Ухвала

від 20.05.2024 по справі 904/4719/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 904/4719/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик"

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

колегія суддів: Дармін М. О., Кощеєв І. М., Чус О. В.

від 20.02.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет"

про стягнення 1 667 669,58 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик" (далі - Позивач, Скаржник) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТБ-Маркет" (далі - Відповідач) про стягнення 1 667 669,58 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 у справі № 904/4719/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача 1 117 568,20 грн, а саме: 1 101 053,27 грн, з яких: 956 517,00 грн - основний борг, 144 536,27 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 514,93 грн, про що видано наказ. В решті позову відмовлено.

Постановою Центрального господарського суду від 20.02.2024 у справі № 904/4719/23 апеляційну скаргу Відповідача на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 у справі № 904/4719/23 задоволено. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2023 у справі № 904/4719/23 скасовано. Прийнято нове рішення. В задоволенні позову відмовлено повністю.

29 квітня 2024 року Позивач із використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Центрального господарського суду від 20.02.2024 у справі № 904/4719/23.

Згідно з частиною третьою статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження.

Відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з частиною першою статті 58 ГПК України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Отже наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення; у порядку самопредставництва юридичну особу можуть представляти також інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).

З матеріалів касаційної скарги, яка подана через підсистему "Електронний суд", убачається що її сформовано представником Скаржника - Пономаренком Валерієм Ігоровичем. До касаційної скарги додано довіреність від 29.04.2024 (сформована в підсистемі "Електронний суд") в порядку передоручення, згідно з якою П`ятницька Лілія Анатоліївна (директорка Скаржника) уповноважує Пономаренка В. І. представляти інтереси Скаржника в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи.

Водночас довіреність від 29.04.2024, долучена до матеріалів касаційної скарги на підтвердження наявності у Пономаренка В. І. повноважень представляти інтереси Скаржника в усіх судових установах України, не містить інформації про те, що вказана особа має статус адвоката, а матеріали, долучені до касаційної скарги, не містять доказів права цієї особи діяти від юридичної особи відповідача в порядку самопредставництва у розумінні частини третьої статті 56 ГПК України.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України, у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

У тексті касаційної скарги Скаржник зазначає наступне:

- судом апеляційної інстанції помилково застосовано статтю 652 Цивільного кодексу України;

- твердження суду апеляційної інстанції щодо призначення експертизи суперечить висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 13.08.2021 у справі № 917/1196/19, від 05.03.2019 у справі 910/1389/18, від 02.12.2020 у справі № 910/14341/18, від 11.02.2021 у справі № 910/18996/16, від 30.09.2021 у справі 922/3928/20;

- Центральним апеляційним господарським судом не враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21.

Водночас Суд звертає увагу, що лише посилання Скаржником на порушення статті 652 Цивільного кодексу України не є підставою касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України.

Більше того, лише посилання Скаржника на неврахування висновків Верховного Суду також не може вважатися підставою касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Скаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- надати Суду документи на підтвердження повноважень Пономаренка В. І. на підписання та подання касаційної скарги як адвокатом (ордер, договір про надання правової допомоги відповідачеві) або у порядку самопредставництва юридичної особи відповідно до статті 56 ГПК України;

- чітко вказати підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) підстави (підстав), зазначених у відповідному пункті (пунктах) частини другої статті 287 ГПК України;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України, навести обґрунтовані аргументи необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України). Скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття), висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, чітко зазначити норму права (пункт, частина, стаття), єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати, яке саме процесуальне порушення з передбачених частиною першою та/або третьою статті 310 цього ГПК України призвело до прийняття незаконного судового рішення.

З урахуванням зазначеного, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на постанову Центрального господарського суду від 20.02.2024 у справі № 904/4719/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Суд звертає увагу Скаржника на те, що заяву про усунення недоліків касаційної скарги слід подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати Суду докази надіслання копії заяви про усунення недоліків касаційної скарги іншим учасникам справи.

Керуючись статтями 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик" на постанову Центрального господарського суду від 20.02.2024 у справі № 904/4719/23 залишити без руху.

2. Надати Товариству з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Вельт Експрес Логістик", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Г. Вронська