Вирок

від 06.12.2011 по справі 1-295/11

ПРИЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1-295/11

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2011 року

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області в складі головуючого-судді: ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 з участю прокурора ОСОБА_3 , та адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Прилуки кримінальну справу про обвинувачення за ч.2 ст.368 КК України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку та мешканку АДРЕСА_1 , українку, гр-нку України, з вищою історико-педагогічною освітою, заміжню, тимчасово не працює, раніше до кримінальної чи іншого виду відповідальності не притягувалася,

ВСТАНОВИВ:

З 1984 р. підсудна ОСОБА_5 до відсторонення з посади санкціонованою заступником прокурора Чернігівської області постановою слідчого від 28.02.11р. працювала Товкачівським сільським головою, переобиралася на цю посаду 6 разів підряд (в останній раз 31.10.10р.), їй присвоєно 4 категорію та 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування, характеризується виключно з позитивної сторони (а.с.193,200-202,224 т.1).

Органи досудового слідства пред`явили ОСОБА_5 обвинувачення в тому, що після звернення 17.02.11р. до неї, як Товкачівського сільського голови, свідка ОСОБА_6 з приводу надання йому в оренду у межах с.Товкачівка земельної ділянки, площею 0,50 га, для ведення тепличного господарства, вона запропонувала йому оглянути таку по вул. Миру, при наступній зустрічі переконала його не брати її в оренду з мотивів великої суми річної орендної плати, і натомість запропонувала оформити земельну ділянку такої ж площі на двох осіб для будівництва та обслуговування житлового будинку, отримати державні акти на земельні ділянки, одну з них подарувати іншому користувачу, провести документально зміну цільового призначення обох земельних ділянок і потім розпоряджатися таким єдиним цілим, як власнику, на що той погодився. 17.02.11р. в приміщенні Товкачівської сільради ОСОБА_7 прийняла від ОСОБА_6 та ОСОБА_8 письмові заяви про надання дозволу на розробку проектів землеустрою, щодо відведення кожному з них земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, після чого дані 2-і заяви передала для реєстрації секретару сільради ОСОБА_9 (а.с.62, 66 т.1). Залишившись наодинці з Канчером у своєму службовому кабінеті, в той же день ОСОБА_7 вимагала від останнього передачі їй 30000 грн. винагороди за внесення даних двох заяв та позитивне їх вирішення на сесію ІНФОРМАЦІЯ_2 з наступною передачею у власність Канчера 2-х земельних ділянок площею по 0,25 га кожна, а також 10000 грн. на витрати по виготовленню необхідних дозвільних документів для оформлення права власності за Канчером на обидві земельні ділянки, з наступною зміною їх цільового призначення, чим займеться вона особисто.

Як слідує з обвинувального висновку, за вище наведених обставин своїми протиправними діями ОСОБА_7 створила такі умови, за яких Канчер з метою запобігання шкідливих наслідків для своїх прав та законних інтересів змушений був погодитися з поставленою перед ним вимогою та пообіцяв їй передати ОСОБА_10 в розмірі 30000 грн. після ухвалення сесією Товкачівської сільради рішення про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення 2-х зазначених земельних ділянок для обумовлених вище цілей і отримання ним відповідних рішень. 25.02.11р. відбулася 5 сесія 6 скликання Товкачівської сільради під головуванням ОСОБА_7 , яка позитивно розглянула згадані заяви Канчера та ОСОБА_11 і прийняла рішення про надання дозволів на розробку землеустрою щодо відведення 2-х земельних ділянок по 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на ім`я цих двох осіб. Перебуваючи близько 16 год. 30 хв. того ж дня у своєму службовому кабінеті, ОСОБА_7 підписала та скріпила печаткою очолюваної неї сільради 2 копії згаданого рішення та вручила їх Канчеру (а.с.156-157 т.2), від якого отримала за попередньою домовленістю між ними хабар в розмірі 30000 грн. та 10000 грн. готівкою на витрати по оформленню відповідних дозвільних документів, які не охоплювалися її злочинним умислом, але через декілька хвилин ОСОБА_7 була викрита у скоєному співробітниками УДСБЕЗ УМВС України в Чернігівської області, які й виявили й вилучили в її службовому кабінеті предмет хабара «мічені» 30000 грн. готівкою.

Але таке обвинувачення спростовується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів по справі.

Зокрема, в суді підсудна ОСОБА_7 не визнала себе винною за пред`явленим обвинуваченням з тих мотивів, що вперше вона побачилася з гр-ом Канчером наприкінці січня ц.р., коли він викликав її з кабінету секретаря ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою надання йому в оренду 40 м.кв. земельної ділянки біля автобусної зупинки в центрі села, з приводу чого вона порадила звернутися йому до Прилуцького райвідділу земельних ресурсів та «Чернігівоблавтодору», як постійного користувача землі обабіч траси. Через деякий час Канчер привіз проект довідки про те, що нібито очолювана нею сільрада не заперечує проти виділення такої ділянки, вона усно, а після консультації із спеціалістами райвідділу земельних ресурсів (у штаті сільради немає землеупорядника) письмово відмовила в задоволенні його письмової заяви про це (обидва документи від 26.01.11р. на а.с.153, 154 т.1), тоді ж вони обмінялися номерами своїх мобільних телефонів. Через декілька днів Канчер по телефону попросив її затриматися в службовому кабінеті, де вона вручила йому згадану письмову відмову і в процесі нетривалої бесіди не на земельну тему він привітав її з днем Святої Ніни (27 січня, а.с.169 т.1), поклав на стіл коробочку та поцікавився її потребою в якій-небудь побутовій техніці, а на її розгубленість і протест ввічливо зауважив, що він є заможним бізнесменом і вона обідить його неприйняттям цього дарунку, який може їй сподобатися. Після поїздки в м. Прилуки вона повернулася у свій службовий кабінет, виявила в тому дарункові мобільний телефон, з приводу чого навіть мови не вела з Канчером і не мала потреби в такому, бо близько півтора роки до цього купила собі мобільний телефон і користується ним понині; їй зателефонувала з Києва дочка, якій вона розповіла про цей випадок, а згодом віддала їй телефон-дарунок. Після повідомлення Канчера про те, що його поїздка в «Чернігівоблавтодор`виявилася безрезультатною (з`ясувалося, що туди не їздив), він поцікавився іншими варіантами, у зв`язку з чим вона поїхала до начальника райвідділу земельних ресурсів ОСОБА_12 , який заявив про річну орендну плату за землю близько 75000 грн. і запропонував земельну ділянку за межами села Товкачівка, якою розпоряджається райдержадміністрація, Канчер відразу відмовився і попросив дві земельні ділянки біля водонапірної вежі села, оскільки вони розташовані поблизу залізниці, він обгородить їх металевою сіткою, зробить до них дорогу з твердим покриттям і на них буде займатися вирощуванням печериць, чим створить 5-6 робочих місць для місцевих жителів.

Як слідує з показань підсудної ОСОБА_7 , знаючи про тотальне безробіття мешканців села Товкачівка, усвідомлюючи можливість виділення під забудову лише 0,25 га на одну особу (п. г ч.1 ст.121 ЗК України) та позитивно сприймаючи задекларовані наміри Канчера, вона потім розпитала у ОСОБА_13 за процедуру відведення земельних ділянок, і при зустрічі з Канчером відтворила суть такої консультації в тому, що можна оформити дві земельні ділянки по 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку за заявами його та когось із його знайомих, потім він купить у того, а після зміни цільового призначення буде сам використовувати обидві земельні ділянки для ведення тепличного господарства, але для оформлення всіх необхідних дозвільних документів знадобиться місяців три. Оскільки Канчер неодноразово посилався на віддаленість свого місця проживання, свою постійну зайнятість у бізнесі, просив прискорити зазначений термін до півтора місяця та поцікавився вартістю послуг відповідних інстанцій, якщо він видасть їй довіреність на це, вона відповіла може десять, двадцять, тридцять тисяч грн. (сама точно не знала), а зареєстровані в сільраді заяви його та приведеного ним ОСОБА_11 (раніше невідомого їй) про надання дозволу на розробку проектів землеустрою на обидві земельні ділянки можуть бути розглянуті на найближчій сесії сільради. Вона вважала Канчера порядною і зайнятою людиною, увійшла в його становище та повірила його обіцянці про створення робочих місць для своїх односельців, а тому хотіла щиро і безоплатно допомогти йому у документальному оформленні обох земельних ділянок, передала б йому відповідні квитанції та всі кошти, які б залишалися у неї після оплати в усі необхідні дозвільні організації, а тому на його запитання «коли принести гроші?»відповіла після сесії сільради, але мала на увазі не день її проведення.

За показаннями в суді ОСОБА_7 , по телефону вона повідомила Канчера про обов`язковість його присутності на засіданні сесії сільради 25.02.11р., разом з ним доповіла про наміри його та ОСОБА_11 отримати під забудову земельні ділянки та створення робочих місць, що підтвердив і він сам на запитання когось із депутатів, після чого всі присутні депутати проголосували одноголосно «за»(сама вона не голосувала). Після цього секретар сільради ОСОБА_14 виготовила на комп`ютері дві копії рішення сесії та занесла в її кабінет, де вона ( ОСОБА_7 ) підписала, скріпила печаткою сільради ці копії. Зненацька зайшов до неї в кабінет та закрив за собою двері Канчер, який сказав про привезення 40000 грн. та запитав «куди їх покласти?», вона жартома запитала чи вони не мічені, чому саме зараз та стільки багато, чи є довіреність на неї, на що Канчер відповів, що гроші не мічені, доручення їй привезе пізніше, що він поспішає додому в м.Кривий Ріг і не хоче возитися з цими грошима, при цьому Канчер перев`язану пачку з грошима кинув у відкриту нею шафу і вибіг з кабінету, а вона кинула ці гроші в іншу шафу, звідки через дві-три хвилини їх вилучили працівники міліції з ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .

Свідок ОСОБА_12 в суді підтвердив, що з 2004 року він працює начальником управління Держкомзему в Прилуцькому районі і на початку 2011 року до нього звернувся невідомий раніше Канчер з приводу виділення для бізнесу (вирощування печериць) земельної ділянки під зупиночним комплексом по трасі в АДРЕСА_1 , на що він повідомив, що це власність Чернігівоблавтодору, що підтвердив йому й через кілька днів при зверненні про виділення земельної ділянки за 20-30 метрів від тієї ж автобусної зупинки, звірившися з документацією(а.с. 131-135 т.1). Втретє цей же чоловік разом з підсудною запитували про можливість виділення двох земельних ділянок для комерційних цілей на території Товкачівської сільської ради при цьому Канчер відмовився від земельної ділянки, яка знаходиться в розпорядженні райдержадміністрації, а потім сама підсудна поцікавилась у нього вартістю проектних робіт, технічної документації, на що він повідомив, що приблизна вартість відводу, розробки проекту земельної ділянки півтори-дві тисячі грн., видача актів та узгодження з санепідемстанцією, екологічною інспекцією, земельними ресурсами, архітектурою і особливо археологічною інспекцією двадцять тисяч грн. З подібними питаннями до нього звертаються всі голови сільських рад; Канчер чи підсудна навіть мови не вели про винагороду йому за це.

Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що в середині січня 2011р він поїздом приїхав до м.Прилуки та поселився в однойменному готелі з наміром зайнятися торговим бізнесом, познайомився з місцевим таксистом ОСОБА_11 і зайнявся пошуками земельної ділянки, для цього гроші міг виділити йому мешканець Кривого Рога ОСОБА_17 , точної адреси місця проживання він не знає. Познайомився з підсудною обмінявся з нею номерами мобільних телефонів та запитав у неї про можливість виділення йому земельної ділянки біля автобусної зупинки с.Товкачівка, на що вона порекомендувала йому звернутися до Чернігівоблавтодору, як власника землі, але він туди не їздив, а один-два рази зателефонував і впевнився в неможливості виділення йому даної земельної ділянки. Сам та з підсудною ходив за порадою до начальника райуправління Держкомзему, де він відмовився від запропонованої земельної ділянки, яка належала райдержадміністрації, а на іншу він погодився. Потім у своєму кабінеті підсудна запропонувала йому взяти одну земельну ділянку на себе, а іншу на когось із його знайомих, розповіла процедуру оформлення їх та що це буде коштувати 40000 грн., а оренда їх значно дорожче, стала вимагати від нього хабара у вигляді мобільного телефону, з приводу чого він із заявою звертався в Прилуцький МВ УМВС, а 27.01.11р. поздоровив підсудну з днем ОСОБА_18 та подарував їй мобільний телефон за те, що сільрада надала йому дозвіл (такий іще навіть не видавався). Коли в кабінеті підсудної вона пояснювала йому процедуру оформлення земельних ділянок, то гроші за земельні ділянки прямо не вимагала, а написала на папірці «п`ять + п`ять`та дописала 30000 грн., в чому він зрозумів необхідність передачі їй 10000 грн. за всі процедури по оформленню двох земельних ділянок, а 30000 грн.,- їй особисто за позитивне вирішення цього питання, потім цю суму та таке цільове її призначення озвучила й сама підсудна. Ця розмова відбулася наприкінці січня, до 17.02.11р., коли він від свого імені і на його прохання таксист ОСОБА_11 написали заяви про виділення земельних ділянок та зареєстрували їх в сільраді. Приблизно через тиждень підсудна повідомила йому по телефону про те, що відбудеться сесія і прийняті на ній позитивні рішення будуть готові, а він повинен буде привезти гроші, про які вони домовлялися, зрозумівши про вимогу з нього хабара він (Канчер) зразу ж звернувся у міліцію з відповідною заявою, де йому видали мічені гроші і він в обідній час привіз їх з ОСОБА_11 до Товкачівської сільської ради, чекав там в коридорі, коли підсудна покликала його на засідання сесії сільради. Там зачитали його заяву, підсудна розповіла депутатам про те, що він має намір вирощувати печериці, він же не підходив до трибуни і не говорив про робочі місця, і всі депутати позитивно проголосували по його питанню. Після закінчення сесії він зайшов з грошима до кабінету підсудної, вона вручила йому завірені дві копії підписаних й завірених рішень сесії і сказала, щоб гроші він поклав у шафу, що він і зробив та вийшов з цього кабінету, а співробітники СДБЕЗу зайшли в цей кабінет через кілька хвилин. В автомобілі ОСОБА_11 сиділи два працівника міліції, які відібрали в нього дві копії рішення сесії, а без них він не міг вподальшому займатися земельними питаннями, після цих подій він передумав займатися бізнесом і земля йому стала вже непотрібна.

Свідок ОСОБА_8 в суді пояснив, що в січні 2011 року на стоянці таксі до нього підійшов незнайомий раніше Канчер ОСОБА_19 , він дав йому свій номер мобільного телефону і той протягом місяця користувався послугами його таксі. На прохання Канчера він возив його по м.Прилуки, може один раз в смт.Ладан, два-три рази їздили в с.Товкачівка, про мету його поїздок не розпитував, а потім на його прохання і разом з ним в кабінеті Товкачівського сільського голови (це було єдине побачення свідка з нею) написали заяви про виділення земельних ділянок, в якій не було потреби в нього, а він це зробив на прохання цього ОСОБА_20 за обіцяну і не названу винагороду та можливе своє працевлаштування при зайнятті останнього бізнесом. Він ( ОСОБА_11 ) ніколи не бачив знайомих Канчера, забирав його на стоянці біля «Укртелекому», висаджував його біля магазинів «Хрещатик`або «Юність», поблизу якого той проживав, а також біля центральної бібліотеки по вулиці Київський, поряд з Прилуцьким МВ УМВС. Коли писали заяви в сільраді, надавали підсудній свої паспорти та ідентифікаційні коди, після повернення його в машину, останній виходив з сільради приблизно через дві хвилини.

Свідки ОСОБА_14 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 . ОСОБА_30 та ОСОБА_31 підтвердили , що всі вони є депутатами Товкачівської сільради і одноголосно проголосували «за`при розгляді на черговій сесії 25.02.2011р. питання про надання гр-нам Капущаку та Канчеру дозволів на розроблення проекту землеустрою, останній же, на запитання ОСОБА_21 розповів про мету отримання земельної ділянки, до і в період цієї сесії ОСОБА_5 нікого з них ( депутатів) не просила і жодним чином не впливала на результати голосування . Неприязні стосунки з підсудною підприємця ОСОБА_32 почалися у зв`язку з його небажанням навести порядок (прибрати бур`яни та сміття біля свого магазину поряд з трасою) та оформлення земельної ділянки під ним (у зв`язку з чим не платиться земельний податок сільраді), він без запрошення демонстративно явився з відеокамерою на засідання цієї сесії, а через деякий час роздавав у своєму магазині роздруковану ним же статтю з газети про хабарництво в їхній сільраді. При цьому свідок ОСОБА_33 (секретар сільради) підтвердила показання підсудної щодо обставин першої зустрічі з ними свідка Канчера та рекомендації про обв`язковість його звернення до «Чернігіоблавтодору», що її (свідка) кабінет знаходиться поряд з кабінетом голови сільради, а тому після занесення нею 25.02.2011р.копій рішення сесії вона чула звернення підсудної до Канчера про якесь доручення, і після залишення ним кабінету ОСОБА_7 почула її крик, до неї зайшли незнайомі люди з відеокамерою, наказали всім присутнім сидіти на своїх місцях, не телефонувати і не виходити, відібрали журнали реєстрації, заяви Канчера та ОСОБА_11 . Це були працівники міліції, які допитували депутатів та голову сільради до 23 години.

Свідок ОСОБА_34 в суді пояснив, що він працює на посаді Обичівського сільського голови і через два дні після події в селі Товкачівка, до нього приїздили на автомобілі кілка молодих чоловіків, один із них чорнявий, середнього зросту, розмовляв російською мовою та назвався ОСОБА_35 (за цими даними схожий на ОСОБА_6 ), умовляв його якнайшвидше вирішити питання про надання йому земельної ділянки в центрі села, оскільки у нього є певна сума грошей і він хоче вкласти їх у свій бізнес, на що він (свідок) пояснив, що такі питання вирішуються на сесії сільради. Від можливості оформлення земельної ділянки за межами села Обичів цей чоловік відмовився та наполягав на можливості її отримання у межах населеного пункту.

Свідок ОСОБА_36 в суді пояснив, що він більше п`яти років працює головою Прилуцької райдержадміністрації і протягом цього періоду знає ОСОБА_5 як порядну, чесну та віддану інтересам справи сільського голову, а тому виключає можливість у причетності її до вимагання та отримання хабара, що у зв`язку з розглядуваною подією до нього приходили голови сільських рад на підтримку підсудної та повідомляли, що до них також приїздили незнайомі молоді люди з проханням виділити їм земельну ділянку для бізнесу в селі, а не за його межами. Він не може назвати прізвища сільських голів без їх згоди, окрім Обичівського сільського голови ОСОБА_37 , бо вони залякані і бояться свідчити суду про це, бояться перебувати на одинці у своїх службових кабінетах, просять до себе секретарів, бухгалтерів та інших працівників сільської ради або ідуть працювати в їхні службові приміщення. Як зазначає цей свідок, він юрист за фахом, тривалий час працював слідчим, і його дивують методи роботи правоохоронців, які без заведення оперативно-розшукової справи незаконно здійснювали оперативні заходи по цій справі і тепер безпідставно звинувачують ОСОБА_5 в скоєнні тяжкого злочину.

Свідки ОСОБА_38 та ОСОБА_39 в суді показали, що після 10 год. 25.02.11р. вони були запрошені понятими до приміщення СДСБЕЗу Прилуцького УМВС, де в їх присутності працівник міліції переписав номери 80-ти купюр, номіналом по 500 грн. кожна, обробив білим порошком та написав спецолівцем на кожні з них «хабар», після чого дані мічені гроші вручив незнайомому їм раніше хлопцю. В післяобідній час цього дня вони з двома працівниками міліції поїхали автомобілем до приміщення Товкачівської сільради, куди зайшли спочатку інші працівники міліції з відеокамерою, а потім запросили їх обох в кабінет сільського голови, де в їхній присутності вилучили з шафи та розіклали на столі всі ті вісімдесят купюр, які мітилися при них, та були названі їхні номери. Тривалий час підсудна плакала, скаржилась на погіршення стану свого здоров`я, намагалася кудись зателефонувати та кричала, що ці гроші їй підкинули, але працівники міліції (виходили та заходили) їй забороняли телефонувати і пропонували їй краплі від серця. Приблизно о 19-20 год. підсудна визнала себе винною та щось розказувала, увесь цей процес фіксувався на відеокамеру приблизно до 22 год., і в їхній (понятих) присутності фізичного чи психічного впливу на підсудну працівники міліції не застосовували, навіть запитували про виклик їй швидкої допомоги.

Свідок ОСОБА_40 в суді підтвердив такі показання свідків ОСОБА_41 та ОСОБА_42 з тим уточненням, що 22-23 лютого ц.р. за направленням свого керівництва він, як оперуповноважений УДСБЕЗу, був направлений в м.Прилуки на допомогу місцевим оперативникам, в яких не було показників по хабарництву. Зранку 25.02.11р. начальник його відділу ОСОБА_43 у міському відділі міліції передав йому 40000 грн. (80 купюр по 500 грн. кожна) для мічення і зобов`язав його готуватися до спецзаходу, інші співробітники з ОСОБА_15 привезли йому відеокамеру та спец валізу. Об 11 годині цього дня, в присутності двох запрошених жінок-понятих, він став переписувати номери цих купюр та мітити їх написом люмінофором «Хабар», після чого всі ці мічені гроші були вручені гр-ну Канчеру, якого він бачив вперше (протокол про це на а.с.18 т.1). Після виходу Канчера з приміщення Товкачівської сільради та посадки його в автомобіль в службовий кабінет сільського голови зайшли він ( ОСОБА_44 ) з включеною відеокамерою та інші працівники обласного апарату з місцевими оперативниками, де на відеокамеру він зафіксував привідчинені двері до шафи, вилучення з неї помічених ним грошей, свідчення таких та руки підсудної люмінофором, вона тривалий час кричала, що дані гроші їй підкинули. В присутності його фізичного чи морального тиску на підсудну не було, прохання про надання адвоката від неї він не чув, його камера оди-два рази виключалася з технічних причин, яких саме тепер не пам`ятаю; своїм керівництвом він і раніше неодноразово залучався оператором відеозйомки у справах про хабарництво.

Свідки ОСОБА_45 та ОСОБА_46 в суді пояснили, що вони працюють відповідно начальником та старшим оперуповноваженим СДСБЕЗ Прилуцького МВ УМВС, в житті чи по службі ніхто з них не знав ОСОБА_6 , не сприяли його бізнесовим справам, не займалися його поселенням в м.Прилуки, поки ця особа не звернулася до них 25.02.11р. із письмовою заявою про вимагання в нього хабара Товкачівським сільською головою ОСОБА_5 за виділення йому земельної ділянки, не можуть розголошувати службової таємниці про джерело походження 40000 грн., які міченими були виявлені у їхній (свідків) присутності в службовому кабінеті підсудної в післяобідній час 25.01.11р. Тоді підсудна кричала «що я наробила?», про смерть свого зятя, що вона хотіла допомогти своїй доньці погасити кредит, що їй залишилося два роки до пенсії та чи можна щось зробити. Хтось із працівників міліції порадив написати їй явку з повинною, в їхній присутності ніхто не погрожував підсудній, не чинив на неї фізичного чи психологічного тиску, поводилися з нею чемно. При цьому свідок ОСОБА_47 уточнив, що саме він приймав згадану заяву Канчера о 10 год. 25 хв. в зазначений вище день, а також після операції, в проведенні якої він не брав участі, явку з повинною від підсудної. Він ( ОСОБА_47 ) не погрожував підсудній арештом та конфіскацією майна, не запевняв її у безкарності за скоєне і не коректував явки з повинною, вона сама писала в ній все, що бажала; з підприємцем ОСОБА_48 спілкувався у 2006-2007 рр., коли був рейдерський захват декількох сільпо очолюваного останнім Малодівицького споживчого товариства, і нічого не знає про його теперішній спосіб життя та взаємини з підсудною.

Свідок ОСОБА_49 в суді показав, що між ним і Товкачівським сільським головою ОСОБА_5 давно існують неприязні стосунки у зв`язку з неодноразовою та безпідставною відмовою її у вирішенні питання про укладення договору оренди земельної ділянки під належним його сім`ї магазином, купленим три роки тому на ім`я його дружини ОСОБА_50 в ОСОБА_51 з яким були узгоджені площа і конфігурація даної ділянки, але з приводу оформлення такої його викликав на співбесіду голова Прилуцької райдержадміністрації. Біля згаданого магазину завжди прибрано, але межі ділянки під ним залишаються не узгодженими, і за позитивне вирішення цього питання підсудна вимагала з нього хабара у вигляді покупки велосипеда, тюлі та шпалер для сільради, з приводу чого він не звертався до правоохоронних органів, а до суду із земельним спором. Маючи доручення від своєї дружини він дійсно зі своєю відеокамерою прийшов на засідання чергової сесії сільради 25.02.11р., коли його питання не стояло на порядку денному, що знову викликало незадоволення голови та депутатів сільради. Після розвезення товару від продавця свого магазину він почув, що в цей день співробітники ДСБЕЗу викрили ОСОБА_5 в одержанні хабара, а тому пізно в вечорі цього ж дня він зателефонував на номер її мобільного телефону, не знаючи її місце знаходження; він не знає хто конкретно приніс та розповсюджував з їхнього магазину пачку газетної публікації про хабарництво в їхній сільраді.

Свідки ОСОБА_52 та ОСОБА_53 в суді показали, що вони працюють старшими оперуповноваженими УДСБЕЗ УМВС у Чернігівській області, і 25.02.11р. були відряджені в м.Прилуки у зв`язку з надходженням в місцевий МВ міліції заяви про вимагання головою сільради с.Товкачівка хабара на крупну суму за виділення земельної ділянки. У післяобідній час цього дня вони разом з іншими співробітниками міліції та понятими приїхали до сільської ради с.Товкачівка і після виходу з нього Канчера, майже відразу зайшли у службовий кабінет сільського голови. В процесі проведеного огляду місця події із застосуванням відеокамери ними (свідками) було виявлено та вилучено із шафи в службовому кабінеті підсудної 40000 грн., номіналом по 500 грн. кожна, проведено змиви з рук підсудної. ОСОБА_54 виявив на кожній з цих купюр напис «хабар`та люмінофор одного кольору з тим, який був виявлений на пальцях руки підсудної, перелічив всі грошові купюри та зачитав їх номери. Підсудна увесь час плакала, кричала, що ці гроші їй підкинуті, намагалася кудись зателефонувати, але вони заборонили їй це робити в інтересах своєї служби, скаржилася на погіршення стану свого здоров`я, у зв`язку з чим вони запропонували їй краплі від серця. Підсудна не зверталася з усною чи письмовою заявою про надання їй адвоката, ними та іншими працівниками міліції не застосовувались заходи впливу фізичного чи психічного характеру до підсудної, і ніхто з них не диктував їй явку з повинною, вона таку написала на свій розсуд, ніхто з них не примушував телефонувати своїй доньці, щоб та привезла подарований Канчером телефон. Протокол огляду місця події вів ОСОБА_52 (з 16 год. 20 хв. до 19 год. 34 хв., а.с.19-21 т.1), начальник відділу протидії хабарництву і корупції Спиридонов знаходився весь час у приміщенні сільради, але в кабінет підсудної не заходив і тому в цьому протоколі не зазначений; їм (свідкам) невідомо коли і хто викликав телефоном доньку підсудної з Києва.

Як встановлено в судовому засіданні, з єдиною заявою про вимагання підсудною в нього 40000 грн. хабара ОСОБА_55 звернувся до Прилуцького МВ УМВС о 10 год. 07 хв. 25.02.11р., така грошова сума для викриття підсудної була отримана невідомо якого числа з кошторису УМВС області, помічалася з 11.00 по 13.10 год. вище зазначеного дня працівником УДСБЕЗ УМВС області ОСОБА_56 як отримана ним від свого керівника ОСОБА_57 (а.с.15,18,25 т.1, 54, 55 т.2). Враховуючи відстань між Черніговом та Прилуками в 190 км, об`єктивно виключається можливість доставки цих грошей за 53 хвилини, а тому необхідно визнати достовірними показання свідка ОСОБА_58 про те, що він своїм керівництвом був відряджений до Прилуцького МВ УМВС 22-23 лютого цього року для участі в організації заздалегідь спланованої провокації (по вимаганню хабара підсудної), оскільки в місцевих оперативників не було показників по цьому виду злочинів.

Про це ж свідчить тривалий період проживання ( з 21.01 по 05.03.11р., а.с. 174 т.2) в готелі м. Прилуки підготовленого оперативними співробітниками ДСБЕЗу свого колишнього колеги ОСОБА_6 , налагодження ним стосунків із сільськими головами, з підсудною зокрема, якій він телефонував зі свого мобільного телефону на її номер НОМЕР_1 , 26, 31 січня, 01, 07, 08, 15, 16, 21 о 17:25:31, 24 лютого та о 15:03:31 25 лютого 2011р., а вона йому 10:20:45 26 січня, 08,10,11,14,17,21 та об 11:04:34 25 лютого 2011р. (а.с.139-144 т.1). Очевидно, заслуговують на увагу твердження підсудної про те, що вона стала жертвою недолуго спланованої «операції», оскільки Канчер кілька разів відмовлявся від оформлення земельних ділянок, які перебувають у розпорядженні Прилуцької райдержадміністрації, що прелюдією до розглядуваної події був факт «дарування» Канчером мобільного телефону 27 січня 2011р. в день Святої Ніни, підсудній (саме таке ім`я у неї), і по цьому надуманому факту постановою слідчого від 23.06.11р. закрито провадженням кримінальну справу за відсутністю в її діях ознак складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України (а.с.170-171 т.1). Його ж постановами з цих же правових підстав закрито провадження по цій справі в частині одержання підсудною хабара в розмірі 10000 грн. і визначено такий в розмірі 30000 грн. (а.с50,52-53 т.2).

В судовому засіданні встановлено, що гр-н Канчер колишній співробітник ДСБЕЗу у Луганській області, є особою без певного роду занять, що він не займався безпосередньо сільгоспвиробництвом, не має навиків вирощування грибів, взагалі не мав жодних коштів для закупівлі посівного матеріалу, необхідного обладнання, засобів та сільгоспугідь, не зміг назвати своїх майбутніх кредиторів для цього, окрім віртуального ОСОБА_17 адресу проживання якого не знає. В зв`язку з цим суд вважає надуманою версію Канчера щодо його бажання придбати земельну ділянку для вирощування печериць, як і вимагання з нього хабара підсудною для такої мети, про що свідчить і втрата ним інтересу до земельних ділянок в с. Товкачівка після розглядуваної події.

Не заслуговують уваги також показання свідків ОСОБА_59 та ОСОБА_60 щодо необов`язковості заведення оперативно-розшукової справи для «викриття злочинної діяльності підсудної ОСОБА_5 », оскільки заведення такої в даному випадку є обов`язковим відповідно до вимог ст.ст.8-9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність».

Судом встановлено, що ці два свідки незаконно відмовили підсудній ОСОБА_5 у її бажанні скористатися послугами професійного адвоката при огляді її службового кабінету, коли вона перебувала у хворобливому стані, з приводу чого (функціональне порушення нервової системи, симптоматична гіпертензія, АТ190/100 мм рт.ст.) їй надавалась медична допомога працівниками СШМД о 20:50 25.02.11р.(а.с.142 т.2), а через деякий час вона була госпіталізована в Прилуцьку ЦРЛ з цими ж захворюваннями та ішемічною хворобою серця та гіпертонічною хворобою 2 ст.(а.с.9-12 т.1). Незаконно їй було відмовлено в необхідності телефонного повідомлення до Прилуцької райдержадміністрації про початок згаданого огляду, а також до неї було застосовано в той період залякування та інші види психологічного тиску саме цими свідками ( ОСОБА_61 заявив, що: «відключу камеру і таке зараз зроблю», що вбачається з відеозапису до протоколу огляду місця події від 25.02.11р., (а.с. 19, 21 т.1), а Парубець змусив підсудну викликати по телефону з Києва її доньку ОСОБА_62 , яка чомусь в кабінеті №29 СДБЕЗ о 22 год. 30 хв. 25.02.11р. видала вищезгаданий мобільний телефон-дарунок слідчому Квачу, який оформив цю дію як протокол огляду події, хоча сама кримінальна справа буде порушена наступного дня (а.с.1,164 т.1). Свідок ОСОБА_63 близько 23 год. у приміщенні міжрайпрокуратури брав у підсудної її мобільний телефон та стер запис про прийнятий дзвінок від свідка ОСОБА_64 про те, що він її «посадить».

Згідно ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачене законодавством, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України. Виходячи з цих конституційних положень Конституційний Суд України у своєму рішенні від 20 жовтня 2011р. по справі №1-31 констатував, що обвинувачення у вчинені злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності. Тобто цей Суд визнав недопустимість обґрунтування обвинувачення особи у вчиненні злочину на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях (усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь), що закріплено ч.3 ст.62 Конституції України, а згідно з ч.2 її ст.64 ця гарантія не може бути обмежена. У зв`язку з цим суд констатує, що в порушення ч.3 ст.9 ЗУ «Про оперативно-розшукову діяльність`без заведення оперативно-розшукової справи до розглядуваної події всі проведені оперативні та слідчі дії по даній справі необхідно визнати незаконними, а недозволені методи ведення оперативних заходів та слідчих дій уже неможливо, суд не може узаконити беззаконня і зобов`язаний винести по даній справі виправдувальний вирок за відсутністю в діях підсудної складу злочину передбаченого ч.2 ст.368 КК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 321-323, 334 ч.4, 335 ч.9 КПК України ,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 за ч.2 ст.368 КК України визнати невинною та виправдати її за відсутністю в її діях такого складу злочину, і скасувати обраний щодо неї запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

Речові докази: дві відеокасети з відеозаписом огляду місця події від 25.02.11р. та до протоколу додаткового допиту обвинувачення ОСОБА_5 від 02.03.11р., дві копії рішення 5 сесії 6 скликання Товкачівської сільради від 25.02.11р. залишити в матеріалах справи; 40000 грн. готівкою залишити на зберіганні Чернігівського облуправління ПАТ «Державний ощадний банк України»; пакет 3 та пакет 4 з ватними тампонами зі змивами з грошових купюр та з лівої руки ОСОБА_5 знищити після набрання законної сили даним вироком (а.с. 22-24, 41-42, 44-45, 156-157 т.1).

На вирок протягом 15 діб з дня його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області через Прилуцький міськрайсуд.

Суддя ОСОБА_65