Постанова

від 16.05.2024 по справі 917/134/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/134/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Зуєва В.А.

у письмовому провадженні розглянув касаційну скаргу Фермерського господарства "Бакай"

на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 (Істоміна О.А. - головуюча, судді: Радіонова О.О., Медуниця О.Є.) у справі

за позовом Фермерського господарства "Бакай"

до: (1) Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, (2) Козельщинської селищної ради

про визнання укладеною додаткової угоди та скасування наказу.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Фермерське господарство "Бакай" (далі - "Позивач", ФГ "Бакай") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - "Відповідач-1", ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), в якому просило визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 5933-СГ від 27.02.2020 "Про відмову у поновленні договору оренди землі", а також визнати укладеною додаткову угоду між ФГ "Бакай" та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі № 303 від 31.03.2010, який зареєстрований за № 532200004000051 від 18.05.2011, виклавши в судовому рішенні зміст такої угоди в редакції Позивача, проєкт якої додано до позовної заяви.

2. У підготовчому провадженні до участі у цій справі було залучено співвідповідача - Козельщинську селищну раду (далі також "Відповідач-2").

3. За наслідками розгляду заявленого позову Господарський суд Полтавської області рішенням від 08.08.2023 його задовольнив.

4. Визнав недійсним та скасував наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 5933-СГ від 27.02.2020 "Про відмову у поновленні договору оренди землі" і визнав укладеною додаткову угоду між ФГ Бакай та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі № 303 від 31.03.2010, який зареєстрований за № 532200004000051 від 18.05.2011, в редакції, наведеній в позовній заяві.

5. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду і за наслідками здійснення апеляційного провадження у цій справі, Східний апеляційний господарський суд своєю постановою від 22.01.2024 рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 в частині визнання укладеною додаткової угоди між ФГ "Бакай" та Відповідачем-1 про поновлення договору оренди землі № 303 від 31.03.2010, який зареєстрований за № 532200004000051 від 18.05.2011 скасував, ухваливши в цій частині нове рішення, яким в позові відмовив. В інший частині, а саме про визнання недійсним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області № 5933-СГ від 27.02.2020 "Про відмову у поновленні договору оренди землі" рішення господарського суду першої інстанції апеляційний господарський суд залишив без змін.

6. Після цього Позивач подав до господарського суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат, а саме просив стягнути на його користь 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

7. Східний апеляційний господарський суд ухвалою від 19.02.2024 відмовив у задоволенні заяви ФГ "Бакай" про ухвалення додаткової постанови.

8. Ухвалу мотивував тим, що фактично рішення у цій справі прийнято не на користь ФГ "Бакай", а тому у цьому випадку взагалі відсутні підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу за розгляд апеляційної скарги. Окремо зауважив про те, що професійна правнича допомога Позивачу у судах першої та апеляційної інстанцій надавалася одним і тим же адвокатом, позиція його не змінювалась, що свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, та не потребує повторного вивчення додаткових джерел права та судової практики із спірних питань, а також про безпідставність включення заявником до детального опису виконаних робіт послуги з підготовки заяви про долучення доказів щодо компенсації здійснених витрат на професійну правничу допомогу та з підготовки акта приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт, виконаних адвокатом.

9. Не погодившись з ухвалою апеляційного господарського суду, Позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким здійснити розподіл судових витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

10. У касаційній скарзі стверджує про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), наголошуючи на тому, що повністю відмовляючи у задоволенні заяви Позивача про ухвалення додаткової постанови апеляційним судом було проігноровано той факт, що позов ФГ "Бакай" у цій справі було частково задоволено, інші учасники справи не подавали заперечень щодо розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу, а також що апеляційним судом не було проаналізовано усі види наданих адвокатом послуг та не зазначено, які саме витрати за такі послуги не підлягають відшкодуванню і чому.

11. У відзиві на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Полтавській області заперечує проти її задоволення, стверджуючи про законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

12. Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури у відзиві на касаційну скаргу також заперечив проти її задоволення. Вказав про правомірність оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду та про необґрунтованість доводів Позивача.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

13. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

14. Верховний Суд дослідив наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірив на підставі встановлених фактичних обставин справи дотримання судом попередньої інстанції норм процесуального права та вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

15. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

16. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. При цьому до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати, на професійну правничу допомогу (стаття 123 ГПК України).

17. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 126 ГПК України).

18. Частиною четвертою статті 129 ГПК України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

19. Так, ФГ "Бакай" на розгляд до місцевого господарського суду було заявлено дві позовні вимоги: (1) про визнання недійсним та скасування наказу Відповідача-1; (2) про визнання укладеною між Позивачем і Відповідачем-1 додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

20. Місцевий господарський суд задовольнив обидві позовні вимоги. Апеляційний господарський суд у задоволенні однієї з позовних вимог відмовив. При цьому, суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновки місцевого суду та відповідні обґрунтування Позивача в частині незаконності оскаржуваного наказу органу державної влади.

21. Таким чином, як підставно стверджує заявник касаційної скарги, у цьому провадженні мало місце часткове задоволення позову, а тому висновок апеляційного господарського суду про те, що рішення у цій справі ухвалено не на користь ФГ "Бакай" є безпідставним.

22. Звідси судові витрати за наслідками здійснення апеляційного перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції мали розподілятися з урахуванням приписів частини четвертої статті 129 ГПК України, однак останній цих приписів процесуального права не дотримався.

23. Разом з цим, за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

24. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

25. У розумінні наведених положень зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

26. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

27. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

28. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

29. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

30. Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

31. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

32. У вказаних висновках колегія суддів звертається до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

33. Із оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду вбачається, що окрім висновку про те, що рішення у цій справі ухвалено не на користь Позивача, апеляційний суд дійшов висновку також про безпідставність включення заявником до детального опису виконаних робіт послуги з підготовки заяви про долучення доказів щодо компенсації здійснених витрат на професійну правничу допомогу та з підготовки акта приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт, виконаних адвокатом.

34. Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду, проте відмічає, що він стосується лише частини заявлених Позивачем в акті робіт, тоді як інші послуги судом апеляційної інстанції на предмет відповідності наведеним вище критеріям проаналізовано не було і як наслідок не зазначено судом про те, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню у спірних правовідносинах та з яких правових підстав.

35. Звідси доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції приписів статей 126, 129, 244 ГПК України своє підтвердження у межах касаційного провадження знаходять.

36. Пунктом 2 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції повністю або частково і передати справи повністю або частково на новий розгляд, зокрема, за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

37. Частиною ж другою статті 300 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

38. Звідси, оскільки вирішення питання про розподіл судових витрат потребує безпосередньої оцінки поданих стороною доказів і суд касаційної інстанції позбавлений права ухвалювати нове рішення у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги ФГ "Бакай", скасування оскаржуваної ухвали апеляційного господарського суду та направлення заяви Позивача про ухвалення додаткового рішення на новий розгляд апеляційному суду.

За таких обставин, керуючись статтями 300, 301, 304, 306, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Бакай" задовольнити частково.

2. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 у справі № 917/134/23 скасувати.

3. Справу № 917/134/23 щодо розгляду заяви Фермерського господарства "Бакай" про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат направити на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Зуєв В.А.