Постанова

від 14.05.2024 по справі 519/38/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4081/24

Справа № 519/38/23

Головуючий у першій інстанції Барановська З. І.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Таварткіладзе О.М.,

суддів: Заїкіна А.П., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря судового засідання: Трофименка О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южного міського суду Одеської області від 28 грудня 2023 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання батьківства,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання батьківства. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що вони знайомі з відповідачкою з 2020 року, періодично зустрічалися та мали стосунки, від яких на початку 2022 року відповідачка завагітніла та ІНФОРМАЦІЯ_1 народила дочку ОСОБА_3 . Після народження дитини відповідачка з незрозумілих для позивача підстав припинила з ним спілкування, почала його уникати, на дзвінки не відповідає, двері не відчиняє, до дитини не допускає. Дитину, як відомо позивачу, відповідачка зареєструвала відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, надавши їй своє прізвище ОСОБА_4 . Позивач впевнений, що це його донька та бажає виконувати відносно дитини свої батьківські обов`язки, у зв`язку з чим просить суд визнати його батьком дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 та зобов`язати Відділ реєстрації актів громадського стану в м. Южне міського управління юстиції внести зміни в книгу реєстрації народжень про народження ОСОБА_5 , змінивши в графі батько запис на ОСОБА_2 . 14.08.2023 року позивач доповнив позов вимогою, відповідно якої просив змінити дитині ОСОБА_6 прізвище з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_7 », та внести відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Рішенням Южного міського суду Одеської області від 28 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн та судовий збір у розмірі 992,40 грн. В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду фактично оскаржується відповідачем лише в частині задоволених позовних вимог, в іншій частині рішення суду не оскаржується і в апеляційному порядку не переглядається.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Южного міського суду Одеської області від 28 грудня 2023 року в частині задоволених вимог скасувати та відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 п. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 частково, визнаючи ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянина України, батьком дитини, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд першоїінстанції, надавши оцінку поважності причин не прибуття відповідача з дитиною до експертної установи, що унеможливило проведення призначеної за клопотанням позивача та його представника судовогенетичної молекулярноїекспертизи,визнав у відповідності до статті 109 ЦПК України той факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, а саме: що позивач є біологічним батьком дитини та, як слідство, виходив з обґрунтованості вимог позивача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що:

- згідно з листом з Южненського відділу ДРАЦС в Одеському районі Одеської області №221/24.18-20 від 05.04.2023 року у Державному реєстрі актів цивільного стану громадян виявлено актовий запис про народження №198 від 17.12.2022 року, складений Южненським ВДРАЦС в Одеському районі Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) на гр. ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де матір`ю зазначено ОСОБА_1 , відомості про батька вказано за вказівкою матері, згідно ч. 1 ст. 135 СК України;

- відповідно до листа КУ «Одеське обласне бюро судовомедичної експертизи» № 1213-11 від 31.05.2023 року повернуто без виконання цивільну справу та ухвалу суду від 21.03.2023 року про призначення судовогенетичної молекулярної експертизи у зв`язку з неприбуттям 15.05.2023 року та 29.05.2023 року ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_9 до КУ «Одеське обласне бюро судовомедичної експертизи» для одночасного відбору біологічних зразків.

- представник відповідача зазначив в судовому засіданні, що про проведення судовогенетичної молекулярної експертизи 15.05.2023 року та 29.05.2023 року ОСОБА_1 було відомо, але вона відмовилась від її проведення, так як переживає за стан здоров`я дитини і не хоче щоб з нею проводились медичні маніпуляції.

Колегія суддів виходить з такого.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Згідно з ч. 1 ст. 126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки чи чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах реєстрації актів цивільного стану (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із ч. ч. 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

При вирішенні спору про визнання батьківства суд приділяє особливу увагу інтересам дитини, не ігноруючи при цьому інтереси ймовірного біологічного батька.

Висновок судово-медичної (молекулярно-генетичної) експертизи є підставою для категоричного висновку для визнання батьківства, оскільки ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Калачова проти Росії» від 07 травня 2009 року, заява № 3451/05).

Згідно ч. 4 та п.п. 3-5 ч. 5 статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

У частині першій статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до частини першої статті 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у справі призначалась судово-генетична експертиза для встановлення біологічного батьківства позивача, проте ОСОБА_1 разом з дитиною ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2 не з`являлися для забору біологічних зразків для проведення судово-генетичної експертизи, що унеможливило її проведення і це свідчить про ухилення відповідача від проведення зазначеної експертизи з метою встановлення істини у справі.

Судом з`ясовано позицію відповідача ОСОБА_1 , що була висловлена її представником адвокатом Дубінкіним Ю.М. та підтвердження і в апеляційному суді про те, що про проведення судовогенетичної молекулярної експертизи 15.05.2023 року та 29.05.2023 року ОСОБА_1 було відомо, але вона відмовилась від її проведення, так як переживає за стан здоров`я дитини і не хоче щоб з нею проводились медичні маніпуляції

Не з`явлення відповідачки разом із дитиною до експертної установи для відібрання біологічних матеріалів для проведення судово-генетичної експертизи свідчить про її небажання отримати точні висновки щодо походження дитини на спростування доводів позивача про оспорювання батьківства.

При цьому судом першої інстанції вжито належних процесуальних заходів з метою проведення судово-генетичної експертизи та забезпечення участі відповідача разом із дитиною у її проведенні.

Відповідач не довеланаявність поважних підстав, які перешкоджали їй з`явитися разом із дитиною до експертної установи для забору відповідних зразків її та дитини. Вказані дії та бездіяльність відповідача, що призвели до неможливості проведення експертизи, надали апеляційному суду можливість визнати факт та встановити, з урахуванням інших доказів, походження дитини від позивача (стаття 109 ЦПК України).

Визнання позивача батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідає інтересам малолітньої дитини.Негативних наслідків для дитини судом апеляційної інстанції не встановлено.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25.08.2020 року у справі № 478/690/18; від 09.09.2020 року у справі № 277/836/16-ц. Ця правова позиція є незмінною.

Доводи апеляційної скарги зведені лише до незгоди з висновком суду першої інстанції без наведення будь-яких обставин, які б ставили під сумнів набутий судом висновок або свідчили б про невірну оцінку судом доказів, які надані сторонами та невірне застосування законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Таким чином, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Южного міського суду Одеської області від 28 грудня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено: 17.05.2024 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: А.П. Заїкін

С.О. Погорєлова