Рішення

від 01.05.2024 по справі 705/366/23

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/366/23

2/705/427/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Піньковського Р.В.

при секретарі Остропольській О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Умань в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки, в обґрунтування зазначивши наступне.

18 травня 2017 року між ним, ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435 площею 4,1640 га, яка належить йому на підставі державного акту ЯИ № 800462 виданого 16.03.2010.

Примірник договору оренди йому не надавався, а відповідно, розмір орендної плати, строки її виплати та інші обов`язкові умови договору оренди землі йому невідомі.

Згідно обов`язкових умов будь якого договору оренди, орендна плата сплачується орендарем один раз на рік, після збору врожаю в період до 30 грудня поточного року.

З 2017 року по грудень 2022 року, а відповідно за весь період дії договору, враховуючи 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, орендну плату, він, як орендодавець не отримував, не надавалося ніяких послуг в рахунок орендної плати, а відповідно відповідач (орендар) не виконує умов договору, чим систематично порушує його права.

Відповідач не виконав обов`язки визначені ст. 24 Закону України «Про оренду землі», а така умова є істотною, у зв`язку з цим вважає, що земельна ділянка підлягає поверненню.

Згідно норм чинного земельного законодавства, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Крім того, інформує суд про те, що він в письмовій формі звернувся до відповідача з проханням надіслати йому оригінал договору оренди земельної ділянки від 18.05.2017 і на момент звернення до суду відповіді він не отримав.

Просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.05.2017, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,1640 га, кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 800462.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» на користь ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , судовий збір в сумі 992,40 грн. та витрати на професійну юридичну допомогу згідно наданих документів під час судового розгляду.

В ході розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги в зв`язку з заміною відповідача на правонаступника ТОВ «Байс-Агро» та щодо дати укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 24.01.2012, про що надала відповідну заяву.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, від представника ОСОБА_2 надійшла письмова заява, у якій просить суд розгляд справи проводити у її відсутність та у відсутність її довірителя ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримують в повному обсязі, та просять суд їх задовольнити, поклавши на відповідача обов`язок сплатити судові витрати. Також зазначила, що розмір витрат в частині отримання позивачем правової допомоги, нею буде подано до суду у встановленому порядку.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, попередньо до суду подав заяву, у якій вказував, що позовні вимоги не визнають повністю, просять відмовити у задоволенні позову та надав до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру. Також 01.05.2024 до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 , у якій просить суд відкласти розгляд справи, оскільки він зайнятий у іншій справі, в підтвердження надавши інформацію із сайту Судова влада України.

У зв`язку з повторною неявкою відповідача в судове засідання, в порядкустатті 280 ЦПК України, зі згоди позивача суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положеннямст. 223 ЦПК України.

Суд, врахувавши позицію позивача та його представника, вивчивши письмові матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини цієї справи, на які позивач послався як на підставу своїх вимог, що викладені у заявах по суті та підтверджені доданими до неї доказами, які були досліджені судом, із врахуванням відсутності заперечень відповідача та неодноразової неявки представника в судові засідання, оцінивши позиції сторін та докази у справі за принципами, встановленими ст. 89 ЦПК України, прийшов таких висновків.

Згідно з ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до приписів ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд вважає, що спірні правовідносини, які виникли між сторонами у справі врегульовані нормами Конституції України, Цивільним кодексом України, Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Статтею 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Крім того, ст.41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Отже, із наведених судом норм Конституції України вбачається, що держава Україна приділяє особливу увагу захисту права власності на землю.

Відповідно до ст. 1, 13, 14 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України (220-2004-п ).

Згідно ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про оренду землі» спори, пов`язані з орендою землі, вирішуються у судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 у відповідності до сертифікату серії ЧР № 0086998 на право на земельну частку (пай), на підставі рішення Уманської районної державної адміністрації від 21 жовтня 1996 року № 429, належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСПП ім. Черняховського розміром 4,91 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 12.10.2022 за № НВ-0001081612022, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого Уманською районною державною адміністрацією 16.03.2010 ЯИ №800462. Розмір земельної ділянки 4,1640 га. Крім того, зазначено, що вказана земельна ділянка передана в оренду ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агропосівна компанія», датою реєстрації такого права є 18.05.2017.

Також згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2023 за № 343714871, власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, площею 4,164 га, яка зареєстрована 16.03.2010, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в с. Оксанина, Уманського району, Черкаської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №800462, виданого 16.03.2010 Уманською районною державною адміністрацією, є ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано 18.05.2017, номер 20530180. Крім того, 18.05.2017 за № 20530271 державним реєстратором Уманської районної державної адміністрації Ковальчук Л.В., зареєстровано договір оренди земельної ділянки, б/н, виданий 24.01.2012, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Комерційно-виробничої фірми «Байс»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 35307648 від 23.05.2017. Строк дії оренди до 24.01.2061. Орендар: Дочірнє підприємство «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія», орендодавець ОСОБА_1 .

У відповідності до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, п. 9, визначено, орендна плата вноситься орендарем в розмірі не менше 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить три тисячі двісті чотирнадцять гривень 20 коп., а п. 11 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься у строк з 31 серпня по 31 грудня поточного року.

Згідно пунктів 35 та 36 Договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки або примусового її відчуження, ліквідації юридичної особи орендаря, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та на підставі рішення суду.

Договір оренди земельної ділянки б/н від 24.01.2012 підписаний ОСОБА_1 та директором Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» комерційно-виробничої фірми «Байс» ОСОБА_4 . На договорі наявна відмітка про його реєстрацію.

Підставою для звернення позивача до суду стало те, що відповідачем було порушено умови спірного договору оренди щодо виплати орендної плати.

Статтею 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Судом встановлено, що при підписанні договору, сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов договору оренди землі, що підтверджується їх підписами під договором.

В тому числі сторонами було погоджено, що орендна плата вноситься орендарем з 31 серпня по 31 грудня поточного року.

Інших умов внесення орендної плати договір оренди землі від 24 січня 2012 року не містить, та в матеріалах справи відсутні відомості про зміну сторонами указаного договору його істотних умов.

У відповідності до положень частини 2 статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У пункті д) частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Приписами ст.24 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Отже, розглядаючи спори про розірвання договору оренди з підстав заборгованості по орендній платі, слід мати на увазі, що згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Таким чином, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди.

Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст.13 ЦПК України) суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показання свідків.

У відповідності до ч. 1 ст. 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

В ході розгляду справи представником відповідача було долучено до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру № 510 від 04 вересня 2017 року, згідно якого ОСОБА_1 видано орендну плату за земельний пай за 2017-2025 роки, кадастровий номер земельної ділянки 7124385500:03:000:1435 в розмірі 30 000,00 грн., але вказаний доказ суд не бере до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України, а саме без підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

За приписами ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до спірного Договору оренди землі від 24 січня 2012 року, його дія припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

Пунктом 39 указаного договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

Оскільки умовами договору не передбачено інше, ніж у пункті 9, внесення орендної плати, в тому числі і можливість її внесення авансовим платежем, а відповідачем не надано жодного належного доказу, щодо взагалі сплати орендної плати позивачу, суд вважає, що у вказаному випадку позивачем доведений факт неналежного виконання відповідачем умов спірного договору оренди землі, а саме систематична несплата орендної плати.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок зібраних у справі доказів у їх сукупності суд вважає, що взяті на себе зобов`язання за договором оренди землі відповідачем не виконано, систематична несплата ним орендної плати за користування належною позивачу земельною ділянкою на думку суду є підставою для розірвання вказаного договору, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з положеннями статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача понесених позивачем витрат зі сплати судового збору у розмірі 992,40 грн. Представником позивача ставилося питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, але нею до суду направлено заяву, що питання щодо таких витрат нею буде подано в подальшому, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Керуючись Законом України «Про оренду землі», ст. ст.124 та 141 ЗК України, ст. 509, 526, 610, 611, 638, 651 ЦК України, ст. ст. 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки задовольнити.

Розірвати договір оренди земельної ділянки від 24.01.2012, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,1640 га, кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 800462.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Байс-Агро» (ЄДРПОУ 30334495) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 992,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК Українизаочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя: Р. В. Піньковський