Ухвала

від 14.05.2024 по справі 260/674/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2024 рокум. Ужгород№ 260/674/24

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С.І.,

при секретарі судових засідань Гавій Л.В.

за участі представників:

прокурора: Черненко С.С.

позивача: ОСОБА_1

відповідача: Іванова Я.О.

третьої особи: ОСОБА_2

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження клопотання Тячівської районної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 14 травня 2024 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали. Ухвала в повному обсязі складена 20 травня 2024 року.

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом в інтересах держави в особі Закарпатської обласної ради до Тячівської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування розпорядження Тячівської районної державної адміністрації від 31.05.2017 року № 214 "Про затвердження детального плану територій".

В обгрунтування позовних вимог прокурором зазначено, що за результатами вивчення питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері охорони навколишнього природнього середовища обласною прокуратурою встановлено порушення вимог містобудівного та природоохоронного законодавства України внаслідок затвердження Тячівською РДА Закарпатської області детального плану території туристично-рекреаційного комплексу "Свидовець" за межами населених пунктів.

Так, розпорядженням Тячівської районної державної адміністрації від 31.05.2017 року № 214 "Про затвердження детального плану території" затверджено детальний план території туристично-рекреаційного комплексу "Свидовець" за межами населеного пункту Лопухів на території Лопухівської сільської ради Тячівського району.

Вважаючи, що затверджений детальний план території суперечить положенням містобудівного та природоохоронного законодавства України, прокурор звернувся до суду із даним позовом про визнання його протиправним та скасування.

29.04.2024 року представником відповідача подано до суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду з тих підстав, що прокурором не обгрунтовано наявність підстав для представництва інтересу держави в суді.

В судовому засіданні 14.05.2024 року судом поставлено на розгляд дане клопотання, проти задоволення якого прокурор заперечив, а представник позивача та третьої особи залишили вирішення даного питання на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право (ч.3 ст.5 КАС України).

Відповідно до частини 3 статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 4 статті 53 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 23 Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Окремими абзацами частини 4 статті 23 Закону №1697-VII установлено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень існує, однак не здійснює захисту або здійснює його неналежно. В такому разі відповідний орган виступає позивачем за позовом прокурора.

У другому ж випадку, з огляду на відсутність відповідного органу, прокурор набуває права на безпосереднє представництво держави в суді, діючи як самостійний позивач.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів держави та нездійснення чи неналежне здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Отже, із системного аналізу вказаних правових норм у їх сукупності та взаємозв`язку вбачається, що здійснення прокурором конституційної функції представництва інтересів держави в суді спрямоване на захист саме державних інтересів.

Конституційний Суд України в рішенні від 08.04.1999 року у справі № 3-рп/99 (справа про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) вказав, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

При цьому поняття "державний інтерес", в основі якого, як правило, лежать суспільні (публічні) інтереси, у сталій практиці Верховного Суду є оціночним поняттям, що охоплює широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються однозначній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду в кожному випадку звернення з позовом, апеляційною або касаційною скаргою.

Інтереси держави Україна та інтереси певної територіальної громади є частинами єдиного цілого - "інтересів держави", про які зазначено в ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Державний інтерес знаходить свій вияв у підтримці такого стану суспільних відносин, який би повною мірою відповідав конституційним засадам правового регулювання та забезпечував баланс інтересів усіх членів суспільства в їх взаємовідносинах між собою та державою.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15).

Суд зазначає, що під час звернення до суду прокурором обґрунтовано підстави звернення до суду, порушення інтересів держави, а також відсутність органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах у зв`язку з чим, заява Тячівської районної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 53, 54, 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання Тячівської районної державної адміністрації про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддяС.І. Рейті