Постанова

від 12.11.2024 по справі 705/366/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1751/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №705/366/23 Категорія: 302090000 Піньковський Р. В. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіГончар Н.І., Сіренко Ю.В.секретар Любченко Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача на заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2024 (повний текст складено 01.05.2024, суддя в суді першої інстанції Піньковський Р.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 доТОВ «Байс-Агро»про розірвання договору оренди земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 у січні 2023 року звернувся до суду з позовом доТОВ «Байс-Агро» про розірвання договору оренди земельної ділянки, вказавши, що 18.05.2017 між ним та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро ПосівнаКомпанія»було укладено договір оренди землі, а саме земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435 площею 4,1640 га, яка належить йому на підставі державного акту ЯИ № 800462 виданого 16.03.2010.

Примірник договору оренди йому не надавався, відповідно, розмір орендної плати, строки її виплати та інші обов`язкові умови договору оренди землі йому невідомі.

Згідно обов`язкових умов будь якого договору оренди, орендна плата сплачується орендарем один раз на рік, після збору врожаю в період до 30 грудня поточного року.

З 2017 року по грудень 2022 року, за весь період дії договору, враховуючи 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 та 2022 роки, орендну плату позивач, як орендодавець не отримував, не надавалося ніяких послуг в рахунок орендної плати, а відповідач (орендар) не виконує умов договору, чим систематично порушує його права.

Відповідач не виконав обов`язки, визначені ст. 24 ЗУ «Про оренду землі», а така умова є істотною, у зв`язку з цим вважає, що земельна ділянка підлягає поверненню.

Згідно норм чинного земельного законодавства, основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

За наведених підстав позивач просив суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.05.2017, укладений між ним та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агро Посівна Компанія» на земельну ділянку площею 4,1640 га, кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, яка належить позивачу на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯИ № 800462.

У ході розгляду справи представник позивача уточнила позовні вимоги в зв`язку з заміною відповідача на правонаступника ТОВ «Байс-Агро» та щодо дати укладення оскаржуваного договору оренди земельної ділянки від 24.01.2012, про що надала відповідну заяву.

Заочним рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2024 позовні вимоги у справі задоволено. Суд виходив з того, що відповідач не довів факту проведення належної та систематичної сплати позивачу орендної плати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач після відхилення заяви про перегляд заочного рішення подав 09.10.2024 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та новим рішенням відмовити у задоволенні позовних вимог у справі.

Скаржник наголошує на тому, що районним судом не було досліджено докази сплати орендної плати позивачу відповідачем наперед, що підтверджується копією видаткового касового ордеру та зроблено висновки про те, що вказаний доказ було подано представником відповідача без дотримання вимог ч.9 ст.83 ЦПК України, а саме те, що представником відповідача не надіслано сторонам перед його подачею до суду, в зв`язку із чим його не було прийнято до уваги при розгляді справи, як доказ який має важливе значення, для результату розгляду справи. Проте, про факт існування зазначеного видаткового касового ордеру учасники справи обізнані, що свідчить про відсутність зловживання відповідачем своїми процесуальними правами.

Вказує, що позивач не надав належних та допустимих доказів того, що він не отримував орендну плату наперед згідно наданих відповідачем видаткових касових ордерів.

Отже позивачем не доведено істотного порушення умов договору оренди з боку відповідача, як підстави для його розірвання.

Зазначає, що суд порушив права представника відповідача не задовольняючи його клопотання про відкладення розгляду справи чим завадив можливості взяти участь у судовому розгляді.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача адвокат Патрікєєва І.В. вказуючи на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, висновки якого знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, доведені належними та допустимими доказами, які не спростовані відповідачем, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

При розгляді справи встановлено, що позивачу ОСОБА_1 у відповідності до сертифікату серії ЧР № 0086998 на право на земельну частку (пай), на підставі рішення Уманської РДА від 21.10.1996 № 429 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСПП ім. Черняховського розміром 4,91 в умовних кадастрових гектарах.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 12.10.2022 за № НВ-0001081612022, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку. Розмір земельної ділянки 4,1640 га. Крім того, зазначено, що вказана земельна ділянка передана в оренду ДП «Агрофірма «Байс-Агро» ТОВ «Агропосівна компанія», датою реєстрації такого права є 18.05.2017.

Також відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 22.08.2023 за № 343714871, власником земельної ділянки кадастровий номер 7124385500:03:000:1435, площею 4,164 га, яка зареєстрована 16.03.2010, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована в с. Оксанина, Уманського району, Черкаської області, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку ЯИ №800462, виданого 16.03.2010 Уманською районною державною адміністрацією, є ОСОБА_1 . Право власності зареєстровано 18.05.2017, номер 20530180. Крім того, 18.05.2017 за № 20530271 державним реєстратором Уманської районної державної адміністрації Ковальчук Л.В., зареєстровано договір оренди земельної ділянки, б/н, виданий 24.01.2012, укладений між ОСОБА_1 та Дочірнім підприємством «Агрофірма «Байс-Агро» Комерційно-виробничої фірми «Байс»; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень: 35307648 від 23.05.2017. Строк дії оренди до 24.01.2061. Орендар: Дочірнє підприємство «Агрофірма «Байс-Агро» Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Посівна Компанія», орендодавець ОСОБА_1 .

У відповідності до вищевказаного договору оренди земельної ділянки, п. 9, визначено, орендна плата вноситься орендарем в розмірі не менше 4,5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 3214,20 грн., а п. 11 договору оренди земельної ділянки визначено, що орендна плата вноситься у строк з 31 серпня по 31 грудня поточного року.

Згідно пунктів 35 та 36 Договору оренди дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, придбання орендарем земельної ділянки у власність, викупу земельної ділянки або примусового її відчуження, ліквідації юридичної особи орендаря, шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін та на підставі рішення суду.

Договір оренди земельної ділянки б/н від 24.01.2012 підписаний ОСОБА_1 та директором Дочірнього підприємства «Агрофірма «Байс-Агро» комерційно-виробничої фірми «Байс» ОСОБА_2 .

Одночасно представник відповідача надав суду видатковий касовий ордер №363 від 02.11.2004, згідно якого ОСОБА_3 видано оренду плату в розмірі 23510 грн. за 2004-2053 роки.

У ході розгляду справи в суді першої інстанції представником відповідача було долучено до матеріалів справи копію видаткового касового ордеру № 510 від 04.09. 2017 згідно якого ОСОБА_1 видано орендну плату за земельний пай за 2017-2025 роки, кадастровий номер земельної ділянки 7124385500:03:000:1435 в розмірі 30 000,00 грн., але вказаний доказ суд не взяв до уваги, оскільки він поданий без дотримання вимог ч.9 ст. 83 ЦПК України, а саме без підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи.

Позивач у справі стверджує про порушення з боку орендаря обов`язку щодо сплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору оренди землі. Водночас, відповідач зазначає про відсутність порушень умов договору з його боку, адже відповідну оренду плату було сплачено наперед за весь строк оренди.

Правовідносини, наявні між сторонами у справі на підставі наведених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Відповідно до вимогстатті 124 ЗК Українипередача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно статті 1 ЗУ «Про оренду землі»(тут і далі по тексту постанови в редакції, чинній на час укладення договору оренди землі від 24.01.2012) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зістаттею 13 ЗУ «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Устатті 21 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

За положеннямистатті 24 ЗУ «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Частиною першоюстатті 32 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗакону (тобто, в тому числі, в разі несплати орендної плати) та умовами договору (в даному випадку п.10.3 договору оренди землі).

Водночас, у пункті д) частини першоїстатті 141 ЗК Українипередбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Далі, згідно зі статтями13,21 ЗУ «Про оренду землі»основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК України договірможе бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Вказані правові висновки відображено у постанові ВС від 31.07.2020 у справі №479/1073/18-ц.

Згідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, у кожному конкретному випадку істотність порушення договору треба оцінювати з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Поняття такої істотності закон розкриває за допомогою іншого оціночного поняття«значної міри позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору». Тобто, критерієм істотного порушення договору закон визначив розмір завданої цим порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати те, на що вона очікувала, укладаючи договір.

Крім того, за змістом правового висновку ВС у постанові від 22.01.2020 у справі №387/193/17 чинне законодавство про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Умови договору оренди землі про сплату орендної плати за майбутні періоди можуть бути погоджені сторонами договору оренди у формі, передбаченій статтею 14 ЗУ «Про оренду землі», тобто у письмовій формі.

Також у п.34 договору оренди землі від 24.01.2012, укладеному між сторонами справи, передбачено, що зміна умов договору здійснюються у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Пунктом 11 договору встановлено, що орендна плата вноситься з 21 серпня по 31 грудня поточного року.

Таким чином сторони справи у орендних правовідносинах між собою встановили щорічний порядок сплати орендної плати, який змін на час подачі позову не зазнав матеріали справи не містять належних, достовірних доказів внесення змін до договору в частині сплати орендної плати щодо розміру, порядку та строків її оплати.

Відтак знайшли своє підтвердження при розгляді справи судом аргументи позивача про те, що відповідачем порушуються умови договору оренди землі - систематично не сплачується орендна плата, а саме щорічно, як передбачено умовами договору (п.11).

Зазначені обставини в силу положень ч.1 ст.32 ЗУ «Про оренду землі»є підставою для задоволення позовних вимог у справі про розірвання договору оренди землі.

При цьому не можуть бути взяті до уваги аргументи відповідача про те, що ним весь розмір орендної плати за строк оренди був сплачений наперед, оскільки такий порядок сплати орендної плати сторони у договорі не узгоджували та він не може свідчити про належне виконання орендарем своїх договірних зобов`язань у цій частині систематичну та щорічну сплату орендної плати.

Апеляційні доводи скаржника у даній справі не спростовують висновки апеляційного суду стосовно непогодження умовами договору можливості сплати орендної плати за землю наперед, а відтак, такі дії орендаря не можуть підтверджувати належне виконання умов договору в частині зобов`язань по сплаті орендної плати.

Доводи апеляційної скарги щодо того, що суд першої інстанції порушив права представника відповідача, не задовольняючи його клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів до уваги не бере, виходячи з такого.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.

Згідно ст.375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги відсутні.

Отже подана відповідачем апеляційна скарга має бути відхилена.

У зв`язку з відхиленням вимог апеляційної скарги на підставі приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати скаржника по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи не відшкодовувати.

Керуючись ст. ст.141, 374,375, 381,382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу відхилити.

Заочне рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 01.05.2024 у даній цивільній справі залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в апеляційному суді скаржнику не відшкодовувати.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 14.11.2024.

Суддя-доповідач

Судді