Ухвала

від 13.05.2024 по справі 947/7176/24

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/756/24

Справа № 947/7176/24 1-кс/947/2975/24

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

13.05.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючий суддя ОСОБА_2 ,

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

підозрюваного ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відео конференції між Одеським апеляційним судом та ДУ «Одеський слідчий ізолятор» матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024160000000271 від 26.02.2024 року, щодо:

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,який народився в с.Чорнянка Каховського району Херсонської області, громадянина України, з повною середньою освітою, офіційно не працюючого, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

-15.03.2021 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 5 ст. 185 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,

встановив:

Відділом розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №12024160000000271 від 26.02.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, скоєного за наступних обставин.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 25.02.2024 року, о 22.40 год., ОСОБА_8 ,керуючи автомобілем «ЗАЗ DAEWOO», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі автомобіль «ЗАЗ DAEWOO»), у темну пору доби, з ввімкнутим ближнім освітленням передніх фар, здійснював рух по асфальтному сухому дорожньому покриттю проїзної частини автодороги сполученням «Одеса Миколаїв Новоазовськ» яка є автомобільною дорогою загального користування міжнародного значення М14, має відповідне обладнання дорожнього покриття та придорожньої зони.

Проїжджаючи на 37 км цієї автодороги у Одеському районі Одеської області, де організований двосторонній рух і проїзна частина має по дві смуги для руху у протилежних напрямках, що позначені горизонтальною дорожньою розміткою 1.1. (вузька суцільна лінія, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, позначає межі смуг руху на дорогах, позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено) і 1.5. (позначає межі смуг руху, за наявності двох і більше смуг, призначених для руху в одному напрямку), а зустрічні половини дороги відокремлені одна від одної розділювальною смугою шириною 3.4 м, позначеною з обох сторін дорожньою розміткою 1.1, рухаючись з боку міста Миколаїв у напрямку міста Одеса, поза населених пунктів, на прямій неосвітленій штучними джерелами освітлення ділянці, з невстановленою органами слідства швидкістю, водій ОСОБА_8 грубо порушив пункти: 1.5.; 2.3. б,д); 12.1 Правил дорожнього руху України (введені в дію 01.01.2002 року постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, далі Правила), діючи з необережності, проявляючи злочинну самовпевненість, а самепередбачаючи можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння (дії або бездіяльності), але легковажно розраховував на їх відвернення,гарантовано не забезпечив рух керованого автомобіля в межах своєї смуги руху, відволікся від керування, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив, а навпаки нехтуючи особистою безпекою та безпекою інших учасників руху, при відсутності будь-яких перешкод технічного або іншого характеру, заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу не застосував, втратив контроль над керуванням свого транспортного засобу, перетнувши горизонтальну суцільну лінію дорожньої розмітки, допустив неконтрольований виїзд свого автомобіля на смугу зустрічного руху де скоїв зіткнення з вантажним автопотягом у складі сідлового тягача «DAF XF440FT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з напівпричепом - самоскидом марки «KEMPF», реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_9 , який рухався у прямому зустрічному напрямку.

Внаслідок зіткнення пригоди пасажир автомобіля «ЗАЗ DAEWOO» - ОСОБА_10 отримав тілесні ушкодження та був госпіталізований до КНП «ООКЛ» ООР, де від отриманих тілесних ушкоджень помер.

У сукупності ОСОБА_8 допустив порушення вимог 1.5.; 2.3. б, д), п. 12.1. та дорожньої розмітки лінії 1.1 п. 1. Розділу 34 зазначених Правил, які призвели до настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді смерті ОСОБА_10 .

28.02.2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

01.03.2024 року слідчий відділу розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 , за погодженням з прокурором Одеської обласної прокуратури ОСОБА_12 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 діб, без визначення розміру застави.

Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинення іншого кримінального правопорушення.

20.03.2024 року ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Одеси задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_8 з метою його приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу (а.с.101-103).

30.03.2024 року постановою т.в.о. старшого слідчого ОРУП №2 ГУНП в Одеській області ОСОБА_11 оголошено розшук підозрюваного ОСОБА_8 , досудове розслідування у кримінальному провадженні зупинено.

10.04.2024 року постановою слідчого відновлене досудове розслідування у кримінальному провадженні, у зв`язку із надходженням клопотання експерта щодо надання додаткових даних для проведення авто технічної експертизи.

11.04.2024 року постановою слідчого досудове розслідування у кримінальному провадженні знову зупинене, у зв?язку із переховуванням підозрюваного ОСОБА_8 від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

22.04.2024 року постановою слідчого відновлене досудове розслідування у кримінальному провадженні, у зв`язку із встановленням місця перебування підозрюваного ОСОБА_8 .

Оскарженою ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання слідчого та до підозрюваного ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 20.05.2024 року включно, без визначення розміру застави.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме: переховування підозрюваного від органу досудового розслідування, суду; можливого скоєння іншого кримінального правопорушення. Врахувавши вагомість наявних доказів про обґрунтованість підозри, суспільно-небезпечний характер кримінального правопорушення, тяжкість можливого покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим, особу підозрюваного, який раніше притягувався до кримінальної відповідальності, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить її скасувати та постановити нову, якою залишити без задоволення клопотання слідчого.

Захисник посилається на необґрунтованість підозри, зокрема відсутність доказів перебування ОСОБА_8 за кермом автомобіля, а також порушення водієм «ЗАЗ DAEWOO» правил дорожнього руху України. Крім того, захисник посилається на недоведеність ризиків у кримінальному провадженні та неврахування стану здоров?я підозрюваного.

Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.

Заслухавши суддю-доповідача; пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового та кримінального провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.

Частина перша ст. 404 КПК України (далі КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненніОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер вчинення кримінального правопорушення, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному в разі визнання його винуватим, а також наявність ризиків, які даютьпідставивважати, що підозрюваний,перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування/суду; та скоїти інше кримінальне правопорушення. Також слідчий суддя врахував дані про особупідозрюваного.

З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв`язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти існуючим ризикам.

Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.

Відповідно до ч.5ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена усправі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Усправі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред`явленого обвинувачення.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу, щовідповіднодо положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.

Докази, які долучені до клопотання та були враховані слідчим суддею, вказують на те,що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого йому злочину. Колегія суддів не вбачає передбачених ст.87 КПК підстав для визнання цих доказів недопустимими.

Колегія суддів вважає, що долучені до клопотання слідчого докази,є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо вчинив інкримінований йому злочин: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».

Стосовно доводів захисника про відсутність доказів, що саме ОСОБА_8 перебував за кермом автомобіля,колегія суддів наголошує, що слідством отримані показання свідка, який вказує на те, що після ДДП підозрюваний повідомив йому, що саме він перебував за кермом на момент події. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що всі обставини скоєного кримінального правопорушення, в тому числі всі можливі версії події злочину,повинні встановлюватисяв ході досудового розслідування, яке ще триває.

Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» -слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв`язків, будь яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику переховування ОСОБА_8 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки останній перебував у розшуку за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, а санкція вказаної норми кримінального законупередбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років. Тому, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке йому загрожує у разі доведеності його вини за результатами розгляду кримінального провадження, підозрюваний зможе здійснити повторні спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.

Враховуючи обставини інкримінованого підозрюваному ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про його особу, зокрема той факт, що останній офіційно непрацевлаштований, законних джерел доходу немає, раніше судимий 15.03.2021 Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області за ч. 5 ст. 185 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а наразі притягується до кримінальної відповідності за скоєння тяжкого злочину, наслідком якого настала смерть людини, колегія суддів погоджується здоводами сторони обвинувачення стосовно існування ризику того, що підозрюваний може продовжити вчинення протиправних незаконних дій, зокрема вчинити інші кримінальні правопорушення.

За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному кримінальному провадженні існує ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК.

Застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя на законних підставах не визначав альтернативний запобіжний захід у виді застави, так як відповідно до п.2 ч.4 ст.183 КПК суд має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, що спричинив загибель людини.

Крім того, колегія суддів враховує, що захисником не наведено та не підтверджено наявності обставин, що могли б гарантувати запобігання встановленим ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов`язаного із тримання під вартою.

Апеляційний суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо незадовільного стану здоров`я підозрюваного ОСОБА_8 , оскільки суду не надановідомостей про те, що теперішній час стан здоров`я підозрюваного унеможливлює його тримання під вартою.

За таких підстав слід констатувати, що на теперішній час обставин,передбачених ч.2 ст.183 КПК, які є перешкодою дляобрання запобіжного заходу у виді тримання під вартоюдо підозрюваного, як судом першої інстанції, так і колегією суддів апеляційного суду, не встановлено.

Разом з тим, колегія суддів враховує доводи сторони захисту щодо погіршення стану здоров?я підозрюваного ОСОБА_8 , та з огляду на положення ст.8 КПК України, в якій зазначено, що кримінальне провадження здійснюється з обов`язковим додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, вважає за необхідне зобов`язати ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філію ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областяхзабезпечити належнемедичне обстеження та лікування у разі необхідності підозрюваного ОСОБА_8 у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладі охорони здоров`я МОЗ.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах справи, а дані про особу підозрюваного і сама підозра у вчиненні злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.

За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 23.04.2024 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,в кримінальному провадженні №12024160000000271 від 26.02.2024 року застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою залишити без змін.

Зобов`язати посадовихосіб ДУ«Одеський слідчийізолятор» таФілії ЦОЗДКВС Українив Миколаївськійта Одеськійобластях терміновозабезпечити належнемедичне обстеженнята лікуванняобвинуваченогоОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у встановленому законом порядку, в тому числі, у разі необхідності, у закладах охорони здоров`я МОЗ України.

Копію ухвали надіслати для виконання до ДУ «Одеський слідчий ізолятор» та Філії ЦОЗ ДКВС України в Миколаївській та Одеській областях.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4