Постанова

від 20.05.2024 по справі 200/2587/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року справа №200/2587/19-а

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Геращенка І.В., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року (головуючий суддя І інстанції Кудеонков К.О.), складеного у повному обсязі 01 жовтня 2019 року, у справі № 200/2587/19-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» до Добропільської сільської ради Добропільського району Донецької області про визнання протиправними і нечинними рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» звернулось до суду з позовом до Добропільської сільської ради Добропільського району Донецької області, в якому просило:

визнати протиправними та нечинними рішення відповідача «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік» №VІІ/24-5 від 24.11.2017 року; «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2019 рік» № VII/31-5 від 14.06.2018 року та «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» №VII/31-6 від 14.06.2018 року .

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає, що рішення винесене з порушенням норми матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» залишено без задоволення, рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 10 лютого 2022 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» задоволено частково, постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Відтак, суд апеляційної інстанції переглядає рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля».

В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що всупереч законодавства України, рішення, повідомлення про оприлюднення проектів регуляторних актів, відповідних аналізів регуляторного впливу розробником цих проектів оприлюднено не було у редакції газети «Новий шлях», яка є друкованим засобом розповсюдження інформації на території Добропільської сільської ради, також не була забезпечена підготовка експертних висновків щодо регуляторного впливу, при прийнятті рішень без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія не прийняла рішення про направлення проектів регуляторних актів на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект. Відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

Зазначає, що відповідно п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України визначено принцип стабільності, а саме, зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду. Наголошує на тому, що рішення «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік» №VІІ/24-5 від 24.11.2017 року не було прийнято на виконання Закону України № 1791-VIII, бо в цьому законі не вносились зміни, щодо ставок орендної плати за земельні ділянки.

Крім того, у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», отже, суд першої інстанції повинен був застосувати норми Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та норми Податкового кодексу України, чого зроблено не було

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» є юридичною особою, ідентифікаційний код 37014600, місцезнаходження: 85043, Донецька область, м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, буд. 1А, основний вид діяльності добування кам`яного вугілля, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 1004782323 від 18.12.2018.

Відповідно до декларації з плати за землю (земельний податок) від 20.02.2018 позивач є платником земельного податку за земельні ділянки (категорія 11.01), які розташовані на території Добропільської сільської ради (код за КОАТУУ 1422082200).

Також відповідно до декларації з плати за землю (орендна плата) від 19.02.2018 позивач є платником орендної плати за земельні ділянки (категорія 11.01), які розташовані на території Добропільської сільської ради (код за КОАТУУ 1422082200).

Відповідачем надано довідку від 13.03.2019 № 315, за якою позивачем сплачено у 2017 році 777869,44 грн. податку за землю і 199135,45 орендної плати, а у 2018 році 179129,92 грн. податку за землю та 1294233,95 грн. орендної плати.

Рішенням Добропільської сільської ради від 24.11.2017 року № VІІ/24-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік» вирішено встановити на території Добропільської сільської ради: 1) розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за межами населених пунктів сільської ради (крім земель переданих через аукціон) згідно з додатком 1; 2) розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в межах населених пунктів сільської ради (крім земель переданих через аукціон) згідно з додатком 2. Також зазначено, що рішення набирає чинності з 01.01.2018.

Згідно з вказаними додатками встановлено розмір орендної плати в залежності від цільового призначення землі.

Згідно з додатком 1 (розмір орендної плати за межами населених пунктів сільської ради) до вказаного рішення, для землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01): - для договорів оренди земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земель яких проведена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1278 та укладених з 2015 року розмір орендної плати становить 8 % (від нормативної грошової оцінки); - для договорів оренди земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земель яких проведена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №525 та укладених до 2015 року розмір орендної плати становить 10 % (від нормативної грошової оцінки).

Згідно з додатком 2 (розмір орендної плати в межах населених пунктів сільської ради) до вказаного рішення, для землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01): - для договорів оренди земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земель яких проведена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1278 та укладених з 2015 року розмір орендної плати становить 10 % (від нормативної грошової оцінки); - для договорів оренди земельних ділянок, нормативна грошова оцінка земель яких проведена згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.1997 №525 та укладених до 2015 року розмір орендної плати становить 10 % (від нормативної грошової оцінки).

Рішенням Добропільської сільської ради від 14.06.2018 року № VII/31-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2019 рік» вирішено встановити на території Добропільської сільської ради: 1) розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за межами населених пунктів сільської ради (крім земель переданих через аукціон) згідно з додатком 1; 2) розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в межах населених пунктів сільської ради (крім земель переданих через аукціон) згідно з додатком 2. Також зазначено, що рішення набирає чинності з 01.01.2019. Рішення Добропільської сільської ради від 24.11.2017 року № VІІ/24-5 таким, що втратило чинність не визнавалось.

Згідно з вказаними додатками встановлено розмір орендної плати в залежності від цільового призначення землі.

Згідно з додатком 1 (розмір орендної плати за межами населених пунктів сільської ради) до вказаного рішення, для землі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з додатком 2 (розмір орендної плати в межах населених пунктів сільської ради) до вказаного рішення для землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) розмір орендної плати становить 10 % (від нормативної грошової оцінки).

Рішенням Добропільської сільської ради від 14.06.2018 року № VII/31-6 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» вирішено встановити на території Добропільської сільської ради: 1) ставки земельного податку згідно з додатком 1; 2) пільги для фізичних та юридичних осіб, надані відповідно до п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України, за переліком згідно з додатком 2. Також зазначено, що рішення набирає чинності з 01.01.2019.

Згідно з додатком 1 (ставки земельного податку) до вказаного рішення для землі промисловості для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами (код 11.01) ставка земельного податку становить 12 % (від нормативної грошової оцінки) для фізичних і юридичних осіб, незалежно від місцезнаходження і проведення нормативної грошової оцінки.

Згідно з вказаним додатком встановлено розмір земельного податку в залежності від цільового призначення землі.

Відповідачем надані копії листів № 234/01-20 від 21.05.2018 і № 492/01-20 від 23.10.2017 до ТОВ «Ореол ЛТД» щодо розміщення оскаржуваних рішень на сайті цього товариства, але доказів опублікування цих рішень на сайті цього товариства до суду не надано.

Відповідачем також надані роздруківки щодо розміщення оскаржуваних рішень та їх проектів на сайті DDK.DN.UA.

Судом встановлено, що на сайті DDK.DN.UA (сайт міст Покровськ, Родинське, Мирноград і Добропілля) розміщені: 1) 02.11.2017 - проект рішення від 24.11.2017 року № VІІ/24-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік» (без додатків); 31.12.2017 - рішення від 24.11.2017 року № VІІ/24-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік»; 23.05.2018 - проекти рішень від 14.06.2018 року № VII/31-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2019 рік» і від 14.06.2018 року № VII/31-6 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік» (без додатків); 25.06.2018 - рішення від 14.06.2018 року № VII/31-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2019 рік» та від 14.06.2018 року № VII/31-6 «Про встановлення ставок та пільг із сплати земельного податку на 2019 рік».

Доказів опублікування оскаржуваних рішень у друкованих засобах масової інформації до суду не надано.

Позивачем до суду надані копії окремих сторінок Добропільської міськрайонної газети «Новий шлях» за 2017 2018 роки на підтвердження розповсюдження на території Добропільської сільської ради друкованого засобу масової інформації.

З наданих представником відповідача пояснень виливає, що відповідач не має власного друкованого засобу масової інформації або своєї офіційної сторінки в мережі Інтернет.

Суд першої інстанції, приймаючи спірне рішення, дійшов висновку, що спірні рішення відповідача є правомірними.

Суд апеляційної інстанції погоджує висновки суду першої інстанції та зазначає наступне.

Статтею 264 Кодексу адміністративного судочинства України визначені особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування і інших суб`єктів владних повноважень і пункт 2 частини першої цієї статті передбачає, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

При цьому, визначення поняття нормативно-правового акта міститься у п. 18 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, за змістом якого ним вважається акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

У свою чергу, відповідно до ст. 144 Конституції України, органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Статтею 26 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення місцевих податків і зборів відповідно до Податкового кодексу України (п. 24).

Частинами 1, 2, 10 ст. 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 5, ч. 11 і ч. 12 ст. 59 Закону №280/97-ВР встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною дванадцятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються у порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України від 11 вересня 2003 року №1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 1160-ІV), регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб`єктами господарювання.

Згідно зі статтею 4 КАС України, нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

У Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2005 року № 34/5 (у редакції Наказу Міністерства юстиції України від 15.05.2013 № 883/5) визначено, що нормативно-правовий акт - офіційний документ, прийнятий уповноваженим на це суб`єктом нормотворення у визначеній законом формі та порядку, який встановлює норми права для неозначеного кола осіб і розрахований на неодноразове застосування.

Юридична наука визначає, що нормативно-правові акти - це правові акти управління, які встановлюють, змінюють, припиняють (скасовують) правові норми. Нормативно-правові акти містять адміністративно-правові норми, які встановлюють загальні правила регулювання однотипних відносин, розраховані на тривале застосування. Вони встановлюють загальні правила поведінки, норми права, регламентують однотипні суспільні відносини у певних галузях і, як правило, розраховані на довгострокове та багаторазове їх застосування.

Отже, до нормативно-правових актів відносяться прийняті уповноваженими органами акти, які встановлюють, змінюють норми права, носять загальний чи локальний характер, розраховані на невизначене коло осіб та застосовується неодноразово.

Ненормативним (індивідуальним) правовим актам притаманні такі ознаки: а) спрямовуються на врегулювання конкретних (одиничних) актів соціальної поведінки; б) поширюються лише на персонально визначених суб`єктів; в) містять індивідуальні приписи (веління, дозволи), розраховані на врегулювання лише окремої, конкретної життєвої ситуації, тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією; г) не передбачають повторного застосування одних і тих самих юридичних засобів; д) не мають зворотної дії в часі.

Правова позиція про те, що рішення органу місцевого самоврядування з приводу затвердження нормативної грошової оцінки земель відноситься до регуляторних нормативно-правових актів висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 14 травня 2020 року у справі № 280/2100/19.

У справі, що розглядається, оскаржені прийняті відповідачем рішення про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018-2019 роки та встановлення пільг зі сплати земельного податку.

Як вбачається зі змісту вказаних рішень, ними встановлено розмір орендної плати за землю та ставку податку в межах Добропільської сільської ради за межами населених пунктів у відсотковому відношенні від нормативної грошової оцінки.

Дані рішення прийняті регуляторним органом - органом місцевого самоврядування, та стосується невизначеного кола осіб (оскільки встановлює розмір орендної плати за землю у %, ставку податку у %), вказані рішення можуть бути застосовані неодноразово (по відношенню до різних користувачів).

З огляду на наведене, суд вважає, що спірні рішення є нормативно-правовим регуляторним актом, оскільки прийняті уповноваженим органом суб`єкта владних повноважень, змінюють норми права, поширюється на невизначене коло осіб (платників податку з плати за землю, коло яких не є конкретно визначеним) та спрямовані на правове регулювання адміністративних відносин між регуляторним органом та іншими суб`єктами господарювання, також оскаржені рішення розраховані на довгострокове та неодноразове застосування.

Відповідно до статті 59 Закону № 280/97-ВР визначено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію, а також відповідно до Закону № 1160-IV ці рішення є регуляторними актами, приймаються з урахуванням вимог цього ж закону.

Статтею 6 Закону № 1160-IV передбачено, що громадяни, суб`єкти господарювання, їх об`єднання та наукові установи, а також консультативно-дорадчі органи, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб`єктів господарювання, мають право: подавати до регуляторних органів пропозиції про необхідність підготовки проектів регуляторних актів, а також про необхідність їх перегляду; у випадках, передбачених законодавством, брати участь у розробці проектів регуляторних актів; подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов`язаних з регуляторною діяльністю; бути залученими регуляторними органами до підготовки аналізів регуляторного впливу, експертних висновків щодо регуляторного впливу та виконання заходів з відстеження результативності регуляторних актів; самостійно готувати аналіз регуляторного впливу проектів регуляторних актів, розроблених регуляторними органами, відстежувати результативність регуляторних актів, подавати за наслідками цієї діяльності зауваження та пропозиції регуляторним органам або органам, які відповідно до цього Закону на підставі аналізу звітів про відстеження результативності регуляторних актів приймають рішення про необхідність їх перегляду; одержувати від регуляторних органів у відповідь на звернення, подані у встановленому законом порядку, інформацію щодо їх регуляторної діяльності.

Статтею 7 Закону № 1160-IV встановлено, що регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом.

План діяльності з підготовки проектів регуляторних актів повинен містити визначення видів і назв проектів, цілей їх прийняття, строків підготовки проектів, найменування органів та підрозділів, відповідальних за розроблення проектів регуляторних актів.

Затверджені плани діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, а також зміни до них оприлюднюються у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніш як у десятиденний строк після їх затвердження.

Якщо регуляторний орган готує або розглядає проект регуляторного акта, який не внесений до затвердженого цим регуляторним органом плану діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, цей орган повинен внести відповідні зміни до плану не пізніше десяти робочих днів з дня початку підготовки цього проекту або з дня внесення проекту на розгляд до цього регуляторного органу, але не пізніше дня оприлюднення цього проекту.

Частиною 1 ст. 8 Закону № 1160-IV передбачено, що стосовно кожного проекту регуляторного акта його розробником готується аналіз регуляторного впливу.

Згідно з ч. 1, ч. 2 і ч. 4 Закону № 1160-IV встановлено, що кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об`єднань.

Про оприлюднення проекту регуляторного акта з метою одержання зауважень і пропозицій розробник цього проекту повідомляє у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону.

Проект регуляторного акта разом із відповідним аналізом регуляторного впливу оприлюднюється у спосіб, передбачений статтею 13 цього Закону, не пізніше п`яти робочих днів з дня оприлюднення повідомлення про оприлюднення цього проекту регуляторного акта.

Частиною 5 ст. 12 Закону № 1160-IV передбачено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.

У відповідності до ч. 1 і ч. 5 ст. 13 Закону № 1160-IV встановлено, що план діяльності регуляторного органу з підготовки проектів регуляторних актів та зміни до нього оприлюднюються шляхом опублікування в друкованих засобах масової інформації цього регуляторного органу, а у разі їх відсутності - у друкованих засобах масової інформації, визначених цим регуляторним органом, та/або шляхом розміщення плану та змін до нього на офіційній сторінці відповідного регуляторного органу в мережі Інтернет.

Якщо в межах адміністративно-територіальної одиниці чи в населеному пункті не розповсюджуються друковані засоби масової інформації, а місцеві органи виконавчої влади, територіальні органи центральних органів виконавчої влади, органи та посадові особи місцевого самоврядування не мають своїх офіційних сторінок у мережі Інтернет, документи, зазначені у частинах першій - третій цієї статті, можуть оприлюднюватися у будь-який інший спосіб, який гарантує доведення інформації до мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці чи до відповідної територіальної громади.

Згідно з ч. 1 ст. 33 вказаного Закону передбачено, що у разі внесення на розгляд сесії ради проекту регуляторного акта без аналізу регуляторного впливу відповідальна постійна комісія приймає рішення про направлення проекту регуляторного акта на доопрацювання органу чи особі, яка внесла цей проект.

Приписами ст. 34 Закону № 1160-IV передбачено, що кожен проект регуляторного акта, що внесений на розгляд до сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради, подається до відповідальної постійної комісії для вивчення та надання висновків про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону.

Відповідальна постійна комісія забезпечує підготовку експертного висновку щодо регуляторного впливу внесеного проекту регуляторного акта, який разом з цим проектом та підписаним аналізом регуляторного впливу подається до уповноваженого органу для підготовки у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку пропозицій щодо удосконалення проекту відповідно до принципів державної регуляторної політики (далі - пропозиції уповноваженого органу).

Порядок та строки підготовки експертних висновків щодо регуляторного впливу внесених проектів регуляторних актів встановлюються регламентами відповідних рад.

На підставі аналізу регуляторного впливу, яким супроводжувався проект регуляторного акта при його внесенні на розгляд сесії відповідної ради, а також експертного висновку щодо регуляторного впливу цього проекту та пропозицій уповноваженого органу відповідальна постійна комісія готує свої висновки про відповідність проекту регуляторного акта вимогам статей 4 та 8 цього Закону. У випадках, визначених частиною другою статті 33 цього Закону, такі висновки готуються на підставі експертного висновку щодо регуляторного впливу та пропозицій уповноваженого органу.

Висновки відповідальної постійної комісії готуються на підставі аналізу регуляторного впливу, яким проект регуляторного акта супроводжувався при його внесенні, лише у разі, якщо експертний висновок щодо регуляторного впливу не був наданий відповідальній постійній комісії протягом строку, встановленого для його підготовки. Це правило не застосовується у випадках, передбачених частиною другою статті 33 цього Закону.

Також ст. 36 вказаного Закону встановлено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом чи посадовою особою місцевого самоврядування, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений.

У разі виявлення будь-якої з цих обставин орган чи посадова особа місцевого самоврядування має право вжити передбачених законодавством заходів для припинення виявлених порушень, у тому числі відповідно до закону скасувати або зупинити дію регуляторного акта, прийнятого з порушеннями.

Колегія суддів не наводить висновки щодо додержання відповідачем вказаних приписів з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, про що зазначено в п. 1.1 ст. 1 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Пунктом 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України передбачено, що податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв`язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі - законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

У відповідності до п. 4.4 ст. 4 Податкового кодексу України передбачено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами та радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.

Крім того, пунктами 5.1 і 5.2 ст. 5 Податкового кодексу України передбачено, що поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.

У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Пунктом 10.2 ст. 10 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

При цьому, у відповідності до пп. 12.3.1 п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, встановлення місцевою радою плати за землю здійснюється в межах її повноважень у порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Підпунктами 12.3.2 і 12.3.3 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України встановлено, що при прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів або про внесення змін до них надсилається в електронному вигляді у десятиденний строк з дня прийняття до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, але не пізніше 1 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін до них.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях та подають її в електронній формі центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про розмір та дату встановлення ставок місцевих податків та зборів на відповідних територіях.

Орган місцевого самоврядування у десятиденний строк з дня затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель направляє в електронній формі до контролюючого органу інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Контролюючі органи не пізніше 10 липня поточного року складають зведену інформацію про нормативну грошову оцінку земель.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, не пізніше 15 липня поточного року оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті зведену інформацію про проведену нормативну грошову оцінку земель.

Згідно з пп. 12.4.1 і пп. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: встановлення ставок місцевих податків та зборів в межах ставок, визначених цим Кодексом; до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.

Приписами п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України передбачено, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Крім того п. 284.1 ст. 284 Податкового кодексу України встановлено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Отже, обов`язок місцевої ради встановлювати ставки плати за землю, зокрема орендної плати за землю, прямо передбачений наведеними приписами Податкового кодексу України.

Згідно з п. 288.1 і п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди .

З наведеного випливає, що в договорі оренди земельної ділянки встановлюється певний розмір орендної плати, річна сума якого не може бути меншою або перевищувати встановлені п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України обмеження, що не спростовує повноваження відповідача визначати розмір ставок орендної плати за землю шляхом прийняття нормативно-правового акта з питань оподаткування місцевими податками в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Пунктом 4 розділу ІІ Закону України від 20 грудня 2016 року № 1791-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» встановлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання цього Закону, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Тобто, у 2017 році органи місцевого самоврядування не були зобов`язані застосовувати вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Крім того, пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» встановлено, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування, у тому числі радами об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 Податкового кодексу України та Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Суд вважає, що кома після «що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад» свідчить про те, що законодавець, з метою надання правової визначеності цьому припису, уточнив, що до таких органів місцевого самоврядування належать ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, а не обмежив перелік органів місцевого самоврядування за датою їх створення.

З наведеного випливає, що у 2018 році до рішень про встановлення місцевих податків і зборів, прийнятих органами місцевого самоврядування після 15 липня 2017 року та у 2018 році, не застосовуються вимоги Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» і підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України.

Отже, при прийняті оскаржуваних рішень Добропільська сільська рада не зобов`язана була застосовувати вимоги Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності", а також вимоги підпункту 12.3.4 пункту 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України при прийнятті рішення від 24.11.2017 року № VІІ/24-5 «Про встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки на 2018 рік».

Також суд зазначає, що питання щодо оприлюднення оскаржуваних рішень і набуття ними чинності може впливати на правовідносини щодо застосування цих рішень, але це не впливає на правомірність прийняття цих рішень.

Оскаржуючи спірні рішення, позивачем не доведено яким чином порушуються його права в частині встановлення розміру плати за землю і пільг зі сплати земельного податку щодо земельних ділянок з цільовим призначенням іншим ніж категорії 11.01 (для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами).

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що Верховним Судом у складі суддів палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів у постанові від 15 травня 2019 року (справа № 825/1496/17) викладена правова позиція щодо застосування принципу стабільності, співвідношення приватних і публічних інтересів, висновки стосовно порядку оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків чи зборів або внесення змін до них. Зокрема, зазначено, що згідно з загальноприйнятою у правозастосуванні юридичною кваліфікацією змін до податкового законодавства Закон, який вносить зміни всупереч пункту 4.1.9 Податкового кодексу України вважається чинним, оскільки не суперечить Конституції, як і іншим нормативно-правовим актам, аналогічно щодо місцевих податків і зборів, право на встановлення яких законодавчо передано органам місцевого самоврядування.

Відтак, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За змістом статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про відмову у задоволені адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення Донецького окружного адміністративного суду необхідно залишити без змін.

Керуючись статтями 238,250, 308, 311,316,321,322,328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2019 року по справі № 200/2587/19-а залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку встановленому ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 20 травня 2024 року.

Судді А.В. Гайдар

І.В. Геращенко

І.Д. Компанієць