Рішення

від 22.05.2024 по справі 396/975/23

НОВОУКРАЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 396/975/23

Провадження № 2/396/22/24

РІШЕННЯ

Іменем України

22.05.2024 року м. Новоукраїнка

Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Русіна А.А.

за участю секретаря судового засідання Оладенко М.С.

представника позивача адвоката Мельніченка В.А.

представника відповідача адвоката Руденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Новоукраїнка Кіровоградської області цивільну справу № 396/975/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення боргу за розпискою, які в подальшому збільшував позовні вимоги в частині заборгованість та відсотків користування грошовими коштами.

Позов мотивовано тим, що 02.09.2022 року позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 11000 доларів США строком до 15.12.2022 р. зі сплатою відсотків в розмірі 5% щомісячно, що підтверджується розпискою. Також, цього дня відповідач отримав від позивача грошові кошти в розмірі 7636 доларів США без щомісячних відсотків та зобов`язався повернути кошти двома частинами першу частину НОМЕР_1 доларів США до 30.09.2022 року, а іншу частину до 15.12.2022 року. Відповідач зобов`язання щодо повернення коштів не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 28 536 доларів США, з яких: 18 636 доларів США основна заборгованість, 9900 доларів США відсотки за користування коштами.

Ухвалою від 20.09.2023 року позовну заяву прийнято до провадження за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 08.11.2023 року прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою суду від 21.02.2024 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

04.04.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на заяву про збільшення позовних вимог датовану 27.03.2024 року. Відповідно до яких сторона відповідача заперечувала наявність боргу за борговими розписками від 02.09.2022 року, оскільки такого боргу не існує, однак відповідач позбавлений можливості бути в суді та надати зразки підписів з метою проведення почеркознавчої експертизи на предмет доведеності своєї позиції. При цьому обгрунтовуючи свою позицію щодо стягнення винагороди 5% за кожен день користування грошима, сторона відповідача фактично визнала, що сторони уклали договір позики, зазначивши, що сторони договору позики досягли згоди стосовно сплати винагороди за користування сумою позики у вигляді 5 % за кожен місяць користування грошима, однак не погоджувалася з періодом стягнення таких відсотків, оскільки вважає, що відсотки мають бути нараховані в межах дати повернення позики не пізніше 15.12.2022 року, тобто за період з 02.09.2022 року по 15.12.2022 року.

Ухвалою суду від 04.04.2024 року прийнято заяву представника позивача про збільшення позовних вимог.

Представник позивача адвокат Мельніченко В.А. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача адвокат Руденко Г.В. в судовому засіданні щодо задоволення позовних вимог заперечила, просила відмовити в їх задоволенні. Додатково пояснила, що відповідач боргів перед позивачем не має, розписки підписував під тиском позивача, однак докази на підтвердження даних обставин у сторони відповідача відсутні.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, суд враховує наступне.

Судом встановлено, що 02.09.2022 року ОСОБА_2 у позивача взяв кошти в сумі 11 000 (одинадцять тисяч) доларів США під щомісячні відсотки 5% користування коштами та зобов`язувався повернути їх до 15 грудня 2022 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою (а.с.102).

Також, з 02.09.2022 року відповідач взяв у позивача 7636 (сім тисяч шістсот тридцять шість) доларів США та зобов`язувався їх повернути двома частинами, перша частина 4849 до 30 вересня 2022 року, іншу частину до 15 грудня 2022 року, що підтверджується власноруч написаною розпискою (а.с.101).

Відповідно до умов розписок, разом відповідач отримав від позивача 18636 (11000+ 7636) доларів США, а також щомісячні (5%) в сумі 5500 доларів США які зобов`язався повернути до 15.12.2022 року, а частину до 30.09.2022 року.

Однак, у визначений в розписках строк, відповідач грошові кошти не повернув.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач, крім переданих відповідачу в позику коштів на загальну суму 18 636 доларів США, просив стягнути відсотки в розмірі 5 % від суми боргу, що складає 550 доларів США за місяць х 10 місяців = 5 500 доларів.

Відповідно дост.1046 ЦК Україниза договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно дост.1047 ЦК Українидоговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Частиною першоюстатті 1049 ЦК Українивстановлено, що за договором позики на позичальникові лежить зобов`язання повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи, як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 723/304/16-ц, від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц).

Суд враховує, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення ч.1ст.1046 ЦК України, а також ч.1ст.1049 ЦК Україниналежним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Статтею 545 ЦК Українивизначено, що прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку. У разі відмови кредитора повернути борговий документ або видати розписку боржник має право затримати виконання зобов`язання. У цьому разі настає прострочення кредитора.

Отже, наявність оригіналу боргової розписки у позивача, свідчить про те, що боргове зобов`язання не виконане.

Враховуючи наведене, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що між позивачем та відповідачем наявні цивільно-правові відносини, на які розповсюджуються положенняглави 71 параграфу 1 ЦК Українищодо договору позики.

В судовому засіданні судом досліджено оригінали боргових розписок від 02.09.2022 р (а.с.101,102).

Як вбачається із тексту розписок, відповідач ОСОБА_2 отримав в борг від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 11000 доларів США строком до 15.12.2022 р. та зобов`язався повернути кошти тасплатити відсотки в розмірі 5% від позиченої суми кожного місяця, а також грошові кошти в сумі 7636, які зобов`язався повернути частинами першу частину НОМЕР_1 доларів США до 30.09.2022 року, іншу частину залишок до 15.12.2022 року.

В матеріалах справи відсутні докази, що спростовують дійсність укладеного між сторонами договору позики.

Відтак, наявні у справі розписки, є доказом наявності боргового зобов`язання позичальника перед позикодавцем та отримання позичальником суми позики, яка підлягає поверненню позикодавцю.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК Україниодностороння відмова від договору не допускається, а зобов`язання має виконуватись належним чином.

За змістом статті 524 ЦК України, грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст. 533 ЦК України, грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Згідно укладеного між сторонами договору позики суму позики надано в іноземній валюті - доларах США та позика мала бути повернена в доларах США.

У постанові Великої палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц викладено правовий висновок, згідно якого заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, не суперечить чинному законодавству.

Верховний Суд у постанові від 31.01.2024 р. у справі № 753/14634/22 зазначив, що відповідно до ст. 533 ЦК України сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язаннями визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові ВС від 07.07.2020 р. у справі № 296/10217/15-ц.

Щодо можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що нею висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04.07.2018 року у справі № 761/12665/14-ц (провадження № І4-134цс18). Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти у визначений строк позивачу не повернув, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу за розпискою від 02.09.2022 року в розмірі 11 000 доларів США та боргу за розпискою від 02.09.2022 року в розмірі 7636 доларів США, що підлягає сплаті в гривнях за офіційним курсом Національного банк України, встановленому для відповідної валюти на день платежу.

Вирішуючи позов в частині стягнення процентів від суми позики суд виходить з наступного.

Умовами розписки сторони узгодили, обов`язок позичальника щомісяця сплачувати проценти за правомірне користування коштами у розмірі 5 процентів, що визначена у доларах США. Також визначили строк дії повернення боргу до 15.12.2022 року.

Відповідно до розрахунку представника позивача наведеного в заяві про збільшення позовних вимог загальна сума боргу за відсотками за період з вересень 2022 року по березень 2024 року складає 9900 доларів США (а.с.126-127). Однак суд не погоджується з таким розрахунком, виходячи з наступного.

Велика Палата Верховного Суду в п. 91 постанови від 28 березня 2018 року по справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК Україниправо кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Проте така вимога стороною позивача заявлена не була.

Вказане свідчить, що позикодавець не вправі нараховувати проценти за користування позикою після закінчення строку повернення позики, тобто після 15.12.2022 року. Права та інтереси позивача забезпечені частиною другоюстатті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

За таких обставин, шляхом математичних розрахунків можливо встановити, що відповідач повинен був повернути позивачу за борговою розпискою від 02.09.2022 року основний борг в сумі - 11000 доларів СШАта 2200 доларів СШАвідсотки за користування позикою за період з 02.09.2022 року по 15.12.2022 року.

При цьому з розрахунку заборгованості, складеного представником позивача у заяві про збільшення позовних вимог, вбачається, що останнім було здійснено нарахування відсотків за користування кредитними коштами аж до березня 2024 року, тобто поза межами строку дії розписки.

В силу вимогст. 536 ЦК Українирозмір процентів, що відповідач зобов`язаний сплатити позивачу за користування коштами за період 4 місяці становить 2200 доларів США (1100 дол. США х 5% (550 дол. США х 4 місяці).

Отже, у правомірному користуванні відповідача грошові кошти належні ОСОБА_1 перебували 4 місяці, у період з 02.09.2022 по 15.12.2022 року.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що поза межами строку дії розписки, а саме після 15 грудня 2022 року позивач не має правових підстав для нарахування відсотків, а тому такі вимоги є безпідставними.

Враховуючи вказане суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування грошовими коштами підлягають задоволенню частково в сумі 2200 доларів США.

За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за розпискою від 02.09.2022 основного боргу в сумі 11000 доларів США, 5 відсотки в місяць за період позики, що становить 2200 доларів США та основного боргу за розпискою від 02.09.2022 в сумі 7636 доларів США, всього заборгованості на загальну суму 20836 доларів США.

Водночас, згідно з п.3 ч.2ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.

Позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 10 150,95 грн. та заявлено позовні вимоги про стягнення 28536 доларів США

Судом задоволено позовні вимоги на суму 20836 доларів США (що еквівалентно 761 764,16 грн), що становить 73,01% від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 7411,21 гривень (20836 доларів США х 100 : 28536 = 73,01 %, 10 150,95 х 73,01% = 7411,21 грн).

Крім того, 29.05.2023 року Новоукраїнським районним судом Кіровоградської області винесено ухвалу, якою накладено арешт на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення, загальною площею 736,1 кв.м (реєстраційний номер майна 33455999), кадастровий номер 3524010100:50:511:0008, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на праві приватної власності (а.с.25).

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи з приводу скасування заходів забезпечення позову не надходило, а тому встановлені судом заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили, що відповідає вимогам ч.7 ст.158 ЦПК України.

Керуючись ст. ст.509,525,526,599,610,625,629,1046,1047,1049,1050 ЦК України, ст. ст.10,13,81,89,141,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розписками - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , борг за розпискою від 02.09.2022 основного боргу в сумі 11000 доларів США, 5 відсотки в місяць за період позики, що становить 2200 доларів США та основного боргу за розпискою від 02.09.2022 в сумі 7636 доларів США, всього заборгованості на загальну суму 20 836 (двадцять тисяч вісімсот тридцять шість) доларів США.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , судовий збір в розмірі 7 411 (сім тисяч чотириста одинадцять) гривень 21 копійку.

В іншій частині позовних вимог - відмовити

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття.

Повний текст рішення складено 22.05.2024 року.

Суддя: А. А. Русіна