Постанова

від 15.05.2024 по справі 910/3604/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/3604/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С.В. - головуючий, Губенко Н.М., Кібенко О.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 (головуючий суддя - Кропивна Л.В., судді: Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.)

у справі №910/3604/21

за позовом Акціонерного товариства "ПроКредит Банк"

до 1. Приватного підприємства "ЮВ Транс",

2. фізичної особи ОСОБА_1

про стягнення 1 629 030,21 грн,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст обставин справи

1.1.Акціонерне товариство "ПроКредит Банк" (далі також - АТ "ПроКредит Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (далі - ПП "ЮВ ТРАНС") як позичальника за договором про надання траншу від 31.05.2013 №106.43428/FW115.3 та ОСОБА_1 як поручителя за договором поруки від 31.05.2013 №294989-ДП1 про солідарне стягнення 1 304 115, 01 грн капіталу, 72 096, 91 грн процентів, 67 327,03 грн процентів за неправомірне користування кредитом, 185 491,27 грн пені.

1.2.Господарський суд міста Києва рішенням від 11.07.2023 у справі №910/3604/21 у задоволенні позову відмовив повністю.

1.3.Господарський суд міста Києва додатковим рішенням від 25.07.2023 у справі №910/3604/21 заяву ПрАТ "ЮВ ТРАНС" та ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №910/3604/21 задовольнив повністю. Стягнув з АТ "ПроКредит Банк" на користь ПрАТ "ЮВ ТРАНС" 20 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Стягнув з АТ "ПроКредит Банк" на користь ОСОБА_1 50 110,12 грн витрат на проведення судової експертизи та 9 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

1.4.06.10.2023 АТ "ПроКредит Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.10.2023, в якій просило скасувати рішення від 11.07.2023 та додаткове рішення від 25.07.2023 Господарського суду міста Києва у справі №910/3604/21; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "ПроКредит Банк" до ПП "ЮВ Транс" та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судового збору задовольнити в повному обсязі; стягнути на користь АТ "ПроКредит Банк" солідарно з ПП "ЮВ Транс" та ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 36 653,18 грн.

1.5.В тексті апеляційної скарги скаржник просив поновити АТ "ПроКредит Банк" строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 по справі №910/3604/21.

1.6.24.11.2023 АТ "ПроКредит Банк" повторно звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.11.2023, в якій просило скасувати рішення від 11.07.2023 та додаткове рішення від 25.07.2023 Господарського суду міста Києва у справі №910/3604/21; ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "ПроКредит Банк" до ПП "ЮВ Транс" та ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості та судового збору задовольнити в повному обсязі; стягнути на користь АТ "ПроКредит Банк" солідарно з ПП "ЮВ Транс" та ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у сумі 36 653,18 грн.

1.7.В тексті зазначеної апеляційної скарги скаржник також просив поновити АТ "ПроКредит Банк" строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 по справі №910/3604/21.

1.8.Дослідивши текст поданих АТ "ПроКредит Банк" апеляційних скарг, апеляційний суд встановив їх ідентичність, окрім того, що в апеляційній скарзі від 21.11.2023 на другому аркуші зазначено новий другий абзац, який відсутній в апеляційній скарзі від 04.10.2023, та в якому зазначено, що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.09.2023 повернуто апеляційну скаргу АТ "ПроКредит Банк" та визначено, що cскаржником не подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

1.9.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.01.2024 у справі №910/3604/21 відмовив АТ "ПроКредит Банк" в задоволенні заяв про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 у справі №910/3604/21. Апеляційні скарги АТ "ПроКредит Банк" від 04.10.2023 та від 21.11.2023 на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/3604/21 залишив без руху та зазначив, що протягом десяти днів з дня вручення/доставлення даної ухвали, АТ "ПроКредит Банк" має право усунути недоліки, а саме надати до Північного апеляційного господарського суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення та додаткового рішення, з зазначенням поважних підстав та посиланням на відповідні докази.

1.10.17.01.2024 електронний примірник ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №910/3604/21 доставлено до електронного кабінету АТ "ПроКредит Банк", що підтверджується довідкою про доставку електронного документу від 19.01.2024.

1.11.25.01.2024 АТ "ПроКредит Банк" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із заявою від 25.01.2024 про усунення недоліків, відповідно до якої скаржник на виконання вимог ухвали Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 у справі №910/3604/21 надав суду заяву про поновлення строку.

1.12.Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 05.02.2024 відмовив АТ "ПроКредит Банк" у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами АТ "ПроКредит Банк" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/3604/21. Апеляційні скарги разом з доданими до них документами повернув АТ "ПроКредит Банк".

1.13.Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що у цьому випадку відсутні поважні підстави, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення АТ "ПроКредит Банк" з апеляційною скаргою, оскільки можливість вчасного звернення до суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх прав, визначених нормами Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК), у зв`язку чим суд відмовив у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження та, як наслідок, відмовив у відкритті апеляційного провадження.

2.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

2.1.АТ "ПроКредит Банк" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 та направити справу на розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

2.2.Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає порушення судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали норм процесуального права, а саме статей 119, 256 та 261 ГПК

2.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:

(1) апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме: - докази, які підтверджують, що 07.08.2023 AT "ПроКредит Банк" отримало копію повного тексту оскаржуваного судового рішення, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення; - докази, які підтверджують подання банком апеляційної скарги протягом двадцятиденного строку з дня отримання судового рішення (подання апеляційної скарги 25.08.2023); - докази, які підтверджують, що на електронну пошту банку не надходила електронна копія оскаржуваного судового рішення та копія ухвали апеляційного суду від 06.09.2023 року про залишення апеляційної скарги без руху;

(2) повертаючи вперше подану апеляційну скаргу, апеляційний суд в ухвалі від 29.09.2023 зазначив, що повернення апеляційної скарги скаржнику не позбавляє його права звернутися повторно з апеляційною скаргою, чим скаржник й скористався, вживши усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, однак апеляційний суд проігнорував обставини, які передували такому зверненню;

(3) обставини, за яких скаржник пропустив строк на апеляційного оскарження, є об`єктивними та такими, що не залежали від його волі. Такими обставинами, зокрема, є неотримання позивачем документів, які були необхідними для вчасного усунення недоліків, технічні обмеження та впровадження нової системи Електронного суду;

(4) суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, а саме неналежних доказів про доставку скаржнику ухвали про залишення без руху вперше поданої та не врахував докази надані скаржником, через що передчасно повернув апеляційну скаргу, чим позбавив скаржника права на гарантований Конституцією України обов`язковий апеляційний перегляд судових рішень;

(5) судова практика не містить висновків, якими було б врегульовано питання щодо направлення процесуальних документів засобами системи сповіщення та електронної пошти в Електронному кабінеті у системі Електронний суд, тобто щодо доказів, якими в такому випадку може бути підтверджено фактичну дату вручення судового рішення.

2.4.ПП "ЮВ ТРАНС" та ОСОБА_1 подали відзив на касаційну скаргу, в якому просять залишити її без задоволення, оскаржувану ухвалу - без змін.

2.5.За твердженнями відповідачів 1 та 2:

(1) незнання позивачем та його адвокатом норм процесуального законодавства стало підставою пропуску позивачем строку на апеляційне оскарження, визначеного статтею 256 ГПК. Незнання законів не є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, закон встановлює рівні можливості для сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів;

(2) посилання скаржника на неотримання ухвали апеляційного суду від 06.09.2023 про залишення апеляційної скарги без руху є нікчемними, адже скаржник направляв апеляційні скарги через систему Електронний суд, що дає всі підстави вважати, що документи від апеляційного суду він отримував вчасно;

(3) пропущений позивачем строк на апеляційне оскарження у цій справі не пов`язаний з дійсними істотними труднощами для вчинення відповідних процесуальних дій, а саме подання апеляційної скарги до суду відповідної юрисдикції.

2.6.У відзиві на касаційну скаргу, а також в окремо долученому до нього документі, відповідачі 1 та 2 зазначили, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачі 1 та 2 понесли у зв`язку із розглядом справи у Верховному Суді складає 3 000 грн, які підлягають стягненню на користь відповідача 1, та 2 000 грн, які підлягають стягненню на користь відповідача 2.

2.7.На підтвердження понесення зазначених витрат відповідачі 1 та 2 надали: копії ордерів, виданих 18.04.2024, серії АІ №1525177 та №1525173, договору про надання правничої допомоги від 18.04.2024, додаткової угоди від 18.04.2024 №2 до договору від 18.04.2024, додаткової угоди від 18.04.2024 №2 до договору від 25.03.2023, платіжну інструкцію на суму 3 000 грн, квитанцію до платіжної інструкції від 19.04.2024 на суму 2 000 грн.

2.8.До відзиву на касаційну скаргу відповідачі 1 та 2 долучили накладну Укрпошти від 29.04.2024 та опис вкладення у цінний лист, відповідно до яких позивачу (скаржнику) було направлено відзив, договір та додаткову угоду від 18.04.2024, додаткову угоду від 18.04.2024 №2 та клопотання про орієнтовний розрахунок судових витрат.

2.9.Станом на дату прийняття (15.05.2024) Верховними Судом постанови у цій справі позивач заперечень щодо заявлених витрат не надав.

3.Позиція Верховного Суду

3.1.Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини 1 цієї статті).

3.2.Відповідно до статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

3.3.Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац 3 підпункту 3 пункту 3.1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2007 №11-рп/2007).

3.4.Порядок звернення до господарського суду, а також здійснення судового провадження у справі регламентовано відповідним процесуальним законом - ГПК.

3.5.Відповідно до частини першої статті 256 ГПК апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

3.6.Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (пункт перший частини другої статті 256 ГПК).

3.7.Вказана норма передбачає право учасника справи на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження у разі вручення оскаржуваного рішення не в день його проголошення або складання повного тексту, а після надсилання копії рішення на адресу сторони (з дати отримання оскаржуваного рішення). Водночас право сторони на поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити такий строк через необмежений термін. При цьому добросовісне користування процесуальними правами є обов`язком учасників судового процесу.

3.8.Інститут строків в господарському процесі сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників господарського процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ГПК певних процесуальних дій (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 910/186/21)

3.9.За загальним правилом частини першої статті 119 ГПК суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

3.10.Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні положень статті 86 ГПК вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

3.11.Як вбачається з матеріалів справи, рішення Господарського суду міста Києва у цій справі №910/3604/21 ухвалено 11.07.2023, повний текст складено 27.07.2023.

3.12.Додаткове рішення у цій справі №910/3604/21 ухвалено 25.07.2023, повний текст складено 27.07.2023.

3.13.Отже, в силу частини першої статті 256 ГПК, останнім днем для звернення з апеляційною скаргою було 16.08.2023.

3.14.Проте, як вбачається з матеріалів справи, з апеляційною скаргою скаржник вперше звернувся лише 25.08.2023 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку), тобто з пропуском визначеного частиною першою статті 256 ГПК строку, клопотання про поновлення строку не заявив, а лише зазначив, що копія оскаржуваного рішення надійшла йому 07.08.2023, на підтвердження чого надав копію конверту суду першої інстанції з трекінг номером.

3.15.Вказане стало підставою для постановлення апеляційним судом ухвали від 06.09.2023 про залишення апеляційної скарги АТ "ПроКредит Банк" на рішення від 11.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/3604/21 без руху з наданням скаржнику строку протягом десяти днів з дня вручення (обізнаності) даної ухвали для усунення наведених недоліків, шляхом подання до суду відповідної заяви.

3.16.Незважаючи на отримання 07.09.2023 ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 08.09.2023, скаржник у визначений судом строк для усунення недоліків апеляційної скарги, який закінчився 18.09.2023 (16.09.2023 та 17.09.2023 - вихідні дні), недоліків не усунув, що стало підставою для постановлення апеляційним судом ухвали від 29.09.2023 про повернення апеляційної скарги АТ "ПроКредит Банк" на рішення від 11.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/3604/21 та доданих до неї матеріалів скаржнику.

3.17.06.10.2023 АТ "ПроКредит Банк" знову, тобто повторно, звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 04.10.2023 на рішення від 11.07.2023 та додаткове рішення від 25.07.2023 Господарського суду міста Києва у справі №910/3604/21. В тексті апеляційної скарги скаржник просив поновити строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 по справі №910/3604/21.

3.18.24.11.2023 АТ "ПроКредит Банк" втретє звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 21.11.2023 на рішення від 11.07.2023 та додаткове рішення від 25.07.2023 Господарського суду міста Києва у справі №910/3604/21. В тексті зазначеної апеляційної скарги скаржник знову ж таки просив поновити строк на подачу апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 по справі №910/3604/21.

3.19.Залишаючи без руху вказані апеляційні скарги та відмовляючи у задоволенні заяв про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд зазначив, що (1) з апеляційною скаргою від 04.10.2023 скаржник звернувся до суду через 60 днів з дня отримання копії повного тексту судового рішення, а з апеляційною скаргою від 21.11.2023 - через 109 днів; (2) копію оскаржуваного рішення скаржник отримав 07.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, проте в обґрунтування поважності причин пропуску строку скаржник не зазначив, з яких підстав не мав можливості звернутись з апеляційною скаргою в межах двадцятиденного строку з дня отримання копії повного тексту оскаржуваного судового рішення.

3.20.В поданій на усунення наведених судом недоліків заяві скаржник просив поновити строк на апеляційне оскарження, посилаючись, зокрема, на те, що:

(1) копію оскаржуваного рішення отримав 07.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, і цього ж дня на сайті Судова влада України ознайомився і з текстом додаткового рішення;

(2) з урахуванням положень статті 256 ГПК строк на подачу апеляційної скарги фактично закінчується 28.08.2023 (з урахуванням вихідних днів);

(3) 08.08.2023, в межах строку апеляційного оскарження, скаржник направив апеляційну скаргу на рішення та додаткове рішення, проте з технічної помилки апеляційна скарга була спочатку направлена до Київського апеляційного суду, замість Північного апеляційного господарського суду;

(4) бажання захистити свої інтереси в строки, визначені законом, підтверджується тим, що скаргу було складено та направлено (разом із доказами про сплату судового збору) в межах визначених строків;

(5) 25.08.2023, після виявлення допущеної помилки, скаржник негайно направив апеляційну скаргу до належного суду. Оскільки строк на подачу апеляційної скарги фактично закінчується 28.08.2023, апеляційна скарга була подана в межах строків, визначених ГПК;

(6) ухвала апеляційного суду від 06.09.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, з огляду на відсутність клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, не була направлена скаржнику, останній не отримав вчасно інформацію про необхідність усунути недоліки, відповідно, не мав можливості виконати вимоги ухвали, про існування якої не знав.

3.21.Розглянувши вказану заяву, апеляційний суд вважав відсутніми поважні причини, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення скаржника з апеляційною скаргою, оскільки можливість вчасного звернення до суду залежала виключно від волевиявлення самого скаржника та належного використання ним своїх прав, визначених нормами ГПК.

3.22.Виснуючи про вказане, апеляційний суд виходив з того, що у заяві від 24.01.2024 не зазначено, з яких підстав адвокат скаржника не мав можливості здійснити відповідні процесуальні дії в порядку та в межах строків, визначених ГПК, будучи обізнаним про існування вимог процесуального закону, зокрема, (1) щодо подання апеляційної скарги до апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного господарського суду) знаходиться місцевий господарський суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частина перша статті 253 ГПК), (2) щодо строків на апеляційне оскарження судового рішення (частини перша - друга статті 256 ГПК) та наслідків, які випливають в зв`язку з порушенням таких вимог, а також (3) щодо існування граничного строку на усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху (частина друга статті 174 ГПК).

3.23.Твердження скаржника про недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів, зокрема доказів, які підтверджують отримання скаржником копії оскаржуваного рішення 07.08.2023 та подання апеляційної скарги протягом двадцятиденного строку з дня отримання судового рішення (подання апеляційної скарги 25.08.2023), Верховний Суд відхиляє, адже такі докази були насамперед враховані апеляційним судом при постановленні ухвали від 06.09.2023 про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху (у зв`язку із незаявленням скаржником, який відповідно до частини другої статті 256 ГПК має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, клопотання про поновлення такого строку) та ухвали від 29.09.2023 про повернення цієї апеляційної скарги (у зв`язку з неусуненням скаржником недоліків, вказаних в ухвалі суду від 06.09.2023, шляхом подання відповідної заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.

3.24.При постановленні ухвали від 15.01.2024 про залишення без руху повторно поданих апеляційних скарг та ухвали від 05.02.2024 про відмову у відкритті апеляційного провадження, у зв`язку з відхиленням заяв скаржника про поновлення строку, апеляційний суд, очевидно, з урахуванням встановлених в ухвалах від 06.09.2023 та від 29.09.2023 обставин, виходив насамперед з недоведення скаржником причин, які унеможливили вчасне звернення скаржника з апеляційною скаргою, зокрема з огляду на те, що в матеріалах справи наявні докази, відповідно до яких 07.09.2023 електронний примірник ували Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2023 у справі №910/3604/21 про залишення апеляційної скарги без руху було доставлено до Електронного кабінету АТ "ПроКредит Банк".

3.25.Посилання скаржника на хибність висновку апеляційного суду в ухвалі від 29.09.2023 про повернення апеляційної скарги у зв`язку з неусуненням скаржником недоліків, зробленого на підставі, як вважає скаржник, недопустимого доказу - електронного повідомлення про доставку/завантаження документа в системі Електронний суд, Верховний Суд відхиляє, зокрема з огляду на те, що ухвала апеляційного суду від 29.09.2023 про повернення вперше поданої апеляційної скарги не є предметом касаційного оскарження.

3.26.Крім цього, Суд зазначає, що доставка документа, в цьому випадку ухвали суду від 06.09.2023, в Електронний кабінет учасника справи в системі Електронний суд хоч і не є тотожним отриманню цієї ухвали учасником справи, як вказує скаржник, проте презюмує таке вручення/отримання відповідному учаснику (в цьому випадку скаржнику). Інше розуміння вручення електронного документа, ніж по факту його доставки до Електронного кабінету учасника справи, створило б потенційні можливості/ризики для маніпуляцій щодо дати вручення останнього, оскільки знаходилося би у залежності від волі корстувача Електронного кабінету вчинити дії саме щодо отримання/ознайомлення з документом. Втім причини саме неможливості ознайомлення з електронним документом, на які посилається скаржник, в усіх випадках мають оцінюватися на предмет їх доведеності та поважності.

3.27.Твердження скаржника про неотримання сповіщення про доставку ухвали від 06.09.2023 в Електронний кабінет учасника справи в системі Електронний суд через збій в системі останнього, Верховний Суд не вважає слушними, адже повідомлення (сповіщення) про надходження до Електронного кабінету відомостей та документів по суті є додатковим та допоміжним функціоналом системи Електронний суд щодо інформування користувача про надходження документа до Електронного кабінету, проте відлік процесуальних строків починається не з часу надходження інформативних повідомлень у розділ "Повідомлення", а з дати надходження самих процесуальних документів до Електронного кабінету у розділ "Мої справи". Час надходження повідомлень у розділ "Повідомлення" може відрізнятися від часу доставки самих документів у розділі "Мої справи" та може залежати, наприклад, від налаштувань самої електронної скриньки чи інших технічних параметрів мережі та поштового сервісу, адреса якого використовується користувачем.

3.28.Автоматизована система документообігу суду - комп`ютерна програма Діловодство спеціалізованого суду для встановлення факту доставки відповідного процесуального документа учаснику справи дозволяє згенерувати саме таке повідомлення, яке було враховано апеляційним судом. В той час як скаржник жодними належними та допустимими доказами не спростовує факт доставки ухвали апеляційного суду від 06.09.2023 в його Електронний кабінет саме 07.09.2023.

3.29.Надані скаржником докази на підтвердження того, що ухвала суду від 06.09.2023 не надходила скаржнику, а саме скрін інформації з категорії "Повідомлення" Електронного суду; скрін інформації з офіційної пошти скаржника та довідка скаржника щодо ненадходження кореспонденції, не спростовують встановлені судом обставини щодо доставки ухвали суду від 06.09.2023 про залишення вперше поданої апеляційної скарги без руху в Електронний кабінет скаржника 07.09.2023, який він зареєстрував в добровільному порядку, відповідно надав свою згоду на надсилання судом йому судових рішень в електронному вигляді через систему Електронний суд, адже процесуальне законодавство, чинне на момент постановлення ухвали від 06.09.2023, хоча й не передбачало обов`язкову реєстрацію сторонами Електронних кабінетів, проте визначало можливість направлення сторонам судових рішень в електронній формі - через Електронний кабінеті, зареєстрований в системі Електронний суд.

3.30.Посилання скаржника на те, що в ухвалі від 29.09.2023 суд апеляційної інстанції зазначив, що повернення апеляційної скарги скаржнику, не позбавляє останнього права звернутися повторно з апеляційною скаргою, Верховний Суд відхиляє, адже таке право (право на повторне звернення з апеляційною скаргою) не зумовлює автоматичне та обов`язкове задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно не є безумовною підставою для відкриття апеляційного провадження за повторно поданою апеляційною скаргою.

3.31.В цьому випадку (при повторному поданні апеляційної скарги) скаржнику належить належним чином обґрунтувати поважність підстав, які об`єктивно унеможливили вчасне звернення скаржника з апеляційною скаргою, а саме в межах визначеного частиною першою статті 256 ГПК строку - протягом двадцяти днів з дня ухвалення оскаржуваного рішення або з дня складення повного судового рішення або в межах визначеного частиною другою статті 256 ГПК строку - протягом двадцяти днів з дня вручення повного тексту рішення суду, в межах якого скаржник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, чого, як правильно зазначив апеляційний суд, скаржник не зробив, зокрема не довів належними та допустимими доказами неможливість здійснити відповідні процесуальні дій в порядку та в межах строків визначених ГПК. Технічна помилка з направленням скарги не до того суду, помилкове розуміння положень ГПК щодо процесуальних строків та їх поновлення, не спростовує правильності наданої цим обставинам судом апеляційної інстанції оцінки, стосовно відсутності пояснення об`єктивних причин цієї помилки та цих нерозумінь інакше, ніж посиланням на бажання оскаржити рішення про факту складання скарги, її скерування до суду та сплати судового збору.

3.32.З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного господарського суду, який діяв відповідно до вимог ГПК та у межах повноважень, передбачених процесуальним законом, про відсутність підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, відповідно про наявність правових підстав для відмови у відкритті апеляційного провадження та повернення АТ "ПроКредит Банк" матеріалів апеляційних скарг на рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2023 та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/3604/21 з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 261 ГПК, в зв`язку з тим, що причини щодо поновлення процесуального строку, які зазначені в заяві, визнані судом неповажними.

4. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

4.1.Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

4.2.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

4.3.Перевіривши ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/3604/21 про відмову у відкритті апеляційного провадження в межах вимог та доводів касаційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

5.Розподіл судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу)

5.1.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

5.2.Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідачів 1 та 2 на правничу допомогу, Верховний Суд виходить з такого.

5.3.Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

5.4.Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статті 131-2 Конституції України, статті 16 ГПК, відповідними нормами Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

5.5.Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 зазначеного Кодексу).

5.6.Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

5.7.Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК).

5.8.Згідно із статтею 123 зазначеного Кодексу судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

5.9.Відповідно до частин першої, другої статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

5.10.Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК).

5.11.Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 цього Кодексу).

5.12.Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

5.13.За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

5.14.Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

5.15.Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

5.16.Як зазначалось, у відзиві на касаційну скаргу, а також в окремо долученому до нього документі, відповідачі 1 та 2 зазначили, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачі 1 та 2 понесли у зв`язку із розглядом справи у верховному Суді, складає 3000 грн, які підлягають стягненню на користь відповідача 1, та 2 000 грн, які підлягають стягненню на користь відповідача 2.

5.17.На підтвердження понесення зазначених витрат відповідачі 1 та 2 надали: копії ордерів, виданих 18.04.2024, серії АІ №1525177 та №1525173, договору про надання правничої допомоги від 18.04.2024, додаткової угоди від 18.04.2024 №2 до договору від 18.04.2024, додаткової угоди від 18.04.2024 №2 до договору від 25.03.2023, платіжну інструкцію від 26.04.2024 на суму 3 000 грн, квитанцію до платіжної інструкції від 19.04.2024 на суму 2 000 грн.

5.18.Відповідно до укладеного між адвокатом Власюк Наталією Ігорівною та ОСОБА_2 в особі директора ПП "ЮВ ТРАНС" договором про надання правничої допомоги від 18.04.2024 клієнт надає право та уповноважує адвоката з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів в інтересах клієнта у справі №910/3604/21, а адвокат бере на себе зобов`язання виконувати функції представника, використовуючи статус представника, дотримуючись діючого законодавства, здійснює захист інтересів Клієнта, використовуючи всі надані йому Конституцією України та/або законами України права з метою надання правничої допомоги клієнту. Клієнт зобов`язується виплатити адвокату винагороду за надання юридичних послуг (стаття 1 договору).

5.19.В додатковій угоді від 18.04.2024 №2 до договору, укладеній між адвокатом Власюк Наталією Ігорівною та ОСОБА_2 (директор ПП "ЮВ ТРАНС") сторони визначили, що винагорода (гонорар) адвоката за додаткові послуги (ознайомлення зі справою, аналіз визначення захисту прав клієнта, складання скарг, в тому числі апеляційних, касаційних тощо), а саме подання відзиву до Верховного Суду у справі №910/3604/21 складає 3 000 грн.

5.20.Згідно з наявним в матеріалах справи договором про надання правничої (правової) допомоги від 25.03.2023, укладеним між адвокатом Власюк Наталією Ігорівною та ОСОБА_2 , клієнт надає право та уповноважує адвоката з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів в інтересах клієнта, а адвокат бере на себе зобов`язання виконувати функції представника та /або захисника, який має повноваження на ведення справ в судах будь-якої територіальності, спеціалізації та/або інстанційності, а також в будь-яких інших інстанціях, організаціях та/або підприємствах будь-якої форми власності, у відносинах з фізичними та/або юридичними особами, в тому числі на досудовому розслідуванні та/або виконавчому провадженні, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, будь-які, без виключення, в тому числі і процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів, та надання юридичної допомоги для захисту прав, свобод і законних інтересів клієнта, в т.ч. надання всіх без обмежень юридичних послуг, отримання та/або направлення поштової кореспонденції, запитів, сплати відповідних коштів, а клієнт зобов`язується виплатити адвокату грошову винагороду за надання юридичних послуг та сплатити інші грошові витрати, пов`язані з виконанням договору в порядку та на умовах, визначених даним договором (стаття 2 цього договору).

5.21.Статею 2 вказаного договору сторони погодили що адвокат, використовуючи статус представника та/або захисника клієнта, дотримуючись діючого законодавства, здійснює захист інтересів та/або представництво у справі Nє910/3604/21, використовуючи всі надані йому Конституцією України та/або законами України права з метою надання правничої (правової) допомоги клієнту у судах, правоохоронних органах, а також в будь-яких інших інстанціях, організаціях та/або підприємствах будь-якої форми власності, у відносинах з фізичними та/або юридичними особами, в тому числі на досудовому розслідуванні, бере на себе зобов`язання, щодо надання правничої (правової) допомоги клієнту кваліфіковано, з правом підпису, подання та/або отримання будь-яких документів, відповідно до вибраної клієнтом правової позиції після проведення з ним юридичних консультацій та ознайомлення з наданими клієнтом документами, або ознайомлення з матеріалами справи у суді.

5.22.В додатковій угоді від 18.04.2024 №2 до цього договору, укладеній між адвокатом Власюк Наталією Ігорівною та ОСОБА_2 , сторони визначили, що винагорода (гонорар) адвоката за додаткові послуги (ознайомлення зі справою, аналіз визначення захисту прав клієнта, складання скарг, в тому числі апеляційних, касаційних тощо), а саме подання відзиву до Верховного Суду у справі №910/3604/21, складає 2 000 грн.

5.23.Оплата послуг за вказаними договорами та додатковими угодами до них підтверджується платіжною інструкцією від 26.04.2024 на суму 3 000 грн та квитанцією до платіжної інструкції від 19.04.2024 на суму 2 000 грн

5.24.Верховний Суд наголошує, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

5.25.Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

5.26.Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

5.27.За змістом частини четвертої статті 126 ГПК розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

5.28.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

5.29.Водночас, за нормами частини шостої статті 126 ГПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

5.30.У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

5.31.Отже процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

5.32.Як зазначалось, до відзиву на касаційну скаргу відповідачі 1 та 2 долучили накладну Укрпошти від 29.04.2024 та опис вкладення у цінний лист, відповідно до яких позивачу (скаржнику) було направлено відзив, договір та додаткову угоду від 18.04.2024, додаткову угоду від 18.04.2024 №2 та клопотання про орієнтовний розрахунок судових витрат, проте позивач - АТ "ПроКредит Банк" не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення заявлених відповідачами 1 та 2 витрат на правничу допомогу, не заперечив їх стягнення, хоча, як зазначалось, з урахуванням також поштового перебігу у позивача було достатньо часу до дати прийняття цієї постанови (15.05.2024) подати відповідну заяву до суду касаційної інстанції.

5.33.З огляду на наведене, сукупність доказів щодо витрат відповідачів 1 та 2 з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ПП "ЮВ ТРАНС" та ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №910/3604/21 в повному обсязі, відповідно, про стягнення з АТ "ПроКредит Банк" на користь ПП "ЮВ ТРАНС" та ОСОБА_1 3 000 грн та 2 000 грн відповідно витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" залишити без задоволення.

2.Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 у справі №910/3604/21 залишити без змін.

3.Заяву Приватного підприємства "ЮВ Транс" та ОСОБА_1 про розподіл витрат на правничу допомогу в суді касаційної інстанції у справі №910/3604/21 задовольнити.

4.Стягнути з Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, Україна, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 107а, код ЄДРПОУ 21677333) на користь Приватного підприємства "ЮВ ТРАНС" (02081, Україна, місто Київ, вулиця Урлівська, будинок, 21а, квартира, 7, код ЄДРПОУ 37515430) 3 000 (три тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

5.Стягнути з Акціонерного товариства "ПроКредит Банк" (03115, Україна, місто Київ, проспект Берестейський, будинок, 107а, код ЄДРПОУ 21677333) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 2 000 (дві тисячі) грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

6.Видачу відповідних наказів доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді Н.М. Губенко

О.Р. Кібенко