Рішення

від 09.05.2024 по справі 298/6/24

ВЕЛИКОБЕРЕЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 298/6/24

Номер провадження 2/298/2/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 року смт. Великий Березний

Великоберезнянський районний суд Закарпатської області у складі:

судді Зизич В.В.,

секретар судового засідання Коваль А.Ю.,

номер справи 298/6/24

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Великий Березний в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,

за участю позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Хохрун І.І.,

ВСТАНОВИВ:

У січні2024року ОСОБА_1 звернувся всуд зпозовом до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору,- служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

В обґрунтування позову зазначає, що 27 лютого 2020 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , який проживає з позивачем та перебуває на його утриманні.

Посилається, що впродовж останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, кожна з сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, спільне життя стало неможливим та нестерпним через різні характери і погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства.

Стверджується, що ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено, подальшого сенсу підтримувати сімейні відносини немає. Шлюб носить формальний характер, примирення неможливе, сім`я фактично розпалась, в зв`язку з чим є необхідність в юридичному оформленні розлучення.

Вказується, що з відповідачкою виник спір про місце проживання дитини. Після припинення спільного проживання із відповідачкою, дитина залишилась проживати з позивачем, відповідачка не в повній мірі цікавиться долею сина, не спілкується з ним в повному обсязі і фактично проживання, утримання та виховання спільного сина сторін є одноособовим обов`язком позивача. З матір`ю дитини позивач фактично не спілкується, остання не бере практично ніякої участі у вихованні та утриманні сина.

Наголошується, що для вирішення деяких поточних питань щодо життєдіяльності сина, його подальшого навчання, виготовлення закордонного паспорту та інших документів дитини, враховуючи труднощі в спілкування з матір`ю дитини, перед позивачем виникла необхідність визначити місце проживання сина разом із батьком.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Позивач ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Позивач повністю віддає синові свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини. Окрім відвідин дошкільного навчального закладу, позивач з сином грає у розвиваючі ігри, читає книжечки, розглядають разом розвиваючі картинки, розповідає казки тощо. Мати дитини іноді приходить до сина, бере його гуляти та в гості до себе, але в зв`язку з цим виникають проблеми.

Зазначається, що позивач офіційно працевлаштований, працює у Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області з 07.11.2015 року, його дохід із 1 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року становить 228 124,99 грн. Відповідачка у свою чергу ніде не працює, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації, де їй з 01.10.2020 року по 31.10.2023 року призначено допомогу при народженні дитини в розмірі 1032,00 грн.

Позивач має змогу забезпечити сина всім необхідним, має нормований робочий день, постійно слідкує за станом здоров`я сина, який є здоровим, з сином має психологічний контакт, у них прив`язаність один до одного.

Виходячи з того, що останнім часом дитина проживає з позивачем, останній займається її вихованням та піклуванням, водить до дитячого садочку, син прив`язаний до позивача, відповідачка давно вже надовго не залишається з ним, практично не виявляє проявів самостійного виховання сина, навіть в період коли сторони проживали разом, позивач вважає, що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дитини з ним.

Вказується, що сварки з відповідачкою, її недисциплінованість і безвідповідальність щодо виховання, ускладнюють виконання усних домовленостей. Психологічно син не готовий проживати разом з матір`ю, оскільки вихованням сина здебільшого займався позивач один та його батьки і у позивача з сином тісний зв`язок, тому проживання сина разом з позивачем відповідає його інтересам, позивач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідачка забезпечити не взмозі.

Позивачем створені найкращі умови для дитини, у сина є дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку.

Вказується, що згідно висновку комісії із питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №02-06/1235 від 19.12.2023 року, орган опіки та піклування Ставненської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з батьком ОСОБА_1 .

Посилається, що майнових спорів між сторонами немає.

Вважає, що причини, які спонукають наполягати на розірванні шлюбу, є обґрунтованими і подальше спільне життя сторін як подружжя та збереження шлюбу суперечитиме їхнім інтересам. Заходів на примирення просить не вживати.

З урахуванням наведеного, позивач просить розірвати шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 2020 року у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за актовим записом №7, та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (Ужгородський район, с.Загорб, буд.31), залишивши дитину на вихованні та утриманні батька.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 11 січня 2024 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 8 квітня 2024 року відмовлено у прийнятті визнання позову відповідачем ОСОБА_2 , закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Відповідачка відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову не надала.

Відповідачка, будучи повідомленою про дату, час та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, заяв про відкладення судового розгляду від неї не надходило. Судом надіслане повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання відповідачки, що встановлена в порядку передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, однак поштова кореспонденція повернулася з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», іншої адреси відповідача суду не повідомлено. В силу приписів п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України така поштова кореспонденція вважається врученою належним чином.

Водночас відповідачкою ОСОБА_2 31 січня та 3 квітня 2024 року через канцелярію суду подані заяви про визнання позову про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини і розгляд справи без участі відповідача. У поданих заявах відповідачка ОСОБА_2 зазначила, що повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову, справу просить розглядати за її відсутності.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служби в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області в судове засідання не з`явився, про час і місце судового засідання служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області повідомлена.

9 травня 2024 року через канцелярію суду за підписом сільського голови ОСОБА_4 надійшов лист, в якому він зазначає, що у провадженні суду знаходиться цивільна справа №298/6/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини. Справу призначено на 13.05 год. 9 травня 2024 року. У судове засідання не може з`явитись представник органу опіки та піклування Ставненської сільської ради через зайнятість в роботі. Просить розглядати справу без участі представника органу опіки та піклування Ставненської сільської ради. Зазначив, що не заперечують проти задоволення позову.

У порядку ст.223 ЦПК України неявка відповідача та представника третьої особи у судове засідання, які є належним чином повідомленими про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті. Підстав для відкладення розгляду справи суд не вбачає.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні висловив доводи аналогічні позовній заяві, просить позов задовольнити в повному обсязі. Зазначив, що з відповідачкою не підтримують сімейних відносин, разом не проживають, бажання примиритись з відповідачкою не має, просить шлюб розірвати. Ствердив, що малолітній син проживає з ним, він займається вихованням сина, останній перебуває повністю на його утриманні, для дитини створені всі необхідні умови для проживання та розвитку.

Представник позивача - адвокат Хохрун І.І. позов підтримав з підстав наведених в ньому, вказав на наявність підстав для задоволення такого.

Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з`ясувавши фактичні обставини у справі, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази по справі, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, доходить наступних висновків.

Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 27 лютого 2020 року, судом установлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрували шлюб 27 лютого 2020 року у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), про що було зроблено відповідний актовий запис №7. (арк.спр.7)

Подружжя має сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 від 27 жовтня 2020 року). (арк.спр.12)

За відомостями витягу №14 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб, син сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . За цією ж адресою також зареєстрований та проживає позивач ОСОБА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно. (арк.спр.14, 21)

Відповідачка ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/009702326 від 27 листопада 2023 року. (арк.спр.11)

Відповідачка ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Ужгородської РДА, з 1 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2023 року призначено одноразову допомогу при народженні дитини, за період з 1 вересня 2022 року по 31 листопада 2023 року сума отриманої відповідачкою допомоги становить 14448.00 грн., що підтверджується довідкою №30 від 1 грудня 2023 року, виданою Управлінням соціального захисту Ужгородської РДА. (арк.спр.16)

Позивач ОСОБА_1 працює інспектором конвойної служби Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується відомостями довідки про доходи №146 від 29 листопада 2023 року та службової характеристики від 30 листопада 2023 року. (арк.спр.15, 22)

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини від 19 грудня 2023 року №02-06/1235, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 . (арк.спр.23-25)

Як зазначено позивачем у поданому позові, та дані доводи не спростовані відповідачкою, вони не проживають нормальним сімейним життям, спільне господарство не ведуть, шлюбні відносини не підтримуються.

Позивач, вказуючи на наявність підстав для розірвання шлюбу, звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

Таким чином, спірні правовідносини з приводу припинення шлюбу, що виникли між сторонами по справі, регулюються нормами права, які містяться в главі 11 Сімейного кодексу України (далі - СК України).

Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу - одна з основних його засад. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Розірвання шлюбу засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Для поваги до права дружини або чоловіка на пред`явлення вимоги про розірвання шлюбу потрібен прояв другим з подружжя власної гідності, поваги до себе.

Позивач скористався даним правом та звернувся до суду з позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачкою. Приймаючи до уваги доводи позивача, суд вважає, що причини, що спонукають його наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б його інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов щодо розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу, що визначено ч. 3 ст. 105 СК України.

Відповідно до вимог ч.1 ст.110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно з ч. 2 ст.112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Положеннями ст.24 СК України встановлено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України). Оскільки позивач наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно відмова в розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.

Виходячи з аналізу наведених норм закону та встановлених судом обставин, суд вважає, що подальше спільне проживання суперечитиме інтересам позивача, що має істотне значення.

При цьому, судом враховуються аргументи позивача, наведені ним в позові на підтвердження підстав для його задоволення, зокрема щодо припинення шлюбних відносин, ведення спільного господарства, оскільки такі знайшли своє підтвердження в ході дослідження зібраних по справі доказів, та не оспорювалися відповідачкою.

З`ясувавши фактичні взаємини подружжя та дійсні причини позову про розірвання шлюбу, суд не вбачає підстав для зупинення провадження по справі, в зв`язку з наданням сторонам строку на примирення.

Приймається до уваги судом і та обставина, що сторони будь-якого бажання щодо збереження сім`ї не висловили, хоча мали таку можливість, враховуючи перебування справи в провадженні суду з січня 2024 року.

При вирішенні спору суд застосовує норми права, які містяться в ст.ст. 104, 105, 110, 112 СК України, та на окремі з яких вірно посилається позивач в поданому позові.

За вказаних обставин, суд вважає, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом задоволення вимоги про розірвання шлюбу.

Щодо вимоги позивача про визначення місця проживання малолітнього сина з позивачем, то суд доходить наступного висновку.

У позовнійзаяві позивач ОСОБА_1 просив визначитимісце проживаннямалолітнього сина- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,разом збатьком ОСОБА_1 , залишивши дитину на вихованні та утриманні батька.

Згідно з висновком комісії з питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини від 19 грудня 2023 року №02-06/1235, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 141 СК мати й батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Відповідно до ст.157 СК питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Відповідно до ч. ч. 2, 8, 9, 10 ст. 7 СК сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з положеннями ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Відповідно до ч.2 ст. 161 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Наведені норми у своїй сукупності вказують на те, що місце проживання дитини, яка не досягла 14 років визначається за згодою батьків та самої дитини, і лише у разі не досягнення ними згоди з цього питання, спір між батьками може бути вирішений судом або органом опіки та піклування.

Поняття «юридичний спір» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу зазначеної Конвенції поняття «спір про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

Спір про право - це формально визнана суперечність між суб`єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб`єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом

В основному, під спором про право розуміють опір, перешкода у здійсненні цивільного права, які згідно із законом можуть бути усунені за допомогою суду. При відсутності цих елементів не може бути й спору про право. Спір про право може виникнути виключно у разі порушення, невизнання або оспорювання прав, свобод чи інтересів особи, а також недоведенням суб`єктивного права, при якому існують конкретні особи, які перешкоджають в реалізації права.

З іншого боку, необхідною умовою порушення судового провадження є наявність певного спору, конфлікту, що виник із суспільних відносин, які опосередковуються правом.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасника провадження на предмет існування спору. Така незгода має втілюватись у вчиненні учасником процесу об`єктивно необхідних дій для відновлення порушеного права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Як встановлено під час розгляду справи, спільна дитина сторін проживає та зареєстрована разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №14 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та висновком комісії з питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини від 19 грудня 2023 року №02-06/1235.

Крім того, від відповідачки ОСОБА_2 надійшли заяви про визнання позову, в яких остання зазначила, що повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Вище наведені докази в сукупності та встановлені судом обставини справи вказують на те, що між сторонами не існувало та не існує спору щодо визначення місця проживання дитини, їх спільний син, за взаємною згодою батьків, проживає та зареєстрований із батьком ОСОБА_1 безперервно по теперішній час, і мати дитини жодних заперечень з приводу проживання сина із батьком не має і не мала і суд встановив, що між сторонами немає спору щодо визначення місця проживання дитини з батьком, оскільки місцем проживання дитини є місце, визначене за згодою батьків.

Про факт відсутності спору також безпосередньо свідчать ті обставини, що відповідач повністю і беззаперечно погоджується на подальше проживання їх дитини із позивачем, не чинила і не чинить перешкод позивачу у спілкуванні з дитиною, не подала відзиву на позов чи зустрічний позов, не заявляє вимог і не ініціює питання про проживання дитини разом із нею.

А тому, на переконання суду, правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дитини із батьком на час розгляду справи немає, оскільки дитина зареєстрована і фактично проживає з батьком і його право не оспорюється.

За змістом положень, зокрема, ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 8, 18, 161 СК України, ст.ст. 2, 4, 19, 184 ЦПК України кожна особа, право якої порушене, оспорене чи не визнане, вправі захищати його судовим порядком шляхом пред`явлення позову до відповідальної за порушення права особи, судом вирішується саме спір між батьком і матір`ю щодо місця проживання малолітньої дитини (дітей), коли батько та мати, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина (діти).

На час пред`явлення позову до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини, питання щодо проживання дитини з батьком між батьками дитини було врегульоване за взаємною згодою відповідно до ст. 160 ч. 1 СК України.

Будь-яких підстав вважати, що право батька дитини на визначення місця проживання сина із ним не визнається, заперечується матір`ю дитини чи будь-ким наразі немає, докази про таке відсутні.

Суд вирішує спір, що реально виник, і не робить припущень щодо обставин і фактів, які ще не виникли, та не регулює правовідносин щодо обставин проживання дитини, які не існують. За відсутності позову одного з батьків, з яким не проживає дитина, не вимагається підтвердження судом факту наявності в одного з батьків права на визначення місця проживання дитини, визнання такого права тощо, для цього відсутні процесуально-правові підстави. Звернення до суду про вирішення спору одного з батьків, право якого не порушено, дає підстави для відмови у задоволенні позову.

Вирішуючи спір, враховуючи наведені норми матеріального права, у повному обсязі встановивши в сукупності всі фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, суд доходить переконання про відсутність підстав для задоволення позову про визначення місця проживання малолітнього сина з позивачем.

Згідно ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, у зв`язку із визнанням відповідачкою позову, до початку розгляду справи по суті, і задоволенням позовних вимог, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 605(шістсотп`ять)гривень 60(шістдесят)копійок,сплачений ним під час звернення з позовом до суду за вимогу про розірвання шлюбу, а інші 50% судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, слід повернути позивачу з державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 142, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, - задовольнити частково.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 27 лютого 2020 року Великоберезнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), відповідний актовий запис №7.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 50% судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за вимогу про розірвання шлюбу.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, що складає 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом за вимогу про розірвання шлюбу, згідно квитанції №3590410005 від 4 січня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, місцезнаходження: 89014, Закарпатська область, Ужгородський район, с.Ставне, 253, ЄДРПОУ код 43981660.

Повний текст рішення складено 17 травня 2024 року.

Суддя Зизич В.В.