Ухвала

від 16.05.2024 по справі 440/3468/24

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

16 травня 2024 рокум. ПолтаваСправа № 440/3468/24

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костенко Г.В.,

за участю: секретаря судового засідання Гриценко А.О.,

представника позивача Новосядлого А.В.,

представника відповідача Карнарука А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду через підсистему "Електронний суд" з позовною заявою до державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни, відповідно до якої просить: визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Л.П. щодо здійснення державної реєстрації речового права, проведеної 12.03.2021 о 10:05:14 за індексним номером 41050211 в рамках реєстраційної справи №2315453353101 (дата відкриття розділу 18.03.2021 о 14:37:25) стосовно нерухомого майна гаражу № 24, ряд № НОМЕР_1 , що розташований на території обслуговуючого кооперативу "Надія" автогаражний колектив", який на праві приватної власності належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про закриття провадження у справі, оскільки заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Представник позивача заперечував проти даного клопотання, оскільки вважає, що даний спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Третя особа в судове засідання не з`явилась, надала клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши думку сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, виходячи з такого.

Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" указав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні цього Суду у справі "Занд проти Австрії" висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Однак, це не означає, що правопорядок в Україні допускає можливість звертатися з будь-якими позовами (позовними вимогами) до будь-якого суду, адже порядок здійснення судочинства в силу вимог статті 92 Конституції України визначається виключно Законами України, тому право на звернення до суду фізичні та юридичні особи мають здійснювати у порядку та спосіб, визначений законами з питань судочинства.

За приписами статті 6 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів.

Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Пунктом 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п.7 ч.1 ст.4 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому, необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення ним управлінських функцій саме у тих відносинах, у яких виник спір.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 володіє гаражем № НОМЕР_2 , який знаходиться у 4-му ряду на території Обслуговуючого кооперативу "Автогаражний колектив "Надія", код ЄДРПОУ 35026373, за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 156-А.

Дозвіл на використання земельної ділянки, на якій розташований вищевказаний гараж, ОСОБА_1 надано згідно рішення виконкому Октябрської районної ради народних депутатів м. Полтава № 637 від 24.11.1976. При цьому, дозвіл на будівництво гаражу ОСОБА_1 надано згідно рішення виконкому Октябрської районної ради народних депутатів м. Полтава № 192 від 04.07.1984.

Згідно добровільно складеного ОСОБА_1 заповіту від 26.12.2008, реєстраційний номер 3619, у разі його смерті, він розпорядився передати даний гараж своєму синові ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_3 . При цьому, з 2012 року у постійне фактичне користування свій гараж ОСОБА_1 було добровільно передано його внукові ОСОБА_5

12.03.2021 о 10:05:14 приватним нотаріусом Луговою Л.П., в рамках реєстраційної справи №2315453353101 (дата відкриття розділу 18.03.2021 о 14:37:25), з урахуванням документів, які містили ознаки недостовірності викладених у них відомостей, про що, на думку ОСОБА_1 , безпосередньо самому приватному нотаріусу не було відомо, за №41050211 проведено державну реєстрацію речового права на нерухоме майно гараж, що перебуває у власності ОСОБА_1

29.11.2022 Октябрським районним судом м. Полтави в рамках цивільної справи № 554/2296/22 (провадження № 2/554/2133/2022) винесено рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Обслуговуючий кооператив "Автогаражний колектив "Надія", Приватне підприємство "Полтавське БТІ "ІНВЕНТАРИЗАТОР" про визнання права власності на майно задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на гараж № НОМЕР_2 ряд номер НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі "Автогаражний колектив "Надія", що знаходиться за адресою: вул. Європейська, 156-А в м. Полтаві.

Відповідач вказує, що 12 березня 2021 року до нього з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернувся ОСОБА_6 , в якій просив здійснити державну реєстрацію права власності на гараж № НОМЕР_2 в ряду № НОМЕР_1 в Обслуговуючому кооперативі «Автогаражний колектив «Надія», що розташований за адресою: м. Полтава, вул. Європейська, 156-А.

Разом з заявою ним державному реєстратору були подані: Квитанція про сплату адміністративного збору № 0002384 від 12.03.2021 року; Довідка ОК "Автогаражний колектив "Надія" № 2 від 25.02.2021 року; Технічний паспорт на гараж № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 в ОК "Автогаражний колектив "Надія"; Довідка ПП Полтавське БТІ "Інвентаризатор" № 3308 від 31.03.2020 року; Договір оренди землі від 19.03.2018 року; · Паспорт КО707278.

Після ознайомлення з наданими документами і проведення відповідних пошуків у Державних реєстрах відповідач керуючись частиною 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктом 18 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 виніс рішення № 57155940 від 18 березня 2021 року щодо проведення державної реєстрації права власності на гараж № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 , що розташований: Полтавська область, м. Полтава, ОК "Автогаражний колектив "Надія", адреса ГК: вул. Європейська, 156-А за суб`єктом: ОСОБА_6 , податковий номер/серія, номер паспорта НОМЕР_4 /КО707278, відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідачем був сформований Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 248813673 від 18 березня 2021 року.

При прийнятті рішення про державну реєстрацію прав № 57155940 від 18 березня 2021 року Відповідач також керувався вимогами пункту 42, абзацом 4 пункту 81 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127 (в редакції чинній на дату реєстрації):

Пункт 42 для державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 05 серпня 1992 року, подаються:

1) Технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

2) Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси.

Абзац 4 пункту 81 у разі участі особи у діяльності кооперативу документом, що підтверджує набуття у власність членом кооперативу завершеного будівництвом об`єкта, є видана таким кооперативом довідка про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

За вказаних обставин відповідач обґрунтовано вважає, що здійснив державну реєстрацію прав на зазначений гараж за ОСОБА_6 відповідно до чинного на дату реєстрації законодавства, без будь-яких порушень.

Зазначена обставина підтверджується і в поданому позивачем позові, оскільки ним не вказано жодного нормативного акту, який було порушено Відповідачем під час здійснення даної реєстраційної дії.

Отже, суд дійшов висновку, що встановлені обставини у даній справі свідчать про наявність спору про право на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 , що розташований: АДРЕСА_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_6 .

Суд зазначає, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Водночас, помилковим є поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єкта (суб`єктів), а останній (останні) відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 914/2006/17.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 184/2470/13, в постанові від 06 червня 2018 року у справі № 826/631/15.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №536/233/16-ц викладено правовий висновок про те, що розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін спору.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що в даному випадку спір не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, а існує спір про право цивільне, що виключає розгляд справи у порядку адміністративного судочинства.

Спірні правовідносини стосуються набутого ОСОБА_6 права власності на об`єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_2 , ряд № НОМЕР_1 , що розташований: АДРЕСА_1 , на який претендує і сам позивач.

Частиною 5 статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, у даній справі суд вважає за необхідне навести та застосувати до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові від 12.02.2020 у справі № 820/4524/18, згідно якої:

«….спір про скасування рішень про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача особою, за якою зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомого майна. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано. Участь державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його цивільно-правового характеру.

Велика Палата Верховного Суду також вирішила, що оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто останні були вчинені за заявою іншої особи, то такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оспорюване рішення, здійснено оспорюваний запис".

Отже, спір у такій справі не є публічно-правовим. Оскарження рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок безпосередньо пов`язане із захистом позивачем свого цивільного права у спорі щодо об`єкту нерухомого майна з особою, яка є власником житлового будинку. Такий спір має приватноправовий характер.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 04 квітня 2018 року у справі № 817/1048/16 та 18 квітня 2018 року у справі № 804/1001/16.

У зв`язку з цим, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватись за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Зважаючи на те, що вирішуваний спір не є публічно-правовим, натомість його належить розглядати у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням наведеного вище, суд приходить до переконання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 1 статті 239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Беручи до уваги наведену норму, суд роз`яснює позивачу, що він вправі звернутися з позовом до місцевого загального суду у порядку цивільного судочинства.

Керуючись ст. ст.19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора приватного нотаріуса Полтавського районного нотаріального округу Лугової Лідії Петрівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

Роз`яснити позивачу, що вказаний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч.2 ст. 239 КАС України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 20 травня 2024 року.

СуддяГ.В. Костенко