Постанова

від 16.05.2024 по справі 354/678/15-ц

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/678/15-ц

Провадження № 22-ц/4808/624/24

Провадження № 22-ц/4808/643/24

Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т. Л.

Суддя-доповідач Барков В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого судді: Баркова В. М.,

суддів: Девляшевського В. А.,

Мальцевої Є. Є.,

секретар: Кузів А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України на ухвалу Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року, та рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року, та апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року в складі судді Ваврійчук Т. Л., ухвалені в м. Яремче, Івано-Франківської області, у справі за позовом Першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору-Національний Банк України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

ВСТАНОВИВ:

У вересні2015року першийзаступник прокурораІвано-Франківськоїобласті в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 028020 від 22 вересня 2002 року площею 0,2110 га та зобов`язання відповідачки повернути вказану земельну ділянку, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Івано-Франківської області з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Позовні вимоги мотивовано тим, що 22 вересня 2002 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12 вересня 2002 року № 32 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,2110 га, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за вчиненням злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, та ОСОБА_5 , за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України. Разом із тим, у ході судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_2 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови». У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 32 від 12 вересня 2002 року в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок фізичним особам, зокрема і відповідачці ОСОБА_1 .

Посилаючись на вказані обставини, з метою захисту інтересів держави, перший заступник прокурора Івано-Франківської області просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ № 028020 від 22 вересня 2002 року; зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,2110 га, яка розташована в ділянці «Вишня» у с. Поляниця Яремчанської міської ради з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчаського міського суду від 04 лютого 2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ТзОВ «Зірка Буковелю».

Ухвалою Яремчаського міського суду від 26 квітня 2016 року до участі у даній справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Національний Банк України.

У січні 2021 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області подав заяву в порядку ст. 49 ЦПК України про зміну предмету позову, відповідно до якої прокурор просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ №028020 від 22 вересня 2002 року площею 0,2110 га та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» вказану земельну ділянку, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 24 травня 2022 року замінено первісного відповідача у справі, а саме: ТзОВ «Зірка Буковелю» на належного відповідача АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 24 травня 2022 року задоволено частково клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Шургот О. В. про залишення позову без розгляду. Позовні вимоги першого заступника прокурора Івано-Франківської області прокурора в частині позовних вимог в інтересах держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду. У частині задоволення клопотання про залишення без розгляду позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору-Національний Банк України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України відмовлено.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 06 квітня 2023 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Ухвалою Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року провадження у даній справі в частині заявленої позовної вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки площею 0,2110 га, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га, кадастровий номер 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Надвірнянського району Івано-Франківської області з чужого незаконного володіння у державну власність в особі Державного агентства лісових ресурсів України закрито, роз`яснено прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Рішенням Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року у задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської області про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати, справу для продовження розгляду направити до суду першої інстанції.

Обґрунтовує апеляційну скаргу тим, що вимоги про визнання недійсним державного акту, виданого фізичній особі та повернення спірної земельної ділянки є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд, з огляду на положення частини 1 статті 2 ЦПК України.

Окрім того, зазначає, що у даній справі господарських правовідносин між Державним агентством лісових ресурсів і ДП «Ворохтянське лісове господарство» з одного боку, та АТ КБ «ПриватБанк» з іншого з приводу спірної земельної ділянки не виникало, що у свою чергу виключає можливість розгляду вказаного спору в порядку господарського судочинства.

Також зазначає, що не можна погодитися з висновками суду про те, що учасниками спірних правовідносин є юридичні особи, і як наслідок розгляд зазначених вимог повинен відбуватися в господарському суді. Адже, предметом розгляду справи є правовідносини визнання недійсним первинного державного акту на право власності фізичної особи та витребування земельної ділянки у юридичної особи, якій ця земля в подальшому була відчужена.

В апеляційній скарзі на рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури посилається на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позові у зв`язку з обранням позивачем неналежного способу захисту в частині визнання недійсним державного акта, оскільки повернення спірної земельної ділянки не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки із володіння позивача. Ефективність обраного прокурором способу захисту шляхом визнання недійсним державного акта на право власності підтверджується і судовою практикою.

В апеляційній скарзі на рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року, представник АТ КБ «ПриватБанк» посилається на порушення судом норм процесуального права, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить змінити мотивувальну частину рішення суду про відмову в задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця, виключивши з неї висновки з питань, що стосуються обставин набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця та її подальшого відчуження.

Залишити без змін резолютивну частину рішення суду про відмову в задоволенні позову першого заступника прокурора Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агенства лісових ресурсів України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку площею 0,2110 га в с. Поляниця.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд відмовляючи у задоволенні позову з підстав неналежності обраного прокурором способу захисту порушеного права, суд безпідставно вдався до встановлення обставин законності державного акту на право власності на земельну ділянку, а також обставин законності її набуття та подальшого відчуження ОСОБА_1 , тобто фактично перейшов до розгляду спору у справі по суті. Хоча дані обставина не підлягли встановленню, враховуючи, що в основу такого рішення було покладено висновок про неефективність обраного прокурором способу захисту, що свідчить про порушення судом норм процесуального права та неврахування висновків Верховного Суду, викладених зокрема в постановах від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі 925/642/19, від 11 травня 2023 року у справі № 904/1043/22.

Окрім того, судом не наведено жодних мотивів відхилення аргументів учасників справи, а саме відповідачів та третіх осіб, викладених у відзивах на позовну заяву та письмових поясненнях. Такі аргументи відображені детально в описовій частині оскаржуваного рішення, однак їм не була надана оцінка, що прямо слідує зі змісту мотивувальної частини рішення. Також, викладені в оскаржуваному рішенні висновки про те, що спірна земельна ділянка «зареєстрована на праві приватної власності за кінцевим набувачем - АТ КБ «ПриватБанк» є безпідставним та таким, що не ґрунтується на наявних в матеріалах справи документах.

До того, приймаючи оскаржуване рішення, суд безпідставно послався на постанову Галицького районного суду від 04 березня 2015 року, адже дана постанова не входить до переліку підстав передбачених частиною 6 статті 82 ЦПК України, як обов`язкова для суду. Відтак остання не має преюдиційної сили і не може визнаватися судом обов`язковою для аналізу фактичних обставин даної справи.

У відзивах на апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, АТ КБ «ПриватБанк» просить відмовити в задоволенні апеляційних скарг, посилаючись на те, що апелянтом жодним чином не доведено належність та ефективність обраного ним способу захисту права власності на земельну ділянку у вигляді визнання недійсним державного акту. Також, звертають увагу на правильність висновків суду про те, що з огляду на суб`єктний склад спору витребування майна з чужого незаконного володіння (обидві сторони спору є юридичними особами), такий спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

У відзивах на апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Національний Банк України вказує, що оскаржувана ухвала та рішення суду є правомірними, а доводи апеляційних скарг, вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У відзивіна апеляційніскарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, представник ОСОБА_1 адвокат Шургот О. В. посилається на те, що ухвала та рішення суду, є законними та обґрунтованими, адже при їх постановленні судом повністю з`ясовано обставини, що мають значення для справи, дотримано норми процесуального та матеріального права. Просить апеляційні скарги заступника керівникаІвано-Франківськоїобласної прокуратуризалишити без задоволення, а ухвалу Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року, та рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури вказує, що доводи апеляційної скарги є такими, що не заслуговують на увагу, а тому просить апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року скасувати з підстав викладених у апеляційній скарзі прокурора від 22 березня 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», представник ОСОБА_1 адвокат Шургот О. В. вказує,що оскаржуванерішення судуприйнято зпорушенням нормпроцесуального правата зневрахуванням висновківВерховного Суду.Томупросить апеляційнускаргу АТКБ «ПриватБанк» задовольнити.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання відзиву. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Представники Державного агентства лісових ресурсів України, Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області та ДП «Ворохтянське лісове господарство», а також відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи та судовими повістками за останнім відомим місцем проживання, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без їх участі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_6 , який просив скарги прокурора задовольнити, пояснення представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» Самсоновича О. А., який підтримав свою апеляційну скаргу, а також пояснення представника відповідачки адвоката Шургот О. В. та представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Національного Банку України Каратун Т. В., які підтримали апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк», дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги необхідно залишити без задоволення з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення № 3 від 11 січня 2002 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00001.

22 вересня 2002 року відповідачка ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на землю серії ІV-ІФ № 028020 на земельну ділянку площею 0,2110 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на території Поляницької сільської ради. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 72 від 12 вересня 2002 року.

23 лютого 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., реєстровий № 205-Д, ОСОБА_1 відчужила належну їй земельну ділянку ТзОВ «Зірка Буковелю».

27 травня 2008 року ТзОВ «Зірка Буковелю» на підставі рішення Поляницької сільської ради № 162 від 20 лютого 2009 року був виданий державний акт серії ЯЖ № 980460 на право власності на земельну ділянку площею 0,6342 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг, яка розташована у с. Поляниця, уч. Вишня.

30 травня 2016 року між ТзОВ «Зірка Буковелю» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., реєстровий № 994, за умовами якого ТзОВ «Зірка Буковелю» передало в іпотеку банку земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 та готельний комплекс, що знаходиться за адресою уч. Вишні, 221, с. Поляниця.

Згідно листів ДП «Ворохтянське лісове господарство» № 2/523 за листопад 2001 року, № 2/537 за грудень 2001 року, № 2/432 за жовтень 2002 року, № 2/496 за листопад 2002 року, № 2/398 за вересень 2002 року, № 2/275 за травень 2003 року вбачається, що лісгосп надавав попереднє погодження на вилучення та передачу Поляницькій сільській раді у довгострокове користування земельних ділянок відповідної площі за умови відшкодування лісогосподарських втрат, винесення меж в натурі.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 57-3/2002 від 27.08.2002 року затверджено проект встановлення межі с. Паляниця в межах території Паляницької сільської ради Яремчанської міської ради, згідно з яким площа села Паляниця складає 1730 га. Згідно плану меж, по межі від А до Б та від В до А село Поляниця межує із землями Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, по межі від Б до В- із землями Карпатського НПП.

У лютому 2004 року начальником напрямку спецпідрозділу УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру та Яремчанського міського управління земельними ресурсами за ознаками злочину, передбаченого ст.364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.

15.03.2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі №248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі на протязі 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків 64 громадянам загальною площею 13,1 на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

23.03.2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років, без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40.69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконного змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження із кримінальною справою № 248436.

21.09.2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_2 кримінальну справу №248436 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3714997 грн. без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та деревно-чагарникових насаджень в сумі 1432753,24 грн., незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002 року, №32 від 12.09.2002 року, №36 від 10.10.2002 року, №40 від 15.11.2002 року, №6 від 13.02.2003 року, №27 від 10.07.2003 року, які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про ніби-то колегіальне вирішення членами виконкому даних питань.

Постановою слідчого з ОВС прокуратури Івано-Франківської області від 25.03.2005 року ДП «Ворохтянське лісове господарство» було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі №248436 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.4 ст.190, ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України. Згідно поданої позовної заяви розмір завданих збитків визначено у сумі 6944718,90 грн.

07.02.2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №4 від 14.02.2002 року, №32 від 12.09.2002 року, №36 від 10.10.2002 року, №40 від 15.11.2002 року, №6 від 13.02.2003 року, №27 від 10.07.2003 року в частині пунктів щодо вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

01.03.2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про визнання недійсними п.п. 5,6,7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №32 від 12.09.2002 року, який ухвалою суду від 10.05.2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 року залишено без розгляду (справа № А-5/79).

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.05.2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради №27 від 10.07.2003 року (справа № А-5/78).

18.05.2005 року прокурором Івано-Франківської області був затверджений обвинувальний висновок у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцької О. М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, який скеровано на розгляд до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) у відповідності до ст.49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

При цьому судом було встановлено, що з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_2 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради Борисевича В. М. а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О. М. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду № 25 від 26.11.2001, № 28 від 27.05.2002, № 28 від 27.08.2002, № 132 від 19.09.2002, № 171 від 07.10. без зазначення року, № 25 від 15.03.2003, № 24 від 26.05.2003, № 32 від 26.06.2003, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ.

В подальшому, всупереч вимогам ст.ст. 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30.01.2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12.11.2002 року, ст. 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002 року, № 32 від 12.09.2002 року, № 36 від 10.10.2002 року, № 40 від 15.11.2002 року, № 6 від 13.02.2003 року, № 27 від 10.07.2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 .

Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за погодженням з ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14.02.2002 року, № 32 від 12.09.2002 року, № 36 від 10.10.2002 року, № 40 від 15.11.2002 року, № 6 від 13.02.2003 року, № 27 від 10.07.2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам в тому числі ОСОБА_1 площею 0,2110 га., які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради ОСОБА_4 .

На підставі зазначених документів землевпорядними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського ДЛГ та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцькій О.М., яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам п.1.16. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04.05.1999, в порушення ст. 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 12, 118 п. 2б, ст. 198 Земельного кодексу України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.

Окрім цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали, підписали, завірили печатками Поляницької сільської ради та Яремчанського міського відділу земельних ресурсів та незаконно видали державні акти про право власності на земельні ділянки, в результаті чого незаконно вилучено з державної власності 40,69 га земель державного лісового фонду вартістю 3714997,00 грн. Також, упродовж 2002-2003 років ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду. Усього внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 упродовж 2001-2004 років незаконно вилучено з державної власності всього 46,142 га земель державного лісового фонду, чим заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 6944718,89 грн. та спричинено тяжкі наслідки.

Рішенням Івано-Франківської обласної ради №493-18/2008 затверджено проект землеустрою щодо внесення змін у межі населеного пункту с. Поляниця Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради та змінено межі населеного пункту с. Поляниця, включивши в його межі земельні ділянки загальною площею 650,0 га. Загальна площа населеного пункту становитиме 2380,0 га.

27.08.2015 року прокуратура Івано-Франківської області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направила на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлення за вих. №05/1-526вих-15 в якому вказала про те, що з моменту винесення постанови Галицького районного суду від 04.03.2015 року у кримінальній справі № 248436, якою встановлено що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,2110 га на ділянці «Вишня» не приймалося, а було підроблене, а вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» та знаходиться у кварталі 24 виділ 21 Поляницького лісництва, лісгоспом не вжито жодних заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки у державну власність. Із урахуванням наведеного прокурор, зважаючи на відсутність належного реагування з боку уповноважених державних органів, повідомив про наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Держлісагентства та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області №1047/05-05/20 від 26.09.2017 року відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем за ДП «Ворохтянське лісове господарство» станом на 01.01.2002 року обліковувалась земельна ділянка площею 4358,50 га; станом на 01.01.2003 року - площею 4176,9143 га; станом на 01.01.2005 року-площею 4067,9754 га; станом на 01.01.2007 року-площею 3998,5893 га; станом на 01.01.2008 року-площею 3913,60 га; станом на 01.01.2009 року-площею 3559,6419 га; станом на 01.01.2010 року-площею 3558,6519 га; станом на 01.01.2016 року-площею 3558,6519 га, з яких 1287,8826 га в межах населеного пункту. Площа населеного пункту с. Поляниця згідно облікованих даних форми 6-зем станом на 01.01.2002 року становила 429,7240 га; станом на 01.01.2003 року-1730,00 га; з 01.01.2008 року по 01.01.2017 року площа села не змінювалась та становить 2380,00 га.

Листом від 08.11.2021 року за вих. №12-12/9212-21 Держлісагентство повідомило про те, що з постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року Держлісагентству було відомо про залишення без розгляду позову ДП «Ворохтянське лісове господарство», поданого у кримінальній справі № 1-6/11. При надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури повідомлень про звернення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагенства та лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», Держлісагентство завжди підтримувало зазначені позови через об`єктивну неможливість самостійного звернення до суду, однак відповідна документація знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а тому не заперечують щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що вимоги про визнання незаконним (недійсним) і скасування рішення органу влади про надання земельної ділянки у власність за певних умов можна розглядати як вимоги про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, якщо саме це рішення створює відповідну перешкоду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункт 11.10)). Інакше кажучи, перешкоду у користуванні та розпорядженні зазначеною ділянкою лісогосподарського призначення у вигляді відповідного рішення органу влади про її відчуження, на підставі якого державна реєстрація права власності не відбулася (якщо це рішення справді створює таку перешкоду), власник може усунути за негаторним позовом, зокрема про визнання незаконним скасування відповідного рішення.

Тоді як для витребування майна оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскарження всього ланцюга договорів та інших правочинів щодо спірного майна, державних актів на право власності тощо не є необхідними й ефективними способами захисту прав власника. Останній у межах провадження про витребування майна із чужого володіння вправі стверджувати, зокрема, про незаконність відповідного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування без заявлення вимоги про визнання його незаконним, недійсним. Таке рішення за умови його невідповідності закону не зумовлює юридичних наслідків, на які воно спрямоване (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (пункти 38-39), від 1 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (пункти 46-47), від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (пункти 6.25, 6.27),від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (пункти 34-35), від 1 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 52), від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (пункт 50), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 49), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц(пункти 109, 148, 150, 151, 153, 167), від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18 (пункти 11.7-11.8)).

З огляду на вказане, якщо на підставі рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування про відчуження земельної ділянки лісогосподарського призначення відбулася державна реєстрація права власності на це майно, власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, і для такого витребування оскарження рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є необхідним й ефективним способом захисту права власності. У разі встановлення незаконності таких рішень органів влади у спорі про витребування земельних ділянок суд вказує про це лише у мотивувальній частині його рішення.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, а тому доводи апеляційної скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в цій частині є безпідставними.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

Суд першої інстанцій, вирішуючи спір у цій справі у частині вимог до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування майна у порядку цивільного судочинства, врахував зазначені положення закону та те, що позовні вимоги юридичної особи заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України про витребування нерухомого майна із незаконного володіння заявлені до іншої юридичної особи АТ КБ «ПриватБанк» та правильно вважав, що учасниками спору є держава, від імені якої звернулася відповідна юридична особа, і приватна юридична особа.

Отже, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19).

Враховуючи те, що позовні вимоги до АТ КБ «ПриватБанк» мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано закрив провадження у справі в цій частині, роз`яснивши прокурору, що розгляд зазначених вимог віднесений до юрисдикції господарського суду.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантувавти особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (такий висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20)).

Оскільки встановлення правовідносин сторін з яких виник спір неможливе без встановлення фактичних обставин у справі, суд першої інстанції обґрунтовано дослідив обставини законності набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та її подальшого відчуження, відтак доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині є безпідставними.

Заміняючи відповідача у справи на АТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції в своїй ухвалі від 24 травня 2022 року (том 4 а.с. 120) зазначив, що АТ КБ «ПриватБанк» є належним відповідачем, оскільки на час розгляду справи є власником спірної земельної ділянки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно № 173837464 від 15 липня 2019 року. При цьому в судовому засіданні суду першої інстанції від 24 травня 2022 року представник АТ КБ «ПриватБанк» доказів тому, що спірна земельна ділянка не входить до складу земельної ділянки право власності на яку зареєстроване за АТ КБ «ПриватБанк» не надав, ухвалу суду від 24 травня 2022 року не оскаржував.

У своєму відзиві на позовну заяву АТ КБ «ПриватБанк» посилалося на законність набуття права власності на спірну земельну ділянку, втручання позивача у право на мирне володіння майном, а належним способом захисту прав позивача вважало відшкодування шкоди з осіб, винних у незаконному вилученні земельних ділянок.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним державного акту на право приватної власності на земельну ділянку та закриваючи провадження у справі в частині витребування земельної ділянки, суд першої інстанції встановив обставини набуття права власності відповідачів на спірне майно та зробив відповідні висновки, а також встановив належний спосіб захисту права позивачем. Тому доводи скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо не врахування його аргументів також є безпідставними.

Згідно із ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04.03.2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.

Крім того, за частиною шостою статті 82 ЦПК України, не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою. Тому не можна погодитися й з доводами скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо неналежності як доказу цієї постанови суду, оскільки правомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку входить до предмета доказування у цій справі.

Доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про порушення або неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судових рішень апеляційним судом не встановлено, тому оскаржувані рішення та ухвала підлягають залишенню без змін.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, а також апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Рішення Яремчанського міського суду від 06 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.

Судді В. М. Барков

В. А. Девляшевський

Є. Є. Мальцева