Рішення

від 17.05.2024 по справі 303/3345/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №303/3345/23

2/303/515/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2024 року м.Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

у складі головуючого-судді Куцкір Ю.Ю.

з участю секретаря судових засідань Славич М.В.

представника позивача Запотічний А.І.

представника третьої особи ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Мукачево цивільну справу за позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про конфіскацію земельних ділянок та за позовною заявою представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про визнання удаваним договорів про встановлення права користування земельними ділянками та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Мукачівська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про конфіскацію земельних ділянок.

Позов мотивований тим, що відповідач ОСОБА_3 є громадянкою російської федерації і 08.10.2019 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину, прийняла у спадщину за померлим батьком ОСОБА_5 чотири земельні частки (пай), а саме:

- земельну ділянку для ведення товарного сільскогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:03:001:0008, площею 3,5415 га;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:03:001:0012, площею 3,5305 га;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:01:011:0076, площею 1,9079 га;

- земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:01:011:0077, площею 1,8996 га.

Всі вищезазначені земельні ділянки розташовані на території колишньої Макарівської сільської ради Мукачівського району (на даний час Мукачівська ОТГ).

Проте, відповідачем ОСОБА_3 у продовж строку, встановленого ч.4 ст.81 ЗК України, не відчужено земельні ділянки, тому вона, згідно вимог ст.145 ЗК України, підлягає конфіскації на користь держави.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 10.05.2023 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження. Також вказаною ухвалою відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву, а третій особі, в цей же строк, для подання письмового пояснення щодо позову.

У свою чергу, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 подав до суду позовну заяву до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про визнання удаваним договорів про встановлення права користування земельними ділянками та визнання права власності.

Позов мотивований тим, що дві вищезазначені земельні ділянки, за кадастровими номерами 2122785400:03:001:0008 та 2122785400:03:001:0012 перебувають у користуванні, тобто у фактичному володінні ОСОБА_4 згідно договорів про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 17.10.2019 року, укладених між ОСОБА_3 , як власником та ОСОБА_4 , як землекористувачем, посвідчених приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Е.Ю. та зареєстрованих в реєстрі за №2035 та №2036. В дійсності право власності за такими земельними ділянками підлягає визнанню за ОСОБА_4 , оскільки після набуття ОСОБА_3 права власності на вказані земельні ділянки, остання мала намір їх відчужити, вона запропонувала ОСОБА_4 їх придбати за ціною в 96 250 гривень кожну, на що ОСОБА_4 погодився. У свою чергу, на той час була заборона купівлі-продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які перебувають у приватній власності громадян. Така заборона продовжувала діяти аж до моменту прийняття 31.03.2020 року ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення».

З огляду на дію вказаного мораторію ОСОБА_3 запропонувала ОСОБА_4 укласти договір емфітевзису, який за своєю формою та змістом, а також за реальним розумінням сторін договору, переслідує мету його укладення, відповідає договору купівлі-продажу, зокрема, наявністю обов`язкової умовою попередньої сплати на користь власника суми грошових коштів за земельні ділянки, яка водночас відповідала узгодженій сумі продажу таких земельних ділянок.

17.10.2019 року у зв`язку із укладенням договорів емфітевзису від 17.10.2019 року ОСОБА_3 передала, а ОСОБА_4 прийняв в довгострокове користування вищезазначені дві земельні ділянки, що підтверджується актами приймання-передачі земельної ділянки в довгострокову оренду, строком до 100 років.

Беручи до уваги вищенаведене, а також зміст договорів емфітевзису від 17.10.2019 року є достатні підстави стверджувати, що в дійсності з огляду на наявність встановленого на той час мораторію на продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладаючи відповідні договори сторони мали на меті укласти інший правочин, а саме договір купівлі-продажу спірних земельних ділянок.

Договори емфітевзису від 17.10.2019 року містять всі істотні умови для договору купівлі-продажу земельної ділянки такі як предмет, ціну та нотаріальне посвідчення. Сторони діяли свідомо для досягнення іншої мети ніж передання земельної ділянки у користування ОСОБА_4 , а саме їх безповоротне відчуження у власність останнього. Додатковою обставиною, яка підтверджує у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 умислу укласти саме договір купівлі-продажу є те, що посвідчуючи договори емфітевзису сторони додатково передбачали набрання чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення (відкриття ринку землі в Україні), а відтак і можливість укладання договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок в майбутньому, у зв`язку із чим 17.10.2019 року ОСОБА_3 згідно довіреності уповноважила ОСОБА_6 на представництво її інтересів при користуванні земельними ділянками для подальшого укладання із ОСОБА_4 відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок. Водночас, одночасне укладання договорів емфітевзису від 17.10.2019 року та наявність як зі сторони ОСОБА_3 , так зі сторони її довірителя дій щодо відкладення підписання з ОСОБА_4 договору купівлі-продажу спірних земельних ділянок, оскільки по факту прирівнювали договори емфітевзису до договору купівлі-продажу, наступне звернення Мукачівської окружної прокуратури з позовом про їх конфіскацію призвело до порушення прав ОСОБА_4 на перехід права власності на відповідне майно, як могло б бути внаслідок належного укладення договору купівлі-продажу такого.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.02.2024 року замінено статус ОСОБА_4 у даній справі з третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору. Також, позовну заяву представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про визнання удаваним договорів про встановлення права користування земельними ділянками та визнання права власності було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про конфіскацію земельних ділянок. Крім цього, відповідачам у п`ятнадцятиденний строк, з дня вручення даної ухвали, запропоновано подати відзив на позовну заяву, а третій особі, в цей же строк, для подання письмового пояснення щодо позову представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

У свою чергу, Мукачівська окружна прокуратура подала до суду відзив на позовну заяву поданої третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору ОСОБА_4 , в якому заперечила щодо задоволення позовних вимог, оскільки станом на час укладення договорів емфітевзису між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 діяла заборона на продаж земель сільськогосподарського призначення. Таким чином, враховуючи такий факт, укладення договорів купівлі-продажу земельних ділянок з точки зору відповідності чинному законодавству було не можливим, а укладення договорів, які у завуальованій формі передбачали б відчуження таких земель свідчить про пряме порушення вимог закону, що в свою чергу має наслідком їх недійсність через суперечність його змісту нормам ЦК України, ЗК України, а також інтересам держави і суспільства. Крім цього, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_6 на представництво її інтересів щодо вчинення ряду дій відносно земельних ділянок, проте з часу відкриття ринку землі, ні ОСОБА_3 , ні її повіреним ОСОБА_6 не було вчинено жодних дій щодо відчуження спірних ділянок на користь ОСОБА_4 .

Представник Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області - Бокша С.І. подала до суду письмове пояснення щодо позову в якому зазначає, що ОСОБА_3 будучи іноземною громадянкою, упродовж року після набуття права власності на земельні ділянки, а саме з 08.10.2019 року і по даний час не відчужила їх, а отже є підстави для їх конфіскації на користь держави і тому не заперечують щодо задоволення первісних позовних вимог.

Представник позивача Мукачівської окружної прокуратури - Запотічний А.І. в судовому засіданні підтримав первісний позов та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у ньому, а у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 просив суд відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причину неявки суд не повідомила, відзив на позовну заяву не подала.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - ОСОБА_2 в судовому засіданні подану ним позовну заяву підтримав та просив суд її задовольнити, а у задоволенні первісного позову, в частині двох земельних ділянок щодо яких укладено договори права користування, відмовити.

Представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ТзОВ «Агро-Лучки» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причину неявки суд не повідомила, письмове пояснення щодо позову не подав.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що на його ім`я відповідач ОСОБА_3 була видана довіреність, якою остання уповноважила його бути її представником і залишила номер мобільного телефону, якщо знадобиться для оформлення документів. У відповідача ОСОБА_3 були дві земельні ділянки і зі слів останньої, вона їх продала ОСОБА_4 , який за них розрахувався. Будь-які інші договори він не укладав.

Заслухавши пояснення сторін, свідка та дослідивши матеріали справи, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо, шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №322906526 від 15.02.2023 року, №322893948 від 15.02.2023 року, №322900799 від 15.02.2023 року, №322884964 від 15.02.2023 року вбачається, що:

- земельна ділянка, кадастровий номер 2122785400:01:011:0076, площею 1,9079 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_3 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2122785400:03:001:0012, площею 3,5305 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Макарівська сільська рада, урочище «Старі виноградники», на праві власності належить ОСОБА_3 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2122785400:03:001:0008, площею 3,5415 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, Макарівська сільська рада, урочище «Старі виноградники», на праві власності належить ОСОБА_3 ;

- земельна ділянка, кадастровий номер 2122785400:01:011:0077, площею 1,8996 га, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена за адресою: АДРЕСА_1 , на праві власності належить ОСОБА_3 (Т.1, а.с. 14-25).

Згідно Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості), що перебували у власності у ОСОБА_5 та ОСОБА_7 які розташовані на території Макарівської сільської ради, в межах населеного пункту, передано у приватну власність ОСОБА_3 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом (Т.1, а.с. 26-97).

Із листа ГУ ДМС України в Закарпатській області №3.1.7 вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрованою/знятою з реєстраційного обліку не значиться (Т.1, а.с. 98).

Як вбачається із Довідок про оціночну вартість об`єкта нерухомості, оціночна вартість:

- земельної ділянка, кадастровий номер 2122785400:03:001:0008, становить 84 590,10 гривень;

- земельної ділянка, кадастровий номер 2122785400:03:001:0012, становить 84 344,77 гривень;

- земельної ділянка, кадастровий номер 2122785400:01:011:0076, становить 39 023,27 гривень;

- земельної ділянка, кадастровий номер 2122785400:01:011:0077, становить 38 968,12 гривень (Т.1, а.с. 99-110).

Відповідно до Свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 08.10.2019 року спадкоємцем зазначеного у заповіті майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дочка ОСОБА_3 , мешканка АДРЕСА_2 , (Т.1, а.с. 111-114).

17.10.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений Договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису), кадастровий номер 2122785400:03:001:0008 (Т.1, а.с. 122-125).

29.07.2021 року між ОСОБА_3 та ТзОВ «Агро-Лучки» був укладений договір оренди земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, а саме земельних ділянок, кадастровий номер 2122785400:01:011:0076 та 2122785400:01:011:0077 (Т.1, а.с. 126-135).

Згідно Довіреності від 17.10.2019 року, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_6 вчиняти від її імені дії, а саме представляти інтереси при користуванні належними їй на праві приватної власності земельними ділянками: земельними ділянками, кадастровий номер 2122785400:03:001:0008 та 2122785400:03:001:0012 (Т.2, а.с. 108, 109).

Таким чином, судом встановлено, що після набуття земельних ділянок у власність, відповідач ОСОБА_3 у передбачений законом строк, тобто протягом року їх не відчужила.

Дані правовідносини регулюються нормами Земельного кодексу України.

Згідно із статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Згідно із ч.3 ст.81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом ч.4 ст.81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч.2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 частини 1 статті 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач ОСОБА_3 порушила визначену ст.ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст.ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та як іноземний громадянин, не відчужив її упродовж року після набуття права власності і на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яку відповідачка незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Таким чином, враховуючи, що ОСОБА_3 будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку, не відчужила їх, а тому є підстави для їх конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч.4 ст.145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику.

Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що первісні позовні вимоги є підставними і обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Що стосується позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про визнання удаваним договорів про встановлення права користування земельними ділянками та визнання права власності, то суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Частиною 1 ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч.1. ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За правилом ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч.3 ст.203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

За удаваним правочином сторони умисно оформлюють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права та обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину (ст.235 ЦК України).

Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 ЦК України має визнати, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Вказані висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/14890/16-ц (провадження № 14-498цс18).

У відповідності до вимог ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Тобто, заявляючи вимогу про визнання правочину удаваним, заявник має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети, ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов`язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Стаття 655 ЦК України закріплює законодавче визначення договору купівлі-продажу, згідно з яким за цим договором одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що у п.1.1 договору передбачено, що власник надає землекористувачу, а землекористувач приймає в користування від власника земельну ділянку з метою її використання для сільськогосподарських потреб (амфітевзис).

Крім цього, у пункті 5.5 договору зазначено, що у разі набрання чинності закону про обіг земель сільськогосподарського призначення відкриття ринку землі в Україні, дозволу купівлі-продажу земельних ділянок сільгосппризначення та волевиявлення власника продати земельну ділянку, стосовно якої укладено договір, землекористувач має першочергове право на її купівлю за ціною та іншими умовами, які обере власник.

Також, п.9.4 Договору передбачено, що сторони підтверджують, що договір відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру фіктивного та удаваного правочину, укладається за їх волею, без будь-якого застосування фізичного чи психічного тиску та на вигідних умовах і не є результатом впливу тяжких обставин.

Отже, сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердили своє вільне волевиявлення на укладення саме договору про встановлення права користування земельними ділянками та відповідність такого волевиявлення їх внутрішній волі, усвідомлюючи, що їх дії спрямовані на реальне настання правових наслідків саме за договором про встановлення права користування земельними ділянками,тобто воля сторін на укладення зазначеного договору зафіксована у нотаріально посвідченому договорі.

Таким чином, враховуючи зазначені пункти Договорів судом встановлено, що з моменту відкриття ринку землі, а саме з моменту прийняття ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020 року, який набув чинності 01.07.2021 року, ні ОСОБА_3 , ні її представником ОСОБА_6 не було виявлено волевиявлення щодо відчуження земельних ділянок та ними не було вчинено жодних дій щодо відчуження спірних земельних ділянок на користь ОСОБА_4 .

У свою чергу, матеріали справи не містять доказів про намір сторін укласти інший договір, ніж Договір про встановлення права користування земельними ділянками і таких доказів третя особа та його представник, у порушення вимог ст.ст.12, 81 ЦПК України, суду не надали.

Оскільки третьою особою не надано доказів наявності волі сторін оспорюваного договору, спрямованої на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені укладеним між ними правочином, суд не бере до уваги їх твердження про те, що сторони мали на меті приховати договір купівлі-продажу земельної ділянки, а тому у задоволенні позову третьої особи слід відмовити.

Щодо заходів забезпечення позову, вжитих згідно ухвали Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2023 року у даній справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч.7, 8 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення.

Враховуючи, що учасниками справи не заявлено вмотивованого клопотання про скасування арешту земельної ділянки та заборони ОСОБА_3 вчиняти певні дії стосовно спірних земельних ділянок, то такі заходи забезпечення позову продовжують діяти відповідно до положень ст.158 ЦПК України.

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 81, 145 ЗК України, ст.ст.16, 346, 354 ЦК України та керуючись ст.ст. 141, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Мукачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області до ОСОБА_3 , третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про конфіскацію земельних ділянок - задовольнити повністю.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельну ділянку ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:03:001:0008, площею 3,5415 га, яка знаходиться за межами населенного пункту с.Макарьово Мукачівського району Закарпатської області в урочищі «Старі виноградники», вартістю 84 590,10 гривень.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельну ділянку ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:03:001:0012, площею 3,5305 га, яка знаходиться за межами населенного пункту с.Макарьово Мукачівського району Закарпатської області в урочищі «Старі виноградники», вартістю 84 344,77 гривень.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельну ділянку ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:01:011:0076, площею 1,9079 га, яка знаходиться за межами населенного пункту с.Макарьово Мукачівського району Закарпатської області в урочищі «21 коцка», вартістю 39 023,27 гривень.

Конфіскувати у власність держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області земельну ділянку ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за кадастровим номером 2122785400:01:011:0077, площею 1,8996 га, яка знаходиться за межами населенного пункту с.Макарьово Мукачівського району Закарпатської області в урочищі «21 коцка», вартістю 38 968,12 гривень.

В задоволенні позову представника третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 - ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки» про:

- визнання удаваним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17.10.2019 року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Е.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2035;

- визнання удаваним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17.10.2019року, посвідчений приватним нотаріусом Мукачівського районного нотаріального округу Федоренко Е.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №2036;

- визнання за ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2122785400:03:001:0008, площею 3,5415 га, яка розташована в урочище "Старі виноградники" Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;

- визнання за ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2122785400:03:001:0012, площею 3,5305 га, яка розташована в урочище "Старі виноградники" Макарівської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь Закарпатської обласної прокуратури (р/р НОМЕР_3 , код 02909967, МФО 820172 ДКС України) сплачений судовий збір у розмірі 10 736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень.

Позивач: Мукачівська окружна прокуратура, місце знаходження: м.Мукачево, вул.Андрія Літуна, буд.15, Закарпатська область.

Відповідач: ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ТзОВ «Агро-Лучки», код ЄДРЮОФОПГФ 30765096, місце знаходження: с.Великі Лучки, вул.Мукачівська, 237Б, Мукачівський район, Закарпатська область.

Повний текст рішення суду складено 17.05.2024 року.

Головуючий Ю.Ю. Куцкір