Вирок

від 01.05.2024 по справі 359/2044/23

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 359/2044/23

Провадження № 1-кп/359/211/2024

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2024 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілої ОСОБА_7 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з технічною та відео фіксацією кримінальне провадження № 12022111100001562, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.12.2022, що надійшло до суду з обвинувальним актом за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

08.12.2022, близько 11 год. 00 хв., в світлий період доби, водій ОСОБА_5 керуючи технічно-справним автомобілем «CHEVROLET-BOLT EV», номерний знак НОМЕР_1 , рухався по автомобільній дорозі вздовж вул. Центральної в с. Гнідин Бориспільського району Київської області, в напрямку м. Києва, зі швидкістю близько 45-50 км/год.

В цей час, рухаючись по вул. Центральній, на ділянці розташування будинку АДРЕСА_2 , ОСОБА_5 вирішив здійснити обгін двох автомобілів, які рухались попереду нього та розпочав маневр такого обгону, виїхавши при цьому на смугу руху зустрічного транспорту.

Під час маневру обгону двох транспортних засобів, на зустріч водію ОСОБА_5 , у своїй смузі руху рухався легковий автомобіль, у зв`язку з чим ОСОБА_5 керуючи автомобілем «CHEVROLET-BOLT EV», номерний знак НОМЕР_1 , обігнавши два попутних автомобіля, різко повернувся до своєї смуги руху, однак проявляючи кримінально протиправну самовпевненість, не врахував швидкість руху та дорожню обстановку щодо можливості безпечного маневру обгону в даній дорожній обстановці, не врахував погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, яку водій був об`єктивно спроможний виявити, не впорався з керуванням, чим грубо порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі - Правила), згідно якого під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода - малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді рани лівої гомілки, садна лівої нижньої кінцівки, закритого перелому лівої малогомілкової кістки по типу «зеленої гілки», які в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього тяжкості.

Своїми діями, ОСОБА_5 , порушуючи вищезазначені вимоги Правил, передбачав можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, у вигляді наїзду на пішохода ( ОСОБА_7 ), оскільки дорожня обстановка, дорожні умови, обрана водієм швидкість руху та об`єктивна спроможність врахувати погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, дозволяла обрати безпечну швидкість руху та не здійснювати небезпечний маневр обгону, але легковажно розраховував на їх відвернення, допустив тим самим кримінально протиправну самовпевненість.

Порушення ОСОБА_5 п. 12.1 Правил знаходиться в прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та заподіянням ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесного ушкодження.

Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується в порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину в вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі. Щиро розкаявся. Розуміє, що порушив Правила дорожнього руху України, унаслідок яких потерпіла отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження. Фактичні обставини справи не оспорює та зазначив, що всі обставини справи відповідають дійсності. Він 36 років за кермом, завжди був обережний та уважний у керуванні. Автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV», номерний знак НОМЕР_1 , йому надав син щоб він возив онуків на навчання. 08.12.2022 він рухався по автомобільній дорозі вздовж вул. Центральної в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, в напрямку м. Києва, зі швидкістю близько 45-50 км/год. Дану дорогу він дуже добре знає. По переду нього рухався транспортний засіб « Джип », який почав гальмувати. Він, знаючи, що у даному місці дозволений обгін, почав здійснювати маневр обгону, виїхавши на зустрічну смугу руху. На зустрічній смузі руху рухався автомобіль, дорога була слизькою. Він розумів, що може здійснити лобове зіткнення з автомобілем, тому він почав знижувати швидкість руху та повертаючи у свою смугу руху потрапив в яму на дорозі від якої його автомобіль занесло на узбіччя дороги. Під час обставин непереборної сили він не зміг впоратися з керуванням та здійснив ДТП. Під час занесення автомобіля, людей та собаку які рухалися по узбіччю, відкинуло. Його автомобіль в`їхав в стовп. Дівчинку забрала швидка допомога. Собака загинула на місці. Він вибачається перед потерпілою стороною. Розуміє наслідки вчиненого, однак будучи пенсіонером та чоловіком у якого не великий дохід, цивільний позов визнає в розмірі 20 тис. гривень. Він пропонував потерпілій стороні матеріальну допомогу в розмірі 500 доларів США, однак потерпілі відмовилися.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 визнав себе винним у повному обсязі, його вина у вчиненні кримінального правопорушення також підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Допитана в судовому засіданні у присутності спеціаліста психолога - ОСОБА_10 , потерпіла ОСОБА_7 надала показання, відповідно до яких вона 08.12.2022 близько 11.00 год. разом із батьком ОСОБА_11 та собакою породи Ротвейлер, прогулювалися. Вони йшли по тротуару в селі Гнідин, Бориспільського району. Собака була на повідку та йшла по переду них. Узбіччя було покрито мокрим снігом. Раптом вона відчула удар в спину. Водія який здійснив наїзд, не бачила. Прийшовши до тями вона лежала на снігу, а батько допомагав їй. Собака померла на місці. Через 10 хвилин приїхала швидка допомога та її забрали до лікарні. Стаціонарно лікувалася у лікарні, так як мала пошкодження у виді струсу мозку та перелому лівої гомілки. Цивільний позов поданий її законним представником підтримує у повному обсязі.

У судовому засіданні допитаний свідок ОСОБА_11 показав, що він разом із своєю донькою ОСОБА_13 та собакою породи Ротвейлер, 08.12.2022 вийшли на прогулянку. Близько 11.00 год. вони йшли по засніженому тротуару в селі Гнідин вулиця в сторону Києва. Рухалися по узбіччю правої сторони ближче до паркану. Він почув звук гальм автомобіля та раптовий удар в спину від якого їх відкинуло. Їх збив автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV» під керуванням обвинуваченого. Донька була у свідомості, але сильно злякалася. Собака загинула на місці. Допомогу почали надавати невідомі люди які зупинилися побачивши дане ДТП. Дорога того дня була мокрою та не очищена. На узбіччях лежав сніг. Донька отримала тілесні ушкодження та сильне психологічне потрясіння. Він не міг бачити якою частиною автомобіль завдав їм удар.

Допитана свідок ОСОБА_14 показала, що 08.12.2022 вона їхала на автомобілі «Suzuki Крассовер» в напрямку Києва. Обвинувачений - водій який здійснив ДТП, розпочав обгін її автомобіля та автомобіля «Тоyota», який рухався по переду неї. Обвинувачений виїхав на зустрічну смугу руху. На зустріч обвинуваченому їхав автомобіль. Вона зрозуміла, що обвинувачений не встигає закінчити безпечний маневр обгону, почав гальмувати та повертатися у свою смугу руху. У свою чергу вона та автомобіль який рухався по переду неї, також почали гальмувати. Обвинувачений не зміг безпечно загальмувати та закінчити маневр обгону, автомобіль обвинуваченого занесло на узбіччя по якому в той час рухалися чоловік з дитиною та собакою. Дитину відвезли до лікарні. Собака загинула на місці. Обвинувачений в`їхав в стовп. Надавши покази працівникам поліції поїхала по своїх справах.

Допитаний свідок ОСОБА_15 показав, що 08.12.2022 о 11.00 год. він керував своїм автомобілем Skoda, та рухався зі сторони Києва в село Гнідин. Під час руху траса була мокрою, на узбіччях лежав сніг. По трасі він побачив, що на його смугу руху виїхав автомобіль та рухався із високою швидкістю, щоб обігнати два автомобіля, що рухалися по переду нього. Він зрозумів, що автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV електро», який рухався на зустріч, може здійснити з ним ДТП. Він почав знижувати швидкість руху та з`їжати на узбіччя. Обвинувачений різко почав повертатися у свою смугу руху, не впорався із керуванням, так як автомобіль на слизькій дорозі занесло та він в`їхав в стовп. При занесенні автомобіля однією частиною обвинувачений здійснив удар дівчинки та собаки які йшли по узбіччю. Тротуарів на даній дорозі немає, лише узбіччя яке в той день було засніжене. Дівчинка з собакою йшли по засніженому узбіччю. ДТП відбулося перед ним, він його побачив.

Крім показань потерпілої, свідків та обвинуваченого, вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, підтверджується наступними доказами:

-протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 08.12.2022 (т.1 а.с.96-98), відповідно до якого встановлено, що огляд проводився в світлий час доби без опадів. Місце дорожньо-транспортної пригоди - автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , з пошкодженнями передньої лівої частини, дві ліві двері, ліва стійка, лівий поріг, дах, передня частина;

-схемою дорожньо-транспортної пригоди від 08.12.2022 та фотоілюстрації до неї (т.1 а.с.99-103), на якій зображена ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме: вул. Центральна, на ділянці розташування будинку АДРЕСА_2 . Напрямок руху в м. Київ;

-висновком експерта № СЕ-19/111-23/591-ІТ від 23.01.2023 (т.1 а.с.113-116), згідно з яким, система робочого гальма автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмовлення в роботі системи робочого гальма перед подією, не виявлено. Рульове керування автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду знаходиться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати погіршення або відмову в роботі рульового керування перед подією, не виявлено. Елементи підвіски автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 на момент огляду знаходяться в працездатному стані. Несправностей, що могли б викликати зміну курсової стійкості транспортного засобу перед подією, не виявлено;

-висновком експерта № СЕ-19/111-23/3823-ІТ від 31.01.2023 (т.1 а.с.121-124), згідно з яким, встановити експертним шляхом механічні пошкодження автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 , які виникли при контакті з пішоходом під час наїзду, не надається можливим, оскільки після наїзду на пішохода автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 контактував зі сторонніми предметами, внаслідок чого слідові інформація на автомобілі була видозмінена. Встановити експертним шляхом розташування місця наїзду автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 на пішохода ОСОБА_7 , не надається можливим, в зв`язку з відсутністю в наданих на дослідження матеріалах кримінального провадження необхідного для цього комплексу слідової інформації;

-висновком експерта № 15д від 06.02.2023 (т.1 а.с.127-128), згідно з яким, при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_5 , будь-яких ушкоджень в представлених медичних документах не виявлено. Діагноз «Забій лівого надпліччя» оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень не підлягає, так як не підтверджений об`єктивною клінічною симптоматикою;

-висновком експерта № СЕ-19/111-23/6591-ІТ від 22.02.2023 (т.1 а.с.135-137), згідно з яким, встановлено, що в заданій дорожній ситуації, з технічної точки, зору, водій автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 повинен був діяти відповідно до вимоги п. 12.1 ПДР України. За даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження даної дорожньо-транспортної пригоди водієм автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 полягала у виконанні ним вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду, нащо у нього не було перешкод технічного характеру. В заданій дорожній ситуації, в діях водія автомобіля «CHEVROLET-BOLT EV», державний номерний знак НОМЕР_1 вбачаються невідповідності у виконанні вимог п. 12.1. Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, перебувають в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Для встановлення відповідностей дій пішоходів не потрібно спеціальних знань в галузі автотехніки, дане питання може бути вирішене слідством самостійно відповідно до вимог розділу 4. «Обов`язки і права пішоходів» Правил дорожнього руху України;

-протоколом тимчасового доступу до речей і документів від 13.02.2023 (т.1 а.с.139-141);

-висновком експерта № 21д від 14.02.2023 (т.1 а.с.150-153), згідно з яким, при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виявлено ушкодження: рана лівої гомілки, садна лівої нижньої кінцівки, закритий перелом лівої малогомілкової кістки по типу « зеленої гілки». Описані вище тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, або при падінні на такі, можливо в час та за обставин, вказаних в постанові та запитанні № 3 постанови, оцінюються в сукупності і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров`я більш як 21 день (для зрощення перелому потрібно більше 21-го дня). Діагнози «струс головного мозку» та «забій лівого кульшового суглобу» оцінці ступеня тяжкості не підлягають так як не підтверджені об`єктивними судово-медичними даними в представленій медичній документації;

-висновком експертного дослідження № 508 (т.1 а.с.164), згідно з яким встановлено, що при судово-токсологічному дослідженні крові гр. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , метиловий, етиловий спирти, а також пропілів, бутиловий, аліловий спирти та їх ізомери не виявлені.

Достовірність та об`єктивність наведених доказів у суду сумніву не викликає, адже вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, належні, допустимі та достатні, у зв`язку з чим суд їх прийняв. Матеріали досудового розслідування були відкриті сторонам кримінального провадження, відповідно до ст. 290 КПК України, про що свідчать відповідні протоколи, та не заперечувалось ними в судовому засіданні.

Також судом були досліджені докази, що посвідчують та характеризують особу обвинуваченого, процесуальні витрати у справі, речові докази та письмові докази, надані стороною захисту.

Оцінюючи вищевказані досліджені докази, суд визнає їх належними, допустимими та достовірними, а сукупність зібраних доказів достатніми та взаємозв`язаними між собою, тому покладає їх в основу обвинувального вироку.

Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому, судом встановлений повний порядок розгляду кримінального провадження: дослідження письмових доказів, допит потерпілої, свідків, обвинуваченого.

Відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», який був запозичений із правової системи загального права та активно використовується Європейським судом з прав людини, зокрема у справі «Ушаков проти України» (рішення від 18.06.2015, заява № 10705/12), ЄСПЛ відзначив таке: «Суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою, доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

Отже, застосовуючи указаний стандарт доказування в цій справі, суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку у своїй сукупності, приходить до висновку, що усі докази утворюють цілісну картину того, що відбулося насправді. За таких обставин суд приходить до переконання, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, за яким йому пред`явлено обвинувачення, є доведеною «поза розумним сумнівом».

Аналізуючи наведені вище та безпосередньо досліджені судом докази, суд не вбачає підстав піддавати їх сумніву, оскільки вони повністю узгоджуються між собою, а тому приходить до висновку, що безсумнівним є факт, що водій ОСОБА_5 , керуючи технічно-справним автомобілем, марки «CHEVROLET-BOLT EV», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по автомобільній дорозі вздовж вул. Центральної в с. Гнідин, Бориспільського району, Київської області, в напрямку м. Києва, зі швидкістю близько 45-50 км/год., здійснюючи обгін двох автомобілів, які рухалися попереду нього та розпочав маневр такого обгону, виїхавши при цьому на смугу руху зустрічного транспорту. Обігнавши два попутних автомобіля, різко повернувся до своєї смуги руху, не врахував погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, яку водій був об`єктивно спроможний виявити, не впорався з керуванням, внаслідок чого виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода - малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.

Невиконання водієм ОСОБА_5 указаних вимог Правил дорожнього руху України знаходяться в причинному зв`язку з подією дорожньо-транспортної пригоди.

Оцінюючи згідно з вимогами ст. 94 КПК України, усі докази в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, розглянувши кримінальне провадження по суті, провівши у повному обсязі судовий розгляд, допитавши потерпілу, свідків, дослідивши запропоновані докази, висновки експертиз, перевіривши доводи учасників процесу, з`ясувавши у них чи всі докази на підтвердження своїх доводів були ними надані, суд прийшов до переконання про наявність у діях ОСОБА_5 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження. Таку кваліфікацію дій ОСОБА_5 суд вважає правильною.

Об`єктивна сторона складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, включає такі обов`язкові ознаки: діяння, обстановку, наслідки та причинний зв`язок між діянням і наслідками.

Діяння полягає у порушенні правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, яке може вчинятися шляхом дії або бездіяльності і полягати у: вчиненні дій, які заборонені правилами; невиконанні дій, які особа може і зобов`язана вчинити, відповідно до вимог правил безпеки руху й експлуатації транспорту. Діяння при вчиненні цього злочину завжди пов`язане з недотриманням вимог відповідних нормативних актів - правил безпеки руху та експлуатації транспортних засобів.

Причинний зв`язок між діянням і наслідками має місце тоді, коли порушення правил безпеки руху або експлуатації транспорту, допущене винним, закономірно, за необхідністю, тягне за собою наслідки, передбачені ст. 286 КК України.

Суб`єктивна сторона злочину визначається ставленням винного до наслідків і, у цілому, характеризується необережною виною.

Таким чином, з урахуванням досліджених доказів, суд дійшов до переконання, що у кримінальному провадженні зібрана достатня кількість належним та допустимих доказів, які вказують на доведеність вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З цього приводу суд враховує, що обвинувачений під час керування автомобілем, не діяв таким чином, щоб не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, допустив бездіяльність, яка полягає в тому, що він під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху проявив протиправну самовпевненість, не врахував швидкість руху та дорожню обстановку щодо можливості безпечного маневру обгону в даній дорожній обстановці, не врахував погодні умови, а саме часткову засніженість автодороги, яку обвинувачений спроможний був виявити, не впорався з керуванням. Така бездіяльність заборонена ПДР України. Її допущення потягло за собою втрату змоги постійно контролювати автомобіль та безпечно керувати ним, унаслідок чого ОСОБА_5 виїхав на праве узбіччя дороги, де допустив наїзд на пішохода - малолітньою дитиною ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_7 отримала тілесне ушкодження у вигляді рани лівої гомілки, садна лівої нижньої кінцівки, закритого перелому лівої малогомілкової кістки по типу «зеленої гілки», які в сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього тяжкості. Тому між бездіяльністю обвинуваченого та середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілої існує безпосередній причино-наслідковий зв`язок. Обвинувачений не передбачав можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх діянь, хоча повинен був й міг їх передбачити. Це свідчить про наявність у його діяннях злочинної недбалості. Учинений злочин є закінченим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Згідно із ст. 66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає повне визнання вини, його щире каяття та те, що своїми послідовними показаннями сприяв судовому слідству.

Так, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність.

Під час допиту в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину визнав у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаявся та неодноразово висловлював жаль з приводу вчиненого, критично та негативно оцінював свої дії, виказав готовність нести кримінальну відповідальність, підтвердив те, що він зробив для себе належні висновки та більше ніколи не допустить порушення вимог законодавства щодо ПДР України, що свідчить про те, що він розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася.

При цьому, згідно матеріалів встановлено і активне сприяння органу досудового слідства в розкритті злочину, що підтверджується обвинувальним актом та прокурором в суді.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини.

Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом ст.ст. 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про особу обвинуваченого й обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, і виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Судом враховується те, що ОСОБА_5 вчинив злочин, який згідно ст. 12 КК відноситься до категорії нетяжких. Це кримінальне правопорушення вчинене з необережності.

Аналіз даних обставин при вивченні особи обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він раніше не судимий. Пенсіонер. На обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Не притягувався до адміністративної відповідальності.

Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.

З цього приводу, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, індивідуальні особливості вказаного діяння та фактичні обставини справи, форму, ступінь вини обвинуваченого, мотивації і мету кримінального правопорушення, спосіб, стадію вчинення, обставин, що характеризують поведінку обвинуваченого до вчинення злочину та під час, а також обставин, що характеризують поведінку останнього після його вчинення, відсутність негативних наслідків від вчиненого, його ставлення до скоєного, беззаперечне визнання вини, та те, що він усвідомив свою вину у скоєному, та жалкує про вчинене, суд приходить до висновку про можливість призначення ОСОБА_5 покарання у виді штрафу у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 51000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, обставин, які виникли на теперішній час, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Таким чином, на переконання суду, саме таке покарання ОСОБА_5 відповідатиме гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Запобіжний захід не обирався, підстав для його обрання відсутні.

У судовому засіданні потерпіла (цивільний позивач) ОСОБА_7 та законний представник потерпілої ОСОБА_8 , вищезазначений змінений цивільний позов підтримали в повному обсязі та просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

Прокурор, при вирішенні цивільного позову покладається на розсуд суду.

Обвинувачений ОСОБА_5 цивільний позов визнав частково в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 20 000 грн. 00 коп.

Захисник підтримав позицію обвинуваченого та просив визнати висновок експерта щодо встановлення моральної шкоди неналежним доказом так як відповідно до інформації з Реєстру методик проведення судових експертиз Мін`юсту 29.01.2016, прийнято рішення про припинення застосування «Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» (автор - професор О.Ерделевський).

Даний цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Частиною 5 ст. 128 КПК України передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно із ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 має нести цивільну відповідальність по факту даного ДТП.

Згідно з п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до цивільного позову вбачається, що позовні вимоги законного представника потерпілої ОСОБА_8 стосуються завдання психологічного болю та страждань її доньці ОСОБА_7 в наслідок ДТП, що сталося за участю ОСОБА_5 .

У ході судового розгляду, за клопотанням потерпілої сторони, 14.09.2023 постановлено ухвалу про призначення судової психологічної експертизи. Судом досліджено висновок експертів № 25841/23-61 від 17.11.2023 (т.1 а.с.231-238). Відповідно до нього, орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_7 страждання та спричинену моральну шкоду становить 243 мінімальні заробітні плати, що установлені на момент розгляду справи судом. Ситуація пов`язана з дорожньо-транспортною пригодою була психотравмувальною для ОСОБА_7 і такою, що викликали в неї страждання суттєвого ступеню інтенсивності.

Згідно з ч. 2 ст.102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Відповідно до ст.103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Отже, судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу», судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Висновок експерта є одним із видів доказів і має відповідати критеріям належності і допустимості доказів. Тому розглядаючи клопотання про призначення експертизи суд має його задовольнити саме у випадку, якщо обставини, про з`ясування яких заявлене клопотання, мають значення для справи та якщо їх з`ясування потребує спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо та лише для встановлення даних, які входять в предмет доказування у справі.

Предметом судово-психологічної експертизи є питання про діяльність осіб, індивідуально-психологічні властивості яких не виходять за межі норми (особливості сприйняття певних явищ за даних умов, здатність адекватно їх оцінювати тощо).

Судово-психологічна експертиза має проводитись з реципієнтами на добровільній основі. Однак, не можна віднести до компетенції судово-психологічної експертизи вирішення питання про ймовірне заподіяння особі моральної шкоди.

Предметом доказування у даній справі є вчинення ДТП в наслідок якого позивач зазнав моральних страждань. Факт заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 23 ЦК України визначення розміру моральної шкоди, завданої фізичним або юридичним особам належить до компетенції саме суду, а не учасників справи.

Таким чином, у п.6.4 Методичних рекомендацій «Відшкодування моральної шкоди» (лист Міністерства юстиції від 13.05.2004 №35-13/797) зазначено, що «моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки немає (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи». Отже, будь-яка компенсація не може бути сумірною стражданням. Відповідно, будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року). Суддя враховує, що відповідно до інформації з Реєстру методик проведення судових експертиз Мін`юсту 29.01.2016, прийнято рішення про припинення застосування «Методику встановлення заподіяння моральної шкоди та метод оцінки розміру компенсації спричинених страждань» (автор - професор ОСОБА_16 ).

Рекомендації ВСУ вимагають, щоб суд в рішенні сам обґрунтував якими критеріями він виміряв присуджений розмір відшкодування моральної шкоди - «При з`ясуванні питання щодо відшкодування моральної шкоди, суд повинен з`ясувати чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, або втрат немайнового характеру, за яких обставин вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить» (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Суд не може прийняти до уваги такий розмір грошової компенсації за завдану моральну шкоду, оскільки для визначення можливого розміру компенсації моральної шкоди у висновку була застосована методика та формула російського вченого ОСОБА_17 , висновки по яких мають імовірний характер та є науковою рекомендацією. Вказана наукова методика не легалізована в Україні, а вихідна величина, запропонована автором у 243 мінімальні заробітні плати, що становить більше півтора мільйони гривень, а також формула і коефіцієнти для обрахування компенсації моральної шкоди, носять винятково абстрактний характер».

Суд відхиляє наданий позивачем розрахунок моральної шкоди на підставі так званої «формули Ерделевського», оскільки дана методика експертного дослідження в Україні не зареєстрована та не може застосовуватись. На підставі викладеного та відповідно до ч.10 ст.101 КПК України, суд не покладає в основу вищевказаний висновок експертів № 25841/23-61 від 17.11.2023.

З урахуванням глибини та тривалості душевних страждань, яких зазнала малолітня потерпіла безпосередньо та у зв`язку із загибеллю домашнього улюбленця - собаки на її очах, ступеня вини ОСОБА_5 та з огляду на вимоги розумності і справедливості, розмір моральної шкоди, яку належить відшкодувати ОСОБА_7 , становить 200 000 гривень 00 копійок.

Крім того, з обвинуваченого на користь держави слід стягнути витрати на проведення експертиз у розмірі 6418 гривень 52 копійок.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання судом не встановлено.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Керуючись: ст. ст.100, 101,122, 124, 127-128, ч. 3 ст. 349, 363-371, 373-374 КПК України, ст.ст. 50, 65-66, ч. 1 ст. 286 КК України, ст. 23, ст. 1187 ЦК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком 1 (один) рік.

Засуджений ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зобов`язаний сплатити суму штрафу на користь держави України в місячний строк з моменту набрання вироком суду законної сили.

Запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання судом не встановлено.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 6418 гривень 52 копійок, витрат на залучення експерта.

Цивільний позов законного представника потерпілої ОСОБА_8 в інтересах потерпілої ОСОБА_7 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відшкодування завданої моральної шкоди у розмірі 200 000 гривень 00 копійок.

У іншій частині цивільного позову, відмовити.

Речовий докази у кримінальному провадженні після набрання вироком суду законної сили, а саме автомобіль «CHEVROLET-BOLT EV», номерний знак НОМЕР_1 , належить залишити у володінні та користуванні власника.

Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.

Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1