Постанова

від 14.05.2024 по справі 910/4437/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/4437/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючої - Вронської Г.О., суддів - Бакуліної С.В., Кондратової І.Д.,

за участю секретаря судового засідання Балли Л.М.,

представників учасників справи:

від позивача: Тоцької А.О.,

від відповідача: Риженко Л.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"

на рішення Господарського суду міста Києва

в складі судді Шкурдової Л.М.

від 22.08.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

в складі колегії суддів: головуючої - Кропивної Л.В., суддів - Барсук М.А., Пономаренка Є.Ю.

від 17.01.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019"

до Акціонерного товариства "Київський завод "Радар"

про зобов`язання вчинити дії,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Київський завод "Радар" (далі - Відповідач) про зобов`язання вчинити дії.

2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що будівля, де розташовується об`єкт оренди, який він орендує на підставі договору оренди нерухомого майна від 05.07.2019 (далі - Договір оренди), за наслідком ракетного обстрілу отримала низку пошкоджень, що унеможливлюють подальше використання об`єкта оренди за цільовим призначенням. На підставі частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Позивач просить суд тимчасово, починаючи з 01 січня 2023 року по дату фактичного приведення орендованих приміщень у стан, придатний до його використання за цільовим призначенням, не нараховувати орендну плату за користування приміщеннями у будинку № 1 по вулиці Німецька у місті Києві за Договором оренди, тобто на період неможливості користування об`єктом оренди через обставини, за які Позивач не відповідає.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.08.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/4437/23, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, мотивував своє рішення тим, що:

- протокол огляду місця події від 31.12.2022 описує пошкодження інших будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35-В, м. Київ, вул. Предславинська, 35, м. Київ вул. Предславинська, 32. Будь-які інші докази на підтвердження неможливості використовувати орендовані Позивачем приміщення за Договором оренди унаслідок їх руйнування матеріали справи не містять;

- використання орендованого Позивачем приміщення у господарській діяльності після 31 грудня 2022 року підтверджується фіскальними чеками, виданими за адресою: м. Київ, Печерський р-н, вул. Німецька, буд. 1 (літ А), н/п № 24, корп. 24 (1-й поверх);

- посилання Позивача на наявність пошкоджень на третьому і п`ятому поверхах не беруться до уваги, оскільки вони не є об`єктом оренди за Договором оренди;

- посилання Позивача на пошкодження обладнання і тканинних ролетів не є підставою для звільнення від орендної плати, оскільки вказане обладнання не передавалося разом з приміщеннями. Пошкодження такого обладнання не впливає на можливість використання орендованого приміщення за призначенням;

- посилання Позивача на те, що пошкоджені вікна та двері були встановлені ним самостійно за його кошти також не впливає на правове регулювання звільнення орендаря від сплати орендної плати у зв`язку з пошкодженням приміщення і неможливістю його використання. Крім того, встановлення Позивачем вікон та дверей свідчить про відновлення приміщення, яке, за його твердженням, неможливо було використовувати;

- акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023 складений без участі представників Відповідача та спростовується нарядом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 905 від 27.03.2023 на відключення будинку за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1, від постачання опалення у зв`язку з закінченням опалювального сезону, а також докази здійснення теплопостачання до будинку в період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

Отже, Позивач не довів повне припинення своєї господарської діяльності у період з 01 січня 2023 року, не надав належні та допустимі докази того, що протягом спірного періоду він не користувався об`єктом оренди. Отже, підстави для звільнення Позивача від орендних платежів згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України відсутні.

5. Суд апеляційної інстанції додатково зауважив:

- складений позивачем акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023 не свідчить про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням, оскільки за умовами Договору оренди сторони не передбачили вимоги щодо температурного режиму, яким мав відповідати об`єкт оренди;

- передача орендованої речі третім особам за договорами суборенди є способом користування орендарем річчю. З наявних у справі фіскальних чеків випливає, що у орендованих Позивачем приміщеннях провадять діяльність Товариство з обмеженою відповідальністю "Наполі ЮА", Фізична особа-підприємець Каменєв Ілля Андрійович, Фізична особа-підприємець Бірюков Данііл Олександрович, а також розміщено магазин-кафе, кав`ярню "SYRUP.true", магазин "Stylus";

- пошкодження обладнання, тканинних ролетів і встановлення Позивачем за власний кошт вікон та дверей є обов`язком орендаря, передбаченим пунктом 5.6 Договору оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та стислий виклад позиції інших учасників справи

6. Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/4437/23, у якій просить скасувати їх та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі; судові витрати покласти на Відповідача.

7. На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підставами касаційного оскарження Скаржник визначив:

- пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України - на думку Скаржника, суди попередніх інстанцій застосували частину шосту статті 762 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 08.07.2021 року у справі № 910/8040/20, від 07.07.2021 у справі № 9901/226/19: норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов`язання сплатити орендну плату об`єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитися у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає;

- пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України - Скаржник зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо того, які саме документи можуть бути подані особою, майно якої зазнало пошкоджень унаслідок обставин непереборної сили на підтвердження факту неможливості його використання, що могли б бути застосовані до правовідносин у цій справі;

- пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, а саме:

(1) пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України - Скаржник зазначає, що суди неналежно дослідили протокол огляду місця події від 31.12.2022 та акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023;

(2) пункт 3 частини третьої статті 310 ГПК України - на думку Скаржника, суд апеляційної інстанції необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представники Скаржника, адвокати Тоцька А.О. та Дем`янова Н.І., не мали можливості прибути 17 січня 2024 року о 13:45 год. до залу суду Північного апеляційного господарського суду для апеляційного розгляду справи № 910/4437/23;

(3) пункт 4 частини третьої статті 310 ГПК України - Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень частини першої статті 75 ГПК України, не мали досліджувати обставини дійсності пошкодження будинку внаслідок ракетного обстрілу російської федерації 31 грудня 2022 року, оскільки цей факт визнається та не спростовується обома сторонами спору.

8. Відповідач у межах встановленого Судом строку подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

9. Доводи відзиву переважно дублюють мотиви, якими керувалися суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень.

10. У відзиві Відповідач повідомив, що розмір витрат на правничу допомогу, які він очікує понести у суді касаційної інстанції, становить 18 000 грн. Остаточний розрахунок та детальний опис робіт (надання послуг) будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 129 ГПК України.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

11. 05 липня 2019 року Позивач (орендар) та Відповідач (орендодавець) уклали Договір оренди, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сосновою І.В. та зареєстрований у реєстрі за № 1917.

12. Відповідно до пункту 1.1 Договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверхи) загальною площею 1985 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (Літера А) (далі - майно).

13. Згідно з пунктом 1.3 Договору оренди майно передається в оренду з метою розміщення: офісу, робочих місць, закладу громадського харчування та іншої господарської діяльності Орендаря.

14. Пунктом 2.1 Договору оренди встановлено, що орендар вступає у строкове платне користування майном з дати підписання сторонами акта приймання-передавання майна, який підписується сторонами у строк до тридцяти календарних днів з дати підписання Договору оренди і стає його невід`ємною частиною.

15. Договір оренди вступає в дію з моменту його укладення та діє до 05 липня 2026 року в частині оренди (користування майном орендарем), а в частині повернення майна орендодавцеві, виконання грошових зобов`язань, відповідальності за порушення - до повного виконання (пункт 10.1 Договору оренди).

16. 12 серпня 2019 року Відповідач передав, а Позивач прийняв у платне користування нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення корпусу № 24 (підвал, 1, 2-й поверхи) загальною площею 1985,00 кв. м, що розміщені за адресою: м. Київ, вул. Німецька (до перейменування - вулиця Тельмана), 1 (літ. А), що підтверджується актом приймання-передання майна.

17. Згідно з актом сторони підтвердили, що приміщення перебуває в задовільному стані, обладнане системами електрозабезпечення, водозабезпечення, опалення та каналізації.

18. Позивач зазначає, що 31 грудня 2022 року російська федерація здійснила ракетний обстріл, унаслідок якого було пошкоджено орендовану ним будівлю за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (літера А) корпус 24, а саме знищено вікна та двері на 1, 2, 3 та 5 поверхах, пошкоджено обладнання Позивача. Позивач також посилається на відключення будівлі Відповідачем від централізованої системи опалення та злиття води з усіх внутрішніх труб, унаслідок чого температурний режим у приміщеннях не дозволяв їх використання.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд заслухав суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, перевірив у межах доводів та вимог касаційної скарги, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, з урахуванням викладеного у відзиві, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, виходячи зі встановлених фактичних обставин справи, та дійшов наступних висновків.

20. Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

21. Згідно зі статтею 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

22. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (частини перша, третя статті 626 ЦК України).

23. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 627 ЦК України).

24. Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

25. Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

26. Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

27. Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

28. Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

29. Заразом відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

30. Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18 та від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 виклав правовий висновок про те, що для застосування частини шостої статті 762 ЦК України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

Отже, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, і довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема унаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

31. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, Скаржник посилається на аналогічні за змістом висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16, від 08.07.2021 року у справі № 910/8040/20, від 07.07.2021 у справі № 9901/226/19.

32. Суд зауважує, що звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.

33. При оцінці наведених обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, унаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

34. У цій справі суди попередніх інстанцій на підставі поданих доказів встановили, що Скаржник не довів повне припинення своєї господарської діяльності у період з 01 січня 2023 року.

35. Суди, зокрема, констатували, що: 1) протокол огляду місця події від 31.12.2022 описує пошкодження інших будівель, а не об`єкта оренди за спірним Договором оренди; 2) посилання Скаржника на наявність пошкоджень на третьому і п`ятому поверхах не беруться до уваги, оскільки вони не є об`єктом оренди; 3) посилання Скаржника на пошкодження обладнання і тканинних ролетів не є підставою для звільнення від орендної плати, оскільки вказане обладнання не передавалося разом з приміщеннями. Пошкодження такого обладнання не впливає на можливість використання орендованого приміщення за призначенням; 4) акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023 складений без участі представників Відповідача та спростовується нарядом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 905 від 27.03.2023. Крім того, у Договорі оренди сторони не передбачили вимоги щодо температурного режиму, яким мав відповідати об`єкт оренди.

36. Згідно зі статтею 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

37. Суд ураховує, що під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій Скаржник не довів, що він був не допущений, позбавлений можливості доступу до об`єкта оренди, не мав можливості знаходитися в ньому, зберігати свої речі тощо, тобто не підтвердив об`єктивну безпосередню неможливість використання орендованого майна.

38. З огляду на це Верховний Суд констатує, що одна з умов, визначена частиною шостою статті 762 ЦК України (неможливість використання майна наймачем), відсутня. Наведене унеможливлює застосування зазначеної норми до спірних правовідносин.

39. Зважаючи на встановлені у цій справі фактичні обставини, висновки, яких дійшли суди першої та апеляційної інстанцій, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається Скаржник. Отже, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла підтвердження.

40. Скаржник також зазначає про відсутність висновків Верховного Суду щодо того, які саме документи можуть бути подані особою, майно якої зазнало пошкоджень унаслідок обставин непереборної сили на підтвердження факту неможливості його використання, що могли б бути застосовані до правовідносин у цій справі (підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України).

41. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

42. Наведена норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

43. При касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити, зокрема, зазначення норми права, щодо якої відсутній висновок про її застосування, із конкретизацією змісту правовідносин, у яких цей висновок відсутній, та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи (постанови Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 910/12832/21, від 25.05.2022 у справі № 904/676/21, від 12.11.2020 у справі № 904/3807/19).

44. У цьому контексті Суд зазначає, що відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

45. Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18).

46. Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

47. За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

48. Вимоги до процесуальної форми відповідних видів доказів (засобів доказування) встановлені параграфами 2-6 глави 5 розділу І ГПК України. Статтями 76-78 ГПК України передбачено, що докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

49. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

50. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

51. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

52. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

53. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 дійшла висновку, що частина шоста статті 762 ЦК України не містить вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин та засобів їх підтвердження, а тому підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Наведений вище висновок є усталеним та послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 19.03.2024 у справі № 915/458/23, від 31.08.2023 у справі № 925/181/20 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21 та інші).

54. З огляду на викладене вище, зважаючи на предмет та підстави позову в цій справі, з урахуванням принципів диспозитивності, змагальності й рівності сторін перед законом і судом, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшли висновку, що Скаржник не довів повне припинення своєї господарської діяльності у період з 01 січня 2023 року, не надав належні та допустимі докази того, що протягом спірного періоду він не користувався об`єктом оренди.

55. Таким чином, Суд вважає, що Скаржник не підтвердив наявність обґрунтованої потреби для формування висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах. Аргументи Скаржника зводяться до незгоди з конкретними фактичними обставинами, які були встановлені судами та згідно з якими вирішено спір у цій справі.

56. Доводи Скаржника, якими він обґрунтовує підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, переважно зводяться до незгоди з оцінкою доказів, що була здійснена судами, а також спроби переоцінки наявних у справі доказів. Водночас наведене не охоплюється компетенцією Верховного Суду.

57. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких Скаржником у цій справі аргументовано не доведено.

58. У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 21.06.2007 у справі "Васильєв проти України" (заява № 11370/02) також зазначається, що перегляд справи не повинен розглядатися як замаскована апеляція, а сама лише можливість існування двох поглядів на предмет не є підставою для повторного розгляду справи.

59. Посилаючись на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, Скаржник зазначає, що суди неналежно дослідили протокол огляду місця події від 31.12.2022 та акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023.

60. Погодившись із висновками суду першої інстанції, Північний апеляційний господарський суд зазначив у мотивувальній частині оскаржуваної постанови від 17.01.2024, що:

- протокол огляду місця події від 31.12.2022 не є беззаперечним доказом знищення або пошкодження об`єкта оренди, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1 (літера А), підвал, 1 та 2 поверх, корпус 24, що унеможливлює його використання, а лише підтверджує пошкодження будівель, розташованих за адресою: м. Київ, вул. Предславинська, 35-В, м. Київ, вул. Предславинська, 35, м. Київ та вул. Предславинська, 32;

- акт встановлення температурного режиму від 17.03.2023 не свідчить про неможливість використання орендованого приміщення за призначенням, оскільки за умовами Договору сторони не передбачили вимоги щодо температурного режиму, яким мав відповідати об`єкт оренди. Крім того, у матеріалах справи наявний наряд Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" № 905 від 27.03.2023 на відключення будинку за адресою: м. Київ, вул. Німецька, 1, від постачання опалення у зв`язку з закінченням опалювального сезону, а також докази здійснення теплопостачання до будинку в період з листопада 2022 року по березень 2023 року.

61. Сама лише незгода Скаржника з оцінкою доказів не означає, що відповідні докази не були досліджені судами попередніх інстанцій.

62. Крім того, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

63. За таких обставин відхиляються доводи Скаржника про неповне дослідження судами зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

64. Верховний Суд також відхиляє посилання Скаржника на те, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням положень частини першої статті 75 ГПК України, не мали досліджувати обставини дійсності пошкодження будинку внаслідок ракетного обстрілу російської федерації 31 грудня 2022 року, оскільки цей факт визнається та не спростовується обома сторонами спору.

65. Варто зауважити, що до предмету доказування в цій справі належить не власне факт ракетного обстрілу, а невикористання Скаржником орендованого майна та/або неможливість його використання унаслідок пошкоджень, завданих обстрілом.

66. У ході розгляду справи Скаржник доводив, а Відповідач навпаки заперечував неможливість користування нежитловими приміщеннями. На підтвердження своєї правової позиції кожна зі сторін подала до суду відповідні докази, які були оцінені судами з наведенням мотивів їх врахування або відхилення.

67. Щодо доводів про відхилення судом апеляційної інстанції клопотання Скаржника про відкладення розгляду справи Верховний Суд вважає за необхідне зазначити таке.

68. У касаційній скарзі зазначається, що представники Скаржника, адвокати Тоцька А.О. та Дем`янова Н.І., не мали можливості прибути 17 січня 2024 року о 13:45 год. до Північного апеляційного господарського суду для участі в апеляційному розгляді справи. У зв`язку з цим 17 січня 2024 року адвокат Дем`янова Н.І. подала клопотання про відкладення розгляду справи (через підсистему "Електронний суд" - о 12:12 год., на адресу електронної пошти суду апеляційної інстанції - о 11:58 год.), яке, однак, було відхилене судом.

69. Верховний Суд звертає увагу, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

70. При цьому однією із засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (пункт 10 частини третьої статті 2 ГПК України). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

71. Посилання Скаржника на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 9901/226/16, Суд вважає нерелевантним, оскільки висновки у цій справі зроблені за інших фактичних обставин, що зумовлює неподібність правовідносин.

72. Так, у справі № 9901/226/16 позивач звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Президента України, третя особа - Національна академія державного управління при Президентові України (далі - Національна академія), у якому просив визнати протиправним та нечинним повністю Указ Президента України від 05.04.2019 № 105/2019 про звільнення позивача з посади президента Національної академії державного управління при Президентові України; поновити його на посаді президента Національної академії з 06 квітня 2019 року та допустити в цій частині негайне виконання.

За наслідками розгляду справи 19 травня 2020 року Верховний Суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив частково. Зазначене рішення набрало законної сили.

29 березня 2021 року до Верховного Суду надійшло подання державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження № 63451376 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 9901/226/19.

22 квітня 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, позаяк на визначену судом дату та час представник зайнятий в іншому судовому процесі.

26 квітня 2021 року до Верховного Суду також надійшло клопотання Міністерства освіти і науки України про відкладення розгляду справи, яке обґрунтоване завершенням процесу реорганізації Національної академії. Після приймання-передачі наукової установи можливо буде надати суду документи, які підтвердять правонаступника майна, прав та обов`язків Національної академії. Крім того, працівник відділу претензійно-позовної роботи на час розгляду справи зайнятий в іншому судовому процесі, а інші працівники перебувають на самоізоляції.

26 квітня 2021 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив подання головного державного виконавця та постановив ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження № 63451376 із Президента України на Міністерство освіти і науки України.

Постановою від 07.07.2021 Велика Палата Верховного Суду скасувала ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.04.2021 про заміну сторони виконавчого провадження.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, зазначила, що стислі строки розгляду питання заміни сторони виконавчого провадження обумовлені обов`язковістю та оперативністю виконання остаточного рішення суду. Водночас такі стислі строки не можуть стати на заваді всебічного та об`єктивного розгляду справи та з`ясування обставин, що мають суттєве значення для вирішення справи.

У контексті спірних правовідносин Міністерство освіти і науки України до початку розгляду справи заявило клопотання про відкладення розгляду справи з підстав неможливості надання документів, які б указували на те, хто є правонаступником Національної академії. Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 24.02.2021 № 47-р "Деякі питання реорганізації закладів освіти" уряд погодився з пропозицією Міністерства освіти і науки України щодо реорганізації шляхом приєднання Національної академії до Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 16 березня 2021 року Міністерство освіти і науки України видало наказ № 316 "Про реорганізацію закладів освіти", згідно яким Національну академію реорганізовано шляхом приєднання до Київського національного університету імені Тараса Шевченка як його структурний підрозділ. Київський національний університет імені Тараса Шевченка є правонаступником усього майна, прав та обов`язків Національної академії та використовує у своїй діяльності ліцензії на надання освітніх послуг, видані цьому закладу, до переоформлення ліцензії в установленому законодавством порядку, за наслідками цього створено Комісію з реорганізації Національної академії.

Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наведені обставини свідчать про передчасність висновку суду першої інстанції про заміну сторони виконавчого провадження на Міністерство освіти і науки України. Суд першої інстанції формально розглянув подання та замінив сторону виконавчого провадження, позаяк не перевірив, чи дійсно Міністерство освіти і науки України буде належною стороною виконавчого справдження і чи дійсно до сфери його повноважень входить призначення керівника Національної академії.

73. Таким чином, ухвалою від 26.04.2021 Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (як суд першої інстанції) не здійснював розгляд справи № 9901/226/16 по суті, а вирішував процесуальне питання про заміну сторони виконавчого провадження. Клопотання про відкладення розгляду справи надійшли як з боку стягувача, так і з боку особи, яку було замінено у виконавчому провадженні. Одним із мотивів, яким керувалася Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2021, було те, що Міністерство освіти і науки України обґрунтовувало своє клопотання про відкладення розгляду справи неможливістю надання документів, які б указували на те, хто є правонаступником Національної академії.

74. Щодо посилання Скаржника на рішення ЄСПЛ від 26.07.2018 у справі "Bartaia v. Georgia" (заява № 10978/06) Суд звертає увагу на таке.

75. У наведеній справі адвокат пана Бартая не міг взяти участь у справі (трудовий спір), оскільки був залучений до іншого слухання. Адвокат поінформував про це суд першої інстанції та подав клопотання про перенесення засідання. Пан Бартая також вимагав відкладення розгляду справи, відмовляючись брати участь у слуханні без адвоката. Втім, суд прийняв заочне рішення, яким відмовив у позові.

ЄСПЛ встановив, що заявник не мав можливості брати участь у провадженні на рівних засадах із протилежною стороною, яка була представлена адвокатом, а також те, що йому згодом не була надана можливість отримати новий розгляд його справи.

76. Натомість ця справа (№ 910/4437/23) вже була розглянута судом першої інстанції, де Скаржник мав змогу брати участь у провадженні на рівних засадах з Відповідачем, надавати пояснення та подавати докази. Відповідно до частини третьої статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються у суді апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Таким чином, повноваження суду апеляційної інстанції при перегляді судового рішення відрізняються від повноважень суду першої інстанції.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 916/859/18.

77. Отже, обставини справи "Bartaia v. Georgia" (заява № 10978/06) відрізняються від обставин цієї справи.

78. З урахуванням викладеного вище Верховний Суд вважає, що, здійснивши розгляд справи 17 січня 2024 року за відсутності представника Скаржника, суд апеляційної інстанції не порушив норми процесуального права, оскільки: 1) Скаржнику було відомо про дату, час і місце призначеного засідання в суді апеляційної інстанції; 2) у процесуальному законодавстві відсутні вимоги щодо обов`язкового здійснення апеляційного розгляду за участю представників учасників справи; 3) суд апеляційної інстанції не визнавав обов`язковою участь учасників справи та/або їх представників у судовому засіданні; 4) справа вже була розглянута судом першої інстанції, натомість клопотання про відкладення розгляду справи подане до суду апеляційної інстанції, який здійснює апеляційний перегляд справи у межах, визначених статтею 269 ГПК України; 5) матеріали справи були достатніми для перевірки правильності застосування та дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції (зокрема, правова позиція сторін викладена у заявах по суті справи).

79. Суд погоджується з аргументами Відповідача, що наведені у відзиві на касаційну скаргу, у тому обсязі, в якому вони узгоджуються з мотивами Суду.

80. У справі "Салов проти України" (пункт 89 рішення ЄСПЛ від 06.09.2005, заява № 65518/01) наголошується, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів повинні містити достатні мотиви, на яких вони ґрунтуються, для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, заява № 49684/99). Разом із тим статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Отже, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (пункт 29 рішення ЄСПЛ у справі "Ruiz Torija v." від 09.12.1994, заява серія A № 303-A).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

81. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

82. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

83. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Судові витрати

84. Понесені Скаржником у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на Скаржника, позаяк касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДУ-2019" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.08.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/4437/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Г. Вронська

Судді С. Бакуліна

І. Кондратова