Постанова

від 21.05.2024 по справі 818/1452/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року

м. Київ

справа № 818/1452/17

адміністративне провадження № К/9901/61443/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 (постановлене колегією суддів у складі: головуючого судді Павлічек В.О., суддів: Шевченко І.Г., Соп`яненка О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 (ухвалену у складі колегії суддів: головуючого судді Курило Л.В., суддів: Присяжнюк О.В., Лях О.П.) у справі №818/1452/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» до Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Сумській області, Державної казначейської служби України про визнання неправомірними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нива» (далі - позивач, Товариство, ТОВ «Нива») звернулось до суду з адміністративним позовом (з урахуванням уточнень від 22.11.2017) до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач 1, ДФС України), Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 2, Шосткинська ОДПІ) та Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач 3, ГУ ДФС), Державної казначейської служби України (залученої ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017; далі - відповідач 4, ДКС України, Казначейство), в якому просило визнати неправомірними дії посадових осіб Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС України у Сумській області щодо надання невірної інформації позивачу відносно розрахункових рахунків та неправомірною бездіяльність посадових осіб Шосткинської об`єднаної державної податкової інспекції щодо неподання реєстру суб`єктів спеціального режиму оподаткування станом на 01.01.2017 до Державної казначейської служби України, а також неправомірними дії посадових осіб Головного управління ДФС України у Сумській області щодо організації та проведення камеральної перевірки станом на 04.07.2017 по деклараціях за квітень 2016 року та серпень 2016 року; зобов`язати: Державну фіскальну службу України виконати дії з розблокування електронних рахунків, у тому числі спеціального рахунку позивача НОМЕР_5 з податку на додану вартість, надіслати Державній казначейській службі України реєстр для відповідного перерахування (повернення) коштів, в якому зазначити найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, суму податку, що підлягає поверненню на поточний рахунок позивача № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» МФО 320478, а Державну казначейську службу України повернути сплачені кошти у розмірі 16 500,00 грн. на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива» № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався, зокрема, на протиправність відмови Казначейства повернути за заявою ТОВ «Нива» від 30.12.2016 на вказаний ним поточний банківський рахунок суму коштів у розмірі 16 500,00 грн., що були попередньо сплачені товариством згідно платіжного доручення від 30.08.2016 №179 та перераховані в порядку абзацу «б» пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України на спеціальний електронний казначейський рахунок НОМЕР_5. Товариство вважає, що ДКС України при розгляді вказаної заяви мало керуватися положеннями пункту 4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, тобто починаючи з 1 січня 2017 року перерахувати на відповідний поточний рахунок позивача-сільськогосподарського підприємства зазначені кошти, як такі, що за своїм статусом не підлягали вилученню до державного бюджету після втрати статтею 209 Податкового кодексу України чинності, а повинні були повернуті у розпорядження підприємства.

Суди встановили, що ТОВ «Нива», бувше зареєстрованим платником податку на додану вартість, у період 2016 року перебувало на обліку в Шосткинській ОДПІ на спеціальному режимі оподаткування названого податку як сільськогосподарське підприємство, що здійснює вирощування зернових культур.

Товариству відповідно до приписів пункту 200-1.2 статті 200-1, статті 209 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569 «Про деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість» в системі електронного адміністрування податку на додану вартість були автоматично відкриті певні рахунки, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, в тому числі для здійснення операцій з постачання зернових та технічних культур, визначених у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу, зокрема: НОМЕР_6 (для здійснення операцій із зерновими і технічними культурами), з якого йшло розмежування в обсязі 85% на рахунок НОМЕР_7 для зарахування коштів до державного бюджету як податку на додану вартість та 15% на рахунок НОМЕР_5, з якого кошти перераховувались на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, відкритий в установі банку, з метою подальшого розпорядження ними у виробництві сільгосппродукції.

ТОВ «Нива» 20.05.2016 подало до Шосткинської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний період квітень 2016 року (з позначкою, що така подається в межах спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства). Зокрема, в рядку 18 даної податкової декларації задекларувало позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в розмірі 129 667,00 грн., з них: 110 217,00 грн. (тобто, 85% від вказаної загальної суми) підлягають сплаті до бюджету як сума податку та 19 450,00 грн. (тобто, інші 15%) спрямовуються на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, яке обрало спеціальний режим оподаткування, - а саме на вказаний Товариством у цій податковій звітності рахунок НОМЕР_8, відкритий у Публічному акціонерному товаристві «Фідобанк» (МФО 300175)).

У подальшому Товариство уточнюючих податкових розрахунків (зокрема, для уточнення реквізитів спеціального рахунку сільськогосподарського підприємства у банківській установі) до зазначеної податкової декларації до контролюючого органу не подало. Натомість оновлені відомості щодо реквізитів спеціального рахунку для зарахування 15% від суми різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість (рядок 18) ТОВ «Нива» навело у поданій до Шосткинської ОДПІ 20.09.2016 податковій декларації з названого податку за звітний період серпень 2016 року.

В той же час платіжним дорученням від 30.08.2016 ТОВ «Нива» частково сплатило задекларований ним у поданій податковій звітності з податку на додану вартість за квітень 2016 року показник рядка 18 (позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту) у сумі 110 000,00 грн., з яких: 93 500,00 грн. (що становить 85% від зазначеної загальної суми) були зараховані на електронний рахунок в СЕА ПДВ НОМЕР_7 для подальшого перерахування до державного бюджету, а 16 500,00 грн. (що становить 15% від зазначеної загальної суми) перераховані на електронний рахунок НОМЕР_5 для подальшого автоматичного перерахування на спеціальний рахунок, відкритий позивачем в установі банку, та який він вказав у податковій декларації.

Надалі 30.12.2016 ТОВ «Нива» направило до Казначейства лист із проханням повернути помилково перераховані Товариством зі свого поточного рахунку № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» згідно платіжного доручення від 30.08.2016 №179 на електронний рахунок НОМЕР_9 кошти в сумі 110 000,00 грн.

У відповідь ДКС України листом від 05.04.2017 вих. №1208/340-5582 повідомило позивача про наступне. 30.08.2016 на електронний рахунок НОМЕР_9, відкритий для ТОВ «Нива», зараховано кошти в сумі 110 000,00 грн. з призначенням платежу «поповнення рахунку від УК Шосткинського, без ПДВ», що були перераховані Товариством згідно платіжного доручення від 30.08.2016 №179. На наступний день з рахунку НОМЕР_9 здійснено розмежування коштів: в розмірі 15% (тобто, 16 500,00 грн.) - на електронний рахунок НОМЕР_5 з метою подальшого автоматичного перерахування на спеціальний рахунок, відкритий підприємству в установі банку; в розмірі 85% (себто, 93 500,00 грн.) - на електронний рахунок НОМЕР_10 для подальшого перерахування до бюджету відповідно до реєстрів Державної фіскальної служби України. При цьому 31.08.2016 при спробі автоматичного перерахування коштів в сумі 16 500,00 грн. з рахунку № НОМЕР_2 на спеціальний поточний рахунок № НОМЕР_3 , відкритий ТОВ «Нива» в ПАТ «Фідобанк» (МФО 300175), такі кошти не були переказані у зв`язку із вказанням отримувачем реквізитів рахунку ПАТ «Фідобанк», в якого 19.07.2016 згідно рішення Національного банку України відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації. У контексті наведеного ДКС України також повідомило позивача, що реєстри ДФС України щодо зміни реквізитів спеціального поточного рахунку №2604 ТОВ «Нива» після 23.01.2017 до Казначейства не надходили, а тому вирішення питання щодо перерахування коштів на спеціальний рахунок належить до компетенції ДФС. Крім того, ДФС заблокувала спеціальний рахунок позивача НОМЕР_5 з причини «не обслуговується по спеціальному режиму».

У подальшому ДКС України 11.01.2017 переказало суму коштів у розмір 93 500,00 грн. на відповідний діючий спеціальний банківський рахунок № НОМЕР_4 в АБ «Укргазбанк» з електронному рахунку НОМЕР_10.

Разом з тим, як вбачається зі змісту листа Казначейства від 02.02.2018 вих. №5-12/973-2095, кошти у сумі 16 500,00 грн., що обліковувались на незакритому електронному рахунку НОМЕР_5, не були перераховані на спеціальний поточний рахунок ТОВ «Нива». При цьому доказів блокування зазначеного електронного рахунку відповідачі до суду не подали.

З метою захисту своїх прав та інтересів щодо повернення з електронного рахунку в СЕА ПДВ НОМЕР_5 коштів у сумі 16 500,00 грн. позивач звернувся до адміністративного суду із цим позовом.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018, позов задоволено частково; зобов`язано Державну казначейську службу України повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Нива» кошти у розмірі 16 500,00 грн., що знаходяться на рахунку № НОМЕР_2 , на поточний рахунок № НОМЕР_1 в АБ «Укргазбанк» (МФО 320478), а в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до норм пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України (у редакції чинній до 1 січня 2017 року) передбачалося, що задекларована сільськогосподарськими підприємствами, які здійснюють операції із зерновими і технічними культурами та обрали для їх оподаткування спеціальний режим, позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість звітного (податкового) періоду підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті таким суб`єктам спеціального режиму в установах банків, - у розмірі 15 відсотків. З метою забезпечення визначеного порядку перерахування коштів, сільськогосподарські підприємства повинні були зараховувати кошти на відкриті для них в СЕА ПДВ власні електронні рахунки. У свою чергу кошти, зараховані на рахунки в СЕА ПДВ, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 статті 209 Податкового кодексу України, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти від сільгосппідприємств надійшли на такі рахунки, перераховуються органом Казначейства із таких рахунків у наступних розмірах: 85 відсотків - на рахунки платників у СЕА ПДВ з подальшим перерахунком коштів із таких до державного бюджету; 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільгосппідприємств, відкриті в установах банків. При цьому суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільсько-господарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Постановою Кабінетом Міністрів України від 12.01.2011 №11. Так, в силу положень пункту 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - Порядок №11), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11, а також пункту 23 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569, сільськогосподарське підприємство, складаючи та подаючи до контролюючого органу у встановлені статтею 203 Податкового кодексу України строки податкову декларацію з податку на додану вартість із відображеними у ній результатами діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період, має вказувати й реквізити спеціального рахунка з визначенням суми, що підлягає перерахуванню на такий рахунок.

Також, відповідно до пункту 20 Порядку №569, у разі зміни платником даних щодо його реквізитів та/або реквізитів рахунків, на які зараховуються кошти з електронних рахунків, ДФС має право надсилати Казначейству коригуючи реєстри для коригування таких реквізитів або відкликання реєстрів. Однак, починаючи з 1 січня 2017 року стаття 209 Податкового кодексу України втратила чинність, про що зазначено у пункті 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» цього ж Кодексу. Разом з тим, пунктом 4 діючого Порядку №11 було визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями судів в частині задоволених заявлених до ДКС України позовних вимог, Казначейство подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування ними норм матеріального права, просить їх скасувати у вказаній частині та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову до Казначейства.

Обґрунтовуючи свої вимоги, відповідач з посиланням на норми пункту 200.2 статті 200, пунктів 200-1.5 і 200-1.6 статті 200-1 Податкового кодексу України, Порядку №569 зазначає, що перерахування коштів з рахунків у СЕА ПДВ до бюджету або на поточний рахунок платника за його заявою здійснюється Казначейством виключно на підставі реєстру ДФС. При цьому, оскільки з 1 січня 2017 року стаття 209 Податкового кодексу України втратила чинність, то у Казначейства наразі відсутні правові підстави для здійснення автоматичного перерахування коштів у сумі 16 500,00 грн. з рахунку сільськогосподарського підприємства (позивача), відкритого в СЕА ПДВ, на вказаний останнім поточний рахунок в банку.

Відповідач (ДФС України) у відзиві на касаційну скаргу проти доводів та вимог такої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Інші учасники справи правом на подання до касаційного суду відзивів на касаційну скаргу не скористались.

Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08 лютого 2020 року.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з такого.

У період до 1 січня 2017 року особливості нарахування та сплати платниками податку на додану вартість - суб`єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського господарства були визначені статтею 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Так, відповідно до п. 209.1. ст. 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України; у редакції, що діяла до 01.01.2017) передбачалося, що резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2. ст. 209 ПК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VIII) було визначено, що позитивна різниця між сумою податкових зобов`язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена, зокрема: б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню: до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків; на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб`єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

Сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті «б» пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур. При цьому кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах, зокрема, з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті: 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість; 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (підпункти 209.2.1 і 209.2.2 пункту 209.2 статті 209 ПК України).

Згідно з підпунктом 209.2.3 цих же пункту та статті Кодексу для перерахування до державного бюджету коштів, зарахованих на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість з рахунків платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначених у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету, зазначена у податковій декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Аналогічний порядок дій був закріплений у пункті 20 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - Порядок №569), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 №569.

В той же час у силу приписів підпункту 209.2.3 пункту 209.2 статті 209 ПК України суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, - а саме Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 №11.

Зокрема, відповідно до пункту 3 цього Порядку (останній втратив чинність 09.04.2019) передбачалося, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період, і в установлені статтею 203 Кодексу строки подає її в електронній формі територіальному органові ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов`язане зазначити реквізити спеціального рахунка та визначити суму, що підлягає перерахуванню на такий рахунок.

Поряд з цим, згідно положень пункту 20 Порядку №569 у разі зміни платником даних щодо його реквізитів та/або реквізитів рахунків, на які зараховуються кошти з електронних рахунків, ДФС має право надсилати Казначейству коригуючі реєстри для коригування таких реквізитів або відкликання реєстрів.

У свою чергу сільськогосподарські підприємства у строки, встановлені Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, повинні забезпечити перерахування на власні додаткові електронні рахунки коштів у сумі, достатній для перерахування задекларованих сум податку на додану вартість до державного бюджету та на спеціальний рахунок на підставі поданої відповідної податкової декларації (пункт 3 Порядку №11).

При цьому приписами пункту 4 зазначеного Порядку встановлено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. У разі ж нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Аналіз наведених вище норм матеріального права у сукупності дає підстави для висновків, що спеціальний режим оподаткування передбачав відкриття сільськогосподарським підприємством електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, при цьому перераховані на цей рахунок кошти (зокрема, в частині 15 відсотків від задекларованого розміру суми податку на додану вартість) акумулювались сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та залишалися в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарської продукції. Тобто, такі кошти після перерахування на спеціальний рахунок в установі банку вважаються власністю платника податків в розумінні норм ПК України. Реквізити ж такого спеціального рахунку платник - сільгоспвиробник зобов`язаний був зазначити у податковій декларації з податку на додану вартість за відповідний звітний (податковий) період. Перерахування вказаної суми коштів мало здійснюватися Казначейством за наслідком отримання від ДФС України реєстрів (коригуючих реєстрів), що серед іншого містили дані щодо реквізитів спеціальних рахунків платників-сільськогосподарських підприємств в установах банків.

Разом з тим, згідно з підпунктом 4 пункту 2 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» ПК України з 1 січня 2017 року втратила чинність стаття 209 цього Кодексу.

Одночасно, набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20.12.2016 №1791-VIII, яким серед іншого внесено ряд змін до Кодексу в частині врегулювання окремих питань, пов`язаних із скасуванням спеціального режиму. Зокрема, установлено, що рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що додатково відкриті відповідно до пункту 200-1.2 статті 200-1 цього Кодексу платникам - сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, закриваються з дня, наступного за граничним строком сплати податкових зобов`язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, - за четвертий квартал 2016 року. Також у зв`язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість усі сільгоспвиробники, які були зареєстровані як суб`єкти спеціального режиму оподаткування, підлягали переведенню на загальну систему оподаткування.

Крім того, після затвердження наказом Міністерства фінансів України від 23.02.2017 №276 змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість, додаток 10 до вказаної декларації - Розрахунок сум податку на додану вартість по операціях з сільськогосподарськими товарами/послугами, що підлягають сплаті до державного бюджету та перерахуванню на спеціальний рахунок (ДС10) було виключено зі складу податкової звітності.

Таким чином, враховуючи приписи пункту 4 Порядку №11, починаючи з 01 січня 2017 року суми податку на додану вартість, що акумулювались на спеціальному рахунку, повинні бути перераховані на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. Водночас законодавцем з метою реалізації вказаного пункту Порядку №11 не було визначено чітких умов та механізму дій для органів казначейства щодо повернення таких коштів платникам - сільськогосподарським підприємствам на їх банківські рахунки.

Підсумовуючи наведене, суди за сукупності встановлених у цій справі обставини з`ясували, що перераховані ТОВ «Нива» згідно платіжного доручення від 30.08.2016 №179 кошти в частині 16 500,00 грн. (що становлять 15% від суми позитивної різниці між сумою податкових зобов`язань з податку на додану вартість за квітень 2016 року та сумою податкового кредиту за цей же звітний період), щодо яких відбулося зараховання на електронний рахунок НОМЕР_5, як до 01.01.2017, так і після не були повернуті позивачу шляхом переказу цих коштів на його поточний рахунок в банку, що у свою чергу мало наслідком звернення ТОВ «Нива» до адміністративного суду для захисту та відновлення його порушених майнових прав на зазначені кошти шляхом зобов`язання ДКС України вчинити дії щодо їх повернення.

У взаємозв`язку із цим слід зазначити, що відповідно до частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, суди попередніх інстанцій у даній справі дійшли правильного висновку про те, що належним і достатнім способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є саме зобов`язання ДКС України повернути ТОВ «Нива» на його поточний рахунок в банку кошти у розмірі 16 500,00 грн., що знаходяться на електронному рахунку НОМЕР_5.

Такий підхід судів до вирішення спірних правовідносин також узгоджується із принципом «належного урядування», яким зокрема, передбачається, що на державні органи покладений обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не можуть мати можливість уникати виконання своїх обов`язків

Отже, в обсязі установлених у цій справі фактичних обставин, описаних вище, Верховний Суд вважає, що висновок судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позовних вимог ґрунтується на правильному застосуванні згаданих вище норм матеріального права й доводи касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи те, що обставини неправильного застосування судами норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм не підтвердилися, тому підстави для задоволення касаційної скарги Казначейства відсутні.

Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, а рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.08.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва І.А. Гончарова