Постанова

від 20.05.2024 по справі 522/20211/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2999/24

Справа № 522/20211/21

Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.05.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Муніципальна варта» у справі за позовом Комунальної установи «Муніципальна варта» до ОСОБА_1 в особі законного представника ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Південний», ОСОБА_3 про стягнення надміру перерахованих коштів, на заочне рішення Саратського районного суду Одеської області, постановлене під головуванням судді Бучацької А.І. 08 лютого 2023 року у смт. Сарата Одеської області, -

встановила:

У жовтні 2021 року директор Комунальної установи «Муніципальна варта» звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив стягнути зі ОСОБА_2 , як законного представника та спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунальної установи «Муніципальна варта» заборгованість у розмірі 46709,57 грн. та судові витрати у сумі 2270 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом в.о. директора Комунальної установи «Муніципальна варта» № 185К від 19 серпня 2017 року ОСОБА_4 (батька ОСОБА_1 та цивільного чоловіка ОСОБА_2 ) було прийнято на роботу охоронником персоналу охорони.

Станом на січень 2018 року Саратський районний військовий комісаріат повідомив установу про зарахування ОСОБА_4 на військову службу за контрактом до військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 26 січня 2018 року.

Наказом № 18/К від 2 лютого 2018 року ОСОБА_4 було звільнено у зв`язку із вступом на військову службу за контрактом. Відповідно до ст. 119 КЗпП України, Комунальна установа «Муніципальна варта» зберегла за ОСОБА_4 місце роботи, посаду і середній заробіток.

25 листопада 2020 року законний представник та мати відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , надала документи стосовно смерті ОСОБА_4 та повідомила про відкриття спадкової справи.

Представник позивача зазначав, що керівництву установи стало відомо про смерть ОСОБА_4 25 листопада 2020 року, через рік після його смерті. До цього призвела відсутність листів та повідомлень про смерть від військового комісаріату та сім`ї померлого ОСОБА_4 .

Після смерті ОСОБА_4 на його картковий рахунок НОМЕР_2 у АБ «Південний» за період з 25 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року була перерахована заробітна плата у розмірі 46709,57 грн.

Представник позивача стверджував, що після смерті ОСОБА_4 його дружина продовжувала отримувати кошти з його карткового рахунку, допоки строк дії картки ОСОБА_4 не закінчився.

Заочним рішенням Саратського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року у задоволенні позову Комунальної установи «Муніципальна варта» було відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Комунальної установи «Муніципальна варта» посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки відповідачі отримували безпідставно грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені) в той час, коли ОСОБА_4 вже помер, та вони свідомо не повідомили комунальну установу, то у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України.

Заслухавши суддю-доповідача, здійснивши розгляд апеляційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника Комунальної установи «Муніципальна варта»підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України,апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що наказом Комунального підприємства «Муніципальна варта» Одеської міської ради від 19 серпня 2017 року за № 185/К ОСОБА_4 було прийнято на роботу охоронником персоналу підприємства з 21 серпня 2017 року з окладом згідно штатного розпису (т.1 а.с. 7).

Згідно Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26 січня 2018 року № 27, старшого лейтенанта ОСОБА_4 було зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення та на підставі наказу Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » призначено на посаду заступника командира 2 мотопіхотної роти з морально-психологічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 (т.1 а.с.11).

Наказом Комунального підприємства «Муніципальна варта» Одеської міської ради від 02 лютого 2018 року за № 15/К було увільнено ОСОБА_4 , охоронника персоналу охорони комунального підприємства «Муніципальна варта», від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби за контрактом строком на п`ять років з 02 лютого 2018 року по 25 січня 2023 року. Головному бухгалтеру наказано нараховувати середньомісячну заробітну плату ОСОБА_4 до 25 січня 2023 року (т.1 а.с. 9).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 29 листопада 2019 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області (т.1 а.с.10).

25 листопада 2020 року від ОСОБА_2 на ім`я директора Комунальної установи «Муніципальна варта» надійшла заява про прийняття документів стосовно смерті цивільного чоловіка ОСОБА_4 (т.1 а.с.14).

Наказом Комунального підприємства «Муніципальна варта» Одеської міської ради від 25 листопада 2020 року за № 179/К було припинено трудовий договір з ОСОБА_4 , охоронником персоналу охорони Комунального підприємства «Муніципальна варта», у зв`язку зі смертю ІНФОРМАЦІЯ_3 . Головному бухгалтеру наказано нарахувати компенсацію за: 24 дні невикористаної відпустки за період роботи з 21 серпня 2017 року по 20 серпня 2018 року; 24 дні невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 21 серпня 2018 року по 20 серпня 2019 року; 24 дні невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 21 серпня 2019 року по 20 серпня 2020 року; 6 днів невикористаної основної щорічної відпустки за період роботи з 21 серпня 2020 року по 25 листопада 2020 року - день звільнення (а.с. 9).

Згідно довідки про заробітну плату Комунального підприємства «Муніципальна варта» Одеської міської ради від 13 жовтня 2021 року № 314/01-1, ОСОБА_4 дійсно працював у Комунальній установі «Муніципальна варта» з 21 серпня 2017 року на посаді охоронника, а з 02 лютого 2018 року по 25 січня 2023 року був увільнений від роботи зі збереженням місця роботи, посади та середнього заробітку на період проходження військової служби за контрактом згідно наказу від 02 лютого 2018 року № 15/К. Заробітна плата складала: листопад 2019 року 575,33 грн., грудень 2019 року 4602,69 грн., січень 2020 року 4720,96 грн. лютий 2020 року 4720,96 грн., березень 2020 року 4720,96 грн., квітень 2020 року 4720,96 грн., травень 2020 року 5035,70 грн., червень 2020 року 4406,24 грн., липень 2020 року 5035,70 грн., серпень 2020 року 5035,70 грн., вересень 2020 року 4406,23 грн., жовтень 2020 року 5330,24 грн., листопад 2020 року 4997,10 грн., нарахована компенсація за невикористану відпустку 11599,20 грн.; разом до сплати 46709,57 грн.

Заробітна плата нараховувалась на картковий рахунок ОСОБА_4 НОМЕР_4 у рамках обслуговування зарплатного проекту у АБ «Південний». Виплачена після смерті ОСОБА_4 заробітна плата за період 25 листопада 2019 року по 30 листопада 2020 року становить 46709,57 грн. (т.1 а.с.15-16).

З виписки по рахунку клієнта ОСОБА_4 , № рахунку НОМЕР_4 вбачається, що у розрахунковий період з 28 серпня 2017 року по 06 травня 2022 року щомісячно здійснювалось зарахування заробітної плати, в тому числі й після смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 . Останнє зарахування заробітної плати було здійснено 26 листопада 2020 року в сумі 4997,10 грн. Зняття готівки та розрахунки за покупки також проводились і після смерті ОСОБА_4 до 23 липня 2020 року. Кінцевий залишок та доступна сума для використання 24583,05 грн. (т.1 а.с. 95-102).

З матеріалів справи також вбачається, що на момент смерті ОСОБА_4 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 , останній проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . До складу його сім`ї, що сумісно з ним проживали входили: мати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ); співмешканка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (проживала без реєстрації); дочка співмешканки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (проживала без реєстрації); дочка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Зазначені обставини підтверджуються довідкою Плахтіївської сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 14 жовтня 2022 року за № 457 (т.1 а.с.169).

З копії спадкової справи № 55/2020 щодо майна ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка заведена державним нотаріусом Саратської районної державної нотаріальної контори, встановлено, що 15 травня 2020 року заяву про прийняття спадщини подала ОСОБА_2 , як законний представник малолітньої дочки померлого ОСОБА_1 . В заяві ОСОБА_2 повідомила нотаріуса, що є інший спадкоємець за законом - син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) вбачається, що ОСОБА_4 заповіту не залишив. Свідоцтва про право на спадщину не видавались (а.с. 133-150).

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Колегія суддів враховує, що представник позивача у позовній заяві просив стягнути з відповідача заробітну плату, виплачену після смерті ОСОБА_4 , в загальній сумі 46709,57 грн., обґрунтовуючи свої вимоги положеннями ст. ст. 1166 та 1187 ЦК України (т. 1 а.с. 3).

Однак, як вірно зазначено судом першої інстанції, статтею 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про те, що матеріали справи не містять доказів, що ОСОБА_4 своїми діями чи бездіяльністю завдав шкоди немайновим правам позивача чи його майну, а тому відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача 48979,54 грн, відповідно до положень ст. 1166 ЦК України.

Крім того, між позивачем та ОСОБА_4 не існувало правовідносин щодо відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, тому вимоги позивача про стягнення з відповідачки коштів, обгрунтовані положеннями ст. 1187 ЦК України, є безпідставними.

Згідно ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 3, 4 ст. 1219 ЦК України визначено, що не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Отже, виходячи зі змісту вказаних норм, до складу спадщини не входять суми заробітної плати, які нараховані та виплачені працівнику після його смерті.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення вказаних сум з відповідача, як зі спадкоємця померлого ОСОБА_4 , є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому оскільки кошти, які перераховані позивачем після смерті ОСОБА_4 на рахунок останнього, не входять до складу спадщини, то вони є коштами Комунальної Установи «Муніципальна варта», які зайво перераховані на рахунок ОСОБА_4 .

Згідно ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За положеннями ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Таким чином, у ст. 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Зазначений висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18).

Матеріалами справи підтверджено та не спростовується сторонами факт нарахування Комунальною установою «Муніципальна варта» заробітної плати після смерті ОСОБА_4 та факт часткового зняття грошових коштів з рахунку померлого після його смерті.

Однак, з відповіді від 28 листопада 2022 року за вих.№ 14-001-28783-2022 АБ «Південний» на ухвалу суду від 15 листопада 2022 року про витребування доказів вбачається, що надання фото- та відеодоказів зняття готівки з рахунку ОСОБА_4 , починаючи з 26 листопада 2019 року по 23 липня 2020 року включно, не уявляється можливим у зв`язку із обмеженим строком зберігання відеозаписів. Фотофіксація в приміщеннях банку не здійснюється (т.1 а.с.199).

Також з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 27 листопада 2019 року відносно ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів в Державний установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор», починаючи з 25 листопада 2019 року без визначення розміру застави т.1 (а.с. 197-198).

Ухвалою Саратського районного суду Одеської області від 22 січня 2020 року строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваній ОСОБА_2 було продовжено на 34 дні в Державний установі «Ізмаїльський слідчий ізолятор» (т.1 а.с. 195-196).

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 лютого 2020 року ОСОБА_2 було змінено запобіжний захід з тримання під вартою на домашній арешт за місцем проживання (т.1 а.с.226-227).

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що у період 25 листопада 2019 року по 19 лютого 2020 року у ОСОБА_2 не було фізичної можливості знімати грошові кошти з карткового рахунку ОСОБА_4 .

На підставі викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи суду, що матеріали справи не містять доказів того, що саме малолітня відповідачка чи її законний представник отримали кошти, які надходили на рахунок ОСОБА_4 після його смерті, у зв`язку із чим відсутні правові підстави для покладення на відповідачку обов`язку повернути вказані кошти на користь позивача.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку поданим сторонами доказам, як в цілому, так і кожному окремо, дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем не доведено підстав для стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 46709,57 грн., а тому позов задоволенню не підлягав.

Необгрунтованими при цьому є доводи апеляційної скарги Комунальної установи «Муніципальна варта» про те, що оскільки відповідачі отримували безпідставно грошові кошти (надмірно нараховані та виплачені) в той час, коли ОСОБА_4 вже помер, та вони свідомо не повідомили комунальну установу, то у даному випадку підлягають застосуванню норми ст. 1212 ЦК України.

Крім того, колегія суддів приймає до уваги, що апеляційна скарга не містить жодного належного доказу, з якого достеменно можна було б встановити, що грошові кошти отримувались та витрачались саме ОСОБА_2 , враховуючи ту обставину, що остання у період з листопада 2019 по лютий 2020 року знаходилась у місцях позбавлення волі та фізично не мала змоги розпорядитися спірними грошовими коштами.

Одночасно, апелянтом не звернуто увагу на те, що на час смерті ОСОБА_4 разом із ним проживала також дочка співмешканки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , якій на той період виповнилося 16 років. Також спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 . Не було перевірено, чи мали вказані особи доступ до зарплатної картки померлого, та чи могли вони розпорядитися грошовими коштами, що надходили на вказану картку.

Таким чином, колегія суддів доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги Комунальної установи «Муніципальна варта» ґрунтуються на припущеннях, а на припущеннях суду заборонено ухвалювати судове рішення (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. 367, 369, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника Комунальної установи «Муніципальна варта» залишити без задоволення.

Заочне рішення Саратського районного суду Одеської області від 08 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає за винятками, передбаченими п. 2 «а» - 2 «г» ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 20 травня 2024 року.

Судді Одеського

апеляційного суду С.О. Погорєлова

А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе