Постанова

від 08.05.2024 по справі 441/1773/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року

м. Київ

справа № 441/1773/18

провадження № 61-1870св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Мшанська сільська рада Городоцького району Львівської області, правонаступником якої є Городоцька міська рада Львівської області, ОСОБА_2 , державний реєстратор Городоцької міської ради Львівської області Галушка Мар`яна Степанівна,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В.,Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області, правонаступником якої є Городоцька міська рада Львівської області, ОСОБА_2 , державного реєстратора Городоцької міської ради Львівської області Галушки М. С. про визнання недійсним та скасування рішень органу місцевого самоврядування і рішення державного реєстратора.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , який у 1983 році звели його батьки. У 2006 році між ним та сестрою ОСОБА_3 виник земельний спір з приводу користування земельною ділянкою, загальною площею 0,36 га, призначеною для обслуговування двох житлових будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

22 травня 2006 року земельною комісією вирішено розділити між ними земельну ділянку в рівних частинах, а рішенням Мшанської сільської ради від 08 червня 2006 року № 66 затверджено акт цієї комісії.

Після цього на земельну ділянку для обслуговування будинку ОСОБА_3 (будинок АДРЕСА_1 ) площею 0,1704 га було виготовлено технічну документацію із землеустрою та присвоєно кадастровий номер 4620985600:12:021:0109.

Незважаючи на поділ у 2006 році земельної ділянки між ним та ОСОБА_3 у рівних частках, приблизно по 0,18 га кожному, він протягом 2003-2018 років сплачував земельний податок за 0,24 га відповідно до площі, яка зазначена у погосподарській книзі.

Однак після смерті ОСОБА_3 , відповідачу ОСОБА_2 сільською радою було незаконно, без його згоди на вилучення, передано у власність частину земельної ділянки, яка призначена для обслуговування будинку АДРЕСА_1 та, відповідно, перебувала в його користуванні, про що внесено державним реєстратором відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14 грудня 2017 року «Про надання дозволу на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 »;

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29 березня 2018 року «Про затвердження детального плану території та виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 »;

- визнати незаконним і скасувати рішення Мшанської сільської ради № 136 від 07 липня 2018 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки на АДРЕСА_1 »;

- визнати незаконним і скасувати рішення державного реєстратора Городоцької міської ради Львівської області Галушки М. С., індексний номер 42164509 від 20 липня 2018 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0888 га, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ;

- скасувати запис № 27138370 про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року у складі судді Малахової - Онуфер А. М. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Суд першої інстанції виходив з того, що сплата позивачем земельного податку за спірну земельну ділянку та відповідні записи у погосподарських книгах села та довідках Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області не свідчать про набуття позивачем, у встановленому законом порядку, права користування цією ділянкою.

Акт земельної комісії від 22 травня 2006 року щодо поділу земельної ділянки в рівних частинах між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 та рішення Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області від 08 червня 2006 року № 66 про затвердження цього акта, також не свідчать про набуття позивачем спірної земельної ділянки у користування згідно із законом. З акту комісії та рішення сільської ради не вбачається, про яку саме земельну ділянку йдеться, її площу, розташування та цільове призначення, обставини та підстави користування нею.

Суд вважав, що підстав для вилучення органом місцевого самоврядування у позивача спірної земельної ділянки не було, оскільки така ділянка у користування йому, у встановленому законом порядку, не надавалась.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 серпня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 29 липня 2021 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-14981св21).

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 26 січня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 грудня 2019 року скасовано та ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним і скасовано:

- рішення Мшанської сільської ради № 36 від 14 грудня 2017 року «Про надання дозволу на виготовлення Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 »;

- рішення Мшанської сільської ради № 80 від 29 березня 2018 року «Про затвердження Детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) гр. ОСОБА_2 »:

- рішення Мшанської сільської ради №136 від 07 липня 2018 року про передачу у власність ОСОБА_2 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.

В решті вимог відмовлено.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 не є власником жодної земельної ділянки, які межують зі спірною земельною ділянкою, та не мав права підписувати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки як суміжний землекористувач. Апеляційний суд вважав, що суд першої інстанції належної оцінки обставинам справи не надав, не перевірив записи погосподарських книг щодо земельної ділянки, якою користувались як попередні власники, так і позивач, не з`ясував правових підстав набуття таких прав, наявності або відсутності раніше встановленого між суміжними землекористувачами порядку користування або володіння земельними ділянками, не визначився з нормами матеріального права, які підлягали застосуванню до правовідносин, що виникли між сторонами, зокрема, що регулюють питання набуття права користування або права власності за життя спадкодавця ( ОСОБА_4 ) на земельну ділянку, з урахуванням чинного на час такого набуття законодавства та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання незаконними та скасування оскаржуваних рішень Мшанської сільської ради.

Що стосується вимог ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора Городоцької міської ради Львівської області Галушки М. С., індексний номер 42164509 від 20 липня 2018 року, про державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, площею 0,0888 га, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 ; скасування запису № 27138370 про проведену державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на зазначену ділянку, апеляційний суд вважав, що підстави для їх задоволення відсутні, з огляду на положення частини третьої статті 26 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції Закону України № 340-IX від 05 грудня 2019 року), частини десятої статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр».

Разом із тим, апеляційний суд зазначив, що жодних позовних вимог про визнання за позивачем майнових прав на спірну земельну ділянку в позовній заяві не заявлено. А тому зазначене питання виходить за межі судового розгляду.

Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 02 травня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 задоволено частково.

Стягнуто з Городоцької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 3 628 гривень 50 копійок сплаченого судового збору.

Додаткова постанова мотивована тим, що оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено частково, розподіл судових витрат здійснюється пропорційно розміру задоволених позовних вимог між відповідачами ОСОБА_2 та Городоцькою міською радою Львівської області.

Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 шляхом стягнення з Городоцької міської ради Львівської області, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 по 3 628 гривень 50 копійок сплаченого судового збору.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2023 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 скасувати та залишити в силі рішення районного суду.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У лютому 2023 року касаційна скарга ОСОБА_2 надійшла до Верховного суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 лютого 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Антоненко Н. А., судді, які входять до складу колегії: Русинчук М. М., Дундар І. О.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.

У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 листопада 2023 року у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_6 на підставі службової записки Голови Касаційного цивільного суду Гулька Б. І. справу призначено судді-доповідачеві Сакарі Н. А., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Білоконь О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 лютого 2024 року заяви про самовідвід суддів Сакари Н. Ю., Осіяна О. М. задоволено.

Відведено суддів Верховного Суду Сакару Н. Ю., Осіяна О. М. від розгляду справи.

Передано цивільну справу № 441/1773/18 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 лютого 2024 року у зв`язку з постановленням Верховним Судом 26 лютого 2024 року ухвали про самовідвід суддів Сакари Н. Ю. та Осіяна О. М. справу призначено судді-доповідачеві Синельникову Є. В., судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В., Шипович В. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2024 року заяви про самовідвід суддів Синельникова Є. В., Шиповича В. В. задоволено.

Відведено суддів Верховного Суду Синельникова Є. В., Шиповича В. В. від розгляду справи.

Передано цивільну справу № 441/1773/18 для проведення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 березня 2024 року у зв`язку з постановленням Верховним Судом 04 березня 2024 року ухвали про самовідвід суддів Синельникова Є. В., Шиповича В. В. справу призначено судді-доповідачеві Лідовцю Р. А., судді, які входять до складу колегії: Гулейков І. Ю., Білоконь О. В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2024 року справу призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що спірна земельна ділянка була надана йому на законних підставах, оскільки він багато років проживав та був зареєстрований у АДРЕСА_1 , проживав і надалі проживає за вказаною адресою, а тому вправі був отримати у приватну власність спірну земельну ділянку.

Вважає, що права позивача при наданні йому спірної земельної ділянки порушено не було.

Звертає увагу на те, що акт земельної комісії від 22 травня 2006 року щодо поділу земельної ділянки в рівних частинах та рішення Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області від 08 червня 2006 року № 66 про затвердження цього акту, не свідчать про набуття позивачем спірної земельної ділянки у користування згідно із законом. Разом з тим з акту комісії та рішення сільської ради не вбачається, про яку саме земельну ділянку йдеться, її площу, розташування та цільове призначення, обставини та підстави користування нею.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 320/4182/20, від 24 грудня 2019 року в справі № 823/59/17, від 18 січня 2023 року в справі № 580/1300/22, від 17 травня 2022 року в справі № 309/3857/19, від 20 березня 2018 року в справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 914/1521/17.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що доводи касаційної скарги не містять обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Посилається на те, що суд апеляційної інстанції виконав всі вказівки, що містилися у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року, дослідив питання, чи спірна земельна ділянка на момент передачі її у власність ОСОБА_2 не перебувала у користуванні чи власності будь-яких фізичних осіб, та дослідив питання щодо порушення його прав.

Зазначає, що станом на день подання уточненої касаційної скарги ОСОБА_2 не був особою, права якої порушено на спірну земельну ділянку, оскільки 02 лютого 2023 року він відчужив спірну земельну ділянку.

У січні 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду додаткові пояснення у справі.

Ураховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 41-43 постанови від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц (провадження № 14-184цс20), у пунктах 20-22 постанови від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22), колегія суддів залишає без розгляду подані ОСОБА_1 додаткові пояснення у справі, оскільки вони по суті є штучним поданням додаткового відзиву на касаційну скаргу поза межами визначеного процесуального строку.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Будинок АДРЕСА_1 станом на 22 серпня 1988 року належав ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_4 спадщину, до якої увійшов і вказаний будинок прийняла дружина спадкодавця - ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємцями ОСОБА_7 є ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , які в рівних частках успадкували будинок АДРЕСА_1 та господарські будівлі і споруди, що розташовані на присадибній земельній ділянці.

25 жовтня 2005 року ОСОБА_8 продала, а ОСОБА_1 купив 1/2 частину будинку АДРЕСА_1 .

Будинок АДРЕСА_1 належав ОСОБА_7 , яка 12 січня 1983 року на підставі договору дарування подарувала його ОСОБА_9 .

У свою чергу 09 вересня 2005 року ОСОБА_9 на підставі договору дарування подарував будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_3 .

В акті від 22 травня 2006 року земельною комісією запропоновано розділити земельну ділянку в рівних частинах між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

Рішенням Мшанської сільської ради від 08 червня 2006 року № 66 затверджено акт земельної комісії від 22 травня 2006 року.

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області від 14 грудня 2017 року № 36 ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення детального плану території, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0, 1000 га на АДРЕСА_1 .

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області від 29 березня 2018 року № 80 затверджено детальний план території; земельній ділянці, площею 0,0888 га, на АДРЕСА_1 , присвоєно поштовий адресний номер 66в; ОСОБА_2 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення означеної земельної ділянки у власність.

Рішенням Мшанської сільської ради Городоцького району Львівської області від 10 липня 2018 року № 136 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) на АДРЕСА_1 та передано цю ділянку у власність ОСОБА_2 .

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 4620985600:12:021:0117, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із частиною першою статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна, визнається судом незаконним та скасовується.

Частиною другою статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно із частиною третьою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

На підтвердження позовних вимог ОСОБА_1 надав суду відомості погосподарських книг, зокрема щодо земельної ділянки, закріпленої за належним йому будинком, та копію рішення Мшанської сільської ради № 66 від 08 червня 2006 року про затвердження акту земельної комісії від 22 травня 2006 року щодо вирішення земельного спору між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (на той час власниками будинків АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ) та поділу земельної ділянки в рівних частинах.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що площу земельної ділянки ОСОБА_1 було зменшено до 0,09 га за рахунок надання дозволу Мшанською сільською радою на виготовлення детального плану території для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 , який надалі отримав у власність земельну ділянку площею 0,0888 га на АДРЕСА_1 . При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що ОСОБА_2 не є власником жодної земельної ділянки, які межують зі спірною земельною ділянкою, та не мав права підписувати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки як суміжний землекористувач.

З такими висновками суду апеляційної інстанції колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Частиною п`ятою статті 20 ЗК УРСР (у редакції 1970 року) передбачено, що право землекористування громадян, які проживають в сільській місцевості, засвідчується записами у земельно-шнурових книгах сільськогосподарських підприємств і організацій та погосподарських книгах сільських Рад, а в містах і селищах міського типу - в реєстрових книгах виконавчих комітетів міських, селищних Рад народних депутатів.

За положеннями пунктів 1.1, 1.3 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України 08 грудня 2010 року № 491, зареєстрованої 05 січня 2011 року за № 9/18747, яка втратила чинність 27 травня 2016 року, погосподарський облік, як вид первинного обліку, передбачений для накопичення і систематизації відомостей, які збираються сільськими, селищними, міськими радами (далі - місцеві ради), розташованих на їхній території сільських населених пунктах і які є необхідними для виконання ними своїх повноважень та інформаційного забезпечення органів місцевого самоврядування всіх рівнів і органів виконавчої влади про соціально-демографічні характеристики населення в сільській місцевості, його потенціал у сфері сільського господарства. Для ведення цього обліку використовуються єдина на всій території України методологія і типові форми первинної облікової документації, затверджені центральним органом виконавчої влади у галузі статистики. Окремі форми ведуться по міських поселеннях.

У рамках погосподарського обліку місцевими радами ведеться облік особистих селянських господарств у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади з питань статистики.

Пунктом 1.11 наведеної Інструкції визначено, що основними інформаційними джерелами погосподарського обліку є: будь-які документальні свідчення щодо об`єкта погосподарського обліку: паспорти, свідоцтва, земельно-кадастрова документація, технічні паспорти, правовстановлюючі документи, рішення органів виконавчої влади й органів самоврядування будь-якого рівня, господарюючих суб`єктів, письмові заяви громадян тощо; усні повідомлення, заяви громадян; наочна інформація, отримана під час суцільних обходів і перевірок.

Отже, документами, які підтверджують право землекористування, є записи про розміри земельної ділянки у земельно-шнуровій та погосподарських книгах сільських рад.

Відповідно до частини першої статті 90 ЗК УРСР (у редакції 1970 року) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною.

Пункт 5 постанови Верховної Ради УРСР «Про порядок введення в дію Земельного кодексу УРСР» від 18 грудня 1990 року передбачав, що громадяни, які мають в користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію цього Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав власності на землю або землекористування.

Згідно із частиною першою статті 30 ЗК України (у редакції 1990 року) при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об`єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до частини першої статті 120 ЗК України 2001 року у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення.

Згідно з пунктом 7 Перехідних положень ЗК України 2001 року громадяни, які одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше чинним законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Судами встановлено, що будинок АДРЕСА_1 станом на 22 серпня 1988 року належав ОСОБА_4 та у подальшому був успадкований спочатку ОСОБА_7 , а потім в рівних частках ОСОБА_1 та ОСОБА_8 , яка свою частку відчужила позивачу.

Станом на 2016 - 2018 роки за будинком АДРЕСА_1 відповідно до відомостей погосподарських книг обліковувалася земельна ділянка площею 0,24 га, яка у 2019 році була зменшена до 0,9 га у зв`язку з виділенням частини земельної ділянки ОСОБА_2 . Зазначена обставина встановлена під час розгляду справи на підставі відомостей з погосподарської книги та пояснень сільського голови.

Верховний Суд вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про те, що записи у погосподарських книгах свідчать про набуття позивачем, у встановленому законом порядку, права користування спірною ділянкою.

Встановивши, що спірна земельна ділянка не межує із земельною ділянкою ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність у ОСОБА_2 права підписувати акт встановлення та узгодження меж земельної ділянки як суміжний землекористувач.

Ураховуючи зазначене, виконавши вказівки Верховного Суду при попередньому скасуванні судового рішення у цій справі (частина перша статті 417 ЦПК України), суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 в частині визнання незаконними та скасування рішень Мшанської сільської ради, які стосуються набуття ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 .

Посилання касаційної скарги на застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 березня 2021 року в справі № 320/4182/20, від 24 грудня 2019 року в справі № 823/59/17, від 18 січня 2023 року в справі № 580/1300/22, від 17 травня 2022 року в справі № 309/3857/19, від 20 березня 2018 року в справі № 910/1016/17, від 17 квітня 2018 року в справі № 914/1521/17, колегія суддів відхиляє, оскільки у зазначених справах встановлені інші фактичні обставини, відмінні від фактичних обставин, встановлених у справі, що є предметом касаційного перегляду.

Доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, що станом на день подання уточненої касаційної скарги ОСОБА_10 не був особою, права якої порушено на спірну земельну ділянку, так як 02 лютого 2023 року він відчужив спірну земельну ділянку, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. ОСОБА_10 був учасником справи.

Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки апеляційним судом належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано правильну правову оцінку доказам, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Отже, доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права.

Інші наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суд апеляційної інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, по своїй суті зводяться до переоцінки доказів та встановлення обставин, які не були встановлені судами, що в силу положень статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від 26 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:О. В. Білоконь І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець