Рішення

від 21.05.2024 по справі 910/1737/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

21.05.2024Справа № 910/1737/24Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Транзит-Сервіс"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ"

про стягнення 362 499,51 грн.

Представники сторін: не викликалися.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Транзит-Сервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" про стягнення 362 499,51 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані стягненням заборгованості за договором про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні №13/11-2023 від 13.11.2023.

У зв`язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача основну суму боргу в розмірі 338 176,68 грн., 3% річних в розмірі 1 664,99 грн., інфляційні втрати в розмірі 2 367,24 грн., пеню в розмірі 20 290,60 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2024 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

27.02.2024 до канцелярії суду позивач подав заяву про усунення недоліків у позовній заяві з доданими документами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

Вищезазначена ухвала суду від 04.03.2024 отримання відповідачем 11.03.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №06 002 536 199 00.

29.03.2024 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

13.11.2023 між приватним підприємством "Транзит-Сервіс" (перевізник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (замовник) укладено Договір №13/11-2023 про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні (далі - Договір).

За вказаним вище Договором перевізник зобов`язується доставити ввірений йому замовником вантаж до пункту призначення та видати його вантажоодержувачу, уповноваженому замовником на отримання вантажу, а замовник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу плату, встановлену в заявці, яка є невід`ємною частиною даного Договору.

Перевізник має право залучити до виконання своїх обов`язків третіх осіб. Залучення третіх осіб не звільняє перевізника від виконання своїх обов`язків перед замовником для виконання умов даного Договору й перевізник залишається відповідальним перед замовником за якість та строки наданих послуг (п. 1.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору ціни на послуги є договірними, та зазначаються сторонами в заявках і в рахунках-фактурах перевізника.

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки за цим Договором здійснюються в українській гривні у безготівковій формі протягом 5 календарних днів з дати розвантаження автомобіля, та надання перевізником замовнику пакету документів, визначеного у п. 4.2 даного Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання грошових сум з поточного рахунку замовника.

Пунктом 4.2 Договору встановлено, що за фактом виконання перевезення сторони складають та підписують акт наданих послуг. Перевізник після надання послуг згідно конкретної заявки, надсилає замовнику: копії товарно-транспортних накладних (CMR), Акт наданих послуг, рахунок-фактуру, заявку на перевезення.

Відповідно до Заявки №1 до Договору вартість транспортних послуг становить 165 359,24 грн.

22.11.2023 позивачем виставлено рахунок-фактуру №762 на суму 165 359,24 грн..

30.11.2023 сторонами підписано Акт №762 здачі-приймання робіт (надання послуг), яким зафіксовано проведення робіт по рахунку №762 від 22.11.2023 на загальну суму 165 359,24 грн.

Відповідно до Заявки №2 до Договору вартість транспортних послуг становить 164 924,24 грн.

22.11.2023 позивачем виставлено рахунок-фактуру №763 на суму 164 924,24 грн.

29.11.2023 сторонами підписано Акт №763 здачі-приймання робіт (надання послуг), яким зафіксовано проведення робіт по рахунку №763 від 22.11.2023 на загальну суму 164 924,24 грн.

16.01.2024 позивачем виставлено відповідачу претензію щодо виконання зобов`язань за Договором №13/11-2023 від 13.11.2023 на суму 330 283,48 грн. та сплати пені у розмірі 28 997,74 грн.

19.01.2024 відповідачем складено відповідь на претензію, якою відповідач просить відтермінувати строк оплати за надані послуги і не застосовувати оперативно-господарські санкції.

24.01.2024 позивачем надано відповідь на лист відповідача від 19.01.2024, яка містить повідомлення про необхідність погасити заборгованість за отримані транспортні послуги протягом трьох календарних днів.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що в разі не здійснення замовником оплати за послуги, надані перевізником у відповідності до умов договору, в строки, передбачені договором, вартість неоплаченої послуги перевізника збільшується на 200 Євро по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

Станом на дату виставлення рахунків (22.11.2023) офіційний курс Євро, встановлений НБУ, становив 39,466 грн.

У відзиві на позов відповідачем не заперечується обставина наявності основної заборгованості за Договором №13/11-2023 від 13.11.2023 у розмірі 338 176,68 грн.

Матеріали справи не містять доказів оплати заборгованості у розмірі 338 176,68 грн.

Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Статтею 908 ЦК України передбачено, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з ч.1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі положенням ст. 526 ЦК України, відповідно до якого зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи наведене, суд встановив невиконання відповідачем зобов`язання по Договору №13/11-2023 від 13.11.2023 в частині оплати наданих послуг на загальну суму 338 176,68 грн., а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 1 664,99 грн. та інфляційних втрат у розмірі 2 367,24 грн.

Частиною 2 ст. 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, ураховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, зміст яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивач, розраховуючи розмір інфляційних втрат та 3% річних, встановив період нарахування з 08.12.2023 до 05.02.2024.

У відзиві на позов відповідач повідомляє про те, що визначення позивачем дати початку нарахування заборгованості є необґрунтованим, оскільки відповідно до п. 4.1 та 4.2 Договору строк нарахування починається з 12.12.2023.

Позивачем в якості доказу виконання п. 4.2 Договору надано експрес-накладну №59001065081131 від 05.12.2023 (плановий час доставки 06.12.2023).

Відповідач повідомив, що відповідні документи, передбачені п. 4.2 Договору, були ним отримані 06.12.2023.

Враховуючи надані докази та пояснення відповідача, суд встановив, що датою початку нарахування заборгованості є 12.12.2023.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню у розмірі 2 367,24 грн., а вимога щодо стягнення 3% річних підлягає задоволенню у розмірі 1 553,81 грн.

Також позивачем заявлено вимоги щодо стягнення пені у розмірі 20 290,60 грн.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно із ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати наданих послуг замовник сплачує перевізнику пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі 0.1% за кожну добу затримки оплати.

Відповідач заперечує щодо нарахування пені у розмірі 20 290,60 грн., оскільки позивачем не застосовано приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань".

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За перерахунком суду пеня, за прострочення грошового зобов`язання з 12.12.2023 по 05.02.2024, становить 15 593,64 грн.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога щодо стягнення пені підлягає задоволенню у розмірі 15 593,64 грн.

Частинами 3, 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані для підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Судовий збір згідно зі ст. 129 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1-4 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді, та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: Договір №1 г/с від 15.01.2024 про надання правової (правничої) допомоги; Акт виконаних робіт від 05.02.2024 за Договором №1 г/с на загальну суму 9 750,00 грн.; розрахунок суми гонорару за Договором №1 г/с від 15.01.2024 з описом робіт на загальну суму 9 750,00 грн.; видатковий касовий ордер №14 від 05.02.2024 на суму 9 750,00 грн.; квитанцію №2 від 05.02.2024 на суму 9 750,00 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та надані докази, суд встановив, що витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 9 750,00 грн., а тому відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають стягненню з відповідача у розмірі 9 620,68 грн.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 118-119, 129, 231, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Стандартоіл Київ" (01001, місто Київ, вул. Еспланадна, будинок 20, офіс 810; ідентифікаційний код 44679070) на користь приватного підприємства "Транзит-Сервіс" (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Шевченка, будинок 24/43, квартира 24; ідентифікаційний код 24564184) основний борг у розмірі 338 176 (триста тридцять вісім тисяч сто сімдесят дев`ять) грн. 68 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 367 (дві тисячі триста шістдесят сім) грн. 24 коп., 3% річних у розмірі 1 553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) грн. 81 коп., пеню у розмірі 15 593 (п`ятнадцять тисяч п`ятсот дев`яносто три) грн. 64 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 620 (дев`ять тисяч шістсот двадцять) грн. 68 коп. та судовий збір у розмірі 5 365 (п`ять тисяч триста шістдесят п`ять) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Сергій МУДРИЙ