Постанова

від 13.08.2018 по справі 818/1452/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: В.О. Павлічек

13 серпня 2018 р. Справа № 818/1452/17 Харківський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Курило Л.В.,

суддів: Присяжнюк О.В. , Лях О.П. ,

за участю секретаря судового засідання - Патової Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 р. (повний текст рішення складено 23.03.2018 р.) по справі № 818/1452/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нива"

до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області , Державної фіскальної служби України , Головного управління ДФС у Сумській області , Державної казначейської служби України

про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" (далі - ТОВ "Нива", позивач) звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДФС України у Сумській області, Державної фіскальної служби України, третя особа: Державна казначейська служба України, в якому, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати неправомірними дії посадових осіб Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС України у Сумській області відносно надання (неодноразово) невірної інформації позивачу відносно розрахункових рахунків та неправомірною бездіяльність посадових осіб Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції відносно неподання реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування станом на 01.01.2017 року до Державного Казначейства України, а також неправомірними дії посадових осіб Головного управління ДФС України у Сумській області відносно організації і проведення камеральної перевірки станом на 04 липня 2017 року по деклараціях за квітень 2016 року та серпень 2016 року;

- зобов'язати Державну фіскальну службу України виконати дії по розблокуванню електронних рахунків, у тому числі, спеціального рахунку позивача № 37523100055995 з податку на додану вартість;

- ДФС України надіслати Казначейству для відповідного перерахування (повернення) коштів реєстр, в якому зазначити найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, суму податку, що підлягає поверненню на поточний рахунок позивача № 26005263627 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478;

- Державне Казначейство України повернути сплачені кошти у розмірі 16 500,0 грн. на поточний рахунок підприємства № 26005263627 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 07.12.2017р. залучено Державну казначейську службу України в якості співвідповідача.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018р. позов задоволено частково.

Зобов'язано Державну казначейську службу України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646) повернути сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю "Нива" (вул. О.Кошового, буд. 23/1, смт. Вороніж, Шосткинський район, Сумська область, 41140, код ЄДРПОУ 30920420) кошти у розмірі 16 500,00 грн. (шістнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), що знаходяться на рахунку № 37523100055995, на поточний рахунок № 26005263627 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478.

В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, Державна казначейська служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.126.1 ст. 126, п. 200.2 ст. 200, п. 200-1.5 та п. 200-1.6 ст. 200-1 ст. 209 Податкового кодексу України, п.3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках, затвердженого постановою КМУ від 12.01.2011р. №11, п. 6, п. 21 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою КМУ від 16.10.2014р. № 569 "Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу Державної казначейської служби України, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Також просив розгляд справи провести без участі представника позивача.

Скориставшись правом подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідач - Державна фіскальна служба України, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник відповідача - Державної казначейської служби України, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог до Державної казначейської служби України.

Представник відповідачів - Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Сумській області, Головного управління ДФС України у Сумській області, Державної фіскальної служби України - в судовому засіданні суду апеляційної інстанції в режимі відеоконференції просила апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Позивач явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції не забезпечив.

Колегія суддів визнала за можливе провести судовий розгляд з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Нива" перебуває на обліку у Шосткинській ОДПІ ГУ ДФС у Сумській області з 07.02.2001 року, основний від діяльності - вирощування зернових культур, платник ПДВ з 08.02.2011р.

У 2016 році ТОВ "Нива" перебувало на спеціальному режимі оподаткування ПДВ відповідно до ст.209 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на вказаний час), що підтверджується свідоцтвом №100196787 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ( т.1 а.с.7).

Із матеріалів справи вбачається, що відповідно до ст.209 Податкового Кодексу України та постанови КМУ №569 від 16.10.2014р. "Про деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" Державною казначейською службовою України відкрито ТОВ "Нива" у системі електронного адміністрування ПДВ наступні рахунки:

- № 37543100055995 (для здійснення операцій із зерновими і технічними культурами) для розмежування на 85% (на рахунок №37515100055995 для зарахування коштів до державного бюджету як ПДВ) та 15% (на рахунок №37523100055995, з якого кошти перераховувались на спеціальний рахунок сільгосппідприємства відкритий в установі банку, кошти на якому повністю залишаються у розпорядженні підприємства для використання у виробництві сільгосппродукції).

ТОВ "Нива" 20.05.2016 року подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ (по спец режиму) за квітень 2016 року, в якій задекларувало позитивне значення 129667,00грн. (рядок 18) з яких: 110217,00 грн. (85%) - підлягають сплаті до бюджету та 19450,00грн. (15%) - підлягають перерахування на спеціальний рахунок №26049000479196, відкритий у ПУАТ "Фідобанк" МФО 300175 ( т.1 а.с. 108 - 110).

Платіжним дорученням від 30.08.2016 року ТОВ "Нива" частково сплатило узгоджене за квітень 2016 року грошове зобов'язання з ПДВ у розмірі 110000,00грн., з яких 93500,00грн. зараховані на рахунок № 37515100055995 для подальшого перерахування до державного бюджету (85%) та 16500,00грн. на електронний рахунок № 37523100055995 для подальшого автоматичного перерахування на спеціальний рахунок, відкритий в установі банку, який платник вказав у податковій декларації ( т.1 а.с. 8 - 9).

30 грудня 2016 року позивач звернувся до Державної казначейської служби України з проханням повернути помилково перераховані кошти з рахунку ТОВ "Нива" № 26005263627 АБ "Укргазбанк" платіжним дорученням № 179 від 30.08.2016 року в сумі 110 000,00 грн. на рахунок № 37545100055995 (т.1 а.с. 10).

Під час розгляду справи встановлено, що Державна казначейська служба України 03.01.2017 р. за вих. №12-08/4-15 направила вищевказане звернення за належністю до Державної фіскальної служби України.

Із матеріалів справи вбачається, що за результатами особистого прийому Державна казначейська служба України листом від 05 квітня 2017 року № 1208/340 - 5582 повідомила позивача, що 31.08.2016 р. при спробі автоматичного перерахування коштів в сумі 16500,00 грн. з рахунку №37523100055995 на спеціальний рахунок №26049000479196, відкритий у ПУАТ "Фідобанк", кошти перераховані не були у зв'язку з невірними реквізитами отримувача, оскільки 19.07.2016 р. згідно з рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк". Державна казначейська служба України також повідомила позивача, що оскільки реєстри ДФС України щодо зміни реквізитів спеціального рахунку № 2604 ТОВ "Нива" після 23.01.2016 року до Казначейства не надходили , то вирішення питання щодо перерахування коштів на спеціальний рахунок належить до компетенції ДФС. Крім того повідомлено, що Державною фіскальною службою заблоковано з ознакою "Не обслуговується по спеціальному режиму" спеціальний рахунок позивача № 37523100055995, з якого повинні бути перераховані кошти ( т.1 а.с. 11 - 12).

На звернення ТОВ "Нива" від 21.06. 2017 року за вих. №38 щодо перерахування грошових коштів в сумі 16 500,00 грн. на спец. рахунок № 26045903289714 в АБ "Укргазбанк" та розблокування рахунку № 3752 Головне управління ДФС у Сумській області Державної фіскальної служби України в листі від 29 серпня 2017 року № 6824/10/18-28-12-01-39 повідомило позивача про те, що ГУ ДФС у Сумській області є лише користувачем інформаційних систем, створених на рівні ДФС України та направило запит до ДФС України щодо технічного врегулювання питання по ТОВ "Нива" ( т.1 а.с. 13, 14 - 15).

На час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що питання повернення коштів в сумі 16 500,00 грн., сплачених позивачем відповідно до платіжного доручення № 179 від 30.08.2016р., вирішено не було. Відповідно до листа Державної казначейської служби України від 02.02.2018 р. № 5-12/973-2095, зазначені кошти в сумі 16500 грн. обліковуються на рахунку №37523100055995 ( т. 1 а.с. 154 - 155).

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС у Сумській області проведена камеральна перевірка ТОВ "Нива" з питань своєчасності сплати узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ за квітень і серпень 2016 року згідно з пп.75.1.1 п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, про що складено акт перевірки від 04.07.2017 р. № 905/18-28-12-01/30920420, за висновками якого контролюючим органом встановлено порушення ТОВ "Нива" п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 ПК України ( т.1 а.с. 53-54).

На підставі висновків акту перевірки від 04.07.2017 р. № 905/18-28-12-01/30920420 контролюючим органом складено податкове повідомлення - рішення від 19.08.2017 року №0010771207, яким за затримку на 235 та 358 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 219 518,00 грн. зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 43 903, 60 грн. (т. 1 а.с. 111).

Не погоджуючись з діями та бездіяльністю відповідачів, позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині зобов'язання Державного Казначейства України повернути сплачені кошти у розмірі 16 500,0 грн. на поточний рахунок підприємства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Відповідно до п. 209.1. ст. 209 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) (в редакції, чинній до 01.01.2017 р.), резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2. ст. 209 ПК України (в редакції, чинній до 01.01.2017 р.) було передбачено, що позитивна різниця між сумою податкових зобов'язань звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту звітного (податкового) періоду, визначена, зокрема: б) за операціями із зерновими і технічними культурами підлягає перерахуванню:

- до державного бюджету - у розмірі 85 відсотків;

- на спеціальні рахунки, відкриті сільськогосподарським підприємствам - суб'єктам спеціального режиму оподаткування в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, - у розмірі 15 відсотків;

Сільськогосподарські підприємства для забезпечення перерахування, зазначеного у підпункті "б" пункту 209.2 цієї статті, зараховують кошти на власні рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкриті для перерахування коштів до державного бюджету та на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових і технічних культур. Кошти, зараховані на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, зазначені у підпункті 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті, автоматично протягом наступного операційного дня за днем, в якому кошти надійшли на такі рахунки, перераховуються органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у таких розмірах, зокрема, з рахунків, зазначених у підпункті "б" підпункту 209.2.1 пункту 209.2 цієї статті:

- 85 відсотків - на рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

- 15 відсотків - на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Суми податку на додану вартість, що підлягають перерахуванню на спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, не підлягають сплаті до бюджету та повністю залишаються в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів/послуг. Зазначені суми коштів акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на таких рахунках у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року № 11 (надалі - Порядок № 11), на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство складає податкову декларацію, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування за звітний (податковий) період, і в установлені статтею 203 Кодексу строки подає її в електронній формі територіальному органові ДФС. У такій податковій декларації сільськогосподарське підприємство зобов'язане зазначити реквізити спеціального рахунка та визначити суму, що підлягає перерахуванню на такий рахунок.

Згідно з п. 20 Порядку № 11 для перерахування до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу, сум узгоджених податкових зобов'язань (в тому числі сум податку, що підлягають перерахуванню до державного бюджету згідно з пунктом 23 цього Порядку) відповідно до поданої податкової звітності з податку ДФС не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає Казначейству реєстр платників податку, в якому зазначаються найменування або прізвище, ім'я та по батькові платника податку, податковий номер або номер та серія паспорта (для фізичних осіб - підприємців, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта), індивідуальний податковий номер платника податку, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету та/або на поточний рахунок платника - сільськогосподарського підприємства, яке відповідає пункту 209.18 статті 209 Кодексу.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування ПДВ визначено статтею 200-1 ПК України.

Відповідно до п.200 - 1.1 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

-суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

-суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

-суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

-інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 (далі - Порядок №569) система електронного адміністрування працює в автоматичному режимі.

Законом України №909-VІІІ від 24.12.2015 р. внесено зміни до пункту 200-1.2 ст. 200-1 ПК України та абзац другий пункту 200-1.2 замінено чотирма абзацами такого змісту: "Платникам - сільськогосподарським підприємствам, що обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, додатково відкриваються:

а) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання сільськогосподарських товарів/послуг (крім зернових і технічних культур та продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу);

б) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання зернових та технічних культур, визначених у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу;

в) рахунки в системі електронного адміністрування податку, призначені для перерахування коштів до Державного бюджету України та на їх спеціальні рахунки, відкриті в установах банків та/або органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для здійснення операцій з постачання продукції тваринництва, визначеної у пункті 209.19 статті 209 цього Кодексу".

Виходячи із системного аналізу вказаних вище правових норм , сільськогосподарським підприємствам у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкривались спеціальні рахунки (поточний рахунок із спеціальним режимом використання).

До 01.01.2017 року суми податку на додану вартість (15 %), що не підлягали сплаті до бюджету та перераховувалися на поточний рахунок із спеціальним режимом використання повністю залишалися в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів або послуг. Отже, такі кошти після перерахування на спеціальний рахунок в установі банку вважаються власністю платника податків в розумінні норм Податкового кодексу України.

Реквізити такого спеціального рахунку платник - сільгоспвиробник зобов'язаний був зазначити у податковій звітності з податку на додану вартість (декларації).

Відповідно до Угоди про інформаційне співробітництво між Державною фіскальною службою України та Специфікації взаємодії системи Казначейства з системами Державної фіскальної служби України, погодженої Казначейством та ДФС (далі - Специфікація), ДФС повідомляла про реквізити спеціальних рахунків платників-сільськогосподарських підприємств шляхом надання реєстрів (коригуючих реєстрів у випадку зміни реквізитів рахунку), передбачених Додатком 1 до Протоколу № 1 від 12.11.2014р. до Угоди з типом дії V (встановлення відповідності між технологічним рахунком і спеціальним рахунками платників, що обрали спеціальний режим оподаткування).

Під час розгляду справи встановлено, що рахунок № 26049000479196 в ПУАТ "Фідобанк", на який відповідно до вимог ст. 209 Податкового кодексу України підлягала зарахуванню частина коштів (15%) в сумі 16500,00грн., був самостійно визначений ТОВ "Нива" в податковій декларації з ПДВ за квітень 2016 р. як спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства, на якому акумулюються суми ПДВ що залишаються в розпорядженні підприємства ( т.1 а.с. 108 - 110).

Змінено реквізити спеціального рахунку позивачем в декларації з ПДВ за серпень 2016 року, яка була подана 20.09.2016 р. Проте, задекларовані суми за серпень 2016 року та недоплачені суми за квітень 2016 року ТОВ "Нива" у 2016 році сплачені не були (т.1 а.с. 121).

31.08.2016 року при спробі автоматичного перерахування коштів в сумі 16500,00 грн. з рахунку № 37523100055995 на спеціальний рахунок № 26049000479196, відкритий у ПУАТ "Фідобанк", кошти перераховані не були у зв'язку з невірними реквізитами отримувача (згідно рішення Національного банку України відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк").

Учасниками справи не заперечується, що кошти ТОВ "Нива" в сумі 16500 грн. до цього часу обліковуються на рахунку № 37523100055995 та не повернуті позивачу.

При цьому, відповідач - Державна казначейська служба України - не заперечує проти перерахування коштів в сумі 16500,00 грн. з рахунку № 37523100055995 на рахунок, відкритий в іншій установі банку, але стверджує що таке повернення можливо виключно після надходження від ДФС відповідного коригуючого реєстру.

В свою чергу відповідачі - органи фіскальної служби - не вбачають підстав для подання до казначейства уточнюючих реєстрів, посилаючись на те, що на час звернення позивача до Шосткинської ОДПІ у червні 2017 року, стаття 209 ПК України, якою було регламентовано умови зарахування коштів на спеціальні рахунки, у тому числі порядок надання ДФС відповідних реєстрів, втратила чинність з 01.01.2017 року.

Колегія суддів зазначає, що згідно з п.п. 4 п. 2 р. ХІХ "Прикінцеві положення" ПК України з 1 січня 2017 року втратила чинність ст. 209 Кодексу, яка регламентує умови застосування спеціального режиму сільськогосподарськими товаровиробниками.

Одночасно, з 1 січня 2017 року набув чинності Закон України від 20 грудня 2016 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році", яким внесено ряд змін до Кодексу в частині врегулювання окремих питань, пов'язаних із скасуванням спеціального режиму.

Тобто починаючи з 1 січня 2017 року у зв'язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ усі сільгоспвиробники, які зареєстровані як суб'єкти спеціального режиму оподаткування, переведені на загальну систему оподаткування ПДВ.

Пунктом 4 Порядку № 11, визначено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Таким чином, починаючи з 01 січня 2017 року суми ПДВ, що акумулювались на спеціальному рахунку, повинні бути перераховані на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства. При цьому, законодавцем не визначено чіткої умови повернення таких коштів як подання коригуючих реєстрів ДФС, зарахування на інші спеціальні рахунки тощо.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся 30.12.2016 р. до Державної казначейської служби України щодо повернення помилково перерахованих коштів з рахунку ТОВ "Нива" № 26005263627 АБ "Укргазбанк" платіжним дорученням № 179 від 30.08.2016 року в сумі 110 000,00 грн. на рахунок № 37545100055995 (т.1 а.с. 10), яке направлено 03.01.2017 р. за вих. №12-08/4-15 до Державної фіскальної служби України.

Під час розгляду справи встановлено, що за результатами особистого прийому Державна казначейська служба України листом від 05 квітня 2017 року № 1208/340 - 5582 повідомила позивача, що 31.08.2016 р. при спробі автоматичного перерахування коштів в сумі 16500,00 грн. з рахунку №37523100055995 на спеціальний рахунок №26049000479196, відкритий у ПУАТ "Фідобанк", кошти перераховані не були у зв'язку з невірними реквізитами отримувача, оскільки 19.07.2016 р. згідно з рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації ПУАТ "Фідобанк". Державна казначейська служба України також повідомила позивача, що оскільки реєстри ДФС України щодо зміни реквізитів спеціального рахунку № 2604 ТОВ "Нива" після 23.01.2016 року до Казначейства не надходили , то вирішення питання щодо перерахування коштів на спеціальний рахунок належить до компетенції ДФС. Крім того повідомлено, що Державною фіскальною службою заблоковано з ознакою "Не обслуговується по спеціальному режиму" спеціальний рахунок позивача № 37523100055995, з якого повинні бути перераховані кошти ( т.1 а.с. 11 - 12).

Оскільки такі кошти вважаються власністю платника податків в розумінні норм Податкового кодексу України, то суб'єкт владних повноважень повинен був забезпечити повернення таких коштів.

Проте, як убачається із реєстру транзакцій по ТОВ "Нива" перераховані 30.08.2016 року кошти, Казначейством у зв'язку з відкликанням банківської ліцензії ПУАТ "Фідобанк" не були перераховані на спеціальний рахунок ТОВ "Нива" ні в частині погашення заборгованості з ПДВ рахунку 3751 по декларації за червень 2015 року, ні в частині автоматичного повернення з додаткового рахунку 3752 станом на 31.12.2016 року .

Отже, у зв'язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ та втрати чинності ст. 209 ПК України, доводи апелянта про те, що вирішення питання повернення коштів лежить в площині повноважень виключно ДФС, є безпідставними. До того ж з матеріалів справи вбачається, що у Державній казначейській службі наявна інформація про нові реквізити рахунку ТОВ "Нива", оскільки в січні 2017 року Державна казначейська служба України забезпечила перерахування з іншого спеціального рахунку на поточний рахунок підприємства № 26005263627 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478 кошти в сумі 95 000 грн.

Як правомірно враховано судом першої інстанції, кошти в розмірі 16500,00грн. (15% від суми узгодженого грошового зобов'язання з ПДВ (спецрежим) - це кошти, які повинні залишитися у розпорядженні с/г підприємства та не підлягають сплаті в бюджет, отже не є ні надмірною сплатою, ні помилково перерахованими коштами у розумінні ст.43 Податкового кодексу України. Відповідно до вимог Податкового кодексу України до повноважень фіскальної служби відноситься вирішення питань щодо повернення коштів надмірно або помилково сплачених до бюджету, зазначені ж кошти не були перераховані в бюджет та взагалі не підлягали сплаті в бюджет. Відтак, органи фіскальної служби не мають законодавчих підстав для надання органу держказначейства висновку на повернення даної суми, як не мають у зв'язку із скасуванням спеціального режиму оподаткування ПДВ та втрати чинності ст. 209 ПК України повноважень щодо надання реєстру для повернення вказаної суми підприємству.

Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що частина коштів, сплачена позивачем відповідно до платіжного доручення № 179 від 30.08.2016р. в сумі 16500 грн. (15%), підлягала зарахуванню на спеціальний рахунок для використання сільськогосподарським підприємством, зазначена сума не підлягає вилученню до державного бюджету а з 1 січня 2017 р. повинна бути перерахована на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Колегія суддів зазначає на те, що в апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Нива", тобто оскаржує рішення суду виключно в частині зобов'язання Державну казначейську службу України повернути сплачені ТОВ "Нива" кошти у розмірі 16 500,00 грн., водночас ні позивачем, ні відповідачем - Державною казначейською службою України не оскаржується рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дії посадових осіб відповідачів відносно надання (неодноразово) невірної інформації позивачу відносно розрахункових рахунків та відносно організації і проведення камеральної перевірки станом на 04 липня 2017 року по деклараціях за квітень 2016 року та серпень 2016 року; зобов'язання Державну фіскальну службу України виконати дії по розблокуванню електронних рахунків, у тому числі, спеціального рахунку позивача № 37523100055995 з податку на додану вартість; зобов'язання ДФС України надіслати Казначейству для відповідного перерахування (повернення) коштів реєстр, в якому зазначити найменування платника податку, податковий номер та індивідуальний податковий номер, суму податку, що підлягає поверненню на поточний рахунок позивача № 26005263627 в АБ "Укргазбанк" МФО 320478.

Що стосується доводів апелянта про блокування рахунку позивача з боку ДФС, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 48 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що додатково відкриті відповідно до пункту 200 1.2 статті 200 1 цього Кодексу платникам - сільськогосподарським підприємствам, які обрали спеціальний режим оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, закриваються з дня, наступного за граничним строком сплати податкових зобов'язань за грудень 2016 року, для платників, які обрали квартальний податковий період, - за четвертий квартал 2016 року.

Для закриття таких рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому закриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника.

Колегія суддів вважає вказані доводи безпідставними, оскільки під час розгляду справи встановлено, що електронний рахунок ТОВ "Нива " № 37523100055995 не закритий, залишок коштів по рахунку складає 16 500 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при вирішенні спору слід також врахувати практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), рішення якого є джерелом права та обов'язковими для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), і зважати на те, що відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди при розгляді справ зобов'язані враховувати практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, відносини, що є предметом спору у цій справі підпадають під дію ст.1 Першого протоколу Конвенції, з огляду на те, що майном у цій справі є грошові кошти позивача - суми ПДВ, які залишалися в розпорядженні сільськогосподарського підприємства для використання у виробництві сільськогосподарських товарів або послуг та повинні бути перераховані на його поточний рахунок, а втручання у майнові права позивача допущено Державною казначейською службою України шляхом відмови повернути такі кошти у розпорядження підприємства.

В рішеннях у справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24 липня 2014 року, "Суханов та Ільченко проти України" від 27.06.2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам (див. ухвалу щодо прийнятності у справі "Стек та інші проти Сполученого Королівства" (Stec and Others v. the United Kingdom), n. 54, заяви №№ 65731/01 та 65900/01, ЄСПЛ 2005-Х).

У рішенні по справі "Будченко проти України" (Budchenko v. Ukraine) від 24 липня 2014 року Суд також вказав, що відмова у задоволенні законного права заявника через відсутність механізму його реалізації, становить втручання у право власності згідно статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а через нездатність забезпечити реалізацію такого права заявника в розумні терміни, держава поклала на нього надмірний та неспіврозмірний тягар, порушивши таким чином свої зобов'язання за статтею 1 Першого протоколу.

У рішенні по справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine), № 23759/03 та № 37943/06 від 14 січня 2011 року, Європейський суд з прав людини звертав увагу, що скарги заявника на незаконність застосування у правовідносинах інструкції, яка є підзаконним актом, і незастосування декрету Кабінету Міністрів, який мав силу закону, не були задоволені національними судами, та зазначав про порушення прав заявника, гарантованих статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Суд дійшов такого висновку у зв'язку з тим, що по-перше, відповідне національне законодавство не було чітким та узгодженим та, таким чином, не відповідало вимозі "якості" закону і не забезпечувало адекватність захисту від свавільного втручання у майнові права заявника; по-друге, національними органами не було дотримано вимогу законодавства щодо застосування підходу, який був би найбільш сприятливим для заявника, коли у його справі національне законодавство припускало неоднозначне трактування.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідач - Державна казначейська служба України, посилаючись на неузгодженість дій іншого державного органу, допустив протиправну бездіяльність щодо невирішення питання про повернення грошових коштів у сумі 16500 грн.

У зв'язку із наведеним, колегія суддів вважає, що втручання в майнові права заявника було незаконним у контексті статті 1 Першого протоколу.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов'язання Державного Казначейства України повернути сплачені кошти у розмірі 16 500,0 грн. на поточний рахунок підприємства, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог ТОВ "Нива".

Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції фактично лише в частині задоволення позовних вимог ТОВ "Ніва" до Державної казначейської служби України та позивачем рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог не оскаржується, колегія суддів не вбачає підстав для надання правової оцінки рішенню суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову, в межах розгляду цієї апеляційної скарги.

Зі змісту ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.03.2018 по справі № 818/1452/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Курило Судді О.В. Присяжнюк О.П. Лях Постанова складена в повному обсязі 13.08.18 р.