Рішення

від 21.05.2024 по справі 917/418/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2024 Справа № 917/418/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Акціонерного товариства Українська залізниця

до Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод

про стягнення 90 268,84 грн

без виклику представників сторін

встановив:

До Господарського суду Полтавської області звернулось Акціонерне товариство «Українська залізниця» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» про стягнення 90 268,84 грн неустойки за договором від 08.11.2021 № 671/2021-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки виконання робіт за договором від 08.11.2021 № 671/2021-ЦЮ.

Відповідач у відзиві (вхід. № 4415 від 02.04.2024, а.с. 44-47) проти позову заперечує частково та визнає позов в сумі 36 581,83 грн посилаючись на те, що:

- позивач порушував строки подачі обладнання в ремонт та не врахував вимоги п. 5.2 Договору, за яким при затримці приймання обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки;

- з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну підприємство тимчасово зупинило свою роботу, значна кількість працівників була мобілізована до Збройних сил України, в тому числі директор з виробництва ТОВ «ПТРЗ», через що підприємство не працювало декілька місяців від початку війни;

- нарахування штрафних санкцій є для позивача способом отримання доходів, що суперечить вищенаведеним висновкам Великої Палати Верховного Суду викладеним у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18;

- розмір штрафних санкцій є непомірним та має бути зменшений, оскільки в даному випадку має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, у зв`язку з війною ТОВ «ПТРЗ» значно зменшило виробництво внаслідок низки об`єктивних обставин, через що перебуває у скрутному становищі, а майновий тягар таких виплат може унеможливити своєчасне виконання ТОВ «ПТРЗ» зобов`язань з виплати заробітної плати своїм працівникам та виконання грошових зобов`язань перед постачальниками сировини, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим.

- розмір відповідальності Виконавця не має перевищувати розміру 50% рентабельності за ремонт колісної пари, а саме, 36 581,83 грн., враховуючи ще той факт, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні.

Позивач у відповіді на відзив (вхід. № 4979 від 11.04.2024; а.с. 59-60) заперечує проти доводів відповідача, посилаюсь на те, що:

- відповідач безпідставно збільшує строк, протягом якого за ним не зараховується простій обладнання в ремонті;

- аргумент відповідача, що стягнення штрафних санкцій фактично є способом отримання прибутку позивачем, оскільки у АТ «Укрзалізниця» відсутні збитки, не відповідають дійсності, з огляду на те, що предметом ремонту є колісні пари тепловоза. Несвоєчасна видача обладнання з ремонту свідчить про те, що зазначене обладнання протягом строку затримки не могло бути задіяне позивачем в господарській діяльності, тобто діяльності спрямованій на отримання прибутку, а отже, фактично є збитками позивача.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень, передбаченим ст. 167 ГПК України, строк для їх подання закінчився.

У цій справі були вчинені такі процесуальні дії.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 цей позов переданий на розгляд судді Безрук Т. М. (а.с. 37).

Ухвалою від 18.03.2024 (а.с. 40) суд відкрив провадження у справі № 917/418/24 та постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Вказана ухвала суду доставлена позивачу, представнику позивача та відповідачу в їх електронні кабінети у підсистемі Електронний суд (довідки про доставку електронного листа від 07.03.2024, а.с. 35, 36, 37).

Відповідно до п. 2 ч. 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, ухвала від 18.03.2024 доставлена сторонам в установленому порядку.

Факт належного повідомлення сторін про розгляд цієї справи також підтверджується наданими ними суду поясненнями по суті справи.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України сторони суду не надали.

За ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Під час розгляду справи по суті суд дослідив усі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України це рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

Між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (далі позивач, Замовник, АТ «Укрзалізниця») та Товариством з обмеженою відповідальністю «Полтавський тепловозоремонтний завод» (далі відповідач, Виконавець, ТОВ «Полтавський тепловозоремонтний завод») було укладено договір від 08.11.2021 № 671/2021-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів (далі Договір, а.с. 8-27).

Згідно з пунктому 1.1. Договору Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015:50220000-3 (Послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70), переданого Виконавцю Замовником в особі Фактичних Отримувачів, згідно з Специфікацією (Додаток 1 до Договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до Договору), Протоколом узгодження цін (Додаток 3 до Договору), Технічними вимогами (Додаток 4 до Договору), які є невід`ємною частиною Договору, у порядку та строки, визначені цим Договором, а Замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з Специфікацією (Додаток 1 до Договору, а.с. 17, зворот) Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту 18 одиниць колісних пар тепловозів ТЕП70 (далі - Обладнання).

Згідно п. 3.2 Договору та специфікації вартість послуг з ремонту складає 12 598 210,94 гривень з ПДВ.

Згідно п. 5.1. Договору подача Виконавцю обладнання проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (Додаток 2 до цього Договору), узгодженим Сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Відповідно до п. 5.11 Договору строк надання послуг по кожній одиниці ремонту визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання (Додаток 2 до Договору, далі Графік, а.с. 18) та становить не більше 60 календарних днів після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно з Додатком 2 до Договору «Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (а.с.18) строк подачі Обладнання у ремонт - протягом 30 календарних днів після підписання договору. Строк здачі обладнання з ремонту - протягом 60 календарних діб після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно з пунктом 5.10 Договору датою завершення ремонту Обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до пункту 8.4 Договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, Виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач у позові вказує, що ТОВ «ПТРЗ» надано послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70 з порушенням граничних строків, встановлених Договором, зокрема фактичний строк перебування Обладнання (колісної пари зав. № 170) в ремонті становить 115 календарних дні, що на 55 календарних днів більше, ніж передбачено Графіком; а фактичний строк перебування Обладнання (колісних пар зав. № 307, 82) в ремонті становить 61 календарний день, що на 1 календарний день більше, ніж передбачено Графіком.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 70-42.69 від 30.12.2021 (а.с. 28) передано в ремонт колісну пару зав. № 170.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 (а.с. 28, зворот) прийнято з ремонту колісну пару зав. № 170; вартість послуг ремонта становить 710325,32 грн.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 70-42.109 від 22.02.2022 (а.с. 29) передано в ремонт колісні пари зав. № 307, 82.

Відповідно до Актів приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 (а.с. 30, 29,зворот) прийнято з ремонту колісні пари зав. № 307, 82; вартість послуг ремонта становить 901864,10 грн та 576310,54 грн (відповідно).

Позивач направив відповідачу претензію від 11.12.2023 №ЦТ-08/220 щодо сплати неустойки, передбаченої п. 8.4 Договору, у розмірі 138 415,84 грн (а.с. 31-32).

ТОВ «ПТРЗ» у відповіді на претензію (а.с. 33) повідомив про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договірних зобов`язань через введення воєнного стану, а також зазначило про розрахункові неточності.

За результатами розгляду цієї відповіді АТ «Укрзалізниця» направлено лист (а.с. 34), яким уточнено суму неустойки по Договору в розмірі 90 268,84 грн, а також акцентовано на відсутності сертифікату, яким засвідчено форс-мажорні обставини у ТОВ «ПТРЗ».

Відповідач вимоги позивача не задовольнив, тому позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.3 Договору вказано, що здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється актом приймання обладнання в ремонт , який підписується уповноваженими представниками замовника та виконавця.

Відповідно до п. 5.11 Договору строк надання послуг по кожній одиниці ремонту визначається Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання (Додаток 2 до Договору, а.с. 18) та становить не більше 60 календарних днів після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно з пунктом 5.10 Договору датою завершення ремонту Обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 70-42.69 від 30.12.2021 (а.с. 28) передано в ремонт колісну пару зав. № 170.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 (а.с. 28, зворот) прийнято з ремонту колісну пару зав. № 170.

Відповідно до Акта приймання обладнання в ремонт № 70-42.109 від 22.02.2022 (а.с. 29) передано в ремонт колісні пари зав. № 307, 82.

Відповідно до Актів приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 (а.с. 30, 29,зворот) прийнято з ремонту колісні пари зав. № 307, 82.

Позивач у позові зазначає, що фактичний строк перебування Обладнання (колісної пари зав. № 170) в ремонті становить 115 календарних дні, що на 55 календарних днів більше, ніж передбачено Графіком;

а фактичний строк перебування Обладнання (колісних пар зав. № 307, 82) в ремонті становить 61 календарний день, що на 1 календарний день більше, ніж передбачено Графіком.

Отже матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «ПТРЗ» надало послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70 з порушенням граничних строків, встановлених Договором.

Відповідно до ст. 13, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Простіше кажучи, позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Верховний Суд звертається у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 виклав правові висновки про те, що наведений у статтях 2, 13 ГПК України принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує, що колісні пари було подано в ремонт з порушенням строків, встановлених Графіком (колісної пари № 170 на 22 дні, а колісної пари № № 82 та № 307 на 45 днів), тому строк закінчення ремонту переноситься на строк цієї затримки. При цьому відповідач посилається на п. 5.2 Договору, де вказано, що при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки.

Згідно п. 5.1. Договору подача виконавцю обладнання проводиться згідно з графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з Додатком 2 до Договору «Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання» (а.с.18) строк подачі Обладнання у ремонт - протягом 30 календарних днів після підписання договору. Строк здачі обладнання з ремонту - протягом 60 календарних діб після підписання Акта приймання обладнання в ремонт.

Оскільки Договір було підписано 08.11.2021, то кінцевій строк поставки обладнання в ремонт припадав на 08.12.2021.

Колісну пару тепловоза ТЕП70 № 170 було подано в ремонт 30.12.2021 згідно Акту приймання обладнання в ремонт № 70-42.69, тобто з порушенням Графіка на 22 дні.

Колісні пари ТЕП70 № 82, № 307 було подано в ремонт 22.02.2022 згідно Акту приймання обладнання в ремонт № 70-42.109 тобто з порушенням Графіка на 45 днів.

У Положенні про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261 (далі - Положення) передбачені основні взаємовідносини між Виконавцем та Замовником з технічних питань по ремонту модернізації рухомого складу (далі за текстом РС), його вузлів та агрегатів.

Застосування цього положення до правовідносин за договором сторони передбачили у п. 5.1. Договору, де вказано, що подача Виконавцю обладнання проводиться згідно з Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, узгодженим Сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з п. 3.5. Положення початком ремонту РС вважається дата підписання Виконавцем акта про приймання рухомого складу в ремонт.

У п. 3.13. Положення вказано, що Виконавець зобов`язаний (в добовий термін після надходження) телеграмою повідомити Замовника про дату надходження в ремонт вузлів та агрегатів та їх кількість.

Приймання у ремонт вузлів та агрегатів, що є об`єктами ремонту, здійснюється Виконавцем за участю представника Замовника протягом не більше двох діб з дня їх надходження та одержання документації. При прийманні перевіряються кількість вузлів та агрегатів, їх комплектність та технічний стан.

У п. 3.14. Положення зазначено, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю в ремонт раніше терміну, узгодженого "Графіком подачі і постановки в ремонт", Виконавцем приймаються, але до настання встановленого терміну, простій в ремонті за Виконавцем не враховується, якщо не розпочато їх ремонт.

Об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується.

При затримці приймання РС, вузлів та агрегатів в ремонт з вини Замовника термін закінчення ремонту відповідно переноситься на термін затримки.

Сторони можуть передбачити в договорі інші умови.

Отже у п. 3.14 вказаного Положення передбачено дві підстави для перенесення терміну ремонту: 1) коли об`єкти ремонту, подані Виконавцю з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", то вони повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується; 2) коли затримка приймання РС, вузлів та агрегатів в ремонт виникла з вини Замовника, у цьому випадку термін закінчення ремонту відповідно переноситься на термін затримки (саме це передбачено у п. 5.2 договору).

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували, що відбулася затримка приймання РС, вузлів та агрегатів в ремонт та що ця затримка виникла з вини Замовника. Тому відсутні підстави для застосування правила абзацу третього п. 3.14 Положення та п. 5.2 договору.

Разом з тим матеріалами справи підтверджується, що колісні пари ТЕП70 № 170 та ТЕП70 № 82, № 307 було подано в ремонт з порушенням Графіка (Акти приймання обладнання в ремонт № 70-42.69 від 30.12.2021 та № 70-42.109 від 22.02.2022).

Отже, застосуванню підлягає правило п. 3.14. Положення де вказано, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується.

При перевірці розрахунку (а.с.34 на звороті) суд встановив, що позивач продовжив на 15 робочих днів строк, встновлений договором для проведення ремонту.

Позивач визначив фактичний строк перебування колісної пари зав. № 170 в ремонті -115 календарних дні, тобто ремонт проведений у строк на 55 календарних днів більше, ніж передбачено Графіком.

а, фактичний строк перебування колісних пар зав. № 307, 82 в ремонті - 61 календарний день, тобто ремонт провдеений у строк на 1 календарний день більше, ніж передбачено Графіком.

Таким чином, заперечення відповідача щодо неврахування позивачем п.3.14 Положення є необґрунтованими.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до пункту 8.4 Договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, Виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Оскільки відповідач порушив строк надання послуг, позивач правомірно нарахував 90 268,84 грн, до якої включив:

39067,89 грн неустойки і 49722,77 грн штрафу за порушення строків ремонту колісної пари зав. № 170,

901,86 грн неустойки за порушення строків ремонту колісної пари зав. № 307,

576,31 грн неустойки за порушення строків ремонту колісної пари зав. № 82 (розрахунок позивача а.с. 34 на звороті).

ТОВ «ПТРЗ» у відзиві зазначає про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливили виконання договірних зобов`язань, а саме початок 24 лютого 2022 року військової агресії російської федерації проти України.

У ч.1, ч.2 ст. 614 ЦК України вказано, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Згідно із ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Визначення форс-мажорних обставин міститься в ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР. Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

При цьому, стаття 218 Господарського кодексу України покладає на суб`єкта господарювання обов`язок довести, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Верховний Суд у постановах від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 09.11.2021 у справі № 913/20/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку. Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов`язань.

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що Сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше 7 робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (але не пізніше 20 робочих днів).

Верховний Суд у постанові від 13.02.2024 № 917/272/23 зазначає, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов`язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною свої договірних зобов`язань.

Відповідач не засвідчено належним чином, відповідно до умов Договору, настання форс-мажорних обставин.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі № 922/2475/21, де Верховний Суд констатує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Місцезнаходженням позивача є місто Полтава, яке ані станом на 26 квітня 2022 року, ані на сьогоднішній день не віднесене до Переліку територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.

Тобто, позивач не довів причинно-наслідковий зв`язок між наявними форс-мажорними обставинами та неможливістю виконання ним зобов`язань.

Таким чином, відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків проведення ремонту обладнання.

Відповідач у відзиві на позов також прохає суд зменшити розмір штрафних санкцій, посилаючись на те, що:

- з початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну підприємство тимчасово зупинило свою роботу, значна кількість працівників була мобілізована до Збройних сил України, в тому числі директор з виробництва ТОВ «ПТРЗ», підприємство не працювало декілька місяців від початку війни;

- нарахування штрафних санкцій є для позивача способом отримання доходів;

- розмір штрафних санкцій є непомірним та має бути зменшений, оскільки в даному випадку має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, у зв`язку з війною ТОВ «ПТРЗ» значно зменшило виробництво внаслідок низки об`єктивних обставин, через що перебуває у скрутному становищі, а майновий тягар таких виплат може унеможливити своєчасне виконання ТОВ «ПТРЗ» зобов`язань з виплати заробітної плати своїм працівникам та виконання грошових зобов`язань перед постачальниками сировини, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим.

- розмір відповідальності Виконавця не має перевищувати розміру 50% рентабельності за ремонт колісної пари, а саме, 36 581,83 грн., враховуючи ще той факт, що затримка ремонту відбулась через війну в Україні.

Суд вважає вимоги в частині стягнення 90268,84 грн обґрунтованими і правомірними та вбачає наявність правових підстав для зменшення їх розміру з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може /бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20):

-ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання);

-причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання;

-тривалість прострочення виконання;

-наслідки порушення зобов`язання для кредитора;

-поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основно' заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовом) порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора);

-поведінку кредитора;

-майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати);

-негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника;

-статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення);

-майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.

При цьому, обв`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Положеннями частини третьої статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов`язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.

Саме таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 15.02.2018 у справі 67/1346/15-ц.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Згідно з положеннями частини першої статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій; при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому, ні у зазначених нормах, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18.

Підстави та розмір зменшення стягуваної пені повинні бути мотивовані та обґрунтовані в рішенні суду.

Законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення пені, і дане питання вирішується господарським судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 904/12429/16.

У ч.2 ст. 226 ГК України вказано, що сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє і по цей час.

Саме через ці обставини ТОВ «ПТРЗ» направило в Департамент локомотивного господарства листом вих. № 70-60/18 від 25.02.2022р. повідомлення про форс-мажорні обставини, які викликані військовою агресією російської федерації проти Україи, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором 671/2021-ЦЮ від 08.11.2021 (а.с.50, 52).

Отже, про неможливість своєчасного виконання Договору відповідач повідомив невідкладно, як це визначено ч.2 ст. 226 ГК України.

Відповідач прийняв наказ від 31.03.2022р. № 39 про призупинення господарської діяльності ТОВ «ПТРЗ» з 01.04.2022, та про призупинення трудових відносин з працівниками ТОВ «ПТРЗ» на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (а.с.53).

01.03.2022 на своєму офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» повідомило своїх клієнтів, контрагентів та партнерів Товариства за укладеними договорами (угодами) про настання з 24.02.2022 для АТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили (форсмажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами укладених договорів (контрактів, угод тощо). Це повідомлення знаходиться за посиланням: https://www.uz.gov.ua/press_center/up_to_date_topic/583964/ (а.с.51).

Відповідач у відзиві вказує, що пізніше, адаптувавшись до умов воєнного стану ТОВ «ПТРЗ» розпочало роботу, після чого Замовнику було видано відремонтоване обладнання.

Суд враховує обставини воєнного стану, а також що обладнання (колісні пари № 307, 82) було передане в ремонт 22.02.2022р., тобто за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, та що строк видачі обладнання з ремонту припав на третій місяць війни, через яку ТОВ «ПТРЗ» тимчасово припинило свою діяльність.

В обґрунтування твердження про надмірність заявлених санкцій відповідач вказує, на те, що ремонт колісних пар виконувався з матеріалів Виконавця, вартість яких разом з іншими витратами враховано у собівартість ремонту, а відтак, сума послуг з ремонту колісної пари № 170 в розмірі 710 325,32 грн.; колісної пари № 82 в розмірі 576 310,54 грн.; колісної пари № 307 в розмірі 901 864,10 грн. не є чистим прибутком Виконавця; згідно фактичної калькуляції на ремонт колісної пари № 170 (а.с.55) повна собівартість її ремонту становить 645 750,28 грн; а прибуток 53 812,54 грн. без ПДВ, з ПДВ 64 575,05 грн.

Суд зазначає, що заявлена сума штрафних санкцій є завеликим розміром відповідальності для відповідача у цих правовідносинах.

Суд враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем, зокрема, що відповідач повністю виконав ремонтні роботи, а час прострочення є незначним і припав на початковий період воєнного стану, що утруднило дотримання визначених договором строків.

Позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів, які підтверджують понесення позивачем збитків або можливість їх понесення позивачем у зв`язку з простроченням виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за Договором.

Враховуючи баланс інтересів сторін, значний розмір нарахованого і пред`явленого до стягнення штрафу та неустойки у порівнянні із отриманим відповідачем прибутком за надані послуги, відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе зобов`язань з поставки товару, суд визнав зазначені обставини винятковими та дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру штрафу та неустойки на 50% з округленням сум.

Правова позиція у вирішенні цього питання викладена Верховним Судом у постановах від 10.04.2019 року в справі № 905/1005/18, від 24.07.2019 року в справі 915/985/18, від 22.07.2019 року в справі № 922/3612/12, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 05.03.2019 року в справі № 923/536/18, від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.

Таким чином, суд визнає обґрунтованими та задовольняє позовні вимоги про стягнення штрафу та неустойки, в загальній сумі 45134,42 грн. В іншій частині вимог про стягнення штрафу та неустойки позов задоволенню не підлягає з мотивів, викладених судом.

Позивач у позові прохає також покласти на відповідача судові витрати понесені ним у цій справі, до яких включає витрати на оплату судового збору у сумі 2422,40 грн.

Суд встановив, що при подачі позову позивач сплатив 2422,40 грн судового збору за платіжною інструкцією № 164833 від 07.03.2024 (а.с. 4). Надходження цього судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджено випискою від 09.03.2024 (а.с. 38).

Судові витрати відповідно до ч. 2 ст. 126, п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача повністю.

При цьому суд враховує правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, що судові витрати у разі зменшення судом розміру неустойки (штрафу) покладаються на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Керуючись ст. 252, 232, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод (вул. Гайового, буд. 30, м. Полтава, 36005; ідентифікаційний код 38560924) на користь Акціонерного товариства Українська залізниця (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) 45134 грн 42 коп. неустойки, 2422 грн 40 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині у позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Дата складення повного судового рішення: 21.05.2024.

Суддя Т. М. Безрук