Рішення

від 29.04.2024 по справі 752/5364/23

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №752/5364/23

Провадження №2/752/1071/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Кордюкової Ж.І.,

за участю секретаря Дураєвої А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Орещенко Л.А. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про визнання договору недійсним, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Комунального підприємства «Фінасова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа ОСОБА_6 про визнання недійсним договору, застосування наслідків недійсності правочину та стягнення грошових коштів.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що 18.03.2010 між ОСОБА_3 та Комунальним підприємством «Фінасова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за його згодою був укладений договір №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, за умовами якого ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання виконувати Правила ФФБ та передавати фінансовій компанії в управління грошові кошти з метою отримання у власність об`єкта інвестування.

З метою здійснення оплати за цим договором, він надав відповідачці свої особисті грошові кошти в розмірі 367200 грн., які належали особисто йому на праві приватної власності.

В квітні 2021 року він дізнався у Комунального підприємства «Фінасова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що в договір про участь у фонді фінансування будівництва 20.12.2010 було внесені зміни та надано йому копію Змін та доповнень до цього договору.

Відповідно до Змін та доповнень до договору №КНТР-000201/кв від 18.03.2010 ОСОБА_3 відступила право вимоги за цим договором на користь ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних частках, проте він своєї згоди на укладання таких змін своєю дружиною ОСОБА_3 не надавав. Більш того, про існування таких змін до договору він довідався лише у 2021 році.

Просив:

визнати договір змін та доповнень до договору №КНТР-000201/кв від 18.03.2010 недійсним;

застосувати наслідки недійсності правочину;

стягнути солідарно з відповідачів на його користь кошти в сумі 367200 грн., надані ним на придбання об`єкту інвестування за договором №КНТР-000201/кв від 18.03.2010.

23.03.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

23.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідач ОСОБА_4 надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він не підписував та не надавав згоди ОСОБА_3 на підписання змін та доповнень до договору №КНТР-000201/кв від 18.03.2010, проте надає копію договору зі своїм підписом. Жодних доказів на спростування того, що на договорі стоїть не його підпис немає. Позивач просить застосувати взаємовиключні способи захисту своїх прав. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідач ОСОБА_3 надала відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти задоволення позовних вимог. Зазначила, що позивачу з самого початку було достовірно відомо про обставини укладання договору. Її дочка ОСОБА_4 разом з чоловіком вирішили інвестувати гроші в будівництво однокімнатної квартири АДРЕСА_1 для подальшого проживання там онука. Проблемою було те, що спливали строки для укладання договору про участь у фінансуванні будівництва, а чоловік дочки - третя особа по справі, працював в іншій області. На сімейній нараді було прийняте рішення, що договір укладе вона з подальшою уступкою прав на дочку та онука, проти чого не заперечував позивач та надав свою згоду. Кошти на придбання квартири надала дочка, яка внесла їх через касу банку від свого імені. Ці кошти не були особистою власністю позивача. Позивач не міг накопичити таку велику суму коштів, відсутні докази того, що він дійсно мав таку суму коштів до укладання з нею шлюбу в 1992 році і стільки років зберігав їх. Договір банківського вкладу на суму 80000 грн. був укладений позивачем строком на 3 місяці, 02.09.2009 цей депозит був повернутий банком позивачу. Кошти в розмірі 80000 грн. є спільною сумісною власністю подружжя та були втрачені на придбання ними автомобіля. Позивачу було достовірно відомо про укладання договорів, він надавав свою усну та письмову згоду на їх підписання, повністю усвідомлюючи наслідки їх укладання. Просила відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на її користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Відповідач ОСОБА_5 надав відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у відзиві, є ідентичними доводам відповідача ОСОБА_4 . Зазначив, що позивач пропустив строки давності для звернення до суду з цими вимогами. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача на його користь витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Позивач надав відповідь на відзив, отриманий ним 19.09.2023, проте суд залишає відповідь на відзив без розгляду, зважаючи на порушення строків його подання, визначених в ухвалі суду від 23.03.2023.

Позивач ОСОБА_1 , підтримав заявлений позов, представник відповідачів адвокат Орщенко Л.А. заперечувала проти задоволення позовних вимог, просила застосувати до вимог позивача строки позовної давності.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

04.07.1992 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб.

Позивач уклав строкові договори банківського вкладу 02.06.2009 №1382/1 на суму 80000 грн. під 22,50% річних до 01.09.2009 та 02.09.2009 №1685/1 на суму 80000 грн. під 23% річних строком на 3 місяці до 01.12.2009.

18.03.2010 ОСОБА_3 уклала з Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінасова компанія «Житло-Інвест» договір №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва. За умовами цього договору ОСОБА_3 взяла участь у фонді фінансування будівництва та зобов`язання виконувати правила фонду фінансування будівництва, передати фінансовій компанії грошові кошти з метою одержання у власність об`єкт інвестування - квартиру №5, поверх 2, кількість кімнат 1, проектна площа 40,80 кв.м, житлового будинку з паркінгом по АДРЕСА_2 . Запланований строк введення об`єкта в експлуатацію - до 30.06.2011, поточна вартість об`єкта інвестування - разом з ПДВ 367000 грн.

Договір від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва був укладений за письмовою згодою ОСОБА_1 , який засвідчив свою згоду на укладання цього договору своєю дружиною підписом на договорі.

19.03.2010 ОСОБА_3 оплатила 367200 грн. відповідно до договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв, що підтверджується копією платіжного доручення від 19.03.2010 №1.

22.03.2010 ОСОБА_3 отримала свідоцтво про участь у ФФБ виду А.

23.03.2010 Комунальне комерційне унітарне підприємство «Фінасова компанія «Житло-Інвест» відступило ОСОБА_3 майнові права на вищезазначений об`єкт інвестування.

09.04.2010 ОСОБА_3 уклала з Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінасова компанія «Житло-Інвест» додаткову угоду №1 до договору від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, якою було визначено початкову вартість об`єкта інвестування в розмірі 365400 грн. з розрахунку поточної вартості 9000 грн. з ПДВ за 1 кв.м.

17.12.2010 ОСОБА_3 оплатила 4263 грн. відповідно до договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв, що підтверджується копією квитанції від 17.12.2010 №865.

29.12.2010 ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , довірителями, та Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінасова компанія «Житло-Інвест» зміни та доповнення до договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, відповідно до яких довірителі взяли участь у фонді фінансування будівництва та зобов`язання виконувати правила фонду фінансування будівництва, передати фінансовій компанії об`єкт інвестування, нести солідарну відповідальність за цим договором. Інформація про об`єкт інвестування - квартиру №5, поверх 2, кількість кімнат 1, проектна площа 40,80 кв.м, житлового будинку з паркінгом по АДРЕСА_2 . Запланований строк введення об`єкта в експлуатацію - до 30.06.2011. поточна вартість об`єкта інвестування - разом з ПДВ 367000 грн. Поточна вартість об`єкта інвестування - 365400 грн.

Зміни та доповнення до договору від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва були укладені за письмовою згодою ОСОБА_1 , який засвідчив свою згоду на укладання цього договору своєю дружиною ОСОБА_3 підписом на договорі.

14.12.2011 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 уклали з Комунальним комерційним унітарним підприємством «Фінасова компанія «Житло-Інвест» додаткову угоду №2 до договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, якою визначили вартість об`єкта інвестування в розмірі 369600 грн. з ПДВ.

ОСОБА_4 оплатила повну вартість квартири №5, поверх 2, кількість кімнат 1, проектна площа 40,80 кв.м, житлового будинку з паркінгом по АДРЕСА_2 в розмірі 369600 грн., що підтверджується довідкою Комунального комерційного унітарного підприємства «Фінасова компанія «Житло-Інвест» від 20.12.2011 № вих 000201 та актом №ПСВВ-000557 від 20.12.2011.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України. Згідно з частиною першою цієї статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

Отже, підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог щодо відповідності змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до частини другої статті 202 ЦК України правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (ч. 4 ст. 202 ЦК України).

Правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).

Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника в разі відсутності у співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень (частина четверта статті 369 ЦК України).

Частинами 2, 3 ст. 65 СК України встановлено, що при укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги (частини перша та друга статті 11 ЦПК України у редакції, чинній на час відкриття провадження у справі).

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, якого вона дійшла в постанові від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18, зокрема, необхідно, щоб той з подружжя, хто уклав договір щодо спільного майна, та кінцева набувачка - контрагент за таким договором діяли недобросовісно, зокрема щоб кінцева набувачка знала чи за обставинами справи не могла не знати про те, що майно належить подружжю на праві спільної сумісної власності і що той з подружжя, хто укладав договір, не отримав згоди на це другого з подружжя.

Позивач заявлені вимоги обґрунтував тим, що відповідач ОСОБА_7 не отримала від нього згоди на укладання змін і доповнень до договору від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, а також тим, що кошти, внесені нею за цим договором є його особистими коштами.

Суд відзначає, що зазначені доводи позивача є суперечливими, оскільки якщо кошти в сумі 367200 грн. є його особистими коштами, то навіщо він надавав свою згоду, як другий з подружжя, на укладання відповідачкою, як другим з подружжя, договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв. Суд відзначає, що така згода потрібна лише в тому випадку, коли відбувається укладення одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном, а тому необхідна згода другого з подружжя, оскільки відсутність такої згоди може бути підставою для визнання такого договору недійсним.

Суд, проаналізувавши доводи позивача, у сукупності з наданими доказами, приходить до висновку, що грошові кошти, сплачені позивачкою в рахунок оплати за договором від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв є спільною сумісною власністю подружжя. Доказів, які б спростовували зазначений висновок суду надано не було.

Суд вважає, що укладання позивачем двох депозитних договорів на суму 80000 грн. строком на три місця жодним чином не свідчать про те, що спірні кошти є особистою власністю позивача і були набуті ним до реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , тобто до липня 1992 року.

Також судом встановлено, що на оспорюваних позивачем змінах і доповненнях до договору від 18.03.20210 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва є письмове застереження, зроблене позивачем, що він надає свою згоду на укладання цього договору, засвідчене підписом позивача.

Доказів того, що від імені позивача цей підпис зроблено іншою особою суду не надано.

Враховуючи викладене, суд вважає надуманими та нічим не доведеними доводи позивача про те, що про укладання відповідачкою оспорюваного договору без його згоди йому стало відомо лише в 2021 році, коли він отримав копію цього договору від Комунального підприємства «Фінасова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого орану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

За таких обставин суд не вбачає підстав для визнання оспорюваних змін і доповнень до договору від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва, укладених 20.12.2010, недійсними, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог і має наслідком відмову в їх задоволенні.

При цьому суд враховує приписи ст. 188 ЦПК України, якою встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Суд відзначає, що вимога визнати недійсними зміни і доповнення до договору від 18.03.2010 №КНТР-000201/кв про участь у фонді фінансування будівництва є основною вимогою, від задоволення якої залежить задоволення похідних вимог про застосування реституції та стягнення коштів.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні первісної вимоги про визнання недійсними змін і доповнень до договору, то у задоволенні позовних вимог суд також відмовляє.

Крім того, у відзиві відповідачем ОСОБА_5 та в судовому засіданні представником відповідачів адвокатом Орещенко Л.А. було заявлено про застосування до вимог позивача строків позовної давності, що може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 04.12.2018 по справі № 910/18560/16 (12-143гс18), яка зазначила, що застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.

Отже, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. При цьому судом не було встановлено, що права або охоронювані законом інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, були порушені. Відтак, в цьому випадку строки позовної давності до вимог позивача не застосовуються.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовується, оскільки суду відмовив у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення в повному обсязі складено 03.05.2024.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Комунальне підприємство «Фінансова компанія «Житло-Інвест» Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), місцезнаходження: м. Київ, вул. Володимирська, б. 42, код ЄДРПОУ: 32855406.

Відповідач: ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

Третя особа: ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_5 , серія та номер паспорту: НОМЕР_5.

Суддя Ж. І. Кордюкова