни правової основи у такі строки, що не є розумними та обґрунтованими.

Принцип легітимних очікувань властивий, головним чином, для публічно-правових спорів, що вирішуються адміністративними судами, оскільки у сукупності з принципами правової визначеності та належного урядування створює надійну основу для гарантування реалізації в Україні основної ідеї/мети системи адміністративних судів, а саме, захисти «малої людини» від «великої держави», в особі її багаточисленних суб`єктів владних повноважень, які наділені множинністю повноважень та низкою механізмів владного примусу.

Легітимні очікування не можна ототожнювати із сподіваннями, що виникають на підставі особистого сприйняття або помилкової оцінки певних обставин чи правових норм; не можуть виникати легітимні очікування, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства; обов`язковою умовою, за наявності якої певне сподівання (вимога) особи набуває ознак легітимного очікування є те, що таке очікування (вимога) має належне правове підґрунтя, тобто наявне достатнє джерело для відповідного очікування (вимоги).

Правовим підґрунтям для виникнення в особи легітимного очікування можуть бути: норми права (законодавство), судова практика, акт індивідуальної дії, конкретне судове рішення, що набуло законної сили, або умови договору; відсутність у законі приписів щодо певного права, яке однак, слідує із загальних конституційних принципів або природного права, або відсутність закону, який визначає механізм реалізації такого права, не може свідчити про відсутність правового підґрунтя для виникнення в особи легітимного очікування щодо реалізації такого права.

Означеної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2023 року по справі №580/1300/22.

Отже, фактично позивач, надсилаючи поштою заяви від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року про зупинення право на заняття адвокатською діяльністю, мала легітимні очікування на отримання Радою адвокатів Дніпропетровської області листів, які містили дані заяви, що мало бути наслідком дотримання відповідачем процедури зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, яка визначена Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

З огляду на вищевикладене, враховуючи принцип легітимних очікувань, суд доходить висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року.

При цьому позовні вимоги, пов`язані із заявами від 01.03.2023 року та 05.05.2023 року, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1, 4.11 Порядку ведення єдиного реєстру адвокатів України, затвердженого рішенням Ради адвокатів України №74 від 22.08.2022 року до відомостей, що містяться в ЄРАУ, вносяться зміни у разі зупинення права на заняття адвокатською діяльністю.

У випадку надсилання адвокатом заяви про внесення будь-яких змін до відомостей, що містяться в ЄРАУ, засобами поштового зв`язку, справжність підпису адвоката на заяві засвідчується нотаріально. У випадку надходження відповідної заяви за допомогою електронної пошти (електронний лист може бути прийнятий виключно, якщо він надійшов з адреси електронної пошти, яка зазначена в профайлі адвоката в ЄРАУ) така заява має бути скріплена Електронним цифровим підписом. Додатки до заяв (якщо вони передбачені цим Порядком) повинні бути завірені нотаріально (у випадку надсилання заяви засобами поштового зв`язку), або ЕЦП (у випадку надсилання заяви за допомогою електронної пошти).

Як встановлено судом заяви позивача від 01.03.2023 року та 05.05.2023 року були надіслані позивачем на електронну адресу відповідача, при цьому доказів скріплення електронним цифровим підписом даних заяв до суду не надано.

Отже, з огляду на вищевикладене, у відповідача після надходження вказаних заяв на електронну адресу не виникало обов`язку розглядати дані заяви та приймати рішення по суті вказаних заяв.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання Ради адвокатів Дніпропетровської області зупинити право на заняття адвокатською діяльністю адвоката ОСОБА_1 з дня подання первісної заяви від 01.03.2023 року та внести відповідні відомості до Єдиного реєстру адвокатів України, суд зазначає, що вказана вимога є передчасною, з огляду на той факт, що заяви позивача про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю не розглянуті по суті відповідачем, а відповідного рішення суб`єкту владних повноважень - відповідача щодо незупинення права на заняття адвокатською діяльністю не приймалось за результатом розгляду вказаних заяв.

В свою чергу, суд доходить висновку, що належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання відповідача розглянути заяви ОСОБА_1 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

Відповідно до ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, враховуючи висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовної заяви ОСОБА_1 до Ради адвокатів Дніпропетровської області, третя особа: Недержана некомерційна професійна організація «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що судовий збір у розмірі 484,48 грн., підлягає стягненню на користь позивача за рахунок Ради адвокатів Дніпропетровської області.

Керуючись ст.77, 90, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Ради адвокатів Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 1, пов.4, код ЄДРПОУ 38598654), третя особа: Недержана некомерційна професійна організація «НАЦІОНАЛЬНА АСОЦІАЦІЯ АДВОКАТІВ УКРАЇНИ» (04070, м. Київ, вул. Борисоглібська, 3, пов.5, код ЄДРПОУ 38488439) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльності Ради адвокатів Дніпропетровської області щодо не розгляду заяв ОСОБА_1 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року.

Зобов`язати Раду адвокатів Дніпропетровської області розглянути заяви ОСОБА_1 про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю від 08.04.2023 року та 04.12.2023 року, з урахуванням висновків суду, наведених в даному рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Ради адвокатів Дніпропетровської області (49000, м. Дніпро, вул. Глинки, 1, пов.4, код ЄДРПОУ 38598654) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (чотириста вісімдесят чотири гривні 48 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський