Постанова

від 11.02.2011 по справі 2-а-10/11

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-а-10 за 2011 р.

П О С Т А Н О В А

Іменем України

2 лютого 2011 року Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді Рябота В.І.

при секретарі Риндя Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Прилуки адміністративну справу за позовом Прилуцького міськрайонного центру зайнятості - робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач 1 грудня 2006 року Прилуцьким МРЦЗ було прийнято рішення про надання відповідачу, за його особистою заявою, статусу безробітного та призначена відповідна виплата допомоги по безробіттю, яку він отримував в період з грудня 2006 року по жовтень 2007 року, включно, загалом отримавши 4364 грн. 12 коп., яку позивач і просить стягнути з відповідача, мотивуючи свої вимоги тим, що при поданні заяви до Прилуцького МРЦЗ відповідач не повідомив працівників центру, що він зареєстрований у Єдиному державному реєстрі як фізична особа-підприємець, про що позивач дізнався лише 29 вересня 2010 року, після одержання відповіді на їх звернення від державного реєстратора, а тому позивач вважає, що відповідач незаконно отримував допомогу по безробіттю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач позовні вимоги не визнав, та пояснив суду, що він дійсно був зареєстрований як фізична особа-підприємець, але ще в 2006 році він звернувся до Прилуцької ОДПІ про зняття його з обліку, здав відповідні документи про припинення підприємницької діяльності, з цього часу податків не сплачував, декларацій про доходи не здавав і коли він здавав документи його не було повідомлено про те, що він повинен звернутися також і до виконавчого комітету Прилуцької міської ради для виключення з реєстру.

Суд, заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав:

Як встановлено судом згідно поданої відповідачем особистої заяви, йому наказом від 1 грудня 2006 року № НТ 061201 надано статус безробітного і відповідно до п., п. 1, 3, 4 ст. 22, п. 1 ст. 23 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття`та п. 2.1. Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності розпочато виплату допомоги по безробіттю.

Однак, при оформленні відповідача як безробітного, позивачем не було здійснено перевірку даних, які є підставою для надання статусу безробітним та виплати матеріального забезпечення, на предмет підприємницької діяльності заявника, тобто надання статусу безробітного відбулося з вини працівників позивача, які не в повній мірі виконали свої службові обов`язки по перевірці наданої відповідачем інформації щодо її статусу, а тому, застосовуючи аналогію закону, як це передбачено КЗпП України, в разі нарахування надлишкових виплат, відповідальність несе особа, яка здійснила таке нарахування. Тобто, в даному випадку, оскільки виплата допомоги по безробіттю відбулася з вини працівників позивача, які належним чином не перевірили статус відповідача, то саме дані працівники і повинні нести відповідальність за виплату відповідачці відповідних сум.

Крім того, згідно ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а в даному випадку позивач, з вини своїх працівників, які належним чином не перевірили статус відповідача при поданні заяви про надання статусу безробітного, дізнався про порушення його прав лише майже через чотири роки, хоча повинен був дізнатися про те, що відповідач має статус підприємця ще під час прийняття заяви, при умові належного виконання своїх обов`язків відповідним працівником служби зайнятості. При цьому суд вважає, що позивач мав можливість перевірити статус відповідача в любий час під час виплати відповідачу відповідної допомоги. З наведеного суд приходить до висновку, що строк позовної давності для звернення до суду у позивача розпочався з моменту припинення виплати відповідачу допомоги по безробіттю, тобто з листопада 2007 року і закінчився в квітні 2008 року.

Позивач клопотань про поновлення строків звернення до суду або визнання причини його пропущення поважними не подав, з матеріалів справи підстав для поновлення строків позовної давності чи визнання їх пропущення таким, що сталося з поважних причин не вбачається, а тому суд вважає, що в позові має бути відмовлено з причин пропуску строку звернення до суду.

На підставі викладеного, Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності`та керуючись ст. ,ст. 2,17,99,100,160,161,162,163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Прилуцькому міськрайонному центру зайнятості задоволенні позовних вимог до ОСОБА_1 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю - відмовити.

Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду через Прилуцький міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення.

Суддя