Постанова

від 14.05.2024 по справі 404/6016/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року

м. Київ

справа № 404/6016/17

провадження № 61-13526св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Краснощокова Є. В., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Кропивницький,

відповідачі: Кіровоградська міська рада, ОСОБА_1 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Письменного О. А., Дуковського О. Л., Дьомич Л. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Квартирно - експлуатаційного відділу м. Кропивницький (далі - КЕВ м. Кропивницький)звернувся з позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення, витребування з незаконного володіння земельної ділянки.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до державного акту про право постійного користування землею серії Б № 011677, виданого у 1988 році, Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради народних депутатів надано в постійне та безоплатне користування земельні ділянки загальною площею 30,51 га, розташовані на території Кіровського району м. Кропивницького.

Міністерство оборони України доручило дочірньому підприємству Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» Державного госпрозрахункового зовнішньо-торгівельного підприємства «Спецтехноекспорт» (далі - ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГП «Спецтехноекспорт») за комісійну плату в інтересах Міністерства оборони України та за рахунок останнього вчиняти правочини з покупцями щодо реалізації на внутрішньому ринку нерухомого військового майна, загальною площею 98,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

12 січня 2006 року між ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГП «Спецтехноекспорт» та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 16, за умовами якого продавець зобов`язався передати нежитлову будівлю загальною площею 98,1 кв. м, площа земельної ділянки 130,40 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти предмет договору та сплатити за нього грошову суму.

У подальшому рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 серпня 2013 року № 51 зазначену нежитлову будівлю переведено до категорії житлових.

Разом із тим, придбана ОСОБА_1 будівля розташована на земельній ділянці площею 3,83 га, на якій також знаходяться інші об`єкти нерухомості Міністерства оборони України. Зазначена земельна ділянка належить на праві постійного користування КЕВ м. Кропивницький. Земельна ділянка площею 3,83 га входить до загальної площі закріплених за вказаним землекористувачем у безстрокове і безоплатне користування 30,51 га землі в межах згідно з планом землекористувань для службового користування, що підтверджується рішеннями Господарського суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року та Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2012 року у справі № 5013/297/12, Кіровського районного суду м. Кіровограда від 14 березня 2014 року та Апеляційного суду Кіровоградської області від 15 травня 2014 року у справі № 404/5384/13-ц, що згідно з частиною третьою статті 61 ЦПК України є преюдиційним фактом. Зокрема, у вказаних справах встановлено, що спірна земельна ділянка, на якій розташований придбаний ОСОБА_1 об`єкт нерухомості, повністю охоплюється земельною ділянкою загальною площею 30,51 га згідно з державним актом на право користування землею серії Б № 011677, виданим у 1988 році Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровограда (правонаступником якої є КЕВ м. Кропивницький), вказаний об`єкт нерухомості, розташований на земельній ділянці площею 130,40 кв. м, а не 0,0848 га.

У свою чергу Міністерство оборони України чи КЕВ м. Кропивницький добровільну згоду на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою не надавали у порядку, передбаченому статтею 142 ЗК України, пунктами 44, 45 наказу Міністерства оборони України від 22 грудня 1997 року № 483, а відповідно до законодавства, чинного на момент виникнення правовідносин, при переході речових прав на об`єкт нерухомості, права на земельну ділянку, на якій вони розташовані, не переходять автоматично. Крім того, ОСОБА_1 земельна ділянка необхідна для обслуговування приватної будівлі, що свідчить про зміну її цільового призначення, разом із тим, відповідно до статей 77, 84 ЗК України землі оборони можуть перебувати лише у державній власності і не можуть передаватися у комунальну чи приватну власність.

Прокурор просив:

визнати незаконним та скасувати рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акту прийому - передачі земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:06:072:0068 загальною площею 0,0848 га, нормативною грошовою оцінкою 320 016,12 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2020 року відмовлено у задоволенні позовної заяви заступника військового прокурора Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, КЕВ м. Кропивницький про визнання незаконним та скасування рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » та про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акту прийому - передачі земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:06:072:0068 загальною площею 0,0848 га, нормативною грошовою оцінкою 320 016,12 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:

державний акт на право користування землею Б № 011677 складений в 1988 році, виданий Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровоград на безстрокове користування 30,51 га землі. Цей державний акт не зареєстрований в книзі записів державних актів на право користування землею, також відсутнє рішення відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або у користування, відсутня документація з землеустрою до державного акту на користування землею. Площа землі, зазначена в державному акті (30,51 га) складається з трьох земельних ділянок площами 19,88 га, 3,83 га та 6,8 га, адреси цих земельних ділянок в державному акті не вказано. Таким чином, приймаючи до уваги ЗК України та інші законодавчі та нормативні документи, які є діючими в Україні, суд вважав, що земельні ділянки загальною площею 30,51 га відповідно до державного акта не вважаються сформованими. Суд вказав, що земельні ділянки, які не пройшли державну реєстрацію, вважаються вільними і можуть бути надані іншим особам відповідно за проектами землеустрою щодо відведення цих ділянок,

ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі загальною площею 98,1 кв. м, площа земельної ділянки 130,40 кв. м, на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2006 року. Відповідно до положень статті 377 ЦК України, статті 120 ЗК України, в редакції станом на час укладання та реєстрації договору, купівлі-продажу до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільовою призначення. Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2013 року вказаний об`єкт нерухомості переведений до категорії житлових, у зв`язку з чим виникли додаткові підстави припинення права користування земельною ділянкою на підставі пункту є статті 141 ЗК України. Враховуючи, що набуття особою прав на земельну ділянку в порядку статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в будь-якому випадку обумовлено втратою відповідного права іншою особою, яка відчужувала нерухоме майно, розміщене на земельній ділянці, в цьому випадку Державою Україна в особі Верховної Ради України відповідно до порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1919 від 28 грудня 2000 року;

відповідно до висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи № 696/697/20-27 від 10 березня 2020 року, виконаного за замовленням ОСОБА_1 зазначено, що згідно наданих на дослідження ОСОБА_1 документів не вбачається порушень меж між земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 (площею 0,0848 га) власника ОСОБА_1 , яка знаходить за адресою АДРЕСА_1 та земельною ділянкою КЕВ м. Кропивницький Міністерства оборони України , яка знаходиться за адресою віл. Короленко 4 г в м. Кропивницькому;

відповідно до висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи № 696/697/20-27 від 10 березня 2020 року, виконаного за замовленням КЕВ м. Кропивницький, на час проведення експертизи не можливо встановити фактичний порядок користування та фактичну площу земельної ділянки, яка перебуває у користуванні КЕВ АДРЕСА_1 через відсутність межових знаків або твердих меж відокремлюють її від земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 по АДРЕСА_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів та вимог нормативно - правових актів порушення землекористування, зокрема порушення меж накладання земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 по АДРЕСА_1 земельну ділянку КЕВ АДРЕСА_1 відсутнє;

таким чином, прокурором та позивачами не доведено факту порушення права на спірну земельну ділянку, так як на момент звернення прокурора до суду та на день ухвалення рішення судом ні КЕВ м. Кропивницький, ні Міністерство оборони України не є набувачами будь-яких земельних ділянок, зазначених в позові на підставі державного акту серії Б № 011677, тому відсутні правові підстави для визнання незаконним оспорюваного рішення міськради та як наслідок, відсутні підстави для витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер (3510100000:06:072:0068) загальною площею 0,0848 га, нормативною грошовою оцінкою 320 016,12 грн.

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України, подану в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницький, залишено без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2020 року - без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 вересня 2022 року касаційну скаргу спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Південного регіону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницький задоволено частково. Постанову Кропивницького апеляційного суду від 14 квітня 2021 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд касаційної інстанції вказав, що суди дійшли передчасного висновку про необґрунтованість позовних вимог військового прокурора та залишили поза увагою, що предметом позову у цій справі є рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 » та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068, загальною площею 0,0848 га.

Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року апеляційну скаргу Військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницький задоволено частково. Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 ».

Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_1 зі складанням акту прийому - передачі земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:06:072:0068, загальною площею 0,0718 га.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто з Кіровоградської міської ради на користь Військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги 10 000,00 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Військової прокуратури Кіровоградського гарнізону Південного регіону України судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги 6 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:

спірна земельна ділянка належала до земель оборони в розумінні положень Закону України «Про використання земель оборони», Закону України «Про оборону України», Закону України «Про Збройні Сили України», перебувала в державній власності та щодо якої у 1988 році Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровограда був виданий державний акт на право користування землею серії Б № 011677 на безстрокове користування 30,51 га землі. Вказаний державний акт на даний час є чинним, що підтверджується відповідними судовими рішеннями у справах № 404/6880/17-ц та № 5013/297/12;

Кіровоградська міська рада прийняла оспорюване рішення без відповідної згоди Міністерства оборони України, чим порушила вимоги чинного законодавства, це є підставою для визнання цього рішення незаконним та його скасування;

частина спірної земельної ділянки, а саме площа земельної ділянки 130,40 кв. м, на якій розташована нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває у користуванні ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 12 січня 2006 року. При цьому, питання щодо визнання цього правочину військовим прокурором не ставилось, тому вимога в частині витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акта прийому-передачі земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068, загальною площею 0,0848 га підлягає частковому задоволенню, а саме з виключенням земельної ділянки площею 130,40 кв. м. Отже, з незаконного володіння ОСОБА_1 підлягає витребуванню земельна ділянка кадастровий номер 3510100000:06:072:0068, загальною площею 0,0718 га.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У вересні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року скасувати, рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2020 року залишити без змін, стягнути з відповідачів судові витрати.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції:

не надав належну оцінку висновкам експертиз, не звернув уваги на преюдиціальні факти, встановлені рішенням від 10 травня 2017 року у справі № 404/1459/17, яке набрало законної сили. Посилання апеляційного суду на постанову Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі 404/6880/17, в якій було відмовлено ОСОБА_1 у визнанні недійним державного акту, не дає підстав вважати, що саме спірна земельна ділянка, знаходиться в межах визначених у державному акті. Вважає, що питання про те, чи дійсний, чи не дійсний державний акт, для цієї справи не має ніякого правового значення у зв`язку з тим, що ідентифікувати місцезнаходження земельних ділянок, визначених в ньому площею 30,51 га, на час подання позовної заяви не можливо, крім того він не зареєстрований у встановленому законом порядку та відсутні докази існування такої земельної ділянки, як об`єкту цивільного обігу;

помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 924/174/18, яка прийнята у справі за неподібними обставинами справи;

витребував у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,0718 га за виключенням земельної ділянки площею 130,4 кв. м, межі якої не встановлені, залишив поза увагою, що площа будівлі з прибудовою після реконструкції складає 136,5 кв. м, тому неможливо визначити, яка частина будівлі, чи вся будівля буде витребувана разом з земельною ділянкою, що фактично є захопленням чужого майна з застосуванням незаконного рішення суду;

не врахований висновок щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі 910/18560/16 щодо переходу права на земельну ділянку у зв`язку з набуттям іншими особами права власності на частину будівель військового майна в контексті положень статті 120 ЗК України, статті 377 ЦК України;

залишив поза увагою, що прокурор обґрунтовує позов тим що, порушені інтереси держави рішенням органу місцевого самоврядування на частину земель АДРЕСА_1 , але просить суд визнати незаконним та скасувати рішення міськради на іншу юридичну адресу: по АДРЕСА_1 ;

на момент звернення прокурора до суду категорія землі, визначена у державному акті, змінена не була, земельна ділянка не віднесена до земель оборони, а відповідно до пункту 2 статті 4 ЗК України відносилась до земель населених пунктів м. Кіровограда (Кропивницького), законним розпорядником якої була і є саме Кіровоградська міська рада, тому права держави не порушені;

не врахував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 12 квітня 2018 року у справі 910/23064/16 та від 21 липня 2020 року у справі № 815/1784/18 та залишив поза увагою, що військовий прокурор фактично звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а обраний військовим прокурором спосіб захисту порушених прав шляхом визнання незаконним та скасування спірного рішення та витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки без урахування правової позиції власника, не забезпечує його реального захисту;

витребувавши земельну ділянку площею 0,0718 га суд апеляційної інстанції позбавив тим самим ОСОБА_1 частини законно отриманої земельної ділянки на умовах приватизації в межах норм, визначених ЗК України, із земель комунальної власності. При цьому: на спірній земельній ділянці розміщено об`єкт нерухомого майна (житлова будівля з прибудовою площею 136,5 кв. м), що належить на праві власності ОСОБА_1 , отже фактичне повернення частини земельної ділянки, на якій безпосереднє розміщено об`єкт нерухомості, з прилеглою територією (декоративними деревами та двором) є незаконним. Задовольнивши позов апеляційний суд поклав тягар відповідальності на приватну особу, що привело до непропорційного втручання у право відповідача на мирне володіння майном та поклало лише на нього обов`язок щодо можливого виправлення помилок органів державної влади та місцевого самоврядування шляхом необхідності повторного набуття права власності на земельну ділянку право на отримання якої гарантоване державою.

Аналіз змісту касаційної скарги свідчить про те, що постанова суду апеляційної інстанції оскаржується в частині задоволених позовних вимог, тому в іншій частині не оскаржується та в касаційному порядку не переглядається.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 404/6016/17, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 404/6016/17.

У грудні 2023 року матеріали цивільної справи № 404/6016/17 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи за його участі відмовлено, доповнення до касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року залишені без розгляду, справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 вересня 2023 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/29/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 909/436/17, від 26 травня 2021 року у справі № 509/1692/17, від 17 жовтня 2018 року у справі № 910/6440/17, від 12 квітня 2018 року у справі № 910/23064/16, від 21 липня 2020 року у справі № 815/1784/18, від 17 лютого 2021 року у справі № 910/21404/17, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 09 лютого 2023 року у справі № 766/4410/17, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 19 червня 2019 року у справі № 911/4000/15, від 25 квітня 2019 року у справі № 909/436/17, від 19 січня 2022 року у справі № 592/10260/16-ц).

Фактичні обставини

Суди встановили, що у 1988 році Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровограда виданий державний акт на право користування землею серії Б № 011677 на безстрокове користування 30,51 га землі. Вказана площа складається з трьох земельних ділянок площами 19,88 га, 3,83 га та 6,8 га. При цьому адреси земельних ділянок у державному акті не зазначено. Вказаний державний акт на право користування землею не зареєстрований у книзі записів державних актів на право користування землею, відсутня документація з землеустрою щодо розробки та затвердження в установленому законом порядку вказаних земельних ділянок.

12 січня 2006 року між ДП ДК «Укрспецекспорт» ДГП «Спецтехноекспорт», яке діяло на підставі статуту та договору комісії на реалізацію військового майна від 02 листопада 2005 року № 5ТЕ-2-127-Д/К-2005-28, та приватним підприємцем ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Цимбаревич Л. Ю., зареєстрований у реєстрі за № 16.

Предметом договору є нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з нежитлової будівлі загальною площею 98,1 кв. м, площа земельної ділянки 130,40 кв. м.

Рішенням виконавчого комітету Кіровоградської міської ради від 12 вересня 2013 року № 516 вказаний об`єкт нерухомості переведений до категорії житлових.

Рішенням другої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради № 119 від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 144 Конституції України, пункту 34 статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 50 Закону України «Про землеустрій», статей 12, 116, 118, 121 ЗК України надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 площею 0,0848 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови для будівництва та обслуговування належного йому на праві приватної власності житлового будинку за вказаною адресою, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:06:072:0068) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0848 га (у тому числі по угіддях 0,0848 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови, про що державним реєстратором Кіровоградської міської ради 25-28 листопада 2016 року внесені відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З даних Національної кадастрової системи суди встановили, що відомості щодо реєстрації земельної ділянки за КЕВ на АДРЕСА_1 станом на 18 грудня 2017 року відсутні. Згідно з кадастровими даними та Книгами реєстрації державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею, договорами оренди землі відомості про реєстрацію державного акту на право користування землею серії Б № 011677 Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровограда відсутні.

Відповідно до висновку експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 10 березня 2020 року № 696/697/20-27 згідно з наданими на дослідження документами не вбачається порушень меж між земельною ділянкою з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 (площею 0,0848 га) власника ОСОБА_1 , яка знаходиться на АДРЕСА_1 , та земельною ділянкою КЕВ м. Кропивницький Міністерства оборони України, яка знаходиться на АДРЕСА_1 .

Згідно із висновком експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 20 січня 2020 року № 3393/3394/19-27, виконаного за замовленням КЕВ м. Кропивницький, документація, яка надана на дослідження КЕВ м. Кропивницький, не затверджена відповідними органами визначеними статтею 122 ЗК України, тому відповідно до статті 186 цього Кодексу не може бути використана при експертних дослідженнях як документація із землеустрою, що розроблена та затверджена в установленому законом порядку.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 24 травня 2018 року, яке залишене без змін постановою Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 404/6880/17-ц, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право користування землею.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року, яке залишене без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 20 вересня 2012 року у справі № 5013/297/12, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 про припинення права землекористування та визнання права користування земельною ділянкою.

Позиція Верховного Суду

Щодо позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,0718 га;

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21)).

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України).

Тлумачення статті 387 ЦК України свідчить, що на підставі віндикаційного позову може бути витребуване з чужого незаконного володіння майно яке є індивідуально визначеним.

Згідно з абзацом 1 частини першої статті 184 ЦК України річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Індивідуалізація речі - це надання певній речі (або ж наявність у неї) відмітних властивостей (рис чи характеристик), що дозволяють в необхідних випадках виділити її з числа подібних. Можливо виокремити три групи речей, визначених індивідуальними ознаками: унікальні речі, тобто єдині у своєму роді; речі, що відрізняються від подібних особливими позначеннями чи характеристиками; речі, індивідуалізовані в процесі вибору або відбору.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18) зроблено висновок, що: «метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункти 142, 146, 147)».

Відповідно до статті 187 ЦК України складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлено від речі без її пошкодження або істотного знецінення. При переході права на річ її складові частини не підлягають відокремленню.

Тлумачення статті 187 ЦК України свідчить, що ознакою складовоїчастини речі є неможливість відокремлення її від єдиної речі без її пошкодження або істотного знецінення. Пошкодження єдиної речі при виокремленні певної складової частини полягає в тому, що при цьому втрачається, що унеможливлює (хоч би і тимчасово) її функціонування. Суттєве знецінення єдиної речі при виокремленні певної складової частини знаходить свій прояв, зокрема, у тому, що єдина річ, хоча й може функціонувати, але виникають проблеми із забезпеченням умов безпеки та рівня комфорту осіб, що управляють та користуються єдиною річчю. Оскільки єдина річ існує тільки за наявності сукупності всіх її складовихчастин, при переході права на річ складові частинине підлягають відокремленню. Фактично це означає, що за відсутності хоча б однієї складової речі остання не може бути предметом правочину, спрямованого на перехід права власності на таку річ до іншого набувача (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2019 року у справі № 296/8984/14-ц (провадження № 61-14779св18)).

У справі, що переглядається:

оспорюваним рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:06:072:0068) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0848 га (у тому числі по угіддях 0,0848 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови) за рахунок земель житлової та громадської забудови;

військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницькийу позові, зокрема, просив витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України зі складанням акту прийому - передачі земельну ділянку кадастровий номер 3510100000:06:072:0068 загальною площею 0,0848 га, нормативною грошовою оцінкою 320 016,12 грн;

при частковому задоволенні позову суд апеляційної інстанції витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Міністерства оборони України земельну ділянку з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 загальною площею 0,0718 га;

суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що земельна ділянка, яка перебуває у чужому незаконному володінні ОСОБА_1 площею 0,0718 га, не є самостійним об`єктом, а є приналежністю головної речі (земельної ділянки площею 0,0848 га), а витребувати можна лише індивідуально визначене майно, а не його частину. Таким чином, витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:06:072:0068 загальною площею 0,0718 га є неналежним способом захисту, а тому постанову суду апеляційної інстанції в частині витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0718 га слід скасувати. Разом з тим суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову в цій частині, проте помилився щодо мотивів такої відмови, тому рішення суду першої інстанції в цій частині слід змінити.

Щодо позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міськради

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України).

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, й ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних прав, і такі правовідносини мають майновий характер або пов`язані з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів (див., зокрема: постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі № 361/2965/15-а (провадження № 11-190апп18), від 09 листопада 2021 року у справі № 542/1403/17 (провадження № 14-106цс21)).

При частковому накладенні земельних ділянок власник такої ділянки може, зокрема, оспорювати відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування. Тож у цьому випадку вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння не є належним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2023 року в справі № 370/457/20 (провадження № 61-611св23).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частини четверта, п`ята статті 82 ЦПК України).

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2018 року в справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17)).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень, рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 23 травня 2012 року у справі № 5013/297/12, яке набрало законної сили 20 вересня 2012 року, за позовом ПП ОСОБА_1 до КЕВ м. Кіровограда, за участю третьої особи Кіровоградської міської ради, про припинення права землекористування та визнання права на користування земельною ділянкою 848,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що учасники судового процесу не оспорюють того, що придбана позивачем нежитлова будівля (площа земельної ділянки складає 130,4 кв. м) розташована на земельній ділянці площею 3,83 га, на якій розташовані інші об`єкти нерухомості відповідача. Зазначена земельна ділянка належить на праві постійного користування Кіровоградській квартирно-експлуатаційній частині району м. Кіровоград, яке посвідчене державним актом на право користування землею серії Б № 011677, виданого в 1988 році. Земельна ділянка площею 3,83 га входить в загальну площу закріплених за вказаним землекористувачем в безстрокове і безплатне користування 30,51 гектарів землі в межах згідно з планом землекористувань для службового користування;

військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та КЕВ м. Кропивницькийзвернувся з позовом до Кіровоградської міської ради, ОСОБА_1 про, зокрема, визнання незаконним та скасування рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 »;

рішенням другої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради № 119 від 23 лютого 2016 року ОСОБА_1 з урахуванням вимог статті 144 Конституції України, пункту 34 статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статті 50 Закону України «Про землеустрій», статей 12, 116, 118, 121 ЗК України надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність по АДРЕСА_1 площею 0,0848 га - землі одно- та двоповерхової житлової забудови для будівництва та обслуговування належного йому на праві приватної власності житлового будинку за вказаною адресою, за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі;

оспорюваним рішенням п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 3510100000:06:072:0068) за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 0,0848 га;

суд апеляційної інстанції встановив, що спірна земельна ділянка відповідно до державного акта на право користування землею серії Б № 011677 належить до земель оборони, вказаний державний акт на даний час є чинним. Кіровоградська міська рада прийняла рішення про передачу спірної земельної ділянки у власність ОСОБА_1 без відповідної згоди Міністерства оборони України. Тобто спірне нерухоме майно є таким, що вибуло з державної власності незаконно, тому постанова суду апеляційної інстанції в частині визнання недійсним та скасування рішення міськради, є обґрунтованою та підлягає залишенню без змін.

Доводи касаційної скарги про те, що прокурор обґрунтовує позов порушенням інтересів держави рішенням органу місцевого самоврядування на частину земель АДРЕСА_1 , але просить суд визнати незаконним та скасувати рішення міськради щодо земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що вказане питання з`ясовувалось під час розгляду справи № 404/6880/17 за позовом ОСОБА_1 до КЕВ м. Кропивницький, треті особи Міністерство оборони України, виконавчий комітет міської ради міста Кропивницького про визнання недійсним державного акта на право користування землею. Під час встановлення судом першої інстанції обставин справи представник відповідача пояснила, що при виготовленні документації на будівлі та землю допущена помилка, недописана буква «г» у адресі. Коштів виправляти помилку у КЕВ м. Кропивницький не було, оскільки не було фінансування Міністерства оборони України. Тому в деяких документах адреса зазначена як АДРЕСА_1 , а в деяких - АДРЕСА_1 .

Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що військовий прокурор фактично звернувся з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, а обраний військовим прокурором спосіб захисту порушених прав, без урахування правової позиції власника, не забезпечує його реального захисту, колегія суддів зазначає таке.

Згідно зі статтею 9 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1934-XII «Про Збройні Сили України» до повноважень Кабінету Міністрів України стосовно Збройних Сил України віднесено, в тому числі, встановлення порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних (водних) ділянок, інших природних ресурсів, фондів і майна.

Стаття 10 Закону України «Про Збройні Сили України» регулює повноваження Міністерства оборони України у сфері управління Збройними Силами України, зокрема Міністерство оборони України: здійснює військово-політичне та адміністративне управління Збройними Силами України; реалізує політику держави у Збройних Силах України, розробляє принципи їх будівництва, визначає напрями розвитку Збройних Сил України і підготовки їх у мирний та воєнний час; забезпечує життєдіяльність Збройних Сил України, їх функціонування, бойову та мобілізаційну готовність, боєздатність, підготовку до виконання покладених на них завдань, застосування, комплектування особовим складом та його підготовку, постачання озброєння та військової техніки, підтримання справності, технічної придатності та модернізації зазначеного озброєння і техніки, матеріальних, фінансових, інших ресурсів та майна згідно з потребами, визначеними Генеральним штабом Збройних Сил України в межах коштів, передбачених Державним бюджетом України, і здійснює контроль за їх ефективним використанням, організовує виконання робіт і надання послуг в інтересах Збройних Сил України; провадить розвідувальну та інформаційно-аналітичну діяльність з метою забезпечення виконання завдань, які покладені на Збройні Сили України; взаємодіє з органами державної влади та громадськими організаціями, контролює дотримання законодавства у Збройних Силах України; розглядає звернення, здійснює прийом громадян з питань, що належать до компетенції Міністерства оборони України; здійснює в межах своєї компетенції міжнародне співробітництво за воєнно-політичним, військово-технічним та іншими напрямами, а також з питань цивільно-військових відносин з відповідними органами інших держав та міжнародними організаціями; здійснює інші повноваження, передбачені законом.

Положення про Міністерство оборони України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 671 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2016 року № 730), визначає, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; органом військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Відповідно до Положення про організацію квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 03 липня 2013 року № 448 (далі - Положення № 448), організація квартирно-експлуатаційного забезпечення Збройних Сил України (далі - квартирно-експлуатаційне забезпечення) - це комплекс заходів, спрямованих на безпечну експлуатацію, утримання казармено-житлового фонду, об`єктів соціально-культурного призначення, комунальних споруд та інженерних мереж військових містечок, забезпечення військових частин квартирним майном (пункт 1.1 Положення № 448).

Основним завданням квартирно-експлуатаційного забезпечення, в першу чергу, є забезпечення військових частин фондами військового містечка, територією та земельними ділянками.

Квартирно-експлуатаційне забезпечення військових частин здійснюється квартирно-експлуатаційними органами Збройних Сил України, до яких відносяться: Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України; територіальні квартирно-експлуатаційні управління та Київське квартирно-експлуатаційне управління; квартирно-експлуатаційні відділи (квартирно-експлуатаційні частини) (КЕВ (КЕЧ)); квартирно-експлуатаційні служби військових частин (пункт 2.1 Положення № 448).

На квартирно-експлуатаційну службу військової частини (КЕС) покладається, зокрема організація збереження та матеріальний облік фондів і територій військових містечок, квартирного майна та земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію, проведення їх інвентаризації (пункт 3.1 Положення № 448).

Військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються в постійне користування в порядку, визначеному Земельним кодексом України та Законом України «Про використання земель оборони» (пункт 4.4 Положення № 448).

Таким чином, військовий прокурор Кіровоградського гарнізону Південного регіону України правильно визначив орган військового управління (Міністерство оборони України) та орган до компетенції якого віднесені повноваження щодо організації збереження та матеріальний облік земельних ділянок, переданих військовій частині на утримання та експлуатацію (КЕВ м. Кропивницький), а доводи касаційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Доводи касаційної скарги про те, що задоволення позову поклало тягар відповідальності на ОСОБА_1 та є непропорційним втручанням у право відповідача на мирне володіння майном, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до пункту «в» частини четвертої статті 84 ЗК України землі оборони належать до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Підстави вважати, що ОСОБА_1 не міг не розуміти, що його дії з оформлення права власності на частину земельної ділянки площею 0,0718 га чітко заборонені законодавством, відсутні.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права щодо суті спору в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міськради, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів і встановлених на їх підставі обставин, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду (стаття 400 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду та необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21 (провадження № 61-20968сво21), Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), дають підстави для висновку, що рішення суду першої інстанції та оскаржена постанова суду апеляційної інстанції ухвалені частково з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає, що:

касаційну скаргу слід задовольнити частково;

постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,0718 га скасувати, рішення суду першої інстанції в цій частині змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови;

постанову суду апеляційної інстанції в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення міськради залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,0718 га скасувати.

Рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 01 жовтня 2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки площею 0,0718 га змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанову Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення п`ятої сесії сьомого скликання Кіровоградської міської ради від 10 листопада 2016 року № 642 «Про передачу ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 » залишити без змін.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Кропивницького апеляційного суду від 08 серпня 2023 року в скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: І. О. Дундар

В. М. Коротун

Є. В. Краснощоков

М. Є. Червинська