Ухвала

від 16.05.2024 по справі 183/7445/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/799/24 Справа № 183/7445/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42022130000000169 від 05 вересня 2022 стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за участю:

прокурорів ОСОБА_10

підозрюваного ОСОБА_7

захисника ОСОБА_6

представника третьої особи, щодо

майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_8

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.

Ухвалою слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року задоволено клопотанняпрокурора ОСОБА_10 та накладеноарешт,шляхом заборонивідчуження,розпорядження такористування навилучені 30січня 2024року грошовікошти вході обшукуза місцеммешкання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 ,а самена грошовікошти всумі: 254 170 доларів США, 16 910 євро, 306 000 гривень, 20 фунтів стерлінгів.

Арештоване майно передано Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - АРМА) для здійснення заходів з управління.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що стороною обвинувачення доведено достатньо підстав щодо походження грошових коштів як таких, що могли бути здобутими в результаті вчинення кримінальних правопорушень і тому, відповідно до ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) вони є речовими доказами в кримінальному провадженні.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК передбачає покарання за вчинення цього злочину у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Таким чином, з огляду на вказані законодавчі норми, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

З урахуванням того, що вилучені в ході обшуку грошові кошти визнані речовими доказами, санкція статті передбачає конфіскацію майна, а також може бути застосована спеціальна конфіскація, накладення на вилучені грошові кошти арешту є обґрунтованим та запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі пошкодженню, знищенню або втраті майна.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг і узагальненні доводи осіб, які їх подали.

В апеляційнійскарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі. Захисник вказує, що слідчий суддя поклав в основу судового рішення докази, надані органом досудового розслідування, які не відповідають критерію поза межами розумного сумніву. Вважає, що передання грошових коштів в управління АРМА призведе до втрати індивідуально визначених ознак цих речових доказів, оскільки вони будуть випущенні у вільний обіг. Крім того, вважає, що в управління в АРМА передаються грошові кошти, які не є речовими доказами. Зазначає, що слідчому судді були наданні документи, що підтверджують джерело отримання грошових коштів у сумі 200 000 доларів США. Зазначає, що готівкові кошти, які вилучені в квартирі у Києві, не належить ОСОБА_7 , що залишилось поза увагою слідчого судді.

В апеляційнійскарзі представник ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування підстав для скасування оскарженої ухвали представник наводить доводи про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, зокрема, що вилучене у ОСОБА_9 майно не відповідає критеріям речових доказів, визначених в ст. 98 КПК. Слідчий ввів суд в оману, зазначивши, що ОСОБА_7 вчинив злочин, передбачений ст. 368-5 КК, проте це не відповідає дійсності, оскільки кримінальне провадження під номером ...169 зареєстроване 05 вересня 2022 року за ч. 5 ст. 191 КК по якій ОСОБА_7 повідомлено про підозру. До клопотання не долучені докази того, що вилучені грошові кошти належать саме ОСОБА_7 та набуті злочинним шляхом. Зазначає, що ОСОБА_9 не є підозрюваною у кримінальному провадженні, а з ОСОБА_7 остання спільно не проживає тривалий час, і власником вилучених коштів є саме ОСОБА_9 . Остання проживає разом з молодшим сином ОСОБА_11 та матір`ю ОСОБА_12 у м. Києві у квартирі, яка належить старшому синові ОСОБА_13 . Вилучені грошові кошти у розмірі 15 000 євро та 15 700 доларів США належать старшому сину ОСОБА_13 , який працює в Королівстві Іспанія і всі зароблені кошти відправляв матері. Інші грошові кошти у сумі 306 000 грн та 35 000 США є заощадженнями ОСОБА_9 та її матері. Грошові кошти у сумі 200 000 доларів США це запозичені кошти у знайомого сина ОСОБА_13 , які мали піти на придбання більшої квартири, оскільки ОСОБА_9 , її мати та молодший син проживали в однокімнатній квартирі, а старший син мав допомогти матері повернути ці кошти.

Враховуючи вищевикладене, представник зазначає, що орган досудового розслідування не надав належних та достатніх доказів того, що вилучені грошові кошти відносяться до розслідуваного кримінального правопорушення, а тому накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_9 є безпідставним.

Позиції учасників судового провадження.

ОСОБА_7 , його захисник ОСОБА_6 та представник власника майна ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримали свої апеляційні скарги і з підстав, викладених у скаргах просили їх задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого в повному обсязі.

Прокурор в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційних скарг та просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Мотиви апеляційного суду.

Відповідно до п. 3 ч. 3, ч. 5 ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК).

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Вказані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про арешт майна, слідчим суддею виконані належним чином.

З матеріалів клопотання слідує, що в провадженні Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області є кримінальне провадження № 42022130000000169 від 05 вересня 2022 року стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК.

07 березня 2024 року ОСОБА_7 вручено повідомлення про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК.

19 березня 2024 року ухвалою Дніпровського апеляційного суду залишено без змін ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2024 року про арешт майна.

21 березня 2024 року постановою заступника керівника Луганської обласної прокуратури ОСОБА_14 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні №42022130000000169 від 05 вересня 2022 року за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 367 КК України, до трьох місяців, тобто до 30 квітня 2024 року.

Слідчим суддею арешт накладений з метою забезпечення збереження речових доказів, а також можливої спеціальної конфіскації майна, враховуючи характер повідомленої підозри та розслідуваних злочинів.

З такими висновками слідчого судді погоджується і суд апеляційної інстанції, а прийняте слідчим суддею рішення прийняте у відповідності до положень кримінального процесуального закону.

Слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти мають ознаки грошових коштів набутих кримінально протиправним шляхом, і тому, відповідно до ст. 98 КПК, вони є речовими доказами в кримінальному провадженні.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК передбачає покарання за вчинення цього злочину у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК, спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна.

Отже, з огляду на вказані законодавчі норми, спеціальна конфіскація може бути застосована до майна засудженого якщо гроші, цінності та інше майно одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 170 КПК, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 зводяться до того, що на його думку, слідчий суддя поклав в основу судового рішення докази, надані органом досудового розслідування, які не відповідають критерію поза межами розумного сумніву.

Проте такі доводи ґрунтуються на власному, хибному тлумаченні положень кримінального процесуального закону, оскільки стандартом доказування поза розумним сумнівом керується суд під час судового розгляду висунутого обвинувачення по суті та який є значно суворішим, ніж стандарт доказування достатніх підстав, яким керується слідчий суддя при вирішення про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (окрім запобіжних заходів).

Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє прийти до висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.

Стандарти «достатніх підстав (доказів)» використовуються в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, цілі прийняття тих чи інших рішень (вчинення дій) та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчими суддями (судом) (статті 157, 163, частина 5 статті 234, 260 та інші статті КПК), так і слідчими, прокурорами (статті 134, 271, 276 КПК та інші).

Рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.

Із урахуванням цього, стандарт «достатніх підстав (доказів)» для мети застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, є нижчим ніж стандарт «обґрунтованої підозри», адже останній згідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КПК використовується для обґрунтування необхідності значно серйознішого обмеження прав, свобод і законних інтересів людини, і є нижчим, ніж найвимогливіший стандарт доказування «доведення вини поза розумним сумнівом», тому відповідні доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 є безпідставними.

Інші доводиапеляційної скаргизахисника зводятьсядо незаконностіпередачі вказанихгрошових коштівв управлінняАРМА,оскільки найого думку в АРМА передаються грошові кошти, які не є речовими доказами.

Разом з тим, слідчий суддя дав належну оцінку таким доводам, які були предметом розгляду слідчим суддею, мотивовано відхилені слідчим суддею і з такими висновками погоджується апеляційний суд.

Згідно з абзацом сьомим частини шостої статті 100 КПК, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

У пункті 4 частини першої статті 9 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведення оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За абзацом четвертим частини першої статті 1 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управляючи активами, Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Відповідно до частини третьої статті 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється Національним агентством на умовах ефективності, а також збереження та збільшення їх економічної вартості.

Абзацом першим частини першої статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», активи, визначені абзацом першим цієї статті, приймаються в управління на підставі ухвали слідчого судді, суду чи згоди власника активів.

Таким чином, незастосування заходів щодо передачі в управління Національному агентству майна та невжиття заходів щодо збереження арештованого майна (його втрати, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості), може потягти за собою негативні наслідки для підозрюваного у разі винесення обвинувального вироку стосовно останнього, а у разі винесення виправдувального вироку може стати порушенням прав підозрюваного у вигляді втрати вартості майна за час його перебування під арештом, що в обох випадках унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Окрім того, вжиття заходів щодо управління вказаним арештованим майном спрямовані на захист інтересів підозрюваного, оскільки гарантує власникам майна збереження його вартості, а також дає можливість збільшити цю вартість, тим самим компенсуються усі негативні наслідки застосування такого арешту.

Таким чином, висновки слідчого судді в цій частині є законними, обґрунтованими і достатньо мотивованими, тому апеляційний суд відхиляє ці доводи апеляційної скарги захисника.

Доводи апеляційних скарг про легальність походження грошових коштів у сумі 200 000 доларів США, були предметом перевірки, як слідчим суддею, так і апеляційним судом в ухвалі апеляційного суду від 19 березня 2024 року і з того часу, захисник та представник ОСОБА_8 не надали документів, які б пояснювали, яким чином ці грошові кошти потрапили до України, якщо пристати на їх версію про отримання коштів у позику від громадянина іншої держави.

Доводи представника, що грошові кошти у сумі 200 000 доларів США це запозичені кошти у знайомого сина ОСОБА_13 , які мали піти на придбання більшої квартири, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки належних доказів реальності вказаного правочину та передання таких грошових коштів до апеляційної скарги з часу постановлення попередньої ухвали апеляційного суду не надано, зокрема і документів, які б пояснювали, яким чином ці грошові кошти потрапили в Україну, враховуючи, що відповідно до законодавства України не задекларовано можна ввезти/вивезти з України грошові кошти в еквіваленті до 10 000 євро.

Також, враховуючи, що грошові кошти у сумі 254 170 доларів США, були віднайдені в квартирі різними сумами, в різних місцях квартири, в різних пакетах, пачках, конвертах, що викликає обґрунтований сумнів в запозиченні однієї суми в 200 000 доларів США в однієї особи.

Колегія суддів погоджується і з висновками слідчого судді, що станом на 30 січня 2024 року сума вилучених грошових коштів в перерахунку в національну валюту становить 10 629 878,60 гривень, що значно перевищує, навіть без врахування витрат на проживання, офіційний, документально підтверджений на даній стадії кримінального провадження дохід, як ОСОБА_7 так і його родичів ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_9 .

Не спростовують висновків слідчого судді і посилання захисника та представника на відомості про рух грошових коштів за банківським рахунком старшого сина ОСОБА_7 та ОСОБА_9 - ОСОБА_16 , який за твердженням захисту накопичив частину грошових коштів, оскільки живе та працює в Королівстві Іспанія та передав їх в Україну матері. Загальна сума грошових коштів, навіть без врахування витрат на проживання сина, також є значно меншою за вилучені грошові кошти.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги представника третьої особи ОСОБА_8 і погоджується з твердженням сторони обвинувачення та висновками слідчого судді, що є достатні підстави вважати, що вказані грошові кошти є грошима набутими кримінально протиправним шляхом, і тому, відповідно до ст. 98 КПК вони є речовими доказами в кримінальному провадженні та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 96-2 КК до них може бути застосована спеціальна конфіскація.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п. 1 - 3 ч. 2 ст. 170 КПК).

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Отже, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що стороною обвинувачення доведено достатньо підстав щодо походження грошових коштів як таких, що могли бути здобутими в результаті вчинення кримінальних правопорушень.

Врахувавши дійсні обставини, з урахуванням того, що вилучені в ході обшуку грошові кошти визнані речовими доказами, санкція статті передбачає конфіскацію майна, а також може бути застосована спеціальна конфіскація, накладення на них арешту є обґрунтованим та запобігатиме настанню будь-яких негативних наслідків, в тому числі пошкодженню, знищенню або втраті майна.

За повідомленням учасників провадження, обвинувальний акт у цьому кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 скерований до суду, відповідно, саме суд, який буде розглядати пред`явлене обвинувачення по суті, наразі наділений повноваженнями вирішувати подальшу долю застосованих заходів забезпечення кримінального провадження у цій справі в порядку ст. 314, 315 КПК, а також на стадії судового розгляду.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд доходить висновку, що рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим і відсутні підстави для його скасування, при цьому інші доводи апеляційних скарг не спростовують правильність таких висновків, у зв`язку з чим не можуть бути задоволені.

Керуючись статті 132, 176, 177, 181, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 та представника ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2024 року про арешт майна, а саме грошових коштів вилучених 30.01.2024 під час обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4