Постанова

від 29.04.2024 по справі 920/843/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. Справа№ 920/843/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Хрипуна О.О.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Польчен А.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 29.04.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню

у справі №920/843/23 (суддя Заєць С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфакоста Юкрейн"

до Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів"

про стягнення 2 846 132 грн 03 коп.,-

В судовому засіданні 29.04.2024 відповідно до ст.ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про стягнення 2 846 132 грн 03 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 1 684 357 грн 50 коп. основного боргу, 104 007 грн 50 коп. 5% річних, 177290 грн 55 коп. інфляційних втрат, 217 776 грн 08 коп пені та 84 217 грн 87 коп. штрафу, 30 835 грн 72 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; в інший частині позову відмовлено.

27.02.2024 на виконання рішення суду видано наказ.

Додатковим рішенням Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 заяву представника позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (вх. № 605 від 02.02.2024) про ухвалення додаткового рішення у справі №920/843/23 - задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства Сумський завод продовольчих товарів (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Альфакоста Юкрейн (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 47 676 грн 49 коп витрат на професійну правничу допомогу, 3792 грн 48 коп. судових витрати у вигляді отриманих послуг з перекладу; в інший частині відмовлено.

01.03.2024 відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання (вх. № 1152 від 01.03.2024) у справі № 920/843/23, згідно якої просить суд:

- зупинити виконання за виконавчим документом - наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024;

- визнати наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024 таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» безпідставно одержані за виконавчим документом - наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024 грошові кошти в сумі 2 543 494,07 грн.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 у справі №920/843/23 у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ" (вх. № 1152 від 01.03.2024) про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №920/843/23 відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що:

- судовий наказ Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі № 920/843/23 виданий судом з дотриманням приписів чинного законодавства, докази добровільного виконання наказу заявником не надані, а тому на дату подання заяви були відсутні будь-які обставини, які б підтверджували відсутність у ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» як боржника обов`язку виконати судове рішення від 30.01.2024.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, відповідач 22.03.2024 (документ сформований в системі "Електронний суд") звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню в повному обсязі.

Апелянт не погоджується з оскаржуваною ухвалою, вважає її незаконною, необґрунтованою, ухваленою із порушенням норм матеріального та процессуального права, та такою, що підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- в період можливості надходження апеляційної скарги до суду першої або апеляційної інстанції у суду відсутні підстави вносити до ЄДРСР відмітки про дату набрання рішенням законної сили та, відповідно, видавати стягувачу наказ на його примусове виконання, адже суду не було достеменно відомо про те, що апеляційну скаргу не подано (направлено) засобами поштового зв`язку керівником або представником будь-якої зі сторін;

- рішенням Ради суддів від 02.03.2018 №17 «Щодо внесення змін до Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 року № 30», у якому визначено, що датою набрання законної сили рішенням адміністративного, господарського або цивільного суду, яка вноситься до реєстраційної контрольної картки, є: для рішення суду, в тому числі прийнятого апеляційною чи касаційною інстанцією, як судом першої інстанції - двадцять шостий календарний день відсутності в АСДС РКК (автоматизованій системі документообігу суду реєстраційної контрольної картки) апеляційної скарги на таке рішення, починаючи з дати підписання його повного тексту;

- необґрунтовано надавши процесуальну перевагу позивачу, не маючи достовірної інформації про подання чи неподання апеляційної скарги сторонами засобами поштового зв`язку, де-факто сам створив умови, що ускладнили реалізацію процесуальних прав боржника на визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню та на розстрочення виконання рішення, чим, крім іншого, порушив принцип справедливості господарського судочинства;

- судом аргументовано відмову в задоволенні заяви відповідача неіснуючою процесуальною дією.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У додаткових поясненнях представник позивача заперечує проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою; зазначає, що відповідач не подавав апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23, на виконання якого видано наказ, ані поштою, ані особисто, ані через Електронний кабінет ЄСІТС; зауважує, що факту припинення обов`язку ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» виконати рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 не відбулось, тому і підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, немає.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу)(складу суду) від 22.03.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Хрипун О.О., Гончаров С.А.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/843/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №920/843/23.

01.04.2023 матеріали справи №920/843/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому у справі.

Розпорядженням Керівника апарату від 02.04.2024 №09.1-08/1496/24 у зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці з 31.03.2024, справу №920/843/23 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2024 справу №920/843/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Хрипуна О.О., Мальченко А.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 у справі №920/843/23; призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 у справі №920/843/23 на 29.04.2024.

26.04.2024 через підсистему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про стягнення судових витрат на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 7200,00 грн.

Явка представників сторін

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 заперечував щодо задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у додаткових поясненнях на апеляційну скаргу, просив оскаржувану ухвалу залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просили оскаржувану ухвалу скасувати, задовольнити заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст складено та підписано 05.02.2024) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» до Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» про стягнення 2 846 132 грн 03 коп. задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 1 684 357 грн 50 коп. основного боргу, 104 007 грн 50 коп. 5% річних, 177290 грн 55 коп. інфляційних втрат, 217 776 грн 08 коп пені та 84 217 грн 87 коп. штрафу, 30 835 грн 72 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору; в інший частині позову відмовлено.

27.02.2024 на виконання рішення суду видано наказ.

01.03.2024 відповідач подав до суду через систему «Електронний суд» заяву про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконання (вх. № 1152 від 01.03.2024) у справі № 920/843/23, згідно якої просить суд:

- зупинити виконання за виконавчим документом - наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024;

- визнати наказ про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024 таким, що не підлягає виконанню;

- стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» безпідставно одержані кошти за виконавчим документом - наказом про примусове виконання рішення Господарського суду Сумської області по справі № 920/843/23 від 27.02.2024 грошові кошти в сумі 2 543 494,07 грн.

В обґрунтування підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню заявник зазначає, що ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.02.2024 було прийнято до розгляду заяву ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» про розстрочку виконання рішення, а тому є підстави для зупинення виконання рішення за наказом від 27.02.2024.

Як вбачається з матеріалів справи, за заявою ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О.Л. 28.02.2024 відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у справі №920/843/23.

29.02.2024 відбулось примусове стягнення грошових коштів, які передбачені наказом Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у справі №920/843/23 з банківських рахунків ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» та зарахування на банківський рахунок ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН».

У зв`язку з повним виконанням рішення суду, виконавче провадження було закінчено 01.03.2024 на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 271 ГПК України).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Статтею 326 ГПК України унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (стаття 327 ГПК України).

Відповідно до частини першої статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Частина перша статті 256 ГПК України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.

Відповідно до частини першої статті 328 ГПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Частиною другої статті 328 ГПК України визначено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

За приписами частини третьої статті 328 ГПК України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання.

Наслідком визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», є закінчення виконавчого провадження.

Згідно ч.4 ст.328 ГПК України про виправлення помилки у виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом.

Господарський процесуальний кодекс містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

27.02.2024 на виконання вказаного рішення суду у даній справі видано наказ.

Оскільки відповідачем у справі рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 (повний текст підписано 05.02.2024) в апеляційному порядку не оскаржувалось, у суду першої інстанції були наявні підстави для видачі наказу на його виконання та внесення відмітки про дату набрання рішенням законної сили, у зв`язку з чим, доводи апелянта про передчасне видання судом наказу та виконання у зв`язку з цим рішення, колегією суддів відхиляються.

За заявою ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН» приватним виконавцем виконавчого округу Сумської області Мукорезом О.Л. 28.02.2024 відкрито виконавче провадження за наказом Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у справі №920/843/23.

29.02.2024 відбулось примусове стягнення грошових коштів, які передбачені наказом Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у справі №920/843/23 з банківських рахунків ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» та зарахування на банківський рахунок ТОВ «АЛЬФАКОСТА ЮКРЕЙН».

У зв`язку з повним виконанням рішення Господарського суду Сумської області від 30.01.2024 у справі №920/843/23 постановою приватного виконавця виконавчого округу Сумської області Мукореза О.Л. про закінчення виконавчого провадження №74307410 від 01.03.2024 виконавче провадження було закінчене на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Оскільки у даній справі не оскаржуються дії приватного виконавця щодо виконання оскаржуваного рішення суду, судом не досліджується наявність/відсутність підстав для зупинення вчинення виконавчих дій, передбачених ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» та для зупинення виконавчого провадження, передбачених ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження».

В поданій відповідачем 28.02.2024 заяві про розстрочку виконання рішення суду не ставилося питання про зупинення виконання за наказом Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у справі № 920/843/23.

При цьому, заява ПАТ «СУМСЬКИЙ ЗАВОД ПРОДОВОЛЬЧИХ ТОВАРІВ» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, подана до суду 01.03.2024 після фактичного повного виконання рішення суду приватним виконавцем та винесення виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження.

З огляду на викладене, у суду першої інстанції станом на день подання відповідачем до суду 01.03.2024 заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, були відсутні підстави для зупинення виконання за наказом суду, передбачені ч.3 ст.328 ГПК України.

При цьому, положення ст.332 ГПК України щодо зупинення виконання рішення суду застосовуються лише судом касаційної інстанції у разі оскарження рішення суду, у зв`язку з чим, правомірно не застосовані судом першої інстанції.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у своєму рішенні від 18 липня 2022 року у справі №917/313/18 дійшов висновку, що чинне процесуальне законодавство передбачає механізм нівелювання процедури примусового виконання судового наказу за відсутності відповідного обов`язку боржника шляхом визнання цього наказу таким, що не підлягає виконанню. Правовий механізм визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, не обмежений переліком обставин, а пов`язується з наявністю самого обов`язку.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 19 вересня 2022 року у справі № 917/244/21 дійшов висновку, що в межах розгляду саме заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого й однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Оскільки судовий наказ Господарського суду Сумської області від 27.02.2024 у даній справі виданий з дотриманням приписів процесуального законодавства, докази добровільного виконання наказу заявником не надані, на дату подання заяви відсутні обставини, які б підтверджували відсутність у відповідача як боржника обов`язку з виконання рішення суду від 30.01.2024, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно підлягають відхиленню і доводи заявника про стягнення 2 543 494,07 грн. (стягнутих на виконання рішення суду) як похідні.

Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви боржника про визнання наказу від 27.02.2024 у справі №920/843/23 таким, що не підлягає виконанню, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.

Щодо клопотання позивача про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції у розмірі 7200,00 грн., апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Представники Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" у судовому засіданні апеляційної інстанції 29.04.2024 просили клопотання позивача про стягнення судових витрат у розмірі 7200,00 грн. відхилити, або зменшити до стягнення суму витрат.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.05.2018 у справі №910/8443/17 та у практиці Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, п.80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п.88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст. 126 ГПК України).

Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Так, відповідно до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

На підтвердження вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 7200,00 грн., позивачем надано суду:

- копію договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019;

- копію додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019;

- копію рахунку на оплату №72 від 22.04.2024;

- копію платіжної інструкції №71581 від 23.04.2024;

- копію заключної виписки за 23.04.2024;

- копію договору про надання правничої допомоги №18/04/24 від 18.04.2024;

- копію акту прийому-передачі наданих послуг від 25.04.2024.

02.07.2019 між ТОВ «Альфакоста Юкрейн» (замовник) та Адвокатським об`єднанням «Едвайзерс» (виконавець) укладено договір № 02/07/19 про надання правової допомоги, за змістом якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу на умовах, передбачених даним договором, обсяг необхідної правової допомоги та її вартість узгоджується сторонами у додаткових угодах до даного договору.

Відповідно до п. 2.1.2 договору про надання правової допомоги партнери Виконавця та/або адвокати, які є членами Адвокатського об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» або яких залучено до співпраці, здійснюють у встановленому законом порядку захист прав та законних інтересів Замовника.

Згідно з п. 2.6 договору про надання правової допомоги Виконавець має право залучати для сумісного виконання доручення іншого адвоката, що має необхідні спеціальні знання та доручити йому ведення відповідної категорії справ для досягнення рівня компетентності, необхідного для належного виконання доручення. З такою особою Виконавцем укладається окремий договір. У випадку покладання своїх зобов`язань на іншу особу, Виконавець залишається відповідальним у повному обсязі перед Замовником за порушення умов даного Договору.

У додатковій угоді №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019 сторони погодили, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу по представництву інтересів замовника у Північному апеляційному господарському суді у справі №920/843/23 у апеляційних провадженнях з розгляду:

- апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2183/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення - без обмеження повноважень (п.1.1);

- апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" (вх. №910/04.5/2189/24 від 22.03.2024 Північного апеляційного господарського суду) на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 (повний текст підписано 15.03.2024) про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню - без обмеження повноважень (п.1.2).

Відповідно до п.2.2 додаткової угоди №6 за представництво інтересів замовника у провадженні, передбаченому п.1.2 додаткової угоди:

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка і подача письмових пояснень - 1 год. - 2400,00 грн.;

- підготовка та участь у судовому засіданні - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат - 0,5 год. - 1200,00 грн.

Всього 7200,00 грн.

25.04.2024 на виконання додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019 сторони підписали акт прийому-передачі наданих послуг за п.2.2 додаткової угоди №6, згідно з яким адвокатським об`єднанням надана позивачу правнича допомога, а саме:

- ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка і подача письмових пояснень - 1 год. - 2400,00 грн.;

- підготовка та участь у судовому засіданні - 0,5 год. - 1200,00 грн.;

- підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат - 0,5 год. - 1200,00 грн.

Всього 7200,00 грн.

Вказаний акт приймання-передачі наданих послуг підписаний сторонами без зауважень.

Адвокатське об`єднання «ЕДВАЙЗЕРС» залучило до представництва позивача у суді адвоката Пеньковського Василя Богдановича, що підтверджується договором про надання правової допомоги №18/04/24 від 18.04.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЕДВАЙЗЕРС» та адвокатом Пеньковським Василем Богдановичем.

Адвокатським об`єднанням виставлено позивачу рахунок на оплату №72 від 22.04.2024 на суму 7200,00 грн. за представництво інтересів у Північному апеляційному господарському суді у справі №920/843/23 у апеляційному провадженні відповідно до п.1.2 додаткової угоди №6 від 18.04.2024 до договору про надання правової допомоги №02/07/19 від 02.07.2019.

Відповідно до платіжної інструкції №71581 від 23.04.2024 та заключної виписки за 23.04.2024 позивачем сплачено адвокатському об`єднанню 7200,00 грн. згідно рахунку №72 від 22.04.2024.

В суді апеляційної інстанції інтереси позивача представляв адвокат Пеньковський В.Б., повноваження якого підтверджено копією ордеру серії ВН №1338748 від 22.04.2024.

При цьому, колегія суддів зауважує, що підготовка та подача заяви про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підготовка та подача заяви про стягнення судових витрат є процесуальним супроводом надання правової допомоги, за своєю суттю не має правового характеру (змісту), а тому не може бути віднесені до видів правничої допомоги, які передбачені ст.1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а тому витрати на здійснення вказаного виду робіт не може бути покладено судом на іншу сторону.

За висновками колегії суддів, витрати, понесені позивачем на ознайомлення з матеріалами апеляційної скарги - 1200,00 грн. входять у склад правової допомоги щодо підготовки і подачі письмових пояснень - 2400,00 грн.

Слід зазначити і про те, що необхідність залучення до участі у справі в якості представників адвокатів були викликана як положеннями ГПК України в редакції, яка діє з 15.12.2017, так і приписами п. 11 Перехідних положень Конституції України, згідно з якими представництво в судах апеляційної інстанції виключно адвокатами здійснюється з 01.01.2018.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, а також приймаючи до уваги усні заперечення відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» з покладанням на Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів" обов`язку по відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу позивача в суді апеляційної інстанції в сумі 3600,00 грн. (підготовка і подача письмових пояснень - 2400,00 грн. + підготовка та участь у судовому засіданні - 1200,00 грн.), відповідно в решті заяви про стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити.

При цьому підстав для відмови в повному обсязі у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Твердження позивача, викладені у додаткових поясненнях, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №920/843/23.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Сумський завод продовольчих товарів" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №920/843/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Сумської області від 14.03.2024 про відмову у задоволенні заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню у справі №920/843/23 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Приватне акціонерне товариство "Сумський завод продовольчих товарів".

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Сумський завод продовольчих товарів» (вул. Зарічна, 1, с. Бездрик, Сумський район, Сумська область, 42350, код ЄДРПОУ 00375160) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфакоста Юкрейн» (вул. Канатна, 4, кв. 5, м. Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 38722091) 3600,00 грн. витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.

5. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

6. Матеріали справи №920/843/23 повернути до Господарського суду Сумської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови підписано 20.05.2024.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.О. Хрипун

А.О. Мальченко