Постанова

від 20.11.2024 по справі 354/678/15-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 354/678/15-ц

провадження № 61-8410св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України,

відповідачі: Поляницька сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», Національний банк України,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року у складі судді Ваврійчук Т. Л. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року у складі колегії суддів: Баркова В. М., Девляшевського В. А., Мальцевої Є. Є. та касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року,

Короткий зміст позовних вимог

1. У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державне підприємство «Ворохтянське лісове господарство», Національний банк України, про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

2. Позов обґрунтовано тим, що 22 вересня 2002 року ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 12 вересня 2002 року № 32 видано державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,2110 га, яка розташована на ділянці «Вишня» у с. Поляниця Івано-Франківської області.

3. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України, та ОСОБА_5 за вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366 КК України.

4. Разом із тим, у ході судового розгляду цієї кримінальної справи встановлено, що Поляницький сільський голова ОСОБА_2 та інженер-землевпорядник ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міської ради, всупереч вимог законодавства, за погодженням з начальником Яремчанського міського управління земельних ресурсів, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» у Поляницького лісництва Ворохтянського Держлісгоспу загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови».

5. У подальшому були підроблені рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки з додатками, в тому числі рішення № 32 від 12 вересня 2002 року в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок фізичним особам, зокрема, і ОСОБА_1 .

6. Враховуючи вищевикладене з урахування заяви про зміну предмету позову просив суд поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії IV-ІФ № 028020 від 22 вересня 2002 та витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» земельну ділянку, яка складає частину земельної ділянки площею 0,6342 га із кадастровим номером 2611092001:22:002:0782, яка розташована на ділянці «Вишня» в с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство».

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

7. Ухвалою Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про закриття провадження у справі задоволено.

8. Провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до АТ КБ «ПриватБанк» про витребування земельної ділянки закрито, роз`яснено прокурору, що розгляд вказаної вимоги віднесений до юрисдикції господарського суду.

9. Рішенням Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку відмовлено.

10. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року апеляційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, АТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення.

11. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року та рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року залишено без змін.

12. Закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до АТ КБ «ПриватБанк» щодо витребування земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спір в указаній частині має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки прокурор звернувся до суд із позовом в інтересах держави в особі юридичної особи - Державного агентства лісових ресурсів України до юридичної особи - АТ КБ «ПриватБанк».

13. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, суди виходили із того, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

14. У червні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшли касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та АТ КБ «ПриватБанк».

15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 17 червня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

16. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 липня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».

17. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

18. У касаційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги, ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині закриття провадження у справі скасувати, направити справу в указаній частині до суду першої інстанції.

19. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає ме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 904/1083/18, від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/807/19, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18, від 23 червня 2021 року у справі № 917/1372/20, від 22 червня 2022 року у справі № 545/1575/21, від 29 червня 2022 року у справі № 466/3737/18, від 20 липня 2022 року у справі № 683/2422/19, від 02 травня 2023 року у справі № 920/225/22, від 10 травня 2023 року у справі № 920/343/22 та справі № 920/155/22, від 23 травня 2023 року у справі № 925/352/22, від 06 червня 2023 року у справі № 920/277/22, від 12 червня 2023 року у справі № 388/1347/20, від 03 серпня 2023 року у справі № 910/13049/22, від 12 вересня 2023 року у справі № 904/2720/22, від 24 лютого 2024 року у справі № 1308/1048/2012 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

20. Також підставою касаційного оскарження заявник зазначає порушення норм процесуального права, а саме: суд першої інстанції з яким погодився апеляційний суд, закрив провадження у справі з порушенням правил інстанційної юрисдикції (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

21. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано, що повернення спірної земельної ділянки, яка на праві власності належить позивачу, не є можливим без визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності, які стали підставою вибуття спірної земельної ділянки з володіння позивача.

22. Посилаючись, серед іншого, на положення статті 155 ЗК України, прокурор вказує, що обраний ним спосіб захисту порушеного права в частині визнання недійсним державного акта є ефективним.

23. Також прокурор не згодний із висновками судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

24. Заявник вказує, що у позові є дві позовні вимоги, а саме визнання недійсним державного акта та витребування земельної ділянки. Вказані вимоги є взаємопов`язаними та нерозривними між собою, що виключає їх окремий розгляд. Вимога, пред`явлена до банку, є похідною, задоволення якої залежить від визнання недійсним державного акта.

25. Зазначає, що без визнання недійсним державного акта неможливо витребувати земельну ділянку.

26. Таким чином, вважає, що вказаний спір має розглядатись в порядку цивільного судочинства.

27. У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить змінити оскаржувані судові рішення, виключивши висновки з питань, що стосуються обставин набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та подальшого її відчуження.

28. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17, від 26 лютого 2020 року у справі № 141/714/17, від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 14 липня 2020 року у справі № 904/6379/16, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 16 грудня 2021 року у справі № 428/9103/18, від 11 травня 2023 року у справі № 904/1043/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

29. Касаційна скарга мотивована тим, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту, вдалися до встановлення обставин законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

30. Вказує, що, встановивши, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині вимоги щодо визнання недійсним державного акта, суди не мали правових підстав вдаватися до аналізу доводів прокурора по суті пред`явлених вимог.

31. Крім того, заявник посилається на те, що суди безпідставно визнали преюдиційними обставини, встановлені в постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року, чим порушили положення статті 82 ЦПК України.

32. Спір у даній справі не стосується правових наслідків дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок або ухвала суду, що само по собі виключає можливість врахування як обов`язкових будь-яких обставин, що викладені в постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року.

33. Зазначає, що факт незаконності (фіктивності) рішення № 72, на підставі якого ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, не досліджувався в межах кримінальної справи № 1-6/11 й, відповідно, не був встановлений в постанові Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року.

34. Отже, оскільки висновки судів, що стосуються набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку та її подальшого відчуження, ґрунтуються виключно на позиції прокурора та його викладі обставин, що не були доведені останнім, суди безпідставно визнали їх встановленими обставинами в силу того, що відповідачі їх не спростували, тому такі висновки мають бути виключені з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційні скарги

35. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , АТ КБ «ПриватБанк», у яких вказано, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

36. Також у липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , у якому вказано, що доводи касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» щодо наявності підстав для виключення з мотивувальних частин оскаржуваних судових рішень обставин набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку та її продажу, просить задовольнити касаційну скаргу банку.

37. У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» від заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури, у якому вказано, що доводи касаційної скарги не дають підстав для задоволення скарги АТ КБ «ПриватБанк», тому просив залишити касаційну скаргу без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

38. 10 листопада 2001 року Поляницькою сільською радою на підставі рішення № 3 від 11 січня 2002 року видано Ворохтянському державному лісогосподарському підприємству державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-ІФ №002701 на земельну ділянку площею 4 358,5 га для ведення лісового господарства. Вказаний державний акт зареєстрований у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 00001.

39. 22 вересня 2002 року ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на землю серії ІV-ІФ № 028020 на земельну ділянку площею 0,2110 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану на території Поляницької сільської ради. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 72 від 12 вересня 2002 року.

40. 23 лютого 2007 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки, посвідченого нотаріусом Яремчанського міського нотаріального округу Питлюком В. І., реєстровий № 205-Д, ОСОБА_1 відчужила належну їй земельну ділянку ТОВ «Зірка Буковелю».

41. 27 травня 2008 року ТзОВ «Зірка Буковелю» на підставі рішення Поляницької сільської ради № 162 від 20 лютого 2009 року був виданий державний акт серії ЯЖ № 980460 на право власності на земельну ділянку площею 0,6342 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування готельної та господарської інфраструктури для надання туристичних послуг, яка розташована у с. Поляниця, уч. Вишня.

42. 30 травня 2016 року між ТОВ «Зірка Буковелю» та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Михайленком С. А., реєстровий № 994, за умовами якого ТОВ «Зірка Буковелю» передало в іпотеку банку земельну ділянку із кадастровим номером 2611092001:22:002:0782 та готельний комплекс, що знаходиться за адресою уч. Вишні, 221, с. Поляниця.

43. Згідно листів ДП «Ворохтянське лісове господарство» № 2/523 за листопад 2001 року, № 2/537 за грудень 2001 року, № 2/432 за жовтень 2002 року, № 2/496 за листопад 2002 року, № 2/398 за вересень 2002 року, № 2/275 за травень 2003 року вбачається, що лісгосп надавав попереднє погодження на вилучення та передачу Поляницькій сільській раді у довгострокове користування земельні ділянки відповідної площі за умови відшкодування лісогосподарських втрат, винесення меж в натурі.

44. Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 57-3/2002 від 27 серпня 2002 року затверджено проект встановлення межі с. Паляниця в межах території Паляницької сільської ради Яремчанської міської ради, згідно з яким площа села Паляниця складає 1 730 га. Згідно плану меж по межі від А до Б та від В до А село Поляниця межує із землями Поляницького лісництва Ворохтянського держлісгоспу, по межі від Б до В - із землями Карпатського НПП.

45. У лютому 2004 року начальником напрямку спецпідрозділу УСБУ в Івано-Франківській області була порушена кримінальна справа за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру та Яремчанського міського управління земельними ресурсами за ознаками злочину, передбаченого статтею 364 КК України за фактом незаконного вилучення та безоплатної передачі у приватну власність 13,1428 га земель рекреаційного призначення у с. Поляниця.

46. 15 березня 2004 року слідчим з ОВС СВ прокуратури Івано-Франківської області розпочато досудове розслідування у кримінальній справі №248436 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами Поляницької сільської ради, Карпатського державного підприємства геодезії, картографії, кадастру, Яремчанського управління земельних ресурсів при передачі протягом 2002-2003 років у приватну власність земельних ділянок для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків 64 громадянам загальною площею 13,1 га на землях рекреаційного призначення, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України.

47. 23 березня 2004 року слідчим з ОВС прокуратури Івано-Франківської області порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем посадовими особами Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, які протягом 2002-2003 років без розгляду та вирішення на сесіях Поляницької сільської ради та її виконавчого комітету, незаконно вилучили із власності Ворохтянського держлісгоспу 40,69 га земель лісового фонду в межах с. Поляниця, без згоди державних органів лісового господарства, незаконно змінили їх цільове призначення, перевівши із земельних угідь лісового фонду у землі житлової та громадської забудови, та безоплатно надали їх у приватну власність 160 громадянам для будівництва та обслуговування житлових будинків, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам.

48. Вказану кримінальну справу об`єднано в одне провадження із кримінальною справою № 248436.

49. 21 вересня 2004 року начальником відділу нагляду за додержанням законів при проведенні слідства органами прокуратури Івано-Франківської області порушено відносно ОСОБА_2 кримінальну справу № 248436 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України за фактом незаконного безоплатного вилучення у Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ 40,69 га земельних угідь лісового фонду вартістю 3 714 997 грн без відшкодування держлісгоспу втрат щодо вартості лісових та деревно-чагарникових насаджень в сумі 1 432 753,24 грн, незаконної зміни їх цільового призначення, переведення в землі житлової та громадської забудови та надання під будівництво індивідуальних житлових будинків окремим громадянам, що спричинило державним інтересам тяжкі наслідки, а також за фактом складення та видачі завідомо неправдивих рішень виконкому Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року, які він завірив печаткою Поляницької сільської ради про ніби-то колегіальне вирішення членами виконкому даних питань.

50. Постановою слідчого з ОВС прокуратури Івано-Франківської області від 25 березня 2005 року ДП «Ворохтянське лісове господарство» було визнане цивільним позивачем у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 365, частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України. Згідно поданої позовної заяви розмір завданих збитків визначено у сумі 6 944 718,90 грн.

51. 07 лютого 2005 року прокуратурою Івано-Франківської області були внесені протести на рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року в частині пунктів щодо вилучення в Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ земельних ділянок лісового фонду та віднесення їх до земель запасу сільської ради із зміною їх цільового призначення на землі житлової та громадської забудови.

52. 01 березня 2005 року прокуратура Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України, який в подальшому був реорганізований у Державне агентство лісових ресурсів України та ДП «Ворохтянське лісове господарство», зверталась до господарського суду Івано-Франківської області із позовом про визнання недійсними п. п. 5, 6, 7 рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 32 від 12 вересня 2002 року, який ухвалою суду від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30 червня 2005 року, залишено без розгляду (справа № А-5/79).

53. Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10 травня 2005 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23 червня 2005 року, залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного комітету лісового господарства України та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 27 від 10 липня 2003 року (справа № А-5/78).

54. 18 травня 2005 року прокурором Івано-Франківської області був затверджений обвинувальний висновок у кримінальній справі № 248436 про обвинувачення сільського голови с. Поляниця ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365, ч. 2 ст. 366 КК України, начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцької О. М. у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, головного бухгалтера ОСОБА_5 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, начальника відділення Державного казначейства в м. Яремча ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364 КК України, який скеровано на розгляд до Галицького районного суду Івано-Франківської області.

55. Постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15) у відповідності до статті 49 КК України звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК України, ОСОБА_3 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_4 за вчинення злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 за вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України. Цивільний позов ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду.

56. При цьому судами було встановлено, що з метою протиправного вилучення з державної власності земель державного лісового фонду Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ та їх незаконної передачі у приватну власність фізичним особам шляхом зловживання владою та службовим становищем і службового підроблення офіційних документів, сільський голова с. Поляниця ОСОБА_2 у листопаді 2001 року створив та очолив організовану групу, до якої завербував спеціаліста 1 категорії Яремчанського міського відділу земельних ресурсів, інженера-землевпорядника Поляницької сільської ради Борисевича В. М. а також начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О. М. Так, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зловживаючи владою та службовим становищем, з корисливих мотивів, в особистих інтересах та в інтересах осіб, які бажали безоплатно отримати для індивідуального житлового будівництва земельні ділянки у с. Поляниця Яремчанської міськради, склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи листи виконавчого комітету Поляницької сільської ради про вилучення з державної власності та передачу сільській раді в землі запасу земельних ділянок державного лісового фонду № 25 від 26 листопада 2001 року, № 28 від 27 травня 2002 року, № 28 від 27 серпня 2002 року, № 132 від 19 вересня 2002 року, № 171 від 07 жовтня без зазначення року, № 25 від 15 березня 2003 року, № 24 від 26 травня 2003 року, № 32 від 26 червня 2003 року, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради та направив на адресу керівників Ворохтянського ДЛГ.

57. В подальшому всупереч вимогам ст. ст. 20, 118, 123, 149, 151, 156, 207 Земельного кодексу України, пункту 12 Перехідних Положень Земельного кодексу України, ст. 42 Лісового кодексу України, генерального плану забудови с. Поляниця, затвердженого рішенням сесії сільської ради від 30 січня 2001 року, «Правилам забудови населених пунктів області» від 12 листопада 2002 року, ст. 3, 19 Закону України «Про планування та забудову територій» ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за погодженням з ОСОБА_4 склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи - рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про вилучення земельних ділянок» Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ загальною площею 40,69 га, віднесення їх в землі запасу сільської ради, про зміну їх цільового призначення і переведення з лісового фонду в землі житлової та громадської забудови, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О. М.

58. Надалі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , за погодженням з ОСОБА_4 , склали та видали завідомо неправдиві офіційні документи-додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради № 4 від 14 лютого 2002 року, № 32 від 12 вересня 2002 року, № 36 від 10 жовтня 2002 року, № 40 від 15 листопада 2002 року, № 6 від 13 лютого 2003 року, № 27 від 10 липня 2003 року «Про надання земельних ділянок для будівництва індивідуальних житлових будинків» фізичним особам в тому числі ОСОБА_1 , площею 0,2110 га, які ОСОБА_2 підписав та завірив печаткою Поляницької сільської ради, після чого ознайомив з ними начальника відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцьку О.М.

59. На підставі зазначених документів землевпорядними організаціями було виготовлено технічну документацію на земельні ділянки державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Яремчанського ДЛГ та передано її для погодження начальнику відділу земельних ресурсів Яремчанської міської ради Реміцькій О. М., яка при наявних порушеннях в матеріалах технічної документації, які не відповідали вимогам п. 1.16. Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі», затвердженої наказом Держкомзему України № 43 від 04 травня 1999 року, в порушення ст. 26 п. 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. ст. 12, 118 п. 2б, ст. 198 Земельного кодексу України, при відсутності технічного завдання на виконання робіт, журналів польових вимірювань, висновків та погоджень відділу архітектури та відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельної ділянки, погоджень сусідніх землекористувачів, а в окремих випадках - без виготовлення проекту відведення земельних ділянок, при наявних обмеженнях відділу архітектури стосовно їх використання, незаконно погодила матеріали технічної документації.

60. Окрім цього, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 склали, підписали, завірили печатками Поляницької сільської ради та Яремчанського міського відділу земельних ресурсів та незаконно видали державні акти про право власності на земельні ділянки, в результаті чого незаконно вилучено з державної власності 40,69 га земель державного лісового фонду вартістю 3 714 997,00 грн. Також упродовж 2002-2003 років ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 незаконно надали у приватну власність під будівництво індивідуальних житлових будинків 5,452 га земель державного лісового фонду, які перебували у користуванні Поляницького лісництва Ворохтянського ДЛГ, рішення про вилучення яких Поляницькою сільською радою та виконавчим комітетом Поляницької сільської ради не приймались, у результаті чого незаконно вилучено з державної власності 5,452 га земель державного лісового фонду. Усього внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 упродовж 2001-2004 років незаконно вилучено з державної власності всього 46,142 га земель державного лісового фонду, чим заподіяно збитків охоронюваним законом державним інтересам на загальну суму 6 944 718,89 грн та спричинено тяжкі наслідки.

61. Рішенням Івано-Франківської обласної ради № 493-18/2008 затверджено проект землеустрою щодо внесення змін у межі населеного пункту с. Поляниця Поляницької сільської ради Яремчанської міської ради та змінено межі населеного пункту с. Поляниця, включивши в його межі земельні ділянки загальною площею 650,0 га. Загальна площа населеного пункту становитиме 2 380,0 га.

62. 27 серпня 2015 року прокуратура Івано-Франківської області в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направила на адресу ДП «Ворохтянське лісове господарство» повідомлення за вих. №05/1-526вих-15, в якому вказала про те, що з моменту винесення постанови Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі № 248436, якою встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку площею 0,2110 га на ділянці «Вишня» не приймалося, а було підроблене, а вказана земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Ворохтянське лісове господарство» та знаходиться у кварталі 24 виділ 21 Поляницького лісництва, лісгоспом не вжито жодних заходів щодо повернення вказаної земельної ділянки у державну власність. Із урахуванням наведеного прокурор, зважаючи на відсутність належного реагування з боку уповноважених державних органів, повідомив про наявність підстав для звернення до суду з позовом в інтересах держави, в особі Держлісагентства та ДП «Ворохтянське лісове господарство» про визнання недійсним державного акту та повернення земельної ділянки.

63. Згідно повідомлення ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 1047/05-05/20 від 26 вересня 2017 року відповідно до державної статистичної звітності з кількісного обліку земель форми 6-зем за ДП «Ворохтянське лісове господарство» станом на 01 січня 2002 року обліковувалась земельна ділянка площею 4 358,50 га; станом на 01 січня 2003 року площею 4 176,9143 га; станом на 01 січня 2005 року площею 4 067,9754 га; станом на 01 січня 2007 року площею 3 998,5893 га; станом на 01 січня 2008 року площею 3 913,60 га; станом на 01 січня 2009 року площею 3 559,6419 га; станом на 01 січня 2010 року площею 3 558,6519 га; станом на 01 січня 2016 року площею 3 558,6519 га, з яких 1 287,8826 га в межах населеного пункту. Площа населеного пункту с. Поляниця згідно облікованих даних форми 6-зем станом на 01 січня 2002 року становила 429,7240 га; станом на 01 січня 2003 року - 1 730,00 га; з 01 січня 2008 року по 01 січня 2017 року площа села не змінювалась та становить 2 380,00 га.

64. Листом від 08 листопада 2021 року за вих. №12-12/9212-21 Держлісагентство повідомило про те, що з постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року Держлісагентству було відомо про залишення без розгляду позову ДП «Ворохтянське лісове господарство», поданого у кримінальній справі № 1-6/11. При надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень про звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Держлісагенства та лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», Держлісагентство завжди підтримувало зазначені позови через об`єктивну неможливість самостійного звернення до суду, однак відповідна документація знищена у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а тому не заперечують щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави у даній справі.

Позиція Верховного Суду

65. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

66. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

67. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

68. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

69. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Щодо доводів прокурора про ефективний спосіб захисту в частині позовних вимог щодо визнання недійсним державного акта

70. З урахуванням заяви про зміну предмета позову прокурор просив суд визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку в АТ КБ «ПриватБанк».

71. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

72. Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)).

73. Так, власник з дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача. Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном. Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, з тих мотивів, що договір, рішення органу влади, певний документ, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 488/5027/14-ц (пункти 99-100), від 06 липня 2022 року в справі № 914/2618/16 (пункти 39, 42-44, 50), від 21 вересня 2022 року в справі № 908/976/19 (пункти 5.27, 5.36, 5.44, 5.46, 5.69, 6.5), від 28 вересня 2022 року в справі № 483/448/20 (пункти 9.65-9.66), від 15 лютого 2023 року в справі № 910/18214/19 (пункт 9.47) та інших).

74. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

75. При цьому прокурором жодним чином не обґрунтовано, як вимога про скасування державного акта, виданого на ім`я ОСОБА_1 , у володінні якої не перебуває спірна земельна ділянка, відновить право держави на майно.

76. Отже, висновки судів про неналежний спосіб захисту в частині вимоги про визнання недійсним державного акта є обґрунтованими.

77. Доводи прокурора в касаційній скарзі не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій в указаній частині, а тому відхиляються колегією суддів

Щодо доводів прокурора про відсутність підстав для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про витребування земельної ділянки

78. Судами встановлено, що на час звернення прокурора до суду із вказаним позовом спірна земельна ділянка вже була відчужена її первісним набувачем ОСОБА_1 та її власником на той час було ТОВ «Зірка Буковелю», а в подальшому спірне майно було зареєстроване на праві власності за АТ КБ «ПриватБанк».

79. Отже, спірна земельна ділянка була зареєстрована на праві власності за юридичною особою.

80. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

81. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

82. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

83. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

84. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

85. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

86. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

87. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві.

88. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

89. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

90. Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами.

91. Отже, закриваючи провадження у справі в частині позовних вимог прокурора до АТ КБ «ПриватБанк» щодо витребування земельної ділянки, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, правомірно виходив із того, що спір в указаній частині має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки прокурор звернувся до суду із позовом в інтересах держави в особі юридичної особи - Державного агентства лісових ресурсів України до юридичної особи - АТ КБ «ПриватБанк».

92. Доводи прокурора в касаційній скарзі про те, що вимога про витребування земельної ділянки, пред`явлена до банку, є похідною, задоволення якої залежить від визнання недійсним державного акта, тому такі мають розглядатись в одному провадженні, є безпідставними, оскільки, як вказувалось вище, визнання недійсним державного акта не є належним способом захисту порушеного права. Особа, з володіння якої вибуло майно, має звертатись до суду з віндикаційним позовом про витребування майна, що є належним способом захисту порушеного права.

Щодо доводів касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк»

93. В касаційній скарзі банк посилається на те, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту, неправомірно вдалися до встановлення обставин законності набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку.

94. Зазначає, що встановивши, що прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права в частині вимоги щодо визнання недійсним державного акта, суди не мали правових підстав вдаватися до аналізу доводів прокурора по суті пред`явлених вимог.

95. Колегія суддів відхиляє вказані доводи з огляду на таке.

96. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги не підлягають задоволенню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, провадження № 12-80гс20).

97. Звертаючись до суду із позовом, прокурор просив суд визнати недійсним державний акт та витребувати земельну ділянку.

98. Отже, оскільки встановлення правовідносин сторін, з яких виник спір, неможливе без встановлення фактичних обставин у справі, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дослідили обставини законності набуття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки та її подальшого відчуження, тому доводи АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині є безпідставними. При цьому відмова у задоволенні позовних вимог з підстав обрання неналежного способу захисту порушеного права не позбавляє суд обов`язку з`ясувати наявність порушеного права.

99. Крім того, відповідно із частиною шостою статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

100. Кримінальне провадження постановою Галицького районного суду Івано-Франківської області від 04 березня 2015 року (справа № 1-6/11, провадження № 1/341/6/15), яка набрала законної сили, було закрито не з причин відсутності події або складу злочину, а саме у зв`язку із закінченням строків давності, що є нереабілітуючою обставиною.

101. За частиною шостою статті 82 ЦПК України не лише вирок, але і ухвала про закриття кримінального провадження із звільненням від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду у цивільному провадженні виключно в питаннях, чи мало місце діяння (кримінальне правопорушення) та чи вчинене воно цією особою. Суд апеляційної інстанції правомірно відхилив послання банку щодо неналежності як доказу вищевказаної постанови суду, оскільки правомірність набуття права власності на спірну земельну ділянку входить до предмета доказування у цій справі.

102. Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявниками норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

103. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

104. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційних скарг висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури та акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року, рішення Яремчанського міського суду Івано-Франківської області від 06 березня 2024 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 16 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович