Рішення

від 09.05.2024 по справі 902/269/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" травня 2024 р. Cправа № 902/269/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТУС" (вул. Кооперативна, 2а, с. Северинівка, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23126)

до: Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (вул. Грушевського, буд. 29, с. Северинівка, Вінницька обл., 23126)

про визнання рішення недійсним

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Надтока Т.О.

за участю представників сторін:

позивача: Смішна І.В.

відповідач: Бойко А.М.

В С Т А Н О В И В :

11.03.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АВГУСТУС" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання рішення недійним.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2024 матеріали справи розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 15.03.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АВГУСТУС" до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області про визнання рішення недійсними - залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.

25.03.2024 до суду від представника позивача надійшла заява (вх. № 01-34/3180/24 від 25.03.2024) про усунення недоліків до позовної заяви, яка визначена судом як така, що подана в строк встановлений ухвалою суду від 15.03.2024.

Ухвалою суду від 26.03.2024 відкрито провадження у справі 902/269/24. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 25.04.2024.

12.04.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/2940/24 від 12.04.2024), який долучений судом до матеріалів справи.

За результатами проведеного судового засідання 25.04.2024 суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду справи по суті на 09.05.2024, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.

На визначену дату судом 09.05.2024 в судове засідання з`явились представник позивача та представник відповідача.

Представник повивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Підставою позову позивачем зазначається, що 06.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «АВГУСТУС» звернулось до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з проханням про надання в користування частини водного об`єкта на умовах оренди для розміщення плавучих рибницьких садків без передачі в користування земельної ділянки під ним.

Відповідачем на вказане звернення надано лист з рішенням №631 від 27.09.2023 зі змісту якого слідує, що останній відмовляє у передачі в оренду та укладення Договору оренди частини водного об`єкта для розміщення плавучих рибницьких садків, що розташований на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у зв`язку з невідповідністю поданої заяви ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме, відсутністю клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою.

Позивач вважає вказане рішення неправомірним, оскільки вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у наданні дозволу на передачу в оренду частини водного об`єкта, посилаючись на те, що позивач не виконав вимог частин 2 статті 123 та 1 статті 134 Земельного кодексу України. Оскільки, у Законі України «Про аквакультуру» та Водному кодексі, а також в інших нормативних актах, які регулюють процедуру передачі та отримання у користування водного об`єкта не передбачено вимоги щодо відведення земельної ділянки у користування та передачі її в оренду разом з частиною водного об`єкта. Крім того, у наведених законах не передбачено передачі водного об`єкта в користування окремими лотами на конкурентних засадах.

Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву зі змісту якої слідує, що остання вважає рішення №631 від 27.09.2023 правомірним та таким, що прийнято в межах повноважень без порушення правового поля.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Августус» являється товариством, яке у відповідності до установчих документів займається розведенням риби, що відповідає установчим документам товариства, зокрема, у відповідності до КВЕД-2010: 03.12 Прісноводне рибальство 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура).

06.09.2023 товариство з обмеженою відповідальністю «АВГУСТУС» звернулось до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з проханням надати йому дозвіл на передачу в оренду та укладення Договору оренди частини водного об`єкта, а саме, на відрізку річки Рів, орієнтовною площею зеркала 80 га розташованого на річці Рів за координатами (49.0646288, 27.9483819), (49.0604159, 27.9478431), (49.0559236, 27.9310850) для розміщення плавучих рибницьких садків, що розташований на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області. Водночас, в даному проханні товариством з обмеженою відповідальністю «АВГУСТУС» було зазначено, що саме Северинівська сільська рада являється власником земельної ділянки водного фонду за координатами (49.0646288, 27.9483819), (49.0604159, 27.9478431), (49.0559236, 27.9310850), розташованого на даній ділянці водного об`єкту орієнтовної площі 80 га. При цьому, також позивачем було повідомлено про те, що у разі надання згоди на передачу в оренду частини водного об`єкта, Товариство бере на себе зобов`язання з підготовки паспорту водного об`єкта та іншої технічної документації, необхідної для передачі частини водного об`єкта в оренду для розміщення плавучих рибницьких садків. Також, у разі укладення Договору оренди ТОВ «Августус» зобов`язується регулярно сплачувати орендну плату, обраховану у відповідності до положень Методики визначення розміру плати за використання на умовах оренди частини рибогосподарського водного об`єкта, рибогосподарської технологічної водойми, затвердженої Наказом Мінагрополітики України 14.01.2014 № 11.

У відповідь на вказане звернення відповідачем надано лист з рішенням №631 від 27.09.2023 яким відмовлено у передачі в оренду та укладення Договору оренди частини водного об`єкта для розміщення плавучих рибницьких садків, що розташований на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у зв`язку з невідповідністю поданої заяви ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме, відсутністю клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою.

Позивач не погоджується із даним рішенням, вважає його неправомірним, що і стало підставою позову.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

В силу приписів статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набивається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктом права власності користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених ним Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або падання їх у користування.

Згідно ст. 59 ЗК України, землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів).

Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

На підставі ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ст. ст. 125, 126 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 6 Водного Кодексу України, води (водні об`єкти) є виключною власністю народу України і надаються тільки у користування.

Згідно зі ст. 1 Водного Кодексу України, рибогосподарський водний об`єкт - водний об`єкт (його частина), що використовується для рибогосподарських цілей.

Користування природними ресурсами у сфері господарювання унормовано ст. ст. 148-153 ГК України.

Зокрема, суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурсів, в тому числі водними оооб`єктами, порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього кодексу та інших законів.

Суб`єкти господарювання здійснюють підприємницьку діяльність на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів (у тому числі за плату та на інших умовах).

До зобов`язань суб`єктів господарювання щодо використання природних ресурсів входить зобов`язання щодо своєчасного внесення відповідну плату за використання природних ресурсів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АВГУСТУС" являється товариством, яке у відповідності до установчих документів займається розведенням риби, що відповідає установчим документам товариства, зокрема, у відповідності до КВЕД-2010: 03.12 Прісноводне рибальство 03.22 Прісноводне рибництво (аквакультура).

Статтею 51 Водного кодексу України встановлено, що у користування на умовах оренди для рибогосподарських потреб можуть надаватися водосховища (крім водосховищ комплексного призначення), ставки, озера та замкнені природні водойми.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди земель водного фонду на земельних торгах у комплексі із земельною ділянкою.

Водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Відповідно до Закону України «Про тваринний світ», його дія поширюється і на риб, як різновиду диких тварин (ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ», спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Спеціальне використання об`єктів тваринного світу здійснюється лише за відповідними дозволами чи іншими документами, що видаються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Ця вимога поширюється також на власників чи користувачів земельними ділянками, на яких перебувають (знаходяться) об`єкти тваринного світу.

Таким чином, законом розмежовано спеціальне використання об`єктів тваринного світу права користування згідно дозвільних документів від такого спеціального використання власників чи користувачів земельними ділянками, права на які оформлено.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта це установлена на відповідний термін сукупність вимог, умов та заходів щодо обсягів робіт з відтворення водних біоресурсів за їх віковими та видовими характеристиками, строків лову, типів і кількості знарядь та засобів лову, обсягів вилучення, регламентації любительського і спортивного рибальства, ощадливого використання водних біоресурсів рибогосподарського водного об`єкта (його частини).

Використання водних біоресурсів, які перебувають у межах ізольованих природних або штучно створених водних об`єктів, наданих у користування для потреб аквакультури, не належить до спеціального використання і здійснюється в порядку, визначеному власниками цих водних біоресурсів.

Відповідно до ст. 25 Закону використання водних біоресурсів, які перебувають у стані природної волі, здійснюється в порядку загального і спеціального використання.

Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», суб`єкти рибного господарства мають право на користування рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами), землями водного фонду та використання водних біоресурсів на недискримінаційних умовах у встановленому порядку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 36 Закону, юридичні та фізичні особи мають право користуватися водними біоресурсами як об`єктами права власності Українського народу відповідно до Конституції України та цього Закону.

Надання у користування рибогосподарських водних об`єктів (їх частин) місцевого значення для провадження рибогосподарської діяльності здійснюється відповідно до закону.

Комплексний правовий аналіз норм законодавства свідчить, що законодавець розрізнив окремі об`єкти користування:

- рибогосподарськими водними об`єктами (їх частинами),

- землями водного фонду,

- використання водних біоресурсів.

При цьому, згідно ст. 1 Закону України «Про аквакультуру», аквакультура (рибництво) - сільськогосподарська діяльність із штучного розведення, утримання та вирощування об`єктів аквакультури у повністю або частково контрольованих умовах для одержання сільськогосподарської продукції (продукції аквакультури) та її реалізації, виробництва кормів, відтворення біоресурсів, ведення селекційно-племінної роботи, інтродукції, переселення, акліматизації та реакліматизації гідробіонтів, поповнення запасів водних біоресурсів, збереження їх біорізноманіття, а також надання рекреаційних послуг.

Статтею 14 Закону України «Про аквакультуру» передбачений порядок надання водного об`єкта (його частини), рибогосподарської технічної водойми, акваторії (водного простору) внутрішніх морських вод територіального моря, а також акваторій (водного простору) виключної (морської) економічної зони України в користування на умовах оренди для цілей аквакультури.

Діяльність у сфері аквакультури не належить до спеціального використання водних біоресурсів.

У свою чергу аквакультура є сільськогосподарською, комерційною діяльністю (ст. ст. 1, 5 Закону України «Про аквакультуру»), має на меті реалізацію продукції, здійснення рекреаційних заходів, на умовах оренди, що імперативно визначено ст. 14 Закону.

Окремої правової оцінки потребують положення законодавства, які визначають форму та спосіб оформлення земельних правовідносин між власником земельної ділянки водного фонду та суб`єктом господарювання, який використовує Режим рибогосподарської експлуатації водного об`єкта.

Відсутність положень у нормах, які передбачають порядок видачі Дозволу на спеціальне використання біоресурсів у рибогосподарських водних об`єктах, не виключає субсидіарного регулювання земельних правовідносин іншими нормативними актами.

Як уже зазначалось судом, відповідно до ст. 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Водні об`єкти надаються у користування за договором оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом у порядку, визначеному земельним законодавством України.

Право оренди земельної ділянки під водним об`єктом поширюється на такий водний об`єкт.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про тваринний світ», спеціальне використання об`єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства здійснюється з наданням відповідно до закону підприємствам, установам, організаціям і громадянам права користування мисливськими угіддями та рибогосподарськими водними об`єктами.

Згідно з абз. 5 ст. 53 Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», основні засади пріоритетного розвитку рибного господарства передбачають пріоритетне надання в оренду водних об`єктів (їх частин) з низькою рибопродуктивністю суб`єктам господарювання, які займаються вирощуванням водних біоресурсів.

Тобто, різні нормативні акти містять вимоги про оформлення права оренди на рибогосподарські водні об`єкти.

Саме наявність паспорта водного об`єкта надає можливість укласти договір оренди.

Рибогосподарські технологічні водойми надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України відповідно до ст. 14 ЗУ «Про аквакультуру».

Надання рибогосподарської технологічної водойми у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта рибогосподарської технологічної водойми та/або технічного проекту рибогосподарської технологічної водойми.

Орендодавець водного об`єкта може надати водний об`єкт у користування на умовах оренди суб`єкту аквакультури за наявності паспорту водного об`єкта або паспорту рибогосподарської технологічної водойми.

Так відповідно ст. 8 і ст. 14 ЗУ «Про аквакультуру» порядок та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізацію державної політики у сфері рибного господарства.

Замовником розроблення Паспорта є орендодавець. У разі, якщо рибогосподарська технологічна водойма, земельна ділянка під цією водоймою або гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми знаходяться у користуванні на умовах оренди - замовником розроблення Паспорта є орендар.

Порядок укладення договору оренди водного об`єкта визначається ст. 93, ст. 123, ст. 124, ст. 134 Земельного кодексу України.

Надання в оренду водного об`єкта може відбуватися на конкурентних засадах (земельних торгах) або без них.

В сукупності викладеного, водні об`єкти надаються суб`єктам аквакультури в користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) на конкурентних засада. Даний процес здійснюється згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України відповідно до ст. 51 Водного кодексу України.

Так, Рішенням №631 від 27.09.2023 відмовлено відповідачу у передачі в оренду та укладення Договору оренди частини водного об`єкта для розміщення плавучих рибницьких садків, що розташований на території Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області у зв`язку з невідповідністю поданої заяви ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України, а саме, відсутністю клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою.

Згідно з частиною третьою статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною десятою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до норми частини першої статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Частинами першою, другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини третьої статті 124 цього Кодексу передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Частиною другою статті 134 Земельного кодексу України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою.

Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

У клопотанні зазначаються орієнтовний розмір земельної ділянки та її цільове призначення. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування та розмір земельної ділянки, письмова згода землекористувача, засвідчена нотаріально (у разі вилучення земельної ділянки). Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як підтверджується наявними матеріалами справи та не було спростовано відповідачем, останній звертаючись 06.09.2023 до Северинівської сільської ради Жмеринського району Вінницької області з проханням про надання в користування частини водного об`єкта на умовах оренди для розміщення плавучих рибницьких садків без передачі в користування земельної ділянки під ним, з урахуванням норм закону у даних правовідносинах зобов`язаний був долучити клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у користування та графічних матеріалів із зазначенням бажаного місця розташування та розміру земельної ділянки. Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності продаються або передаються в користування (оренду, суперфіцій, емфітевзис) окремими лотами на конкурентних засадах (на земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

За таких обставин спірне рішення №631 від 27.09.2023 Северинівської сільської рад Жмеринського району Вінницької області є правомірним та прийняте у відповідності до вимог Закону.

Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не приймає до уваги докази, які не стосуються обставин, що не мали місце на час виникнення спірних правовідносин.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. В позові відмовити.

2. Понесені судові витрати залишити за позивачем.

3. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

4. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Примірник повного судового рішення надіслати на електронні адреси: представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідача - soczah@khm.gov.ua та до Електронних кабінетів ЄСІТС.

Повне рішення складено 20 травня 2024 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ( вул. Кооперативна, 2а, с. Северинівка, Жмеринський р-н., Вінницька обл., 23126 ) 3 - відповідачу (вул. Грушевського, буд. 29, с. Северинівка, Вінницька обл., 23126)