Ухвала

від 16.05.2024 по справі 383/1159/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

16 травня 2024 року

м. Київ

справа № 383/1159/23

провадження № 61-7056ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , підписану представником ОСОБА_2 , на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року в складі судді: Бондаренко В. В. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року в складі колегії суддів: Мурашка С. І., Єгорової С. М., Карпенка О. Л. у справі за позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства Габорця Володимира Андрійовича про розірвання договору оренди землі, припинення та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

В липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до СФГ Габорця В. А. про розірвання договору оренди землі, припинення та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з орендної плати.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину № 1913 від 02 вересня 2014 року на праві власності належить земельна ділянка площею 6,88 га, кадастровий номер 3520883200:02:000:0100, розташована на території Витязівської територіальної громади Бобринецького району Кіровоградської області. 25 червня 2012 року між колишнім власником земельної ділянки ОСОБА_4 та СФГ Габорця В. А. було укладено договір оренди землі, який зареєстровано відділом Держкомзему у Бобринецькому районі Кіровоградської області 30 липня 2012 року за № 3522088324002201. За умовами вказаного договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки до 30 грудня поточного року. Відповідачем за користування належною позивачу земельною ділянкою у 2021-2022 роках орендна плата не сплачувалась. Позивач вважала, що вказані обставини є порушенням істотних умов договору оренди земельної ділянки та вимог чинного законодавства, а тому наявні підстави для розірвання договору та стягнення орендної плати за 2021-2022 роки.

ОСОБА_1 просила:

розірвати Договір оренди земельної ділянки від 25 червня 2012 року, укладений між ОСОБА_4 та СФГ Габорця В. А. , щодо земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,88 га з кадастровим номером 3520883200:02:000:0100, яка розташована на території Витязівської територіальної громади Бобринецького району Кіровоградської області;

припинити та скасувати державну реєстрацію речового права № 35145584 від 20 січня 2020 року за Договором оренди земельної ділянки від 25 червня 2012 року;

зобов`язати СФГ Габорця В. А. повернути належну ОСОБА_1 земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3520883200:02:000:0100, у придатному для використання стані;

стягнути з СФГ Габорця В. А. на користь ОСОБА_1 13 389,00 грн заборгованості з орендної плати;

вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до СФГ Габорця В. А. про розірвання договору оренди землі, припинення та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з орендної плати відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року в задоволенні заяви відповідача СФГ Габорця Володимира Андрійовича про стягнення витрат на правничу допомогу відмовлено.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , та СФГ Габорця В. А. залишено без задоволення, рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року та додаткове рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 13 грудня 2023 року - без змін. Поновлено дію рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року.

10 травня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 23 листопада 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 04 квітня 2024 року, підписану представником ОСОБА_2 , у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що:

справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема існує потреба в ухваленні Верховним Судом правового висновку щодо застосування норма Закону України «Про оренду землі», що стосується порядку та документального оформлення виплати орендної плати у подібних правовідносинах;

справа має виняткове значення для позивача, оскільки у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень вона фактично позбавлена можливості розпоряджатися своєю власність, отримувати, на що розраховувала при укладенні договору оренди;

судами попередніх інстанцій було застосовано норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду;

під час розгляду справи відповідач не довів належними і допустимими доказами належне виконання ним умов договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати, у будь-який спосіб, передбачений договором;

перерахунок власних коштів на карту дружиною засновника ФГ, не можна вважати домовленістю сторін по істотним умовам та достроковим виконанням договору оренди. Відсутність будь-яких відомостей чи застережень щодо отримання коштів в рахунок виплати орендної плати на майбутній період не може сприйматися судом як належне підтвердження домовленостей про дострокове виконання договору;

відповідач не оспорює не виплату ним орендної плати за 2021, 2022 і 2023 роки в тому числі, хоча це і не є предметом розгляду, але все ж підтверджує систематичність і відсутність наміру на виплату орендної плати взагалі), а лише вказує, що ним нібито була виплачена орендна плата наперед, при цьому належних та допустимих доказів цього до справи не надано;

судом першої інстанції, як і судом апеляційної інстанції не враховані суттєві та важливі обставини.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023, зокрема, визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

У касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених Кодексом (абзац четвертий пункту 7.5. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023)

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Внормування процесуальних відносин у спосіб визначення в Кодексі підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 Кодексу, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково (пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України).

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом касаційного оскарження є судові рішення, ухвалені у справі про розірвання договору оренди землі, припинення та скасування державної реєстрації, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 13 389 грн.

Ця справа є незначної складності та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, незалежно від того чи визнавав її такою суд першої, апеляційної чи касаційної інстанції. Оскільки частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена в розділі 1 Загальних положень ЦПК України, то вона поширюються й на стадію касаційного провадження.

З урахуванням предмету позову, характеру правовідносин, складності справи, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

В касаційній скарзі зазначено, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, зокрема існує потреба в ухваленні Верховним Судом правового висновку щодо застосування норма Закону України «Про оренду землі», що стосується порядку та документального оформлення виплати орендної плати у подібних правовідносинах та має виняткове значення для позивача, оскільки у зв`язку з прийняттям оскаржуваних рішень вона фактично позбавлена можливості розпоряджатися своєю власність, отримувати те на що розраховувала при укладенні договору оренди. Втім, особа, яка подала касаційну скаргу, не обґрунтовує чому справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та в чому проявляється виняткове значення для позивача цієї справи. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями. І, відповідно, не свідчить, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а касаційна скарга має виняткове значення для позивача.

Посилання на інші випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Таким чином, оскаржені судові рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями260, 389, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити ОСОБА_5 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 серпня 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 квітня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_5 до акціонерного товариства «Сенс Банк», треті особи - ОСОБА_6 , обласне комунальне підприємство «Софійське бюро технічної інвентаризації» в особі державного реєстратора Волос О. В., про скасування державної реєстрації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков