Постанова

від 29.04.2024 по справі 920/843/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа№ 920/843/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення

у справі №920/843/23 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакоста Юкрейн"

до Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів"

про стягнення 2 846 132 грн 03 коп.,-

В судовому засіданні 29.04.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про стягнення 2 846 132 грн 03 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 1 684 357 грн 50 коп. основного боргу, 104 007 грн 50 коп. 5% річних, 177290 грн 55 коп. інфляційних втрат, 217 776 грн 08 коп пені та 84 217 грн 87 коп. штрафу, 30 835 грн 72 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; в інший частині позову відмовлено.

27.02.2024 на виконання рішення суду видано наказ.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вх. № 605 від 02.02.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/843/23 - задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 47 676 грн 49 коп витрат на професійну правничу допомогу, 3792 грн 48 коп. судових витрати у вигляді отриманих послуг з перекладу; в інший частині відмовлено.

28.02.2024 відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення у справі № 920/843/23, відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення Господаревого суду Сумської області від 30.01.2024 року у справі №920/843/23.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 у справі №920/843/23 у задоволенні заяви від 27.02.2024 (вх. № 1087 від 28.02.2024) Приватного акціонерного товариства «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» про розстрочку виконання судового рішення відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив того, що:

- станом на 04.03.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 є повністю виконаним, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. про закінчення виконавчого провадження №74307410 від 01.03.2024;

- кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 були примусово стягнуті з рахунків ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» та зараховані на рахунок ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН»;

- господарське процесуальне законодавство не передбачає процедури розстрочки вже виконаного судового рішення.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 22.03.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд») звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про розстрочку виконання судового рішення в повному обсязі.

Апелянт посилається на прийняття рішення з нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, на його необґрунтованість, прийняття з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- відповідачем в заяві про розстрочення виконання рішення було наведено та підтверджено доказами виключні, надзвичайні обставини, які ускладнюють виконання вказаного рішення суду, проте суд, не даючи правової оцінки наведеним доводам і наданим відповідачем доказам, формально послався лише на те, що розстрочення виконання виконаного рішення не передбачено законом, що, в свою чергу суперечить принципу свободи, закріплений ст. 19 Конституції України, оскільки в жодному нормативному документі не передбачено неможливості (заборону) розстрочення виконання такого рішення;

- доводи відповідача не досліджено, вони не спростовані, аргументація ухвали не відповідає вимогам процесуального закону щодо обґрунтованості судового рішення, що унеможливило ухвалення законного та обґрунтованого рішення (ухвали);

- в період можливості надходження апеляційної скарги до суду першої або апеляційної інстанції у суду відсутні підстави вносити до ЄДРСР відмітки про дату набрання рішенням законної сили та, відповідно, видавати стягувачу наказ на його примусове виконання, адже суду не було достеменно відомо про те, що апеляційну скаргу не подано (направлено) засобами поштового зв`язку керівником або представником будь-якої зі сторін;

- рішенням Ради суддів від 02.03.2018 №17 «Щодо внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30», визначено, що датою набрання законної сили рішенням адміністративного, господарського або цивільного суду, яка вноситься до реєстраційної контрольної картки, є: для рішення суду, в тому числі прийнятого апеляційною чи касаційною інстанцією, як судом першої інстанції - двадцять шостий календарний день відсутності в АСДС РКК (автоматизованій системі документообігу суду реєстраційної контрольної картки) апеляційної скарги на таке рішення, починаючи з дати підписання його повного тексту;

- суд першої інстанції, в порушення вказаних норм, з невідомих причин вважаючи, що апеляційну скаргу не було подано засобами поштового зв`язку, передчасно видав виконавчий лист стягувачу, а згодом, після виконання рішення, дуже зручно аргументував відмову в розстроченні виконання рішення єдиною підставою - тим, що рішення виконано;

- суд необґрунтовано надав процесуальну перевагу позивачу, не маючи достовірної інформації про подання чи неподання апеляційної скарги сторонами засобами поштового зв`язку, де-факто сам створив умови, що значно ускладнило реалізацію прав боржника на розстрочення виконання рішення, чим, крім іншого, порушив принцип справедливості господарського судочинства.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У додаткових поясненнях представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; зазначає, що окрім посилання на наявність надзвичайних обставин, із заявою про розстрочення виконання судового рішення ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» не надав інших належних доказів наявності обставин, що унеможливлюють чи істотно ускладнюють виконання судового рішення, зокрема банківських виписок по своїм розрахунковим рахункам та фінансової звітності; зауважує, що самостійно складені ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» довідки щодо розмірів окремих фінансових показників, не підкріплені даними офіційної фінансової звітності та доказами обсягу наявних грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, не можуть розглядатись як належні докази фінансового стану боржника та не свідчать про наявність обставин, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання судового рішення; звертає увагу, що ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» як резидент України, що здійснює надання послуг у сфері логістики, перебуває у таких же складних умовах внаслідок існування надзвичайних обставин в Україні через військову агресію рф проти України, введення у зв`язку з цим воєнного стану згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, зупинки судозаходів у морські порти України, акції з блокування вантажних перевезень на польсько-українському кордоні тощо; підкреслює, що відповідач не подавав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23, на виконання якого видано наказ, ані поштою, ані особисто, ані через Електронний кабінет ЄСІТС.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/843/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/843/23.

01.04.2023 матеріали справи №920/843/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Розпорядженням Керівника апарату від 02.04.2024 №09.1-08/1496/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 31.03.2024, справу №920/843/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу №920/843/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 у справі №920/843/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 на 29.04.2024.

26.04.2024 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7200,00 грн.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про стягнення 2 846 132 грн 03 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 1 684 357 грн 50 коп. основного боргу, 104 007 грн 50 коп. 5% річних, 177290 грн 55 коп. інфляційних втрат, 217 776 грн 08 коп пені та 84 217 грн 87 коп. штрафу, 30 835 грн 72 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; в інший частині позову відмовлено.

27.02.2024 на виконання рішення суду видано наказ.

28.02.2024 відповідач звернувся до суду із заявою про розстрочку виконання судового рішення у справі № 920/843/23, відповідно до якої просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Сумської області у справі №920/843/23 від 30.01.2024 року, відповідно до якого вирішено стягнути з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакоста Юкрейн" 1 684 357 грн 50 кои. основного боргу, 104 007 грн 50 коп. 5% річних, 177290 грн 55 коп. інфляційних втрат, 217 776 грн 08 коп пені та 84 217 грн 87 коп. штрафу, 30 835 грн 72 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору, (загальна сума до стягнення складає 2 298 480 грн 22 коп.) на 12 (дванадцять місяців) рівними частинами по 191540 грн. 02 коп. (сто дев`яносто одній тисячі п`ятиста сорока грн. 02 коп.).

В обґрунтування поданої заяви про розстрочку виконання судового рішення відповідач (заявник) зазначає, окрім іншого, що ПАТ «Сумський завод продтоварів» не мало наміру чи умислу щодо несвоєчасної оплати наданих Позивачем послуг чи вжиття будь-яких інших дій, які б сприяли умисному виникненню заборгованості за Договором. Дії Відповідача в повній мірі обґрунтовуються необхідністю захисту та відновлення своїх порушених прав, оскільки Позивач розпорядився товаром Відповідача неналежним чином всупереч волі Відповідача, та укривав цей факт від Відповідача більше ніж 9 місяців (детальна інформація міститься в матеріалах справи). В свою чергу ПАТ «Сумський завод продтоварів» неодноразово вживало заходів досудового урегулювання спору, а саме зверталося до ТОВ «Альфакоста Юкрейн» з листами про надання роз`яснень щодо перевезень та щодо зміни призначення платежу за перевезення. Вказане, на переконання Відповідача, свідчить про відсутність вини Відповідача в виникненні спору, адже ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» належним чином не виконано взяті на себе зобов`язання за спірним Договором, що має наслідком завдання Відповідачу суттєвих збитків щонайменше на суму 246716,80 доларів США 80 центів. Таким чином, враховуючи вказані виключні обставини та можливі негативні наслідки одномоментної сплати належних для виконання вказаного судового рішення грошових сум не лише для Відповідача, але й для економіки регіону та держави України в цілому, відповідач звернувся до суду з заявою про розстрочення виконання вказаного судового рішення.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову. Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Згідно з зазначеною нормою, надання заявникові відстрочки або розстрочки виконання рішення є правом господарського суду, при цьому, закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки, проте визначальним фактором при наданні розстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Як вбачається з вищевказаної норми, питання задоволення заяви сторони у справі про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (частини третя, четверта статі 331 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі. Крім того, розглядаючи питання про розстрочку виконання рішення суду, господарський суд повинен врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Тобто, підставою для розстрочення виконання рішення має бути існування об`єктивних, непереборних, виняткових обставин, що ускладнюють вчасне виконання рішення.

При цьому, розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Таким чином, особа, яка подала заяву про відстрочку або розстрочку виконання рішення повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі. До заяви мають бути додані докази, які підтверджують обставини, викладені в заяві щодо неможливості чи ускладнення виконання рішення.

Питання щодо надання розстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

У той же час, зважаючи на те, що 1) виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); 2) невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); 3) відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (надалі - Суд) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (справа Горнсбі проти Греції (Hornsby v. Сгеесе), від 19 березня 1997 року, пункт 40, ReportsofJudgmeNtsaNdDecisioNs 1997-II); 4) за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (справа ІммобільяреСаффі проти Італії, № 22774/93, пункт 74, ЕСНR 1999-V), а також беручи до уваги, те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, легітимні сподівання на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить майно цієї особи у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції (справа Пономарьов проти України від 3 квітня 2008 року, заява № 3236/03, пункт 43), колегія суддів вважає, що з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація потерпілій стороні за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача, як потерпілої сторони; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов`язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов`язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вищезазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

При цьому, розстрочення виконання рішення суду - це не спосіб уникнути відповідальності, а, навпаки, це організація та створення умов для подальшого виконання рішення суду, покращення фінансового стану відповідача, виконання ним зобов`язань як перед позивачем, так і перед третіми особами.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною права на суд, адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бурдов проти Росії).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі "Чижов проти України" зазначено, що на державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до параграфу 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Із підстав, умов та меж надання розстрочення виконання судового рішення випливає, що безпідставне надання розстрочення без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

У зв`язку з тим, що розстрочка виконання рішення продовжує період відновлення порушеного права позивача при її наданні необхідно враховувати закріплені в нормах національного матеріального права та Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, допустимі межі надання такої розстрочки.

Положення частини п`ятої статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Надання розстрочки виконання рішення за ст. 331 ГПК України спрямовано перш за все для забезпечення можливості боржнику планомірно, згідно відповідного графіку, погасити заборгованість за рішенням суду. І така розстрочка не повинна використовуватись боржником як спосіб безпідставного відтермінування виконання рішення суду чи для ухилення від сплати заборгованості.

Станом на 04.03.2024 рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 є повністю виконаним, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. про закінчення виконавчого провадження №74307410 від 01.03.2024 р. (а.с. 105 том 3).

Кошти, стягнуті за рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 були примусово стягнуті з рахунків ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» та зараховані на рахунок ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН».

Враховуючи, що господарське процесуальне законодавство не передбачає процедури розстрочки вже виконаного судового рішення, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання судового рішення.

Оскільки відповідачем у справі рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст підписано 05.02.2024) в апеляційному порядку не оскаржувалось, у суду першої інстанції були наявні підстави для видачі наказу на його виконання та внесення відмітки про дату набрання рішенням законної сили, у зв`язку з чим, доводи апелянта про передчасне видання судом наказу та виконання у зв`язку з цим рішення, колегією суддів відхиляються.

Решта доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, не спростовують вірної по суті ухвали суду, при ухваленні якої судом надано оцінку як кожному доказу окремо, так і в їх сукупності, вірно встановлено характер спірних правовідносин та в цілому правильно застосовані норми матеріального права, які їх регулюють.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Щодо клопотання позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 7200,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Представники Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 просили клопотання позивача про стягнення судових витрат у розмірі 7200,00 грн. відхилити, або зменшити до стягнення суму витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7200,00 грн., позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019;

- копію додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019;

- копію рахунку на оплату №71 від 22.04.2024;

- копію платіжної інструкції №71580 від 23.04.2024;

- копію заключної виписки за 23.04.2024;

- копію договору про надання правничої допомоги №18/04/24 від 18.04.2024;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2024.

02.07.2019 між ТОВ «Альфакоста Юкрейн» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» (виконавець) укладено договір № 02/07/19 про надання правової допомоги, за змістом якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором, обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору про надання правової допомоги партнери Виконавця та/або адвокати, які є членами Адвокатського об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» або яких залучено до співпраці, здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів Замовника.

Згідно з п. 2.6 договору про надання правової допомоги Виконавець має право залучати для сумісного виконання доручення іншого адвоката, що має необхідні спеціальні знання та доручити йому ведення відповідної категорії справ для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення. З такою особою Виконавцем укладається окремий договір. У випадку покладання своїх зобов`язань на іншу особу, Виконавець залишається відповідальним у повному обсязі перед Замовником за порушення умов даного Договору.

У додатковій угоді №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по представництву інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді у справі №920/843/23 у апеляційних провадженнях з розгляду:

- апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення - без обмеження повноважень (п.1.1);

- апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - без обмеження повноважень (п.1.2).

Відповідно до п.2.1 додаткової угоди №6 за представництво інтересів замовника у провадженні, передбаченому п.1.1 додаткової угоди:

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка і подача письмових пояснень - 1 год. - 2400,00 грн.;

- підготовка та участь у судовому засіданні - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат - 0,5 год. - 1200,00 грн.

Всього 7200,00 грн.

25.04.2024 на виконання додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019 сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг за п.2.1 додаткової угоди №6, згідно з яким адвокатським об`єднанням надана позивачу правнича допомога, а саме:

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка і подача письмових пояснень - 1 год. - 2400,00 грн.;

- підготовка та участь у судовому засіданні - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат - 0,5 год. - 1200,00 грн.

Всього 7200,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами без зауважень.

Адвокатське об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» залучило до представництва позивача у суді адвоката Пеньковського Василя Богдановича, що підтверджується договором про надання правової допомоги №18/04/24 від 18.04.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» та адвокатом Пеньковським Василем Богдановичем.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату №71 від 22.04.2024 на суму 7200,00 грн. за представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді у справі №920/843/23 у апеляційному провадженні відповідно до п.1.1 додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019.

Відповідно до платіжної інструкції №71580 від 23.04.2024 та заключної виписки за 23.04.2024 позивачем сплачено адвокатському об`єднанню 7200,00 грн. згідно рахунку №71 від 22.04.2024.

В суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляв адвокат Пеньковський В.Б., повноваження якого підтверджено копією ордеру серії ВН №1338748 від 22.04.2024.

При цьому, колегія суддів зауважує, що підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат є процесуальним супроводом надання правової допомоги, за своєю суттю не має правового характеру (змісту), а тому не може бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаного виду робіт не може бути покладено судом на іншу сторону.

За висновками колегії суддів, витрати, понесені позивачем на ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 1200,00 грн. входять у склад правової допомоги щодо підготовки і подачі письмових пояснень - 2400,00 грн.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги усні заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» з покладанням на Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції в сумі 3600,00 грн. (підготовка і подача письмових пояснень - 2400,00 грн. + підготовка та участь у судовому засіданні - 1200,00 грн.), відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у додаткових поясненнях, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду.

Таким чином, застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваної ухвали.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення у справі №920/843/23.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення у справі №920/843/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення у справі №920/843/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів".

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 3600,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

6. Матеріали справи №920/843/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко