Постанова

від 24.10.2024 по справі 298/6/24

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 298/6/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

24 жовтня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.,

суддів : Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

з участю секретаря судового засідання: Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року у складі судді Зизич В.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини,-

встановив:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Позов мотивовано тим, що 27 лютого 2020 року між сторонами було укладено шлюб, який зареєстровано у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ). Від шлюбу у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_3 , який проживає з позивачем та перебуває на його утриманні.

Позивач зазначає, що впродовж останніх років сімейне життя між сторонами поступово погіршувалося, що в кінцевому результаті призвело до фактичного припинення шлюбних відносин, кожна з сторін має діаметрально протилежні погляди на шлюб, сім`ю, спільне життя стало неможливим та нестерпним через різні характери і погляди на сімейне життя, ведення спільного господарства.

Стверджується, що ведення спільного господарства та сумісне проживання припинено. Шлюб носить формальний характер, примирення неможливе, сім`я фактично розпалась, в зв`язку з чим є необхідність в юридичному оформленні розлучення.

Вказується, що з відповідачкою виник спір про місце проживання дитини. Після припинення спільного проживання із відповідачкою, дитина залишилась проживати з позивачем, відповідачка не в повній мірі цікавиться долею сина, не спілкується з ним в повному обсязі і фактично проживання, утримання та виховання спільного сина сторін є одноособовим обов`язком позивача. З матір`ю дитини позивач фактично не спілкується, остання не бере практично ніякої участі у вихованні та утриманні сина.

Наголошується, що для вирішення деяких поточних питань щодо життєдіяльності сина, його подальшого навчання, виготовлення закордонного паспорту та інших документів дитини, враховуючи труднощі в спілкування з матір`ю дитини, перед позивачем виникла необхідність визначити місце проживання сина разом із батьком.

Позивач повністю опікується інтересами і потребами дитини, піклується про неї, займається вихованням, слідкує за її розвитком та здоров`ям. Позивач ніколи не перешкоджав і не має наміру у подальшому перешкоджати спілкуванню матері з дитиною. Позивач повністю віддає синові свою любов і турботу, велику увагу приділяє розвитку дитини. Окрім відвідин дошкільного навчального закладу, позивач з сином грає у розвиваючі ігри, читає книжечки, розглядають разом розвиваючі картинки, розповідає казки тощо. Мати дитини іноді приходить до сина, бере його гуляти та в гості до себе, але в зв`язку з цим виникають проблеми.

Зазначається, що позивач офіційно працевлаштований, працює у Головному управлінні Національної поліції в Закарпатській області з 07.11.2015 року, його дохід із 1 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року становить 228 124,99 грн. Відповідачка у свою чергу ніде не працює, перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення Ужгородської районної державної адміністрації, де їй з 01.10.2020 року по 31.10.2023 року призначено допомогу при народженні дитини в розмірі 1032,00 грн.

Позивач має змогу забезпечити сина всім необхідним, має нормований робочий день, постійно слідкує за станом здоров`я сина, який є здоровим, з сином має психологічний контакт, у них прив`язаність один до одного.

Виходячи з того, що останнім часом дитина проживає з позивачем, останній займається її вихованням та піклуванням, водить до дитячого садочку, син прив`язаний до позивача, відповідачка давно вже надовго не залишається з ним, практично не виявляє проявів самостійного виховання сина, навіть в період коли сторони проживали разом, позивач вважає, що суд повинен врахувати ці обставини та визначити місце проживання дитини з ним.

Вказується, що сварки з відповідачкою, її недисциплінованість і безвідповідальність щодо виховання, ускладнюють виконання усних домовленостей. Психологічно син не готовий проживати разом з матір`ю, оскільки вихованням сина здебільшого займався позивач один та його батьки і у позивача з сином тісний зв`язок, тому проживання сина разом з позивачем відповідає його інтересам, позивач має можливість забезпечити дитині належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням дитини, чого відповідачка забезпечити не взмозі.

Позивачем створені найкращі умови для дитини, у сина є дитячий куточок, де він грається, є спальний куточок, де він відпочиває, дитина забезпечена іграшками та іншими речами для розвитку.

Згідно висновку комісії із питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області №02-06/1235 від 19.12.2023 року, орган опіки та піклування Ставненської сільської ради вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 .

Майнових спорів між сторонами немає.

За вказаних обставин, позивач просив розірвати шлюб між ним та відповідачкою ОСОБА_2 , зареєстрований 27 лютого 2020 року у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), за актовим записом №7, та визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із батьком - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (АДРЕСА_1), залишивши дитину на вихованні та утриманні батька.

Рішенням Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба в справах дітей Ставненської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини, - задоволено частково.

Розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що зареєстрований 27 лютого 2020 року Великоберезнянським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ), відповідний актовий запис №7.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 50% судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок за вимогу про розірвання шлюбу. Повернуто ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, що складає 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок, сплаченого ним при зверненні до суду з позовом за вимогу про розірвання шлюбу, згідно квитанції №3590410005 від 4 січня 2024 року.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмовленої позовної вимоги та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник апелянта - адвокат Хохрун І.І. просив розглянути справу у його відсутності. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Таким чином предметом апеляційного перегляду у даній справі є рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

За частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з приписами ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 27 лютого 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було зареєстровано шлюб, про що у Великоберезнянському районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) було зроблено відповідний актовий запис №7, про що свідчить свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_2 від 27 жовтня 2020 року.

Згідно відомостей із витягу №14 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб слідує, що син сторін по справі - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

За цією ж адресою також зареєстрований та проживає позивач ОСОБА_1 , за місцем проживання характеризується позитивно.

Відповідач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/009702326 від 27 листопада 2023 року.

Позивач ОСОБА_1 працює інспектором конвойної служби Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, за місцем роботи характеризується позитивно, що підтверджується відомостями довідки про доходи №146 від 29 листопада 2023 року та службової характеристики від 30 листопада 2023 року. (арк.спр.15, 22)

Відповідач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту Ужгородської РДА, з 01 жовтня 2020 року по 31 жовтня 2023 року призначено одноразову допомогу при народженні дитини, за період з 1 вересня 2022 року по 31 листопада 2023 року сума отриманої відповідачкою допомоги становить 14448.00 грн., що підтверджується довідкою №30 від 1 грудня 2023 року, виданою Управлінням соціального захисту Ужгородської РДА. (арк. спр.16)

Так, у позовній заяві позивач ОСОБА_1 просив визначити місце проживання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , залишивши дитину на вихованні та утриманні батька.

Обгрунтовуючи вказану вимогу позивач вказує, що з відповідачкою виник спір про місце проживання дитини. Після припинення спільного проживання із відповідачкою, дитина залишилась проживати з позивачем, відповідачка не в повній мірі цікавиться долею сина, не спілкується з ним в повному обсязі і фактично проживання, утримання та виховання спільного сина сторін є одноособовим обов`язком позивача. З матір`ю дитини позивач фактично не спілкується, остання не бере практично ніякої участі у вихованні та утриманні сина.

Відповідно до частин 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України частина 7 стаття 7 СК України).

За приписами частин 2, 4 статті 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно із статтею 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Частиною 1 статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (стаття 161 СК України).

Відповідно до висновку комісії з питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини від 19 грудня 2023 року №02-06/1235, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 . (а.с.23-25)

Судом встановлено, що спільна дитина сторін проживає та зареєстрована разом із батьком - ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом №14 про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб та висновком комісії з питань захисту прав дитини Ставненської сільської ради щодо визначення місця проживання дитини від 19 грудня 2023 року №02-06/1235.

При цьому, відповідач ОСОБА_2 подавала до суду першої інстанції заяви про визнання позову, в яких остання зазначила, що повністю визнає заявлені позивачем вимоги і не заперечує проти ухвалення судом рішення про задоволення позову.

Таким чином, колегія суддів констатує, що дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка не досягла десяти років зареєстрована та проживає разом з батьком ОСОБА_1 , даний факт ніким не заперечується та не оспорюється.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що між сторонами не існує спору щодо визначення місця проживання дитини, їх спільний син, за взаємною згодою батьків, зареєстрований та проживає із батьком ОСОБА_1 безперервно по теперішній час, і мати дитини жодних заперечень з приводу проживання сина із батьком не має і не мала.

За вказаних обставин суд першої інстанції дійшов правильних висновків про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у задоволенні позовної вимоги про визначення місця проживання дитини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 09 травня 2024 року в частині вирішення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 04 листопада 2024 року.

Головуючий :

Судді: