Постанова

від 22.05.2024 по справі 489/6781/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.24

22-ц/812/692/24

Справа номер 489/6781/23 Головуючий суду першої інстанції Кокорєв В. В.

Провадження номер 22-ц/812/692/24 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

22-ц/812/706/24

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Самчишиної Н. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Андрієнко Л. Д.,

за участі позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільнусправузаапеляційними скаргамиОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«НІК-5»та АдміністраціїІнгульського районуМиколаївської міськоїради на рішення Ленінськогорайонного судум. Миколаєва від13лютого 2024року,ухваленеза позовом ОСОБА_1 доОб`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«НІК-5»,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору, АдміністраціяІнгульського районуМиколаївської міськоїради,про визнаннянедійсним договору,

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

В жовтні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов, який обґрунтовував наступним.

Позивач зазначав, що в провадженні Ленінського районного суду м. Миколаєва знаходиться цивільна справа №489/971/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території. У цій справі представником позивача в якості доказу надано договір на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» та Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради.

На думку позивача цей договір сфальсифікований та має бути визнаний недійсним.

Так,вказаний договірне міститьреєстраційного номеру;в АдміністраціїІнгульського районуМиколаївської міськоїради відсутняінформація щодонаявності договорівна утриманняприлеглої території;наданий договірне відповідаєзатвердженій типовійформі,оскільки вньому зазначено,що прилеглатериторія визначенаплан-схемою,яка єневід`ємною частиноюдоговору,але додоговору наданосхему придомовоїтериторії,що непередбачено аніцим договором,ані законодавством.Також позивачзазначив,що земельнаділянка навколобудинку АДРЕСА_1 як прибудинковатериторія не сформована та не надана в оренду або у власність.

Посилаючись на вказані обставини та те, що Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради не укладала оскаржуваний договір, позивач просив визнати недійсним договір на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» та Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради.

Позиція відповідача у суді першої інстанції

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» проти задоволення позову заперечувало, вказуючи на те, що сторонами договору на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року є Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради та ОСББ «НІК-5», але позов пред`явлено лише до ОСББ «НІК-5», натомість Адміністрацію Інгульського району Миколаївської міської ради вказано в якості третьої особи, а не співвідповідачем. Це є підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, позивач не зазначив з метою захисту якого свого права чи законного інтересу ним подано позов про визнання недійсним договору на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року. В позові ОСОБА_1 посилається лише на справу №489/971/23, предметом якої є стягнення з нього заборгованості за платежами на утримання багатоквартирного будинку, в якому він проживає. На думку відповідача оскаржуваним договором права позивача не порушуються, оскільки незалежно від того чи укладений або не укладений такий договір суб`єкти господарювання несуть відповідальність за неналежне утримання відповідної території. В разі визнання вказаного договору недійсним права позивача щодо безпідставного, на його думку, стягнення з нього заборгованості у справі №489/971/23 не будуть захищені, оскільки ОСББ «НІК-5» зобов`язано утримувати прибудинкову територію в належному стані незалежно від наявності договору, і таку можливість воно має лише за рахунок внесків мешканців багатоквартирного будинку. Тому відповідач вважав, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту його прав, що є ще однією підставою для відмови в задоволенні позову.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 13 лютого 2024 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року, укладений між Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5».

Стягнуто з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено наявність підстав для задоволення позову.

Щодо не залучення Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради в якості співвідповідача, то судом зазначено, що позивачем не подавалося такого клопотання до закінчення підготовчого провадження, а крім того, Адміністрація не порушувала прав позивача, тому її було залучено в якості третьої особи.

Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги

Не погодившись з рішенням суду, Об`єднання співвласниківбагатоквартирного будинку«НІК-5» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи свою скаргу, відповідач зазначав, що оспорюваний договір відповідає вимогам Закону України «Про благоустрій населених пунктів», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», Правилам благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві, які затверджені рішенням Миколаївської міської ради №12/21 від 19 квітня 2007 року з подальшими змінами.

Також відповідач наголошував, що Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, яка є однією із сторін договору, не була залучена у справі в якості відповідача.

Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради також не погодилась з рішенням суду та подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду просила рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволені позову.

Апелянт зазначив, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув уваги на Правила благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві, які затверджені рішенням Миколаївської міської ради №12/21 від 19 квітня 2007 року з подальшими змінами, які є обов`язковими до виконання на території міста Миколаєва та якими безпосередньо визначена типова форма оспорюваного договору. Ці правила є чинними та в судовому порядку незаконними не визнавалися. Підстави для визнання оспорюваного договору недійсним відсутні.

Доводи інших учасників справи

Позивачем подано відзиви на апеляційні скарги, у яких наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційних скарг безпідставними.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

16 грудня 2020 року між Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради, в особі першого заступника голови адміністрації Ужви А. А. (Управитель), та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5», в особі голови правління Брижатюк І. В. (Виконавець), укладено договір на утримання прилеглої території.

Відповідно до підпунктів 1.1.,1.2. цього договору Управитель доручає, а Виконавець безпосередньо або шляхом залучення на договірних засадах фізичних та юридичних осіб забезпечує належне утримання прилеглої до об`єкта благоустрою території. Об`єкт благоустрою розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

10 травня 2023 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит ОСОБА_1 пояснив, що відповідно до пунктів 7.2, 7.3 Правил благоустрою, санітарного утримання територій, забезпечення чистоти і порядку в м. Миколаєві визначення меж санітарногоприбирання прилеглихта прибудинковихтериторій міжорганізаціями,підприємствами,установами,власниками,балансоутримувачами,орендарями,організаціями,що експлуатуютьжитлові йофісні будинки,замовниками будівельнихоб`єктів здійснюєтьсяадміністраціями районів.Адміністрації районівмають правоздійснювати закріпленнятериторій абооб`єктів благоустроюз метоюутримання заюридичними іфізичними особамиза згодоюсторін.Територія,що передбаченадля передачіюридичним абофізичним особамз метоюоформлення правовстановлюючихдокументів наземлю,а такожприлегла донеї територія,підлягають обов`язковомусанітарному утриманнюданою юридичноюабо фізичноюособою.Підприємства,організації,установи,власники будівельта спорудторговельного,соціально-культурного,спортивного таіншого призначення,власники абокористувачі присадибнихділянок можутьукладати договірна утриманняприлеглої територіїз адміністрацієюрайону,в якомузнаходиться данийоб`єкт.В адміністраціяхрайонів здійснюєтьсяреєстрація укладенихдоговорів наутримання прилеглоїтериторії.

20 вересня 2023 року Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради на запит позивача щодо питання діяльності ОСББ в Інгульському районі, які використовують землю комунальної власності за договором утримання прилеглої території з 2019 року повідомила, що у неї відсутня така інформація. Проте, відсутність договору на утримання прилеглої території не звільняє суб`єктів господарювання від відповідальності за неналежне утримання цієї території.

13 вересня 2023 року Виконавчий комітет Миколаївської міської ради на запит ОСОБА_1 повідомив, що земельна ділянка навколо будинку АДРЕСА_1 , як прибудинкова територія ОСББ «НІК-5» не сформована та не надана в оренду або у власність.

Згідно з відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 07 вересня 2023 року на запит позивача дані про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні.

З листа Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради від 28 грудня 2023 року №1608/04.01-18 та договору на утримання прилеглої території від 28.12.2023 вбачається, що договір на утримання прилеглої території до будинку АДРЕСА_1 від 16 грудня 2020 року анульовано. 28 грудня 2023 року між Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради та ОСББ «НІК-5» укладено новий договір.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, відзиви, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст.16 вказаного Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з положеннями частини другої статті 16 ЦК Українивизнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбаченостаттею 215 цього ж Кодексу.

Відповідно до частин 2, 4статті 202 ЦК Україниправочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно з частиною 1статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання вмомент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6статті 203 цього Кодексу.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (що і має місце у даній справі), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи, чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість заінтересованої особи законно реалізувати свої права.

Стаття 48 ЦПК України передбачає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивач це особа, яка звернулася до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, якщо вважає їх такими.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача.

Отже, позов пред`являється особою, якій належить право вимоги, до особи, яка повинна відповідати за позовом.

Згідно з вимогами статті 50 ЦПК України позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Стаття 51 ЦПК України визначає, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Як неодноразово вказував Верховний Суд (постанови від 30.07.2020 у справі №670/23/18, від 18.11.2020 у справі №318/1345/17, від 14.04.2021 у справі №552/3469/18, від 26.01.2022 у справі №917/2041/20) у справі за позовом заінтересованої особи про визнання недійсним договору як відповідачі мають залучатись всі сторони правочину, а тому належними відповідачами є сторони оспорюваного договору, а не одна із них.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц (провадження №14-61цс18) зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним договір від 16 грудня 2020 року між Адміністрацією Інгульського району Миколаївської міської ради та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5».

Проте, позов він пред`явив тільки до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5». Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, яка є стороною договору, в якості співвідповідача до участі у справи не залучалася.

Можливість залучення співвідповідача судом апеляційної інстанції на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в силу вимог Цивільного процесуального кодексу України відсутня.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі №761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 за вказаних обставин є неправильним, оскільки до участі у справі не були залучені всі належні відповідачі.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню, а оскаржуване судове рішення скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Щодо судових витрат

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо судапеляційної чикасаційної інстанції,не передаючисправи нановий розгляд,змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи, що апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційних скарг Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» та Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради, скасував рішення суду першої інстанції, то позивач повинен відшкодувати відповідачу та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, судовий збір за розгляд справи у суді апеляційної інстанції в сумі по 1610,40 грн кожному.

Оскільки позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог і суд першої інстанції ухвалою від 02.11.2023 відстрочив йому сплату судового збору за подання позовної заяви до ухвалення рішення у справі, то позивач повинен сплатити на користь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» та Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради задовольнити.

Рішення Ленінського районногосуду м.Миколаєва від13 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволені позову ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» про визнання недійсним договору на утримання прилеглої території від 16 грудня 2020 року відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «НІК-5» судовий збір у сумі 1610,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради судовий збір у сумі 1610,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 накористь держави судовий збір у сумі 1073,60 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Н. В. Самчишина

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.