Рішення

від 08.05.2024 по справі 727/9822/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІВ

Справа № 727/9822/23

Провадження № 2/727/363/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року м. Чернівці

Шевченківський районний суд м. Чернівці

в складі:

головуючого судді Терещенко О.Є.

при секретарі Аниськовій К.В.

за участю:

представника позивачки адвоката Бурми С.В.

представника відповідача адвоката Гаврилюк М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Чернівці, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою від-повідальністю «ЛІЛАК» про стягнення поворотної фінансової допомоги, 3% річних та інфляційних витрат та зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги,-

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ад-вокат ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до товариства з обме-женою відповідальністю «ЛІЛАК» (надалі ТОВ «ЛІЛАК») про стягнення з ТОВ «ЛІ-ЛАК» на її користь суми боргу за договором поворотної фінансової допомоги в розмірі 499 300 грн, 3% річних в розмірі 3 693,45 грн, інфляційних збитків в розмірі 974,63 грн та судових витрат по справі.

Позов мотивований тим, що 13.06.2022 року між ОСОБА_1 , як Засновником товариства, та ТОВ «ЛІЛАК», в особі виконавчого директо-ра Завадовського Володимира Адамовича, укладено договір №КП61/22 про надання по-воротної фінансової допомоги в сумі 500 000 грн.

Відповідно до умов вказаного договору, ОСОБА_1 (позикодавець) переда-ла, а ТОВ «ЛІЛАК» (позичальник) прийняв визначені в договорі грошові кошти, які зо-бов`язався повернути в строк і на умовах, визначених договором.

Дані кошти були від імені позивачки внесені ОСОБА_3 , на підставі довіреності, через касу ТОВ «ЛІЛАК», про що свідчать прибутко-ві касові ордери, видані відповідачем за первісним позовом.

Посилаючись на те, що ТОВ «ЛІЛАК» не виконав взяті на себе зобов`язання, не повернув позику, чим допустив порушення законних прав та інтересів позивачки За- ОСОБА_4 , представник останньої - адвокат Бурма С.В. просив стягнути з ТОВ «ЛІЛАК» на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором поворотної фінансової допомоги в розмірі 499 300 грн, 3% річних в розмірі 3 693,45 грн, інфляційних збитків в розмірі 974,63 грн та судові витрати по справі.

17.10.2023 року представник ТОВ «ЛІЛАК» - адвокат Гаврилюк Марина Вади-мівна звернулася до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору №КП61/22 від 13.06.2022 року про надання поворот-ної фінансової допомоги, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаний Договір укладений з порушенням установчих документів Відповідача, чинних на дату укладення Догово-ру.

Представник відповідача (позивача за зустрічним позовом) вказувала, що згідно умовам Договору сторонами в ньому є ТОВ «ЛІЛАК» в особі Виконавчого директора ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Згідно Виписки по ТОВ «ЛІЛАК» № 304144655751 від 20.05.2022 року керівни-ком ТОВ «ЛІЛАК» є ОСОБА_1 , іншої особи, уповноваженої на вчинення дій від імені ТОВ «ЛІЛАК», у тому числі підписувати договори не зазначено.

Відповідно до п. 6.2.1. статуту Відповідача у редакції, затвердженій Рішенням Учасника ТОВ «ЛІЛАК» від 03.06.2021 року № 6/2021 (надалі також - «Статут»), у редакції, що діяла на момент укладення Договору, виконавчим органом ТОВ «ЛІЛАК» є Генеральний директор.

ОСОБА_3 був призначений на посаду Генерального Директора ТОВ «ЛІЛАК» 05.07.2022 року, що підтверджується Наказом №38 к від 05.07.2022 року про призначення на посаду Генерального директора .

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладення Договору (13.06.2022 р.) керівником та єдиною особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори є ОСОБА_1 .

Згідно з п. 6.5. Статуту повноваженням щодо вчинення будь-яких правочинів від імені ТОВ «ЛІЛАК» наділений Генеральний директор.

Однак, у Договорі відсутній як підпис Генерального директора ТОВ «ЛІЛАК», так і будь-які інші положення, які б свідчили про погодження Договору Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК».

Також зазначала, що у Статуті не передбачено посади Виконавчого директора, а повноваження щодо укладання договорів надано виключно Генеральному директору.

Отже, підписання ОСОБА_3 . Договору від імені Відповідача у якості Виконавчого директора ТОВ «ЛІЛАК» суперечить чинному на дату укладення Дого-вору статуту ТОВ «ЛІЛАК» у редакції, затвердженій Рішенням Учасника ТОВ «ЛІ-ЛАК» від 03.06.2021 року № 6/2021, а сам Договір від імені ТОВ «ЛІЛАК» підписано неуповноваженою на це особою.

Представник ОСОБА_5 наголошувала, що укладення Договору суперечить законодавству та не відповідає інтересам ТОВ «ЛІЛАК». Зазначила, що Договір укладений між ОСОБА_1 (яка станом на дату укладення Договору була єдиним учасником та Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК») та ТОВ «ЛІЛАК», від імені якого Договір підписано Виконавчим директором ОСОБА_3 , який є батьком ОСОБА_1 ..

Отже, при укладенні Договору Відповідач виступає довірителем, а Позивач осо-бою, яка відповідно до Статуту виступає від її імені та є водночас єдиним учасником ТОВ «ЛІЛАК».

Відповідно до ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, пред-ставником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Словосполучення «у своїх інтересах» потрібно розуміти таким чином, що пред-ставник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе осо-бисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є (Постанова Верховного Суду у справі № 569/19674/19 від 15.02.2023 року).

Станом на дату укладення Договору (13.06.2022 р.) керівником ТОВ «ЛІЛАК» була Позивач - ОСОБА_1 , і, водночас, Позивач - ОСОБА_1 була другою стороною за Договором, яка надавала поворотну фінансову допомогу Відповідачу - ТОВ "ЛІЛАК".

ОСОБА_5 вважала, що ОСОБА_1 , у період часу, протягом якого в касу Відповідача вносилися кошти (з 13.06.2022 по 28.09.2022 року), - перебувала за кордоном, що ставить під сумнів виконання Позивачем Договору, а також реальність внесення Позивачем коштів у сумі 500 000 (п`ятсот тисяч) грн, отже, укладення Дого-вору суперечить ч.3 ст.238 ЦК України, а також ч.3 ст.92 ЦК України, оскільки ОСОБА_6 , будучи керівником ТОВ «ЛІЛАК», уклала Договір, другою стороною яко-го є сама ОСОБА_1 , та діяла не в інтересах Відповідача.

На підставі вищенаведеного, представник ОСОБА_5 просила в задоволенні первісного позову відмовити, визнати Договір поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року недійсним.

Ухвалою від 14.11.2023 року Шевченківським районним судом м. Чернівці було об`єднано первісний позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ТОВ «ЛІЛАК» в одне провадження.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Бурма Сергій Валерійович первісний позов підтримав і наполягав на його повному задоволенні, в межах заявлених вимог. Зустрічний позов ТОВ «ЛІЛАК» представник ОСОБА_2 вва-жав необґрунтованим і просив суд залишити його без задоволення.

Представник первісного позивача ОСОБА_2 пояснив, що 13.06.2022 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК», в особі виконавчого директора ОСОБА_3 , який діяв на підставі довіреності, було укладено Договір № КП-61/22 про надання поворот-ної фінансової допомоги.

Представник позивача вказував, що даний договір укладався виконавчим дирек-тором ТОВ "ЛІЛАК" Завадовським В.А., діючим на підставі Довіреності № 138 від 16.12.2019 року, якою товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК», в особі ге-нерального директора Завадовської І.В., відповідно до Статуту товариства, уповнова-жило виконавчого директора товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» Зава-довського В.А. представляти інтереси ТОВ «ЛІЛАК», як довірителя, перед будь-якими третіми особами, зокрема, підписувати, укладати, змінювати і розривати будь-які дого-вори.

Також зазначив, що Статутом ТОВ «ЛІЛАК», а саме підпунктом 6.2.5, передба-чено, що до компетенції генерального директора ТОВ «ЛІЛАК» входять повноваження з видачі довіреності третім особам для представництва інтересів товариства, у тому чи-слі з правом передоручення.

В подальшому, в касу ТОВ «ЛІЛАК» ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , було внесено готвіковими коштами поворотну фі-нансову допомогу в сумі:

-квитанція від ПКО №71 від 13.06.2022 року на суму 49 500 грн., №75 від 01.07. 2022р. на суму 17 000 грн., №77 від 06.07.2022 р. на суму 10 000 грн., №78 від 08.07. 2022 р. на суму 47 000 грн., №79 від 15.07. 2022р. на суму 8 000 грн., №80 від 20.07. 2022р. на суму 10 000 грн., №81 від 22.07.2022р. на суму 49 500 грн., №82 від 26.07. 2022р. на суму 8 500 грн., №83 від 01.08.2022р. на суму 6 500 грн., №84 від 05.08.2022р. на суму 4 000 грн., №85 від 08.08.2022 р. на суму 20 000 грн., №86 від 09.08.2022р. на суму 10 000 грн., №87 від 17.08.2022р. на суму 20 000 грн., №88 від 18.08.2022р. на суму 15 000 грн., №89 від 22.08.2022р. на суму 45 500 грн., №91 від 24.08.2022р. на суму 40 000 грн., №93 від 25.08.2022р. на суму 49 500 грн., №94 від 05.09.2022р. на суму 20 000 грн., №96 від 09.09.2022р. на суму 49 500 грн. та №100 від 28.09.2022р. на суму 40 000 грн.

Представник ОСОБА_2 вказував, що Актом звірки взаємних розрахунків по до-говору поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 р. за період з 13.06. 2022р по 09.02.2023р. зафіксовано загальну суму внесеної ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_7 , до каси ТОВ "ЛІЛАК" поворотної фінансової допомоги в розмірі 499 300 грн по Договору від 13.06.2022 року.

Відповідно поданій 27.02.2023 року до органів статистики Фінансової звітності ТОВ «ЛІЛАК» за 2022 рік, в пасиві балансу, станом на 31.12.2022 р. в рядку №1690 «Ін-ші поточні зобов`язання» графи «на кінець звітного періоду» обліковується заборгова-ність у сумі 5 051 000 грн..

Представник наголошував, що згідно з п.1 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність", затвердженого Наказом Мі-ністерства фінансів України від 25.02.2000 р. №39 (у редакції наказу Міністерства фі-нансів України 24.01.2011 р. № 25) показники наводяться у тисячах гривень з одним де-сятковим знаком.

У витребуваних за ухвалою суду від АТ «Комінбанк» копіях поданих ТОВ «ЛІ-ЛАК» у лютому-березні 2023 року розшифровкам фінансової звітності за 2022 рік, мі-ститься інформація в рядку №1690 «Інші поточні зобов`язання» балансу ТОВ «ЛІЛАК» станом на 31.12.2022 року, в якому товариством обліковується заборгованість ТОВ «ЛІ-ЛАК» перед ОСОБА_1 з повернення поворотної фінансо-вої допомоги на суму 3 101 200 грн., яка у ТОВ "ЛІЛАК" виникла у 2022 році з термі-ном погашення у 2023 році з декількох договорів про надання поворотної фінансової допомоги, у тому числі з Договору № КП-61/22 від 13.06.2022 року.

Оскільки ТОВ "ЛІЛАК" не виконало свої зобов`язання по своєчасному повер-ненню внесеної ОСОБА_1 . поворотної фінансової допомоги по Договору № КП-61/22 від 13.06.2022 року, представник первісного позивача - адвокат Бурма Сергій Ва-лерійович наполягав на повному задоволенні первісного позову.

Щодо заявленого по справі зустрічного позову, представник ОСОБА_2 пояснив, що наведені відповідачем у зустрічному позові, відзиві на первісний позов та пись-мових поясненнях доводів і заперечень доводи є неспроможними з правової точки зору, оскільки Договір від імені ТОВ «ЛІЛАК» був укладений виконавчим директором на підставі чинної довіреності, і жодних збитків та інших негативних явищ, які спричинив товариству даний Договір представником відповідача по первісному позову і позивача по зустрічному позову не наведено суду.

Представник ОСОБА_2 вказував, що повноваження на укладення Договору у ОСОБА_3 , як керівника, не були обмежені чинним на той час статутом това-риства, і не обмежені у виданій довіреності. Сума укладеного договору про надання по-воротної фінансової допомоги (500 тис. грн.) не відносить його до значних правочинів згідно ст.44 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідаль-ністю», оскільки є значно меншою за 50% від вартості активів ТОВ «ЛІЛАК» сума яких на початок 2022 року становить 21 млн. 550,9 тис. грн. (рядок 1300 графи «на початок звітного періоду» доданого до відзиву на зустрічний позов балансу ТОВ «ЛІЛАК» у складі Фінансової звітності малого підприємства на 31.12.2022р.) та менша за 50% нерозподіленого прибутку на початок 2022 року у розмірі 4 млн. 804,7 тис. грн. (см. рядок 1320 графи «на початок звітного періоду» балансу ТОВ «ЛІЛАК» у складі Фінан-сової звітності малого підприємства на 31.12.2022р.)

Щодо тверджень представника ТОВ "ЛІЛАК" про недопустимість квитанцій від прибуткових касових ордерів, зокрема тих, які складені під час перебування ОСОБА_8 за межами України, то представник ОСОБА_2 зазначив, що відповідно до п.27 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, за-твердженого постановою правління НБУ 29.12.2017р. №148, касир вправі вимагати до-кументи, що посвідчують особу тільки у випадку видачі готівки такій особі з каси під-приємства. Під час отримання готівки в касу паспорт чи інші документи платника не вимагаються та не пред`являються (така вимога відсутня в Положенні). Крім того, від-повідно до п. 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Ук-раїні, прибуткові касові документи підписуються виключно бухгалтером та/або керів-ником чи іншою уповноваженою особою підприємства - отримувача коштів. Тому під-писи фізичної особи-платника в прибуткових касових ордерах та квитанціях до них не передбачені, як і перевірка документів, що засвідчують особу-платника. Відтак, гро-шові кошти готівкою в касу ТОВ «ЛІЛАК» могла вносити матір ОСОБА_1 під час відсутності останньої в Україні (що слідує з письмових пояснень первісного пози-вача по справі), що ніяк не спростовує юридичну силу квитанцій від ПКО, які, за своєю сутністю, є розписками про отримання коштів, що видаються платнику в обмін на такі кошти. До того ж в квитанціях присутні всі передбачені вказаним Положенням рекві-зити (платник, отримувач, дата, сума, підстава для її внесення), вони скріплені печат-кою ТОВ «ЛІЛАК» та підписами касира і керівника товариства.

Пояснення представника ТОВ «ЛІЛАК» про виявлення численних фінансових порушень зі сторони попереднього керівництва ТОВ «ЛІЛАК», представник ОСОБА_2 заперечив, і пояснив, що фінансова діяльність ТОВ «ЛІЛАК» неодноразово перевіря-лася різними контролюючими органами, які включали в себе період каденції поперед-нього керівництва. Представник ОСОБА_2 наголошував, що, за результатами прове-дення цих перевірок, істотних порушень чи недоліків не було виявлено. Крім того, за-значив, що попередні керівники ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звільнилися з ТОВ «ЛІЛАК» ще у липні 2022 року та на початку 2023 року, відповідно. За період, що минув після їх звільнення, і до наступного часу, у нового керівництва і засновників бу-ло достатньо можливостей і часу для виявлення та реагування на виявлення грубих по-рушень в діяльності підприємства, але, жодних доказів, як притягнення попередніх ке-рівників ТОВ "ЛІЛАК" до відповідальності, так і доказів існування кримінальних про-ваджень - представником зустрічного позивача суду не наведено.

Представник ОСОБА_2 просив визнати зустрічний позов необгрунтованим і відмовити в його задоволеннні.

В судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальні-стю "ЛІЛАК" - адвокат Гаврилюк Марина Вадимівна первісний позов ОСОБА_1 не визнала і просила відмовити в його задоволенні. Зустрічний позов "ТОВ "ЛІ-ЛАК" підтримала, наполягала на його повному задоволенні.

Представник Гарилюк М.В. зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 ґрун-туються на Договорі поворотної фінансової допомоги № КП-61/22 від 13.06.2022 року, який укладений з грубим порушенням чинного законодавства та статуту ТОВ«ЛІЛАК», чинного на дату укладення даного Договору (редакція статуту затверджена Рішенням Учасника ТОВ «ЛІЛАК» від 03.06.2021 року №6/2021), і, фактично, не виконувався са-мою ОСОБА_1 .

Представник відповідача по первісному і позивача по зустрічному позову - ад-вокат Гарилюк М.В. вказувала, що Договір №КП-61/22 від 13.06.2022 року був підпи-саний ОСОБА_3 , як виконавчим директором, із зазначенням, що останній діє на підставі Статуту підприємства. Однак, у чинній на той час редакції Статуту ТОВ "ЛІЛАК" не було передбачено посади виконавчого директора, як і не було передбачено повноважень особи, що займає посаду виконавчого директора. Діючою редакцією ста-туту право підписувати від імені ТОВ «ЛІЛАК» договори надано виключно Генераль-ному директору.

Таким чином, представник ОСОБА_5 наголошувала, що Договір поворот-ної фінансової допомоги № КП-61/22 від 13.06.2022 року було укладено від імені ТОВ «ЛІЛАК» особою, яка на дату укладення договору таких повноважень згідно з статутом не мала, що прямо порушує норми статуту ТОВ «ЛІЛАК», чинного на дату укладення такого договору (редакція статуту затверджена Рішенням Учасника ТОВ «ЛІЛАК» від 03.06.2021 року № 6/2021).

Також зазначила, що Договір поворотної фінансової допомоги було укладено з порушенням Статуту ТОВ «ЛІЛАК», у редакції, що діяла на момент укладення такого договору, при цьому укладення даного Договору відбулося за наявністю реального кон-флікту інтересів, адже сам Позивач письмово визнає, що виконавчий директор ОСОБА_10 є батьком Засновника - ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 , на момент укладення Договору про надання нею по-воротної фінансової вимоги, була єдиним учасником ТОВ «ЛІЛАК» та Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК», тобто станом на 13.06.2022 року.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, і визнається представником ОСОБА_1 ..

Таким чином, представник ОСОБА_5 наголошувала, що, оскільки Договір поворотної фінансової допомоги № КП-61/22 від 13.06.2022 року було укладено ОСОБА_11 за наявністю конфлікту інтересів ОСОБА_1 , як приватної особи та ОСОБА_1 , як посадової особи ТОВ «ЛІЛАК», це є грубим порушенням поло-жень ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України.

Крім того, представник ОСОБА_5 вказувала, що факт виконання Договору поворотної фінансової допомоги з боку ОСОБА_1 спростовується інформацією, наданою Державною прикордонною службою, щодо перетинання ОСОБА_1 державного кордону України в період з 13.06.2022 року по 01.10.2022 року. Адже ОСОБА_6 була фізично відсутня на території України у період, коли до каси ТОВ «ЛІЛАК» вносилися кошти.

Також зазначила, що посилання представника ОСОБА_1 на Довіреність № 138 від 16.12.2019 року є безпідставним, оскільки у своєму відзиві на зустрічний позов представник ОСОБА_1 - адвокат Бурма С.В. зазначає, що Договір поворотної фі-нансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року ОСОБА_3 укладав від імені ТОВ «ЛІЛАК» на підставі Довіреності № 138 від 16.12.2019 року.

У Договорі поворотної фінансової допомоги не зазначено, що ОСОБА_3 діє на підставі Довіреності № 138 від 16.12.2019 року.

Зі змісту Довіреності №138 від 16.12.2019 року не вбачається наявність у ОСОБА_12 повноважень приймати від імені ТОВ «ЛІЛАК» грошові кошти у борг чи у якості поворотної фінансової допомоги.

Представник ОСОБА_5 наголошувала, що Довіреність № 138 від 16.12.2019 року не уповноважувала ОСОБА_3 на укладення від імені ТОВ «ЛІЛАК» До-говору поворотної фінансової допомоги. І, відповідно, не могла бути підставою для ук-ладення Завадовським від імені ТОВ «ЛІЛАК» договору поворотної фін. допомоги.

Представник підкреслила, що датою на засвідчуваному написі нотаріальної ко-пії Довіреності № 138 від 16.12.2019 року зазначено 28 листопада 2019 року. При цьому датою видачі Довіреності визначено 16 грудня 2019 року.

Додатково звернула увагу суду на те, що з наданих копій Довіреності №138 від 16.12.2019 року вбачається, що дата вчинення Довіреності та номер дописані ручкою, при тому, що сам текст довіреності є надрукованим.

Адвокат Гаврилюк М.В. вважала, що Довіреність №138 від 16.12.2019 року, ок-рім того, що не уповноважує ОСОБА_3 на дії від імені ТОВ «ЛІЛАК», які пе-редбачає Договір поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року, мі-стить дописки та ознаки підробки.

Також зазначила, що при укладенні Договору поворотної фінансової допомоги № КП 61/22 від 13.06.2022 року було порушено вимоги ч.1; ч. 2; частини 3 статті 203 ЦК України, оскільки Договір було укладено від імені ТОВ «ЛІЛАК» особою, яка не мала на це повноважень, ані згідно діючого статуту, ані згідно інших документів, на які посилається представник первісного позивача, і, відповідно, не мала права представля-ти права та інтереси ТОВ «ЛІЛАК» під час укладення Договору поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року. У зв`язку з чим, волевиявлення ТОВ «ЛІ-ЛАК» внаслідок укладення такого договору є порушеним.

Таким чином, представник ОСОБА_5 наголошувала, що при укладенні ос-порюваного Договору було порушено вимоги ч.3 ст.92 ЦК України, адже, при укладен-ні Договору, його учасники діяли з порушенням статуту, за наявного конфлікту інтере-сів та недобросовісно.

Крім того, вважала, що Договір поворотної фінансової допомоги № КП 61/22 від 13.06.2022 року було укладено за зловмисної змови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , адже ОСОБА_3 , який за твердженням Позивача відповідав за діяльність ТОВ «ЛІЛАК» і був Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК», сприяв виконанню Дого-вору поворотної фінансової допомоги. Дана обставина підтверджується тим, що кошти в касу ТОВ «ЛІЛАК» вносились за фізичної відсутності ОСОБА_1 на території України. При цьому, ОСОБА_3 не міг не усвідомлювати, що кошти до каси ТОВ «ЛІЛАК» вносились не ОСОБА_1 , і, при цьому, видавав та підписував кви танції до прибуткових касових ордерів.

Представник ОСОБА_5 вважала, що ОСОБА_1 , будучи Генеральним директором товариства, допустила пряме порушення статуту ТОВ «ЛІЛАК», і безпід-ставно вимагає стягнення коштів з даного товариства, які нею, в дійсності, не надава-лися і не вносилися до каси ТОВ «ЛІЛАК». Уладаючи Договір, ОСОБА_1 та За- ОСОБА_13 не могли не знати, що порушують статут ТОВ «ЛІЛАК», оскільки були посадовими особами даного товариства.

На підставі вищенаведеного, представник ОСОБА_5 просила в задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити, і визнати Договір пово-ротної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року недійсним, через порушен-ня ч.1-3 ст.203 ЦК України, ч.3 ст.92 ЦК України, а також на підставі ч.1 ст.232 ЦК Ук-раїни.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріа-ли справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що первіс-ний позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє авдокат Бурма Сер-гій Валерійович, до ТОВ "ЛІЛАК" про стягнення поворотної фінансової допомоги, 3% річних та інфляційних витрат - слід залишити без задоволення, а зустрічний позов То-вариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК», в інтересах якого діє адвокат Гаври-люк Марина Вадимівна, до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору про надання поворотної фінансової допомоги - слід задовольнити, за наступ-них підстав.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодав-ства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний ха-рактер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законо-давства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюва-них прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до вимог ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звер-нулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визна-чити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимогами ст.10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керуєть-ся принципом верховенства права.

Відповідно до вимог ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна до-вести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на під-ставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за звер-ненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаче-них цим Кодексом випадках.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для ви-рішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 2 ст.77 ЦПК України передбачено, що предметом доказування є об-ставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті об-ставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випад-ків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено:

13.06.2022 року між ОСОБА_1 , яка діє як Заснов-ник, та ТОВ «ЛІЛАК», представником якого виступав виконавчий директор Завадовсь-кий Володимир Адамович, що діє на підставі Статуту, був укладений договір про на-дання поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 (надалі Договір) (т.1 а.с. 18-19).

Відповідно до пунктів 1.1., 2.1. даного Договору Засновник - ОСОБА_1 пе-редає підприємству - ТОВ «ЛІЛАК» поворотну фінансову допомогу в сумі 500 000 грн, без ПДВ, яку ТОВ "ЛІЛАК" зобов`язується повернути у строк до 13.06.2023 року.

Згідно п. 2.1. Договору поворотна фінансова допомога надається не пізніше, ніж через 3 робочі дні з дати підписання даного Договору.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога викори-стовується для потреб підприємства відповідно до статуних цілей його діяльності.

У відповідності наданим до позовної заяви квитанцій до прибуткових касових ордерів ОСОБА_1 було передано до каси ТОВ "ЛІЛАК":

-за №71 від 13 червня 2022 року - 49 500 грн;

-за №75 від 01 липня 2022 року - 17 000 грн;

-за №77 від 06 липня 2022 року - 10 000 грн;

-за №78 від 08 липня 2022 року - 47 000 грн;

-за №79 від 15 липня 2022 року - 8 000 грн;

-за №80 від 20 липня 2022 року - 10 000 грн;

-за №81 від 22 липня 2022 року - 49 000 грн;

-за №82 від 26 липня 2022 року - 8 500 грн;

-за №83 від 01 серпня 2022 року - 6 500 грн;

-за №84 від 05 серпня 2022 року - 4 000 грн;

-за №85 від 08 серпня 2022 року - 20 000 грн;

-за №86 від 09 серпня 2022 року - 10 000 грн;

-за №87 від 17 серпня 2022 року - 20 000 грн;

-за №88 від 18 серпня 2022 року - 15 000 грн;

-за №89 від 22 серпня 2022 року - 45 500 грн;

-за №91 від 24 серпня 2022 року - 40 000 грн;

-за №93 від 25 серпня 2022 року - 49 500 грн;

-за №94 від 05 вересня 2022 року - 20 000 грн;

-за №96 від 09 вересня 2022 року - 49 500 грн;

-за №100 від 28 вересня 2022 року - 40 000 грн, а всього: 519 500 грн.

У всіх вищеперелічених квитанціях зазначено, що грошові кошти прийнято від ОСОБА_1 , в графі "Головний бухгалтер" наявний підпис та прізвище ОСОБА_3 , в графі "Касир" підпис та прізвище ОСОБА_14 ..

Згідно Статуту ТОВ «ЛІЛАК» вищим органом управління товариством є загаль-ні збори учасників (а.с.62 т.1).

Пунктом 6.2.1 Статуту передбачено, що Виконавчим органом товариства є Гене-ральний директор, який підзвітний загальним зборам учасників та організовує виконан-ня їх рішень (а.с.63 т.1).

Генеральний директор обирається загальними зборами учасників товариства (п.6.2.4 Статуту) і має право без довіреності виконувати дії від імені товариства (п.6.2.5 Статуту).

При дослідженні повного тексту Статуту ТОВ "ЛІЛАК" суд звертає увагу на те, що посада виконавчого директора ТОВ "ЛІЛАК" даним Статутом не передбачена (а.с. 57-64 т.1).

Згідно Виписки з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №304144655751 (а.с.45-46 т.1) по ТОВ "ЛІЛАК" від 20.02. 2022 року керівником ТОВ "ЛІЛАК" є ОСОБА_1 , іншої особи, уповноваженої на вчинення дій від імені ТОВ "ЛІЛАК" - не зазначено.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст.207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична осо-ба, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіре-ністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2.1. статуту ТОВ "ЛІЛАК" у редакції, затвердженій Рішенням Учасника ТОВ «ЛІЛАК» від 03.06.2021 року № 6/2021 (надалі також - «Статут»), у редакції, що діяла на момент укладення Договору, виконавчим органом ТОВ «ЛІЛАК» є Генеральний директор.

ОСОБА_3 був призначений на посаду Генерального Директора ТОВ «ЛІЛАК» 05.07.2022 року, що підтверджується Наказом №38 к від 05.07.2022 року про призначення на посаду Генерального директора (копія наказу міститься у додатку 2).

За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на дату укладення Договору (13.06.2022 р.) керівником та єдиною особою, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у то-му числі підписувати договори є ОСОБА_1 (Витяг з реєстру мі-ститься у додатку 3).

Згідно з п. 6.5. Статуту повноваженням щодо вчинення будь-яких правочинів від імені ТОВ «ЛІЛАК» наділений Генеральний директор.

Однак, у Договорі відсутній як підпис Генерального директора ТОВ «ЛІЛАК», так і будь-які інші положення, які б свідчили про погодження Договору Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК».

Більше того, у Статуті не передбачено посади Виконавчого директора, а повно-важення щодо укладання договорів надано виключно Генеральному директору.

Таким чином, суд враховує, що підписання ОСОБА_3 Договору від іме-ні ОСОБА_1 у якості Виконавчого директора ТОВ «ЛІЛАК» суперечить чин-ному на дату укладення Договору Статуту ТОВ «ЛІЛАК» у редакції, затвердженій Рі-шенням Учасника ТОВ «ЛІЛАК» від 03.06.2021 року № 6/2021. І тому сам Договір від ТОВ «ЛІЛАК» підписано неуповноваженою на це особою.

Крім того, суд приймає до уваги, що Договір поворотної фінансової допомоги було укладено з порушенням Статуту ТОВ «ЛІЛАК», у редакції, що діяла на момент укладення такого договору, адже укладення даного Договору відбулося за наявністю реального конфлікту інтересів, оскільки виконавчий директор ОСОБА_3 є батьком Засновника - ОСОБА_1 ..

Крім того, ОСОБА_1 , на момент укладення Договору про надання нею по-воротної фінансової вимоги, була єдиним учасником ТОВ «ЛІЛАК» та Генеральним директором ТОВ «ЛІЛАК», тобто станом на 13.06.2022 року.

Дана обставина підтверджується матеріалами справи, а саме витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб, і визнається представником ОСОБА_1 ..

Таким чином, суд вважає обгрунтованими доводи представника ОСОБА_5 , що Договір поворотної фінансової допомоги № КП-61/22 від 13.06.2022 року було ук-ладено ОСОБА_1 за наявністю конфлікту інтересів ОСОБА_1 , як приват-ної особи та ОСОБА_1 , як посадової особи ТОВ «ЛІЛАК», і вважає це пору-шенням положень ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України.

Крім того, суд не може залишити поза своєю увагою, що факт виконання Дого-вору поворотної фінансової допомоги з боку ОСОБА_1 спростовується інформа-цією, наданою Державною прикордонною службою, яке підтверджує факт перебування ОСОБА_1 поза межами України в період з 13.06.2022 року по 01.10.2022 року. Для суду є незрозумілим і викликає певний сумнів, яким чином ОСОБА_1 могла передати готівкові кошти для подальшого внесення їх до каси ТОВ "ЛІЛАК", коли вона була фізично відсутня на території України.

Суд не приймає до уваги доводи представника ОСОБА_1 про надання останньої довіреністі на представництво № 138 від 16.12.2019 року, оскільки у своєму відзиві на зустрічний позов представник ОСОБА_1 - адвокат Бурма С.В. за-значив, що Договір поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року ОСОБА_3 укладав від імені ТОВ «ЛІЛАК» на підставі Довіреності №138 від 16.12.2019 року.

У Договорі ж поворотної фінансової допомоги не зазначено, що ОСОБА_3 діє на підставі Довіреності № 138 від 16.12.2019 року.

При цьому, зі змісту Довіреності №138 від 16.12.2019 року не вбачається наяв-ність у ОСОБА_3 повноважень приймати від імені ТОВ «ЛІЛАК» грошові кошти, в тому числі і у якості поворотної фінансової допомоги.

Також суд вбачає, що Довіреність № 138 від 16.12.2019 року не уповноважувала ОСОБА_3 на укладення від імені ТОВ «ЛІЛАК» Договору поворотної фі-нансової допомоги, і, саме тому, не могла бути підставою для укладання ОСОБА_3 від імені ТОВ «ЛІЛАК» договору поворотної фінансової допомоги.

Крім того, суд звертає увагу на те, що датою на засвідчуваному написі нота-ріальної копії Довіреності № 138 від 16.12.2019 року зазначено 28 листопада 2019 року. При цьому, датою видачі Довіреності визначено 16 грудня 2019 року.

Також, з наданих копій Довіреності №138 від 16.12.2019 року вбачається, що дата вчинення Довіреності та її номер внесені власноручно і ручкою, при тому, що сам текст довіреності є надрукованим.

Таким чином, на думку суду, Довіреність №138 від 16.12.2019 року, окрім того, що не уповноважує ОСОБА_3 діяти від імені ТОВ «ЛІЛАК" і укладати До-говір поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року, - є неналежно оформленою, і не може слугувати доказом.

Суд погоджується з доводами представника - адвоката Гаврилюк І.В., що при ук-ладенні Договору поворотної фінансової допомоги № КП 61/22 від 13.06.2022 року бу-ло порушено вимоги ч.1; ч. 2; частини 3 статті 203 ЦК України, оскільки Договір укла-дався від імені ТОВ «ЛІЛАК» особою, яка не мала на це повноважень, ані згідно діючо-го статуту, ані згідно інших документів, на які посилається представник первісного позивача, і, відповідно, не мала права представляти права та інтереси ТОВ «ЛІЛАК» під час укладення Договору поворотної фінансової допомоги №КП-61/22 від 13.06.2022 року. У зв`язку з чим, волевиявлення ТОВ «ЛІЛАК» внаслідок укладення такого дого-вору є порушеним.

Таким чином, при укладенні оспорюваного Договору було порушено вимоги ч.3 ст.92 ЦК України, адже, при укладенні Договору, його учасники діяли з порушенням статуту, за наявного конфлікту інтересів та недобросовісно.

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основ ною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст. 627 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визна-чені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до ак-тів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визна-чені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позико-давець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші ре-чі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодав-цеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, ви-значених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій фор-мі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кіль-кості речей.

Згідно ч.1 ст.11 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Укра-їні» підприємства зобов`язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгал-терського обліку. Фінансова звітність підписується керівником (власником) підприєм-ства або уповноваженою особою у визначеному законодавством порядку та бухгалте-ром або особою, яка забезпечує ведення бухгалтерського обліку підприємства. У разі якщо бухгалтерський облік підприємства ведеться підприємством, що провадить діяль-ність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, фінансову звіт-ність підписують керівник підприємства або уповноважена особа, а також керівник під-приємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, або уповноважена ним особа. При цьому, відповідальність підприємства, що провадить діяльність у сфері бухгалтерського обліку та/або аудиторської діяльності, ви-значається законом та договором про надання бухгалтерських послуг.

Відповідно до пункту 11 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 29.12.2017 №148 (в редакції, чинній на дату спірних правовідносин) (на-далі Положення) готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання го-тівки в повній сумі.

Оприбуткуванням готівки в касах установ/підприємств та їх відокремлених під-розділів, які проводять готівкові розрахунки із застосуванням РРО та з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно п.15 Положення установи/підприємства мають право тримати в поза-робочий час у своїх касах готівкову виручку (готівку) у межах, що не перевищують са-мостійно встановлений ними ліміт каси. Готівкова виручка (готівка), що перевищує са-мостійно встановлений ліміт каси, здається до банків для її зарахування на банківські рахунки. Відокремлені підрозділи установ/підприємств мають право здавати готівкову виручку (готівку) безпосередньо до кас юридичних осіб або банку чи небанківської фі-нансової установи, які в установленому законодавством порядку отримали ліцензію на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунку для її переказу і зарахуван-ня на банківські рахунки юридичних осіб.

Пункт 39 Положення установи/підприємства відображають у касовій книзі усі надходження і видачу готівки в національній валюті (додаток 5).

Кожна /кожне установа/підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Згідно п.44 Положення керівник установи/підприємства під час прийняття на ро-боту касира укладає з ним договір про повну матеріальну відповідальність та ознайом-лює його під підпис із вимогами цього Положення.

Керівник установи/підприємства для здійснення функцій касира може прийняти рішення щодо виконання таких функцій працівником іншої/іншого установи/підпри-ємства, залученого на підставі укладеної між установами/підприємствами угоди на на-дання послуги з надання персоналу, у якій обов`язково зазначається вимога про повну матеріальну відповідальність такого працівника.

Первісним позивачем не надано, в якості доказу, касової книги підприємства ТОВ "ЛІЛАК" станом на 13.06.2022 року, клопотань про її витребування не заявлено, а тому суд критично ставиться щодо підтвердження позивачем за первісним позовом про оплату поворотної фінансової допомоги ТОВ «ЛІЛАК» за наданими представником первісного позивача квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недо-держання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою (зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін-шим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг ци-вільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відпові-дати його внутрішній волі), п`ятою (правочин має бути спрямований на реальне настан-ня правових наслідків, що обумовлені ним) та шостою (правочин, що вчиняється бать-ками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, не-повнолітніх чи непрацездатних дітей) статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених за-коном, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю (частина перша статті 216 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 3 ст.237 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно зі ст.239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змі-нює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною право - і дієздатністю (ст.2, 80, 91, 92 ЦК України). При цьому особливістю цивільної діє-здатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обме-ження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обстави-нами не могла не знати про такі обмеження (ч.1 та 3 ст. 92 ЦК України).

У відносинах із третіми особами від імені юридичної особи завжди діятиме пев-на особа, через яку вчиняються юридично значимі дії, а воля цієї особи на вчинення правочину, реалізована нею через волевиявлення від імені юридичної особи, може пе-редбачати настання невигідних для останньої наслідків, бажати чи свідомо допускати їх настання.

Орган юридичної особи, який діє одноособово, усвідомлює факт вчинення пра-вочину всупереч інтересам та волевиявленню юридичної особи, яку представляє, пе-редбачає настання невигідних для останньої наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання.

Отже, за змістом ч.1, 3, 4 ст.92 ЦК України, ч.1, 2 ст.89 Господарського кодексу України (далі - ГК України), п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" орган юри-дичної особи, який діє одноособово, має повноваження щодо представництва юридич-ної особи (з можливістю їх обмеження відповідно до установчих документів чи закону), створює, змінює припиняє цивільні права та обов`язки юридичної особи, тому підпадає під поняття представництва, наведене у статті 237 ЦК України.

Представництво характеризується такими ознаками: цивільні права та обов`язки належать одній особі, а здійснюються безпосередньо іншою; представник вчиняє певні юридичні дії (вчинення виключно фактичних (не юридичних) дій представництвом не охоплюється); представник діє не від свого імені, а від імені іншої особи; представник діє виключно в межах наданих йому повноважень; правові наслідки настають не для представника, а для особи, яку він представляє (див. висновок Верховного Суду у по-станові від 17.03.2021 у справі № 360/1742/18).

Згідно з ч.3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представни-ком якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо ін-ших осіб, встановлених законом.

Тобто, правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють, незалежно від того, вчиняється такий правочин з перевищенням наданих представнику повноважень, чи без такого перевищення.

У постанові від 01.12.2021 у справі № 908/3467/19 Верховний Суд вказав, що для цілей застосування частини 3 статті 238 ЦК України словосполучення "у своїх інтере-сах" потрібно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього право-чину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, в тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Верховний Суд у вказаній постанові відмітив, що у випадку укладення представ-ником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин ук-ладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. По суті, положення частини 3 статті 238 ЦК України надають довіри-телю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умо-вах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюму-ється.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876 /16 вказано, що представник має завжди діяти у найкращих інтересах довірителя. Вчи-нення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною 3 статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника.

Зазначене узгоджується також із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16.05.2019 року у справі № 401/2995/16-ц, від 10.11.2021 року у справі № 757/50762/18-ц.

Відповідно до положень ч.1, 3 ст.215 ЦК України підставою недійсності право-чину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, та-кий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Так, у ст.203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхід-ним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, ін-шим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг ци-вільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; право-чин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Вирішуючи спори про визнання правочинів договорів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких пра-вочинів договорів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповід-них наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Позивачем за первісним позовом, належних доказів того, що внесені від імені ОСОБА_1 кошти, дійсно, були внесені до каси підприємства, і спрямовані саме на користь ТОВ "ЛІЛАК" - суду не наведено.

Квитанції до прибуткових касових ордерів №71 від 13.06.2022 року на суму 49 500 грн., №75 від 01.07. 2022р. на суму 17 000 грн., №77 від 06.07.2022 р. на суму 10 000 грн., №78 від 08.07. 2022 р. на суму 47 000 грн., №79 від 15.07. 2022 р. на суму 8 000 грн., №80 від 20.07. 2022р. на суму 10 000 грн., №81 від 22.07.2022 р. на суму 49 500 грн., №82 від 26.07. 2022р. на суму 8 500 грн., №83 від 01.08.2022р. на суму 6 500 грн., №84 від 05.08.2022р. на суму 4 000 грн., №85 від 08.08.2022 р. на суму 20 000 грн., №86 від 09.08.2022р. на суму 10 000 грн., №87 від 17.08.2022р. на суму 20 000 грн., №88 від 18.08.2022р. на суму 15 000 грн., №89 від 22.08.2022р. на суму 45 500 грн., №91 від 24.08.2022р. на суму 40 000 грн., №93 від 25.08.2022р. на суму 49 500 грн., №94 від 05.09.2022р. на суму 20 000 грн., №96 від 09.09.2022р. на суму 49 500 грн. та №100 від 28.09.2022р. на суму 40 000 грн за підписом головного бухгалтера ТОВ "ЛІЛАК" - Завадовського В.А., взагалі, не доводять факт передачі грошових коштів від-повідачу за первісним позовом та не можуть підтверджувати факт укладення оспорю-ваного договору поворотної фінансової допомоги в інтересах ТОВ "ЛІЛАК", оскільки такі квитанції підписані ОСОБА_3 без належних повноважень.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки досліджувані квитанції створені безпосередньо самим ОСОБА_3 , як головним бухгалтером (хоча в Договорі він зазначає се-бе, як виконавчого директора), без належних повноважень, для суду є очевидним, що при їх створенні існує достатній вплив самого ОСОБА_3 на формування того уявлення про обставини справи, яке вигідне йому і позивачці - ОСОБА_1 .

Без документального підтвердження (первинних бухгалтерських документів (ка-сової книги), наказів про повноваження ОСОБА_3 приймати готівкові гро-шові кошти, довідки про ліміт каси, договору про повну матеріальну відповідальність), бухгалтерської звітності про зарахування грошових коштів ТОВ «ЛІЛАК» та/або їх використання товариством, такі квитанції не є належними доказами у розумінні ст. 77 ЦПК України (належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказуван-ня).

Доказів на спростування зазначеного матеріали справи не містять.

Враховуючи вищевказане, встановивши, що ОСОБА_3 , підписуючи з обох сторін договір поворотної фінансової допомоги, діяв саме в своїх інтересах, суд дійшов висновку, що є підставою для визнання такого правочину недійсним, в силу по-ложень статей 203, 215 ЦК України.

Подібний за замістом висновок викладений в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року в справі № 522/4840/18 (провадження № 61-15233св19).

Оскільки суд визнає недійсним Договір №КП-61/22 від 13.06.2022 року, укла-дений між ТОВ "ЛІЛАК" і ОСОБА_1 , в силу приписів ч.1 ст.216 ЦК України, відсутні і підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення поворотної фінансової допомоги, 3% річних та інфляційних втрат, правовою підставою якого є норми зобов`язального права, так як недійсний правочин не створює юридичних наслідків.

На підставі вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про залишення первісного позову ОСОБА_1 до ТОВ «ЛІЛАК» без задоволення, а зустрічний позов ТОВ "ЛІЛАК" до ОСОБА_1 вважає таким, що слід задовольнити в повному об-сязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259,263-265, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Первісний позов ОСОБА_1 , в інтерсах якого діє адво-кат ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» про стягнення поворотної фінансової допомоги, 3% річних та інфляційних витрат - залишити без задоволення.

Зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК» до ОСОБА_15 про визнання недійсним договору поворотної фінансо-вої допомоги - задовольнити.

Визнати недійсним договір №КП-61/22 від 13.06.2022 року про надання пово-ротної фінансової допомоги, укладений між товариством з обмеженою відповідаль-ністю «ЛІЛАК» та ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеже-ною відповідальністю «ЛІЛАК» сплачений судовий збір у розмірі 2 684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подан-ня апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провад-ження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено на протязі тридцяти днів з дня його проголошен-ня шляхом подачі апеляційної скарги до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 , РНОКПП № НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ..

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІЛАК», код ЄДРПОУ: 40220106, місцезнаходження: вул. Кушніренка Андрія, буд.7А, м. Чернівці, 58005.

Повне рішення складено 17 травня 2024 року.

Суддя О.Є.Терещенко