Рішення

від 21.05.2024 по справі 320/37950/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 року м. Київ№ 320/37950/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовом приватного підприємства «Євро-Київ»

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправною та скасування вимоги, визнання протиправним та скасування рішення,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01 травня 2023 року приватне підприємство «Євро-Київ» (далі позивач/ПП «Євро-Київ») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач/ГУ ДПС у м. Києві), в якому просить суд:

визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2023 №0004099-1302-2615 на суму 26933,62 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві №0004099-1302-2615 про опис майна ПП «Євро-Київ» (код ЄДРПОУ 34351650).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2023, позовну заяву №320/37950/23 передано судді Жуковій Є.О.

26 жовтня 2023 року зазначену позовну заяву було фактично передано судді Жуковій Є.О.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 04 квітня 2023 року ПП «Євро-Київ» отримало податкову вимогу №0004099-1302-2615 від 04.04.2023 про сплату податкового боргу у розмірі 26 933,62 грн. Також, відповідачем було прийнято рішення №0004099-1302-2615 про опис майна позивача у податкову заставу. Згідно детального розрахунку суми податкового боргу до податкової вимоги, податковий борг складає: 154,81 грн - пеня за прострочення сплати податку на прибуток підприємств; 26 778,81 грн - штраф у розмірі 1 965,18 грн та 24 813,63 грн пеня за прострочення оплати орендної плати з юридичних осіб.

Нарахування штрафу та пені пов`язано із погашенням позивачем заборгованості по сплаті орендної плати 08.06.2021 у розмірі 23 801,12 грн, що виникла у 2011-2012 роках. З нарахованими штрафними санкціями (штраф та пеня) за прострочення сплати орендної плати з юридичних осіб за період 2011-2021 роки, позивач не погоджується, оскільки вони були нараховані на суму податкового боргу, що погашена після спливу 1095 денного строку з дня його виникнення, а отже сам борг набув статусу безнадійного. В той же час, згідно чинного податкового законодавства, нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється. Вважає прийняту податкову вимогу та рішення про опис майна протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позов.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.10.2023 заяву ПП «Євро-Київ» про вжиття заходів забезпечення позову залишено без задоволення.

18 грудня 2023 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.12.2023 відкрито провадження у справі №320/37950/23, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та витребуваних документів.

Відповідно до довідок про доставку електронного листа, документ в електронному вигляді «Ухвала про відкриття спрощеного провадження без проведення судового засідання» від 21.12.2023 по справі №320/37950/23 доставлено до електронного кабінету ПП «Євро-Київ» та ГУ ДПС у м. Києві 22.12.2023.

08 лютого 2024 року до відділу документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярію) Київського окружного адміністративного суду від ГУ ДПС у м. Києві надійшла заява на виконання вимог ухвали про відкриття провадження з додатками.

Правом надання відзиву на позовну заяву відповідно до вимог статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідач не скористався.

З метою додержання розумного строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд визнав за можливе розгляд справи здійснювати за наявними матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Євро-Київ» зареєстровано як юридична особа код ЄДРПОУ 34351650. На дату звернення до суду з цією позовною заявою зареєстрованим місцезнаходженням позивача є наступна адреса: 03164, місто Київ, вул. Академіка Булаховського, будинок 36, кв.154.

Відповідно до платіжного доручення №4 від 08.06.2021 ПП «Євро-Київ» сплачено орендну плату з юридичних осіб у розмірі 23 804,12 грн.

04 квітня 2023 року ПП «Євро-Київ» отримало податкову вимогу № 0004099-1302-2615 від 04.04.2023 про сплату податкового боргу у розмірі 26 933,62 грн.

Головним управлінням ДПС у м. Києві 04.04.2023 було прийнято рішення №0004099-1302-2615 про опис майна ПП «Євро-Київ» у податкову заставу.

11 квітня 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом щодо суми заборгованості зазначеній у податковій вимозі № 0004099-1302-2615 від 04.04.2023.

Листом ГУ ДПС у м. Києві №32734/6/26-15-13-02-12 від 20.04.2023 повідомлено позивача про те, що штраф та пеня за прострочення оплати орендної плати з юридичних осіб, нарахована за період:

з 29.08.2011 по 07.06.2021 - у розмірі 1 358,52 грн;

з 03.01.2012 по 07.06.2021 - у розмірі 149,05 грн;

з 14.11.2012 по 07.06.2021 - у розмірі 21 367,18 грн;

з 08.12.2014 по 07.06.2021 - у розмірі 1 938,88 грн.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (надалі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку га строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/або Митним кодексом України (підпункт 14.1.156 пункт 14.1 стаття 14 ПК України).

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 ПК України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Виконанням податкового обов`язку згідно з пунктом 38.1 статті 38 ПК України є сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

В свою чергу, пунктом 101.1 статті 101 ПК України визначає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в п. 101.2 цієї статті, під терміном «безнадійний податковий борг» розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу.

Пунктом 102.4 статті 102 ПК України визначено строк давності - 1095 календарних днів, а пунктом 102.4 цієї статті передбачено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті (1095 днів), податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу.

Таким чином, в разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, а відтак з того часу в податкового органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу.

ПК України пеня визначена як спосіб забезпечення погашення податкового боргу. Таким чином, обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу (стаття 129 ПК України).

Пеня, як спосіб забезпечення податкового боргу нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання (при самостійному нарахуванні суми грошового зобов`язання платником податків) або від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні (при нарахуванні суми грошового зобов`язання контролюючими органами) та закінчується, зокрема, у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Таким чином, обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу. Оскільки в межах спірних відносин сплата орендної плати здійснена поза межами 1095 днів (після спливу майже 10 років), а сам борг набув статусу безнадійного, нарахування пені на безнадійний борг є неправомірним. Відповідно, відповідач не мав права нараховувати пеню та штрафні санкції у 2021 році, після погашення позивачем безнадійного податкового боргу з орендної-плати за землю.

Винесення відповідачем податкової вимоги від 04.04.2023 №0004099-1302-2615, якою вимагається від позивача сплатити податковий борг у сумі 26 778,81 грн, що є безнадійним, а також прийняття рішення від 04.04.2023 №0004099-1302-2615 про опис майна позивача у податкову заставу у зв`язку з несплатою податкового боргу, який є безнадійним, є вжиттям відповідачем заходів стягнення з позивача податкового боргу, що є недопустимим, з огляду на набуття таким податковим боргом статусу безнадійного до вжиття відповідачем відповідних заходів стягнення.

Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема, від 06.02.2018 у справі №К/9901/99/17 (807/2097/16), від 04.09.2018 у справі №813/4430/16, від 19.09.2019 у справі №910/11620/18, від 31.10.2019 у справі №925/1242/15, від 05.12.2019 у справі №910/1678/19 висловлювалась правова позиція, згідно якої Податковим кодексом України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов`язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов`язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.

Частиною четвертою статті 242 КАС України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Бездіяльність контролюючого органу щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу, оскільки, контролюючим органом, по закінченню строку давності не можуть вживатись заходи по стягненню податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), і за наслідком закінчення строку давності податкове зобов`язання визнається безнадійним в силу статті 101 Податкового кодексу України, а борг підлягає списанню в обов`язковому порядку. При цьому бездіяльність посадових осіб органів державної податкової служби щодо неприйняття рішення про списання безнадійного податкового боргу не впливає на факт набуття податковим боргом статусу безнадійного.

Відтак, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо протиправності податкової вимоги ГУ ДПС у м. Києві від 04.04.2023 №0004099-1302-2615 та рішення ГУ ДПС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 04.04.2023 №0004099-1302-2615, відповідно, вказані податкова вимога та рішення підлягають скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та наведених сторонами аргументів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 6500 грн та судовий збір у розмірі 2684 грн.

Згідно з частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з вимогами частини першої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з вимогами пункту 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною шостою статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив про те, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії», заява №34884/97, пункт 30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» №5076-VI від 05.07.2012 (далі Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Таким чином, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії: договору про надання правової допомоги №б/н від 05.04.2023; додаток №1 до договору від 05.04.2023; свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ №6141 від 26.07.2018, виданого на ім`я ОСОБА_1 ; ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АА №0028813 від 30.04.2023; акта наданих послуг №1 від 01.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 01.05.2023; довідку про сплату 6500 грн.

Судом також встановлено, що згідно акту наданих послуг від 01.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 позивачу надано послуги: первинну консультацію вартістю 1500 грн, подання адвокатського запиту 500 грн, написання та подання позову до суду вартість 3500 грн, написання та подання заяви про забезпечення позову 1000 грн.

У постанові Верховного Суду від 17.09.2019 по справі №810/3806/18 суд зазначає, що не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Згідно з пунктом 2 частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

З аналізу наведених правових норм, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 11.05.2018 по справі №814/698/16 (провадження №К/9901/11835/18).

Дослідивши надані позивачем документи, беручи до уваги ціну позову в 26 933,62грн та враховуючи наведені норми права, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем до стягнення витрат на оплату послуг адвоката в даному випадку не є співмірним зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) та ціною позову.

Ураховуючи вищевикладене та проаналізувавши обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт згідно з актом про надання послуг від 01.05.2023 до договору про надання правової допомоги від 05.04.2023 суд вважає, що розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 грн є пропорційним до предмету спору та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, заява про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 3000 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За подання даного адміністративного позову до суду позивачем було сплачено за реквізитами Київського окружного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2 684 грн згідно платіжної інструкції від 01.05.2023 №11. Отже, в силу приписів статті 139 КАС України сплачений судовий збір в розмірі 2 684 грн підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1.Адміністративний позов приватного підприємства «Євро-Київ» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2023 №0004099-1302-2615 на суму 26 933,62 гривень.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 04.04.2023 №0004099-1302-2615 про опис майна ПП «Євро-Київ» (код ЄДРПОУ 34351650).

4. Стягнути на користь Приватного підприємства «Євро-Київ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

5. Стягнути на користь Приватного підприємства «Євро-Київ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві судові витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у сумі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жукова Є.О.