Постанова

від 20.06.2024 по справі 917/134/23

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2024 року м. Харків Справа №917/134/23

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Хачатрян В.С., суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І.,

за участю секретаря судового засідання Погребняк А.М.,

за участю представників:

позивача не з`явився;

першого відповідача не з`явився;

другого відповідача не з`явився;

Харківської обласної прокуратури Кадацька Д.М., посвідчення №072726 від 01.03.2023 року;

розглянувши матеріали заяви представника Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у межах апеляційної скарги Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 року у справі №917/134/23,

за позовом Фермерського господарства «Бакай», с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область,

до 1. Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, м. Полтава,

2. Козельщинської селищної ради, с.Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область

про визнання укладеної додаткової угоди та скасування наказу,-

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Бакай» звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, в якому просило визнати недійсним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області №5933-СГ від 27.02.2020 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі»; визнати укладеною додаткову угоду між Фермерським господарством «Бакай» та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі №303 від 31.03.2010 року, який зареєстрований за №532200004000051 від 18.05.2011 року, виклавши в судовому рішенні зміст такої угоди в редакції позивача, проект якої додано до позовної заяви.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 08.08.2023 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру у Полтавській області №5933-СГ від 27.02.2020 року «Про відмову у поновленні договору оренди землі». Визнано укладеною додаткову угоду між ФГ «Бакай» та ГУ Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі №303 від 31.03.2010 року, який зареєстрований за №532200004000051 від 18.05.2011 року, в редакції, наведеній в позовній заяві. Присуджено до стягнення з ГУ Держгеокадастру у Полтавській області (вул. Уютна, 23, м.Полтава, 36039, код ЄДРПОУ 39767930) на користь ФГ «Бакай» (с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39133, код ЄДРПОУ 33435425) 2684,00 грн судового збору. Присуджено до стягнення з Козельщинської селищної ради (вул.Остроградського 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький р-н, Полтавська область, 39100) на користь ФГ «Бакай» (с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39133, код ЄДРПОУ 33435425) 2684,00 грн судового збору.

Заступник керівника Полтавської обласної прокуратури, особа яка не брала участі в розгляді справи в суді першої інстанції, не погоджуючись із вказаним рішенням звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати зазначене рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року (повний текст складено 31.01.2024 року) апеляційну скаргу Заступника керівника Полтавської обласної прокуратури задоволено частково. Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 року у справі №917/134/23 в частині визнання укладеною додаткову угоду між Фермерським господарством «Бакай» та Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області про поновлення договору оренди землі №303 від 31.03.2010 року, який зареєстрований за №532200004000051 від 18.05.2011 року - скасовано. Прийнято у вказаній частині нове рішення, яким в позові відмовлено. В іншій частині рішення Господарського суду Полтавської області від 25.10.2023 року у справі №917/134/23 залишено без змін.

Постановлено:

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, м.Полтава, вул.Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Фермерського господарства «Бакай» (с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, 39133, код ЄДРПОУ 33435425) 2684,00 грн судового збору за подання позовної заяви.

- стягнути з Фермерського господарства «Бакай» (39133, с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 33435425) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2013,00 грн.

- стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (36039, м.Полтава, вул.Уютна, 23, код ЄДРПОУ 39767930) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2013,00 грн.

26.01.2024 року до Східного апеляційного господарського суду відповідачем подано заяву про ухвалення додаткової постанови до постанови Східного апеляційного господарського суду від 22.01.2024 року у справі №917/134/23 щодо розподілу судових витрат на надання професійної правничої допомоги під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції в сумі 5000,00 грн. Дану заяву просив розглянути без участі представника позивача.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року у задоволенні заяви представника Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат у справі №917/134/23 відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2024 року касаційну скаргу Фермерського господарства «Бакай» задоволено частково. Ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 року у справі №917/134/23 скасовано. Справу №917/134/23 щодо розгляду заяви Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткової постанови про розподіл судових витрат направлено на новий розгляд до господарського суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що у цьому провадженні мало місце часткове задоволення позову, а тому висновок апеляційного господарського суду про те, що рішення у цій справі ухвалено не на користь ФГ «Бакай» є безпідставним. Звідси судові витрати за наслідками здійснення апеляційного перегляду цієї справи судом апеляційної інстанції мали розподілятися з урахуванням приписів частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, однак останній цих приписів процесуального права не дотримався. Суд звернув увагу на безпідставність включення заявником до детального опису виконаних робіт послуг з підготовки заяви про долучення доказів щодо компенсації здійснених витрат на професійну правничу допомогу та з підготовки акта приймання-передачі наданих послуг з детальним описом робіт, виконаних адвокатом. Разом із тим Верховний Суд відмітив, що апеляційним судом інші послуги на предмет відповідності законодавством критеріям проаналізовано не було і як наслідок не зазначено судом про те, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню у спірних правовідносинах та з яких правових підстав.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 прийнято до розгляду заяву Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат. Розгляд заяви про ухвалення додаткової постанови призначено на 20.06.2024 року.

Вказана ухвала була направлена учасникам справи через підсистему Електронний суд до кабінету користувача та доставлена їм 13.06.2024 року.

Від Полтавської обласної прокуратури надійшли письмові пояснення (вх.№8253 від 19.06.2024 року), в яких зазначає, що усі роботи і послуги, зазначені у детальному описі виконаних робіт (наданих послуг) від 23.01.2024 року не призвели до отримання позитивного результату у вигляді рішення, ухваленого на користь клієнта ФГ «Бакай». Таким чином, на думку прокуратури не підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу з огляду на вимоги ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

19.06.2024 року від позивача на електронну пошту суду надійшло клопотання (вх.№8273 ел.1360), в якому просить відкласти розгляд заяви на іншу дату та провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

Слід відзначити, що позивач та представник позивача адвокат Назаревич І.Р. є особами, що повинні зареєструвати електронний кабінет у підсистемі ЄСІТС і матеріали справи свідчать, що ними такий кабінет зареєстровано.

Вимога про звернення до суду через підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи є обов`язковою для осіб, визначених пунктом 10 Положення про ЄСІТС, та тих осіб, які добровільно зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Наразі, клопотання подано не через підсистему підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Розглянувши клопотання позивача, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне:

1) в силу приписів Господарського процесуального кодексу України відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні;

2) згідно ухвали суду від 13.06.2024 року явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а позивачем у своєму клопотанні не обґрунтовано мотивів, з яких його участь слід вважати обов`язковою;

3) колегією суддів надавався час учасникам судового провадження для надання усіх необхідних на їх думку документів та пояснень у справі;

4) бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність перенесення розгляду справи в силу положень чинного Господарського процесуального кодексу України;

5) судом апеляційної інстанції враховується принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.

Таким чином, з огляду на наведене та на наявність достатніх матеріалів для розгляду заяви та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, враховуючи, що учасники провадження у справі належним чином повідомлені про дату та місце судового засідання, явка учасників справи у судове засідання не була визнана судом обов`язковою, судова колегія дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду заяви та визнає за можливе розглянути її за відсутністю його представника.

У судовому засіданні 20.06.2024 року представник прокуратури заперечував проти задоволення заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу.

Розглянувши заяву Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат, судова колегія зазначає таке.

Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

У відповідності до статті 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України):

- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи;

- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У ч. 1-2 статті 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 статті 126, ч. 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Відповідно до ч. 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями ч. 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 року у справі №915/237/18, від 24.10.2019 року у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 року у справі №904/3583/19.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до положень статей 1, 26, 27, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, за яким, зокрема, клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом апеляційної скарги у справі №917/134/23 представником відповідача надано рахунок №4 від 23.01.2024 року на оплату правничої допомоги, платіжну інструкцію №8 від 24.01.2024 року на 5000,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правничої допомоги від 24.01.2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом по договору про надання правничої допомоги від 23.01.2024 року. Копія договору про надання правничої допомоги від 20.12.2023 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правничої (правової) допомоги були надані до суду разом з відзивом на апеляційну скаргу і містяться в матеріалах справи.

20.12.2023 року між адвокатом Назаревич І.Р. та Фермерським господарством «Бакай» укладено договір про надання правничої допомоги. Предметом договору є надання адвокатом Назаревич І.Р. правничої допомоги клієнту у Східному апеляційному господарському суді по справі №917/134/23.

У пункті 3.1 договору погоджено, що розмір гонорару адвоката є фіксованим та становить 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з детального опису робіт (наданих послуг) в межах договору від 20.12.2023 року позивачу надано правничу допомогу в Східному апеляційному господарському суді, а саме:

- здійснено ознайомлення із апеляційною скаргою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, поданої в інтересах держави в особі Козельщинсько селищної ради від 27.11.2023 року №15/1-1023ВИХ-23 по справі №917/13423;

- Здійснено правовий аналіз та оцінку судової перспективи, досліджено судову практику у подібних правовідносинах;

- складено та подано до суду заперечення проти відкриття апеляційного провадження у справі №917/134/23 від 26.12.2023 року №23;

- підготовлено та направлено відзив на апеляційну скаргу від 16.01.2024 року №01;

- підготовлено та подано до суду заяву про участь у судовому засіданні призначеному на 22.01.2024 року в режимі відеоконференції;

- здійснено підготовку та участь у судовому засіданні 22.01.2024 року по справі №917/134/23 в режимі відеоконференції;

- підготовлено заяву про долучення доказів щодо компенсації здійснених витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із переглялом справи №917/134/23 в апеляційному порядку;

- підготовлено акт приймання-передачі наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по договору про надання правничої допомоги від 20.12.2023 року.

Згідно акту від 24.01.2023 року приймання-передачі наданих послуг по договору від 20.12.2023 року клієнт не має претензій до адвоката щодо виконання умов договору та за надані послуги клієнт сплатив адвокату гонорар у розмірі 5000,00 грн.

Так, колегією суддів встановлено, що представництво інтересів позивача у Східному апеляційному господарському суді здійснював адвокат Назаревич І.Р. на підставі договору про надання правничої допомоги від 20.12.2023 року та сформованого за цим договором ордеру на надання правничої (правової) допомоги.

Надані послуги, зазначені в акті приймання-передачі наданих юридичних послуг та їх характер відповідають умовам договору.

У той час, представником ФГ «Бакай» безпідставно включені до детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по договору від 20.12.2023 року про надання правничої допомоги від 23.01.2024 року, послуги про підготовку заяву про долучення доказів щодо компенсації здійснених витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з переглядом справи №917/134/23 в апеляційному порядку, а також про підготовку акту приймання-передачі наданих послуг та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом по дговору про надання правничої допомоги від 20.12.2023.

Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на це, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.

Зокрема, Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 року у справі №910/9714/22 наголосила, що заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактичною заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (п. п. 6.6 - 6.27 постанови).

При цьому, Верховний Суд у своїй постанові від 16.05.2024 року у даній справі погодився з таким висновком.

Таким чином, вказані витрати не підлягають відшкодуванню.

Частиною 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так, ФГ «Бакай» на розгляд до місцевого господарського суду було заявлено дві позовні вимоги: 1. про визнання недійсним та скасування наказу першого відповідача; 2. про визнання укладеною між позивачем і першим відповідачем додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

Місцевий господарський суд задовольнив обидві позовні вимоги. Апеляційний господарський суд у задоволенні однієї з позовних вимог відмовив. При цьому, суд апеляційної інстанції повністю підтримав висновки місцевого суду та відповідні обґрунтування позивача в частині незаконності оскаржуваного наказу органу державної влади.

Таким чином, у цьому провадженні мало місце часткове задоволення позову, а саме за однією позовною вимогою судове рішення прийнято на користь позивача у зв`язку з чим необхідно відшкодувати витрати на послуги адвоката за однією позовною вимогою.

Приймаючи до уваги наведене, Східний апеляційний господарський суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ФГ «Бакай» про ухвалення додаткової постанови у справі №917/134/23 та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Фермерського господарства «Бакай» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення судових витрат витрат на професійну правничу допомогу у справі №917/134/23 задовольнити частково.

Стягнути з Полтавської обласної прокуратури (36000, м.Полтава, вул. 1100-річчя Полтави, 7, код ЄДРПОУ 02910060) на користь Фермерського господарства «Бакай» (39133, с.Оленівка, Козельщинський район, Полтавська область, код ЄДРПОУ 33435425) 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті зави позивача щодо стягнення судових витрат витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено 24.06.2024 року.

Головуючий суддя В.С. Хачатрян

Суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук