Рішення

від 29.04.2024 по справі 911/3752/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" квітня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3752/23

Господарський суд Київської області у складі судді Колесника Р.М., за участю секретаря судового засідання Тимошенка Д.Ю., розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом

Приватного підприємства «Деліція» (08292, Київська обл., місто Буча(пн), вулиця Заводська, будинок 2-В, код: 31202174)

до

Дочірнього підприємства «Кюне і нагель» (08290, Київська обл., місто Ірпінь, селище міського типу Гостомель, вулиця Садова, будинок 26-А, код: 24596990)

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

Спрощене акціонерне товариство «Апі Ресторасьон» (384 Rue du General de Gaulle, Mons-en-Baroeul, Hauts-de-France 59370, France, код: 47718101000729)

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротеп» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, код: 21496904)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вптранс» (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, код: 41650897)

про стягнення 3534502,09 гривень,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Хасін І.Б.

від відповідача: Войтенко І.Г., Просвіта І.В.

від третьої особи 1: Марцин І.В.

від третіх осіб 2,3: Завидняк В.І.

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та рух справи.

До Господарського суду Київської області 12.12.2023 надійшла позовна заява Приватного підприємства «Деліція» (надалі позивач) про стягнення з Дочірнього підприємства «Кюне і нагель» (надалі відповідач) 3226949,09 гривень збитків та 307553,00 гривень вартості транспортно-експедиційних послуг за договором транспортного експедирування від 22.03.2023 № КН84FO/FA/FS.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що на виконання умов договору транспортного експедирування від 22.03.2023 № КН84FO/FA/FS та укладеної в межах цього договору заявки від 20.04.2023 № 1 відповідач здійснював перевезення вантажу, який в процесі виконання вказаної заявки було втрачено, у зв`язку з чим позивач зазнав збитків у загальному розмірі 3534502,09 гривень.

Ухвалою суду від 22.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження. Цією ж ухвалою призначено підготовче засідання, яке неодноразово відкладалося.

На адресу суду 08.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позов, за змістом якого відповідач заперечив пред`явленні позовні вимоги та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

До суду 12.01.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якої представник позивача заперечує проти доводів відповідача наведених у відзиві.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 17.01.2024 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.

На адресу суду 23.01.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення.

До суду 26.01.2024 від Спрощеного акціонерного товариства «Апі Ресторасьон» надійшло клопотання про вступ у справу в якості третьої особи.

До суду 31.01.2024 від відповідача надійшла заява про залучення Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротеп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Вптранс» до участі у справі в якості третіх осіб, клопотання про долучення доказів, про витребування доказів та додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 31.01.2024 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні: позивача Спрощене акціонерне товариство «Апі Ресторасьон» (надалі Компанія «Апі Ресторасьон»/Компанія); на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротеп» (надалі ТОВ «Агротеп») та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вптранс» (надалі ТОВ «Вптранс»). Цією ж ухвалою витребувано від Приватного акціонерного товариства «Київстар» деталізацію телефонних дзвінків за номером 0675553775 за період 5-6 травня 2023 року.

На адресу суду 01.02.2024 надійшли письмові пояснення позивача.

До суду 20.02.2024 від Акціонерного товариства «Київстар» надійшла заява, у якій викладена запитувана ухвалою суду інформація.

Також 20.02.2024 від відповідача надійшли додаткові пояснення по справі та від Компанії «Апі Ресторасьон» надійшла заява про огляд доказів за їх місцезнаходженням та пояснення по справі.

До суду 23.02.2024 надійшли письмові пояснення ТОВ «Агротеп» та ТОВ «Вптранс».

Засобами підсистеми «Електронний суд» 27.02.2024 позивачем були сформовані додаткові пояснення.

На адресу суду 04.03.2024 надійшли додаткові пояснення Компанії «Апі Ресторасьон».

За допомогою підсистеми «Електронний суд» 12.03.2024 позивач сформував додаткові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2024 підготовче провадження у справі закрито та призначено розгляд справи по суті, який судом неодноразово відкладався та остаточно було призначено на 29.04.2024.

Засобами підсистеми «Електронний суд» 04.04.2024 Приватним акціонерним товариством «Експортно-кредитне агентство» сформовано заяву про вступ у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача. Вказана заява обґрунтована тим, що втрачений вантаж був застрахований заявником згідно договору страхування зовнішньоекономічних договорів.

До суду 05.04.2024 надійшли заперечення Компанії «Апі Ресторасьон» проти залучення ПрАТ «Експортно-кредитне агентство» до участі у справі в якості третьої особи та прийняття нових доказів.

Ухвалою суду від 09.04.2024 відмовлено у задоволенні заяви ПрАТ «Експортно-кредитне агентство».

Позивачем в системі «Електронний суд» 26.04.2024 було сформовано заяву про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме копій вантажно-митних декларацій, а також копій CMR належного стану (в попередньому судовому засіданні судом встановлено факт неповного відтворення частини змісту CMR, наявних в матеріалах справи), а також додаткові письмові пояснення.

Ухвалою суду від 29.04.2024, із занесенням до протоколу судового засідання, копії CMR належної якості було долучено до матеріалів справи, а щодо копій вантажно-митних декларацій та додаткових пояснень, суд залишив зазначені документи без розгляду, оскільки позивачем не аргументовано підставність долучення нових доказів та надання додаткових пояснень на стадії розгляду справи по суті та неможливість їх подання на стадії підготовчого розгляду справи.

В судовому засідання 29.04.2024 представник позивача наполягав на задоволенні позову, представники відповідача та представник третіх осіб на стороні відповідача просили у задоволенні позову відмовити, представник третьої особи на стороні позивача посилався на недоведеність факту виникнення правовідносин з поставки товару на користь Компанії та недоведеність факту отримання такого товару.

ІІ. Факти та обставини, встановлені судом.

Між позивачем (клієнт) та відповідачем (експедитор) 22.03.2023 укладено договір транспортного експедирування № КН 84 FO/FA/FS (надалі договір), відповідно до умов якого клієнт доручає, а експедитор бере на себе зобов`язання в інтересах, за плату і за рахунок клієнта надати транспортно-експедиційне обслуговування відповідно до узгоджених сторонами заявок (п. 2.1. договору).

Згідно заявки від 20.04.2023 № 1 сторонами було погоджено умови надання транспортно-експедиторських послуг, зокрема маршрут: Буча (Україна) - 10 route principale du port 92230 Gennevilliers (Франція), інвойсна вартість вантажу: 85861,72 євро, назва вантажоодержувача: API Restauration, 384 Rue du General De Gaulle 59370 Mons-en-Baroeul France, адреса доставки: 10 route principale du port 92230 Gennevilliers, Франція.

Згідно п. 6.2.2. договору у випадку пошкодження/псування/нестачі/втрати вантажу клієнта в період перевезення експедитор несе відповідальність у розмірі документально підтвердженої вартості втраченого або пошкодженого вантажу відповідно до Правил надання транспортно-експедиторських послуг FIATA.

За змістом п. 6.2.3. експедитор не несе відповідальності за помилки та упущення клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача).

Згідно Додатку № 4 до договору «Правила надання транспортно-експедиційних послуг FIATA» (надалі Правила FIATA): експедитор повинен надавати свої послуги у відповідності до вказівок клієнта, як погоджено з ним. Якщо такі вказівки є неточними або неповними, або не відповідають договору, експедитор може діяти на свій розсуд, на ризик та за рахунок клієнта (п. 5); відповідальність експедитора наступає, якщо ним не виявлена належна старанність і не вжито заходів у розумних межах при наданні послуг з перевезення вантажу; у такому випадку, у відповідності до ст. 8 повинно компенсувати клієнтові втрату чи ушкодження товару, а також прямий фінансовий збиток, що виник в результаті порушення ним своїх зобов`язань щодо збереження вантажу (п. 6.1.1.).

Позивачем, також підписано окремий документ під назвою Waiver of Liability Trade control Statement. Ukraine Transactions (Заява про відмову від відповідальності та торговельний контроль. Транзакції в Україні) від 24.04.2023.

На сторінці 3 вказаної заяви зазначено наступне: Клієнт розуміє і погоджується з тим, що K+Н (мається на увазі Компанія Kuehne + Nagel), будь-який перевізник і будь-який субпідрядник, співробітник, агент або будь-яка інша сторона, залучена до надання логістичних та/або транспортних послуг з або в Україну, за жодних обставин не несе відповідальності за будь-які витрати, втрату або пошкодження вантажу, затримку або інші фінансові втрати, а також за будь-які тілесні ушкодження або пошкодження майна, спричинені будь-якою причиною, незалежно від будь-яких протилежних положень, що містяться в застосовній міжнародній транспортній конвенції, попередньо узгоджених правилах і умовах, контрактах з клієнтами або в будь-яких інших положеннях контракту на перевезення, які можуть бути застосовані до логістичних послуг, які надаються компанією K+Н Клієнту).

Платіжним дорученням від 03.05.2023 позивачем сплачено на користь відповідача транспортні послуги на суму 307553 гривень.

На виконання умов зазначеного договору та заявки відповідачем було залучено перевізників: ТОВ «Агротеп» на підставі Договору перевезення № КН 13 FO від 03.01.2021 та Договору-Заявки № 20-7231-304-011 від 24.04.2023, а також ТОВ «Вптранс» на підставі Договору перевезення № КН 222 FO від 28.12.2021та Договору-Заявки № 20-7231-304-012 від 24.04.2023, які безпосередньо здійснювали перевезення вантажу позивача та відповідали за його доставку та передачу вантажоодержувачу.

Згідно міжнародних товарно-транспортних накладних (CMR) складених 27.04.2023 товар було завантажено та доставлено до узгодженої адреси у Франції 06.05.2024. В графі вантажоодержувач міститься підпис (візуально відрізняється у двох накладних) та запис «HICHAM».

Як вбачається з відомостей, наданих ПрАТ «Київстар» 05 та 06 травня 2023 року з телефонного номеру відповідача 380675553775 здійснювалося спілкування із корпоративним номером, належним позивачу 380503003849 загальною тривалістю 1330 секунд (близько 22 хвилин), загальна кількість з`єднань 17.

Під час зазначених з`єднань, як стверджує відповідач, відбувалося спілкування із представником позивача - логістом Вікторією Кебкал, яка надавала від імені позивача вказівки щодо здійснення процесу оформлення вивантаження товару в місці його доставки.

Позивач звернувся до відповідача із претензією від 18.09.2023 щодо відшкодування вартості втраченого вантажу, в якій зазначив, що покупець (компанія) відмовляється визнавати факт поставки товару та стверджує, що не отримував товар та, оскільки, відповідач не надав документів, що підтверджували б повноваження особи, що отримала товар та поставила свій підпис в CMR від імені Компанії «Апі Ресторасьон», позивач вважає товар втраченим, а відповідач має відшкодувати його вартість.

Судом також встановлено, що 20.09.2023 позивач звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі МКАС) з позовом про стягнення з Компанії «Апі Ресторасьон» заборгованості за товар, транспортування якого здійснював відповідач.

В позовній заяві (поданої до МКАС), серед іншого, позивачем було зазначено, що між ним та Компанією «Апі Ресторасьон» 27.01.2023 було укладено договір на постачання товару № 27012023, предметом якого було постачання товару власного виробництва позивача на суму 86362,82 євро, який було отримано Компанією 06.05.2023, проте не оплачено.

Постановою МКАС від 22.09.2023 справу прийнято до провадження та станом на момент ухвалення рішення у цій справі провадження у ній ще не було завершено.

З викладених Компанією «Апі Ресторасьон» відомостей також встановлено, що остання 03.08.2023 у зв`язку із вимогою позивача про сплату заборгованості за нібито отриманий товар зверталася до прокурора міста Лілль, Франція зі скаргою на спробу шахрайства, підробку і використання підробок, присвоєння чужої особистості, в якій, серед іншого, було зазначено, що Компанія ніколи не замовляла у позивача ніяких товарів, законний представник договір із позивачем не укладав та не підписував, підпис, що міститься в договорі йому не належить та скріплений печаткою, яка також не належить Компанії, зазначені в договорі номери телефонів та інтернет адреси також не належать Компанії «Апі Ресторасьон».

Крім того, 11.01.2024 Компанія «Апі Ресторасьон» також звернулася до слідчого судді із цивільним позовом, в якому зазначено аналогічні відомості та вказано на те, що їх звернення на ім`я прокурора від 03.08.2023 не призвело до вжиття відповідних заходів.

ІІІ. Аргументи та доводи учасників справи.

Доводи позивача, що викладено у позові.

1. Відповідач мав здійснити доставку вантажу у Францію та передати його уповноваженим особам Компанії «Апі Ресторасьон», проте із повідомлення зазначеної компанії стало відомо, що вона вантаж не отримувала, а надані відповідачем на підтвердження доставки вантажу копії двох CMR мають підпис невстановленої особи, повноваження якої діяти від імені Компанії «Апі Ресторасьон» не підтверджені. До того ж підпис однієї і тієї ж особи «HISHAM» в двох CMR суттєво відрізняється. Та оскільки «Апі Ресторасьон» заперечує факт отримання товару, а надані відповідачем документи не свідчать про передання вантажу цій Компанії, товар слід вважати втраченим.

2. В питаннях відповідальності перевізника за втрачений вантаж слід виходити з презумпції його вини та обов`язок доведення наявності обставин, що звільняють його від відповідальності покладається на перевізника.

3. Згідно Правил FIATA (додаток до договору) відповідач мав проявити належну старанність та вжити необхідних заходів з метою забезпечення належного надання послуг та недотримання зазначених вимог має наслідком відповідальність експедитора за власні дії, а також за дії залучених ним осіб та компенсувати позивачу втрату вантажу, а також прямий фінансовий збиток завданий такою втратою.

4. Незабезпечення збереження вантажу та вручення його неповноважній особі свідчить про наявність безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між діями/бездіяльністю відповідача, який всупереч умов договору не забезпечив збереження товару та завданою шкодою, що свідчить про наявність усього складу господарського правопорушення, встановлення якого є необхідним для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати завдані збитки.

Доводи відповідача, що викладено у відзиві на позовну заяву.

1. Твердження позивача про втрату вантажу не підтверджені доказами, а наявні у матеріалах справи дві міжнародні транспортні накладні CMR містять підпис вантажоодержувача, що підтверджує факт доставки вантажу. При цьому умовами договору саме на позивача або вантажоодержувача покладається обов`язок забезпечити належне оформлення товаросупроводжувальних документів при отриманні вантажу.

2. Факт доставки, за призначеною позивачем адресою вантажу, та тривалий час перебування автомобілів, що здійснювали доставку в місці розвантаження підтверджується роздруківкою GPS моніторингу/трекінгу руху автомобілів та відповідач протягом всього часу доставки вантажу інформував позивача про хід виконання заявки та отримував вказівки позивача, які надходили з його електронної пошти.

3. Позивачем не надано доказів завдання йому збитків, втрати вантажу, а також його вартості.

4. Розрахунок збитків, наведений у позові не відповідає умовам договору.

5. Позивач безпідставно включив до складу завданих збитків вартість транспортних послуг, що було надано відповідачем належним чином.

Доводи позивача, що викладено у відповіді на відзив.

1. Договір між позивачем та відповідачем було укладено з метою здійснення поставки товару на користь Компанії «Апі Ресторасьон» за зовнішньоекономічним контрактом № 270123 від 27.01.2023, укладеним між ПП «Деліція» та Компанією «Апі Ресторасьон» та будь-яка фізична особа, яка претендує на отримання товару, як представник Компанії, має надати перевізнику належним чином оформлені за законодавством Франції оригінали документів на підтвердження своїх повноважень, а також засвідчені копії цих документів, та якщо такі документи не надані перевізник не мав передавати товар. Та якщо у відповідача виникали будь-які сумніви щодо наявності у представника Компанії «Апі Ресторасьон» повноважень на отримання товару, відповідач мав, згідно ст. 15 Конвенції (мається на увазі Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956), запитати інструкції у відправника, чого відповідачем зроблено не було.

2. Міжнародні транспортні накладні CMR не можуть вважатися належними доказами надання послуг з перевезення, якщо в графі підпису отримувача вантажу проставлено підпис неповноважної особи.

3. Розрахунок завданих збитків повністю відповідає умовам договору.

4. Певна затримка із зверненням позивача до відповідача із претензією щодо доставки вантажу, була обумовлена умовою відстрочення платежу, встановленою у контракті на поставку товару та можливість пред`явлення відповідної претензії виникла лише після з`ясування усіх обставин, зокрема тих, що за наявності факту формального виконання умов перевезення товару, що підтверджується CMR, Компанія «Апі Ресторасьон», як вантажоодержувач за цим перевезенням, заперечувала факт отримання товару та виникнення у нього обов`язку його оплатити.

5. Вирішальним у питанні відповідальності відповідача є той факт, що в CMR проставлено підпис особи, взаємозв`язок якої із Компанією «Апі Ресторасьон» не прослідковується та відповідачем не доведено, а тому жодних обставин, що могли б звільняти відповідача від відповідальності ним не представлено.

6. Твердження відповідача про не доведення факту втрати вантажу спростовуються тим фактом, що товар не було доставлено вантажоодержувачу протягом 30 днів після закінчення узгодженого терміну доставки та неповернення його позивачу.

Доводи відповідача, що викладено у запереченнях на відповідь на відзив.

1. Договір та заявка № 1 не містять посилання на зовнішньоекономічний контракт № 270123 від 27.01.2023, укладений між ПП «Деліція» та Компанією «Апі Ресторасьон». Відповідач не є стороною цього зовнішньоекономічного контракту та не має до нього жодного відношення.

2. Ані положеннями чинного законодавства України, ані застосовних конвенцій, ані укладеним між сторонами договором не передбачено умов, згідно яких особа, яка претендує на отримання вантажу, як представник Компанії «Апі Ресторасьон», має надати перевізнику належним чином оформлені за законодавством Франції оригінали документів на підтвердження своїх повноважень, а також засвідчені копії цих документів.

3. Під час надання послуг з організації перевезення вантажу відповідач постійно був на зв`язку з представниками позивача, у тому числі і запитував їх інструкції. Так, коли перевізники прибули на місце розвантаження вантажу склад виявився зачиненим, та після повідомлення про це представнику позивача логісту Вікторії Кебкал, остання повідомила, що вона зв`язалася із вантажоодержувачем, перевізникам потрібно зачекати, і Компанія «Апі Ресторасьон» протягом двох годин направить своїх представників для приймання вантажу. Впродовж двох годин до складу вантажоодержувача дійсно у відповідності до наданих позивачем інструкцій прибули представники Компанії «Апі Ресторасьон» та здійснили розвантаження і приймання вантажу, що свідчить про дотримання відповідачем інструкцій позивача та відсутність в його діях ознак протиправності.

4. Відповідно до умов п. 4.3.9. договору обов`язок із забезпечення належного оформлення міжнародних транспортних накладних (CMR) при отриманні вантажу покладається саме на позивача та Компанію «Апі Ресторасьон» та жодне положення договору, а також застосовного законодавства, не вимагають надання і збереження відповідачем засвідчених копій документів на підтвердження повноважень вантажоодержувача.

5. Позивачем підписано Заяву про відмову від відповідальності від 24.04.2023, згідно якої позивач погодився із тим, що відповідач та інші залучені ним особи не будуть нести відповідальність за завдану шкоду в процесі виконання замовлення з доставки вантажу Компанії «Апі Ресторасьон», незалежно від причин з яких таку шкоду завдано та незалежно від інших умов, що містяться в договорі та застосовних міжнародних транспортних конвенціях, тобто навіть у разі, якби вантаж під час перевезення дійсно було втрачено відповідач не має нести відповідальність за будь-які витрати, втрату вантажу, незалежно від будь-яких інших положень, які містяться у договорі.

Узагальнені аргументі Компанії «Апі Ресторасьон».

1. Компанія зареєстрована і здійснює свою діяльність у Франції починаючи з 1985 року, зі статутним капіталом 10000000,00 євро. Річний оборот Компанії «Апі Ресторасьон» за 2023 рік складає майже 1 мільярд євро, в компанії працює 9400 працівників у Франції та 1200 іноземних працівників (Компанія також здійснює діяльність у Бельгії). Компанія спеціалізується на наданні послуг у сфері здорового харчування, а саме, здійснює управління закладами громадського харчування у школах, будинках для людей похилого віку та лікарнях, а також експлуатацію всіх форм громадського або приватного харчування, забезпечення місцевих органів влади та закладів громадського харчування усіма необхідними продуктами харчування, кейтеринг та постачання готових страв. З метою забезпечення своєї діяльності Компанія закуповує продукцію переважно (у 2023 році на 98,22%) у місцевих постачальників.

2. Компанія ніколи не укладала жодних договорів з позивачем та не проводила жодних переговорів щодо укладення будь-яких договорів як договору на поставку продукції, транспортне експедирування якої здійснювалося відповідачем, так і інших договорів, та в цілому ніколи не здійснювала замовлення будь-якої продукції позивача в будь-який спосіб. В матеріалах справи відсутні будь-які докази проведення переговорів та укладення будь-яких договорів між позивачем та Компанією.

3. Компанія припускає, що невідомі особи, не будучи жодним чином уповноважені представляти Компанію «Апі Ресторасьон», провели з позивачем переговори і підписали договір, вказавши в якості сторони цього договору Компанію «Апі Ресторасьон».

4. Часу що минув від моменту нібито підписання договору поставки 27.01.2023 до моменту відвантаження товару 27.04.2023 було більш ніж достатньо для проведення позивачем ретельної перевірки контрагента, однак, позивач не проявив належну обачність при підборі контрагента, не перевірив даних щодо сфери діяльності Компанії, адресу електронної пошти, номерів телефонів у відкритих для доступу базах даних.

5. Позивач, який знав адресу реєстрації та/або адресу електронної пошти Компанії, міг звернутися до неї в письмовій формі (як зробив вже після відвантаження продукції, надіславши Компанії претензію, з якої Компанія «Апі Ресторасьон» і дізналася про зазначені обставини), або зв`язатися з компанією за телефонами, розміщеними на її веб-сайті, але не здійснив цього, і фактично надав інструкції відповідачу щодо відправлення товару невідомим особам.

6. Адреса доставки вантажу не є складом Компанії.

7. В якості ідентифікації особи, яка отримала товар, в наявних в матеріалах цієї справи СMR вказано лише чоловіче ім`я без будь-якої іншої ідентифікуючої інформації, а тому неможливо встановити особу, якій було передано товар, та навіть неможливо встановити, чи товар отримала одна особа, чи декілька (адже підписи на двох СMR є очевидно різними). В той же час, для встановлення будь-якого зв`язку особи, яка отримала товар, з Компанією немає жодних підстав, адже будь-яких доказів, які, хоча б опосередковано, свідчили б про такий зв`язок, не існує, а наявні докази свідчать, що Компанія не могла уповноважити на отримання товару будь-яких осіб, адже їй не було відомо ні про укладення позивачем та відповідачем будь-яких договорів, ні про відправлення товару.

8. Стаття 5 Регламенту «Принципи опрацювання персональних даних» не забороняє збирання та опрацювання даних, а встановлює вимоги щодо законного, прозорого та правомірного способу такого збирання, яке має здійснюватися для визначених, чітких і законних цілей, а тому відповідач мав законні підстави отримати та зберігати документи які підтверджують факт уповноваження Компанією певної особи (осіб) на отримання товару від імені цієї Компанії та факт передачі відповідачем товару саме цій особі. Тобто компанія вважає, що жодних доказів здійснення відправлення товару на користь Компанії та його передачі в матеріалах справи не має.

9. Виникнення спірної ситуації стало наслідком необачності з боку позивача та відповідача, які не пересвідчилися за наявними та відкритими засобами зв`язку із Компанією щодо її дійсного наміру замовлення товару та очікування його доставки. А сама Компанія не могла запобігти виникненню цієї ситуації і коли дізналася про неї звернулася до правоохоронних органів у Франції, а в подальшому до суду з листами від 03.08.2023 та від 11.01.2024 з проханням провести відповідне розслідування, результати якого станом на час розгляду справи були відсутні.

10. Факт електронного листування позивача з Компанією щодо укладення договору на постачання товару спростовується тим, що електронна адреса з якої здійснювалося листування від імені Компанії їй не належить та вірогідно створено зловмисниками у злочинних цілях, при цьому використовуючи ім`я Катрін де Боллє бельгійського поліцейського чиновника, яка з 1 травня 2018 року обіймає посаду виконавчого директора Європолу (Європейського поліцейського управління), про що на офіційній сторінці Європолу навіть здійснено відповідне застереження.

11. Надане позивачем електронне листування, яке здійснювалося нібито з Компанією «Апі Ресторасьон» містить посилання на номери телефонів, що Компанії не належать чи номери телефонів інших компаній, або відкриту інформацію, що доступна в мережі, та посилання на банківську установу та рахунки, які не належать Компанії.

Узагальнені аргументи третіх осіб-перевізників: ТОВ «Агротеп» і ТОВ «Вптранс».

1. 06.05.2023 товар було доставлено за належною адресою та перевізник повідомив відповідача, що склад зачинений, після чого відповідач повідомив, що замовник направить представників Компанії для отримання вантажу. Близько 18:00 до водія підійшов представник Компанії «Апі Ресторасьон» (особа мала відповідний бейдж), який надав паспорт та лист повноваження на отримання вантажу, після чого відбулося вивантаження товару, а зазначена особа проставила свій підпис у CMR.

2. Позивачем не доведено, що відповідач порушив умови договору, факт втрати вантажу є недоведений.

Доводи позивача, що викладено у додаткових письмових поясненнях.

1. Твердження Компанії «Апі Ресторасьон» про те, що вона не укладала контракт на поставку товару, товар не отримувала, оскільки їй товар не був потрібен, не може братися до уваги, оскільки зазначені твердження не підтверджені належними доказами.

2. Так само не може братися до уваги за недоведеністю і позиція відповідача про те, що він здійснив доставку товару, передав його особі, що представилася представником Компанії «Апі Ресторасьон».

3. Посилання відповідача на Загальний регламент про захист даних (GDPR) є безпідставними, оскільки він носить рекомендаційний характер, не містить прямої заборони на збереження персональних даних осіб, що діють від імені юридичної особи, захист персональних даних не має абсолютного характеру та документ (довіреність) на отримання товару не є особистим документом фізичної особи, а тому його отримання та зберігання не суперечить вимогам про захист персональних даних.

4. Перевізники, у яких виникли сумніви щодо відсутності в документах, що уповноважували отримати товар печаток чи штампів Компанії «Апі Ресторасьон», отримавши відповідь про те, що печатки не є необхідними, не отримали з цього приводу інструкцій позивача, наслідком чого стало передання товару неповноважним особам.

Доводи відповідача, що викладено у додаткових письмових поясненнях.

1. 23.01.2024 відповідачем отримано адвокатський запит позивача з якого вбачається, що у його позові до Компанії «Апі Ресторасьон» (розглядається МКАС) позивач стверджує про отримання нею товару, у зв`язку із чим вимагає стягнення заборгованості за поставлений товар, що прямо суперечить твердженням позивача про втрату вантажу, внаслідок незабезпечення його передання Компанії.

2. Зберігання особистих відомостей, зокрема про осіб, що отримали товар не відповідає законодавству Європейського Союзу та було б порушенням статті 5 Загального регламенту про захист даних, який стосується захисту персональних даних усіх осіб в межах Європейського Союзу та Європейської економічної зони, а також експорту персональних даних за межі ЄС і ЄЕЗ.

3. Оскільки представники вантажоодержувача надали водіям для ознайомлення та перевірки паспорт та лист з повноваженнями на отримання вантажу, створення копій цих документів не було необхідним, а їх створення та зберігання суперечило б згаданим вимогам Регламенту. Цим же Регламентом заборонено здійснювати передачу персональних даних за межі території Європейського Союзу, якщо у державі нижчий рівень захисту персональних даних (порівняно з ЄС). Україна не входить до переліку 134 країн куди можливо передавати персональні дані без отримання спеціального дозволу.

4. Жодне положення договору, а також застосовного законодавства не вимагають надання і збереження експедитором засвідчених копій документів на підтвердження повноважень вантажоодержувача.

5. Умови договору, зокрема п. 4.3.9. покладають саме на позивача обов`язок належно оформити товаросупроводжувальні документи, перевірити вантажоодержувача та осіб, які діють від його імені.

6. Якщо позивачу було необхідно отримати копії документів, що підтверджують особу та представника вантажоодержувача, позивач мав отримати згоду відповідних суб`єктів, а також проінструктувати відповідача про необхідність отримання та збереження копій відповідних документів, проте таких інструкцій від позивача не надходило.

7. Підпис представника позивача на заяві про відмову від відповідальності належить директору позивача. Підпис на цій заяві та скріплення його печаткою позивача свідчить про його обізнаність зі змістом зазначеної заяви, що складена англійською мовою.

8. Експедитор використовує для надання послуг за договором інформацію, надану клієнтом у заявці та не зобов`язаний з`ясовувати належність адрес комунікації представникам вантажоодержувача і ставити їх під сумнів, оскільки вони надаються клієнтом і так само не зобов`язаний перевіряти легітимність вантажоодержувача, як компанії загалом.

IV. Оцінка та висновки суду.

Статтею 929 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно зі ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов`язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

За порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу (ст. 934 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за невиконання або неналежне виконання обов`язків, які передбачені договором транспортного експедирування і цим Законом, експедитор і клієнт несуть відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та договором транспортного експедирування. Експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за власні дії.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 Цивільного кодексу України).

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Отже, підставою для такої відповідальності, як відшкодування збитків є порушення зобов`язання.

За змістом статті 908 Цивільного кодексу України та статті 306 Господарського кодексу України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими Кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 1 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статей 1, 2 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (надалі Конвенція) вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін. Для цілей цієї Конвенції «транспортний засіб» означає автомобілі, автопоїзди, причепи і напівпричепи як це визначено в статті 4 Конвенції про дорожній рух від 19.09.1949.

За приписами статті 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

З матеріалів справи вбачається, що згідно умов договору та заявки, відповідач прийняв на себе зобов`язання зі здійснення доставки вантажу продукції власного виробництва позивача на користь його одержувача - Компанії за місцем доставки у Франції, для чого відповідачем залучено двох перевізників, які здійснили перевезення вантажу за адресою, визначеною позивачем.

Відповідно до CMR-накладних, оформлених 27.04.2023 товар було передано перевізникам та 06.05.2023 було передано вантажоодержувачу, підпис певної особи міститься в накладних поряд із позначкою «Hicham». Проте Компанія «Апі Ресторасьон» заперечує факт укладання договору із позивачем на поставку товару, факт доставки та отримання товару, посилається на фальсифікацію усіх документів від імені Компанії, що стало підставою для тверджень позивача про втрату вантажу з вини відповідача, передання товару неповноважним особам та вимог про стягнення завданих збитків.

Статтею 3 Конвенції передбачено, що перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

За змістом п. 1 ст. 15 Конвенції якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника.

Згідно статті 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки. Перевізник не звільняється від відповідальності з причини несправності транспортного засобу, яким він користувався для виконання перевезення, або з причини дій або недогляду особи, у якої був найнятий транспортний засіб, або агентів і службовців останньої.

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізнику (частина перша статті 18 Конвенції).

Перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини (стаття 924 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 314 Господарського кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов`язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: 1) усунення цих обставин не залежало від перевізника. Це формулювання потрібно тлумачити в такий спосіб, що перевізник звільняється від відповідальності за незбереження вантажу, якщо відповідно до законодавства та договору перевезення він не несе обов`язку усунення зазначених обставин; 2) перевізник не міг запобігти цим обставинам. Законодавець покладає на перевізника обов`язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу (постанова Верховного Суду від 27.10.2020 у справі № 903/846/19, від 21.02.2020 у справі № 907/746/17).

У постанові від 11.06.2019 у справі № 907/603/17 Верховний Суд також вказав, що вина перевізника за втрату, нестачу, псування та ушкодження вантажу, який є загальним для всіх видів транспорту, презюмується. Перевізник несе відповідальність, якщо не доведе, що втрата, псування й ушкодження вантажу відбулися внаслідок обставин, яким він не міг запобігти чи усунення яких від нього не залежало, зокрема, внаслідок вини відправника вантажу; особливих природних властивостей перевезеного вантажу; недоліків тари й пакування, яких не можна було встановити шляхом зовнішнього огляду при прийманні вантажу до перевезення й інших обставин, передбачених законом. Втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу внаслідок випадку, що не охоплюється визначенням обставин непереборної сили, відповідно до ч. 1 ст. 924 ЦК не звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу.

З огляду на викладене вище, відповідальність перевізника дійсно побудована за принципом презумпції його вини.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом статей 224, 225 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те. що відповідач не забезпечив схоронності вантажу та передав його особі, яка не мала повноважень діяти від імені Компанії «Апі Ресторасьон» підтвердженням чого є ненадання відповідачем на запит позивача засвідчених копій документів, що надавалися особами, що отримували товар в підтвердження їх повноважень діяти від імені вантажоодержувача.

Відповідно до п. 4.3.9. договору клієнт зобов`язаний своєчасно повідомити вантажоодержувача прибуття вантажу, дату та час прибуття та забезпечити належне оформлення товаросупроводжувальних документів при отриманні вантажу (клієнтом або вантажоодержувачем).

З цього положення вбачається, що саме на позивача покладався обов`язок узгодження із вантажоодержувачем умов доставки вантажу, його прийняття, вивантаження та належного оформлення супроводжувальних документів.

Це, на думку суду, передбачає узгодження саме позивачем із Компанією «Апі Ресторасьон» переліку осіб, які мають отримати товар, уповноважені діяти від імені Компанії, підписати, як представники вантажоодержувача, товаросупроводжувальні документи щодо отримання вантажу аби надалі надати відповідні чіткі інструкції відповідачу, який мав би довести відповідні інструкції до перевізника.

З матеріалів справи не вбачається, узгодження таких умов позивачем, не вбачається і надання чітких інструкцій з цього приводу, які були належним чином зафіксовані, а тому відповідач, та залучені ним перевізники мали діяти у звичайний спосіб передати товар у місці розвантаження особі, що надала відповідні підтвердження діяти від імені Компанії щодо отримання товару.

З огляду на те, що перевізники доставили товар за адресою, вказаною самим позивачем, який не надав особливих інструкцій щодо перевірки повноважності осіб, що мали прийняти товар, перевізник не мав вдаватися до особливої ретельної перевірки їх повноважень.

Як зазначено перевізниками у своїх поясненнях, з метою отримання товару в місці розвантаження з`явилися особи, що надали паспорт, мали фірмовий бейдж Компанії «Апі Ресторасьон», що свідчило про їх відношення до Компанії та лист-уповноваження на отримання товару.

При цьому, позивач не посилався на жодне нормативне чи договірне визначення порядку перевірки повноважності представників діяти від імені вантажоодержувача, як і не посилався на те, яким саме нормативним актом чи положенням договору встановлено, що копії відповідних документів (паспорту, доручення та т.і.) мають бути отримані перевізником та передані позивачу, як замовнику послуги з перевезення.

Не встановлено таких нормативних вимог і судом, а тому суд відхиляє твердження позивача, що відсутність у відповідача копій документів, що було надано на підтвердження повноважень діяти від імені Компанії «Апі Ресторасьон», є свідченням вчинення відповідачем протиправної поведінки та порушення умов договору.

Як вбачається з обставин справи, сам позивач вдався до з`ясування зазначених обставин лише після того, як отримав повідомлення від Компанії «Апі Ресторасьон» про те, що вона ніякого товару від нього не замовляла та в договірних стосунках щодо постачання товару не перебуває.

При цьому, суд вважає, що оскільки здійснення відвантаження на адресу замовника товару, що перебуває за кордоном, за відсутності будь-якого гарантійного платежу, що міг підтвердити дійсність намірів щодо отримання товару, то саме не позивача покладався обов`язок бути обачливим та вжити додаткових заходів з метою перевірки контрагента на предмет його платоспроможності, добросовісності, інших чинників, що могли б убезпечити позивача від настання негативних наслідків.

Суд вважає, що якщо позивач вирішив здійснити відвантаження товару іноземному контрагенту, за відсутності попередньої оплати товару, то мав встановити чіткі та зрозумілі критерії оцінки повноважності осіб, що будуть отримувати товар, а не перекладати функції із прискіпливої перевірки такої повноважності на перевізників чи відповідача, ще й вимагаючи, через більше ніж місяць після доставки товару, надання доказів, що підтверджують наявність у осіб, що отримали товар повноважень від імені Компанії на його отримання.

Судом також вбачається певна непослідовність та суперечливість поведінки позивача. Так, позивач одночасно звернувся до МКАС із позовом до Компанії «Апі Ресторасьон» про стягнення вартості отриманого товару та звернувся із розглядуваним позовом про відшкодування вартості товару, посилаючись на те, що його було втрачено.

При цьому, позивач пояснював своє звернення до МКАС із позовом до Компанії тим, що подання такого позову убезпечувало його від негативних наслідків нарахування пені за ненадходження валютної виручки за експортований товар.

І в цій частині суд може погодитися із тим, що саме по собі звернення позивача із позовом до МКАС могло бути обумовлено зазначеними обставинами і не сприймає такі різні за своїми твердженнями позови, як прояв суперечливої поведінки.

Проте, в межах цієї справи, позивач хоча і посилається на зовнішньоекономічний контракт № 270123 від 27.01.2023, що ним укладено із Компанією «Апі Ресторасьон» на поставку товару, втім його копію до матеріалів справи не надає та всі свої аргументи зводить до того, що Компанія повідомила, що не отримувала товар, певною мірою приховуючи твердження цієї Компанії, що вона взагалі ніякого договору на поставку товару не укладала, його не замовляла, отримувати намір не мала, переддоговірні перемовини не вела, а представлений позивачем у справі, що розглядається МКАС примірник цього договору свідчить, що підпис у ньому та інші реквізити були сфабриковані.

Отже, позивач вважає, що в цій справі достатньо зосередитися на тому факті, що документів, що підтверджують повноваження осіб, що отримали вантаж у Франції за адресою, вказаною самим позивачем, діяти від імені Компанії «Апі Ресторасьон», відповідач не представив, так ніби інших обставин, зокрема факту фальсифікації волі Компанії, присвоєння її ім`я не відбулося, а контракт на поставку товару та визначені в ньому умови, зокрема щодо доставки вантажу, значення для справи не має.

Поряд із цим, в перебігу розгляду справи стало очевидним, що процес укладання договору відбувався не у спосіб підписання одного документу на території України, він був підписаний у спосіб електронного листування та з використанням телефонних перемовин з певними особами, що ніби діяли від імені Компанії «Апі Ресторасьон».

Суду не представлено жодних доказів того, що позивач перевіряв повноваження осіб, що діяли від імені цієї Компанії під час укладання договору на поставку товару.

Навіть після отримання запевнень від Компанії, що вона контракт на поставку товару не уклада, суду не представлено відомостей щодо проведення позивачем внутрішньої перевірки обставин укладання договору на поставку товару, супроводження цієї угоди, узгодження місця доставки, спілкування із «представниками» Компанії в процесі доставки товару до місця призначення, хоча з матеріалів справи вбачається, що таке спілкування відбувалося, хоча електронна адреса з якої надсилалися повідомлення Компанії, їй, вірогідно, не належить.

Поряд із цим позивач вимагає від відповідача та/чи перевізника, щоб вони перевіряли та зберегли копії документів, що підтверджували повноваження осіб, що з`явилися для отримання товару в узгодженому місці розвантаження, хоча відвантаження товару, його перевезення, доставка та розвантаження є похідними діями від самого контракту на поставку товару. Та якщо позивач не перевіряв повноважень осіб, що діяли від імені Компанії «Апі Ресторасьон» під час підписання відповідного контракту, не проводив ідентифікацію осіб з якими листувався електронною поштою чи вів перемовини у телефонному режимі, то чому позивач покладає усю провину за передання товару неповноважним особам саме на відповідача, позивач в достатній мірі не обґрунтував.

Суд вважає, що зазначена справа, з огляду на її обставини виходить за межі звичайної справи щодо відшкодування збитків завданих втратою вантажу, який, до прикладу, стає втраченим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди чи викрадення вантажу на шляху прямування до місця доставки.

Зазвичай у відносинах доставки вантажу є зацікавлена особа у його отриманні - покупець, вантажоодержувач, який у призначений час не отримує замовлений ним товар.

В цій же справі, Компанія «Апі Ресторасьон», яка ніби виступає покупцем товару та його вантажоодержувачем, заперечує сам факт замовлення такого товару, виникнення договірних відносин із позивачем щодо поставки товару, посилається на відсутність будь-якого інтересу до товару, що ним ніби замовлявся.

Компанія «Апі Ресторасьон» також посилається на цілу низку обставин, які на її думку свідчать про те, що у цій справі, невстановлені особи, у шахрайській спосіб вступили у перемовини із позивачем від імені Компанії, не маючи до неї жодного стосунку, метою чого, очевидно, було заволодіння відповідним товаром позивача.

Суд, спираючись на положення ст. 79 Господарського процесуального кодексу України та керуючись своїм внутрішнім переконанням, виходить з того, що твердження Компанії «Апі Ресторасьон», представлені в межах цієї справи є правдиві та такі, що заслуговують на увагу та врахування під час розгляду справи.

Отже, суд виходить з того, що контракту на поставку товару зазначена компанія вірогідно не вчиняла, товар не замовляла, не мала наміру його отримувати та сплачувати за нього грошові кошти, та, відповідно, не мала волевиявлення виступати вантажоодержувачем цього товару, та зазначення Компанії у такій якості (у якості вантажоодержувача) у відповідних документах, зокрема в заявці на організацію перевезення вантажу та CMR відбулося з огляду на власний недогляд позивача та на його власний ризик.

Це дає підстави для висновку, що Компанія «Апі Ресторасьон» де-факто не була вантажоодержувачем за спірним перевезенням, а тому відповідач не міг ні за яких обставин здійснити вручення товару саме цій Компанії та передати товар саме її повноважним працівникам.

Та оскільки, з огляду на принцип вірогідності доказів, скоріше за все від самого початку виникнення зовнішньоекономічного контракту, як первинного документу, що мав би фіксувати виникнення правовідносин між позивачем та Компанією «Апі Ресторасьон» щодо поставки товару, відбулося у шахрайський спосіб, вчинений невстановленими особами, подальші дії позивача, щодо залучення відповідача у якості експедитора, організація перевезення вантажу відбувалося внаслідок волі саме позивача, дії якого були направлені на виконання неіснуючих зобов`язань щодо поставки товару.

В цьому аспекті, правовідносини щодо транспортного-експедирування та перевезення не можна розглядати окремо та здійснювати оцінку поведінки відповідача так ніби обставин щодо фальсифікації волі Компанії «Апі Ресторасьон» не відбулося, так ніби ця компанія дійсно замовляла товар та очікувала на його отримання.

Враховуючи, що суд, з огляду на усі обставини справи у їх сукупності, поведінку сторін, їх послідовність вже дійшов висновку, що Компанія «Апі Ресторасьон» скоріше не укладала контракту на поставку товару, не замовляла та не очікувала товар та, вірогідно, його не отримувала, суд не може дійти висновку, що втрата вантажу, відбулася внаслідок саме протиправної поведінки відповідача.

Судом не встановлено порушення відповідачем умов договору, а сама сутність угоди про організацію перевезення передбачає обов`язок замовника цих послуг вказати адресу доставки вантажу та вантажоодержувача.

За змістом п. 6.2.3. договору експедитор не несе відповідальності за помилки та упущення клієнта (вантажовідправника/вантажоодержувача).

Згідно п. 5 Правил FIATA експедитор повинен надавати свої послуги у відповідності до вказівок клієнта, як погоджено з ним. Якщо такі вказівки є неточними або неповними, або не відповідають договору, експедитор може діяти на свій розсуд, на ризик та за рахунок клієнта, а згідно п. 6.1.1. цих правил відповідальність експедитора наступає, якщо ним не виявлена належна старанність і не вжито заходів у розумних межах при наданні послуг з перевезення вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 219 Господарського кодексу України якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов`язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.

Отже, позивач, бажаючи встановити чіткі критерії оцінки повноважності особи, що буде приймати товар у Франції від імені компанії замовника цього товару, по контракту на поставку, який укладено на умовах відстрочення платежу, мав надати точні вказівки, як має діяти перевізник, зокрема в частині отримання копій документів, що посвідчують особу та надають повноваження діяти від імені вантажоодержувача. І як вже зазначалось таких вказівок від позивача відповідачу не надходило.

При цьому, позивачем не доведено в чому саме проявлена неналежна старанність відповідача та які розумні заходи він мав вчинити для того, щоб мета перевезення була досягнута, якщо виходити з того, що нездійсненність такої мети була від самого початку обумовлена пороком волі Компанії «Апі Ресторасьон», яка товар не замовляла, договір на поставку товару не укладала та не бажала його отримувати.

Оцінюючи питання причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та завданням, стверджуваних позивачем збитків, суд має переконатися у тому, що саме дії відповідача призвели до завдання таких збитків.

Судом вже зазначено, що обставин, які б свідчили б про порушення відповідачем або залученими ним особами умов договору в перебігу розгляду справи не встановлено.

Поряд із цим, навіть якщо погодитися, що відповідач мав переконатися в тому, що особи, що прибули з метою розвантаження товару діють від імені вантажоодержувача, то оскільки належного вантажоодержувача у цій справі фактично не було, а сам контракт та волевиявлення Компанії «Апі Ресторасьон» було сфальсифіковано, як могло би бути сфальсифіковано і документи, що уповноважували б певних осіб на отримання товару, втрата вантажу відбулася скоріше не внаслідок дій відповідача, а саме внаслідок недбалої поведінки самого позивача, який міг убезпечитися від настання таких наслідків ще на стадії виникнення правовідносин з поставки товару, але не зробив цього.

У такому зв`язку покладання на відповідача усіх наслідків своїх власних недбалих дій, які по суті сприяли досягненню мети шахраїв на заволодіння його товаром, хоча позивач мав запобігти цьому, виходить за межі звичайного випадку у правовідносинах з перевезення вантажу, коли діє презумпція вини перевізника/експедитора, адже настання негативних наслідків у вигляді завдання позивачу збитків, перебувають у причинному зв?язку не з протиправною поведінкою відповідача, порушенням ним умов договору, а у зв`язку із діями та недоглядом самого позивача.

З огляду на викладене, хоча суд і погоджується із твердженням позивача, що його товар було вірогідно втрачено, чим йому було завдано збитки, проте відповідачем належним чином спростовано наявність його вини у завданні збитків, а здійснивши оцінку правомірності поведінки відповідача, дотримання ним умов договору, а також перевіривши наявність причинно-наслідкового зв`язку між його поведінкою та завданими збитками, суд виходить з того, що поведінка відповідача та його дії відповідають умовам договору, вимогам, що звичайно ставляться до питань організації перевезень вантажів автомобільним транспортом та його дії не перебували у причинному зв`язку із завданими позивачу збитками.

Встановивши відсутність усіх обов`язкових умов для покладення відповідальності на відповідача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Крім того, позивачем, з метою організації перевезення вантажу за заявкою № 1, підписаний окремий документ під назвою Waiver of Liability Trade control Statement. Ukraine Transactions (переклад: Заява про відмову від відповідальності та торговельний контроль. Транзакції в Україні) від 24.04.2023.

На сторінці 3 вказаної заяви зазначено наступне: Клієнт розуміє і погоджується з тим, що K+Н, будь-який перевізник і будь-який субпідрядник, співробітник, агент або будь-яка інша сторона, залучена до надання логістичних та/або транспортних послуг з або в Україну, за жодних обставин не несе відповідальності за будь-які витрати, втрату або пошкодження вантажу, затримку або інші фінансові втрати, а також за будь-які тілесні ушкодження або пошкодження майна, спричинені будь-якою причиною, незалежно від будь-яких протилежних положень, що містяться в застосовній міжнародній транспортній конвенції, попередньо узгоджених правилах і умовах, контрактах з клієнтами або в будь-яких інших положеннях контракту на перевезення, які можуть бути застосовані до логістичних послуг, які надаються компанією K+Н Клієнту).

З наведеного вбачається, що позивач погодився із запропонованою відповідачем додатковою умовою, яка по суті зводиться до відмови від відповідальності за будь-які втрати, збитки, зокрема втрату вантажу.

При цьому, така відмова є абсолютною та діє автономно від положень, що містяться в укладеному сторонами договорі чи у відповідних міжнародних конвенціях.

Позивачем письмово не коментувалися посилання відповідача на зазначену угоду, окрім письмових пояснень, які надійшли на адресу суду 26.04.2024 та які було залишено судом без розгляду.

В порядку надання усних пояснень представник позивача посилався на те, що цей документ складено англійською мовою та він не може розглядатися як такий, що звільняє відповідача від відповідальності, адже така відмова суперечить як положенням договору, так і положенням законодавства.

Втім, надаючи оцінку зазначеній угоді, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом не встановлено, жодних обмежень у можливості врегулювання своїх взаємовідносин, зокрема у спосіб підписання однією із сторін запропонованого формуляру про відмову від відповідальності.

Суд виходить з того, що наявність підпису представника позивача та його печатки на цьому документі (факт його підписання та скріплення печаткою позивачем в перебігу розгляду справи не заперечувалося) означає те, що він погодився із запропонованими умовами, що зміст підписаного позивачу зрозумілий та він свідомо та добровільно погодив таку умову, як і використану мову для її оформлення.

Суд вважає, що спираючись на загальні принципи ведення господарювання, здійснення підприємницької діяльності, учасник відповідних правовідносин несе власні ризики вчинення або не вчинення певних дій.

Перегляд правовідносин, які було погоджено стороною після настання певних негативних для неї подій та наслідків вбачається судом несправедливим та свідчило б про невиправдане втручання суду у внутрішні питання ведення сторонами підприємницької діяльності та вільного визначення умов здійснення певної господарської операції чи умов відповідальності.

Суд переконаний, що позивач міг відмовитися від підписання запропонованого відповідачем формуляру про відмову від відповідальності, вимагати додаткового узгодження його змісту, зміни умов, проте, як вбачається позивачем було підписано зазначену угоду без жодних застережень.

З огляду на це, суд виходить з того, що зазначена угода, окремо від інших обставин справи та висновків суду, щодо відмови у задоволенні позову, є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування збитків, оскільки розглядувані позовні вимоги повністю підпадають під предмет правового регулювання зазначеної угоди та звільняють відповідача від відповідальності.

Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, адже жодного правового значення для правильного вирішення справи не мають.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, суд відносить на позивача.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 73-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Приватного підприємства «Деліція» відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення у відповідності до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 20.05.2024.

Суддя Р.М. Колесник