Ухвала

від 16.05.2024 по справі 380/26753/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

16 травня 2024 рокусправа № 380/26753/23

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Карп`як О.О.,

секретар судового засідання Горонна О.З..

за участю:

представників позивачаСередяк Б.В., Поліщук О.В.,

представника відповідачаСеньків А.І.,

розглянувши у підготовчому засіданні у м. Львові заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАРІС" про визнання недійсними договорів,

в с т а н о в и в:

Головне управління ДПС у Львівській області звернулося в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр", Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАРІС", в якому просить:

-визнати недійсним договір поставки від 02.04.2021 № 02/04/2021 укладений між ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38738473) та ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312);

-- визнати недійсним договір поставки від 06.08.2021 №06/08/2021 року укладений між ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38738473) та ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312);

-стягнути в дохід Держави з ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38738473) 15369382,05 грн., а з ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312) все одержане майно за договорами поставки від 02.04.2021 № 02/04/2021 та від 06.08.2021 №06/08/2021 року.

Ухвалою суду від 20.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

11.04.2024 року від представника відповідача на дійшла заява, в якій він просить закрити провадження у даній справі.

Вказана заява обґрунтована тим, що справа за даним позовом не є справою адміністративної юрисдикції, Посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23.

16.04.2024 року від представника позивача надійшло заперечення на заяву про закриття провадження, в якій він вказує, що на його думку підп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПК з урахуванням ч.4 ст.5 КАС України визначає ті спеціальні випадки, в яких орган податкового контролю, звертаючись до адміністративного суду з позовними вимогами до суб`єктів господарювання, реалізує саме владні повноваження. Стверджує, що у даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір, пов`язаний із здійсненням позивачем владних управлінських функцій, оскільки він звернувся до суду з позовом на виконання покладених на контролюючий орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування. Стверджує, що Велика Палата у постанові від 29.02.2024 року абсолютно ігнорує п.61.2 ст.61 ПК України. Просить відмовити в задоволенні заяви від 11.04.2024 року.

В судовому засіданні представник відповідача клопотання про закриття провадження підтримав, просив його задоволити.

Представники позивача проти клопотання заперечили, просили відмовити у задоволенні клопотання відповідача про закриття провадження у справі.

Розглядаючи питання про закриття провадження у справі судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Між ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» та ТОВ «ЛІАРІС» (код ЄДРПОУ 43639312) укладено договір поставки від 02.04.2021 №02/04/2021, №06/08/2021 від 06.08.2021 року, згідно якого ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» поставляє ТОВ ЛІАРІС» тушку бойлера, печінку курячу, серце куряче, голови курячі, лапи курячі, шию курячу, шлунки курячі. На виконання умов вказаних договорів та відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «АГРОНОМ ЦЕНТР» (постачальник) складено на ТОВ «ЛІАРІС» (покупець) податкові накладні на загальну суму поставки 15369382,05 грн. в тому числі ПДВ 2561563,7 грн.

Вважаючи, що вказані договори, укладені між відповідачами, були спрямовані на створення штучних підстав для незаконного отримання права на податковий кредит і, як наслідок, для зменшення податкових зобов`язань, позивач звернувся до суду із даним позовом. Позивач вважає, що відповідачі - сторони договору - не мали на меті досягти наслідків, обумовлених цими договорами, а уклали його виключно для отримання податкової вигоди.

У відповідності до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У даному випадку суд звертає увагу на постанову Великої Палати Верховного Суду від 29.02.2024 року у справі 580/4531/23 за позовом Головного управління ДПС у Черкаській області до Товариства з обмеженою відповідальністю А-Транс Логістик, Товариства з обмеженою відповідальністю Промислове об`єднання Ірві Спецтехніка Груп про визнання недійсним договору від 22.11.2021 року №47 про перевезення автомобільним транспортом, укладеного ТОВ А-Транс Логістик з ТОВ ПО Ірві Спецтехніка Груп.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних правових висновків: Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, Велика Палата Верховного Суду акцентує на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Зокрема, спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Водночас податковий орган у касаційній скарзі обґрунтовує підвідомчість спору адміністративному суду тим, що подання зазначеного позову контролюючим органом згідно з компетенцією, передбаченою підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, слід розцінювати як виконання покладених на цей орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.

Велика Палата Верховного Суду не вважає статус позивача визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

…

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

…

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ А-Транс Логістик і ТОВ ПО Ірві Спецтехніка Груп, у якому просило визнати недійсним укладений ними договір перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 № 47 та застосувати до сторін цього договору наслідки недійсності правочину, передбачені частиною третьою статті 228 ЦК України, - стягнути з ТОВ А-Транс Логістик на користь ТОВ ПО Ірві Спецтехніка Груп 472 078,10 грн, а з останнього на користь держави - 472 078,10 грн.

Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у цій справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

…

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний ГУ ДПС спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсним правочину (господарського договору) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС є визнання недійсним правочину (договору, укладеного суб`єктами господарювання), інші позовні вимоги - похідні відповідно до спеціальних наслідків недійсності правочину з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері. При цьому зміст похідної вимоги, можливість стягнення за якою на користь держави прямо передбачена ЦК України у разі визнання правочину недійсним,не є визначальною для віднесення спору до юрисдикції адміністративних судів.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору перевезення автомобільним транспортом від 22.11.2021 № 47, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначеного договору - ТОВ А-Транс Логістик та ТОВ ПО Ірві Спецтехніка Груп, а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, позивач ГУ ДПС втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

Велика Палата Верховного Суду критично оцінює аргумент про те, що контролюючий орган здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки статтею 62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

…

Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215 ЦК України та застосування наслідків його недійсності, передбачених частиною третьою статті 228 цього Кодексу.

Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі 815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі № 826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі № 990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа № 640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

…

Беручи до уваги наведене та суть спірних правовідносин, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про підвідомчість судам господарської юрисдикції справи за позовом контролюючого органу до суб`єктів господарювання про визнання недійсним правочину (договору) через невідповідність інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, та застосування наслідків недійсності правочину відповідно до частини третьої статті 228 ЦК України.

…

Переглянувши справу, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують правильності висновків судів першої та апеляційної інстанцій про те, що ініційований ГУ ДПС спір про визнання недійсним договору підлягає розгляду в порядку господарського судочинства відповідно до статті 20 ГПК України.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які досліджувались у справі № 580/4531/23 є аналогічними із правовідносинами, які виникли у даній справі.

При цьому, з урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29.02.2024 року у справі 580/4531/23, суд дійшов висновку, що дана справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п.1 ч.1 ст.238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що провадження у справі належить закрити на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.239 КАС України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Як наслідок, суд зазначає, що даний спір повинен розглядатись в порядку господарського судочинства.

Відповідно до п.2 ч.2 ст.183 КАС України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Щодо судових витрат, то, у відповідності положень ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 року № 3674-VI такі не підлягають поверненню, оскільки позивач не заявляв відповідного клопотання.

Керуючись ст.ст. 183, 238, 239, 248, 256, 293-295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" про закриття провадження - задовольнити.

Провадження у справі за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроном Центр" Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІАРІС" про визнання недійсними договорів - закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 21.05.2024.

СуддяКарп`як Оксана Орестівна