Постанова

від 29.08.2024 по справі 917/418/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року м. Харків Справа № 917/418/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В. , суддя Терещенко О.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (вх.№1448П/1-43) на рішення ухвалене Господарським судом Полтавської області у складі судді Безрук Т.М. 21.05.2024 в порядку спрощеного провадження (без виклику представників сторін) у справі №917/418/24

за позовом Акціонерного товариства "Укрзалізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод"

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" про стягнення 90268,84грн неустойки за договором від 08.11.2021 №671/2021-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив строки виконання робіт за договором від 08.11.2021 №671/2021-ЦЮ.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" (вул. Гайового, буд. 30, м. Полтава, 36005; ідентифікаційний код 38560924) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул. Єжи Гедройця, буд. 5, м. Київ, 03150; ідентифікаційний код 40075815) 45134грн 42 коп. неустойки, 2422грн 40 коп. - відшкодування витрат з оплати судового збору.

Господарський суд Полтавської області встановив порушення відповідачем строків надання послуг, тому дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність нарахування позивачем штрафних санкцій та їх арифметичну правильність. При цьому, суд першої інстанції зменшив розмір заявлених позивачем штрафних санкцій на 50%.

10.06.2024 через систему "Електронний суд" до Східного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга АТ "Українська залізниця", в якій просить суд відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог; задовольнити апеляційну скаргу АТ "Укрзалізниця", скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі; судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає таке:

- апелянт вважає, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи. Зауважує на тому, що сума договору значно вище розміру нарахованих штрафних санкцій, та наполягає на помилковості висновку суду першої інстанції про те, що розмір нарахованих штрафних санкцій є надвеликим;

- посилання суду на відсутність завданих АТ "Укрзалізниця" збитків з боку ТОВ "ПТЗ" несвоєчасним виконанням умов договору є недоречним, оскільки умовами договору, а саме п. 8.4, відповідальність за порушення умов договору не ставиться в залежність від наслідків такого порушення (збитків);

- несвоєчасна видача обладнання після його ремонту призводить до збільшення часу неможливості АТ "Укрзалізниця" використовувати таке обладнання у своїй діяльності;

- АТ "Укрзалізниця" також відчуває наслідки повномасштабної військової агресії з боку РФ, тому є несправедливим те, що під час вирішення питання про зменшення штрафних санкцій суд першої інстанції застосував такий критерій (війна) тільки для відповідача.

- зменшення розміру штрафних санкцій нівелює інститут відповідальності за порушення зобов`язань та призводить до дисбалансу інтересів сторін.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Східного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 справу №917/418/24 передано для розгляду суду у складі колегії суддів: головуючий суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В., суддя Терещенко О.І.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 витребувано у Господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/418/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (вх.№1448П) на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24 до надходження матеріалів справи.

19.06.2024 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №917/418/24.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 у справі №917/418/24 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишено без руху. Встановлено Акціонерного товариства "Укрзалізниця" десятиденний строк з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.

28.06.2024 на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 20.06.2024 АТ "Укрзалізниця" через підсистему Електронний суд надіслало клопотання про усунення недоліків (вх.№8711). До вказаного клопотання апелянт додав платіжну інструкцію від 26.06.2024 №439570 про сплату судового збору на суму 1211,20 грн.

Приймаючи до уваги усунення відповідачам недоліків апеляційної скарги, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24; розгляд апеляційної скарги ухвалено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; відповідачу встановлено строк - не пізніше 10 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого він має право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів відповідачу.

05.07.2024 через систему "Електронний суд" позивач надіслав додаткові пояснення по справі в яких зауважує, що відповідачем не надано відповідного сертифіката торгово-промислової палати, яким би підтверджувався факт настання для нього форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють(-вили) виконання зобов`язань, передбачених умовами Договору. Крім цього, посилання відповідача на наявні в матеріалах калькуляції та власну рентабельність наданих послуг є недоречним, з огляду на те, що умовами договору, чітко передбачено, що відповідальність за неналежне виконання умов договору обраховується саме від вартості наданої послуги, а не від рентабельності відповідача.

08.07.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення Господарським судом Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24 залишити без змін.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач вказує таке:

- про неможливість своєчасного виконання договору відповідач повідомив позивача невідкладно, як це визначено ч.2 ст. 226 ГК України;

- відповідач прийняв наказ від 31.03.2022 № 39 Про призупинення господарської діяльності з 01.04.2022 та Про призупинення трудових відносин з працівниками ТОВ «ПТРЗ» на підставі ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» через початок військової агресії;

- обладнання (колісні пари № 307, 82) було передане в ремонт 22.02.2022, тобто за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, строк видачі обладнання з ремонту припав на третій місяць війни, через яку ТОВ «ПТРЗ» тимчасово припинило свою діяльність;

- відповідач повністю виконав ремонтні роботи, а час прострочення є незначним і припав на початковий період воєнного стану, що утруднило дотримання визначених договором строків;

- ремонт колісних пар виконувався з матеріалів виконавця, вартість яких разом з іншими витратами враховано у собівартість ремонту, а відтак, сума послуг з ремонту колісної пари №170 в розмірі 710 325,32 грн.; колісної пари № 82 в розмірі 576 310,54 грн.; колісної пари №307 в розмірі 901 864,10 грн. не є чистим прибутком виконавця, згідно фактичної калькуляції на ремонт колісної пари № 170 повна собівартість її ремонту становить 645 750,28 грн, а прибуток 53 812,54 грн без ПДВ;

- позивач сам припустився прострочення подачі обладнання в ремонт на 22 дні та на 45 днів, а забрав обладнання з ремонту через 11 діб після підписання Акту приймання-передачі наданих послуг. Дана обставина свідчить про те, що у позивача не було нагальної потреби в наявності обладнання.

23.07.2024 через систему "Електронний суд" відповідач подав додаткові пояснення у справі, в яких зазначає, що у ТОВ «ПТРЗ» затверджений графік роботи в три зміни, але наведений графік відключення електричної енергії не дозволяє виконувати роботи навіть на 50%, тому ТОВ «ПТРЗ» перебуває у вкрай скрутному становищі і суми штрафних санкцій для підприємства є непомірними.

З матеріалів справи вбачається, що сторони належним чином повідомленні про відкриття апеляційного провадження та розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від учасників справи до суду не надходило.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила таке.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 08.11.2021 між Акціонерним товариством Українська залізниця (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Полтавський тепловозоремонтний завод (Виконавець) укладено договір № 671/2021-ЦЮ про надання послуг з ремонту лінійного обладнання локомотивів, відповідно до п. 1.1. якого Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту, технічного обслуговування залізничного транспорту і пов`язаного обладнання та супутні послуги - код ДК 021:2015:50220000-3 (Послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70), переданого Виконавцю Замовником в особі Фактичних Отримувачів, згідно з Специфікацією (додаток 1 до договору), Графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток 2 до договору), Протоколом узгодження цін (додаток 3 до договору), Технічними вимогами (додаток 4 до договору), які є невід`ємною частиною договору, у порядку та строки, визначені цим договором, а Замовник зобов`язаний прийняти надані послуги та здійснити оплату у порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до специфікації (додаток 1 до договору) Виконавець зобов`язується надати послуги з ремонту 18 одиниць колісних пар тепловозів ТЕП70.

Згідно п. 1.3 договору обсяги Послуг, визначені специфікацією (додаток 1 до цього договору) щодо ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70 (далі - Обладнання), можуть бути змінені (зменшені) Замовником з урахуванням фактичного обсягу видатків Замовника з відповідним перерахунком загальної вартості послуг та ціни договору, крім частини Послуг, які Виконавець розпочав надавати та/або надав.

У п. 3.2 договору та специфікації сторони узгодили, що вартість послуг з ремонту складає 12 598 210,94 гривень з ПДВ.

Відповідно до п. 3.3 Договору вартість ремонту кожної одиниці обладнання розраховується на підставі фактичного технічного стану складових частин Обладнання, відображеного в акті дефектації (за формою згідно з Додатком 8 до цього Договору) і не може перевищувати вартість ремонту одиниці Обладнання, визначеної у спеціфікації.

Згідно з п. 4.2. договору розрахунки за фактично надані послуги, відповідно до підписаного сторонами акта приймання-передачі наданих послуг (за формою згідно з додатком 5 до цього договору), здійснюється Замовником після надання виконавцем рахунку, та за наявності належним чином оформленої Виконавцем податкової накладної, зареєстрованої в ЄРПН відповідно до вимог законодавства України, якщо Виконавець є резидентом та платником ПДВ.

Сплата вартості Послуг за замовлення здійснюється Замовником на 45-й банківський день з дати реєстрації податкової накладної відповідно до п. 4.3 цього договору.

Згідно з п. 5.1. договору подача Виконавцю обладнання проводиться згідно з графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання (додаток 2 до цього договору), узгодженим сторонами в порядку та строком, передбаченим Положенням про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261.

Згідно з додатком 2 до договору Графік подачі в ремонт та видачі з ремонту обладнання, строк подачі обладнання у ремонт - протягом 30 календарних днів після підписання договору. Строк здачі обладнання з ремонту - протягом 60 календарних діб після підписання акта приймання обладнання в ремонт.

Згідно з п. 5.2. договору при затримці приймання Обладнання з вини Замовника строк закінчення ремонту відповідно переноситься на строк затримки.

Згідно з п. 5.3 договору здача та приймання обладнання в ремонт оформлюється актом приймання обладнання в ремонт (за формою згідно з додатком 9 до цього договору), який підписують уповноважені представники Замовника і Виконавця.

Відповідно до п. 5.6 договору після завершення ремонту Обладнання Виконавець у добовий строк повідомляє уповноважених представників замовника за цим Договором, телеграмою або листом електронної пошти про завершення ремонту обладнання. Замовник протягом 3-х робочих днів з дня отримання повідомлення від Виконавця направляє свого представника для приймання обладнання з ремонту на території Виконавця.

Згідно з пунктом 5.10 договору датою завершення ремонту Обладнання є дата підписання Акта приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 5.11 договору строк надання послуг по кожній одиниці ремонту визначається графіком подачі в ремонт та видачі з ремонту Обладнання (додаток 2 до договору) та становить не більше 60 календарних днів після підписання акту приймання обладнання в ремонт.

Відповідно до пункту 8.4 договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, Виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Позивач у позовній заяві вказує, що ТОВ ПТРЗ надано послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70 з порушенням граничних строків, встановлених договором, зокрема фактичний строк перебування Обладнання (колісної пари зав. № 170) в ремонті становить 115 календарних дні, що на 55 календарних днів більше, ніж передбачено Графіком; а фактичний строк перебування Обладнання (колісних пар зав. № 307, 82) в ремонті становить 61 календарний день, що на 1 календарний день більше, ніж передбачено Графіком, що підтверджується відповідними актами приймання обладнання в ремонт та актами приймання-передачі наданих послуг.

11.12.2023 позивач направив відповідачу претензію №ЦТ-08/220 щодо сплати неустойки, передбаченої п. 8.4 Договору, у розмірі 138 415,84 грн, у відповідь на яку, ТОВ ПТРЗ повідомило про наявність форс-мажорних обставин, які унеможливлюють виконання договірних зобов`язань через введення воєнного стану, а також зазначило про розрахункові неточності.

За результатами розгляду цієї відповіді АТ Укрзалізниця направлено лист щодо уточнення суми неустойки по договору в розмірі 90 268,84 грн, який було залишено без задоволення, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язки є, крім іншого, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своїм змістом та правовою природою є договором підряду.

Статтею 837 Цивільного кодексу України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до статті 843 Цивільного кодексу України в договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Частиною 1статті 846 Цивільного кодексу України визначено, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як вже наголошувалось, відповідно до пункту 8.4 Договору за порушення Виконавцем строків надання послуг, передбачених цим Договором, останній сплачує Замовнику неустойку у розмірі 0,1% вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожен день прострочення, крім того, за прострочення понад 30 днів, Виконавець додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

При дослідженні матеріалів справи встановлено, що за актом приймання обладнання в ремонт № 70-42.69 від 30.12.2021 передано в ремонт колісну пару зав. № 170, за актом приймання обладнання в ремонт № 70-42.109 від 22.02.2022 передано в ремонт колісні пари зав. № 307, 82.

Відповідно до Акта приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 прийнято з ремонту колісну пару зав. № 170, а відповідно до Актів приймання-передачі наданих послуг від 16.05.2022 прийнято з ремонту колісні пари зав. № 307, 82.

Отже матеріалами справи підтверджується, що ТОВ ПТРЗ надало послуги з ремонту колісних пар тепловозів ТЕП70 з порушенням граничних строків, встановлених Договором.

При цьому, місцевим Господарським судом було правомірно враховано, що колісні пари ТЕП70 № 170 та ТЕП70 № 82, № 307 було подано в ремонт з порушенням Графіка, що також підтверджується зазначеними актами приймання обладнання в ремонт № 70-42.69 від 30.12.2021 та № 70-42.109 від 22.02.2022).

За таких обставин застосуванню підлягають приписи п. 3.14. Положення про порядок подачі в ремонт і видачі з ремонту рухомого складу, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 22.04.2002 № 261, яким унормовано, що об`єкти ремонту, подані Виконавцю після встановленого терміну, тобто з порушенням "Графіка подачі та постановки в ремонт", повинні бути поставлені в ремонт не пізніше 15 робочих днів з моменту їх прибуття до Виконавця; цей термін їх простою, як простій в ремонті, за Виконавцем не зараховується.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем враховано п. 3.14. Положення при здійсненні розрахунку та продовжено на 15 робочих днів строк, встановлений договором для проведення ремонту.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що Господарський суд Полтавської області дійшов вірного висновку, що позовні вимоги є доведеними та обґрунтованими, однак вважав можливим зменшити розмір неустойки на 50%.

Позивач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині зменшення розміру неустойки до 50% та відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

Частинами 1, 2 ст. 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Судом враховано такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №916/3211/16, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов`язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов`язання та загальною сумою зобов`язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров`я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Частиною 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Апеляційний господарський суд враховує правову позицію Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 такого змісту:

"7.17. При цьому Суд наголошує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

7.18. Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.

У цих висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі №199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, (провадження №12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі №761/9584/15-ц, (провадження № 14-623цс18) (пункт 85)";

"7.25. Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

У наведених висновках Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18";

"7.42. Отже, і чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов`язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30).

А тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

7.43. Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, зокрема Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

У зв`язку з викладеним Суд зазначає, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 50% відповідачем мотивоване такими підставами:

- 01.03.2022 на своєму офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» повідомило всіх клієнтів, контрагентів та партнерів Товариства за укладеними договорами про настання з 24.02.2022 для АТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили (форсмажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами укладених договорів. Дане повідомлення було підтвердженням того, що АТ «Укрзалізниця» погоджується з настанням форс-мажорних обставин, тому підприємство не зверталось до торгово-промислової палати України;

- після набрання чинності 15.03.2022 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» 31.03.2022 Наказом № 39 було призупинено господарську діяльність підприємства, значна кількість працівників була мобілізована до Збройних сил України, в тому числі директор з виробництва ТОВ ПТРЗ, підприємство не працювало декілька місяців від початку війни;

- адоптувавшись до умов воєнного стану підприємство розпочало роботу, після чого Замовнику було видано відремонтоване обладнання;

- нарахування штрафних санкцій є для позивача способом отримання доходів;

- розмір штрафних санкцій є непомірним та має бути зменшений, оскільки в даному випадку має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора, у зв`язку з війною ТОВ ПТРЗ значно зменшило виробництво внаслідок низки об`єктивних обставин, через що перебуває у скрутному становищі, а майновий тягар таких виплат може унеможливити своєчасне виконання ТОВ ПТРЗ зобов`язань з виплати заробітної плати своїм працівникам та виконання грошових зобов`язань перед постачальниками сировини, тобто цей тягар є невиправдано обтяжливим.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій Господарський суд в оскаржуваному рішенні правомірно зазначив:

- про неможливість своєчасного виконання договору відповідач повідомив невідкладно, як це визначено ч.2 ст. 226 ГК України;

- обставини воєнного стану, а також те, що обладнання (колісні пари №307, 82) було передано в ремонт 22.02.2022, тобто за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, та що строк видачі обладнання з ремонту припав на третій місяць війни, через яку ТОВ "ПТРЗ" тимчасово припинило свою діяльність;

- ступінь виконання зобов`язання відповідачем, зокрема те, що відповідач повністю виконав ремонтні роботи, а час прострочення є незначним і припав на початковий період воєнного стану, що саме і утруднило дотримання визначених договором строків.

- позивачем не доведено, що внаслідок прострочення відповідачем строків виконання зобов`язань за договором позивач поніс збитки;

- крім наведеного, суд зауважив про надмірність розміру штрафних санкцій, нарахованих та заявлених позивачем, в порівнянні з прибутком відповідача, отриманим останнім за надання послуг за договором.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, врахувавши майновий стан та специфіку господарської діяльності відповідача, його доводи, розмір прибутку за договором, обмеження можливості виконання робіт у зв`язку із введенням воєнного стану, апеляційний господарський суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо можливості зменшення розміру неустойки на 50% - до суми 45134,42 грн, зокрема, з огляду на таке.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, введено воєнний стан з 24 лютого 2022 року, який діє і по цей час.

Саме через ці обставини ТОВ «ПТРЗ» направило в Департамент локомотивного господарства листом вих. № 70-60/18 від 25.02.2022 повідомлення про форс-мажорні обставини, які викликані військовою агресією російської федерації проти України, що унеможливлює виконання зобов`язань за договором 671/2021-ЦЮ від 08.11.2021.

Отже, господарським судом вірно встановлено, що про неможливість своєчасного виконання Договору відповідач повідомив позивача невідкладно, як це визначено ч.2 ст. 226 ГК України.

Також матеріалами справи підтверджено, що відповідач прийняв наказ від 31.03.2022 № 39 про призупинення господарської діяльності ТОВ «ПТРЗ» з 01.04.2022, та про призупинення трудових відносин з працівниками ТОВ «ПТРЗ» на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

01.03.2022 на своєму офіційному сайті АТ «Укрзалізниця» повідомило своїх клієнтів, контрагентів та партнерів Товариства за укладеними договорами (угодами) про настання з 24.02.2022 для АТ «Укрзалізниця» обставин непереборної сили (форсмажорних обставин), які об`єктивно можуть унеможливити належне та своєчасне виконання зобов`язань, передбачених умовами укладених договорів (контрактів, угод тощо).

Суд враховував обставини воєнного стану, а також обставини, що обладнання (колісні пари № 307, 82) було передане в ремонт 22.02.2022, тобто за 2 дні до початку повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, та що строк видачі обладнання з ремонту припав на третій місяць війни, через яку ТОВ «ПТРЗ» тимчасово припинило свою діяльність.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції було взято до уваги також те, що така обставина, як подовження строку затримки через початок війни має значення для вирішення справи. До відзиву на позов відповідачем додано копію наказу № 39 від 31.03.2022 Про призупинення роботи підприємства, та про призупинення трудових відносин з працівниками. Обґрунтовуючи дату наказу, ТОВ «ПТРЗ» зазначило, що наказ винесено після набрання чинності 15.03.2022 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

Також судом враховується, що ТОВ «ПТРЗ» розташоване біля сортувальної залізничної станції, що в рази збільшувало небезпеку та через що підприємство тимчасово зупинило свою роботу щоб не наражати своїх працівників на небезпеку, оскільки з 24.02.2022 по всій країні відбувались ракетні обстріли.

Вищевикладене у сукупності (початок війни, призупинення роботи підприємства і трудових відносин з працівниками, повідомлення АТ «Укрзалізниця» про настання для нього форс-мажорних обставин) повністю узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, де вказано, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання.

Східний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що позивач під час вирішення спору у цій справі не надав, а матеріали справи не містять доказів в підтвердження понесення позивачем збитків або можливість їх понесення у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором.

Твердження АТ «Укрзалізниця» про матеріальні втрати за час війни та скрутне становище, як аргумент для задоволення апеляційної скарги також є не обґрунтованими, оскільки ці обставини не пов`язані з предметом даного спору.

Суд також враховує ступінь виконання зобов`язання відповідачем, зокрема, що відповідач повністю виконав ремонтні роботи, а час прострочення є незначним і припав на початковий період воєнного стану, що утруднило дотримання визначених договором строків.

В обґрунтування твердження про надмірність заявлених санкцій відповідач вказує на те, що ремонт колісних пар виконувався з матеріалів Виконавця, вартість яких разом з іншими витратами враховано у собівартість ремонту, а відтак, сума послуг з ремонту колісної пари № 170 в розмірі 710 325,32 грн; колісної пари № 82 в розмірі 576 310,54 грн; колісної пари № 307 в розмірі 901 864,10 грн не є чистим прибутком Виконавця; згідно фактичної калькуляції на ремонт колісної пари № 170 повна собівартість її ремонту становить 645 750,28 грн; а прибуток 53 812,54 грн без ПДВ, з ПДВ 64 575,05 грн.

Також відповідач просить суд врахувати, що внаслідок дефіциту електричної потужності та з метою запобігання порушення режиму роботи об`єднаної енергетичної системи України НЕК "Укренерго" ввело в дію нормативні документи, які регламентують порядок відключення споживачів в умовах дефіциту потужності. На ТОВ «ПТРЗ» затверджений графік роботи в три зміни, але вище наведені відключення електричної енергії не дозволяють виконувати роботи навіть на 50% порівняно з тими періодами в які не відбувалось відключень. Тому ТОВ «ПТРЗ» перебуває у вкрай скрутному становищі, а суми штрафних санкцій є непомірними, до того ж не відомо скільки ще часу будуть відбуватись такі відключення.

А отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що загальна сума нарахованих пені та штрафу становить 90268,84 грн. є завеликим розміром відповідальності для відповідача у цих правовідносинах.

Зменшення розміру неустойки на 50% у даному випадку відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, під час ухвалення оскаржуваного рішення місцевим господарським судом надано оцінку встановленим обставинам, правильно застосовані норми матеріального права та дотримані норми процесуального права. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни законного та обґрунтованого рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі Східним апеляційним господарським судом не встановлені.

Враховуючи, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги, витрати апелянта зі сплати судового збору покладаються на останнього відповідно до положень статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 21.05.2024 у справі №917/418/24 в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укрзалізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський тепловозоремонтний завод" про стягнення неустойки залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Головуючий суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов

Суддя О.І. Терещенко