Ухвала

від 20.05.2024 по справі 904/471/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

20.05.2024м. ДніпроСправа № 904/471/15За заявою: Південно-Східного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

про заміну сторони, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення до виконання

У справі:

за позовом Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м. Дніпро

до Приватного підприємства "Укрстройреконструкция", м. Дніпро

про стягнення 62 560,00 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Секретар судового засідання Янкіна Г.Д.

Представники:

Від заявника (позивача): не з`явився

Від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У :

25 квітня 2024 року від Південно-Східного територіального відділення Антимонопольного комітету України до господарського суду надійшла заява, якою просить:

- замінити Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (пр. О.Поля, 2, м. Дніпро, 49004, ідентифікаційний код юридичної особи 20306037) у справі №904/471/15 на Південно- східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (ідентифікаційний код юридичної особи 20306037; 49004, м. Дніпро, пр. О. Поля, будинок 2);

- відновити строк для пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 у справі №904/471/15 до виконання;

- видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 №904/471/15 про стягнення з Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" (вул. Щитова, б. 68, м. Дніпро, Дніпропетровська обл., Україна, 49000; ідентифікаційний код юридичної особи 32299086) в дохід загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації приватного підприємства "Укрстройреконструкция" як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" 34 000 грн штрафу та 28 560 грн пені.

В обґрунтування заяви посилається на те, що наказ господарського суду був пред`явлений до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції. З моменту направлення (09.10.2017) наказу на виконання Амур-Нижньодніпровським відділом ДВС не було направлено на адресу стягувача жодних документів виконавчого провадження та не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду.

З метою з`ясування стану виконання наказу стягувач неодноразово звертався до відділу ДВС з відповідними запитами, які залишилися без відповіді.

З огляду на викладені обставини, наказ Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/471/15 від 02.03.2015 є невиконаним через його втрату не з вини стягувача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 06.05.2024 прийнято заяву до розгляду та призначено її розгляд у судове засідання на 20.05.2024.

Сторони у судове засідання не з`явилися, явку повноважних представників не забезпечили.

Направлена судом на адресу боржника (відповідача) ухвала суду повернута підприємством зв`язку з відміткою: "адресат відсутній за вказаною адресою".

08 травня 2024 року від заявника до господарського суду надійшла заява про розгляд заяви без участі уповноваженого представника.

Неявка сторін не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку (ч. 2 ст. 329 ГПК України).

Дослідивши наявні у справі матеріали, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просило стягнути з Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" штраф у розмірі 34 000,00 грн. та пеню в сумі 28 560,00 грн. і зарахувати зазначену суму в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації приватного підприємства "Укрстройреконструкция", як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції".

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2015 позов задоволено повністю.

02 березня 2015 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2015, яке набрало законної сили 02.03.2015 видано накази №904/471/15:

про стягнення з Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Щитова, 68, ідентифікаційний код 32299086) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації Приватного підприємства "Укрстройреконструкция", як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" штрафу в сумі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі)грн та пені в розмірі 28 560,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят)грн;

про стягнення з Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Щитова, 68, ідентифікаційний код 32299086) до спеціального фонду Державного бюджету України (одержувач: Управління Державної казначейської служби України у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, ЄДРПОУ 37989269, рахунок № 31214206783005 в ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, КБКД 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891, пункт 2.1. з таблиці ставок судового збору, за яким визначено розмір судового збору) судового збору у сумі 1827,00 (одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн.

Накази господарського суду були чинними для пред`явлення до виконання протягом одного року до 03 березня 2016 року.

Зазначений в наказах господарського суду строк пред`явлення до виконання протягом одного року відповідав положенням частин першої та другої статті 22 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 №606-ХІV (в редакції, яка була чинною на момент видачі наказів).

Наказ господарського суду (про стягнення штрафу та пені) був пред`явлений до Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції із заявою за вих. №576/28/02-15 від 11.03.2015 про відкриття виконавчого провадження. Тобто в межах строку для його пред`явлення для примусового виконання (а.с. 53).

27.03.2015 заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Приновою Світланою Григорівною прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №47044815 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 №904/471/15 (а.с. 54 на звороті).

З Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається, що заступником начальника Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції Приновою Світланою Григорівною прийнято:

16.04.2015 постанову про об`єднання у зведене виконавче провадження, якою приєднано виконавче провадження №47044815 до зведеного виконавчого провадження №47274566;

27.08.2015 постанову про виведення виконавчого провадження із зведеного виконавчого провадження, якою виведене виконавче провадження №47044815 із зведеного виконавчого провадження №47274566;

27.08.2015 постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, на підставі п.2 ч.1 ст.47 ЗУ "Про виконавче провадження" та зазначено, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 27.08.2016.

Листом від 09.10.2017 №2365/28/02-17 відділення повторно пред`явило наказ на виконання до відділу ДВС. Лист від 09.10.2017 разом з оригіналом наказу отримано Амур-Нижньодніпровським відділом ДВС ДМУЮ 13.10.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №4900401115388 (а.с. 55-56).

В листі зазначено, що 12.05.2017 постановою державного виконавця Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Зайцева А.В., на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" судовий наказ повернуто до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України.

Фактично зазначену постанову з наказом господарського суду від 03.05.2015 №904/471/15 було направлено територіальному відділенню 03.10.2017 та отримано 06.09.2017.

Листами від 07.03.2019 за вих. № 54-02/503, від 22.10.2019 №54-02/2324, від 27.01.2022 за вих. №54-02/400, від 21.03.2023 вих. №54-02/571 стячувач звертався до відділу ДВС із запитами про надання інформації та вжиття заходів реагування (а.с. 57-66).

Відповідей на запити матеріали справи не містять.

З наведеного слідує, що виконавчий документ втрачений відділом ДВС в ході виконавчого провадження.

Враховуючи викладені обставини, Південно-Східне територіальне відділення Антимонопольного комітету України просить видати дублікат наказу від 02.03.2015 та поновити пропущений строк для пред`явлення його до виконання.

Статтею 1291 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

За положеннями частини другої ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Статтею 326 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч.1 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України).

Як, вбачається із матеріалів справи наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 №904/471/15 пред`явлено позивачем до виконання в межах визначеного статтею 12 Закону України "Про виконавче провадження" строку.

Заявник посилається на те, що оригінал наказу господарського суду по справі №904/471/15 не перебуває на виконані у відділі ДВС, а також не повернутий на адресу стягувача.

Відповідно до статті 329 Господарського процесуального кодексу України у разі пропуску строку для пред`явлення наказу, судового наказу до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути відновлено.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

При цьому, відновлення процесуального строку являє собою визнання судом дійсним права вчинити певну процесуальну дію, втраченого внаслідок пропуску заінтересованою особою процесуального строку, який встановлено для його здійснення, з причин, які визнано судом поважними. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами. Якщо відновлення процесуального строку здійснюються за заявою сторони чи прокурора, заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Заява про поновлення пропущеного строку подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, і розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їхня неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк.

У разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання (п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 06.02.2015 №606-XIV, чинній на момент видачі наказу від 02.03.2015), строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 2, 3 статті 23 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції від 09.02.2016 №606-XIV).

Строк пред`явлення наказу №904/471/15, виданого 02.03.2015, перервався у зв`язку з пред`явленням останнього до виконання - виконавче провадження №47044815.

З наданої заявником інформації про виконавче провадження вбачається, що 12.05.2017 державним виконавцем Амур-Нижньодніпровського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області Зайцевим А.В., на підставі п.2 ч.1 ст.37 ЗУ "Про виконавче провадження" постановлено про повернення виконавчого документа стягувачу - Дніпропетровському обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 12.02.2017 №1404-VІІІ, чинній на момент винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 12.05.2017) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (ч. 5 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" від 12.02.2017 №1404-VІІІ).

Згідно частини 1 статті 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 12.02.2017 №1404-VІІІ) виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: пред`явлення виконавчого документа до виконання; надання судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення (ч. 4 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції від 12.02.2017 №1404-VІІІ).

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції від 12.02.2017 №1404-VІІІ).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання (ч. 5 ст. 12 ЗУ "Про виконавче провадження" в редакції від 12.02.2017 №1404-VІІІ).

За приписами статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Антимонопольний комітет України утворює територіальні відділення, а в разі необхідності здійснює їх реорганізацію чи ліквідацію. Антимонопольний комітет України і його територіальні відділення становлять систему органів Антимонопольного комітету України, яку очолює Голова Комітету (ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

З огляду на те, що позивач (стягувач) є державним органом, законом встановлено спеціальний тримісячний строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

У зв`язку з тим, що постанова про повернення виконавчого документа стягувачу винесена державним виконавцем 12.05.2017 спеціальний тримісячний строк пред`явлення наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 №904/471/15 закінчився 12.08.2017.

З огляду на встановлені обставини справи, стягувач із поважних, незалежних від нього причин, пропустив встановлений строк пред`явлення наказу до виконання, у зв`язку з чим останній, у відповідності до ст. 329 Господарського процесуального кодексу України, підлягає поновленню.

Вирішуючи питання щодо поновлення стягувачу строку пред`явлення наказу до виконання та видачу дублікату наказу, суд враховує, що положення статей 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні №18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.

Отже, у вирішенні питання про відновлення строку для пред`явлення наказу до виконання суди повинні враховувати правові принципи, визначені Конвенцією, які знаходять своє розширене тлумачення в рішеннях Європейського суду.

Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").

Виконання рішення, ухваленого тим чи іншим судом, треба розглядати як невід`ємну складову судового розгляду, як цього вимагає положення статті 6 Конвенції, у якому йдеться про необхідність забезпечення справедливого судового процесу ("Бурдов проти Росії", комюніке Секретаря Суду 07.05.2002; рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Тобто, судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що є порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Наразі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.02.2015 у справі № 904/471/15, яке набрало законної сили 02.03.2015, на виконання якого видано наказ Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 у справі № 904/471/15, не виконано. Наказ після його повторного направлення ДВС заявнику не повернувся.

Враховуючи вищевикладене та те, що у матеріалах справи містяться належні та допустимі докази, якими у сукупності підтверджується наявність поважних причин для відновлення пропущеного строку пред`явлення наказу до виконання, факт втрати спірного наказу, суд приходить до висновку про наявність передбачених статтею 329 та п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України правових підстав для задоволення заяви про видачу дублікату наказу та поновлення строку для його пред`явлення.

Крім того, суд зазначає, що встановлення факту невиконання судового рішення видача дубліката наказу не порушує прав боржника та не покладає на нього додаткових зобов`язань, оскільки дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі дату видачі наказу, в частині найменування сторін, обов`язкових реквізитів тощо, станом на момент його первісної видачі 02.03.2015.

Щодо заміни Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у справі.

Частинами 1-3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 12 березня 2009 року у справі "Матківська проти України" (заява № 38683/04), судовий розгляд і виконавче провадження - це перша та друга стадії загального провадження, які стосуються тривалості провадження; виконання рішення є другим етапом судового провадження, а також, що реалізоване право знаходить свою ефективну реалізацію саме у момент виконання.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі №910/2954/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1 ст. 104 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та п`ятої статті 334 Господарського процесуального кодексу України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.11.2020 по справі №916/617/17, оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

На стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (п. 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17).

З матеріалів справи убачається, що позивачем (стягувачем) у справі №904/471/15 є Дніпропетровське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 28.11.2019 № 23-рп "Про реорганізацію територіальних відділень Антимонопольного комітету України" (в редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 07.05.2020 № 5-рп) відповідно до статей 104, 105, 106 та 107 Цивільного кодексу України, ст. 6, 12 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", зокрема постановлено змінити з 02 червня 2020 року найменування Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України (п. 7.5).

Зміна найменування відбулася у зв`язку із початком виконання функцій покладених Положенням про територіальне відділення, що були віднесені до компетенції Запорізького та Кіровоградського обласних територіальних відділень Антимонопольного комітету України.

Згідно приписів ч.1 ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку

Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (ч. 1ст. 89 ЦК України).

Юридична особа повинна мати своє найменування, яке містить інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Найменування установи має містити інформацію про характер її діяльності. Юридична особа може мати крім повного найменування скорочене найменування (ч. 1 ст. 90 ЦК України).

Юридична особа, що є підприємницьким товариством, може мати комерційне (фірмове) найменування. Комерційне (фірмове) найменування юридичної особи може бути зареєстроване у порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЦК України).

Найменування юридичної особи вказується в її установчих документах і вноситься до єдиного державного реєстру. Юридична особа не має права використовувати найменування іншої юридичної особи (ч. 3, 5 ст. 90 ЦК України)

Частиною 4 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі повинні міститься відомості щодо місцезнаходження юридичної особи (адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені).

Загальновідомо, що назва юридичної особи складається з літерального компонування елементів українського алфавіту. Крім того, назва юридичної особи може містити інформацію про мету діяльності, вид, спосіб утворення, залежність юридичної особи, крім обмежень, встановлених актами чинного законодавства України. Наведете свідчить, що назва юридичної особи є її необхідною ознакою, яка забезпечує участь у цивільному обороті від свого імені та слугує засобом її індивідуалізації, що дозволяє відокремити її від інших юридичних осіб. Назва юридичної особи в процесі її "життєдіяльності" може зазнати змін. Зміна назви юридичної особи проявляється в її зовнішній літеральній корекції. Така корекція впливає на ідентифікацію юридичної особи в цивільному обороті. У результаті зміни назви юридичної особи структура цивільних правовідносин не страждає.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 16.04.2024, за кодом 20306037 міститься наступна інформація: найменування юридичної особи: Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України, місцезнаходження: Україна, 49004, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, просп. Олександра Поля, будинок 2.

Інформація про зміну найменування стягувача (заявника) внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 15.06.2020, номер запису 12241050016026342.

Суд зазначає, що сама лише зміна найменування юридичної особи не впливає на правоздатність цієї особи, оскільки залишається однією й тією ж особою, з тим же ідентифікаційним кодом незалежно від найменування (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справі №910/14944/13).

Оскільки інша юридична особа не утворювалася, відповідно зміна найменування сторони у справі не є реорганізацією, тобто не свідчить про правонаступництво в розумінні статей 52, 334 ГПК України.

З урахуванням вищевикладеного, заява Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України правонаступником задоволенню не підлягає, однак є підставою для заміни його найменування у справі .

Керуючись статтями 52, 234, 235, 329, 334 п. 19.4 ч. 1 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В :

Заяву Південно-Східного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну сторони, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку пред`явлення до виконання задовольнити частково.

В задоволенні заяви Південно-східного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про заміну Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України відмовити.

Замінити найменування сторони у справі №904/471/15 з Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України на Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України.

Поновити пропущений строк для пред`явлення до виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 у справі №904/471/15.

Видати дублікат наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 02.03.2015 у справі №904/471/15 про стягнення з Приватного підприємства "Укрстройреконструкция" (49000, м. Дніпропетровськ, вулиця Щитова, 68, ідентифікаційний код 32299086) в доход загального фонду Державного бюджету України на рахунок Державної казначейської служби України за місцем реєстрації Приватного підприємства "Укрстройреконструкция", як платника податків за кодом бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції" штрафу в сумі 34 000,00 (тридцять чотири тисячі)грн та пені в розмірі 28 560,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот шістдесят)грн.

Ухвала набирає законної сили 20.05.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено - 21.05.2024.

Суддя Н.М. Євстигнеєва