Ухвала

від 20.05.2024 по справі 440/785/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 травня 2024 р. м. ХарківСправа № 440/785/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Подобайло З.Г.,

Суддів Ральченка І.М. , Чалого І.С. ,

розглянувши можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/785/24

за позовом ОСОБА_2

до Решетилівського районного суду Полтавської області третя особа Полтавський районний суд Полтавської області

про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Решетилівського районного суду Полтавської області третя особа Полтавський районний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 доРешетилівського районного суду Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Полтавський районний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

03.05.2024 до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024.

Суд вважає, що апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику з наступних підстав.

Колегія суддів зазначає, що згідно приписів ч. 1 ст. 293 КАС України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, вищенаведена норма процесуального законодавства чітко визначає, що право оскаржити рішення суду першої інстанції має особа, яка не брала участі у справі, якщо суд при прийнятті рішення вирішив питання про права, свободи, інтереси та обов`язки цієї особи.

При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто у ньому має міститися судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, при виборі і застосуванні норми права, у тому числі під час оцінки аргументів особи, яка не брала участі у справі, щодо впливу судового рішення на її права, інтереси та/або обов`язки й ухвалення відповідного судового рішення з цього питання, повинен враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 30.06.2021 року у справі №465/79/18 Верховний Суд вже відзначав, що у судовій практиці сформовано загальні принципи та підходи щодо прийнятності та обґрунтованості апеляційних та касаційних скарг осіб, які вважають, що рішення суду прийнято про їх права, обов`язки чи інтереси.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.11.2020 року у справі №826/3508/17, судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Зазначена правова позиція була застосована Верховним Судом, зокрема, у постанові від 11.07.2018 року у справі №911/2635/17, а також й при розгляді касаційних скарг на судові рішення, ухвалені в порядку адміністративного судочинства, у тому числі, в постановах від 26.01.2022 року у справі №640/8328/19, від 20.09.2021 року у справі №160/11823/20, від 14.08.2020 року у справі №1.380.2019.005487 та інших. Таке правозастосування є сталим й відступу від нього Верховним Судом не здійснювалось.

Колегія суддів звертає увагу й на висновки Верховного Суду щодо застування норм права, які містяться у постанові від 19.02.2021 року у справі №823/1970/16, згідно з якими особа, набуваючи статусу апелянта у справі, до участі у якій не була залучена, повинна мати не просто певний обсяг прав, свобод та інтересів, що зачіпаються тим чи іншим способом при прийнятті судового рішення, а питання про захист чи відмову у захисті прав, свобод чи інтересів саме цієї особи має бути вирішено судом безпосередньо.

У постанові від 30.06.2021 року справі №465/79/18 Верховним Судом зауважено, що для вирішення питання про порушення прав чи інтересів особи, яка не брала участі у справі, суд має з`ясувати, чи виникли у зв`язку з прийняттям судового рішення у цієї особи нові права чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

При цьому, Верховний Суд у вищевказаній постанові підкреслив, що перевірка права особи на звернення до суду з апеляційною скаргою передує розгляду питання щодо правомірності рішення, котре оскаржується (розгляду по суті). Встановлення обставин, що свідчать про відсутність підстав для апеляційного оскарження, а отже і права на звернення до суду з апеляційною скаргою, є перешкодою для розгляду скарги по суті. Законність судового рішення може бути перевірено за скаргою належної особи.

Такий підхід повністю узгоджується з принципом верховенства права і такою його складовою як правова визначеність. Безпідставний перегляд призводить до порушення принципу правової визначеності (res judicata).

Застосування принципу юридичної визначеності докладно розроблено у практиці Європейського суду з прав людини. Міркування ЄСПЛ щодо принципу юридичної визначеності сформульовані у багатьох справах, але ґрунтуються на однакових підходах, зокрема, у справі "Христов проти України" (Khristov v. Ukraine, заява №24465/04, рішення від 19.02.2009).

Так, ЄСПЛ допускає відхід від принципу юридичної визначеності як виняток, якщо для цього є певні обставини. Переліку цих обставин у практиці ЄСПЛ не сформовано - це питання національного законодавства. Кожна держава самостійно визначає які саме обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення. Проте ЄСПЛ дає їх якісну характеристику.

У справі "Христов проти України", рішення в якій перекладено на українську мову офіційно Міністерством юстиції України, ці обставини зазначені як "вагомі й непереборні". Обставини, за яких допускається перегляд судового рішення, у практиці ЄСПЛ не мають чітко окреслених меж, однак повинні бути істотними та переконливими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те , що свавілля судді Шарової-Айдаєвої О.О. по відношенню до неї, ОСОБА_2 та суддів Новосанжарського районного суду Полтавської області можна зупинити лише ухваленням рішення в адміністративній справі № 440/785/24, тому вона подає дану апеляційну скаргу. 29.04.2024 на сайті Полтавського окружного адміністративного суду випадково побачила, що 26.04.2024 до Другого апеляційного адміністративного суду направлені матеріали справи. У цьому повідомленні вона, як і у позовній заяві, зазначена учасником справи № 440/785/24. До 29.04.2024 не знала, що вона, як учасник справи, в порядку ч. 1 ст. 293 КАС України має право оскаржити ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 стосовно закриття провадження у справі.

З матеріалів справи вбачається, що скаржник не приймав участі під час розгляду справи судом першої інстанції та не залучався судом як учасник справи.

Зі змісту оскаржуваної ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 вбачається, що судом першої інстанції не вирішувалися питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 .

Також, колегія суддів звертає увагу, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 відмовлено у залученні як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 , оскільки зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів не вбачається, що рішення у цій справі може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_1 .

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить до висновку, що зазначені ОСОБА_1 доводи щодо впливу оскаржуваної ухвали на її права, свободи та інтереси як апелянта, є безпідставними та не свідчать про те, що приймаючи оскаржувану ухвалу, суд вирішив питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 , що б надавало право ОСОБА_1 , як особі, яка не брала участі у справі, оскаржити в апеляційному порядку таке судове рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 298 КАС України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також якщо апеляційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись ст. 298 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 14.03.2024 по справі № 440/785/24 за позовом ОСОБА_2 до Решетилівського районного суду Полтавської області третя особа Полтавський районний суд Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій повернути скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. ПодобайлоСудді(підпис) (підпис)І.М. Ральченко І.С. Чалий